ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"18" лютого 2016 р. м. Київ К/800/14241/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Карася О.В.
Олендера І.Я.
за участю секретаря судового засідання: Міщенко Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Союзенергопроект»
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2012 року
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2013 року
у справі № 2-а-8231/12/2070
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Союзенергопроект»
до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби
про скасування податкових повідомлень-рішень, -
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Союзенергопроект» (далі - ТОВ «Союзенергопроект»; позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС; відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень № 0001452302 від 28 лютого 2012 року та № 0001462302 від 28 лютого 2012 року.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2013 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, позивач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.
В поданій касаційній скарзі ТОВ «Союзенергопроект», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2012 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2013 року та прийняти нове рішення про скасування оспорюваних актів індивідуальної дії.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Союзенергопроект» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2009 року по 30 вересня 2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2009 року по 30 вересня 2011 року, за результатами якої складено акт № 511/23-5/35588575 від 17 лютого 2012 року.
На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001452302 від 28 лютого 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 630 321,00 грн. (508 102,00 грн. - основний платіж, 122 219,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та податкове повідомлення-рішення № 0001462302 від 28 лютого 2012 року, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 119 011,00 грн.
З наслідками адміністративного оскарження, названі акти індивідуальної дії залишено без змін.
Перевіркою встановлено порушення товариством пункту 5.1, підпункту 5.3.6 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР), підпункту 139.1.7 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) з огляду на безпідставне віднесення до складу валових витрат (витрат) членських внесків, сплачених на адресу саморегулюючих організацій - Некомерційне партнерство «Об'єднання проектних організацій «Енергетичне Сітьове Проектування» та Некомерційне партнерство «Об'єднання будівельних організацій «ЕнергоСтройАльянс», які є окремими юридичними особами, а також неправомірне включення до складу валових витрат шляхом коригування в четвертому кварталі 2009 року як самостійно виявленої помилки курсової різниці, що виникла у 2008 році, без нарахування при цьому штрафу в розмірі 5 відсотків від суми, що коригувалась, у порядку пункту 17.2 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2181-III).
Надаючи оцінку законності включення позивачем до складу валових витрат (витрат) перерахованих на адресу саморегулюючих організацій членських внесків, судові інстанції цілком об'єктивно врахували положення підпункту 5.3.6 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР, відповідно до якого не включаються до складу валових витрат витрати на утримання органів управління об'єднань платників податку, включаючи утримання холдінгових компаній, які є окремими юридичними особами.
01 січня 2011 року набрав чинності ПК України, підпунктом 139.1.7 пункту 139.1 статті 139 якого встановлено фактично подібне за замістом правове регулювання. Зокрема, зазначено, що витрати на утримання органів управління об'єднань платників податку, включаючи утримання материнських компаній, які є окремими юридичними особами, не включаються до складу витрат.
Як з'ясовано судами, Некомерційне партнерство «Об'єднання проектних організацій «Енергетичне Сітьове Проектування» та Некомерційне партнерство «Об'єднання будівельних організацій «ЕнергоСтройАльянс» є окремими юридичними особами, у зв'язку з чим доводи судів попередніх інстанцій про безпідставність включення позивачем до складу валових витрат (витрат) перерахованих на їх адресу членських внесків є правильними.
При цьому судові інстанції цілком об'єктивно відхилили посилання товариства на необхідність застосування до спірних правовідносин законодавства Російської Федерації з огляду на те, що його дохід на 90 відсотків складається з коштів, отриманих за проектування на замовлення підприємств та організацій Російської Федерації, а здійснення робіт на ринку даної держави можливе лише за умови допуску, виданого саморегулюючою організацією.
Адже, згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Щодо коригування ТОВ «Союзенергопроект» в четвертому кварталі 2009 року валових витрат шляхом включення до їх складу курсової різниці, яка виникла в 2008 році, то суд першої інстанції, з яким фактично погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що товариство, здійснивши таке коригування за попередній період без врахування приписів пункту 17.2 статті 17 Закону № 2181-III, порушило вимоги пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР.
З такою позицією колегія суддів погодитись не може, позаяк за змістом пункту 5.1 статті 5 Закону № 2181-III якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.
При цьому пунктом 17.2 статті 17 Закону № 2181-III передбачено, що платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку, б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.
Отже, нарахування штрафу в порядку зазначеної норми здійснюється лише в разі виявлення платником заниження податкового зобов'язання, а не валових витрат, як у даному випадку, що судами попередніх інстанцій не враховано.
Проте, встановлені судами в даній справі обставини не дають можливості встановити об'єктивність здійсненого платником коригування, зокрема, правильність розрахованого ним збитку від операції з погашення заборгованості, розрахованого як різниця між балансовою вартістю заборгованості на початок звітного періоду чи на дату її оприбуткування (виникнення), залежно від того, яка подія сталася пізніше, та балансовою вартістю такої заборгованості на дату її погашення.
Враховуючи викладене, а також з огляду на те, що судами не розмежовано суми донарахування (у тому числі основного платежу та штрафних (фінансових) санкцій) та зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування, здійснених оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, за кожним окремим епізодом, у суду касаційної інстанції відсутня можливість виокремити правомірне донарахування (зменшення) від того, законність здійснення якого підлягає додатковій перевірці.
А тому, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.
При новому розгляді справи суду слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, витребувати в контролюючого органу відповідний розрахунок за кожним окремим епізодом, належно оцінити докази і, в залежності від встановлених обставин, вирішити спір у відповідності із нормами законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Союзенергопроект» задовольнити частково.
Скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2013 року.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Рибченко А.О.
Судді Карась О.В.
Олендер І.Я.
