КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"03" грудня 2014 р. Справа№ 911/2274/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Скрипки І.М.
суддів: Гончарова С.А.
Самсіна Р.І.
за участю представників сторін:
від позивача: Холодило П.В. - дов. № 117 від 14.08.2014р.
від відповідача: Крижов С.В. - дов. б/н від 26.05.2014р.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонячне насіння" на рішення Господарського суду Київської області від 21.10.2014р.
у справі № 911/2274/14 (головуючий суддя Ярема В.А.,
судді Бабкіна В.М., Лилак Т.Д.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонячне насіння"
до Сільськогосподарського товариства з обмеженою
відповідальністю "Співдружність"
про стягнення 1 112 300, 00 грн.
В судовому засіданні 03.12.2014р. відповідно до ст. ст. 85, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
ВСТАНОВИВ:
В червні 2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Сонячне насіння» звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Співдружність» про стягнення 1 112 300,00 грн. збитків, завданих внаслідок поставки неякісного товару за договорами №К-14032014-1 від 14.03.2014р., №К-07042014-1 від 07.04.2014р.
Рішенням Господарського суду Київської області від 21.10.2014р. у справі № 911/2274/14 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.
Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального та процесуального права, рішення прийнято з неповним дослідженням обставин справи.
Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонячне насіння" 06.11.2014р. передано на розгляд судді Скрипці І.М.
Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 06.11.2014р. сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Гончаров С.А., Самсін Р.І.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.11.2014р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 03.12.2014р.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.
В судовому засіданні апеляційної інстанції 03.12.2014р. представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги з урахуванням доповнень до неї, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.
В судовому засіданні апеляційної інстанції 03.12.2014р. представник відповідача заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просив її відхилити, оскаржуване рішення залишити без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
Відповідно до частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Частиною 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що 14.03.2014р. між СТОВ «Співдружність» (постачальник) та ТОВ «Сонячне насіння» (покупець) було укладено договір поставки кукурудзи № К-14032014-1 (далі-договір № К-14032014-1), відповідно до якого постачальник зобов'язався поставити в обумовлений договором строк кукурудзу врожаю 2013 року в фізичній вазі кількістю 2 000 тон +/- 5 відсотків від цієї кількості за вибором покупця, а покупець зобов'язався прийняти зерно та сплатити постачальнику його вартість.
07.04.2014р. між СТОВ «Співдружність» та ТОВ «Сонячне насіння» було укладено договір поставки кукурудзи № К-07042014-1 (далі-договір № К-07042014-1), відповідно до якого постачальник зобов'язався поставити в обумовлений договором строк кукурудзу врожаю 2013 року в фізичній вазі кількістю 1 000 тон +/- 5 відсотків від цієї кількості за вибором покупця, а покупець зобов'язався прийняти зерно та сплатити постачальнику його вартість.
На виконання умов означених договорів відповідач поставив, а позивач прийняв товар загальною кількістю 3 000,00 тон, вартістю 5 750 000,00 грн., що підтверджується підписами та відтисками печаток сторін на:
- акті приймання-передавання зерна № 7 від 17.03.2014р. в кількості 2 000 тон та видатковій накладній №121 від 17.03.2014р. на суму 3 500 000,00 грн.,
- акті приймання-передавання зерна № 8 від 07.04.2014р. в кількості 1 000 тон та видатковій накладній № 204 від 07.04.2014р. на 2 250 000,00 грн.
Якість поставленого зерна підтверджена складськими квитанціями на зерно №69 від 17.03.2014р., серії АХ №160919 від 17.03.2014р., №72 від 07.04.2014р., серії АХ №160922 від 07.04.2014р., виданими СТОВ «Співдружність».
Під час прийняття зерна на зберігання відповідачем було проведено його аналіз, досліджено якість, у підтвердження чого складено картки аналізу зерна № 42 від 17.03.2014р. та № 45 від 07.04.2014р.
