ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2014 року 16 год. 40 хв.
Справа № 808/7287/14 ДО/808/683/14 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Сацького Р.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовною заявою: Управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області
до: Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську Донецької області
про: стягнення витрат пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання у сумі 5 862, 22 грн.
ВСТАНОВИВ:
27.10.2014 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області (далі - позивач) до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську Донецької області (далі - відповідач), в якому позивач просить: стягнути з відповідача на користь позивача суму витрат з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання у сумі 5 862, 22 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що управлінням Пенсійного фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі надає відповідачу акти щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності. За період за травень 2014 - вересень 2014 року. Відповідачем не були прийняті до заліку суми:
- по особах, які отримати травму за часів СРСР за межами України - 2 307, 35 грн.;
- пенсії у випадку, коли на час смерті годувальника утриманець був працездатним - 1 496,5 грн.;
- пенсії по втраті годувальника інваліда з дитинства - 318,4 грн.;
- пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві за відсутності звернення за виплатами до Фонду ССНВВ - 687,70 грн.;
- пенсії по втраті годувальника за відсутності родинного зв'язку - 750,00 грн.;
- допомоги на поховання сім'ї померлого - 302,37 грн.
Всього за період з 01.05.2014 по 30.09.2014 Відповідачем не прийнято до заліку для відшкодування 5 862, 22 грн.
Відповідач не приймає до заліку суми, пов'язані з виплатою пенсій наступним громадянам, які отримали каліцтво за часів дії законодавства СРСР:
1. ОСОБА_2 - отримала каліцтво 13.12.1977;
2. ОСОБА_3 - отримала каліцтво 12.06.1980;
3. ОСОБА_4 - отримав каліцтво 11.09.1987;
4. ОСОБА_5 - отримав каліцтво 05.06.1989.
Позивач вважає, що дія Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, які пов'язані з виконанням трудових обов'язків від 09.09.1994, яка набула чинності для України 06.10.1995, не може поширюватися на вказані правовідносини, оскільки Угода передбачає відшкодування шкоди працівникам роботодавцем Сторони, законодавство якої поширюється на працівника під час отримання каліцтва, іншого ушкодження здоров'я, смерті. Жодне законодавство з країн - учасниць СНД, які підписали дану Угоду, не могло поширюватись на ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 оскільки останні отримали каліцтво в період дії законодавства СРСР. ОСОБА_4 додатково встановлена державна грошова допомога одиноким непрацюючим громадянам. Проведення цієї допомоги встановлено п.2 постанови Кабінету Міністрів України №544 від 15.04.2003. Законом не передбачено з пенсій, по яким проводиться відшкодування витрат Фондом СС на їх виплату - виключення окремих її складових. До того ж, п.4 Порядку передбачено, що відкодуванню підлягають суми щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття.
Відповідачем не прийняті до заліку суми витрат на виплату пенсій по зазначеним громадянам за вищезазначений період на загальну суму 2 307, 35 грн., що підтверджується щомісячними актами звірки за ці місяці.
На час смерті годувальників утриманці ОСОБА_6, ОСОБА_7 були працездатними, однак досягнувши пенсійного віку, вони втратили джерело засобів до існування. У зв'язку з чим набули право за своїм бажанням перейти на пенсію у зв'язку із втратою годувальника.
Зазначеним громадянам пенсію по втраті годувальника управлінням ПФУ за вищезазначений період було виплачено в сумі 1 496, 50 грн. Ця сума відповідачем не прийнята до відшкодування, що підтверджується актами щомісячної звірки.
Що стосується пенсіонера ОСОБА_8 він є інвалідом дитинства. Він має право на отримання пенсії як з інвалідності, так і по втраті годувальника за загиблого на виробництві батька. Пенсія по втраті годувальника внаслідок нещасного випадку на виробництві Управлінням ПФУ виплачується. Відсутність звернення до Фонду за регресними виплатами не може вважатися підставою для відмови з боку Фонду ССНВВ в такому відшкодуванні. Ці суми Відповідачем не прийняті, що підтверджується актами щомісячної звірки за вищезазначений період. За вищезазначений період Відповідачем не прийнята сума до відшкодування 3 18, 40 грн., що також підтверджується актами щомісячної звірки.
Громадянин ОСОБА_9 знаходиться на обліку в управлінні ПФУ та отримує пенсію по інвалідності згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення». В пенсійній справі ОСОБА_9 в наявності є акт за формою Н-1 та довідки МСЕК про отримання травми. Ці документи і є підставою для виплати ОСОБА_9 пенсії по інвалідності, і як наслідок, підлягають відшкодуванню Відповідачем Управлінню ПФУ. За вищезазначений період Відповідачем не прийнята сума до відшкодування 687, 70 грн., що також підтверджується актами щомісячної звірки.
