КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа : № 826/24952/15 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М.

Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 березня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Грищенко Т.М.,

суддів Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,

при секретарі Киш С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2015 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Подільського районного управління юстиції у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА _2 звернувся до суду з позовом до Подільського районного управління юстиції у місті Києві, в якому просив визнати протиправним та скасування наказу відповідача від 19 жовтня 2015 року №351/01-41 "Про відмову у реєстрації громадської організації "Всеукраїнське об'єднання "Лівий марш: робота, зарплата, захист"; зобов'язати відповідача здійснити державну реєстрацію громадської організації "Всеукраїнське об'єднання "Лівий марш: робота, зарплата, захист" відповідно до поданих 13 жовтня 2015 року документів з відповідними наслідками.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2015 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 звернувся до Подільського районного управління юстиції у місті Києві із заявою від 09 жовтня 2015 року про реєстрацію громадської організації "Всеукраїнське об'єднання "Лівий марш: робота, зарплата, захист".

До вказаної заяви додано: реєстраційну картку на проведення державної реєстрації юридичної особи, утвореної шляхом заснування нової юридичної особи від 13 жовтня 2015 року; протокол від 05 жовтня 2015 року №1 установчих зборів засновників ГО "Лівий марш", відповідно до якого, зокрема, утворено ГО "Лівий марш", затверджено її статут та визначено ОСОБА_3 особою, яка має право представляти ГО "Лівий марш" для здійснення реєстраційних дій; реєстр осіб, які брали участь в установчих зборах засновників ГО "Лівий марш" від 05 жовтня 2015 року; відомості про склад керівництва центральних статутних органів ГО та особу, яка має право представляти ГО "Лівий марш" для здійснення реєстраційних дій, від 05 жовтня 2015 року; статут ГО "Лівий марш".

За результатами розгляду вказаної заяви та доданих до неї документів, відповідачем оформлено наказ від 19 жовтня 2015 року №351/01-41 "Про відмову у реєстрації громадської організації "Всеукраїнське об'єднання "Лівий марш: робота, зарплата, захист".

Вважаючи протиправним оскаржуваний наказ позивач звернувся до суду.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Статтею 4 Закону України "Про громадські об'єднання" зазначено, що утворення і діяльність громадських об'єднань, мета (цілі) або дії яких спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров'я населення, пропаганду комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та їхньої символіки, забороняються.

Разом з тим, відповідно до статуту Громадської організації "Всеукраїнське об'єднання "Лівий марш: робота, зарплата, захист", який затверджений Протоколом засновників №1 від 05.10.2015 р., діяльність засновників вказаної організації щодо її створення відповідає вимогам, що встановлені законом, а також програмні цілі та мета даної організації не суперечать діючому законодавству.

Так, відповідно до розділу 2 Статуту Громадської організації "Всеукраїнське об'єднання "Лівий марш: робота, зарплата, захист" метою діяльності організації є формування і вираження волі громадян України, які дотримуються лівих поглядів на розвиток суспільних процесів, виступають за утвердження гуманістичних, демократичних, колективістських засад, верховенства Закону; захисту і реалізації конституційних прав і свобод людини, зокрема таких основоположних, як: право на свободу та особисту недоторканність; право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; на свободу світогляду; право брати участь в управлінні державними справами; право на працю; на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; на своєчасне одержання винагороди за працю; право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів; право на відпочинок; право на соціальний захист; право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло; право на безоплатну охорону здоров'я, медичну допомогу; право на безоплатну освіту; право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань;захист громадян від дій влади, що порушують гарантовані Конституцією та Законами України права і свободи.

Таким чином, зі змісту завдань та напрямків організації, які визначені в статуті для досягнення поставленої мети, слідує, що діяльність громадської організації не передбачає порушення прав людини і громадянина, не спрямована на зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, пропаганду війни, насильства, розпалювання міжетнічної, расової чи релігійної ворожнечі, а навпаки спрямована на захист соціально-економічних прав людини і громадянина.

Також, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції визнав правомірність рішення Подільського управління юстиції у місті Києві про відмову у реєстрації громадської організації на підставі п. 2 ч. 10 ст. 12 ЗУ "Про громадські об'єднання".

Відповідно до вищевказаної норми права, відмова у реєстрації громадського об'єднання допускається за наявності порушення вимог статей 7, 10 цього Закону.

Зі змісту ст. 7 ЗУ "Про громадські об'єднання" слідує, що громадська організація може бути зареєстрована у випадку дотримання засновниками вимог, які до них ставляться, та які визначені цією статтею, а саме: засновниками громадської організації можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, які досягли 18 років, а молодіжної та дитячої громадської організації -14 років; кількість засновників громадського об'єднання не може бути меншою, ніж дві особи; засновником громадської організації не може бути особа, яку визнано судом недієздатною.

