ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 березня 2016 року м. Київ К/800/31022/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді - Загороднього А.Ф.,
суддів: Веденяпіна О.А, Зайцева М.П.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2
на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2015 року
у справі № 2а-4302/11/0770
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2
до Хустської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області
про скасування податкового повідомлення-рішення,-
встановив:
ФОП ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Хустської ОДПІ ГУ Міндоходів у Закарпатській області в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 30 листопада 2011 року: № 0001131742, № 0001141742, № 0001121742, № 0001151742, № 0001161742.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2012 року позов ФОП ОСОБА_2 задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 30 листопада 2011 року №0001121742, №0001131742, №0001151742, №0001161742.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2015 року скасовано рішення суду першої та прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.
У касаційній скарзі ФОП ОСОБА_2 у Дніпропетровській області посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанцій та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на підставі акту перевірки від 14 листопада 2011 року за № 637/1742/НОМЕР_6, Хустською ОДПІ ГУ Міндоходів у Закарпатській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 30 листопада 2011 року:
- № 0001131742, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб, що є СПД та само зайнятих осіб в розмірі 167 169 грн. за основним платежем;
- № 0001141742, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 66 018 грн.;
- № 0001121742, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по ПДВ в розмірі 82 197 грн. за основним платежем та 20 549,25 грн. за штрафними санкціями;
- № 0001151742, яким позивачу застосовану суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1 грн.;
- № 0001161742, яким позивачу застосовану суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 160 грн.).
Копію наказу на проведення перевірки від 04 жовтня 2011 року № 589, позивачем отримано 06 жовтня 2011 року, про що свідчить відмітка на вказаному наказі, зроблена ОСОБА_2 власноруч. Також позивач була ознайомлена з наказом Хустською ОДПІ ГУ Міндоходів у Закарпатській області від 31 жовтня 2011 року № 655 про продовження терміну перевірки ОСОБА_2, про що також свідчить відповідна відмітка позивача на наказі. Крім того, позивачу 18 жовтня 2011 року було пред'явлено направлення на перевірку від 18 жовтня 2011 року № 571. Також з актом перевірки, ФОП ОСОБА_2 була ознайомлена 22 листопада 2011 року, що підтверджується її власноручним підписом та зауваження до акту перевірки, викладене на сторінці 27 вказаного акту.
За результатами перевірки контролюючим органом складено акт перевірки від 14 листопада 2011 року № 637/17/НОМЕР_6, який зареєстрований у Єдиному Журналі реєстрації актів (довідок) невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок Хустською ОДПІ ГУ Міндоходів у Закарпатській області за 2011 рік.
Також з актом перевірки ФОП ОСОБА_2 була ознайомлена 22 листопада 2011 року, про що свідчить її власноручний підпис та зауваження до акту перевірки, викладене на сторінці 27 вказаного акту.
У своєму рішенні суд першої інстанції зазначив, що за результатами проведення планової перевірки ФОП ОСОБА_2 за період з 01 квітня 2010 року по 31 грудня 2010 року, Хустською ОДПІ ГУ Міндоходів у Закарпатській області складено інший акт перевірки ніж вказано відповідачем у запереченнях. Разом з тим, суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що вказане не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки Хустською ОДПІ ГУ Міндоходів у Закарпатській області за результатами проведення планової перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 за період з 01 квітня 2010 року по 31 грудня 2010 року складався один єдиний акт перевірки від 14 листопада 2011 року №637/17/НОМЕР_6, який надавався позивачу для ознайомлення (де помилково зазначено дату 14 листопада 2010 року та номер акта, зокрема, помилки у двох цифрах) та на підставі якого винесені спірні податкові повідомлення-рішення.
Таким чином, помилка в податковому повідомленні - рішенні, щодо номера акта не є підставою для відмови в позові, оскільки позивач ознайомлений з актом перевірки та на основі якого винесенні оскаржувані рішення.
