ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" січня 2016 р.Справа № 921/343/14-г/4Господарський суд Тернопільської області

у складі головуючого судді Андрусик Н.О., судді Півторака М.Є., судді Стадник М.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Прокурора Шумського району Тернопільської області в інтересах держави в особі Шумської районної ради, м.Шумськ Тернопільської області

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: пайового товариства імені ОСОБА_1, село Людвище, Шумського району, Тернопільської області, колективного сільськогосподарського підприємства "Урожай, село Кордишів Шумського району Тернопільської області, пайового товариства "Міжгір'я", село Угорськ, Шумського району Тернопільської області, колективного сільськогосподарського підприємства "Вілія", с.Сураж Шумського району Тернопільської області, колективного сільськогосподарського підприємства "Колос", с.Потуторів Шумського району Тернопільської області, колективного сільськогосподарського підприємства "Вільне життя", с.Бриків Шумського району Тернопільської області, колективного сільськогосподарського підприємства "Залісся", с.Залісці Шумського району Тернопільської області, колективного сільськогосподарського підприємства імені ОСОБА_2, с. В. Дедеркали Шумського району Тернопільської області, колективного сільськогосподарського підприємства "Хлібороб", с.Шумбар Шумського району Тернопільської області, спілки селян "Світанок", с.В.Загайці Шумського району Тернопільської області, селянської спілки імені Шевченка, с.Цеценівка Шумського району Тернопільської області, колективного сільськогосподарського підприємства "Перемога", с.Матвіївці Шумського району Тернопільської області, колективного сільськогосподарського підприємства "Піщатинське", с.Піщатинці Шумського району Тернопільської області, колективне сільськогосподарське підприємства імені ОСОБА_3, с.Вілія Шумського району Тернопільської області, колективного сільськогосподарського підприємства "Воля", с.Мізюринці Шумського району Тернопільської області, колективного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Зоря", с.Рохманів Шумського району Тернопільської області, колективного сільськогосподарського підприємства "Волинь", с.Літовище Шумського району Тернопільської області, Шумського міжгосподарського підприємства по виробництву продукції птахівництва, с.В.Дедеркали Шумського району Тернопільської області, Шумського міжгосподарського підприємства по товарному виробництву і переробці сільськогосподарської продукції, село Биківці Шумського району Тернопільської області, товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОБУД", місто Шумськ Тернопільської області, міжколгоспної шляхобудівельної пересувної механізованої колони №16, м. Шумськ Тернопільської області, Шумського районного міжгосподарського підприємства по рибництву, с. В. Дедеркали Шумського району Тернопільської області, Шумського міжгосподарського лісництва, м. Шумськ Тернопільської області

до відповідача 1: Обласного обєднання міжгосподарських здравниць "Тернопільсільгоспздравниця", м. Вінниця

відповідача 2: Тернопільської обласної профспілкової організації працівників агропромислового комплексу, м.Тернопіль

відповідача 3: Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м.Тернопіль

про визнання права власності,

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_4, голова районної ради, рішення №3 від 26.11.2015р.;

відповідача 1: ОСОБА_5, довіреність б/н від 25.01.2016 року;

відповідача 2 : не з'явився;

відповідача 3: не з'явився;

третіх осіб: не зявилися;

прокуратури: ОСОБА_6, прокурор відділу ювенальної юстиції, довідка №81/1-1351вих.15 від 25.08.2015р.

В розпочатому судовому засіданні представникам, котрі прибули в засідання, роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22, 29, 81-1 ГПК України.

Прокурор Шумського району Тернопільської області звернувся у квітні 2014 року до господарського суду Тернопільської області з позовом в інтересах держави в особі Шумської районної ради, м. Шумськ Тернопільської області до відповідачів- Обласного об'єднання міжгосподарських здравниць "Тернопільсільгоспздравниця", м. Вінниця, Тернопільської обласної профспілкової організації працівників агропромислового комплексу, м. Тернопіль, та Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Тернопіль, про визнання права власності за територіальними громадами сіл та міст Шумського району в собі Шумської районої ради на майновий оздоровчий комплекс (адміністративний цегляний будинок з кухнею, душовою та медчастиною, площею 415,86м2; цегляний одноповерховий корпус з кухнею та клубом, площею 556,56м2; піднавіс склад, площею 120,6м2; сарай цегляний - котельня, площею 70,95м2; погріб, площею 63,36м2; туалет, площею 124,3м2; водонапірна башта та артезіанська скважина, площею 1,82м2; гідротехнічна споруда, площею 9,9м2; водовипускник, площею 3,1м2; 12 штук літніх деревяних будинків неопалювальних, загальною площею 406,23м2, в тому числі 5 будинків, площею 6,25м2 кожен, 3 будинки, площею 6,45м2 кожен, 1 будинок, площею 6,4м2, 1 будинок, площею 6,3м2, 1 будинок, площею 6,32м2, 1 будинок, площею 6,44м2; 7 літніх цегляних будинків неопалювальних, загальною площею 243,25м2, в тому числі: 1 будинок, площею 6,45м2, 1 будинок, площею 6,47м2, 2 будинки, площею 6,5м2 кожен, 1 будинок, площею 6,6м2, 1 будинок, площею 6,55м2, 1 будинок, площею 6,65м2), розташований за адресою: с.Кутянка Шумського району Тернопільської області, вул.Млинок, 6.

Рішенням господарського суду Тернопільської області (головуючий суддя Бурда Н.М, судді Шумський І.П. та Стопник С.Г.) від 20.11.2014р., залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.04.2015р., в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.07.2015р. рішення місцевого суду від 20.11.2014р. та постанову суду апеляційної інстанції від 06.04.2015р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Тернопільської області.

В результаті проведеного автоматизованого розподілу (протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.07.2015р.), справу №921/343/14-г/4 передано на розгляд судді Андрусик Н.О.

Крім того, на виконання вказівок, викладених в постанові суду касаційної інстанції судом, відповідно до ухвали від 24.09.2015 року, в порядку статті 27 ГПК України, залучено до участі у справі господарства-учасники міжгосподарського дитячого оздоровчого закладу "Гайдарівець" - колективні сільськогосподарські підприємства, міжгоспи району в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Згідно розпорядження голови господарського суду Тернопільської області від 24.09.2015р., у відповідності до ст.46 ГПК України, підпункту 2.3.12. п.2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 02.04.2015р. №25 та протоколу зборів суддів господарського суду Тернопільської області №8 від 28.12.2010р., враховуючи, що справа №921/343/14-г/4 відноситься до категорії складних, з огляду на характер заявлених позовних вимог, призначено колегіальний розгляд даної справи. За результатами автоматичного визначення складу колегії суддів для розгляду даної справи визначено судову колегію у складі головуючого судді Андрусик Н.О. та суддів Андрушків Г.З., Галамай О.З. (ухвала від 24.09.2015 р.).

