2-а/714/9/15

П О С Т А Н О В А

іменем України

"08" квітня 2016 р. Герцаївський районний суд Чернівецької області

в складі: головуючого-судді: Акостакіоає О.Т.

секретар : Самсін О.В.

з участю представників позивача : ОСОБА_1, ОСОБА_2

представників відповідача : ОСОБА_3,ОСОБА_4

розглянувши адміністративний позов ОСОБА_5до ОСОБА_6 - заступник начальника Чернівецької митниці, Чернівецької митниці ДФС у Чернівецькій областіпро скасування постанови від 22 січня 2016 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 485 МК України та закриття адміністративної справи , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом про скасування постанови від 22 січня 2016 року про притягнення до адміністративної відповідальності, під час підготовчого засідання уточнив підстави позову та посилався на те, що він є громадянин України , але почав їздити на заробітки в країни Євросоюзу, тривалий час працював музикантом та грав на весіллях в ОСОБА_7, це був основний заробіток сім’ї . Деякі роботодавці вимагали наявність офіційних документів для роботи, тому подав документи для отримання Румунського громадянства, потім придбав собі автомобіль для роботи. Він поінтересувався та представники Чернівецької митниці ДФС повідомили, що він може придбати автомобіль на європейській реєстрації та приїхати на ньому в Україну, але якщо заїжджати по паспорту громадянина України, то вони можуть запустити в Україну лише в режимі «транзит» на 5 або 10 днів, а якщо заїде в Україну по паспорту громадянина ОСОБА_7, то заїде в режимі « тимчасового ввезення» на строк до 1 року, без сплати будь-яких митних платежів.Орендувавши автомобіль марки «Jeep Grand Cherokee», реєстраційний номер В6874НВ, сплатив орендну плату власнику автомобіля, та їздив на ньому територією Європейського союзу, орієнтовно в 2012 року він вперше заїхав на даному автомобілі на митну територію України, коли підійшов до митника ,він пред’явив два паспорта : громадянина ОСОБА_7 та громадянина України, митник спитав по якому паспорту оформляти в’їзд, на що позивач спитав, а в чому різниця, тоді митник повідомив, що якщо він оформляє його по паспорту громадянина України, то дозволяє в’їзд лише в режимі «транзит» на 5 днів, а якщо по паспорту громадянина ОСОБА_7, то в режимі «тимчасового ввезення» на 1 рік, тобто фактично працівник Чернівецької митниці ДФС самостійно запропонував позивачу в’їхати на території України в режимі «тимчасового ввезення» строком на 1 рік по паспорту громадянина ОСОБА_7, запевнивши його, що це є цілком законно.

24 грудня 2015 року біля 10 год. 00 хв. , керуючи автомобілем марки «Мерседес-Бенц С220», реєстраційний номер Р3737АК, заїхав на пункт пропуску «Порубне-Сірет» Чернівецької митниці з території ОСОБА_7. Перебуваючи в зоні митного контролю, працівники митниці пояснили, що нібито позивач порушив якісь нормативно-правові акти України, змусили від’їхати з «зеленого» коридору в «червоний». Після чого безпідставно та незаконно склали на нього адміністративний протокол за порушення ст. 485 Митного кодексу України та повідомили йому, що 22 січня 2016 року о 15 годині 00 хвилин за адресою: м. Чернівці, вул. Руська 248 М, відбудеться розгляд справи про притягнення мене до адміністративної відповідальності та порадили взяти собі адвоката, оскільки буде дуже великий штраф.

Зрозумівши, що у нього можуть бути проблеми, позивач звернувся до адвоката з яким підготували ряд клопотань та 22 січня 2016 року о 15 годині 00 хвилин разом прибули за вказаною адресою в м. Чернівці, на вул. Руську, 248 М для участі в розгляді протоколу, разом з ними також був громадянин ОСОБА_8, розгляд протоколу якого також було призначено на 22 січня 2016 року на 15 годину 00 хвилин. Коли підійшли на «прохідну» адмінбудівлі Чернівецької митниці ДФС та повідомили з якого приводу, їм сказали зачекати, через декілька хвилин до нас вийшов представник митниці, в якого вже були надруковані постанови. Як йому потім стало відомо це був ОСОБА_9, при цьому він повідомив суми штрафів та спитав, чи згідні вони сплатити дані штрафи, на що вони відповіли, після чого він попросив їх почекати, оскільки в постановах було вказано, що вони не з’явились, а тому йому необхідно змінити один абзац в постанові і він зазначить, що вони заперечували проти постанови та знову пішов за турнікет, а через декілька хвилин вийшов та вручив оскаржувану постанову в справі про порушення митних правил, згідно якої позивача було визнано винним у порушенні митних правил, передбачених ст. 485 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, а саме 1 323 619,41 (один мільйон триста двадцять три тисячі шістсот дев’ятнадцять гривень 41 копійка).