Відповідно до підпункту 5.3.9. пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» чинного на момент виникнення спірних правовідносин, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, ПП ОСОБА_2 до валових витрат за 2010 рік безпідставно включено витрати на придбання свіжих огірків на суму 173 762 грн., придбаних у ТОВ «Іза-Бате», ковбасних виробів на суму 113 271 грн., придбаних у ТОВ «ВМП», ковбасних виробів на суму 46 925,67 грн. придбаних у ТОВ «Луцький м'ясокомбінат №1» сирні вироби на суму 67 909,04 грн., придбаних у ВАТ «Рожищенський сирзавод», які згідно наданого пояснення ПП ОСОБА_2 від 27 жовтня 2011 року №8228/0 не було реалізовано, у зв'язку з псуванням. Дану продукцію було придбано по накладним.
Також до валових витрат за 2010 рік безпідставно включено витрати на придбання самохідного погрузчика на суму 84 617 грн., отриманого від ПП «Катрін», які безпосередньо не пов'язані з одержанням доходу і не підтверджені оплатою. Згідно наданого пояснення ПП ОСОБА_2 від 09 листопада 2011 року№8580/0 даний погрузчик відсутній.
Також до валових витрат за 2010 рік безпідставно включено витрати за транспортні послуги, отримані від ПП «Віса-Транс» на суму 7 500 грн. та ПДВ сумі 1 500 грн. та від ПП «Буртон і К» на суму 25 000 грн. та ПДВ в сумі 5 000 грн., але згідно наданого пояснення ПП ОСОБА_2 від 27 жовтня 2011 року №8227/10 підтвердити надані транспортні послуги в господарській діяльності не складається можливим, у зв'язку з тим, що відсутні акти виконаних робіт ПП «Віса-Транс» та ПП «Буртон і К» і не підтверджено оплатою за надані послуги.
До складу валових витрат за 2010 рік ПП ОСОБА_2 безпідставно включене витрати на погашення відсотків за кредит на суму 12 787 грн. На підтвердження даних витрат представлено кредитний договір № СМ.-801/075/2006 від 22 грудня 2006 року, який укладено між ЗАТ «ОТП банк» та громадянкою ОСОБА_2, яка проживає за адресок АДРЕСА_1 розмір кредиту 23950 доларів США.
До складу валових витрат за 2010 рік ПП ОСОБА_2 безпідставно включене витрати на страхові внески на суму 3 823 грн. На підтвердження даних витрат представлено договір від 07 грудня 2010 року № 008029/0127/0000066, страхування від нещасних випадків, який укладено між ПАТ «Страхова компанія «УНІКА» та громадянкою ОСОБА_2 яка проживає за адресою АДРЕСА_1.
До складу валових витрат за 2010 рік ПП ОСОБА_2 також безпідставно включено витрати на послуги зв'язку на суму 2 400 грн. Для перевірки не представлено жодних документів, які б підтверджували дані витрати.
Також, при проведенні перевірки встановлено, що ПП ОСОБА_2 за період з 01 червня 2010 року по 31 серпня 2010 року від ПП «Карла-Україна» було придбано заготовки металеві на суму 1 095 577,65 грн. та ПДВ на суму 219 115,53 грн. Фактично оплачено за перевіряємий період ПП ОСОБА_2 по банку ПП «Карла-Україна» за придбаний товар в сумі 628 333 грн. та ПДВ 125666,66 грн. Залишок даного товару, станом на 31 грудня 2010 року заходиться у зберігача ТОВ «Карла-Україна» на суму 122 931,55 грн. та ПДВ 24 586,31 грн. Отже, фактично понесені та оплачені витрати по металевим заготовкам, які реалізовано фірмі - нерезиденту КАRLА Чеська республіка становлять 628 332 грн., а до валових витрат згідно розшифровки валових витрат наданої ПП ОСОБА_2 підприємцем включено витрати на придбання заготовок металевих в сумі 1 160 398 грн.
У зв'язку з наведеним, Хустською ОДПІ ГУ Міндоходів у Закарпатській області прийнято податкове повідомлення - рішення від 30 листопада 2011 року № 0001131742.
