Справа № 521/17654/15-ц
Провадження № 2/521/1097/16
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 лютого 2016 року
Малиновський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді Мурзенка М. В.,
при секретарі Гончарук Х. А.
за участю представників позивача ОСОБА_1, адвоката ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3
представника відповідача ОСОБА_4— адвоката ОСОБА_5
розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу квартири удаваним, визнання покупцем за договором, визнання права власності,
ВСТАНОВИВ:
Представник позивача ОСОБА_2 звернувся з позовом до суду до ОСОБА_4 про визнання договору купівлі –продажу квартири за адресою АДРЕСА_1, посвідченого ОСОБА_7, приватним нотаріусом Одеського міського округу 30 червня 2015 року реєстр №163, удаваним в частині зазначення покупця, визнання позивача покупцем за вказаним договором, визнання за позивачем права власності на спірну квартиру.
Ухвалою суду від 16 листопада 2015 р., ОСОБА_8 за клопотанням представника позивача залучено до участі у справі в якості співвідповідача.
Позов мотивовано тим, що 20.12.2006 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 було укладено попередній договір купівлі-продажу вказаної квартири. Основний договір купівлі-продажу повинен був бути укладений 10.06.2007 році, ціна зазначеної квартири складала 219 000 грн, що було еквівалентно 43 000 дол. США. На виконання умов договору ОСОБА_3 було передано грошові кошти у розмірі 34 000 долл.США. Після цього, позивач з родиною переїхали до квартири, позивач виконав всі необхідні ремонтні роботи та сплачує оплату комунальних послуг. Посвідчити договір нотаріально сторони були позбавлені можливості, оскільки на квартиру ухвалою Млаиновського районного суду від 18.01.2007 року було накладено арешт по справі за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_3 про визнання права власності на спірну квартиру. Після прийняття рішення по вказаній справі та зняття арешту ОСОБА_6 було виплачено ОСОБА_3 залишок коштів від повної суми вартості вказаної квартири у розмірі 8 500 дол. США, а 2 000 дол. США було передано при оформленні нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу квартири 30.06.2015 року. На момент нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу ОСОБА_6 мав непогашені заборгованості за кредитними договорами, тому за його проханням договір було оформлено на його товариша ОСОБА_4, одразу після нотаріально посвідчення договору купівлі-продажу ОСОБА_4 видав на ім’я дружини ОСОБА_6 довіреність на право розпорядження квартирою. Проте в жовтні 2015 року відповідач скасував видану довіреність та заявив про намір продажу спірної квартири, уникає особистих зустрічей, у зв’язку із чим позивач вимушений звернутись до суду.
В судовому засіданні представники позивача позов підтримали, просили його задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов визнав.
Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з’явився, представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, пояснила, що квартира була придбана за кошти відповідача ОСОБА_4, який доручив проведення всіх необхідних підготовчих дій з придбання квартири свому товаришу ОСОБА_6, особисто підписав договір купівлі-продажу, позивач та члени його родини перешкоджають йому у вселенні до спірної квартири, з приводу чого він змушений був звернутись з відповідним позовом до суду, також відповідач надав письмові заперечення проти позову (а.с. 48-50).
Заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, допитавши сторони по справі ОСОБА_6 та ОСОБА_3 за їх згодою в порядку ст. 62 ЦПК України, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку про задоволення позову з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 30.06.2015 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7 було посвідчено договір купівлі-продажу квартири за адресою АДРЕСА_2, реєстр. № 163, копія якого знаходиться в матеріалах справи (а.с. 9-10), відповідно до умов якого ОСОБА_4 придбав у ОСОБА_3 вказану квартиру за 611 686 грн. 00 коп. (п. 1.2., 3.1. договору). Також в договорі зазначено, що вказану суму продавець отримав від покупця повністю, розрахунок проведений відповідно до вимог ст. 1087 ЦК України, Постанови Правління НБУ № 210 від 06.06.2013 р.