Важає, що заступником начальника Чернівецької митниці ДФС у Чернівецькій області ОСОБА_6 було безпідставно притягнуто його до адміністративної відповідальності, оскільки він в ході винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 485 МК України, допустив порушення норм матеріального та процесуального права, а також допустив порушення його права на захист. В постанові про притягнення до адміністративної відповідальності відповідач не вказав яку саме частину ст. 485 МК України позивач порушив, які протиправні дії він вчинив, які норми закону чи підзаконних актів він порушив.

Враховуючи те, що позивач має постійне житло в Республіці ОСОБА_7, там у нього більш тісні особисті та економічні зв’язки, більшість часу фактично проживає на території ОСОБА_7, та отримав громадянство ОСОБА_7 на законних підставах, тому вважає, що він являється громадянином ОСОБА_7 і у правовідносинах з державою Україною є «нерезидентом». Якщо застосувати до нього «Конвенцію між Урядом України та Урядом ОСОБА_7 про уникнення подвійного оподаткування та попередження ухилень від сплати податків стосовно доходу і капіталу» яка ратифікована Законом України від 21 жовтня 1997 року він мав би бути резидентом тієї країни громадянином якої є, однак враховуючи те, що він є громадянином обох договірних тобто України і ОСОБА_7, питання резиденства повинно бути вирішено за взаємною згодою між фіскальними органами України та ОСОБА_7. Тому до нього як до громадянина України та ОСОБА_7 може бути застосована ч. 2 ст. 380 МК України, де вказано що транспортні засоби особистого користування, що тимчасово ввозяться на митну територію України громадянами-нерезидентами, не підлягають письмовому декларуванню та звільняються від подання документів, що видаються державними органами, уповноваженими здійснювати види контролю, зазначені у статті 319 цього Кодексу, тому в його діях також буде відсутня подія адміністративного правопорушення, а також буде відсутній склад порушення митних правил, а якщо в подальшому фіскальні органи України та ОСОБА_7 вирішать, що він будє вважатись резидентом в Україні, то починаючи з того дня будє повідомлений та будє усвідомлювати обов’язок сплачувати засоби гарантування.

Крім цього відповідач допустив процесуальні порушення порядку розгляду даної справи про порушення митних правил, яка не відбулась в його присутності , з порушенням 15-денного строку розгляду протоколу про порушення митних правил, крім цього оскільки він вперше ввозив свій автомобіль у 2012 році, то строк притягнення до адміністративної відповідальності сплинув у 2013 році. Тому просить суд визнати протиправною та скасувати зазначену постанову, а провадження у справі закрити.

Позивач в судовому засіданні та його представники підтримали зазначений позов з підстав зазначених у позовній заяві. Просять суд його задовольнити.

Представник позивача також пояснив суду, що він офіційно зареєстрований та проживає в м. Дорохой , Ботошанського повіту по вул.Апродул Пуріче 4, ОСОБА_7, постійно як музикант грає на весіллях у ОСОБА_7.

Представники відповідача позов не визнали в повному обсязі подали до суду письмові заперечення на позов, додатково суду пояснили, що позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності лише після того як Митний орган отримав офіційну інформацію від СБУ про те, що ОСОБА_5 є громадянином України та має постійне місце проживання та реєстрації в с. Горбова Герцаївського району, а з метою уникнення сплати митних платежів при перетні кордону пред’являв паспорт громадянина ОСОБА_7. Щодо місця та порядку розгляду адміністративного протоколу вважають, що законом не визначено конкретного місця розгляду адміністративного протоколу посадовою особою митного органу а тому вважає, що розгляд адміністративного протоколу відносно позивача був проведений у відповідності до вимог закону. А положення Конвенцію між Урядом України та Урядом ОСОБА_7 про уникнення подвійного оподаткування та попередження ухилень від сплати податків стосовно доходу і капіталу не стосується тих платежів, які слід сплачувати при ввезення на митну територію України транспортних засобів. Позивач будучі громадянином України, та маючи постійне місце проживання в Україні є «резидентом» тому твердження позивача про те,що він є нерезидентом є безпідставними. Просять в задоволенні позову відмовити.

