КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 грудня 2013 року 810/6817/13-а
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Балаклицького А.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Метабо Україна"
до
Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області
про
скасування податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних санкцій,
в с т а н о в и в:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Метабо Україна" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 22.11.2013 №0002192300, №0027521702, №0002182200 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 22.11.2013 №1.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки податкового органу щодо заниження позивачем податку на прибуток, податку з доходів фізичних осіб та єдиного внеску, є помилковими, протиправними, незаконними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, які виникли внаслідок невірного тлумачення умов укладених договорів, первинних документів позивача та чинного законодавства України. Тому, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконними, оскільки при їх прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.
Відповідач будь-яких пояснень та заперечень проти позову до суду не надав.
Представник позивача 23.12.2013 подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.
Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений про дату, час та місце судового засідання належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив.
Згідно ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Крім того, частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Відповідачем не надано суду доказів поважності причин неможливості забезпечення явки представника відповідача на судове засідання, а тому суд на підставі ч. 4 та ч. 6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливим розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що в період з 10.10.2013 по 23.10.2013 посадовими особами ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області проведено планову виїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ТОВ "Метабо Україна" вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2012, за результатами якої складено Акт від 06.11.2013 №271/10-13-22-01-121/35195449.
Проведеною податковим органом перевіркою встановлено наступні порушення вимог податкового законодавства:
- п.п.2.1.1 п. 2.1 ст. 2, п. 5.1, п.п.5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 №334/94-ВР, п.п.14.1.27, п.п.14.1.36, п.п.14.1.231 п.14.1 ст. 14, п. 138.1, п. 138.4, п. 138.5 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 130945 грн., в т.ч. по періодам: 3 кв. 2010 року - 8069 грн.; 4 кв. 2010 року - 13997 грн.; 4 кв. 2011 року - 47681 грн.; 2 кв. 2012 року - 28839 грн.; 3 кв. 2012 року - 11595 грн.; 4 кв. 2012 року - 20764 грн.;
- п.п.4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 №889-IV (в редакції 2010 року) та п.п.164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (в редакції 2011-2012 років), в результаті чого встановлено заниження податку з доходів фізичних осіб в сумі 9718 грн.;
- ч. 1 п. 1 ст. 7, п. 1, п. 2, п. 5 ст. 9 Закону України "Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", в результаті чого встановлено заниження єдиного внеску в сумі 26472,65 грн.;
- п. 160.1, п. 160.2 ст. 160 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, в результаті чого при здійсненні виплат на користь нерезидента, у вигляді відсотків по кредитному договору, з джерелом їх походження з України ТОВ "Метабо Україна" не сплачувало до бюджету податок на доходи нерезидента, що призвело до заниження сплати податку на доходи нерезидентів в сумі 42738,43 грн., у тому числі за І квартал 2011 року в сумі 17485,42 грн., за IV квартал 2011 року в сумі 16974,32 грн., за III квартал 2012 року в сумі 8278,69 грн.;
- п. 103.9 ст. 103.9 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, в результаті чого ТОВ "Метабо Україна" виплачувало нерезиденту доходи з походженням з України, не сплачувало податок на прибуток та не декларувало про утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів до ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області.
Не погоджуючись з Актом перевірки позивач 12.11.2013 звернувся до Відповідача з письмовими запереченнями на Акт за № 2925 (вх. № 7120/10 від 12.11.2013), в яких просив Відповідача скасувати Акт в повному обсязі.
За результатом розгляду письмового заперечення Позивача, Відповідач своїм рішенням у формі листа від 19.11.2013 № 4654/10/10-13-22-01-118 повідомив Позивача про те, що аргументи, які були викладені в запереченні Позивача від 12.11.2013 №2925 не спростовують висновки Акта. Разом з цим, висновок Акта в частині донарахування єдиного внеску було викладено у новій редакції: "3. ч. 1 п. 1 ст. 7, п. 1, п. 2, п. 5 ст. 9 Закону України "Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", в результаті чого встановлено заниження єдиного внеску в сумі 19591,52 грн.".
На підставі висновків Акту перевірки від 06.11.2013 №271/10-13-22-01-121/35195449 ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області було прийнято наступні рішення, а саме:
- податкове повідомлення-рішення від 22.11.2013 №0002192300, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" у розмірі 141675 грн., у тому числі за основним платежем - 122876 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 18799 грн.;
- податкове повідомлення-рішення від 22.11.2013 №0027521702, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати" у розмірі 12147 грн., у тому числі за основним платежем - 9718 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 2429 грн.;
- податкове повідомлення-рішення від 22.11.2013 №0002182200, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток іноземних юридичних осіб" у розмірі 44809,11 грн., у тому числі за основним платежем - 42738,43 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 2070,68 грн.;
- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 22.11.2013 №1, згідно з яким позивачу донараховано єдиний внесок у розмірі 19592 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 6990 грн.
Не погодившись з вищевказаними рішеннями відповідача, позивач звернувся до суд з даним позовом, в якому просив суд визнати їх протиправними та скасувати, що і є предметом даного спору.
Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, застосовуючи нормативно-правові акти, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, слід зазначити наступне.
З приводу заниження позивачем податку на прибуток приватних підприємств, судом встановлено наступне.
Згідно з п.п.2.1.1 п. 2.1 ст. 2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" платниками податку на прибуток є суб'єкти підприємницької діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.
Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Так, згідно з п.п.5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.
Відповідно до п.п.14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку.
Згідно з п.п.14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.
Таким чином, з наведених норм вбачається, що витрати мають бути здійсненими в межах господарської діяльності.
Відповідно до преамбули Закону України "Про захист прав споживачів" (далі - Закон), цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати: пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків товару (ч. 1 ст. 8 Закону).
Згідно з ч. 3 ст. 8 Закону вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті, пред'являються на вибір споживача продавцеві за місцем купівлі товару, виробникові або підприємству, що задовольняє ці вимоги за місцезнаходженням споживача.
У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків вимоги споживача, зазначені у ч. 1 ст. 8 Закону, щодо товарів, виготовлених за межами України, задовольняються за рахунок продавця (імпортера) (ч. 13 ст. 8 Закону).
Тобто, положення Закону України "Про захист прав споживачів" зобов'язують Позивача здійснювати гарантійне обслуговування електроінструментів торгової марки "metabo".
Відповідно до п. 1 Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни технічно складних побутових товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2002 №506, взаємовідносини виробника, продавця, виконавця визначаються відповідними договорами.
Згідно зі ст. 837 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Так, між ТОВ "Метабо України" та суб'єктами підприємницької діяльності були укладені договори про надання послуг гарантійного та післягарантійного обслуговування інструмента "metabo". