АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц/793/981/14
Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 37
Таратін В. О.
Доповідач в апеляційній інстанції
Вишня Н. В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 березня 2014 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого
Вишня Н. В.
суддів
Ювшин В. І. , Пономаренко В. В.
при секретарі
Бражнюк О.В.
з участю: позивача ОСОБА_6 та його представника ОСОБА_7,
відповідача ОСОБА_8 та її представника ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу позивача ОСОБА_6 на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 20 лютого 2014 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_8 про визнання заповіту недійсним, -
в с т а н о в и л а :
07 лютого 2013 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_8 про визнання заповіту недійсним, мотивуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла тітка позивача ОСОБА_10, яка до дня смерті проживала у АДРЕСА_1.
За життя ОСОБА_10, з лютого 2011 року і до її смерті, позивач здійснював за нею постійний догляд, оскільки до того вона проживала з дочкою та зятем, які вживали спиртні напої. Аналогічний спосіб життя вела і онука - відповідачка по справі ОСОБА_8
12 січня 2011 року ОСОБА_10 склала заповіт, посвідчений нотаріусом Золотоніського міського нотаріального округу ОСОБА_11, згідно якого спадкоємцем всього належного їй на праві особистої власності майна, в тому числі і житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1, призначила позивача ОСОБА_6
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_10 померла. Позивач здійснив її поховання за власний рахунок, онука ОСОБА_8 не допомагала ніяким чином. Після смерті ОСОБА_10 відкрилася спадщина. Він, як спадкоємець по заповіту, почав підготовку документів для її оформлення. Однак нотаріус повідомила, що видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 12.01.2011 року неможливо, так як є інший заповіт, посвідчений міською державною нотаріальною конторою 25 березня 2011 року, спадкоємицею за яким є ОСОБА_8.
На час складання заповіту 25.03.2011 року ОСОБА_10 виповнилося 89 років, тому вона мала незадовільний стан здоров'я, як людина похилого віку. В зв'язку з цим в останній час позивач неодноразово звертався до лікарів, так як тітка часто хворіла, у неї прогресував віковий склероз.
Крім того, заповіт від 25.03.2011 року від імені заповідача було підписано ОСОБА_12 з невідомих причин, оскільки попередній заповіт ОСОБА_10 підписувала власноручно, а стан її здоров'я з того часу був незмінним і вона могла розписуватися сама.
07 лютого 2014 року позивач подав до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив суд: - визнати недійсним заповіт ОСОБА_10 на користь ОСОБА_8, 1980 року народження, посвідчений 25 березня 2011 року державним нотаріусом Золотоніської міської нотаріальної контори ОСОБА_13, реєстр № 375;
- відновити чинність заповіту ОСОБА_10 на користь ОСОБА_6, посвідченого 12.01.2011 року приватним нотаріусом Золотоніського міського нотаріального округу ОСОБА_11, реєстр № 113.
- стягнути судові витрати.
Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 20 лютого 2014 року в задоволені позову відмовлено в повному обсязі.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_6 просить скасувати рішення Золотоніського міськрайонного суду від 20 лютого 2014 року, вважаючи його таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному з'ясуванні обставин справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи, невідповідності висновків суду обставинам справи та ухвалите нове, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до відхилення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Ухвалене судове рішення зазначеним вимогам закону відповідає.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку, що судом не встановлено порушення вимог, передбачених ст.203 ЦК України, додержання яких є необхідним для чинності правочинну. Також позивачем не доведено, а відповідачем не спростовано наявність обставин, передбачених ч.1 ст. 231 ЦК України, щодо вчинення особою правочинну проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1233, 1234 ЦК України, заповіт є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.
Встановлено, що 12 січня 2011 року було складено заповіт, посвідчений нотаріусом Золотоніського міського нотаріального округу ОСОБА_11, згідно якого на випадок смерті ОСОБА_10, спадкоємцем всього належного їй на праві особистої власності майна, в тому числі і жилого будинку з господарського-побутовими спорудами та земельною ділянкою, що знаходиться в АДРЕСА_1, було призначено ОСОБА_6 (а.с. 9).
25 березня 2011 року складено заповіт, згідно якого ОСОБА_10 заповідає все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, взагалі все те, що буде належите їй і на що вона за законом матиме право, ОСОБА_8. Даний заповіт складений та посвідчений державним нотаріусом Золотоніської міської нотаріальної контори ОСОБА_13, реєстр № 375. Разом з тим, в тексті заповіту зроблено відмітку про те, що у зв'язку з хворобою заповідача та за її проханням, в її присутності заповіт, який їй прочитано вголос, підписала гр. ОСОБА_12 та свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_15 При цьому в тексті заповіту містяться ідентифікаційні дані та підписи вказаних осіб (а.с. 10).