Зазначений товар позивачем був оплачений у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями останнього №18 від 19.03.2014р. на суму 3 500 000,00 грн., №166 від 08.04.2014р. на суму 2 250 000,00 грн., що свідчить про виконання договірних зобов'язань з обох сторін.
Поставлена позивачу кукурудза врожаю 2013 року в фізичній вазі кількістю 3 000 тон була розміщена та зберігалась на складі відповідача на підставі укладеного між сторонами договору складського зберігання № 14/03-1-14 від 14.03.2014р., складських квитанцій на зерно № 69 від 17.03.2014, серії АХ №160919, № 72 від 07.04.2014, серії АХ №160922.
У відповідності до пояснень позивача, з метою наступного продажу придбаної кукурудзи, 08.04.2014р. між ТОВ «Сонячне насіння» та ТОВ «ТД «Славія» було укладено договір № 08/04/14 поставки кукурудзи, відповідно до якого постачальник (ТОВ «Сонячне насіння») зобов'язався поставити в обумовлений договором строк кукурудзу врожаю 2013 року в фізичній вазі кількістю 2 450 тонн +/- 5 відсотків від цієї кількості за вибором покупця, а покупець (ТОВ «ТД «Славія») зобов'язався прийняти зерно та сплатити постачальнику його вартість.
Пунктами 2.2, 4.3 та 7.1 вказаного договору передбачено, що загальна вартість зерна в фізичній вазі складає 5 561 500,00 грн. Зерно має бути поставлене постачальником у строк до 10.05.2014р. включно. В межах цього строку допускається поставка зерна частинами (партіями).
У разі порушення постачальником своїх зобов'язань з поставки зерна, а саме не поставки зерна у кількості, зазначеній в п. 1.1 договору, ТОВ «Сонячне насіння» зобов'язане за письмовою вимогою ТОВ «ТД «Славія» сплатити ТОВ «ТД «Славія» штрафні санкції (неустойку у вигляді штрафу) у розмірі 20% від вартості непоставленого зерна.
09.04.2014р. та 13.04.2014р. на підставі вимоги позивача, викладеної у листі № 21 від 10.04.2014р., та згідно залізничних накладних № 32674798 від 09.04.2014р., № 32715906 від 13.04.2014р. зі станції «Рокитно ПЗЗ» було здійснено відвантаження поставленого відповідачем зерна загальною вагою 507 400,00 кг. у вагони: №№95448288, 95832788, 95539011, 95541660, 95523213, 95362505, 958081312.
При цьому, якість відвантаженого зерна була підтверджена сертифікатами якості серії ЄА № 799202 від 11.04.2014р., серії ЄА №799203 від 11.04.2014р., серії ЄА №799204 від 11.04.2014р., серії ЄА №799205 від 11.04.2014р., серії ЄА №799198 від 09.04.2014р., серії ЄА №799199 від 09.04.2014р., серії ЄА №799201 від 09.04.2014р., виданими Державною інспекцією сільського господарства в Київській області. Копії зазначених документів містяться в матеріалах справи.
25.04.2014р. комісією у складі: держінспектора Держаної інспекції сільського господарства в Одеській області, держінспектора Держаної інспекції сільського господарства в Київській області, представників ТОВ «Сонячне насіння», СТОВ «Співдружність» та ТОВ ПЗТ «Олімпекс Купе Інтернейшнл», як вантажоодержувача, було проведено відбір проб партій зерна кукурудзи, що надійшла у м. Одеса для ТОВ ПЗТ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» у вагонах №№ 95448288, 95832788, 95539011, 95541660, 95523213, 95362505, 958081312 зі станції Рокитно ПЗЗ Київської обл., в результаті чого було виявлено, що у вказаних вагонах органолептичний показник якості «запах» не відповідає нормам ДСТУ (запах не властивий здоровому зерну).
Результати проведеної перевірки викладено у акті спільного визначення якості № 63 від 25.04.2014р., в якому також зазначено, що проби відбирались для спільного визначення органолептичного показника якості "запах" на відповідність контракту №РСН267-FC від 21.03.2014р.
