Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2014 р. Справа № 805/1894/14

час винесення постанови: 13 год. 05 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі суду:

головуючого судді Козаченка А.В.

суддів Дмитрієва В.С., Скріпніка А.І.

при секретарі Широбокові І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної реєстраційної служби України, державного реєстратора Державної реєстраційної служби України Гуляєва Олексія Олександровича, третя особа: Публічне акціонерне товариство "Банк КАМБІО" про визнання протиправними дій, скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної реєстраційної служби України, державного реєстратора Державної реєстраційної служби України Гуляєва Олексія Олександровича, третя особа: Публічне акціонерне товариство "Банк КАМБІО" про визнання протиправними дій, скасування рішення.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 17.11.2010р. між ТОВ «Східна мастильна компанія" (далі- ТОВ "СМК") та ПАТ «Банк КАМБІО» (далі-Банк) була укладена Генеральна кредитна угода №588/02-2010 в рамках якої було укладено кредитні договори. Зобов'язання ТОВ «СМК», які виникли на підставі Генеральної кредитної угоди та укладених в її межах кредитних договорів були забезпечені договорами іпотеки, поруки та застави. Зокрема, 19.11.2010р. між позивачем, в якості майнового поручителя ТОВ «СМК» та ПАТ «БАНК КАМБІО» було укладено договір іпотеки, предметом якого була квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка належить позивачу на праві приватної власності.

В ході усної бесіди 03.02.2014р. позивачу стало відомо, що, квартира, яка належить йому на праві приватної власності, передана у власність Банку. Вищевказаний факт був підтверджений наданим позивачу витягом Реєстраційної служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку.

Позивач зазначає, що не отримував від Банку будь-яких листів або вимог, у яких би йшлось про вчинення банком дій з переоформлення права власності на належну позивачу квартиру. А тому позивач вважає, що процедура реєстрації права власності була проведена з порушенням Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а саме: за відсутності завіреної у встановленому порядку копії письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові; документу, що підтверджує сплив 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя, якщо більш тривалий строк не вказано у надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмовій вимозі; звіту про оцінку предмета іпотеки, складеного після спливу строку, що зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця.

На підставі викладеного позивач просив (з урахуванням заміни первинних відповідачів на належних) визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Гуляєва Олексія Олександровича Державної Реєстраційної служби України, зобов'язати державного реєстратора Гуляєва Олексія Олександровича Державної Реєстраційної служби України поновити право власності на спірне нерухоме майно тощо.

Представник позивача до судового засідання не з'явився, через канцелярію суду надав клопотання, про зупинення розгляду справи. Натомість заявлене клопотання було відхилено судом, про що винесена відповідна ухвала.

Представник відповідача 1 та представник третьої особи проти задоволення позову заперечували, просили відмовити в задоволенні позову.

Відповідач 2 до судового засідання не з*явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, через канцелярію суду надав письмові заперечення (а.с. 159-161), згідно змісту яких просив відмовити в задоволенні позову, провести розгляд справи без своєї участі.

Відповідно до ст. 128 КАС України суд визнав можливим розглянути справу за відсутності представника позивача на підставі доказів наданих у справі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до Положення про Державну реєстраційну службу України, затвердженого указом Президента України від 6 квітня 2011 року N 401/201 (далі-Положення), Державна реєстраційна служба України (Укрдержреєстр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра юстиції України та входить до системи органів виконавчої влади. Укрдержреєстр є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сферах державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, інших громадських формувань, статутів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, якщо їх реєстрація передбачена законами, статуту територіальної громади міста Києва, друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності. Укрдержреєстр у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства юстиції України, іншими актами законодавства України, дорученнями Президента України та Міністра юстиції України.

Таким чином, відповідачі є суб'єктами владних повноважень, на яких чинним законодавством України покладені обов'язки щодо процедури державної реєстрації прав власності на нерухоме майно та їх обтяжень.

Так, судом встановлено, що 19.11.2010р. між Публічним акціонерним товариством «Банк КАМБІО» (іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (іпотекодавець), який є майновим поручителем Товариства з обмеженою відповідальністю «Східна мастильна компанія» (позичальник) було укладено договір іпотеки (далі-Договір), предметом якого є двокімнатна квартира, розташована за адресою: кв. 7, б. 109, в. Постишева, м. Донецьк, що належить позивачу на підставі договору дарування від 13.09.2005р.