Суд вислухавши пояснення сторін, допитавши свідка ОСОБА_10 та дослідивши надані сторонами докази дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Згідно ч.ч. 2 ,6 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову; якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Відповідно ст. 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі; для встановлення обставин, зазначених у частині першій цієї статті, у судовому засіданні заслуховуються пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідків, досліджуються письмові та речові докази, у тому числі носії інформації із записаною на них інформацією, висновки експертів.

З протоколу про порушення митних правил №1592/40802/15 вбачається, що він складений 24 грудня 2015 року на пропускному пункті «Порубна» митного поста Вадул-Сірет Чернівецької митниці ДФС інспектором митниці ОСОБА_11 про те, що 24.12.2015 року о 09 години 59 хвилин в зону митного контролю на виїзді по смузі зелений коридор в’їхав автомобіль марки «Мерседес-Бенц С220», реєстраційний номер Р3737АК під керуванням ОСОБА_5Р , заявив його у режимі «транзит» та подав закордонний паспорт громадянина України ЕТ № 590049 виданий 03.01.2012 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу 003763415. З метою відпрацювання орієнтування від 27.11.2015р. №75/2/1707 транспортний засіб та громадянин ОСОБА_12 були виведені зі смуги руху «зелений коридор» на смугу руху «червоний коридор». Під час усного опитування громадянин ОСОБА_12 надав закордонний НОМЕР_1 виданий 02.07.2012 на ім’я громадянина ОСОБА_7 Palamaru Roman. Згідно поданого до митного контролю паспорта громадянина України ЕТ №590049 та пред’явленого під час проведення митних формальностей паспорту громадянина ОСОБА_7 №051397292, громадянин ОСОБА_5 та Palamaru Roman є однією й тією ж особою. В процесі проведення аналізу перетину митного кордону України транспортного засобу«JEEP GRAND CHEROKEE» В6874НВ в період з 26.09.2013р. по даний час встановлено, що вище зазначена особа ввозила на митну територію України даний транспортний засіб в режимі «тимчасового ввезення» з використанням паспорту громадянина ОСОБА_7 у трьох випадках. За інформацією Управління Служби безпеки України в Чернівецькій області, маючи статус «резидента», тричі для перетину митного кордону ОСОБА_5 надавав паспортний документ громадянина ОСОБА_7 Palamaru Roman.З метою ухилення від сплати митних платежів позивач надавав паспортний документ із статусом «нерезидент».

В матеріалах адміністративного протоколу міститься інформація Управління СБУ в Чернівецький області адресована Начальнику ЧМ ДФС України ОСОБА_13 від 27.11.2015 року за №75/2/1707 з якої вбачається, що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином України та одночасно має подвійне громадянство ОСОБА_7 , з метою ухилення від сплати митних платежів ввозила на митну територію України транспортний засіб використовуючи румунське громадянство та відповідно статус – нерезидент.

З постанови в справі про порушення митних правил №1592/40802/15 від 22 січня 2016 року вбачається, що ОСОБА_5 визнаний винним за ст.485 МК України та призначено адміністративне стягнення у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів а саме 1323619, 41 грн.

Допитаний в судовому засіданні позивач ОСОБА_5 пояснив, що через відсутність роботи в Україні змушений був працювати у ОСОБА_7 граючи як музикант на весіллях , на протязі 2015 року грав десь на 30 весілля по 2-3 дні , що підтвердив в судовому засіданні і допитаний свідок ОСОБА_10, разом з тим представити для огляду в судовому засіданні паспорти із відмітками про перетин кордону відмовився. Тому суд вважає встановленим лише обставину щодо зайняття трудовою діяльністю у ОСОБА_7, але не факт постійного ( переважного) там проживання.

Згідно з п. 33 та 50 ст. 4 МК України нерезидентами є фізичні особи: іноземці та особи без громадянства, громадяни України, які мають постійне місце проживання за межами України, у тому числі ті, які тимчасово перебувають на території України; резидентами є фізичні особи: громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які мають постійне місце проживання в Україні, у тому числі ті, які тимчасово перебувають за кордоном.

