П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 вересня 2014 року
місто Київ
Судова палата у господарських справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
БарбариВ.П.,
суддів:
БалюкаМ.І.,
БерднікІ.С.,
ГуляВ.С.,
ЖайворонокТ.Є.,
КолесникаП.І.,
ШицькогоІ.Б.,
розглянувшиу відкритому судовому засіданні заяву приватного акціонерного товариства «Кінотехпром» (далі - ПрАТ «Кінотехпром») про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 12 лютого 2014 року у справі № 927/1215/13 за позовом управління комунального майна Чернігівської обласної ради (далі - Управління) до ПрАТ «Кінотехпром» про стягнення боргу та неустойки,
в с т а н о в и л а:
У вересні 2013 року Управління звернулося до господарського суду Чернігівської області з позовом до ПрАТ «Кінотехпром» про стягнення плати за час фактичного користування майном після припинення договору оренди, відсотків річних за час прострочення зобов'язання та неустойки.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що відповідачем було неналежно виконано зобов'язання за договором оренди нерухомого майна від 1 листопада 2006 року № 18 (далі - Договір № 18) стосовно сплати орендної плати за фактичне користування майном і вчасного повернення майна з оренди після закінчення строку дії договору.
Рішенням господарського суду Чернігівської області від 16 жовтня 2013 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18 грудня 2013 року позов задоволено повністю, стягнуто з ПрАТ «Кінотехпром» в дохід обласного бюджету 2 630,53 грн. боргу по орендній платі, на користь Управління 1 127,37 грн. боргу по орендній платі, 7 515,80 грн. неустойки, 20,59 грн. процентів річних та 1 720,50 грн. судового збору.
Постановою Вищого господарського суду України від 12 лютого 2014 року рішення господарського суду Чернігівської області від 16 жовтня 2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18 грудня 2013 року залишено без змін.
Зокрема, суд касаційної інстанції, погоджуючись із позицією господарських судів, зазначив, що у зв'язку з припиненням договору у розумінні статті 291 Господарського кодексу України (далі - ГК України) - внаслідок закінчення строку, на який його було укладено, у відповідача виник обов'язок негайно повернути позивачеві майно з оренди шляхом підписання відповідного акта приймання-передачі. Наслідком порушення виконання цього обов'язку, на думку Вищого господарського суду України, є застосування до відповідача самостійної майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин у вигляді сплати неустойки. При цьому основне зобов'язання відповідача - сплачувати орендну плату за весь час фактичного користування майном, яке виникло з договору оренди, не припиняється, оскільки його припинення у розумінні статті 795 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) пов'язано не із закінченням строку, на який було укладено договір, а з моментом підписання сторонами відповідного акта про повернення орендарем предмета договору оренди.
Відповідно до статті 11119 Господарського процесуального кодексу України ПрАТ «Кінотехпром» подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 12 лютого 2014 року у справі № 927/1215/13 на підставі неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме статей 547 та 785 ЦК України, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.
Як доказ неоднакового застосування судом касаційної інстанції зазначених вище норм матеріального права заявником надано копії постанов Вищого господарського суду України від 18 травня 2010 року у справі № 31/351-09, від 20 липня 2010 року у справі № 11/29/10 та від 1 лютого 2011 року у справі № 36/273, в яких висловлено позицію про відсутність підстав для стягнення неустойки за користування орендованим майном після закінчення строку дії попереднього договору оренди та до моменту укладення нового договору оренди того ж майна, оскільки відповідачем своєчасно вчинено дії щодо укладення нового договору оренди того ж об'єкта після закінчення строку дії попереднього договору, відтак, у неповерненні спірного майна відсутня вина відповідача.
Водночас у постанові від 20 липня 2010 року у справі № 11/29/10 висловлено позицію про відсутність підстав для стягнення з відповідача неустойки за несвоєчасне повернення майна після припинення договору оренди, оскільки така санкція не передбачена безпосередньо умовами договору, а неустойка є видом забезпечення зобов'язання і вчиняється у письмовій формі, тому, на думку суду касаційної інстанції, підлягає застосуванню та стягненню у випадках, коли таку санкцію визначено безпосередньо договором.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 26 червня 2014 року вирішено питання про допуск справи № 927/1215/13 до провадження Верховного Суду України для перегляду Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 12 лютого 2014 року.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наведені заявником обставини, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами встановлено, що 1 листопада 2006 року між Управлінням і закритим акціонерним товариством «Кінотехпром» (правонаступником якого є ПрАТ «Кінотехпром») укладено Договір № 18, відповідно до якого позивач передав відповідачеві об'єкти оренди в строкове платне користування, що підтверджено актом прийому-передачі від 1 листопада 2006 року.