30.04.2014р. між сторонам було укладено додаткові угоди до договорів №№ К-14032014-1, К-07042014-1, відповідно до яких сторони підтверджують, що 17.03.2014р. та 07.04.2014р. постачальником згідно вказаних договорів була здійснена поставка покупцю зерна в фізичній вазі кількістю 2 000 тон та 1 000 тон з показниками якості, що не відповідають умовам договору, у зв'язку з чим постачальник зобов'язався у термін до 08.05.2014р. включно повернути покупцю сплачені ним грошові кошти за неякісне зерно у сумі 3 387 230,00 грн. та 2 250 000,00 грн., а покупець після перерахування постачальником грошових коштів зобов'язався здійснити повернення постачальнику поставленого останнім зерна в фізичній вазі 1 935,560 тон +/- 5 відсотків за вибором покупця та 1 000 тон з фактичними показниками по якості, що існують на дату повернення.
На виконання умов вказаних додаткових угод, позивачем було повернуто відповідачу 2 935,560 тон зерна, а відповідачем повернуто позивачу 5 637 230,00 грн., сплачених за кукурудзу, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок з поточного рахунку позивача, а також актів приймання-передавання №1 від 16.05.2014р. та № 2 від 16.05.2014р.
Як вважає позивач, внаслідок невиконання ним своїх зобов'язань за договором № 08/04/14 від 08.04.2014р. в частині поставки ТОВ «ТД «Славія» 2 450 тонн кукурудзи врожаю 2013 року, першим було сплачено на користь ТОВ «ТД «Славія» 1 112 300, 00 грн. штрафу, нарахованого в порядку п.7.1 договору, що становить 20% від вартості непоставленого зерна, та підтверджується наданою суду копією платіжного доручення №328 від 30.05.2014р.
Посилаючись на те, що поставка відповідачем за договорами №№ К-14032014-1, К-07042014-1 зерна неналежної якості унеможливила подальше виконання позивачем своїх зобов'язань за договором №08/04/14 від 08.04.2014р. і, як наслідок, призвела до виплати останнім договірної неустойки, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 112 300,00 грн. збитків з підстав ст.ст.224, 225 Господарського кодексу України, що полягають у розмірі виплачених позивачем штрафних санкцій.
Відповідач, заперечуючи проти позову, посилався на необґрунтованість заявленої позивачем вимоги з огляду на відсутність у діях відповідача як вини, так і протиправної поведінки, що за своїми наслідками спричинила б позивачу заявлені до стягнення збитки. Звертав увагу, що на момент відвантаження зі зберігання вказане зерно мало належну якість, відповідало вимогам ДСТУ 4525:2006, що підтверджено належним засобом доказування - сертифікатами Держсільгоспінспекції, і не може відповідно до вимог закону підтверджуватись іншими засобами доказування.
Крім цього, відповідач посилався на те, що якість іншого зерна перевірена не була, і що укладені між відповідачем і позивачем додаткові угоди не можуть підтверджувати фактичну якість зерна. Також відповідач вказував на те, що вказаним актом спільного визначення якості № 63 від 25.04.2014р. визначено якість зерна неналежним чином, без дотримання вимог ДСТУ щодо методів контролювання, порядку відбору проб, визначення запаху, акт складено для визначення якості зерна для визначення відповідності зерна контракту №РСН267-FC від 21.03.2014р. між позивачем та «МАГ Коммодітіз АГ» (Швейцарія), а не на відповідність ДСТУ 4525:2006.
Відповідач також вважає, що позивач взагалі не мав наміру здійснювати перевезення зерна у кількості 2000 тон на адресу ТОВ «ТД «Славія», оскільки перевезення такого зерна позивачем було заплановано на адресу «МАГ Коммодітіз АГ» (Швейцарія), про що свідчить невідповідність кількості придбаного у нього позивачем зерна, та взятими на себе позивачем зобов'язаннями із поставки такого зерна.