Одночасно з посвідченням оспорюваного договору, 30 червня 2015 року відповідачем ОСОБА_4 було видано довіреність на право розпорядження спірної квартири на ім’я ОСОБА_10, копія якої знаходиться в матеріалах справи (а.с. 17). Довіреність посвідчено 30.06.2015 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7, реєстр. № 164.
Також судом встановлено, що 20 грудня 2006 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 С. було підписано договір, копія якого знаходиться в матеріалах справи (а.с. 5), в якому зафіксовано намір вказаних осіб укласти в майбутньому договір купівлі-продажу спірної квартири, визначено ціну продажу, зафіксовано факт передачі ОСОБА_6 ОСОБА_3 грошової суми в розмірі 219 000 грн., що еквівалентно 34 000 долл. США.
Відповідно до ст. 635 ЦК України, попередній договір укладається в формі, встановленій для основного договору.
Відповідно до ст. 657 ЦК України в редакції, що діяла на момент укладення вказаного договору (20.12.2006), договір купівлі-продажу нерухомого майна підлягав нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Відповідно до ч. 3 ст. 340 ЦК України в редакції станом на 20.12.2006р., договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку про те, що з договору від 20 грудня 2006 року, у його сторін не виникли права та обов’язки відповідно до ст. 635 ЦК України, проте оцінює його як письмовий доказ по справі.
Факт отримання коштів ОСОБА_3 від ОСОБА_6 за вказану квартиру підтверджується також розписками, копії яких знаходяться в матеріалах справи (а.с. 32,33), факт написання та автентичність копій яких в судовому засіданні підтверджено ОСОБА_3 особисто.
Також судом встановлено, що в провадженні Малиновського районного суду м.Одеси в період з 2007 р. по 2013 р. перебувала цивільна справа № 1519/2-1044/11 за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_3, ОСОБА_11, ОСОБА_6, третя особа КП «ОМБТІ та РОН» про визнання права власності на спірну квартиру, за позовом ОСОБА_6 до вказаних осіб про визнання за ним права власності на вказану квартиру, за позовом ОСОБА_3 до Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання за ним права власності на спірну квартиру в межах проведеної реконструкції. Рішенням від 25.12.2013 року в задоволенні позовних вимог було відмовлено, що підтверджується копією вказаного рішення (а.с. 6-8).
З пояснень позивача, відповідача ОСОБА_3, допитаних в судовому засіданні 20.01.2016 в порядку, передбаченому ст. 62 ЦПК України, вбачається, що в 2006 році між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 було досягнуто домовленість про продаж позивачу спірної квартири, відповідачем ОСОБА_3 від позивача було отримано в рахунок продажу вказаної квартири суму, еквівалентну 34000 США, в агентстві нерухомості «Альянс» було підписано відповідний договір, а також відповідачем ОСОБА_3 видано позивачу розписку про отримання вказаної суми, проте внаслідок пред’явлення позову про право власності на квартиру гр. ОСОБА_9 та тривалого розгляду справи, посвідчити договір нотаріально сторони змогли тільки в 2015 році, на прохання позивача в договорі купівлі-продажу покупцем зазначено було відповідача ОСОБА_4, всі розрахунки за квартиру проводились з відповідачем ОСОБА_3 як продавцем квартири безпосередньо позивачем. Також відповідач ОСОБА_3 пояснив, що всі переговори щодо продажу квартири, розрахунки проводились з ним позивачем без участі відповідача ОСОБА_4, в 2006 році відповідач ОСОБА_3 передав ключі від квартири позивачу. Позивач також пояснив суду, що він та члени його родини, зробили в зазначеній квартирі ремонт, проживають в ній, договір купівлі-продажу квартири було оформлено на ОСОБА_4 на його прохання, оскільки в позивача є заборгованість перед банками за кредитами.
Відповідно до ч. 1 ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.
У п. 25 постанови Пленуму від 6 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" Верховний Суд України роз'яснив, що за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.
