ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 липня 2016 року
Справа № 876/1309/16
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді Сеника Р.П.,
суддів Хобор Р.Б., Попка Я.С.
з участю секретаря судового засідання Мельничук Б.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 18.01.2016 року у справі № 803/3853/15 за позовом Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області до Дочірнього підприємства «Волинський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про арешт коштів на рахунках, -
В С Т А Н О В И В :
Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області звернулася з адміністративним позовом до дочірнього підприємства Волинський облавтодор відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про арешт коштів на рахунках платника податків.
Позовні вимоги мотивує тим, що у зв'язку з наявністю податкового боргу у відповідача і виникненням права податкової застави на його майно Луцькою ОДПІ 02.12.2015 року було прийнято рішення № 587 про опис майна платника податків у податкову заставу на підставі статті 89 Податкового кодексу України
Відповідно до пункту 89.3 статті 89 ПК України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим.
Проте, при виїзді податкового керуючого за юридичною адресою ДП Волинський облавтодор ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" відповідачем не було допущено податкового керуючого для здійснення опису майна у податкову заставу.
Згідно з правилами пункту 89.4 ПК України у разі якщо платник податків не допускає податкового керуючого для здійснення опису майна такого платника податків у податкову заставу та/або не подає документів, необхідних для такого опису, податковий керуючий складає акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу.
На виконання вимог закону податковим керуючим 08.12.2015 року було складено акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу № 399/23.
Відповідно до підпункту 94.2.7 пункту 94.2 статті 94 ПК України адміністративний арешт майна може бути застосовано, зокрема, якщо платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.
Згідно із абзацом другим підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 ПК України арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.
У зв'язку з наведеним позивач просив здійснити арешт коштів на рахунках відповідача та його філій у банках.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 18.01.2016 року у задоволенні позову відмовлено.
Постанову суду першої інстанції оскаржив позивач, подавши на неї апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що не погоджується з рішенням суду першої інстанції, оскільки дане рішення винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та таке, що неповно відображає обставини, які мають істотне значення для даної справи.
Просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 18.01.2016 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 1 ст. 41 та ч. 4 ст. 196 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржувану постанову скасувати з таких підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що Луцькою ОДПІ 02.12.2015 року було прийнято рішення № 587 про опис майна платника податків ДПВолинський облавтодор ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" у податкову заставу на підставі статті 89 ПК України (а.с. 4).
08.12.2015 року податковим керуючим складено акт про відмову платника податків від опису майна у податкову заставу № 399/23 (а.с.6), та акт про відмову від підпису №400/23 від 08.12.2015 року. (а.с. 7).
Із довідки про наявність боргу (а.с.5) вбачається, що у відповідача станом на 03.12.2015 року наявний податковий борг в сумі 2097128,70 гривень.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у справі, суд першої інстанції виходив з того, що 14.11.2014 року судом винесено постанову, яка набрала законної сили, про зупинення видаткових операцій на рахунках ДП Волинський облавтодор ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" до складання акту опису майна платників податків у податкову заставу податковим керуючим або акта про відсутність майна, що може бути описано в податкову заставу, або погашення податкового боргу в повному обсязі.
Таким чином суд першої інстанції прийшов до висновку, що в даному випадку арешт коштів відповідача відбувся за вказаним судовим рішенням. Крім того, судовим рішенням визначено, до якого періоду діє зупинення видаткових операцій до складання акту опису майна платників податків у податкову заставу податковим керуючим або акта про відсутність майна, що може бути описано в податкову заставу, або погашення податкового боргу в повному обсязі. Отже, в даному випадку стягнення податкового боргу повинно здійснюватись Луцькою ОДПІ в межах ініційованих процедур, оскільки податковий борг не переривався і обставини не змінились, тобто в межах виконання судового рішення про зупинення видаткових операцій, яке набрало законної сили.
Колегія апеляційного суду не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Суд першої інстанції виходив з того, що Луцькою ОДПІ було вжито заходи щодо зупинення видаткових операцій на рахунках ДП «Волинський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», а тому не допуск податкового керуючого до складення акту опису майна, на думку суду, в даному випадку, не є підставою для звернення до суду з позовною заявою про арешт коштів на рахунках з підстав визначених підпунктом 94.2.7. пункту 94.2. статті 94 Податкового кодекс) України.
Відповідно до підпункту 89.4. статті 89 ПКУ, у разі якщо платник податків не допускає податкового керуючого для здійснення опису майна такого платника податків у податкову заставу та/або не подає документів, необхідних для такого опису контролюючий орган має право звернутися до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, заборону відчуження таким платником податків майна та зобов'язання такого платника податків допустити податкового керуючого для опису майна у податкову заставу.