В ході розгляду справи склад колегії суду двічі змінювався. Так, відповідно до розпорядження керівника апарату господарського суду Тернопільської області від 15.10.2015р. у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Андрушків Г.З. в склад колегії введено суддю Стадник М.С., а у зв'язку з перебуванням судді Галамай О.З. у відрядженні, розпорядженням заступника керівника апарату господарського суду Тернопільської області від 12.11.2015р. призначено повторний автоматичний розподіл справи, за результатами якого проведено заміну відсутнього судді Галамай О.З. та введено в склад колегії суддю Півторака М.Є.

Крім того, ухвалою суду від 28.12.2015 року, враховуючи клопотання прокурора б/н від 28.12.2015 р., колегією суддів строк вирішення даного спору продовжено в порядку ст. 69 ГПК України на 15 днів.

Прокурор, в обґрунтування заявлених вимог зазначив, що зборами господарств- учасників ДОЗ "Гайдарівець" 30.08.2011р. прийнято рішення про вилучення відповідного майнового оздоровчого комплексу із користування ДОЗ "Гайдарівець" та його передачу до спільної власності територіальної громади та міста Шумського району шляхом його передачі на баланс комунального спеціалізованого лісогосподарського та мисливського підприємства "Волинь" із переходом права постійного користування земельною ділянкою, що закріплена за ДОЗ "Гайдарівець", площею 4,9 га, яке (рішення Зборів) є підставою для державної реєстрації права власності на нерухоме майно за Шумською районною радою та визнання за нею права власності на це майно.

Прокурор також вважає, що договір купівлі-продажу бази відпочинку від 24.03.1989р., укладений між Тернопільським обласним виробничим об'єднанням будівництва, ремонту та експлуатації автомобільних шляхів Міншляхбуду УРСР та Тернопільським обласним об'єднанням "Тернопільколгоспздравниця", акт продажу - купівлі бази відпочинку "Кутянка" від 31 березня 1989р., затверджений начальником Тернопільського об'єднання "Облавтошлях" та першим заступником голови облагропрому Тернопільської області; постанова колегії Тернопільського обласного агропромислового комплексу (№К-3/16-4-п від 29.03.1989р.) жодним чином не підтверджують факт передачі права власності на єдиний майновий комплекс не лише до ООМЗ "Тернопільсільгоспздравниця", але і до Тернопільського обласного об'єднання "Тернопільсільгоспздравниця", оскільки на той момент єдиний майновий комплекс перейшов у власність колективних сільськогосподарських підприємств та міжгоспів району.

Крім цього зазначає, що згідно інформації Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції (лист №06.04.-11/527 від 18.12.2013р.) відповідно до п. 1.4 Статуту ООМЗ "Тернопільсільгоспздравниця" визначено правонаступником Тернопільського обласного об'єднання міжколгоспних і колгоспних здравниць "Тернопільсільгоспздравниця", створеного на підставі постанови Президії ради колгоспів УРСР та Президії республіканського комітету профспілки працівників сільського господарства від 23.09.1985р. та Протоколу зборів уповноважених представників господарств учасників і підприємств Тернопільської області №1 від 24.03.1986р., проте, вказані документи не підтверджують правонаступництва відповідачем-1 прав та обов'язків Тернопільського обласного об'єднання "Тернопільсільгосп-здравниця", оскільки відсутнє рішення уповноваженого органу управління Тернопільського обласного міжколгоспних і колгоспних здравниць "Тернопільсільгоспздравниця" про передачу майнових прав до ООМЗ "Тернопільсільгоспздравниця".

Крім того, в судовому засіданні 27.01.2016 року прокурором долучено додаткові обґрунтування позовних вимог, згідно яких, спираючись на ч.2 ст.335 ЦК України зазначено, що у грудні 2012 року на території Андрушівської сільської ради виявлено безхазяйне нерухоме майно - майновий оздоровчий комплекс.Оскільки пошук власника майна не дав результатів, Андрушівська сільська рада звернулася в порядку ст.335 ЦК України до комунального підприємства «Шумське районне бюро технічної інвентаризації» як до органу, що здійснював до 01.01.2013 реєстрацію прав на нерухоме майно, з проханням взяти на облік зазначене нерухоме майно як безхазяйне..

Шумським БТІ в книзі обліку нерухомого майна за №7 проведено реєстрацію майнового оздоровчого комплексу, що знаходиться в с. Кутянка Шумського району Тернопільської області, вул. Млинок, 6, а 21.12.2012 року Андрушівською сільською радою було подано оголошення у друкованих засобах масової інформації - газеті «Галицько-Волинські відомості» від 21 грудня 2012 № 47 про виявлення безхазяйного нерухомого майна. Станом на 27.01.2015 сплив рік з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі, а тому вважає, що дане майно може бути передано у комунальну власність за рішенням суду.

Дані додаткові обґрунтування судом приймаються до розгляду як такі, що відповідають правам сторони в процесі. При цьому на думку суду, подані обґрунтування не є зміною підстав позову, а є лише доповненням його новими обставинами при одночасному збереженні в позові первісних обставин. Наведене відповідає абз. 7 пункту 3.12. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" із змінами та доповненнями, відповідно до якого не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Водночас і посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не можуть розумітися як вихід суду за межі позовних вимог.

Відповідач - 1 - Обласне об'єднання міжгосподарських здравниць "Тернопільсільгоспздравниця" у поданому відзиві на позов від 24.09.2015 р. (вх.№20443) вимоги прокуратури заперечує, просить в позові відмовити. При цьому вказує, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження права власності сільськогосподарських підприємств та міжгоспів району на спірний цілісний майновий комплекс, а також документи, які б засвідчували перехід останнім таких прав від попереднього власника, тобто в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що засвідчують державну реєстрацію права власності на спірний об'єкт за колективними сільськогосподарськими підприємствами та міжгоспами Шумського району. Звідси відсутні будь-які правові підстави для прийняття даними господарствами 30.08.2011 року рішення щодо вилучення майна, яке їм не належало від дитячого оздоровчого закладу і передачу його органу місцевого самоврядування.