З абз. 10 ч.1 ст.1 Закону України «Про громадянство України» вбачається, що безперервне проживання на території України - проживання в Україні особи, якщо її разовий виїзд за кордон у приватних справах не перевищував 90 днів, а в сумі за рік - 180 днів. Не є порушенням вимоги про безперервне проживання виїзд особи за кордон у службове відрядження, на навчання, у відпустку, на лікування за рекомендацією відповідного медичного закладу або зміна особою місця проживання на території України.

Як пояснив позивач та з наданих сторонами доказами, які сторонами не ставляться під сумнів їх належність та допустимість, судом встановлено, що ОСОБА_5 зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_2, його сім’я (мати) проживає в даному населеному пункті, його разовий виїзд за кордон у приватних справах не перевищував 90 днів, а (навіть провівши просту калькуляцію з показів позивача та свідка) в сумі за рік не перевищував - 180 днів.

Отже суд вважає, що викладені докази у сукупності з зазначеними правовими нормами з однозначністю та достовірністю доказують те, що ОСОБА_5 безперервно проживає на території України та в розумінні п. 33 та 50 ст. 4 МК України є «резидентом».

Статтею 485 МК України передбачено, що заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв’язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Відповідно до ст.531 МК України підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є: 1) відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил; 2) необ’єктивність або неповнота провадження у справі або необ’єктивність її розгляду; 3) невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи; 4) винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду; 5) неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення; 6) накладення стягнення, не передбаченого цим Кодексом. Підставами для скасування чи зміни постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил можуть бути визнані й інші визначені законами обставини.

Згідно ст.280 ОСОБА_10 орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається із змісту ст. 245 ОСОБА_10 завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Так, з об’єктивної сторони правопорушення передбаченого ст. 485 МК України в частині вчинення дій щодо ухилення від сплати митних платежів, характеризується сукупністю трьох ознак: діяння, спрямоване ухилення від сплати митних платежів, суспільно небезпечні наслідки у вигляді ненадходження до бюджету відповідних платежів, та причинний зв'язок між діянням та наслідками.

Іншою підставою для скасування зазначеної постанови, позивач вважає порушення митним органом строків притягнення до адміністративної відповідальності передбачені ст.467 МК України, оскільки правопорушення передбачене ст.485 МК України не є триваючим та вважається закінченим з моменту подання органу доходів і зборів митної декларації разом з тим, з такими висновками позивача повністю погодитись не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст.467 МК України, якщо справи про порушення митних правил відповідно до ст. 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469,477-481,485 цього Кодексу , - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.

Таким чином, при розгляді справи про притягнення до відповідальності за порушення митних правил за ст.485 МК України та вирішення питання про строк накладення адміністративного стягнення слід з’ясувати питання про день коли було виявлено вказане правопорушення.

Відповідно до ст.491 МК України підставами для порушення справи про порушення митних правил є:1) безпосереднє виявлення посадовими особами органу доходів і зборів порушення митних правил; 2) офіційні письмові повідомлення про вчинення особою порушення митних правил, отримані від правоохоронних органів, а також органів, що здійснюють види контролю, зазначені у ч.1 ст.319 цього Кодексу;

З протоколу про порушення митних правил №1592 /40802/15 від 24 грудня 2015 року та копії відповідного листа вбачається, що Управління СБУ в Чернівецький області листом адресований начальнику ЧМ ДФС України ОСОБА_13 від 27.11.2015 року за №75/2/1707 повідомляє, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином України та одночасно має подвійне громадянство ОСОБА_7.

Слід зазначити, що чинне законодавство не містить нормативного визначення триваючого правопорушення, а тому для з'ясування характеру діяння з точки зору його тривалості в кожному конкретному випадку необхідно аналізувати динаміку спірних правовідносин. Так, правопорушення вважається триваючим у випадку, коли воно являє собою діяння, що полягає у тривалому, продовжуваному у часі, безперервному, невиконанні суб'єктом установлених законодавством вимог.

При вирішенні питання щодо віднесення того чи іншого правопорушення до триваючого або не триваючого необхідно розрізняти момент юридичного закінчення правопорушення та момент припинення протиправної поведінки. Закінченим вважається правопорушення, що характеризується повною реалізацією його об'єктивної та суб'єктивної сторони. Припинення ж протиправної поведінки має місце тоді, коли особа добровільно припиняє здійснювати протиправні дії або коли держава в особі уповноважених органів зупиняє правопорушення. Триваюче правопорушення продовжується після його юридичного закінчення.

