Справа № 1321/1810/2012
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 серпня 2013 року Сокальський районний суд Львівської області в складі:
головуючого - судді Пахут С. О.
при секретарі Хохунь І.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сокалі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Волсвинської сільської ради Сокальського району Львівської області, 3-х осіб ОСОБА_4, ОСОБА_5, Відділу Держземагенства у Сокальському районі, ДП «Центр державного земельного кадастру» в особі Сокальського районного виробничого відділу, Сокальської районної державної адміністрації в особі відділу регіонального розвитку, містобудування та архітектури про визнання недійсними та скасування рішень сесії сільської ради,
в с т а н о в и в:
Позивачі звернулися до суду з даним позовом та просять визнати недійсними та скасувати рішення Волсвинської сільської ради №135 від 09.05.2011р., №275 від 18.04.2012р. та №233 від 10.11.2011р.
Свої вимоги мотивують наступним.
По-сусідству з земельними ділянками ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) та ОСОБА_2 АДРЕСА_2) знаходиться земельна ділянка ОСОБА_5.
Вказана земельна ділянка знаходиться позаду земельної ділянки ОСОБА_1
За земельною ділянкою ОСОБА_5 знаходяться городи, в тому числі і позивачки ОСОБА_1 та протікає річка.
Щоб потрапити на город чи річку позивачка та інші люди ходили провулком, який простягався повз її та ОСОБА_5 земельні ділянки.
Згідно плану земельної ділянки, на ім'я діда позивачки ОСОБА_3, виготовленого ще 15.01.1970р. ця частина земельної ділянка позначена як «заїзд». Згідно проекту забудови земельної ділянки, на ім'я 3-ї особи без самостійних вимог, баби ОСОБА_5 - ОСОБА_4, цей заїзд позначений як провулок.
Відповідно до статей 142-144 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень .
Ця земельна ділянка відноситься до земель загального користування.
Частинами 1, 2, 3 ст.83 Земельного Кодексу України передбачено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами на яких розташовані об'єкти комунальної власності.
До земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо) (ч. З ст. 83 ЗК України).
Оскаржуваним Рішенням Волсвинської сільської ради Сокальського району Львівської області №135 від 09.05.2011р. ОСОБА_5 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку.
Оскаржуваним Рішенням сесії цієї ж ради №275 від 18.04.2012р. затверджено технічну документацію із землеустрою та передано ОСОБА_5 безоплатно у приватну власність - 0,25 га для обслуговування житлового будинку та господарських будівель і 0,3317 га для ведення особистого селянського господарства.
Даним рішенням сесії затверджено технічну документацію та передано у власність ОСОБА_5 не тільки земельну ділянку, яка знаходилась до цього у її користуванні але й земельну ділянку, яка знаходилась у комунальній власності села (вицезгаданий провулок/заїзд).
Згідно законодавства ця ділянка (провулок/заїзд) не може бути переданою у приватну власність і тому, грубо порушено норми земельного законодавства, зокрема ч.7,8 ст.118 ЗК України,ч.2 ст.20 ЗК України ст.21 ЗК України.
Позивач ОСОБА_3 проживає в цьому ж населеному пункті по АДРЕСА_3 та покликається на те, що провулком між земельними ділянками ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з однієї сторони та ОСОБА_2 з другої сторони користувався на протязі багатьох років для проходу та проїзду на пасовисько, городи.
Крім вищезазначених рішень вважає незаконним рішення Сесії Волсвинської сільської ради №233 від 10.11.2011р., яким погоджено межі земельної ділянки ОСОБА_5 відповідно до виготовленої документації без підписання Акта встановлення та узгодження меж з його сторони та сторони ОСОБА_1
На підставі оскаржуваного рішення №233 від 10.11.2011р. відповідачем прийнято рішення №275 від 18.04.2012, яким затвердженого технічну документацію із землеустрою та передано ОСОБА_5 безоплатно у приватну власність 0,25га для обслуговування житлового будинку та господарських будівель і 0,3317га.
Оскаржуване рішення №233 вважає незаконним оскільки межі земельної ділянки ОСОБА_5 були погоджені з порушенням встановленого порядку і не у відповідності до фактичних обставин, як того вимагало законодавство.
Вважає також недійсними рішення Волсвинської сільської ради №135 від 09.05.2011р. та рішення від 18.04.2012р. №275 з зазначених позивачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підстав.