Відповідно до пояснення комунального підприємства «Шумське бюро технічної інвентаризації» за №125 від 13.08.2015 року зазначено, що в реєстраційних книгах, які знаходяться на зберіганні в КП «Шумському БТІ» інформація щодо проведення реєстрації майнових прав на базу відпочинку Кутянка станом на 1989 року відсутня. Первинна реєстрація на майновий оздоровчий комплекс за адресою с.Кутянка вул.Млинок №6 проводилося 29.12.2011 р. на підставі рішення виконавчого комітету Андрушівської сільської ради №37 від 30.09.2011р., однак дане рішення Андрушівської сільської ради визнано незаконним та скасовано в судовому порядку (справа господарського суду Тернопільської області № 14/16/5022-229/2012(12/9/5022-150/2012. Даним рішенням суду також зобов'язано Шумське районне бюро технічної інвентаризації скасувати державну реєстрацію права власності на майновий оздоровчий комплекс за адресою: с. Кутянка, вул. Млинок, 6, Шумський район, Тернопільської області, за територіальною громадою сіл та міста Шумського району в особі Шумської районної ради.

Також вважає доводи позивача про те, що вказане майно було передано дитячому оздоровчому закладу господарствами-учасниками як внесок до його статутного фонду такими, що не відповідають дійсності, оскільки відповідно до установчих документів та статуту ДОЗ "Гайдарівець" статутний фонд даного закладу не було сформовано ні при його створенні, ані в процесі господарської діяльності, що вбачається додатково з витягу з ЄДР, в якому дані щодо розміру статутного фонду ДОЗ та часток у ньому кожного із його учасників становить 0,00 грн. Наводить інші заперечення.

Відповідач-2 - Тернопільська обласна профспілкова організація працівників агропромислового комплексу, по суті заявленого прокурором позову заперечень не подав. Уповноважений ним представник будь-яких документів в підтвердження правового статусу спірного майна, не надав.

Відповідач-3 - Дочірнє підприємство "Тернопільський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", відзиву на позов не подав. Водночас у листі № 06-3/98 від 26.01.2016 р. повідомив про відсутність у підприємства документів щодо будівництва, джерел фінансування, його вартості, інформації щодо замовника будівництва бази відпочинку «Кутянка» та інших даних щодо вказаного обєкту. Позов просить задоволити, оскільки вважає, що у разі переходу майнового комплексу у власність територіальних громад району буде збережено у такий спосіб подальше функціонування дитячого оздоровчого закладу та збережено майно цього закладу. Розгляд справи просить здійснювати без участі їхнього представника.

Треті особи, КСП «Піщатинське», КСП ім. Лесі Українки та КСП «Вілія» у поданих поясненнях від 10.11.2015 р. (вх. №24934, 24935, 24933 від 26.11.2015 р.), котрі за змістом є подібними між собою, просять позовні вимоги прокуратури задоволити, розгляд справи здійснювати без їхньої участі.

За даних обставин, зважаючи, що явка сторін не визнавалася судом обов'язковою, брати участь в судових засіданнях є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, тому господарський суд вважає за можливе розглянути спір по суті в даному судовому засіданні.

Згідно вимог ст.ст.5, 36-1 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції, чинній на момент звернення з позовом) на прокуратуру покладається функція - представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурором від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Формами представництва є звернення до суду з позовами або заявами коли порушуються інтереси держави, участь у розгляді судами справ. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства.

Згідно ст.2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. В позовній заяві прокурор самостійно визначає в чому саме полягає порушення інтересів держави і обґрунтовує необхідність їх захисту.

В резолютивній частині рішення Конституційного Суду України №3-рп/99 від 08.04.1999р. у справі №1-1/99 зазначено, що прокурори та їх заступники подають до суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах" потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Таким чином, прокурор може бути представником у справі у випадку, коли цією стороною є орган державної влади чи орган місцевого самоврядування.

Згідно з частиною 2 ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування в ОСОБА_2", районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

Відповідно до ч.4 ст.60 Закону України „Про місцеве самоврядування в ОСОБА_2 районні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління обєктами їхньої спільної власності , що задовольняють спільні потреби територіальних громад.

За таких обставин, прокурором обґрунтовано подано позов в особі органу місцевого самоврядування, оскільки в даному випадку прокурор діє в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розглянувши матеріали справи та додатково подані докази, заслухавши пояснення та доводи представників сторін, думку прокурора, господарським судом встановлено наступне.

Відповідно до п. 6 постанови ЦК Комуністичної партії України та Ради Міністрів УРСР від 19.11.1985р. №412 створено Державний агропромисловий комітет УРСР до якого входять : Держагропром УРСР, агропромислові комітети областей, районні агропромислові об'єднання, підвідомчі їм радгоспи, підприємства, організації та установи, а також колгоспи, які створюють єдину систему Держагропрому УРСР.

Тернопільський обласний агропромисловий комітет входив в систему Держагропрому УРСР, був органом управління агропромислового комплексу в області. Його рішення були обов'язковими для всіх підприємств, об'єднань та організацій агропромислового комплексу. Оскільки Тернопільське обласне об'єднання міжгосподарських і колгоспних здравниць "Тернопільколгоспздравниця" входило в систему Тернопільського агропромислового комітету, то у своїй діяльності керувалось його рішеннями.

10 березня 1989р. Шумським агропромисловим об'єднанням прийнято рішення №9 про купівлю в "Облавтошляху" бази відпочинку "Кутянка" та організацію на цій базі міжгосподарського табору "Гайдарівець" для оздоровлення дітей працівників АПК.

24 березня 1989р. між Тернопільським обласним виробничим об'єднанням будівництва, ремонту і експлуатації автомобільних шляхів Міншляхбуду УРСР (Облавтошлях) та Тернопільським обласним об'єднанням "Тернопільколгоспздравниця" (Власник) укладено договір продажу бази відпочинку "Кутянка" (далі-Договір), що розташована в с. Кутянка, Шумського району, Тернопільської області, який підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками, а також погоджений головою Тернопільського обкому профспілки працівників агропромислового комплексу та головою Шумської районної Ради колгоспів.

31.03.1989р. на виконання договору від 24.03.1989 р. комісією складено та підписано акт приймання-передачі бази відпочинку «Кутянка»: основних засобів, тварин, матеріалів, дизпалива, малоцінного інвентарю, загальною вартістю 291282 крб., який затверджено начальником Тернопільського об'єднання "Облавтошлях" та першим заступником голови облагропрому Тернопільської області.