Відповідно до ч. 1 ст. 173, ч. 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Приписами статей 224, 225 Господарського кодексу України унормовано, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Таким чином, підставою для настання господарсько-правової відповідальності, передбаченої ст. 224 Господарського кодексу України, є правопорушення, що включає в себе певні елементи: збитки, протиправність поведінки особи, яка заподіяла збитки; причинний зв'язок між ними; вина. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20.06.2011р. у справі № 2/121-30/118.
Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи.
Так, в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що договір №08/04/14 від 08.04.2014р. було укладено з метою наступного продажу придбаної у відповідача кукурудзи, натомість внаслідок винної протиправної поведінки відповідача, що полягає у поставці за договорами №№К-14032014-1, К-07042014-1 кукурудзи, яка не відповідає якісним показникам, встановленим ДСТУ 4525:2006 «Кукурудза. Технічні умови», позивачу було завдано 1 112 300,00 грн. збитків у вигляді сплаченого ним, як постачальником за договором №08/04/14 від 08.04.2014р., штрафу у зв'язку з не поставкою ТОВ «ТД «Славія» 2 450 тонн кукурудзи.
У відповідності до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Якість товарів, що поставляються, відповідно до ч. 1 ст. 268 Господарського кодексу України, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.
Приписами ч. 1 ст. 712, ч. 1 ст. 673 та ч. 1 ст. 679 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.
Продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту.
З огляду наведеного, обов'язок доведення факту про недоліки товару, які виникли до його передання покупцеві, законодавець покладає на покупця.
Пунктами 4.1, 4.5 договорів №№ К-14032014-1, К-07042014-1 передбачено, що поставка зерна здійснюється на умовах EXW (зерновий склад - СТОВ «Співдружність»), згідно з Інкотермс 2010.
Право власності на зерно, а також ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) зерна переходить від постачальника до покупця з дати поставки зерна.
Відповідно до Інкотермс (офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2010 року), що регулюють питання, яка зі сторін договору купівлі - продажу повинна здійснити необхідні для перевезення і страхування дії, коли продавець передає товар покупцю, і які витрати несе кожна із сторін) термін EXW (EX WORKS, франко-завод) означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб.
Статтями А.4, А.5, Б.5 Інкотермс (офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2010 року) передбачено, що продавець зобов'язаний надати товар у розпорядження покупця в названому місці поставки, без завантаження на будь-який приймаючий транспортний засіб, в узгоджений день чи в межах погодженого періоду або, якщо такого часу не обумовлено, у строк, звичайний для поставки аналогічних товарів. Якщо сторони не узгодили конкретної точки в межах названого місця поставки, і наявні декілька придатних для цього точок, продавець може вибрати таку точку в межах місця поставки, яка найбільш відповідає його цілям.
Продавець зобов'язаний, з урахуванням положень статті Б.5, нести всі ризики втрати чи пошкодження товару до моменту здійснення його поставки у відповідності з статтею А.4.
Покупець зобов'язаний нести всі ризики втрати чи пошкодження товару:
- з моменту, коли він є поставленим у відповідності з статтею А.4;
- від настання погодженої сторонами дати чи дати закінчення будь-якого періоду, встановленого для прийняття поставки, - що виникають внаслідок неподання покупцем повідомлення згідно статті Б.7, але за умови, що товар був належним чином індивідуалізований за договором, тобто явно відокремлений або іншим чином визначений як товар, що є предметом цього договору.
Натомість, як встановлено судом, акти приймання-передавання зерна №7 від 17.03.2014р. в кількості 2 000 тон, №8 від 07.04.2014р. в кількості 1 000 тон та видаткові накладні №121 від 17.03.2014р., №204 від 07.04.2014р. підписані позивачем без будь-яких зауважень чи заперечень щодо якості переданого зерна, що свідчить про прийняття останнім такого зерна і, як наслідок, набуття останнім, в силу положень п. 4.5 договорів №№К-14032014-1, К-07042014-1, права власності на зерно з 17.03.2014р. та 07.04.2014р. відповідно.
