АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа

№ 524/1960/16-ц Номер провадження 22-ц/786/2323/16

у 1-й інстанції Андрієць Д. Д. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2016 року

. Полтава

Колегія

суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі:

головуючого судді Чічіля В.А.;

суддів Мартєва С.Ю., Хіль Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 14.06.2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області, ОСОБА_3, Інтернет видання "Полтавщина" про захист честі, гідності та ділової репутації.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

У березні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовною заявою до Виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області, ОСОБА_3 та Інтернет-видання «Полтавщина», прохаючи суд визнати, що розміщена (опублікована) в мережі Інтернет, а саме на веб-ресурсі Інтернет-видання «Полтавщина» Виконавчим комітетом Автозаводської районної ради та ОСОБА_3 стаття «Автозаводська райрада Кременчука висловила свою позицію щодо конфлікту із звільненими працівниками» та лист останніх від 25.03.2015 року за вих. № 01-24/739 у визначеній частині є недостовірною інформацією; зобов`язати відповідачів солідарно спростувати дану інформацію шляхом розміщення (опублікування) в Інтернет-виданні «Полтавщина» повідомлення про ухвалене судове рішення по даній цивільній справі, включаючи публікацію резолютивної частини даного судового рішення.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 14.06.2016 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, його в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_2, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та порушенням норм процесуального права, прохав його скасувати та ухвалити нове про задоволення позову у повному обсязі.

У судове засідання апелянт ОСОБА_2 не з`явився, подавши до апеляційного суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

ОСОБА_3 у судове засідання також не з`явилась, направивши до апеляційного суду заяву про відкладення розгляду справи в зв`язку з неможливістю її присутності на засіданні суду, так як вона розпорядженням міського голови від 04.08.2016 № 439-КВ призначена тимчасово виконуючою обов`язки начальника Автозаводської районної адміністрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради.

Розглянувши вказану заяву, колегія суддів дійшла до висновку про відмову у її задоволенні, так як вищевказана причина неприбуття особи у судове засідання не є поважною.

Інші учасники процесу у судове засідання не з`явились, про причини своєї неявки суд не повідомили.

Заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Разом із тим, рішення суду першої інстанції в повній мірі даним вимогам не відповідає.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем докази не підтверджують те, що внаслідок поширення інформації, яка міститься в статті «Автозаводська райрада Кременчука висловила свою позицію щодо конфлікту із звільненими працівниками» та в листі від 25.03.2015 року за вих. 01-24/739 керуючого справами виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області ОСОБА_3, які були розміщені на веб-ресурсі Інтернет-видання «Полтавщина» 25.03.2015 року, були порушені його особисті немайнові права. Також, суд першої інстанції дійшов до висновку, що з боку Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області зазначена інформація за своїм змістом є критичною оцінкою певних фактів, яка будучи вираженням суб`єктивної думки не може бути розцінена як неправдива інформація.

Колегія суддів не погоджується із вказаними висновками, так як законодавчо обов`язок доводити достовірність оприлюдненої інформації покладено на особу, яка її поширила, а не на позивача (особу про яку поширено інформацію), а також, інформація, що була поширена за своїм змістом, є недостовірною інформацією негативного змісту.

Статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Разом з тим, відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

У зв'язку з цим статтею 32 Конституції України передбачено судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї.

Згідно з вимогами статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Вважається, що негативна інформація, поширена про особу, є недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Статтями 297, 299 ЦК України передбачено, що кожен має право на повагу до його гідності та честі та на недоторканість своєї ділової репутації. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі і своєї ділової репутації.

Згідно з роз`ясненнями п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації, поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного звязку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Судом першої інстанції встановлено, що в мережі інтернет на веб-ресурсі Інтернет-видання «Полтавщина» 25.03.2015 року було опубліковано (розміщено) статтю під назвою «Автозаводська райрада Кременчука висловила свою позицію щодо конфлікту із звільненими працівниками» (а.с. 9).

Вказана стаття була опублікована на підставі та з цитуванням листа за підписом керуючого справами виконкому Автозаводської районної ради міста Кременчука Полтавської області ОСОБА_3 від 25.03.2015 року за № 01-24/739 (а.с. 10-14).

