Номер провадження: 22-ц/785/10604/15
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач Таварткіладзе О. М.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.12.2015 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого – Таварткіладзе О.М.
суддів: Оверіної О.В., Кравця Ю.І.
при секретарі: Книгиницькому О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 – адвоката ОСОБА_3 на ухвалу Київського районного суду м.Одеси від 26 жовтня 2015 року про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про витребування майна із чужого незаконного володіння, -
В С Т А Н О В И Л А:
У червні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до Київського районного суду м.Одеси з позовом до ОСОБА_2 про витребування майна із чужого незаконного володіння, а саме квартири АДРЕСА_1. Крім того, ОСОБА_4 просила вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на вищевказану квартиру.
Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 26.10.2015 року заяву позивача про застосування заходів забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1.
Не погоджуючись з такою ухвалою суду, представник ОСОБА_2 – адвокат ОСОБА_3 звернувся до апеляційного суду Одеської області з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Київського районного суду м.Одеси від 26.10.2015 року, постановити нову, якою відмовити позивачу у задоволенні клопотання про забезпечення позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції при постановленні ухвали норм процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню на таких підставах.
Відповідно до ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.
Задовольняючи заяву позивача про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 районний суд виходив з того, що між сторонами виникли спірні відносини і до вирішення справи по суті відповідач може реалізувати спірне майно та таким чином у подальшому утруднити виконання рішення суду або зробити його неможливим.
Такий висновок суду є правильним та таким, що ґрунтується на вимогах ст. ст. 151-153 ЦПК України.
Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Відповідно до п.1 ч. 1 та ч. 3 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_4 заявлено позов до ОСОБА_2 про витребування на її користь квартири АДРЕСА_1.
Отже, предметом спору є квартира АДРЕСА_1.
При таких обставинах вимога позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 є видом забезпечення позову співмірним заявленим вимогам.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд не переконався, що між сторонами виник спір та вжив заходи забезпечення позову – арешт нерухомого майна, який не є співмірним заявленим вимогам є неспроможними, оскільки суперечать матеріалам справи і не спростовують правильність висновку суду про задоволення заяви про забезпечення позову.
Судова колегія не погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що суд не переконався чи дійсно існує загроза відчуження відповідачем спірного майна, оскільки забезпечення позову має за мету до вирішення справи по суті усунути саму можливість відчужити предмет спору і ти самим утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.
Також, судова колегія не погоджується з доводами апелянта щодо несплати позивачем судового збору при подачі заяви про забезпечення позову, оскільки апелянт сам зазначає в апеляційній скарзі, що позивачем при подачі позову було сплачено судовий збір в сумі 121,80, які могли бути враховані судом, як сплата судового збору за подання до суду заяви про забезпечення позову, адже позивач просила застосувати заходи забезпечення позову ще в позовній заяві, сплативши при цьому судовий збір за подачу позову до суду та за клопотання про забезпечення позову однією квитанцією в сумі 3 775 гривень 80 копійок.
Доводи апелянта стосовно необхідності повторної оплати судового збору при подачі окремої заяви про забезпечення позову, не можуть бути прийнятими, оскільки такий збір у встановленому законом розмірі був сплачений позивачем ще при подачі позову до суду.
Не беруться до уваги і доводи апелянта щодо несплати позивачем судового збору за подання до суду заяв про витребування доказів, оскільки ЗУ „Про судовий збір” не передбачено справляння судового збору за таку заяву.
Відповідно до ст. 155 ЦПК України у разі скасування заходів забезпечення позову, набрання законної сили рішенням про відмову у задоволенні позову чи ухвалою про закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду особа, щодо якої вжито заходи забезпечення позову, має право на відшкодування збитків, завданих забезпеченням позову.
Тобто, законодавець зобов’язуючи розглядати заяви про забезпечення позову у стислі строки, без можливості перевірки відомостей повідомлених позивачем, таким чином виходить з добросовісності дій сторони. Втім одночасно відповідачеві надається реальна процесуальна можливість заявити про відшкодування збитків у разі недобросовісних дій позивача щодо забезпечення позову в контексті заявленого ним вимог.
За таких обставин, судова колегія доходить висновку, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування ухвали, при вирішенні заяви про забезпечення позову не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, внаслідок чого апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 313, 317 ЦПК України, судова колегія –
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 – адвоката ОСОБА_3 – відхилити.
Ухвалу Київського районного суду м.Одеси від 26 жовтня 2015 року – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та скарженню у касаційному порядку не підлягає.
Головуючий О.М. Таварткіладзе
Судді: О.В. Оверіна
ОСОБА_5