При цьому, якість поставленого відповідачем зерна за договорами №№К-14032014-1, К-07042014-1 позивачем не перевірялась ані після набуття його у власність, ані при відвантаженні його у вагони зі станції «Рокитно П33» (Південно-Західна залізниця), що свідчить про недоведеність посилань останнього на невідповідність поставленого відповідачем зерна якісним показникам, встановленим ДСТУ 4525:2006 «Кукурудза. Технічні умови».
Крім того, про ніби-то невідповідність якості поставленої продукції умовам договорів №№К-14032014-1, К-07042014-1 позивач повідомив відповідача листом №28 з пропозицією прибути представнику останнього для арбітражного відбору проб зерна лише 22.04.2014р., тобто після того, як приймання спірного зерна кукурудзи до перевезення було повністю завершено.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та можливими збитками позивача, відсутність належних доказів поставки зерна неналежної якості.
Відповідні висновки підтверджені належними доказами, а саме: відповідність поставленого і відвантаженого зі зберігання відповідачем позивачу зерна у кількості 507 400,00 кг. вимогам ДСТУ 4525:2006 підтверджено сертифікатами якості серії ЄА №799202 від 11.04.2014р., серії ЄА №799203 від 11.04.2014р., серії ЄА №799204 від 11.04.2014р., серії ЄА №799205 від 11.04.2014р., серії ЄА №799198 від 09.04.2014р., серії ЄА №799199 від 09.04.2014р., серії ЄА №799201 від 09.04.2014р., виданими Державною інспекцією сільського господарства в Київській області.
Відповідно до ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Поставлене відповідачем відповідно до умов укладених між сторонами договорів зерно повинно було відповідати вимогам ДСТУ 4525:2006.
Розділом 8 «Методи контролювання» ДСТУ 4525:2006 визначено, що проби зерна повинні бути відібрані відповідно до діючих ГОСТ 13586.3 та ДСТУ 3355, запах, колір і знебарвленість зерна повинні бути визначені згідно з ГОСТ 10967.
З огляду на викладене вбачається, що без дотримання вказаних нормативних вимог чинних ДСТУ та ГОСТ, встановлення якості зерна буде неналежним, документи, складені без дотримання вказаних ДСТУ та ГОСТ, не відповідатимуть приписам ч. 2 ст. 34 ГПК України.
Крім цього, згідно з положеннями п. 1.1. розділу IV «Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах», затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України від 13 жовтня 2008 р. № 661 спірні питання щодо визначення якості зерна у разі незгоди позивача із відповідними даними, встановленими сертифікованою лабораторією (ВТЛ) зернового складу відповідача (хлібоприймального підприємства), що засвідчено картками аналізу зерна № 42 від 17.03.2014р. та № 45 від 07.04.2014р., повинні були розглядатись Держсільгоспінспекцією та Державним центром сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції.
Відповідних доказів наявності чи розгляду такого спору між позивачем та відповідачем та перевірки якості під час прийняття зерна на зберігання відповідачем від позивача, позивач суду не надав. Якість відвантаженого після зберігання зерна у кількості 507 400,00 кг. та відповідність його вимогам ДСТУ 4525:2006 була встановлено зазначеними вище сертифікатами якості, виданими Держсільгоспінспекцією.
Посилання позивача на неможливість перевірки якості зерна у зв'язку із знеособленим його зберіганням не приймається колегією суддів до уваги, оскільки відповідно до складської квитанції № 72 від 07.04.2014р., серії АХ №160922, зерно у кількості 1000 тон зберігалось не знеособлено, а відокремлено.
Одночасно колегія суддів констатує, що акт спільного визначення якості № 63 від 25.04.2014р. не має визначення того, якому саме ДСТУ не відповідає досліджуване зерно, складено саме 25.04.2014р. через певний період часу після відвантаження зерна (09.04.2014р. та 13.04.2014р.) і складено на відповідність контракту №РСН267-FC від 21.03.2014р., укладеного між позивачем та «МАГ Коммодітіз АГ» (Швейцарія), вказаний акт не має визначення того, чи відповідали проведені дослідження і відбори проб ДСТУ 4525:2006, ГОСТ 13586.3 та ДСТУ 3355, ГОСТ 10967.