У вище вказаних листі та статті було викладено зокрема наступну інформацію: «...Після звільнення у липні 2013 року вищевказаний громадянин подав на даний момент більше 130 (ста тридцяти) позовів: 28 позовів - про «захист своїх прав» та інші позови, як адвокат - від імені деяких звільнених працівників за винагороду...» (а.с. 10); «...службове недбальство, «непрофесійні дії, а точніше протиправну бездіяльність посадових осіб виконкому, які призводять до завдання бюджету Автозаводського району Кременчука, а відповідно і бюджету міста, значної майнової шкоди» здійснено саме цією посадовою особою та з її вини...» (а.с. 10-11); «...Колишній начальник юридичної служби ОСОБА_2, виконуючи свої функціональні обов’язки не вважав, що права працівників порушені, погоджував відповідні документи, як потім виявилося знав про факти невідповідності чинному законодавству колективного договору, недоліків інших документів, але замовчував їх, вочевидь для подальшого використання в судах, та звільнившись, використав цю інформацію проти органу місцевого самоврядування». Основним методом «боротьби за правду» у гр. ОСОБА_2 є неправдива інформація…» (а.с. 9; 11); «...Працюючи на вказаній посаді, ОСОБА_2 періодично допускав факти неналежного виконання працівником покладених на нього трудових обов'язків та порушення трудової дисципліни (при необхідності приведемо докази цього). В липні 2013 р. було виявлено факт порушення ОСОБА_2 режиму перебування на лікарняному, про зміни в стані здоров’я не повідомив, отримав відшкодування по Фонду соціального страхування... » (а.с. 9; 11); «...Відповідно до cт. 10 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» для осіб, які звільнилися з посад або припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави, місцевого самоврядування встановлюються певні обмеження, в тому числі і «забороняється...представляти інтереси будь-якої особи у справах (у тому числі тих, що розглядаються в судах), в яких іншою стороною є орган (органи), в якому (яких) вони працювали». Всупереч цьому, ОСОБА_2 особисто розшукує звільнених в різні часи працівників та за винагороду діє від їх імені в судах...» (а.с. 12); «...В жовтні 2014 р. в Автозаводському суді було виявлено факт підробки адвокатом ОСОБА_2 підпису колишнього працівника виконкому...» (а.с. 12); «...В грудні 2014 року кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Полтавської області (голова ОСОБА_4П.) попередила ОСОБА_2 про недопущення в подальшому порушень чинного законодавства. Виконавчий комітет районної ради отримав інформацію, що в січні 2015 року колегія суддів Автозаводського районного суду м. Кременчука виявила факти використання адвокатом ОСОБА_2 копій однієї ж тієї квитанції про сплату судового збору протягом 2014-2015 років та направила звернення до прокуратури міста щодо встановлення факту порушення чинного законодавства цим «юристом». Вищезазначені факти не дають можливості вважати дії гр. ОСОБА_2 порядними та чесними...» (а.с. 12).

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За змістом п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

З матеріалів справи вбачається, що інформація про яку у позові зазначає ОСОБА_2, дійсно була поширена виконкомом Автозаводської районної ради міста Кременчука Полтавської області, шляхом направлення листа за підписом керуючого справами ОСОБА_3 головному редактору інтернет-видання «Полтавщина», після чого вказана інформація була опублікована Інтернет-виданням «Полтавщина». Отже, інформація була доведена до відому не визначеної кількості осіб.

Зазначена у листі та статті інформація дійсно стосується саме позивача.

Вказана інформація вважається недостовірною, виходячи з положень ч. 3 ст. 277 ЦК України, у якій передбачено, що негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного. Зі змісту опублікованої інформації вбачається, що вона носить саме негативний зміст, а отже, апріорі розцінюється колегією як недостовірна. До суду першої інстанції відповідачі викликались належним чином, проте, жодного разу не з`явились та спростувань інформації, що міститься у позові не навели, також, поширювачем інформації – виконкомом Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області, не надано й доказів правдивості висвітленої у листі та відповідно статті інформації.

Згідно з нормою ч. 4 ст. 277 ЦК України, спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає поширювачем інформації саме виконавчий комітет Автозаводської районної ради міста Кременчука Полтавської області, адже інформація, поширена працівником виконкому при виконанні своїх службових обов`язків.

Також, колегія суддів вважає, що поширення інформації порушує особисті немайнові права ОСОБА_2, завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, честі особи та принижує її гідність.

Щодо висновків суду першої інстанції про те, що з боку Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області оприлюднена інформація за своїм змістом є критичною оцінкою певних фактів, яка будучи вираженням суб`єктивної думки не може бути розцінена як неправдива інформація, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Дійсно, зі змісту норм ст. 277 ЦК України вбачається, що не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати.

Отже, у законодавстві робиться чітке розмежування між інформацією фактичного характеру, яка має бути доведена, й оціночними судженнями, які не підлягають доведенню і спростуванню. Зі змісту оприлюдненої інформації вбачається, що оприлюднювачем наведено саме інформацію фактичного характеру (факти), а не викладено абстрактну інформацію.

