КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2015 року 810/3872/15

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Лапія С.М.,

при секретарі – Феленюк О.С.,розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Білоцерківська теплоелектроцентраль» до Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне акціонерне товариство "Білоцерківська Теплоелектроцентраль" з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.05.2015 № 0002702202/491.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог законодавства є необґрунтованими, не відповідають фактичним обставинам справи, а рішення відповідача прийняте з порушенням вимог чинного законодавства.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що позивачем порушено вимоги податкового законодавства, у зв’язку з чим оскаржуване рішення є обґрунтованим.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.

Посадовими особами Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ «БІЛОЦЕРКІВСЬКА ТЕЦ» з питань нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах з TOB «Українська нафто газова компанія» (код за ЄДРПОУ 37764888) за грудень 2012 року – квітень 2013 року та липень 2013 року, за результатами якої складено ОСОБА_1 від 24.03.2015 № 592/10-02-22-02/30664834/23.

Згідно висновків ОСОБА_1 перевіркою встановлено порушення позивачем правил податкового обліку, а саме: п. 198.1 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження зобов’язань зі сплати податку на додану вартість у сумі 88 875 099 грн., з яких – 16 710 975,00 грн. – у грудні 2012 року, 16 346 392 грн. – у січні 2013 року, 15 848 445 грн. – у лютому 2013 року, 16 892 883 грн. – у березні 2013 року, 12 819 269 грн. – у квітні 2013 року, 10 257 135 грн. – у липні 2013 року.

На підставі висновків ОСОБА_1 перевірки Білоцерківською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.05.2015 №0002702202/491, яким визначено ПрАТ «Білоцерківська ТЕЦ» зобов’язання зі сплати податку на додану вартість у сумі 133 312 649 грн., з яких за основним платежем - 88 875 099 грн., та фінансові санкції у сумі 44 437 550 грн.

За наслідками адміністративного оскарження висновки податкового органу та прийняте на їх підставі податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з позовом про його оскарження.

Зі змісту ОСОБА_1 перевірки та пояснень представника відповідача, наданих в ході розгляду даної адміністративної справи, слідує, що висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на неможливості отримання ПрАТ «Білоцерківська ТЕЦ» природного газу по ланцюгу постачання від його контрагента, а саме – ТОВ «Українська нафтогазова компанія».

Такі висновки відповідачем зроблено на підставі інформації, що надійшла від інших органів податкової служби, а саме – ОСОБА_1 ОДПІ м. Харкова від 12.08.2014 № 1137/20-38-23-01-04/37764888 «Про неможливість проведення зустрічної звірки СГД ТОВ "Українська нафто-газова компанія" через його відсутність за податковою адресою: м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, буд. 24; ОСОБА_1 ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 30.04.2014 № 312/3/22-07-36885099 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Лідергаз»; ОСОБА_1 ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 16.04.2014 № 1057/2659/22-02/38123047 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ГРАНТ ТАЙМ".

Проте, суд вважає такі висновки податкового органу необґрунтованими у зв’язку з наступним.

Так, у перевіряємий період ПрАТ «Білоцерківська ТЕЦ» (Покупець) укладено з ТОВ «Українська нафто газова компанія» (Постачальник) Договір купівлі-продажу природного газу від 28.11.2012 № П/12-70.

Згідно п. 1.1 Договору Постачальник зобов’язується передати Покупцю природний газ, а Покупець – прийняти та платити газ на умовах даного Договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору Постачальник зобов’язується передати, а Покупець оплатити природний газ у 2012 році в об’ємі до 23 520,00 тис.м.куб.

Згідно п. 3.4 Договору приймання-передача газу поставленого Постачальником Покупцеві оформлюється щомісячними Актами приймання-передачі.

Акти приймання передачі природного газу складаються за формою, наданою Постачальником з обов’язковим наступним погодженням з газотранспортною або газорозподільною організацією (п. 3.5 Договору).

Пунктом 4.1 Договору № П/12-70 визначено, що ціна природного газу становить 3 509,00 грн. без урахування ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ (2% - 70,18 грн.), тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу.

До сплати за 1000 кб.м. природного газу – 3 579,18 грн., крім того – ПДВ – 20% (715,84 грн.).