Відповідно до свідоцтва про смерть, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Золотоноші Золотоніського міськрайонного управління юстиції у Черкаській області, ОСОБА_10 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 8).
Згідно з ч. 2 ст. 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення відповідача не було вільним і не відповідало його волі.
За загальними правилами, встановленими ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 і 6 ст. 203 ЦПК України.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2 ст. 215 ЦК України).
Як на підставу своїх вимог позивач вказував на неможливість ОСОБА_16 на час складання заповіту від 25 березня 2011 року усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Частиною 1 ст. 225 ЦК України передбачено, що правочин, який дієздатна фізична особа вчинила в момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Висновок про тимчасову недієздатність учасника такого правочину слід робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину. Хоча висновок експертизи в такій справі є лише одним із доказів у справі і йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами, будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.
Відповідно до п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року за N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правила статті 225 ЦК поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).
Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до статті 145 ЦПК зобов'язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до статті 212 ЦПК.
При розгляді справ за позовами про визнання недійсними заповітів на підставі статті 225, частини другої статті 1257 ЦК суд відповідно до статті 145 ЦПК за клопотанням хоча б однієї зі сторін зобов'язаний призначити посмертну судово-психіатричну експертизу. Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину.
Відповідно до акту № 592 від 27.12.2013 року посмертної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи, вбачається, що в матеріалах справи не міститься достатньо даних, які б свідчили про наявність у підекспертної ОСОБА_10 яскраво-виражених індивідуально-психологічних особливостей.
На час здійснення правочину 25 березня 2011 року ОСОБА_10 психічними захворюваннями не страждала, а виявляла прояви органічного астенічного розладу у зв'язку з гіпертонічною хворобою, атеросклероз судин головного мозку, наслідками операції струмектомії з приводу раку щитовидної залози, без виражених інтелектуально-мнестичних і особистісних змін, що не позбавляло її здатності розуміти значення своїх дій і керувати ними (а.с. 101).
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 ствердно вказували, що попри похилий вік ОСОБА_10 була розумною людиною та до останнього дня свого життя правильно розуміла людей та події, що відбувалися навколо неї. Будь-яких сумнівів, щодо адекватності поведінки ОСОБА_10 у свідків не виникало.
Під час складання заповіту на ОСОБА_8, ОСОБА_10 ніхто не змушував це робити, її волевиявлення було вільним, ніякого тиску на неї не було, що підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_21, ОСОБА_14, ОСОБА_15 (а.с. 57).
Незважаючи на ряд хвороб, які були наявними за час життя у ОСОБА_10 та похилий вік, жодного разу медиками не було рекомендовано ОСОБА_10 пройти огляд у лікаря психіатра. Також таке питання не ініціювалось ні позивачем, ні відповідачами за життя спадкодавця.
На думку колегії суддів такі обставини свідчать про відсутність підозр на психічні розлади ОСОБА_10
В апеляційній скарзі позивач вказує, що заповіт складений 25.03.2011 року від імені ОСОБА_10 з недодержанням в момент вчинення цього правочину вимог ч. 4 ст. 207, ч. 4 ст. 1248 ЦК України - не було прохання заповідача до нотаріуса записати заповіт зі слів заповідача власноручно та вимог ч. 1 ст. 1253 ЦК України - засвідчення правочину при свідках, які запрошуються за бажанням заповідача, а не за бажанням спадкоємця; порушенням таємниці заповіту (ст. 1255 ЦК України).
Заповіт відповідно до ст. ст. 1247, 1248 ЦК України складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251 - 1252 цього Кодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України. Нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу).
Аналогічний порядок посвідчення заповіту передбачається у п. п. 156-161 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року за № 20/5.
Як вбачається з пояснень завідуючої Золотоніської державної нотаріальної контори ОСОБА_21, померла ОСОБА_10 погано пересувалася, в руці погано тримала ручку і було прийняте рішення, щоб заповіт підписала інша особа (а.с. 56).
Позивачем у порушення вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України не надано належних, допустимих та беззаперечних доказів на підтвердження його доводів про те, що спірний заповіт вчинено ОСОБА_10 у стані, коли вона не усвідомлював значення своїх дій та не могла ними керувати, і що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало її волі, що відповідно до положень ст. ст. 225, 1257 ЦК України є підставою для визнання його недійсним.
Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні спору об'єктивно оцінив докази та дав їм належну правову оцінку, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, правильно визначив норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняв обґрунтоване і законне судове рішення.
Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_22 відхилити.
Рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 20 лютого 2014 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_8 про визнання заповіту недійсним залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий :
Судді :