У пункті 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз'яснено, що належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві (п. 2 ч. 2 ст. 119 ЦПК).

Попри наведене, й встановлення автора опублікованої інформації, позивачем не було встановлено та не вказано у позові власника веб-сайта, що мав би бути належним відповідачем по справі. Колегія суддів вважає не належним відповідачем по справі Інтернет-видання «Полтавщина» як юридичну особу та ОСОБА_3, а тому, позовні вимоги до вказаних осіб до задоволення не підлягають. Проте, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову до вказаних осіб з інших, вже проаналізованих підстав, що колегією суддів вважаються помилковими.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Виходячи з п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла до висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково, визнати, що інформація, розміщена (опублікована) у всесвітній мережі Інтернет, а саме на веб-ресурсі інтернет-видання «Полтавщина» Виконавчим комітетом Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області стаття «Автозаводська райрада Кременчука висловила свою позицію щодо конфлікту зі звільненими працівниками» та лист від 25.03.2015 року за вих. № 01-24/739, в частині інформації: «...Після звільнення у липні 2013 року вищевказаний громадянин подав на даний момент більше 130 (ста тридцяти) позовів: 28 позовів - про «захист своїх прав» та інші позови, як адвокат - від імені деяких звільнених працівників за винагороду...»; «...службове недбальство, «непрофесійні дії, а точніше протиправну бездіяльність посадових осіб виконкому, які призводять до завдання бюджету Автозаводського району Кременчука, а відповідно і бюджету міста, значної майнової шкоди» здійснено саме цією посадовою особою та з її вини...»; «...Колишній начальник юридичної служби ОСОБА_2, виконуючи свої функціональні обов’язки не вважав, що права працівників порушені, погоджував відповідні документи, як потім виявилося знав про факти невідповідності чинному законодавству колективного договору, недоліків інших документів, але замовчував їх, вочевидь для подальшого використання в судах, та звільнившись, використав цю інформацію проти органу місцевого самоврядування». Основним методом «боротьби за правду» у гр. ОСОБА_2 є неправдива інформація…»; «...Працюючи на вказаній посаді, ОСОБА_2 періодично допускав факти неналежного виконання працівником покладених на нього трудових обов'язків та порушення трудової дисципліни (при необхідності приведемо докази цього). В липні 2013 р. було виявлено факт порушення ОСОБА_2 режиму перебування на лікарняному, про зміни в стані здоров’я не повідомив, отримав відшкодування по Фонду соціального страхування... »; «...Відповідно до cт. 10 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» для осіб, які звільнилися з посад або припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави, місцевого самоврядування встановлюються певні обмеження, в тому числі і «забороняється...представляти інтереси будь-якої особи у справах (у тому числі тих, що розглядаються в судах), в яких іншою стороною є орган (органи), в якому (яких) вони працювали». Всупереч цьому, ОСОБА_2 особисто розшукує звільнених в різні часи працівників та за винагороду діє від їх імені в судах...»; «...В жовтні 2014 р. в Автозаводському суді було виявлено факт підробки адвокатом ОСОБА_2 підпису колишнього працівника виконкому...»; «...В грудні 2014 року кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Полтавської області (голова ОСОБА_4П.) попередила ОСОБА_2 про недопущення в подальшому порушень чинного законодавства. Виконавчий комітет районної ради отримав інформацію, що в січні 2015 року колегія суддів Автозаводського районного суду м. Кременчука виявила факти використання адвокатом ОСОБА_2 копій однієї ж тієї квитанції про сплату судового збору протягом 2014-2015 років та направила звернення до прокуратури міста щодо встановлення факту порушення чинного законодавства цим «юристом». Вищезазначені факти не дають можливості вважати дії гр. ОСОБА_2 порядними та чесними...», є недостовірною інформацією.

Щодо зобов`язання відповідачів спростувати вказану інформацію, колегія виходить з норми ч. 4 ст. 277 ЦК України.

Згідно з нормами ч.ч. 6, 7 ст. 277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації, за рахунок особи, яка поширила недостовірну інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

У п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» передбачено, що спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація. У разі, якщо спростування недостовірної інформації неможливо чи недоцільно здійснити у такий же спосіб, у який вона була поширена, то воно повинно проводитись у спосіб, наближений (адекватний) до способу поширення, з урахуванням максимальної ефективності спростування та за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб, що сприйняли попередньо поширену інформацію.