Відповідно до постанови президії Ради колгоспів УРСР та Республіканського комітету профспілки працівників агропромислового комплексу ід 21.02.1989 року №4, кошти на придбання даного об'єкту були виділені із коштів Централізованого союзного фонду соціального страхування колгоспників.

Водночас, із змісту рішення Шумського агропромислового об'єднання Тернопільської області №11 від 23.05.1989р. "Про міжколгоспний піонерський табір "Гайдарівець", яке представлене архівним відділом Шумської районної державної адміністрації, вбачається, що Тернопільському об'єднанню "Облавтошлях" гроші за придбання бази відпочинку було перераховано міжколгоспним підприємством по виробництву яловичини (МПВЯ), також цим рішенням затверджено список майна, яке входить до статутного фонду міжколгоспного піонерського табору "Гайдарівець" згідно з додатком №1, та список господарств - учасників міжгосподарського піонерського табору "Гайдарівець" згідно з додатком №2 (т.1 а.с.55-65), тобто власниками майна створеного піонерського табору "Гайдарівець" стали колгоспи та міжгоспи Шумського району (а саме 22 колгоспи, 2 радгоспи, 9 міжколгоспних організацій).

Проте, як вбачається з матеріалів справи, права власності на придбане нерухоме майно- базу «Кутянка» (в подальшому - майновий комплекс міжгосподарського піонерського табору «Гайдарівець») не було оформлено у встановленому законом порядку.

07.07.1995р. складено Статут міжгосподарського дитячого оздоровчого закладу "Гайдарівець", котрий погоджено Радою облоб'єднання "Тернопільсільгоспздравниця", та затверджено рішенням зборів учасників уповноважених представників господарств-учасників від 07.07.1995р. протокол №20. Цього ж дня в смт. Шумськ складено Установчий договір оздоровчого закладу "Гайдарівець", відповідно до преамбули якого засновники колективні сільськогосподарські підприємства та міжгоспи району на правах спільної власності створили для оздоровлення, відпочинку та виховання дітей в літній період міжгосподарський оздоровчий заклад "Гайдарівець" .

Як вбачається з п.1 Статуту міжгосподарський ДОЗ "Гайдарівець" (надалі ОЗ «Гайдарівець») створено колективними сільськогосподарськими підприємствами і міжгоспами району шляхом добровільного об'єднання частини своїх фінансових, матеріально-технічних ресурсів з метою оздоровлення і відпочинку дітей членів КСП і держгоспів, працівників інших організацій агропромислового комплексу.

Згідно п. 2 Статуту, п.1.1. установчого договору ДОЗ "Гайдарівець" є оздоровчим закладом, який здійснює свою діяльність на засадах оперативного управління - права володіти, користуватись та розпоряджатись закріпленим за ним майном, яке належить на правах спільної власності колективним с/г підприємствам і держгоспам у розмірах, що відповідають паям господарств учасників.

Відповідно до п. 5 зазначеного Статуту, управління оздоровчим закладом здійснюється зборами уповноважених представників господарств учасників та радою оздоровчого закладу, який одночасно є головою цієї ради. Координацію діяльності і керівництво роботою оздоровчого закладу здійснює обласне об'єднання "Тернопільсільгоспздравниця".

Основні та оборотні засоби Оздоровчого закладу утворюють статутний фонд закладу, розмір якого відображається на балансі ОЗ "Гайдарівець" (п.8 р. ІІ Статуту).

Право розпоряджатися майном і коштами закладу належить самому Оздоровчому закладу, його органам управління. Придбання, продаж, здача в оренду і списання основних засобів та інших матеріальних цінностей проводиться у порядку, встановленому зборами уповноважених представників господарств учасників та радою оздоровчого закладу на основі чинного законодавства (п.12 р. ІІ Статуту).

25 жовтня 1995р. Шумською районною державною адміністрацією проведено державну реєстрацію дитячого оздоровчого закладу "Гайдарівець", що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 13.07.2012р., а також даними реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу за формою №6, затвердженою наказом Держпідприємництва України № 67 від 09.06.2004 р.

Слід зазначити, що дані положення Статуту 1995 року суттєво не відрізняються від редакції Статуту міжколгоспного піонерського табору "Гайдарівець", який затверджений Радою зборів уповноважених представників господарств-учасників Шумського району 10.03.1989 р., протокол № 9, погоджений головою Шумського райкому профспілки агропромислового об"єднання та головою обласного об"єднання "Тернопільколгоспздравни-ця", котрий надано відділом архівної роботи Шумської райдержадміністрації в частині мети діяльності (створення), джерел формування статутного фонду, органів управління.

Із таким найменуванням даний піонерський табір здійснював діяльність з моменту його створення (червень 1989 р.) та до моменту реєстрації в 1995 році ДОЗ "Гайдарівець" як юридичної особи, що також підтверджується довідкою № 04-05/51 від 23.03.2015 р. Головного управління статистики у Тернопільській області з інформацією про історію перереєстрації дитячого табору "Гайдаріець" ідент. код 21163798. (а.с. 68-71, том ІІ).

Прокурор, заявляючи позов про визнання права власності на майно ДОЗ "Гайдарівець", а саме на єдиний майновий комплекс у с. Кутянка Шумського району по вул. Млинок, 6 за територіальними громадами сіл та міста Шумського району в особі Шумської районної ради, в якості доказу, що підтверджує право позивача на нього, посилається, зокрема, на рішення загальних зборів господарств-учасників міжгосподарського дитячого оздоровчого закладу "Гайдарівець" від 30.08.2011р. про вилучення з користування ДОЗ "Гайдарівець" майна, що передано йому господарствами-учасниками для здійснення оздоровлення дітей працівників АПК у складі згідно з Додатком №1 та передачу цього майна до спільної власності територіальних громад сіл та міста Шумського району.

Як випливає з матеріалів реєстраційної справи ДОЗ «Гайдарівець», наданих державним реєстратором Шумської районної державної адміністрації на вимогу суду (ухвала від 01.09.2015р.) жодних відомостей про внесення змін юридичною особою щодо органів управління юридичної особи, розміру статутного фонду, складу засновників, змін видів економічної діяльності тощо державним реєстратором до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, не вносилися в період з 2011-2014 р.р. Єдині зміни, які здійснені державним реєстратором, стосувалися виключно змін керівника ДОЗ "Гайдарівець".