Утриманцем померлого ОСОБА_10 відповідно до рішення Димитровського суду від 03.08.2010 №2-4016/10 визнано неповнолітнього ОСОБА_11 Пенсію по втраті годувальника управлінням ПФУ за зазаначений період виплачувалась матері дитини ОСОБА_18 і вона підлягає відшкодуванню. Ці суми Відповідачем не прийняті, що підтверджується актами щомісячної звірки за вищезазначений період. За вищезазначений період Відповідачем не прийнята сума до відшкодування 750,00 грн., що також підтверджується актами щомісячної звірки.
Відповідачем не прийняті до заліку суми допомоги на поховання за червень 2014 року на ОСОБА_13 в розмірі 302, 37 грн., що підтверджується щомісячними актами звірки.
На підставі наведеного позивач просить суд, стягнути на користь управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в м. Красноармійську Донецької області витрати на виплату пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з 01.05.2014 по 30.09.2014 в розмірі 5 862, 22 грн.
Від позивача до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності його представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, направив на адресу суду заперечення проти позовних вимог, в яких зазначено, що позивач не розмежував суми спірних виплат, тобто у позові не вказано помісячно виплачені суми особам, яким УПФ відшкодовує виплати, не надано доказів отримання пенсіонерами пенсій та інших виплат.
Відділення Фонду не визнає суму пенсій, виплачених постраждалим на виробництві ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 у розмірі 2307, 35 грн., так як трудове каліцтво отримано ними за межами України. Так як пенсіонери, вказані в списках, отримали каліцтво за межами Україну, тому вони не підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню від нещасного випадку на виробництві та профзахворювання. Вказані в списках отримали каліцтво за межами України, то ті підприємства, на яких були травмовані вказані особи, не перераховують єдиний соціальний внесок до бюджету Пенсійного Фонду України. Таким чином, фактично пенсії особам, які були травмовані за межами України, виплачуються за кошти державного бюджету України.
Пенсії, виплачені особам, які були травмовані за межами України, не є витратами Пенсійного Фонду України. Це є витрати державного бюджету України.
Таким чином законних підстав для відшкодування Пенсійному Фонду України Фондом від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, виплат пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання громадянам країн - учасниць СНД відсутні.
Відділення Фонду не визнає суми на відшкодування пенсій особам, які під час смерті годувальника були працездатними особами, а саме ОСОБА_6, ОСОБА_7 в розмірі 1496,50 грн. з таких підстав. Адміністративними судами дана частина позову була розглянута та винесено рішення: Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24.06.2014 позивачу відмовлено у задоволені позовних вимог в частині відшкодування по вище вказаним особам. Ухвалою Донецького Апеляційного адміністративного суду від 15.08.2014 рішення суду залишено без змін. Ухвалою Вищого Адміністративного суду України від 02.09.2014 вище вказані рішення залишені без змін.
Відділення Фонду не визнає суми на відшкодування пенсії по втраті годувальника інваліда дитинства та доставку пенсії, а саме ОСОБА_8 у розмірі основної пенсії 317,15 грн. та доставка 1,25 грн., на загальну суму 318.40 грн. у зв'язку з тим, що ОСОБА_8 не перебуває на обліку та не отримує страхові виплати у Відділенні Фонду.
Відділення Фонду не визнає суми на відшкодування пенсії ОСОБА_9 у розмірі основної пенсії 682,40 грн. та доставка 5,40 грн., на загальну суму 687,80 грн. з тих підстав, що ОСОБА_9 не звертався до відділення Фонду за призначенням йому страхових виплат у зв'язку з травмою на виробництві. У Відділення Фонду відсутні оригінали документів, на підставі яких можливо було б призначити страхові виплати ОСОБА_9
Відділення не визнає суми пенсії у зв'язку з втратою годувальника які було виплачено ОСОБА_12,- падчерці померлого годувальника у розмірі 750,00 грн. Адміністративними судами позов в цій частині був неодноразово розглянутий та, зокрема винесено Постанова Донецького окружного адміністративного суду від 24.06.2014, за якою позивачу відмовлено у задоволені позовних вимог в частині відшкодування но вищевказаній особі. Ухвалою Донецького Апеляційного адміністративного суду від 15.08.2014 рішення суду залишено без змін. Ухвалою Вищого Адміністративного суду України від 02.09.2014 вищевказані рішення залишені без змін.