З показань сторін вбачається, що дії щодо пошуку спірної квартири, її огляду, укладання стосовно неї угод та реалізації їх умов, здійснювали позивач та відповідач ОСОБА_3, позивач особисто оглядав квартиру і саме він проводив повний розрахунок за придбане житлове приміщення, натомість відповідач ОСОБА_4 участі в підборі квартири для купівлі та розрахунках за неї, не приймав.
Позивач та члени його родини проживають в спірній квартирі, відповідачем ОСОБА_4 пред’явлено позов до ОСОБА_6 та його дружини ОСОБА_10 про виселення зі спірної квартири (справа № 521/20654/15-ц), що підтверджується листом від 28.01.2016 р. (а.с.73). З копії довідки про склад сім’ї (а.с. 52) вбачається, що хоча особовий рахунок відкрито на відповідача ОСОБА_4, проте за вказаною адресою він реєстрації не має, на вказаній площі проживають та зареєстровані 0 членів сім’ї. Відповідач ОСОБА_4 проживає в іншому місці, що підтверджується показаннями свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13, допитаних в судовому засіданні.
Доводи представника відповідача про те, що розрахунок було проведено за кошти ОСОБА_4 відхиляються судом, оскільки представником відповідача не надано суду належних, допустимих та беззаперечних доказів передання відповідних коштів позивачу, а також проведення відповідачем ОСОБА_4 розрахунку безпосередньо з продавцем спірної квартири відповідно до вимог п. 3.3. договору купівлі-продажу.
Показання свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 в частині відносин між сторонами з приводу спірної квартири суд оцінює критично, оскільки про їх характер їм відомо зі слів відповідача ОСОБА_4, безпосередньої участі в процесі вибору, придбання та розрахунку за спірну квартиру вони не приймали.
Враховуючи наведені обставини і оцінюючи досліджені наявні у справі докази, суд доходить висновку, що договір купівлі-продажу квартири за адресою АДРЕСА_3, посвідчений 30.06.2005 р. ОСОБА_7, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, реєстр. № 163, є удаваним правочином в частині покупця, оскільки зазначена квартира фактично була придбана ОСОБА_6
Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Відповідно до ст. 16, 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу квартири удаваним в частині покупця, визнання покупцем та визнання права власності на квартиру є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідачів в рівних частках підлягає стягненню судовий збір, сплаченй позивачем при поданні позову в сумі 6 116 грн. 86 коп., тобто по 3058 грн. 43 коп. з кожного.
Також з відповідачів підлягають стягненню витрати позивача на правову допомогу. З угоди про надання правової допомоги, квитанції (а.с. 14-15) вбачається, що позивачем було сплачено представнику адвокату ОСОБА_2 за надання правової допомоги 10 000 грн. види правової допомоги визначені в п. 2 вказаного договору.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні
В матеріалах справи відсутні докази факту та тривалості надання відповідних видів правової допомоги, окрім представництва інтересів позивача під час судових засідань. Відповідно до журналів судових засідань, загальна їх тривалість складає 3 год. 40 хв., з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати в період їх надання, загальна сума витрат на правову допомогу, що підлягає стягненню з відповідачів, становить 1786 грн. 40 коп., тобто по 893 грн. 20 коп. з кожного.
Керуючись ст. 16, 235, 328, 392 ЦК України, ст. 10, 11, 14, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Визнати договір купівлі-продажу квартири за адресою АДРЕСА_4, укладений 30 червня 2015 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований у реєстрі за N 163, удаваним з моменту його укладення в частині покупця ОСОБА_4.
Визнати ОСОБА_6 покупцем за договором купівлі-продажу квартири за адресою АДРЕСА_4, укладеним 30 червня 2015 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_4, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрованим у реєстрі за N 163.
Визнати за ОСОБА_6 право власності на квартиру за адресою АДРЕСА_4.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 судовий збір в сумі 3058 грн. 43 коп., витрати на правову допомогу в сумі 893 грн. 20 коп.
Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 судовий збір в сумі 3058 грн. 43 коп., витрати на правову допомогу в сумі 893 грн. 20 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя М. В. Мурзенко