З огляду на викладені норми, до часткового задоволення підлягає і вимога ОСОБА_2 в частині спростування інформації виконавчим комітетом Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області, шляхом замовлення розміщення (опублікування) в Інтернет-виданні «Полтащина» повідомлення про ухвалене судове рішення.

Судові витрати підлягають до стягнення з Виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області у відповідності до норм ч.ч.1, 5 ст. 88 ЦПК України, пропорційно до задоволених позовних вимог.

Так, позов задоволено частково лише щодо одного з визначених позивачем відповідачів, що обумовлює розмір судових витрат, що мають бути стягнуті з відповідача на користь ОСОБА_2

1102,40 грн. (сплачений судовий збір) х 33,33% (відсоток задоволених позовних вимог) = 367,43 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч. 1 п. 3, 309 ч. 1 п.п. 3,4, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 14.06.2016 року – скасувати, ухваливши нове рішення про часткове задоволення позову.

Визнати, що інформація, розміщена (опублікована) у всесвітній мережі Інтернет, а саме на веб-ресурсі інтернет-видання «Полтавщина» Виконавчим комітетом Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області стаття «Автозаводська райрада Кременчука висловила свою позицію щодо конфлікту зі звільненими працівниками» та лист від 25.03.2015 року за вих. № 01-24/739, в частині інформації: «...Після звільнення у липні 2013 року вищевказаний громадянин подав на даний момент більше 130 (ста тридцяти) позовів: 28 позовів - про «захист своїх прав» та інші позови, як адвокат - від імені деяких звільнених працівників за винагороду...»; «...службове недбальство, «непрофесійні дії, а точніше протиправну бездіяльність посадових осіб виконкому, які призводять до завдання бюджету Автозаводського району Кременчука, а відповідно і бюджету міста, значної майнової шкоди» здійснено саме цією посадовою особою та з її вини...»; «...Колишній начальник юридичної служби ОСОБА_2, виконуючи свої функціональні обов’язки не вважав, що права працівників порушені, погоджував відповідні документи, як потім виявилося знав про факти невідповідності чинному законодавству колективного договору, недоліків інших документів, але замовчував їх, вочевидь для подальшого використання в судах, та звільнившись, використав цю інформацію проти органу місцевого самоврядування». Основним методом «боротьби за правду» у гр. ОСОБА_2 є неправдива інформація…»; «...Працюючи на вказаній посаді, ОСОБА_2 періодично допускав факти неналежного виконання працівником покладених на нього трудових обов'язків та порушення трудової дисципліни (при необхідності приведемо докази цього). В липні 2013 р. було виявлено факт порушення ОСОБА_2 режиму перебування на лікарняному, про зміни в стані здоров’я не повідомив, отримав відшкодування по Фонду соціального страхування... »; «...Відповідно до cт. 10 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» для осіб, які звільнилися з посад або припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави, місцевого самоврядування встановлюються певні обмеження, в тому числі і «забороняється...представляти інтереси будь-якої особи у справах (у тому числі тих, що розглядаються в судах), в яких іншою стороною є орган (органи), в якому (яких) вони працювали». Всупереч цьому, ОСОБА_2 особисто розшукує звільнених в різні часи працівників та за винагороду діє від їх імені в судах...»; «...В жовтні 2014 р. в Автозаводському суді було виявлено факт підробки адвокатом ОСОБА_2 підпису колишнього працівника виконкому...»; «...В грудні 2014 року кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Полтавської області (голова ОСОБА_4П.) попередила ОСОБА_2 про недопущення в подальшому порушень чинного законодавства. Виконавчий комітет районної ради отримав інформацію, що в січні 2015 року колегія суддів Автозаводського районного суду м. Кременчука виявила факти використання адвокатом ОСОБА_2 копій однієї ж тієї квитанції про сплату судового збору протягом 2014-2015 років та направила звернення до прокуратури міста щодо встановлення факту порушення чинного законодавства цим «юристом». Вищезазначені факти не дають можливості вважати дії гр. ОСОБА_2 порядними та чесними...», є недостовірною інформацією.

Зобов`язати Виконавчий комітет Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області спростувати недостовірну інформацію виконавчим комітетом Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області, шляхом замовлення розміщення (опублікування) в Інтернет-виданні «Полтащина» повідомлення про ухвалене судове рішення.

У решті позовних вимог ОСОБА_2 – відмовити.

Стягнути з Виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 367 гривень 43 копійки.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий у справі: ОСОБА_1

Судді: С.Ю. Мартєв

ОСОБА_5

З оригіналом згідно: ОСОБА_1