Загальна вартість природного газу, що передається, складає 101 018 776,32 грн., у т.ч. ПДВ – 16 836 462,72 грн.

На таких же умовах вказаними підприємствами укладено Договір від 25.12.2012 №П13-287/427-р, згідно умов п. 2.1 якого Постачальник зобов’язується передати, а Покупець оплатити природний газ у 2013 році в об’ємі до 225 500 тис.м.куб.

Пунктом 4.1 Договору №П13-287/427-р визначено, що загальна вартість природного газу, що передається складає 968 526 108,00 грн., у т.ч. ПДВ – 161 421 018,00 грн.

Крім того, підприємствами укладено Додаткову угоду від 01.07.2013 до Договору №П13-287/427-р, якою внесено зміни до п. 4.1 з 01.07.2013, а саме – ціна природного газу становить 3 459,00 грн. без урахування ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ (2% - 69,18 грн.), тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу.

До сплати за 1000 кб.м. природного газу 4 233,82 грн., у т.ч. ПДВ – 705,64 грн.

Загалом за перевіряємий період ПрАТ «Білоцерківська ТЕЦ» придбало у ТОВ «Українська нафто-газова компанія» природний газ на суму 533 250 598,85 грн., у т.ч. ПДВ – 88 875 099,80 грн., на час перевірки заборгованість відсутня.

На підставі складених сторонами правочину актів приймання-передачі та податкових накладних, виписаних ТОВ «Українська нафто-газова компанія» (т. 1, а.с. 22 – 23), позивачем сформовано дані податкової звітності, а також акти приймання-передачі підписано газорозподільною організацією ФЕГГ ПАТ «Київоблгаз».

Вказані обставини не заперечувались податковим органом та підтверджуються відомостями ОСОБА_1 перевірки.

При прийнятті рішення в даній адміністративній справі суд керується наступним.

Законодавством визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця, фіктивність операцій/відсутність поставки (нездійснення оподатковуваної операції) та, крім того, відсутність у платника податків на момент перевірки первинних документів, податкових накладних або видача їх юридичною особою, яка не є платником ПДВ.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Частиною 1 ст. 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Водночас статтею 1 цього ж Закону встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч. 2 цієї статті та пунктів 2.4., 2.5., 2.13 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, зокрема, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції.

Отже, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, одним з обов'язкових реквізитів яких є особистий підпис уповноваженої особи, яка підписала цей документ на підтвердження фактичного здійснення господарської операції.

Відтак, підписання первинних документів уповноваженою особою на підтвердження фактичного здійснення операції надає документу юридичну силу, робить його дійсним та, відповідно, є підставою для виникнення відповідних податкових наслідків за фактично здійсненою операцією.

При дослідженні факту здійснення господарських операцій оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тих операцій, на підставі яких сформовані дані податкового обліку.

Відповідачем не надано будь-яких доказів, у т.ч. визначених у ОСОБА_1 перевірки, на підтвердження висновків про безтоварність вказаних господарських операцій, які покладено в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Також при прийнятті рішення в даній адміністративній справі судом враховується, що предмет вказаних господарських операцій позивача відповідає видам його господарської діяльності, на що вказує аналіз операцій з придбання товарів та послуг і їх подальшого використання у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку.

Отже, господарські операції, що відбулись на виконання вказаних договорів, є реальними, дії позивача відповідають розумній економічній меті та досягненню економічних цілей, а оформлені за їх результатами документи підтверджують зміну складу активів позивача.

Податкові накладні містять належну деталізацію товарів, видані контрагентом позивача за оподатковуваними операціями за ставкою, що відповідає вимогам закону стосовно порядку їх оформлення та підстав видачі, наведені в них дані відповідають та кореспондуються з даними первинних документів. При цьому, первинні документи відповідають наведеним вище вимогам щодо форми і змісту.

Так, суд виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері, відповідно до змісту якої презумується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться в його первинних бухгалтерських документах та податковій звітності є достовірними, якщо інше не доказано у встановленому законодавством порядку належними та допустимими доказами.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини є джерелом права, свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі Інтерсплав проти України).

Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Таким чином, закон виходить з презумпції легітимності укладених договорів, тобто, відповідні рішення вважаються такими, що відповідають закону, якщо судом не буде встановлене інше.

