УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 травня 2015 року
Справа № 876/4886/14
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Іщук Л.П., Сапіги В.П.,
з участю секретаря судових засідань Сідельник Г.М.,
представника позивача ОСОБА_2,
представника відповідача Тістечка Ю.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці Міндоходів на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Львівської митниці Міндоходів, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача державна податкова інспекція у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про зобов'язання вчинити дії ,
ВСТАНОВИВ:
У січні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив:
визнати неправомірними дій Львівської митниці Міндоходів (далі - Митниця) щодо ненарахування, необчислення та несплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування із виплаченої йому заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 01.05.2008 року по 31.08.2011 року;
зобов'язання Митницю нарахувати, обчислити та сплатити єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування із виплаченої йому заробітної плати за час вимушеного прогулу з помісячним її відображенням в первинному бухгалтерському та персоніфікованому обліках за період з 01.05.2008 року по 31.08.2011 року та подати відповідні скориговані дані до системи персоніфікованого обліку Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ДПІ), відобразивши помісячно суми нарахованої та виплаченої йому заробітної плати за час вимушеного прогулу з 01.05.2008 року по 31.08.2011 року.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2014 року у справі № 813/80/14 позов було задоволено.
У своїй апеляційній скарзі Митниця просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при вирішенні спору не було враховано вимог п. 10 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», відповідно до якого, Пенсійний фонд та його територіальні органи зобов'язані надавати безоплатно платникам єдиного внеску в усній та письмовій формі консультації з питань застосування законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, роз'яснювати їхні права і обов'язки.
26.02.2012 року до Митниці надійшла постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №32292630 про стягнення на користь ОСОБА_4 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 01.05.2008 року по 31.08.2011 року в сумі 47720,00 грн. На її виконання позивачу у травні 2012 року був нарахований і виплачений середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 47 720,00 грн. за вказаний період. Утриманий податок з доходів фізичних осіб з даної суми склав 7897,80 грн., а сума до видачі - 39822,20 грн.
У зв'язку із виникненням спірного питання щодо сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування із вказаної суми Митниця звернулася із запитом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із запитом про надання роз'яснень з даного приводу як до органу, уповноваженого на надання відповідних консультацій.
Листом Пенсійного фонду України у Львівській області від 27.01.2012 року № 1070/04-25 Митниці було надано роз'яснення, згідно із якими, на суми заробітної плати, стягнуті державною виконавчою службою за рішенням суду на користь працівника згідно із виконавчим листом, єдиний внесок не нараховується та відповідно у звітності не відображаються.
Окрім того, зобов'язуючи Митницю сплатити єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування із виплаченої ОСОБА_4 заробітної плати за час вимушеного прогулу у період з 01.05.2008 року по 31.08.2011 року, суд першої інстанції не врахував того, що позивачу був виплачений середній заробіток за час вимушеного прогулу без вирахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а отже такий у випадку необхідності повинен сплачуватися із грошових коштів, які на даний час знаходяться у ОСОБА_4, а не у Митниці.
Представник відповідача у ході апеляційного розгляду підтримав вимоги, викладені у апеляційній скарзі, та просив скасувати постанову суду першої інстанції, відмовивши у задоволенні позову ОСОБА_4 у повному обсязі.
Представник позивача у судовому засіданні апеляційного суду заперечив обґрунтованість доводів апелянта, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Представник державної податкової інспекція у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на виклик апеляційного суду не прибув, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача та учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.
Задовольняючи позов ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив із того, що той з 1992 року по даний час працює на різних посадах в органах державної митної служби України. 25.04.2008 року він був звільнений з посади начальника організаційно-аналітичного сектору митного поста «Рава-Руська» Західної регіональної митниці Державної митної служби України».
Постановою Залізничного районного суду м. Львова від 13.06.2008 року позивач був поновлений на посаді. 17.06.2010 року ОСОБА_4 був звільнений з посади начальника організаційно-аналітичного сектору митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці Державної митної служби України». Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30.11.2010 року позивач був поновлений на посаді.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2012 року по справі № 2а-3924/11/1370 з Митниці на користь позивача було стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.05.2008 року по 31.08.2011 року в сумі 47720 грн.
Дану постанову суду було виконано в повному обсязі у травні 2012 року.
З метою подальшого перерахунку розміру пенсії ОСОБА_4 звернувся до відповідача із заявою про видачу довідки про його заробітну плату для розрахунку пенсії державного службовця за період з 01.05.2008 року по 31.08.2011 року.
Із довідки Митниці від 23.12.2013 року № 5/13-358 та листа Митниці від 23.12.2013 року №5/13-8265 ОСОБА_4 довідався, що з нарахованого і виплаченого середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 01.05.2008 року по 31.08.2011 року в сумі 47720,00 грн. відповідачем не було нараховано та сплачено єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Таким чином, сплативши за рішенням суду заробітну плату за час вимушеного прогулу, відповідач не подав у встановленому Законом порядку дані про застраховану особу до системи персоніфікованого обліку управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова, що призвело до зменшення тривалості його страхового стажу та розміру пенсії.