Відповідно до ст. 2 Договору, іпотека, відповідно до цього договору, забезпечує повне виконання грошових зобов'язань Позичальника, що впливають та/або виникнуть у майбутньому з Генеральної кредитної угоди № 588/02-2010 від 17.11.2010р. (кредитний договір) та кредитних договорів, що укладені та будуть укладатися в її межах, а також додаткових угод до неї, що можуть бути укладені в подальшому (кредитні договори) укладеної між Іпотекодержателем та Позичальником-Товариством з обмеженою відповідальністю «Східна мастильна компанія». Відповідно до кредитного договору Позичальник отримує від Іпотекодержателя кредит у сумі 13 5000 000, 00грн. тощо.

З пункту 7.1. ст. 7 Договору вбачається, що іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання забезпечених іпотекою зобов'язань, а в разі їх невиконання-звернути стягнення на Предмет іпотеки і задовольнити свої вимоги за рахунок Предмета іпотеки разом з іншим у разі повного або часткового невиконання або неналежного виконання всіх або окремих зобов'язань, що забезпечені іпотекою згідно з умовами цього Договору, та в інших випадках, передбачених Кредитним договором; у разі порушення іпотекодавцем всіх або окремих засвідчень і гарантій, вказаних в статті 3 цього Договору, та/або у разі повного або часткового невиконання або неналежного виконання Іпотекодавцем всіх або окремих обов'язків, встановлених цим Договором.

Згідно пункту 7.2 ст. 7 Договору, у випадках, передбачених п. 7.1 цієї статті Договору, іпотекодержатель надсилає Іпотекодавцеві письмову вимогу про усунення відповідного порушення протягом 30-ти календарних днів з моменту отримання Іпотекодавцем цієї вимоги. Якщо протягом встановленого 30-тиденного строку вимога Іпотекодержателя залишається невиконаною, Іпотекодержательмає право звернути предмет стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до п. 7.3.3 ст. 7 Договору, згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя правовою підставою для реєстрації права власності Іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є Договір про задоволення вимог Іпотекодержателя.

З пункту 7.4 ст. 7 Договору вбачається, що звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватись у позасудовому порядку щляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку». Іпотекодержатель зобов'язаний не менш ніж за 30 календарних днів до прийняття Предмету іпотеки у власність письмово повідомити Іпотекодавця про своє рішення. Правовою підставою для реєстрації права власності Іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, в Бюро технічної інвентаризації є цей договір іпотеки з відповідним застереженням.

Відповідно до пп. 7.4.1, 7.4.2 ст. 7 Іпотечних застережень Договору, предмет іпотеки набувається у власність Іпотекодержателя за ціною, що буде визначена станом на дату реєстрації права власності Іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі висновку незалежного експерта-суб*єкта оціночної діяльності. Кандидатура незалежного експерта-суб*єкта оціночної діяльності визначається іпотекодержателем. Право іпотекодержателя зареєструвати право власності на Предмет іпотеки на підставі положень цього пункту Договору є безумовним, тобто підлягає реєстрації незалежно від претензій Іпотекодавця, а рішення про реєстрацію права власності на Предмет іпотеки може бути оскаржене Іпотекодавцем лише у випадку, якщо він доведе, що повністю і належним чином виконав забезпечені іпотекою зобов'язання та/або інші обов'язки, передбачені цим договором.

09.04.2013р. позивачу було направлено вимогу третьої особи від 04.04.2013р. № 213/7 (а.с. 86) про усунення порушень умов кредитних договорів та умови сплату заборгованості по ним протягом 30 календарних днів з моменту отримання вимоги. Вказана вимога була отримана позивачем 10.04.2013р. про що свідчить відповідний підпис (а. с. 92). Таким чином доводи позивача щодо неотримання вимоги не знайшли свого підтвердження.

05.10.2013р. відділом державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку було зареєстровано заяву третьої особи про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (а.с. 76).

Аналізуючи викладене, суд звертає увагу на дату отримання позивачем вимоги № 213/7 (10.04.2013р.) і дату звернення третьої особи за реєстрацією відповідного права (05.10.2013р.), та вважає, що Банком було дотримано місячний термін, про якій чітко було вказано в вимозі №213/7 та який надавався позивачу для усунення порушень умов кредитних договорів та сплати заборгованості. Незважаючи на те, що термін для усунення порушень було подовжено, позивач заборгованості не сплатив, порушення умов кредитних договорів не усунув.