Отже, Чернівецька митниця ДФС реалізувала своє право в складанні адміністративного протоколу відносно ОСОБА_5 після 27.11.2015 року отримавши офіційну інформацію про те, що даний громадянин України з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, будучи резидентом, використовує при в’їзді та при виїзді паспорт громадянина ОСОБА_7, склавши адміністративний протокол про порушення митних правил №1592/40802/15 від 24 грудня 2015 року. Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності винесена 22 січня 2016 року, тобто у строки передбачені ст. 467 МК України.

Суд також вважає, що твердження позивача та його представників про те , що під час розгляду адміністративного протоколу була порушена процедура розгляду адміністративного протоколу чим були порушені права позивача суд вважає, що є надуманим і вважає обраним способом захисту позивача від адміністративного стягнення, з метою уникнення відповідальності за вчинене правопорушення, так як його доводи в цій частині повністю спростовуються дослідженими судом доказами, які не викликають сумнів суду, оскільки у своїй сукупності вони доповнюють один одного та підтверджують вину позивача за ст..485 МК України та спростовується наступним.

Згідно з ч.1 ст. 509 МК України посадова особа органу доходів і зборів, у провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил, може опитувати особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, а також свідків, інших осіб.

Як передбачено ст. 525 МК України, справа про порушення митних правил розглядається за місцезнаходженням органу доходів і зборів, посадові особи якого здійснювали провадження у цій справі.

Згідно з ч.1 ст.522 МК України справи про порушення митних правил, передбачені ст..468-470,474,475,477-481,485 цього Кодексу, розглядаються органами доходів і зборів.

Відповідно до ст. 523 МК України від імені митниць справи про порушення митних правил розглядаються керівниками цих митниць або їх заступниками, а від імені центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, - посадовими особами, уповноваженими на це відповідно до посадових інструкцій, або іншими особами, уповноваженими на це керівником центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Враховуючи викладене, суд вважає, що зазначені правові норми у сукупності з викладеними доказами підтверджують, що адміністративний протокол відносно позивача був розглянутий заступником керівника митниці за місцем знаходженням органу з дотриманням визначених законом процесуальних дій.

Суд оцінюючи пояснення сторін, надані сторонами докази та зазначені правові норми у своєї сукупності дійшов висновку, що правопорушення, за яке митною службою України складено 24 грудня 2015 року відносно ОСОБА_5 протокол про порушення митних правил, полягає не в тому, що позивач як фізична особа перетинав кордон України на в'їзді по паспорту ОСОБА_7, а в тому що маючи статус громадянина-резидента, громадянин України – позивач ОСОБА_5 при тимчасовому ввезенні на митну територію України автомобілю іноземної реєстрації заявив митному органу України, що він є громадянином ОСОБА_7 та нерезидентом, чим вчинив протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів. Сума несплачених митних платежів, які підлягали б сплаті при ввезенні зазначеного транспортного засобу громадянином-резидентом складала суму 441206 грн. 47 коп.

З огляду на викладене, суд вважає обґрунтованим та вірним висновок, що позивач будучи громадянином України маючи статус «резидента», з постійним місцем проживання та реєстрації в с. Горбово Герцаївського району Чернівецької області, навмисно надав при перетині кордону на власному автомобілі із іноземною реєстрацією паспорт громадянина ОСОБА_7 для ухилення від сплати митних платежів, він усвідомлював протиправний характер своїх дій та бажав настання шкідливих наслідків.

На підставі наведеного , ст. 1 Закону України «Про громадянство України», ст.4,467,469,477-481,485,531 Митного кодексу України, ст.38,245,280 ОСОБА_10, керуючись ст.ст. 7-11, 71 ч.3, 94, 99, 100, 102, 160-163 КАС України, суд, -

постановив:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_6 - заступник начальника Чернівецької митниці, Чернівецької митниці ДФС у Чернівецькій областіпро скасування постанови від 22 січня 2016 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 485 МК України та закриття адміністративної справи відмовити.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення постанови до Винницького апеляційного адміністративного суду через Герцаївський районний суд.

Суддя :