При проведенні перевірки проведено інвентаризацію товарних залишків за адресою с. Нижнє Селище вул. Центральна,47. За результатами проведеної інвентаризації складено акт контрольної інвентаризації цінностей, якою виявлено залишок товару станом на 02 листопада 2011 року: ліс круглий т/сировина на суму на суму 2600 грн.
Перевіркою встановлено, що в залишку товарно - матеріальних цінностей станом на 01 квітня 2010 року значився наступний товар: вода мінеральна кількістю -38 825 штук, на суму 194 355 грн., заготовки металеві кількістю 50 штук на суму 118 232 грн., тушонка яловичина кількістю 460 штук на суму 644 грн. Відповідно до пояснень позивача станом на 31 грудня 2010 року даний товар відсутній.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням товарів (у тому числі при їх імпорті) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з пунктом 4.1 статті 4 цього Закону база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), що включаються до ціни товарів (послуг) згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).
Відповідно до пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни та відповідно до пп. 7.4.1 статті 7 Закону про ПДВ якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає на початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).
Таким чином, оскільки ціна товару з метою обчислення ПДВ регулюється нормами Закону про ПДВ та встановлюється у розмірі договірної (контрактної) вартості такого товару, обчисленої у відповідності до вимог податкового і митного законодавства включається до складу податкового кредиту платника податку тільки за умови використанні придбаних товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Враховуючи вищенаведене, визначено заниження платником податків податкових зобов'язань за грудень 2010 року у сумі 62 646 грн.
При порівнянні даних реєстрів отриманих податкових накладних та фактичної представлених податкових накладних, згідно яких ПП ОСОБА_2 мала право на отримання податкового кредиту по податку на додану вартість, сплаченого постачальникам в ціні придбання продукції встановлено, що фізичною особою - підприємцем порушено підпункт 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в якому зазначено, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи ( послуги), які неї призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
В порушення даної статті у декларації з податку на додану вартість за: квітень 2010 року безпідставно завищено розмір податкового кредиту по ПДВ на суму 40 269 грн. Перевіркою встановлено, що розмір дозволеного податкового кредиту сплаченого в ціні придбання продукції становить 0,00 грн. - травень 2010 року безпідставно завищено розмір податкового кредиту по ПДВ на суму 6 803 грн. Так, перевіркою встановлено, що розмір дозволеного податкового кредиту, сплаченого в ціні придбання продукції становить 0,00 грн. - червень 2010 року безпідставно завищено розмір податкового кредиту по ПДВ на суму 24 305,24 грн., перевіркою встановлено, що розмір дозволеного податкового кредиту сплаченого в ціні придбання продукції становить 0,00 грн. - липень 2010 року безпідставно завищено розмір податкового кредиту по ПДВ на суму 16 849 грн. До податкового кредиту по декларації з ПДВ включено суму 140 456,78 грн., проте перевіркою встановлено, що розмір дозволеного податкового кредиту сплаченого в ціні придбання продукції становить 123 608 грн. - серпень 2010 року безпідставно завищено розмір податкового кредиту по ПДВ на суму 1 433 грн. До податкового кредиту по декларації з ПДВ включено суму 50 606 грн., проте перевіркою встановлено, що розмір дозволеного податкового кредиту, сплаченого в ціні придбання продукції становить 49 173 грн. - вересень 2010 року безпідставно завищено розмір податкового кредиту по ПДВ на суму 3 615 грн. До податкового кредиту по декларації з ПДВ включено суму - 3 615 грн., проте перевіркою встановлено, що розмір дозволеного податкового кредиту сплаченого в ціні придбання продукції становить 0,00 грн.
Перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за період з 01 квітня 2010 року по 31 грудня 2010 року встановлено його заниження всього у сумі 82 197 грн., в результаті вищевказаних порушень податкового законодавства.
При проведенні перевірки встановлено, що ПП ОСОБА_2 30 липня 2010 року було подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок №23304 суму від'ємного значення 37 253 грн. за червень віднесено до рядка 22.1 - у зменшення сум податкового боргу, отже сума ПДВ, що підлягає до сплати за червень 24 305 грн.( 37 253 грн. - 12 948 грн.)