В судовому засіданні позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їх представники ОСОБА_13 , ОСОБА_7 позовні вимоги підтримали, просять задовольнити в повному обсязі на їх обґрунтування надали пояснення аналогічні тим, що викладені в позовній заяві.
Позивачка ОСОБА_1 пояснила, що спірним проїздом користується не тільки вона, але і всі мешканці села, які живуть по другу сторону меліоративного каналу.
Представник відповідача Восвинської сільської ради, сільський голова Притулко В.М. позову не визнав.
Пояснив, що ухвалюючи оскаржувані рішення, Волсвинська сільська рада діяла в межах повноважень, наданих їй законом «Про місцеве самоврядування в Україні», відповідно до ст.12 ЗК України.
При прийнятті оскаржуваних рішень прав позивачів не порушено, оскільки спірна земельна ділянка відноситься до земель запасу Волсвинської сільської ради.
Сільрадою ніколи не приймалося рішення про віднесення цієї земельної ділянки до земель загального користування та не надавася статус проїзду.
Вказаною земельною ділянкою користувалися лише позивачка ОСОБА_1 двічі на рік для проходу на свій город, що розміщений за садибою ОСОБА_5 ( ОСОБА_4) та постійно користувалася ОСОБА_4 (ОСОБА_5), як заїздом до свого господарства з вулиці Польової, оскільки іншого заїзду немає і іншим чином потрапити до її господарства неможливо.
Прав позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 даними рішеннями не порушено, оскільки ОСОБА_2 взагалі спірною земельною ділянкою не користується, так як має окремий заїзд до свого господарства та до своїх городів зі свого господарства з вулиці Польової, а ОСОБА_3 проживає в іншому кінці села, городом за садибою ОСОБА_5 ніколи не користувався, як і не користується спірною земельною ділянкою.
Права позивачки ОСОБА_1 також не порушено, оскільки перешкод в доступі до її городу ні ОСОБА_5 , ні ОСОБА_4 не чинить. Крім того, ОСОБА_1 також має доступ до городу, як і всі інші мешканці, що користуються городами в цьому урочищі об'їзною дорогою, що йде поруч.
Третя особа ОСОБА_5 та її представник ОСОБА_11, яка є одночасно представником ОСОБА_4, в судовому проти позову заперечили.
Пояснили, що оскаржувані позивачами рішення не порушують будь-чиїх прав на спірну земельну ділянку, прийняті відповідно до закону та в межах повноважень Волсвинської сільської ради.
Спірна земельна ділянка ніколи не перебувала в користуванні ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а ОСОБА_1 має вільний доступ до свого городу, що розміщений за їх будинком як через загальну дорогу біля греблі, так і через спірну земельну ділянку.
Приватизація спірної земельної ділянки ОСОБА_5 не буде мати для ОСОБА_1 негативних наслідків, оскільки перешкод вони їй не чинять, а також в будь-кий час може бути вирішене питання земельного сервітуту.
Представник третьої особи Сокальської районної державної адміністрації в особі відділу регіонального розвитку, містобудування та архітектури в судове засідання не прибула, подала заяву про розгляд справи у її відсутності, проти позову заперечсила.
Представник третьої особи Відділу Держземагенства Романюк П.Д. в судовому засіданні проти позову заперечив.
Пояснив, що оскаржувані рішення є законними, оскільки Волсвинська сільська рада мала право розпорядитися спірною земельною ділянкою, так як вона належить до земель запасу ради, що вбачається з викопіювання з підоснови Генерального плану с.Волсвин на якому на землях запасу нанесено будівлі ОСОБА_4 та відсутній будь-який заїзд (проїзд).
Представник третьої особи Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» в особі Сокальського районного виробничого відділу в судове засідання не прибула.
Вислухавши учасників розгляду справи, дослідивши докази по справі, суд відхиляє позов з наступних підстав.
Порядок видачі державних актів про право власності на земельну ділянку регулюється Інструкцією «Про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі», затвердженою наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах 4 травня 1999 року №43.
Відповідно до п.1.12 даної Інструкції, складання державного акта на право власності на земельну ділянку або право постійного користування земельною ділянкою при передачі або наданні земельних ділянок громадянам, підприємствам, установам, організаціям та об'єднанням громадян всіх видів проводиться після перенесення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка та затвердженим в установленому законом порядку відведення цієї ділянки.
Пунктом 2.1 Інструкції передбачено, що роботи зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою виконуються в такій послідовності: підготовчі роботи; встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки та обмежень на використання земельної ділянки; складання кадастрового плану земельної ділянки; заповнення бланка державного акта.