Крім того, донька ОСОБА_12 ОСОБА_11 не є донькою загиблого ОСОБА_10, а тому Відділення Фонду не приймало до взаємозаліку відшкодування пенсії у зв'язку з втратою годувальника. Рішенням Красноармійського міськрайонного суду ОСОБА_12 було відмовлено у задоволені позовних вимог до Відділення Фонду про зобов'язання призначити страхові виплати на доньку ОСОБА_11 у зв'язку з втратою годувальника.
Крім того зазначені обставини встановлено постановою Донецького апеляційного суду від 15 січня 2012 року по справі № 2а/0570/13828/11.
Відділення не визнає суми на поховання які було виплачено за червень 2014 року ОСОБА_17 у розмірі на поховання 300,00 грн. сума на доставку 2, 37 грн. всього: 302,37 грн. В частині відшкодування сум на поховання позивачу було відмовлено за Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24.06.2014, ухвалою Донецького Апеляційного адміністративного суду від 15.08.2014 та ухвалою Вищого Адміністративного суду України від 02.09.2014.
Розглянувши всі подані документи представниками сторін, суд не вбачає необхідності у відкладенні розгляду справи. Сторонами надано всі докази необхідні для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення.
За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу по суті без участі представників сторін.
Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.
У зв'язку із неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, на підставі приписів ч.6 ст.12 та ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Позивачем були направлені відповідачу акти звірки витрат по особовим справам потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсійне забезпечення громадян здійснюється органами Пенсійного фонду України, а згідно ст. 8 Пенсійний фонд, поряд з іншими надходженнями, формується за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами на заходи соціального страхування.
Починаючи з 1 квітня 2001 року з набранням чинності Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі - Закон України №1105). Цим Законом на відповідача покладено обов'язок відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті при настанні страхового випадку, зокрема, виплати йому або особам, які перебувають на його утриманні пенсії по інвалідності та у зв'язку з втратою годувальника.
Дія Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від їх форм власності та господарювання на фізичних осіб, на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності.
За змістом п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві» від 22.02.2001, який набув чинності з 01.04.2001, відповідач сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.
Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.
Статтею 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» визначено, що у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку: своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні: допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності; одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого; щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого; пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Принципи та загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян в Україні визначають Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР (далі - Основи).
Згідно ст. 1 Основи загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ (стаття 4 Основ у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).
Відповідно до п. 4 ст. 25 Основ за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг і матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Враховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до статті 25 Основ є відповідач, що також передбачено статтею 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», яка визначає перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються відповідачем.
Згідно з ч. 4 ст. 26 Основ, якщо після призначення застрахованій, особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.
Аналогічне правило закріплене ч. 2 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», відповідно до п. 5 якої якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
Сфера дії цього Закону поширюється на таку категорію інвалідів, щодо відшкодування витрат на виплату пенсій яким виник спір.
За змістом ч. 2 ст. 2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.
При цьому право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві із застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.
Підпунктом «а» ст. 27 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №XII встановлено, що громадянам України - переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи.
Відповідно до п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.
Уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання-чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків.
Отже, за змістом наведеної норми обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували цьому Фонду страхові платежі підприємства, що ліквідувалися та на яких було ушкоджено здоров'я потерпілого.
Фонд соціального страхування від нещасних випадків є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених статтею 21 Закону України «Про охорону праці», які ліквідуються.
Таким чином, страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду - відшкодувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.
Таким чином, витрати, понесені позивачем у зв'язку із виплатою та доставкою пенсій по інвалідності від трудового каліцтва (у тому числі й пенсій особам, які стали інвалідами від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР), підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача, як належного страховика від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.
Крім того, висновок щодо застосування норм матеріального права міститься у постановах Верховного Суду України від 20 березня 2007 року № 21-1087во06, від 12 червня 2012 року № 21-165а12 та від 04.06.2013 року № 21-129а13.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не відшкодовуються позивачу витрати на виплату пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з 01.05.2014 по 30.09.2014.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 2, 4, 7-12, 69-71, 94, 158, 161-163 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути на користь управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в м. Красноармійську Донецької області витрати на виплату пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з 01.05.2014 по 30.09.2014 в розмірі 5 862 (п'ять тисяч вісімсот шістдесят дві) грн. 22 коп. на р/р 256053012064 в ДОУ ВАТ «Державний Ощадбанк в м. Донецьку», МФО 335106, ЄДРПОУ 37869345.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення її в повному обсязі, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя /підпис/ Р.В. Сацький
З оригіналом згідно
Постанова не набрала законної сили
Суддя Р.В. Сацький
