ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 серпня 2016 року
Справа № 923/1904/14
Вищий господарський суд України у складі колегії:
Головуючого:
Студенця В.І.,
суддів:
Васищака І.М., Прокопанич Г.К.,
за участю представників сторін
позивача - Никеруй Т. М.; відповідача - Засядько О. Г.;
розглянувши касаційну скаргу
Міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго"
на постанову
Одеського апеляційного господарського суду
від
03.03.2016
за заявою
Міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго"
про
визнання наказу таким, що не підлягає виконанню
у справі
№ 923/1904/14
за позовом
Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до
Міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго"
про
стягнення 753 052, 21 грн
В С Т А Н О В И В:
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовом до Міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго" (далі - МКП "Херсонтеплоенерго") про стягнення інфляційних втрат у сумі 640 662, 99 грн та 3% річних у сумі 112 389, 23 грн.
Рішенням Господарського Херсонської області від 20.04.2015 позовні вимоги задоволено у повному обсязі, суд стягнув з МКП "Херсонтеплоенерго" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 112 389, 23 грн 3% річних, 640 662, 99 грн інфляційних втрат.
На виконання рішення Господарського суду Херсонської області від 20.04.2015 видано відповідний наказ № 923/1904/14 від 08.05.2015.
МКП "Херсонтеплоенерго" звернулось до Господарського суду Херсонської області із заявою про визнання наказу № 923/1904/14 від 08.05.2015 таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою Господарського суду Херсонської області (суддя В. В. Литвинова) від 25.01.2016 визнано наказ Господарського суду Херсонської області № 923/1904/14 від 08.05.2015 щодо стягнення з МКП "Херсонтеплоенерго" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 112 389, 23 грн 3% річних та 640 662, 99 грн інфляційних втрат таким, що не підлягає виконанню повністю.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя С. В. Таран, Л. О. Будішевська, М. А. Мишкіна) від 03.03.2016 ухвалу Господарського суду Херсонської області від 25.01.2016 у справі № 923/1904/14 скасовано, в задоволенні заяви МКП "Херсонтеплоенерго" про визнання наказу Господарського суду Херсонської області № 923/1904/14 від 08.05.2015 таким, що не підлягає виконанню, відмовлено.
Не погоджуючись з постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.03.2016 МКП "Херсонтеплоенерго" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати, визнати наказ Господарського суду Херсонської області № 923/1904/14 від 08.05.2015 таким, що не підлягає виконанню повністю.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального права, а саме абз. 3 ч. 13 ст. 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", ч. 1 ст. 598, ст. 625 ЦК України.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.07.2016 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 03.08.2016.
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Рішенням Господарського Херсонської області від 20.04.2015 позовні вимоги ПАТ "НАК "Нафтогаз України" задоволено у повному обсязі, стягнуто з МКП "Херсонтеплоенерго" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 112 389, 23 грн 3% річних, 640 662, 99 грн інфляційних втрат.
На виконання рішення Господарського суду Херсонської області від 20.04.2015 видано відповідний наказ № 923/1904/14 від 08.05.2015.
МКП "Херсонтеплоенерго" звернулось до Господарського суду Херсонської області із заявою про визнання наказу № 923/1904/14 від 08.05.2015 таким, що не підлягає виконанню.
Заява мотивована тим, що 06.06.2015 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", яким внесено зміни до Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу". Зокрема, його статтю 18 доповнено частиною тринадцятою, відповідно до якої заборгованість теплогенеруючих та/або теплопостачальних організацій за природний газ, спожитий в період з 01.01.2014 до 31.12.2014 (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають стягненню на підставі рішення суду), не погашена на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", підлягає реструктуризації шляхом розстрочення на 24 місяці на підставі типового договору про реструктуризацію заборгованості. Ця реструктуризація здійснюється за умови погашення в трьохмісячний строк з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" теплогенеруючими та/або теплопостачальними організаціями заборгованості за природний газ, спожитий до 1 січня 2014 року (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають стягненню на підставі рішення суду), що залишилася непогашеною на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України". Зазначені пені, штрафні та фінансові санкції підлягають списанню та не можуть бути предметом подальшого продажу за умови виконання вимог цієї частини.
При цьому, МКП "Херсонтеплоенерго" виконано вимогу Закону № 423-VIII та п. 13 ст. 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" щодо погашення заборгованості за природний газ, спожитий до 01.01.2014 у встановлений строк та в повному обсязі. З урахування викладеного, на підставах, встановлених Законом України "Про засади функціонування ринку природного газу" (який діяв на час існування спірних правовідносин), зобов'язання МКП "Херсонтеплоенерго" перед ПАТ "НАК "Нафтогаз України" з оплати інфляційних втрат та 3% річних, що підлягали стягненню на підставі рішення Господарського суду Херсонської області у справі № 923/1904/14 від 20.04.2015 припинилися. МКП "Херсонтеплоенерго" повідомило ПАТ "НАК "Нафтогаз України" листом від 27.11.2015 за вихідним № 3172/16 про припинення зобов'язань та списання ухвалених до стягнення сум пені, штрафних та фінансових санкцій, які припинилися та підлягають списанню на підставі Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", у тому числі і за рішенням Господарського суду Херсонської області у справі № 923/1904/14 від 20.04.2015.