Разом з тим, підпунктом 94.2.7. пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, передбачено, що у разі якщо платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу це є обставиною для застосування адміністративного арешту майна платника податків.
При цьому слід зазначити, що норми статті 89 Податкового кодексу України та норми статті 94 Податкового кодексу України, ніяким чином не виключають одна одну і не суперечать одна одній, оскільки відповідно до чинного законодавства у разі не допуску податкового керуючого до складення акту опису майна, контролюючий органам наділений правом як на звернення до суду з позовною заявою про зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, так і з позовною заявою про накладення арешту на рахунках такого платника податків.
Крім того, колегія апеляційного суду вважає за необхідне зазначити, що позовна вимога Луцької ОДПІ в частині прохання застосувати арешт коштів на рахунках філій ДП «Волинський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» не була предметом розгляду суду у справі № 803/2342/14 за поданням Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області до ДП «Волинський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про зупинення видаткових операцій на рахунках, однак незважаючи на це суд першої інстанції взагалі не розглядав дану позовну вимогу, не надавши ніякого обґрунтування відмовлення в задоволенні позову в цій частині.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про господарські товариства», товариство має право створювати на території України та за її межами філії та представництва, а також дочірні підприємства відповідно до чинного законодавства України.
Згідно статті 95 Цивільного кодексу України, філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності. Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.
Разом з тим, відповідно до частини 4 статті 64 Господарського кодексу України, такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. Підприємства можуть відкривати рахунки в установах банків через свої відокремлені підрозділи відповідно до закону.
Аналогічні норми передбачені пунктом 1.3. Постанови Правління Національного банку України від 12.11.2003 № 492 «Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах» (далі Постанова), відповідно до якої юридичні особи-резиденти можуть відкривати поточні та/або вкладні (депозитні) рахунки в банках через свої відокремлені підрозділи (далі - поточний рахунок відокремленого підрозділу, вкладний (депозитний) рахунок відокремленого підрозділу).
Зокрема, відповідно до пункту 3.3. вищезазначеної Постанови, банк відкриває поточний рахунок відокремленому підрозділу, який не має рахунків у цьому банку, на підставі таких документів:
- заяви про відкриття поточного рахунку. Заяву підписує керівник відокремленого а підрозділу або інша уповноважена на це особа;
- клопотання юридичної особи до банку, у якому відкривається поточний рахунок відокремленого підрозділу, про відкриття рахунку із зазначенням номера поточного рахунку юридичної особи та найменування банку, у якому він відкритий, а також інформації про те, чи є відокремлений підрозділ платником єдиного внеску. У разі одночасного відкриття в банку поточних рахунків через кілька відокремлених підрозділів однієї юридичної особи подасться одне клопотання юридичної особи з вищезазначеною інформацією і переліком відокремлених підрозділів, через які відкриваються рахунки, та копії цього клопотання в кількості, потрібній для формування справ з юридичного оформлення рахунків за кожним відокремленим підрозділом;
- копії належним чином оформленого положення про відокремлений підрозділ;
- картки із зразками підписів і відбитка печатки.
Таким чином, відокремлений підрозділ, яким зокрема є філія не є юридичною особою, а тому не може від свого імені відкривати рахунки, відповідно до чинного законодавства, всі рахунки філій відкриваються головним підприємством, тобто юридична особа може відкривати рахунки в банках через свої відокремлені підрозділи, та відповідно проводити будь - які операції через такі рахунки філій.
З огляду на вищезазначене, арешт коштів на рахунках як відповідальність, яку повинен нести платник за не допуск податкового керуючого до складення акту опису майна не може слугувати способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом, як це передбачено пунктом 94.1. статті 94 Податкового кодексу України, зокрема обов'язку допустити податкового керуючого до складення акту опису майна, за умови накладення арешту коштів лише на рахунках юридичної особи, і не накладення такого арешту на рахунках філій, оскільки за таких умов юридична особа не буде позбавлена права продовжувати здійснювати операції з коштами через рахунки філій.
Вищезазначене підтверджують також і норми частини 4 статті 65 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої державний виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що знаходяться на його рахунках, а також на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.
Таким, чином, судом першої інстанції при прийняття рішення було порушено норми положення підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, згідно з яким, (адміністративний арешт майна платника податків може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби.
У відповідності до ст.202 цього Кодексу підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
З огляду на викладене, оскільки постанова суду першої інстанції прийнята з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому апеляційну скаргу слуд задовольнити частково, а оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.
Керуючись: ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд,
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області задовольнити.
Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 18.01.2016 року у справі № 803/3853/15 скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.
Накласти арешт коштів на рахунках ДП «Волинський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» та на рахунках його філій.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий : Р.П. Сеник
Судді : Р.Б. Хобор
Я.С. Попко
Повний текст рішення виготовлено 05.07.2016 року.