Однак, відповідно до інформації зазначеної в Протоколі №1 загальних зборів засновників від 05.10.2015 р. є зрозумілим та підтвердженим той факт, що: всім засновникам Громадської організації "ВО "Лівий марш: робота, зарплата, захист" на дату утворення громадської організації давно виповнилось вісімнадцять років (роки народження засновників з 1942 по 1988); кількість засновників становить десять чоловік; всі засновники мають повну цивільну дієздатність. Вказане підтверджує факт виконання засновниками вимог ст. 2 закону.

Статтею 10 ЗУ "Про громадські об'єднання" встановлено ряд вимог до найменування громадського об'єднання, зокрема ч. 5 цієї статті вказані найменування, які не можуть міститись у назві такої організації.

Так, власна назва громадського об'єднання не може містити: найменування органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, складових найменувань цих органів (міністерство, агентство, служба, інспекція, комітет, адміністрація, прокуратура, суд); власну назву громадського об'єднання, діяльність якого заборонена в судовому порядку (протягом трьох років після набрання відповідним рішенням суду законної сили); інші позначення, використання яких обмежено законом.

Однак, засновниками дотримано і вимог статті 10 ЗУ "Про громадські об'єднання", адже: найменування даної громадської організації не містить жодного з найменувань органу державної влади чи місцевого самоврядування; раніше не існувало громадської організації з такою назвою, діяльність якої заборонена законом, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та Єдиного державного реєстру судових рішень; власна назва Громадської організації "Всеукраїнське об'єднання "Лівий марш: робота, зарплата, захист" не містить жодних позначень, заборонених законом.

Отже, посилання на вказані правові норми в якості підстави для відмови в реєстрації зазначеної вище громадської організації та в якості правової підстави для відмови в задоволенні позовних вимог є порушенням судом першої інстанції норм матеріального права, адже дотримання вимог визначених ЗУ "Про громадські об'єднання" підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, а саме протоколом №1 від 05.10.2015 р. та статутом громадської організації.

Щодо посилань на невідповідність власної назви Громадської організації "Всеукраїнське об'єднання "Лівий марш: робота, зарплата, захист", то в даному випадку варто зазначити, що жодною нормою ЗУ "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки" не передбачено заборони використання словосполучень, якщо такі співзвучні із словосполученнями з літературних творів написаних у 20-х роках XX століття, більше того тих, що жодним чином не стосуються діяльності комуністичної партії.

Зі змісту п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону про декомунізацію вбачається, що поняття пропаганди, а саме зазначено, що пропаганда комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів - публічне заперечення, зокрема через засоби масової інформації, злочинного характеру комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років в Україні, націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму, поширення інформації, спрямованої на виправдання злочинного характеру комуністичного, націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів, діяльності радянських органів державної безпеки, встановлення радянської влади на території України або в окремих адміністративно-територіальних одиницях, переслідування учасників боротьби за незалежність України у XX столітті, виготовлення та/або' поширення, а також публічне використання продукції, що містить символіку комуністичного, націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів.

З установчих документів, поданих на реєстрацію громадської організації Позивачем, слідує, що найменування вказаної організації не є публічним запереченням злочинного характеру комуністичного режиму, не є поширенням інформації, спрямованої на виправдання злочинного характеру комуністичного режиму, статутні документи не передбачають використання продукції, яка містить символіку комуністичного режиму, також, ні в самій назві, а ні в статутних документах не міститься символіки комуністичного режиму.

Пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону про декомунізацію визначено, що до такої символіки відносяться зображення, символи, прапори, герби, що використовувались соціалістичними республіками, символіка комуністичної партії, пам'ятники та зображення присвячені особам та/або подіям комуністичного режиму та назви адміністративно територіальних одиниць.

Тобто, із зазначеного вище слідує, що використання словосполучення "лівий марш" у найменуванні громадської організації не є пропагандою комуністичного тоталітарного режиму, оскільки не підпадає під визначені пп.2,4 ч. 1, ст. 1 Закону елементи.

Також, слід звернути увагу на те, що відповідно до ст. 11 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на свободу мирних зібрань і свободу об'єднання з іншими особами, включаючи право створювати профспілки та вступати до них для захисту своїх інтересів. Здійснення цих прав не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. Ця стаття не перешкоджає запровадженню законних обмежень на здійснення цих прав особами.

Оскільки, як свідчить практика Європейського суду з прав людини, зокрема, але не виключно у справах "Об'єднана комуністична партія Туреччини та ін. проти Туреччини", рішення від 25.05.1998р. у справі "Соціалістична партія та ін. проти Туреччини", рішення у справі "Толстой-Мілославський проти Сполученого Королівства" від 13 липня 1995 року, яка відповідно до Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" та ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права в Україні, для визначення чи є таке обмеження права людини на об'єднання в організації законним має бути з'ясовано чи є відмова в реєстрації як одне із втручань в діяльність організації "передбачена законом"; чи здійснено таке обмеження задля досягнення однієї або декількох цілей, передбачених пунктом 2 статті 11, а саме вчиняється: в інтересах національної або громадської безпеки; для запобігання заворушенням чи злочинам; для охорони здоров'я чи моралі; для захисту прав і свобод інших осіб.