Також відповідно до інформації комунального підприємства «Шумське бюро технічної інвентаризації» державна реєстрація прав на нерухоме майно оздоровчого комплексу вул.Млинок, 6, в с.Кутянка Шумського району за 1989р., 2011 р. не проводилась, відомості про зазначений спірний обєкт в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження обєктів нерухомого майна, відсутні. (довідка від 12 березня 2015 року № 34771792).

Правовими підставами позову прокурором визначено приписи ст.ст.41, 55 Конституції України, ст.ст.3, 16, 317, 319, 328, 392, додатково 335 ЦК України, норми Цивільного кодексу УРСР 1963 р., ст.ст. 6, 30 Закону України «Про власність», ст.15 Закону України «Про оздоровлення та відпочинок дітей України.

Окрім того, як стверджує прокурор і це вбачається з поданих документів, у грудні 2012 року працівниками Андрушівської сільської ради Шумського району на території сільської ради виявлено безхазяйне нерухоме майно - майновий оздоровчий комплекс.

Пошук власника даного майна не дав позитивних результатів, тому Андрушівською сільською радою відповідно до ч. 2 статті 335 Цивільного кодексу України подано до комунального підприємства «Шумське районне бюро технічної інвентаризації» як до органу, що здійснював до 01.01.2013 реєстрацію прав на нерухоме майно, заяву № 234 про взяття на облік виявленого нерухомого майна як безхазяйного.

Відповідно до п. 1.3. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно що затверджено наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002р. (дане Тимчасове положення було чинним на момент взяття на облік нерухомого майна і визнано таким, що втратило чинність відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 14.12.2012 р. №1844/5) державна реєстрація прав проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації (далі-БТІ) у межах, визначених адміністративно-територіальних одиниць, обслуговування на території яких здійснюється БТІ, створеними до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України» та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

14.12.2012 року Шумським бюро технічної інвентаризації в книзі обліку нерухомого майна за №7 проведено реєстрацію майна, а саме: майнового оздоровчого комплексу за адресою с. Кутянка Шумського району, вул. Млинок, будинок 6 як безхазяйного, що підтверджується листом КП "Шумське БТІ від 26.01.2016 р. №8, копією витягу з книги обліку нерухомого майна). Підставою взяття на облік майна було рішення Андрушівської сільської ради № 64 від 14.12.12 р., згідно якого виконавчим комітетом Андрушівської сільської ради вирішено визнати безхазяйним нерухоме майно - майновий оздоровчий комплекс в с. Кутянка Шумського району Тернопільської області, вул. Млинок, 6; звернутися в БТІ з клопотанням про взяття на облік даного майна; здійснити публікацію оголошення щодо взяття на облік безхазяйного майна. Дане рішення прийнято з посиланням на лист Шумської районної ради №373/03-11 від 07.11.2012 р., довідку БТІ № 537 від 28.11.2012 року, та норми ст.335 ЦК України, ст.30 п."б" п.2 Закону України "Про місцеве самоврядування в ОСОБА_2".

Матеріали справи свідчать, що рішення сільської ради № 64 є виконане, оскільки 21 грудня 2012 року в місцевій пресі з сферою розповсюдження територія Тернопільської області - газеті «Галицько-Волинські відомості» від 21 грудня 2012 р. № 47 розміщено оголошення про виявлення та взяття на облік в органах БТІ безхазяйного нерухомого майна із зазначенням технічних характеристик майнового оздоровчого комплексу, його адреси та повідомлено про прийняття пропозицій впродовж року з дня публікації оголошення, а також про подальші дії, котрі будуть здійснені після спливу річного терміну на звернення щодо даного об'єкту нерухомості.

Станом на день прийняття рішення судом пройшло більше трьох років з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі, однак ніхто із зацікавлених осіб, в тому числі ДОЗ "Гайдарівець", не заявив свої права на зазначений оздоровчий комплекс.

Відповідно до ч. 3 ст. 335 Цивільного кодексу України безхазяйна нерухома річ за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана за рішенням суду у комунальну власність.

Оскільки до повноважень районних рад в розумінні п. 4 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в ОСОБА_2" входить управління від імені територіальних громад сіл, селищ, міст об'єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад, прокурор просить з наведених вище підстав, задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Оцінивши відповідно до ст.43 ГПК України подані докази в сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову з наведених прокурором підстав. При цьому суд виходив з наступного.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цих прав та інтересів, зокрема, може бути визнання права.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Тернопільської області від 19.09.2012 року у справі № 14/16/5022-229/2012(12/9/5022-150/2012) позовні вимоги Обласного об'єднання міжгосподарських здравниць "Тернопільсільгоспздравниця" до відповідачів: 1. Шумської районної ради, 2. Комунального спеціалізованого лісогосподарського та мисливського підприємства "Волинь", 3. Шумського бюро технічної інвентаризації, 4. Андрушівської сільської ради Шумського району, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ДОЗ "Гайдарівець" задоволено частково; визнано незаконним та скасовано рішення Шумської районної ради Тернопільської області № 85 від 14.09.2011р. "Про прийняття майнового оздоровчого комплексу в спільну власність територіальних громад сіл та міста Шумського району"; визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Андрушівської сільської ради Шумського району Тернопільської області №37 від 30.09.2011р. "Про розгляд заяв"; зобов'язано Шумське районне бюро технічної інвентаризації скасувати державну реєстрацію права власності на майновий оздоровчий комплекс за адресою: с. Кутянка, вул. Млинок, 6, Шумський район, Тернопільської області, за територіальною громадою сіл та міста Шумського району в особі Шумської районної ради; в частині вимог про визнання права власності - відмовлено.

Також рішенням господарського суду Тернопільської області № 921/1089/13-г/4 від 09.01.2014 року за позовом Обласного об'єднання міжгосподарських здравниць "Тернопільсільгоспздравниця" до Державної реєстраційної служби України в особі державного реєстратора ОСОБА_7, м. Київ, про визнання права власності на майновий комплекс "Гайдарівець" - в позові відмовлено. Дані судові рішення набрали законної сили у встановленому порядку і є чинними.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 19.09.2012 року у справі №14/16/5022-229/2012(12/9/5022-150/2012) встановлено, що Договір від 24.03.1989р. є договором купівлі-продажу в розумінні ст. 224 ЦК УРСР від 18.07.1963р., що діяла на час спірних правовідносин, норма якої передбачала обовязок продавця передати майно у власність покупцеві, а покупець зобовязувався прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму. При цьому, "Власник" покупець зобовязувався прийняти по акту існуючі будівлі, споруди, обладнання, інший інвентар бази відпочинку та оплатити його вартість до 01.05.1989р., а "Облавтошлях" продавець зобовязувався в строк до 01.05.1989р. передати по акту дане майно на баланс контрагента після надходження повідомлення про оплату його вартості.