На даний час позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова. Згідно із індивідуальними відомостями про застраховану особу, що надані управлінням Пенсійного фонду в Шевченківському районі м. Львова від 23.01.2014 року, період вимушеного прогулу ОСОБА_4 з 01.05.2008 року по 31.08.2011 року до страхового стажу позивача не зараховано.
Відтак, неврахування під час обчислення розміру пенсії виплаченої позивачу заробітної плати за період вимушеного прогулу з 01.05.2008 року по 31.08.2011 року в сумі 47720 грн. порушило право ОСОБА_4 на належне соціальне забезпечення та призвело до зменшення розміру пенсійної виплати.
Враховуючи те, що на виконання судових рішень ОСОБА_4 поновлений на роботі з 26.04.2008 року, в період з 01.05.2008 року по 31.08.2011 р. він отримавши заробітну плату, перебував у трудових відносинах з відповідачем, то в розумінні ст.11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вважався застрахованою особою.
Тому відповідач, як страхувальник, зобов'язаний був своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний соціальний внесок із заробітної плати позивача, як застрахованої особи, в тому числі за час вимушеного прогулу, у зв'язку з його незаконним звільненням.
Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із таких міркувань.
Як безспірно встановлено судом першої інстанції, постановою Залізничного районного суду м. Львова від 13.06.2008 року позивач був поновлений на посаді. 17.06.2010 року ОСОБА_4 був звільнений з посади начальника організаційно-аналітичного сектору митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці Державної митної служби України». Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30.11.2010 року позивач був поновлений на посаді.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2012 року по справі № 2а-3924/11/1370 з Митниці на користь позивача було стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.05.2008 року по 31.08.2011 року в сумі 47720 грн.
26.02.2012 року до Митниці надійшла постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №32292630 про стягнення на користь ОСОБА_4 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 01.05.2008 року по 31.08.2011 року.
На її виконання у травні 2012 року ОСОБА_4 був нарахований середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 47720,00 грн. та утримано податок з доходів фізичних осіб у розмірі 7897,80 грн., однак єдиний внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування Митницею не нараховувався та не сплачувався.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Згідно із приписами ч. 2 ст. 6 вказаного Закону платник єдиного внеску зобов'язаний, окрім іншого, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галузі статистики;
За правилами ч. 2 ст. 7 Закону для осіб, які працюють у сільському господарстві, зайняті на сезонних роботах, виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами, творчих працівників (архітекторів, художників, артистів, музикантів, композиторів, критиків, мистецтвознавців, письменників, кінематографістів), та інших осіб, які отримують заробітну плату (дохід) за виконану роботу (надані послуги), строк виконання яких перевищує календарний місяць, єдиний внесок нараховується на суму, що визначається шляхом ділення заробітної плати (доходу), виплаченої за результатами роботи, на кількість місяців, за які вона нарахована.
Зазначений порядок нарахування внеску поширюється також на осіб, яким після звільнення з роботи нараховано заробітну плату (дохід) за відпрацьований час або згідно з рішенням суду - середню заробітну плату за вимушений прогул.
Згідно із ч. 5 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.
На переконання апеляційного суду, системний аналіз вказаних правових норм прямо вказує на наявність у відповідача законодавчо передбаченого обов'язку здійснювати нарахування, обчислення та сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування позивача у разі виплати середньої заробітної плати за вимушений прогул за рішенням суду із відображенням його нарахування за кожним календарним місяцем і календарним роком та подачею таких відомості у відповідній звітності до територіального органу Пенсійного фонду.
При цьому наявність у відповідача будь-якого роз'яснення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області чи іншого органу Пенсійного фонду не може бути підставою для звільнення Митниці від виконання обов'язків, передбачених законом.
Покликання Митниці на те, що відповідні суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування були виплачені ОСОБА_4 у складі середнього заробітку за час вимушеного прогулу на виконання судового рішення, на переконання апеляційного суду, не свідчать про те, що дана обставина звільняє відповідача від обов'язку їх сплати на користь відповідного органу Пенсійного фонду.
Оскільки за правилами ст. 16 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застрахована особа має право отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, у тому числі в письмовій формі, а також вимагати від страхувальника сплати страхових внесків, у тому числі в судовому порядку, то суд апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги ОСОБА_4 є обґрунтованими і правомірно задоволені судом першої інстанції.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України апеляційний суд,
УХВАЛИВ :
апеляційну скаргу Львівської митниці Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2014 року у справі № 813/80/14 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т.В.Онишкевич
Судді В.П.Сапіга
Л.П.Іщук
Ухвала у повному обсязі складена 21 травня 2015 року.