Пунктом 1.16 передбачено, що технічна документація на землю повинна включати збірний Кадастровий план, який передбачає кадастрові зйомки, а кадастрові зйомки, це в тому числі, і погодження меж із сусідніми землекористувачами (ст. 198 ЗК України).
Статтею 91 ЗК України регламентовано, що власники земельних ділянок зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватися правил добросусідства.
Всупереч цьому без будь-яких на це законних підстав позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовили у підписанні акта погодження меж земельної ділянки ОСОБА_5( ОСОБА_4), чим фактично порушили її право на приватизацію земельної ділянки.
Відповідно до ст.152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Відповідно до ст.158 ЗК України, органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства тощо.
У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.
Відповідно до ст.12 ЗК України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст, крім іншого, належить:
а) розпорядження землями територіальних громад;
б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу;
в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;
й) вирішення земельних спорів.
З рішення Волсвинської сільської ради №135 від 09.05.2013р. вбачається, що ОСОБА_5 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки: для обслуговування житлового будинку та господарських будівель - 0,25га; для ведення особистого селянського господарства - 0,34га.
Рішенням №233 від 10.11.2011р. погоджено межі зазначеної земельної ділянки ОСОБА_5 відповідно до виготовленої документації.
Рішенням сільради №275 від 18.04.2012р. затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на вищевказані земельні ділянки.
З рішення №441 від 11.06.2013р. вбачається, що ОСОБА_5 зобов'язано забезпечити вільний піший прохід біля її домогосподарства на спірній ділянці та вільний проїзд зі сторони меліоративного каналу шириною 4м.
Судом проведено огляд доказів на місці із застосуванням фотозйомки.
При цьому, з пояснень сторін встановлено, що жодних перешкод у проході через ділянку в позивачів немає, оскільки металеві ворота на в'їзді до спірної ділянки поставлено близько 30-40 років тому назад. На момент огляду ворота вросли в землю та не закриваються. До того там були дерев'яні ворота.
Так званим «проїздом» в повоєнні роки користувалися жителі села, щоб дістатися через міст до лісу так як іншого доїзду не було.
На даний час мосту на річці вже немає і через спірну ділянку ходять лише сім`ї ОСОБА_4 та ОСОБА_1.
З фотознімків вбачається, що жодна особа проїздом через земельну ділянку ОСОБА_5 не користується, про що свідчить відсутність відбитків слідів як людей, так і транспорту чи підводи.
Таким чином, суд при огляді достеменно переконався в тому, що мешканці села даним проїздом взагалі не користуються, а тому, визнає пояснення позивачки ОСОБА_1 з приводу користування всіма мешканцями села проїздом через спірну ділянку є надуманими.
Крім того, даний «проїзд» не є єдиним у селі.
Щоб дістатися до городів та річки поруч існує іще одна дорога, а тому покликання ОСОБА_1 на те, що її позбавлено можливості проїхати на город не знайшли свого обґрунтування в судовому засіданні.
Також сільською радою, в межах наданих законом повноважень, вжито заходів щодо вирішення даного спору, зокрема, зобов'язано ОСОБА_5 забезпечити піший прохід на спірній ділянці та проїзд біля меліоративного каналу (річки).
Судом встановлено. Що спільний проїзд (заїзд) не відноситься до земель загального користування.
З огляду на викопіювання з підоснови генплану села, суд переконується в тому, що земельна ділянка, виділена ОСОБА_5 (ОСОБА_4), відноситься до земель запасу.
Таким чином, суд повністю погоджується з позицією представника відділу Держземагенства Романюка П.Д. в тому, що сільська рада мала повне право розпорядитися землями запасу та виділити з цих земель ділянку ОСОБА_5
Волсвинською сільською радою в судовому засіданні доведено правомірність прийняття рішень щодо спірної земельної ділянки, а тому, в задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст.17, 158, 161, 162, 163 КАС України, суд
в и р і ш и в:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Волсвинської сільської ради Сокальського району Львівської області, 3-х осіб ОСОБА_4, ОСОБА_5, Відділу Держземагенства у Сокальському районі, ДП «Центр державного земельного кадастру» в особі Сокальського районного виробничого відділу, Сокальської районної державної адміністрації в особі відділу регіонального розвитку, містобудування та архітектури про визнання недійсним та скасування рішення сесії сільської ради - відмовити за безпідставністю.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Сокальський районний суд Львівської області.
Головуючий: . С. О. Пахут