Даним судовим рішенням встановлено, що вартість майна бази відпочинку "Кутянка" у розмірі 291 282 крб. оплачена, а майно по акту прийому-передачі від 31.03.1989р. передано Тернопільському обласному об'єднанню міжгосподарських і колгоспних здравниць "Тернопільсільгоспздравниця", поряд з цим кошти на придбання даного обєкта були виділені із коштів Централізованого союзного фонду соціального страхування колгоспників відповідно до постанови президії Ради колгоспів УРСР та Республіканського комітету профспілки працівників агропромислового комплексу від 21.02.1989 року № 4.

Також судом при розгляді справи №14/16/5022-229/2012(12/9/5022-150/2012) встановлено, що ДОЗ "Гайдарівець" був утворений на підставі рішення ради Тернопільського агропромислового об'єднання від 23.05.1989р. на майні бази відпочинку "Кутянка", згідно затвердженого цим рішенням списку та зареєстрований як юридична особа Шумською державною адміністрацією 25.10.1995р. Проте, інформації про розмір та порядок формування статутного фонду ДОЗ "Гайдарівець" його Статут та установчий договір не містять, а згідно з даними Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців розмір внеску до статутного фонду становить 0 грн. 00 коп.

Слід зазначити, що долучені до справи баланси та звіти про фінансові результати ДОЗ "Гайдарівець" за 2000-2008 р.р, котрі зібрані РВ ФДМ України по Тернопільській області в ході проведення передприватизаційної підготовки міжгосподарського оздоровчого закладу "Гайдарівець" дійсно відображають розмір статутного капіталу в сумі 288.7 тис. грн. (рядок 300 розділу ІІ ). Утім, враховуючи що статутний капітал є величиною, що відображає загальну суму вкладів учасників, зафіксовану в установчому документі, а також визначає мінімальний розмір майна підприємства, який гарантує інтереси його кредиторів, та з огляду на відсутність доказів внесення господарствами учасниками до Статутного фонду ДОЗ грошових внесків, що додатково підтверджується відображенням розміру Статутного фонду в Реєстрі з показником 0,00 грн., слід вважати, що вказані показники відображають вартість майна підприємства. При цьому знаходження майна на балансі не свідчить про його перебування у власності ДОЗ.

У Конституції України закріплено основні правові принципи регулювання відносин власності, головним із яких є принцип рівного визнання й захисту усіх форм власності (статті 13, 41 Конституції України).

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право власності набувається у порядку, визначеному законом.

Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Зміст права власності полягає у праві власника володіти, користуватись та розпоряджатись майном (ст.317 ЦК України).

При цьому, володіння означає можливість мати майно у своєму безпосередньому віданні та у сфері свого господарського чи іншого впливу.

Право користування це юридично закріплена можливість особи користуватись майном, використовувати його корисні можливості.

Під правом розпорядження розуміють юридично забезпечену можливість власника визначати долю майна.

У відповідності до ст.ст.11, 328 ЦК України цивільні права і обовязки (в т.ч. право власності) набуваються на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів.

Частиною другою статті 328 ЦК України передбачено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Підстави припинення права власності наведено у ст.346 ЦК України.

Момент виникнення права власності на річ (майно) визначається законом (ст.334 ЦК України).

При визначенні моменту набуття права власності слід враховувати як особливості самого майна, так і особливості оформлення права власності, які теж суттєво впливають на визначення моменту виникнення (набуття) права власності.

У 1990р. був прийнятий Закон України „Про економічну самостійність УРСР, згідно якого у власності України перебувають основні засоби виробництва, майно підприємств, а також житловий фонд та інше майно на території України.

З прийняттям у 1991р. Закону України „Про власність зявилися нові обєкти та субєкти права власності. Відповідно до ч.4 ст.2 Закону України „Про власність власність в ОСОБА_2 виступає в таких формах: приватна, колективна, державна.

Аналогічні положення містила ст. 86 Цивільного кодексу України (в редакції 1963 р.) Згідно ст. 128 даного Кодексу, право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Передачею визнається вручення речей набувачеві.

На момент купівлі продажу бази відпочинку "Кутянка" (1989р.) та на час створення міжгосподарського ДОЗ "Гайдарівець" (липень 1995 рку) порядок реєстрації майна визначався Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженою Міністерством комунального господарства УРСР від 31 січня 1966 р. за погодженням з Верховним Судом УРСР від 15 січня 1966 р., котра була чинною до 19.01.1996 року та згідно з якою реєстрації підлягали всі будинки і домоволодіння в межах міст і селищ міського типу УРСР, що належали місцевим Радам депутатів трудящих, державним, кооперативним і громадським установам, підприємствам і організаціям, а також ті будинки і домоволодіння, які належали громадянам на праві особистої власності та були закінчені будівництвом і прийняті в експлуатацію у встановленому порядку (пп.1,4 Інструкції). Реєстрація здійснювалася бюро технічної інвентаризації виконкомів місцевих Рад депутатів трудящих.

В подальшому, з 19.01.1996 року порядок проведення реєстрації об'єктів нерухомого майна визначався Правилами державної реєстрації об'єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженими наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13.12.95р. № 56 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 19 січня 1996 р. за № 31/1056 (втрата чинності на підставі наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства № 327 від 02.07.2012р), відповідно до яких державній реєстрації підлягали об'єкти, які закінчені будівництвом та прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, незалежно від форм власності і відомчого підпорядкування та при наявності матеріалів інвентаризації. Державну реєстрацію об'єктів нерухомого майна здійснювали бюро технічної інвентаризації місцевих органів державної виконавчої влади на підставі відповідних правовстановлюючих документів (п.1.4,1.6) .

Відповідно до п.п."Б" пункту 1.5. Правил до об'єктів нерухомого майна, що підлягають державній реєстрації, відносяться нежилі будинки, дачі, садові будинки, гаражі, будівлі виробничого, господарського, соціально-побутового та іншого призначення, розташовані на окремих земельних ділянках.

Оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна проводився з видачею свідоцтва про право власності за встановленою формою, в тому числі юридичним особам на підставі документів, встановлених законодавством, які підтверджують їх право власності на об'єкти нерухомого майна (п. 4.1. Правил).

Пізніше, порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно регулювався Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002 р. № 7/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 р. за № 157/6445, що діяв до 01.01.2013 року.

З набранням чинності 01.01.2004р. Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобовязаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку встановленому законом.

У відповідності до ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004р. державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Така реєстрація є записом, фіксацією фактів або явищ для обліку та надання їм статусу офіційного визнання актів, унесення до списку або книги обліку

Відповідно до ч. 1 ст. 4 цього Закону, обов'язковій державній реєстрації підлягає право власності на нерухоме майно.

Таким чином, для набуття всіх правомочностей власника нерухомого майна, останній зобов'язаний був зареєструвати його у встановленому порядку.

Утім, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що засвідчують державну реєстрацію права власності на спірний об'єкт (єдиний майновий комплекс) за КСП і міжгоспами Шумського району, за ООМЗ «Тернопільсільгоспздравниця», за відповідачем-2 у справі. Відсутні також й докази, що засвідчують перехід такого права від попереднього власника чи факту реєстрації такого права за ДОЗ "Гайдарівець", власником якого задекларували себе колективні сільськогосподарські підприємства і міжгоспи. (п. 2 Статуту). Первинна реєстрація на майновий оздоровчий комплекс за адресою с.Кутянка вул.Млинок №6 згідно листа КП "Шумське БТІ" № 125 від 13.08.2015 року була проводена лише 29.12.2011 р. на підставі рішення виконавчого комітету Андрушівської сільської ради №37 від 30.09.2011р.

Більше того, як зазначалося вище, вирішення питання щодо права власності на даний об"єкт було неодноразово предметом судового розгляду.

Таким чином, з огляду на встановлене та враховуючи документальні докази у справі, колективними сільськогосподарськими підприємствами та міжгоспами Шумського району, в тому числі і ДОЗ "Гайдарівець", не реалізовано свого права як власників спірного майна, зокрема, шляхом здійснення відповідної державної реєстрації. При цьому, покликання на те, що спірне майно знаходиться на балансі ДОЗ "Гайдарівець" не є безспірною ознакою підтвердження за ним права власності і не визначає підстав знаходження цього майна у власності (володінні), оскільки перебування на балансі та знаходження у власності не є тотожними.

Окрім того, суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні, а сторонами не подані належні та допустимі докази на підтвердження правових підстав щодо розпорядження спірним майном у спосіб, зазначений в рішенні загальних зборів господарств-учасників міжгосподарського дитячого оздоровчого закладу "Гайдарівець", оформленому протоколом від 30.08.2011р., шляхом передачі єдиного майнового комплексу до спільної власності територіальних громад сіл та міста Шумського району (на баланс спеціалізованого лісогосподарського та мисливського підприємства "Волинь" із переходом права постійного користування земельною ділянкою, що закріплене за ДОЗ "Гайдарівець", площею 4,9 га).

Наведених висновків суду не спростовують долучені Шумською районною радою (лист № 192/03-11 від 31.08.2015 р.) довідки, видані КСП 03.08.2015 р., 05.08.2015 р . в кількості 11 шт. (вх.. №18859 від 31.08.15 р. (том 2 справи) на підтвердження участі даних юридичних осіб у розгляді та прийнятті рішень зборами господарств-учасинків, проведених 30.11.2011 року та протокол № 2 зборів учасників від 28.12.2015 року.

Статтею 392 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна може предявити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Відповідачем у позові про визнання права власності є особа, яка оспорює право власності на майно, або особа, яка хоч і не оспорює права власності на майно, але і не визнає його.

Метою подання такого позову є усунення невизначеності у субєктивному праві, належному особі, і судове рішення про задоволення відповідних вимог, ґрунтується на встановленому в ході розгляду справи існуючому юридичному факті та не може підміняти собою правовстановлюючих документів.

Відповідач -1 у справі дане право не визнає і це підтверджується вищенаведеними судовими рішеннями, доводами, наведеними ним у відзиві на позов.

Згідно з п. 1.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Мінюсту України від 07.02.2002 №7/5 у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28.07.2010 № 1692/5 (та чинного станом на грудень 2012 року), це Тимчасове положення (далі - Положення) визначає порядок проведення державної реєстрації права власності та права користування (сервітуту) на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках; права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; довірчого управління нерухомим майном; права власності на об'єкти незавершеного будівництва (далі - державна реєстрація прав), а також порядок взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Відповідно до п.5.1 Положення, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна проводиться реєстратором БТІ відповідно до вимог Положення та з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.12.2012року Андрушівською сільською радою подано заяву про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна - майнового оздоровчого комплексу, що знаходиться в с. Кутянка Шумського району, вул. Млинок, 6, яка зареєстрована Шумським районним бюро технічної інвентаризації 14.12.2012 року в книзі реєстрації обліку безхазяйного майна за № 7.

В довідці №8 від 26.01.2016 року, виданій Шумським районним бюро технічної інвентаризації зазначено, що взято на облік безхазяйний майновий оздоровчий комплекс за адресою: с.Кутянка Шумського району, вул. Млинок, 6. Наведене додатково підтверджується витягом із книги реєстрації обліку безхазяйного нерухомого майна.

Відповідно до ч.1 статті 335 ЦК України безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий.

Згідно з ч.2 статті 335 ЦК України безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені. Про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік робиться оголошення у друкованих засобах масової інформації.

Після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі вона за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана за рішенням суду у комунальну власність.

Тобто, зі змісту частини першої зазначеної статті 335 Цивільного кодексу України випливає, що лише те майно, яке не має власника або власник якого невідомий може вважатися безхазяйним.

Таким чином, законодавство визначає особливі правила щодо набуття права власності на безхазяйні нерухомі речі (див. роз'яснення Міністерства юстиції України від 13.10.2011 року "Деякі аспекти набуття права власності на об'єкти безхазяйного нерухомого майна", лист Верховного Суду України від 30.01.2007р. №9-12, постанови Верховного Суду України від 07.10.2008р. у справі №5/237, Вищого господарського суду України від 19.05.2010р. у справі №7/63-1347).

Перш за все такі речі мають бути взяті на облік як безхазяйні органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, з обов'язковим оголошенням про це у друкованих засобах масової інформації.