Дотримання принципу соціальної необхідності наведеному в ст. 11 Конвенції також виражено в рішенні від 3 квітня 2008 року по справі Корецький (К0РУЕТ8КУУ) та інші проти України, а саме суд визнав, що обмеження права в обставинах даної справи не відповідає принципу "гострої соціальної необхідності" і, відповідно, що підстави, на яких будувався відмова зареєструвати організацію, не є вагомими і достатніми для виправдання легітимності даного рішення, а значить, втручання не можна вважати "необхідниму демократичному суспільстві".

На підставі вищевикладеного, посилання Відповідача на невідповідність найменування громадської організації не відповідає ЗУ "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" є недоцільним, адже жодною нормою вказаного закону не встановлено заборони на використання словосполучень, які співпадають із назвами літературних творів написаних в 20-х роках двадцятого століття, тому обмеження права засновників на об'єднання в громадську організацію є неправомірним та суперечить Конвенції.

Крім того, єдиним документом, на який, як доказ, посилається Відповідач є лист Українського інституту національної пам'яті №01/782 від 14.07.2015 р. в якому чітко зазначено, що в інституті "...відсутня інформація щодо існування військових формувань, інших підрозділів або організацій з такою назвою у період встановлення радянської влади на території України, під час переслідування учасників боротьби за незалежність України в XX столітті, а також щодо наявності прямого зв'язку зазначеної назви з діяльністю комуністичної партії".

Зазначено лише загальновідомий факт, що назву з використанням словосполучення "лівий марш" мав вірш поета ОСОБА_4, який жив та здійснював свою діяльність у радянські часи. В тексті самого вірша не вживається словосполучення "лівий марш", а тому ніяк не може трактуватись як пропаганда радянської влади.

Слід звернути увагу, що інститутом не встановлено, що дане словосполучення, назва вірша "лівий марш" є символікою комуністичного режиму, а зазначено, що ця назва немає жодного взаємозв'язку із комуністичною партією та діяльністю радянської влади.

Не визначено в результаті правової експертизи і самим відповідачем, що дана назва є символікою комуністичного тоталітарного режиму. У правовому висновку взагалі не обґрунтовано якому із положень Закону про декомунізацію не відповідає словосполучення "лівий марш" використане в найменуванні.

Отже із зазначено вище вбачається, що Відповідачем доведено факт віднесення назви "лівий марш" до символіки комуністичного тоталітарного режиму.

На підставі викладеного, оскаржуваний наказ Подільського районного управління юстиції у місті Києві №351/01-41 від 19.10.2015 р. про відмову в реєстрації Громадської організації "Всеукраїнське об'єднання "Лівий марш: робота, зарплата, захист" є протиправними та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність свого наказу.

Згідно ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Встановлення наявності обставин, з якими пов'язується можливість проведення державної реєстрації громадських об'єднань визначено Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" та є виключною компетенцією органами виконавчої влади, на які відповідно до законодавства покладені повноваження з питань реєстрації громадських об'єднань, за місцезнаходженням громадського об'єднання, однак суд вправі застосувати такий спосіб захисту як зобов'язання вчинити певну дію відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, з метою забезпечення прав та законних інтересів позивача та керуючись завданнями та принципами здійснення адміністративного судочинства, колегія суддів вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача повторно розглянути питання державної реєстрації Громадської організації "Всеукраїнське об'єднання "Лівий марш: робота, зарплата, захист" відповідно до поданих 13.10.2015 р. документів.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції прийнята з помилковим застосуванням норм чинного законодавства України, доводи, викладені в апеляційній скарзі спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові суду першої інстанції, а тому вона скасуванню з ухваленням нової постанови про часткове задоволення позову.

Відповідно до ст. 198, 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2015 р. - скасувати та ухвалити нову.

Адміністративний позов ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати Наказ Подільського районного управління юстиції у місті Києві №351/01-41 від 19.10.2015 р. про відмову в реєстрації Громадської організації "Всеукраїнське об'єднання "Лівий марш: робота, зарплата, захист".

Зобов'язати Подільське районне управління юстиції в місті Києва повторно розглянути питання державної реєстрації Громадської організації "Всеукраїнське об'єднання "Лівий марш: робота, зарплата, захист" відповідно до поданих 13.10.2015 р. документів.

В решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.М.Грищенко

Судді І.О.Лічевецький

В.Е.Мацедонська

Повний текст рішення виготовлено 09.03.2016 р.

Головуючий суддя Грищенко Т.М.

Судді: Мацедонська В.Е.

Лічевецький І.О.