Місцевий господарський суд, задовольняючи вказану заяву та визнаючи наказ таким, що не підлягає виконанню, дійшов висновку, що на день подання заяви обов'язок боржника МКП "Херсонтеплоенерго" щодо сплати коштів згідно з наказом Господарського суду Херсонської області у справі № 923/1904/14 від 20.04.2015 про стягнення коштів з МКП "Херсонтеплоенерго" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" був відсутній, виходячи зі змісту п. 13 ст. 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу".
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи ухвалу місцевого господарського суду, виходив з того, що правила списання штрафних та фінансових санкцій, визначені п. 13 статті 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, не поширюються на суми інфляційних втрат та 3% річних, як і на суму судового збору, які є предметом стягнення за спірним наказом, оскільки вони не є фінансовими санкціями.
Відповідно до ст. 117 ГПК України господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника визнати наказ таким, що не підлягає виконанню. Господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.
У п. 3.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" зазначено, що ч. 4 ст. 117 ГПК України містить підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами стягувачів або боржників, поданими в порядку зазначеної статті:
- якщо його видано помилково;
- якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково).
Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" від 14.05.2015, який набрав чинності 06.06.2015, статтю 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" було доповнено частиною 13 такого змісту:
"Заборгованість теплогенеруючих та/або теплопостачальних організацій за природний газ, спожитий в період з 1 січня 2014 року до 31 грудня 2014 року (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають стягненню на підставі рішення суду), не погашена на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", підлягає реструктуризації шляхом розстрочення на 24 місяці на підставі типового договору про реструктуризацію заборгованості.
Ця реструктуризація здійснюється за умови погашення в трьохмісячний строк з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" теплогенеруючими та/або теплопостачальними організаціями заборгованості за природний газ, спожитий до 1 січня 2014 року (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають стягненню на підставі рішення суду), що залишилася непогашеною на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".
Зазначені пені, штрафні та фінансові санкції підлягають списанню та не можуть бути предметом подальшого продажу за умови виконання вимог цієї частини.
У типовому договорі про реструктуризацію заборгованості визначаються, зокрема, порядок реструктуризації і погашення заборгованості, загальна сума реструктуризованої заборгованості, строк її погашення, розмір щомісячних платежів, права та обов'язки сторін.
Форма типового договору про реструктуризацію заборгованості затверджується Кабінетом Міністрів України."
Виходячи із системного аналізу пункту 3 частини 3 розділу 1 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" предметом його регулювання є заборгованість (а відтак, і штрафні санкції нараховані на неї), що залишилась непогашеною на день набрання чинності цим законом - 06.06.2015, за природний газ, спожитий в період з 01.01.2014 до 31.12.2014; та заборгованість за природний газ, спожитий до 01.01.2014, яка була сплачена у період з 06.06.2015 до 06.09.2015.
Отже, реалізація зазначеного права на списання штрафних санкцій можлива у випадку не тільки існування у боржника непогашеної заборгованості на момент набрання чинності зазначеним законом (06.06.2015), а і її погашення протягом червня - вересня 2015 року.
При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо того, що Законом України "Про засади функціонування ринку природного газу" у редакції Закону України № 423-VIII від 14.05.2015 не передбачена можливість списання 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки ці нарахування мають компенсаційних характер і не є штрафними та фінансовими санкціями, а вважаються компенсацією кредитору за збитки, понесені внаслідок знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за період прострочення платежу. 3 % річних та інфляційні нарахування не є санкціями, а є частиною грошового зобов'язання та виступають специфічним способом відшкодування мінімального розміру реальних збитків, що є неминучими у разі прострочення грошового зобов'язання та стягуються незалежно від вини боржника.
Посилання відповідача у касаційній скарзі на віднесення 3 % річних та інфляційних втрат до фінансових санкцій на підставі Закону України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу-учасників Державного концерну "Укроборонопром" та забезпечення їх стабільного розвитку" є безпідставним, оскільки зазначений нормативно-правовий акт регулює інші правовідносини та є спеціальним, оскільки стосується заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу-учасників Державного концерну "Укроборонопром".
Доводи скаржника у касаційній скарзі щодо віднесення 3 % річних до фінансових санкцій на підставі Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" також є безпідставними, оскільки зазначений нормативно-правовий акт припинив свою дію з 01.07.2012 у зв'язку з закінченням строку його дії та розповсюджувався на чітко визначену заборгованість за природний газ, а саме лише на ту, що обліковувалася станом на 1 січня 2010 року і не була сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом, що унеможливлює його застосування до спірних правовідносин.
Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Інші доводи МКП "Херсонтеплоенерго", викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.
З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судом апеляційної інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваної постанови суду.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго" залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.03.2016 та додаткову постанову Одеського апеляційного господарського суду від 04.03.2016 у справі № 923/1904/14 - без змін.
Головуючий - суддя Студенець В.І.
Судді: Васищак І.М.
Прокопанич Г.К.