Вищий адміністративний суд України у своєму роз'ясненні від 02.06.2011 №742/11/13-11 наголошує на тому, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Також зазначено, що якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

Згідно мотивувальної частини постанови Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 у справі №К/9991/50772/12 головною підставою для висновку про нікчемність правочину являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами перевірок, які б факти в цьому акті не були відображені.

Отже, отримання податковим органом відомостей про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиційного значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Суд зазначає, що в ОСОБА_1 перевірки відповідачем як суб'єктом владних повноважень не викладено належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за вказаними правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та його контрагента, про відсутність використання позивачем придбаних товарів та послуг у власній господарській діяльності.

Первинні документи, які були надані податковому органу, не містять доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог КАС України не виявлено.

Оскільки визнання фіктивного правочину недійсним відбувається за рішенням суду, єдиним допустимим засобом доказування факту фіктивності правочину є рішення суду. Інші докази цю обставини підтвердити не можуть в силу прямого припису закону, а отже й не можуть братися до уваги судом під час вирішення справи.

Згідно ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

У ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, зокрема, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Вимоги до первинного документу встановлені у ст. 9 Закону, де визначено, що: первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, первинними документами є договори, платіжні документи, відповідні акти виконаних робіт та прибуткові накладні, податкові накладні, складені за результатами проведених операцій за вказаними договорами, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Наслідки в податковому обліку створюють тільки реально здійснені господарські операції, тобто ті, які пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань або власного капіталу платника податку. Не може не визнаватися право на витрати в тому випадку, якщо відповідні товари реально були придбані платником податків або витрати на таке придбання реально були понесені.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що господарські операції позивача підтверджені первинними документами згідно вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Також суд враховує вимоги ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», згідно якої відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як встановлено судом та не заперечувалось податковим органом в ході перевірки, на момент вчинення та виконання господарських договорів контрагент позивача був належним чином зареєстрований як юридична особа, мав право укладати правочини та виписувати податкові накладні.

Також суд зазначає, що згідно ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» постачання природного газу за нерегульованим тарифом є ліцензованим видом діяльності.

У той же час, згідно Постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 08.09.2011 № НОМЕР_1 «Українська нафто-газова компанія» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за нерегульованим тарифом та території України строком на п’ять років, тобто під час здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ «Українська нафто-газова компанія» останнє таку ліцензію мало.

Також, підтвердженням того, що придбаний та використаний за вказаними правочинами природний газ поставлений саме ТОВ «Українська нафто газова компанія», є роздруківка Додатку № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, а саме – Розшифровки податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за грудень 2012 року, січень – квітень та липень 2013 року, копя якої міститься в матеріалах справи.

Крім того, згідно ст. 1 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) єдина газотранспортна система України – виробничий комплекс, що складається з магістральних газопроводів та газорозподільних мереж, підземних сховищ газу та інших організаційно і технологічно пов’язаних з ними об’єктів та споруд, призначених для транспортування, розподілу і зберігання природного газу.

Згідно ст. 44 Закону України «Про нафту і газ» у межах Єдиної газотранспортної системи України відповідно до закону діють обов'язкові для всіх організаційних структур виробнича дисципліна, правила надання оперативної інформації про обсяги газопостачання, об'єм, режими транспортування і споживання газу, обліковий час, порядок взаємодії структур системи у разі виникнення ускладнень з газопостачанням в окремих регіонах України під час різких похолодань, аварій, планового ремонту.

В Україні діє єдина централізована диспетчерська система оперативно-технологічного управління виробництвом, передачею та постачанням природного газу.

Постачання газу споживачу здійснюється шляхом його транспортування через магістральні трубопроводи (транспортування здійснює виключно відповідна філія ПАТ «Укртрансгаз») до газорозподільних мереж.

У свою чергу газорозподільне підприємство (у Київській області – ПАТ по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз») транспортує природний газ кінцевому споживачу (у даному випадку позивачу).

Крім того, транспортування природного газу кінцевому споживачу можливе лише при умові підтвердження постачальником наявних планових обсягів споживання природного газу.