Відповідно положень наказу N 607/5 від 02.04.2013р. "Про заходи щодо взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб", у разі подання до структурних підрозділів територіальних органів Мін'юсту, що забезпечують реалізацію повноважень Укрдержреєстру, заяв щодо державної реєстрації права власності або інших речових прав на нерухоме майно (далі - речові права на нерухоме майно), що виникають на підставі рішень судів, що набрали законної сили, де однією із сторін є юридична особа, та/або інший суб'єкт господарювання, та/або фізична особа - підприємець (крім випадків державної реєстрації права власності на підставі рішень судів у справах про спадкування) тощо, рішення щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, приймаються державними реєстраторами прав на нерухоме майно Укрдержреєстру відповідно до додатка до наказу.

З урахуванням положень вищезазначеного наказу, заява позивача про реєстрацію права власності була передана Реєстраційною службою Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку на розгляд до Укрдержреєстру.

Рішенням від 16.10.2013р. № 6864123 (а.с. 129) відповідач 2 провів державну реєстрацію права власності на квартиру, що розташовано за адресою: кв. 7, б. 109, в. Постишева, м. Донецьк за Публічним акціонерним товариством "Банк КАМБІО".

Також суд зазначає, що реєстраційна справа № 185476814101 на спірний об*єкт нерухомості містить експертний звіт про незалежну оцінку вартості квартири АДРЕСА_1. (а.с. 115-125), замовником якого, відповідно до змісту, був позивач.

Оскаржуване рішення прийнято державним реєстратором на підставі ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» і пункту 16 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року №703.

Відповідно до ч.4 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Із наведеної норми вбачається, що права на нерухоме майно, які виникли до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі-Закон), у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, визнаються дійсними якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

За визначенням статті 2 Закону, державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно є офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державна реєстрація є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом (ч.5 ст.3 Закону).

Зокрема, відповідно до статті 15 Закону, державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Відповідно до пункту 16 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011р. №703 (далі за текстом - Порядок), за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію та документів, необхідних для її проведення, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або рішення про відмову в такій реєстрації.

Згідно з п. 27 Порядку, для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком.

Документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, разом з іншим є: укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно, чи його дублікат; інші документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.

Відповідно до ч. 28 Порядку, для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно заявник, крім документів, що зазначені у пункті 27 цього Порядку, подає копії документів, що зазначені в пункті 9 цього Порядку (крім документа, що посвідчує посадову особу органу державної влади або органу місцевого самоврядування).

Згідно з п. 34 Порядку, для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документів, що зазначені у пунктах 27 і 28 цього Порядку, разом з іншим подає: завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов'язання, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менше ніж 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги; документ, що підтверджує сплив 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя, якщо більш тривалий строк не вказано у надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмовій вимозі; звіт про оцінку предмета іпотеки, складений після спливу строку, що зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; заставну (у разі, коли іпотечним договором передбачено її видачу).

Наявність зареєстрованої у Державному реєстрі прав заборони відчуження нерухомого майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого відбувається перехід права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іпотекодержателя, не є підставою для відмови у проведенні державної реєстрації права власності за іпотекодержателем.

Таким чином, Публічним акціонерним товариством "Банк Камбіо" було надано відповідачу 2 вичерпний перелік документів, які згідно з законодавством, є підставою для реєстрації права власності на нерухоме майно, та письмові вимоги від 04.04.2013р. № 213/7 про усунення порушень, які надіслані іпотекодержателем іпотекодавцеві, документ, що підтверджує сплив 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником письмової вимоги іпотекодержателя, експертний звіт на спірний обєкт від 28.08.2013р. тощо.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до 1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); тощо.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у даному випадку відповідач 2 діяв згідно Закону та в межах повноважень, наданих йому чинним законодавством України.

Виходячи з вищенаведеного, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволені позову ОСОБА_1 до Державної реєстраційної служби України державного реєстратора Державної реєстраційної служби України Гуляєва Олексія Олександровича, третя особа: Публічне акціонерне товариство "Банк КАМБІО" про визнання протиправними дій, скасування рішення - відмовити.

Вступна та резолютивна частина постанови виготовлена у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 21.05.25014р.

Постанова в повному обсязі буде виготовлена 26.05.2014р.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Постанова в адміністративній справі може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через Донецький окружний адміністративний суд апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя Козаченко А.В.

Судді

Скріпнік А.І. Дмитрієв В.С.