При проведенні перевірки встановлено, що ПП ОСОБА_2 18 серпня 2010 року було подано податкову декларацію з ПДВ №25691 за липень 2010 року, в якій до рядка 22.1 - у зменшення сум податкового боргу віднесено суму 47 339 грн., отже, за даними перевірки залишок від'ємного значення ПДВ, рядок 26 становить 47 736 грн. (111 199 - 47 339 - 161 24 грн.).
Таким чином, Хустською ОДПІ ГУ Міндоходів у Закарпатській області було правомірно прийнято податкове повідомлення - рішення від 30 листопада 2011 року № 0001121742.
Відповідно до підпункту 7.7.4. пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.
До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.
Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.
Як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, що згідно з поданою ПП ОСОБА_2 до Хустської ОДПІ ГУ Міндоходів у Закарпатській області податковою декларацією з податку на додану вартість за серпень 2010 року сума ПДВ, яка задекларована у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів, складає 66 018 грн., але в порушення підпункту 7.7.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» до даної декларації не подано розрахунок суми бюджетного відшкодування.
Таким чином, перевіркою зменшено відображене ПП ОСОБА_2 в податковій декларації з ПДВ за серпень 2010 року бюджетне відшкодування, яке задекларовано у зменшення податкових зобов'язань ПДВ наступних податкових періодів у сумі 66 018 грн., у зв'язку з чим було правомірно прийнято податкове повідомлення рішення від 30 листопада 2011 року № 0001141742.
Проведеною перевіркою за період з 01 квітня 2010 року по 31 грудня 2010 року встановлено, що позивачем в липні 2010 року проводилась реалізація населенню продуктів харчування за готівкові кошти на загальну суму 74 453 грн., в т.ч. ПДВ - на суму 12 408,83 грн. В даному періоді за ПП ОСОБА_2 не було зареєстрованого реєстратора розрахункових операцій або книги обліку розрахункових операцій та розрахункових квитанцій.
Відповідно до пункт 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстратора розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», де передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо ) при продажу товари (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані, зокрема проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуг) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Таким чином, при отриманні готівкових коштів за реалізований товар ПП ОСОБА_2 повинна була використовувати РРО з видачею отримувачу товару відповідного розрахункового документа, у зв'язку з чим, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що Хустською ОДПІ ГУ Міндоходів у Закарпатській області правомірно прийнято податкове повідомлення - рішення від 30 листопада 2011 року № 0001151742.
Як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, за період з 01 липня 2010 року по 31 липня 2010 року позивач проводила торгівельну діяльність за готівкові кошти. Разом з тим, торговий патент ПП ОСОБА_2 за відповідний період на зазначений вид торгівельної діяльності не придбавався.
Відповідно до частин 1, 2 статті 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», патентуванню підлягає торговельна діяльність, що здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами у пунктах продажу товарів. Під торговельною діяльністю у цьому Законі слід розуміти роздрібну та оптову торгівлю, діяльність у торговельно-виробничій (громадське харчування) сфері за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток.
Відповідно до частини 1 статті 8 цього Закону, за здійснення операцій, передбачених цим Законом, без одержання відповідних торгових патентів або з порушенням порядку використання торгового патенту, передбаченого частиною другою статті 7 цього Закону, сплачують штраф у подвійному розмірі вартості торгового патенту за повний термін діяльності суб'єктів підприємницької діяльності із зазначеним порушенням.
Враховуючи вищенаведене, відповідачем було правомірно прийнято податкове повідомлення - рішення від 30 листопада 2011 року № 0001161742.
Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, і підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 відхилити.
Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2015 року залишити без змін.
Ухвала підлягає перегляду Верховним Судом України у порядку, строки та з підстав, передбачених главою третьою розділу ІV Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий А.Ф. Загородній
Судді О.А. Веденяпін
М.П. Зайцев