За обставин, викладених вище, відповідність поставленого у власність позивача зерна вимогам ДСТУ 4525:2006, якість зерна, що зберігалось відповідачем у якості зернового складу, та відвантаженого відповідачем позивачу 09.04.2014р. та 13.04.2014 р. у кількості 507 400,00 кг., не може бути підтверджено договором (домовленістю) сторін, а повинно бути підтверджено належними засобами доказування.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що твердження позивача про намір поставки придбаного у відповідача зерна у кількості 2 450 тонн саме ТОВ «ТД «Славія» згідно договору №08/04/14 від 08.04.2014р., не ґрунтуються на матеріалах справи, оскільки п.4.1 договору №08/04/14 від 08.04.2014р. передбачалась поставка зерна ТОВ "ТД "Славія" автомобільним та/ або залізничним транспортом на умовах FCA (місце поставки - СТОВ "СПІВДРУЖНІСТЬ", яке знаходиться за адресою: вул.Поповича, 41-А, смт.Рокитне, Рокитнянський район, Київська обл.) згідно Інкотермс 2010, а п.5.1 зазначеного договору сторони домовились, що приймання зерна за кількістю здійснюється в місці поставки, визначеному в п.4.1 договору.
Матеріали справи не містять також доказів того, що перевізника ПП «Атланта-Агро» було залучено для перевезення зерна на користь ТОВ «ТД «Славія» чи в інтересах ТОВ «ТД «Славія» на виконання договору №08/04/14 від 08.04.2014р.
Наданий позивачем суду першої інстанції висновок експертного дослідження Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 18.09.2014р. №12018/14-15, який на думку позивача підтверджує сплату позивачем штрафних санкцій по договору №08/04/14 від 08.04.2014р. в розмірі 1 112 300, 00 грн. у зв'язку з поставкою відповідачем неякісної кукурудзи, не може бути прийнятий колегією суддів до уваги, оскільки питання відповідності поставленого відповідачем у власність позивача зерна вимогам ДСТУ 4525:2006, якість зерна, що зберігалось відповідачем у якості зернового складу, та відвантаженого відповідачем позивачу 09.04.2014р. та 13.04.2014 р. у кількості 507 400,00 кг., не може бути підтверджено договором (домовленістю) сторін, а повинно бути підтверджено належними засобами доказування з урахуванням усіх матеріалів справи в їх сукупності.
З матеріалів справи не вбачається, що будь-які дії відповідача у господарських правовідносинах з позивачем мають причинно-наслідковий зв'язок зі сплатою чи необхідністю сплати позивачем суми коштів, штрафних санкцій (неустойки у вигляді штрафу) у розмірі 1 112 300, 00 грн. на користь ТОВ «Торговельний дім «Славія» згідно договору №08/04/14 від 08.04.2014р.
Отже, колегією суддів встановлено відсутність складу цивільного правопорушення відповідача, відсутність умов господарсько-правової відповідальності відповідача у вигляді протиправності поведінки; шкоди, як результату протиправної поведінки; причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою; вини відповідача.
Беручи до уваги наявні в матеріалах справи належні та допустимі докази в розумінні ст.ст. 32, 33 ГПК України, а також враховуючи недоведеність позивачем наявності в сукупності всіх елементів складу правопорушення, яке тягне за собою відповідальність відповідача у вигляді відшкодування завданих збитків в порядку ст. 224 ГК України, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача 1 112 300,00 грн. збитків, завданих внаслідок поставки, як на його думку, неякісного товару за договорами №№К-14032014-1, К-07042014-1.
Згідно ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення від 21.10.2014р.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонячне насіння" на рішення Господарського суду Київської області від 21.10.2014р. у справі № 911/2274/14 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 21.10.2014р. у справі № 911/2274/14 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 911/2274/14 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Повний текст постанови підписано 09.12.2014р.
Головуючий суддя І.М. Скрипка
Судді С.А. Гончаров
Р.І. Самсін