Згідно з названим роз'ясненням Міністерства юстиції України від 13.10.2011 року, необхідність постановки на облік речі як безхазяйної обумовлена також тим, що лише по закінченню чітко визначеного періоду - 1 року, що обчислюється з моменту взяття такої речі на облік, виникнуть правові підстави для визнання власником речі іншої особи.

Справа про передачу безхазяйної нерухомої речі у власність територіальної громади розглядається судом за участю заявника з обов'язковим повідомленням усіх заінтересованих осіб.

За позовом органу, правомочного управляти комунальним майном, суд за умови, якщо не буде встановлено власника або іншу особу, яка має право вимагати повернення своєї власності чи не заявила про своє право на нерухоме майно, передає безхазяйну нерухому річ до комунальної власності.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, на майновий оздоровчий комплекс у складі адміністративного цегляного будинку з кухнею, душовою та медчастиною, цегляного одноповерхового корпусу з кухнею та клубом, літні неопалювальні деревяні будиночки в кількості 12 шт., літні неопалювальні цегляні будиночки в кількості 7 шт.; господарські споруди - сарай цегляний, котельня, погріб, водонапірна башта та артезіанська скважина, гідротехнічна споруда, водовипускник, туалети, огородження бази, що знаходиться за адресою: с.Кутянка Шумського району Тернопільської області, вул.Млинок, 6, немає належним чином оформленого права власності ні у відповідачів у справі, ані в будь-яких інших третіх осіб.

Визначена Цивільним кодексом України процедура набуття права власності на безхазяйну нерухому річ, до якої належить майновий оздоровчий комплекс в с. Кутянка Шумського району була дотримана Андрушівською сільською радою (прийнято рішення за № 64 від 14.12.2012 р., подано заяву в БТІ, розміщено оголошення в газеті).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за індексним номером 15208247 станом на 23.12.2013 року в Державному реєстрі відсутня інформація щодо власника майна, взятого на облік як безхазяйне, тобто протягом року з дня публікації оголошення в друкованому органі засобу масової інформації зацікавлені особи не заявили своїх прав на даний об"єкт нерухомості, у зв"язку з цим суд вважає, що в даному випадку виникли правові підстави для визнання власником такого майна іншої особи .

Приписи ст.ст. 167,169 ЦК України встановлюють, що держава, територіальні громади діють у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (ч.1 ст. 170 ЦК України).

Згідно ст.140 Конституції України органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради. Ця ж норма міститься у ч.2 ст.10 Закону України „Про місцеве самоврядування в ОСОБА_2, згідно якої районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами. Відповідно до ч.4 ст.60 Закону України „Про місцеве самоврядування в ОСОБА_2 районні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління обєктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад.

Відповідно до ст.142 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також обєкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Згідно Розділу V „Прикінцеві та перехідні положення Закону України „Про місцеве самоврядування в ОСОБА_2" майно, передане до комунальної власності областей і районів, а також набуте на інших законних підставах, є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, управління яким, відповідно до Конституції України, здійснюють районні та обласні ради або уповноважені ними органи.

У комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування (ст. 327 ЦК України).

Територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обовязки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом (ст. 172 ЦК України).

Згідно ст.145 Конституції України права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку. Судовий захист права власності та майнових інтересів власників, здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема про визнання права власності на майно та за іншими позовами, повязаними з охороною права власності.

За приписами статей 129 Конституції України, 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, враховуючи факт спливу річного строку з часу взяття на облік безхазяйної нерухомої речі, протягом якого власники вправі були заявити свої права на майновий комплекс, та у зв'язку з відсутністю власника цього майна, колегія суддів господарського суду Тернопільської області вважає за можливе задовольнити вимогу прокурора шляхом передачі безхазяйного нерухомого майна, що знаходиться за адресою: с.Кутянка Шумського району Тернопільської області, вул.Млинок, 6, до комунальної власності територіальних громад сіл та міст Шумського району в особі Шумської районної ради, м. Шумськ, Тернопільської області, та, відповідно, визнати право власності на зазначене майно, оскільки таке підпадає до сфери управління районної ради як органу місцевого самоврядування.

В судовому засіданні 27.01.2016р. оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду відповідно до ст. 85 ГПК України.

З огляду на наведене, керуючись ст.ст.41, 129, 140, 142, 145 Конституції України, ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Законом України "Про власність", Законом України "Про місцеве самоврядування в ОСОБА_2", Цивільним кодексом України 1963 р., ст.ст.15, 16, 167, 169, 170, 172, 321, 327, 328, 335, 392 ЦК України, ст.ст. 1, 2, 42-47, 22, 27, 29, 32, 33-34, 43, 44, 811, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати право власності за територіальними громадами сіл та міст Шумського району в особі Шумської районної ради, м. Шумськ, Тернопільської області, вул. Українська, 59, ідент. код 21135939 на єдиний майновий оздоровчий комплекс дитячого оздоровчого закладу "Гайдарівець", а саме: адміністративний цегляний будинок з кухнею, душовою та медчастиною, площею 415,86м2; цегляний одноповерховий корпус з кухнею та клубом, площею 556,56м2; піднавіс склад, площею 120,6м2; сарай цегляний - котельня, площею 70,95м2; погріб, площею 63,36м2; туалет, площею 124,3м2; водонапірна башта та артезіанська скважина, площею 1,82м2; гідротехнічна споруда, площею 9,9м2; водовипускник, площею 3,1м2; 12 штук літніх дерев"яних будинків неопалювальних, загальною площею 406,23м2, в тому числі 5 будинків, площею 6,25м2 кожен, 3 будинки, площею 6,45м2 кожен, 1 будинок, площею 6,4м2, 1 будинок, площею 6,3м2, 1 будинок, площею 6,32м2, 1 будинок, площею 6,44м2; 7 літніх цегляних будинків неопалювальних, загальною площею 243,25м2, в тому числі: 1 будинок, площею 6,45м2, 1 будинок, площею 6,47м2, 2 будинки, площею 6,5м2 кожен, 1 будинок, площею 6,6м2, 1 будинок, площею 6,55м2, 1 будинок, площею 6,65м2), що знаходиться за адресою: с.Кутянка Шумського району Тернопільської області, вул.Млинок, 6.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Повний текст рішення складено "02" лютого 2016 року.

Головуючий суддяН.О. Андрусик

судді:

ОСОБА_8

ОСОБА_9