Згідно ст. 1 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) газорозподільне підприємство – суб’єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює транспортування природного газу газорозподільними мережами безпосередньо споживачам, у власності чи в користуванні якого перебувають газорозподільні мережі та інші виробничі об'єкти та який здійснює щодо них функції з оперативно-технологічного управління.

Відповідно до ст. 7-1 цього Закону експлуатація Єдиної газотранспортної системи України здійснюється виключно газотранспортними або газорозподільними підприємствами.

Як пояснив позивач, з метою одержання послуг з транспортування природного газу газорозподільними мережами ним укладено договори з ПАТ по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» на розподіл природного газу (транспортування природного газу газорозподільними мережами) для потреб промислових споживачів № 10786/12 від 28.12.2011 та № 2013/Т-ПР-02010030664834-10786 від 20.12.2012.

Статтею 20 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» визначено, що постачальник зобов’язаний складати та підписувати разом із газотранспортними, газорозподільними чи газодобувними підприємствами та споживачами акти про обсяги природного газу, транспортованого споживачам, з якими постачальники мають договори на постачання природного газу.

Як зазначено вище, на виконання вимог цього Закону між позивачем, ТОВ «Українська нафто газова компанія» та газорозподільною організацією підписувались акти приймання-передачі природного газу, копії яких містяться в матеріалах справи.

Крім того, як пояснив позивач, підприємство зверталось із запитами до газорозподільної організації, зокрема, до ПАТ «Київоблгаз» і Білоцерківської філії по експлуатації газового господарства з проханням надати інформацію, чи були у ТОВ «Українська нафто газова компанія» наявні планові обсяги постачання природного газу через ОДУ за спірний період, оскільки згідно ст. 21 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» газотранспортні та газорозподільні підприємства мають право на обмеження або припинення транспортування і постачання природного газу споживачам у разі не виділення їм планових обсягів постачання природного газу (лімітів).

Білоцерківською філією ПАТ «Київоблгаз» надано лист від 16.10.2015 № 2050 (копія якого міститься в матеріалах справи), згідно якого ТОВ «Українська нафто газова компанія» мало підтверджені планові обсяги постачання природного газу і дійсно поставляло газ позивачу у кількості згідно умов договорів.

Крім того, договорами на розподіл природного газу (на транспортування природного газу газорозподільними мережами) для потреб промислових споживачів №10786/12 від 28.12.2011 та № 2013/Т-ПР-02010030664834-10786 від 20.12.2012, копії яких містяться в матеріалах справи) передбачено, що кількість протанспортованого природного газу визначається за допомогою вузлів обліку газу газорозподільного підприємства, у разі відсутності вузла обліку газу газорозподільного підприємства приймаються дані комерційного обліку газу Позивача.

У Додатку № 1 до Договору на розподіл природного газу від 20.12.2012 №2013/Т-ПР- 02010030664834-10786 наведено перелік комерційних вузлів обліку газу та газоспоживного обладнання. Із змісту цього Додатку слідує, що облік природного газу, який надходив позивачу, здійснювався за допомогою комерційного вузлу обліку газу – ОЕ-22/1M-IZ 0098, 2006 року випуску.

Як пояснив позивач, саме цим пристроєм фіксувалось споживання природного газу, що надходив від ТОВ «Українська нафто-газова компанія» в обсягах зазначених в актах приймання-передачі, копії яких містяться в матеріалах справи.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач здійснив визначення сум податкового кредиту на підставі належним чином оформлених податкових накладних відповідно до чинного законодавства України, а висновки ОСОБА_1 перевірки є необґрунтованими.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень будь-яких заперечень проти позову не надав та не довів правомірності оскаржуваних рішень.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, відповідно, позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки висновки податкового органу про відсутність реального здійснення операцій по взаємовідносинах позивача з його контрагентом, які покладено в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, є безпідставними та непідтвердженими жодними доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

До позовної заяви позивачем додано докази сплати судового збору у сумі 487,20 грн. (платіжне доручення від 20.08.2015 № 1267), які підлягають стягненню з Державного бюджету України на його користь.

Керуючись ст. ст. 69-72, 86, 94, 98, 122, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Білоцерківської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 07.05.2015 №0002702202/491.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Білоцерківська теплоелектроцентраль» (код ЄДРПОУ 30664834) судовий збір у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лапій С.М.