Додатковими угодами сторони вносили зміни до Договору № 18 в частині терміну його дії, розміру та порядку розрахунку орендної плати. Останньою - від 30 жовтня 2010 року сторони продовжили термін дії Договору № 18 до 30 жовтня 2012 року включно.
Згідно з пунктами 5.1.9 та 10.6 Договору № 18 у разі його припинення або розірвання орендар повинен негайно повернути орендодавцеві одержане від нього майно у належному стані, не гіршому, ніж на час передачі його в оренду. Після закінчення строку його дії орендоване майно має бути звільнено і передано орендодавцю за актом приймання-передачі. За час фактичного користування об'єктом оренди після припинення дії цього договору до передачі приміщення за актом орендар зобов'язаний внести плату за користування приміщенням у розмірі орендної плати.
За несвоєчасне виконання зобов'язання зі сплати орендної плати орендар повинен сплатити орендодавцю суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 10 % річних від простроченої суми (пункт 9.4 Договору № 18).
Згідно з пунктом 10.9 однією з підстав припинення чинності Договору № 18 є закінчення строку, на який його було укладено.
Пунктом 3.1 Договору № 18 та статтею 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (далі - Закон) встановлено обов'язок орендаря вносити орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності за весь строк фактичного користування об'єктом оренди.
Статтею 29 Закону передбачено, що за невиконання зобов'язань за договором оренди, в тому числі за зміну та розірвання договору в односторонньому порядку, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.
Згідно зі статтею 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 291 ГК України передбачено, що договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України.
Відповідно до статті 795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.
Частиною першою статті 785 ЦК України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Листом від 5 листопада 2012 року № 03-841 підтверджується наявність вимоги позивача про повернення орендованого майна у зв'язку із закінченням строку дії Договору № 18 за актом приймання-передачі від 31 жовтня 2012 року. Не заперечується відповідачем і наявність боргу по орендній платі за листопад - грудень 2012 року, тому стягнення судами вказаного боргу, 10 % річних від простроченої суми з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення відповідно до умов пункту 9.4 Договору № 18 та статті 625 ЦК України є обґрунтованим і законним.
Частиною другою статті 785 ЦК України передбачено право наймодавця вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення у разі невиконання наймачем обов'язку з повернення речі.
Касаційний суд не звернув увагу, що для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 ЦК України необхідна наявність вини (умислу або необережності) у особи, яка порушила зобов'язання, відповідно до вимог статті 614 ЦК України.
Господарські суди не надали належної правової оцінки листу від 5 листопада 2012 року № 03-841 в якому міститься не тільки вимога позивача звільнити орендоване приміщення, а і його пропозиція, з урахуванням листа орендаря від 21 вересня 2012 року № 27/09, укласти новий договір оренди № 74 на той самий об'єкт оренди, зі встановленням строків його погодження, висунення пропозицій і зауважень зі сторони відповідача, подальше їх узгодження і підписання сторонами нового договору від 27 грудня 2012 року, початок строку дії якого визначено 1 листопада 2012 року, тобто наступним днем після закінчення строку вказаного у Договорі № 18.
Узгоджені дії сторін на укладення і підписання нового договору оренди № 74 від 27 грудня 2012 року спростовують передчасний помилковий і необґрунтований висновок суду касаційної інстанції про наявність правових підстав для застосування відповідальності за частиною другою статті 785 ЦК України за невиконання наймачем обов'язку щодо негайного повернення майна наймодавцю до часу підписання акта прийому-передачі майна від 27 грудня 2012 року.
Таким чином, постанова Вищого господарського суду України від 12 лютого 2014 року у справі № 927/1215/13 є прийнятою внаслідок неоднакового і неправильного застосування касаційним судом норм матеріального права і підлягає скасуванню із направленням справи на новий касаційний розгляд.
Керуючись статтями 11123 - 11125, 11128 Господарського процесуального кодексу України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України
п о с т а н о в и л а:
Заяву приватного акціонерного товариства «Кінотехпром» задовольнити частково.
Постанову Вищого господарського суду України від 12 лютого 2014 року у справі № 927/1215/13 у частині про стягнення неустойки, передбаченої частиною другою статті 785 ЦК України, з ПрАТ «Кінотехпром» скасувати і передати на новий касаційний розгляд до Вищого господарського суду України.
Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий
В.П. Барбара
Судді
М.І. Балюк
І.С. Берднік
В.С. Гуль
Т.Є. Жайворонок
П.І. Колесник
І.Б. Шицький
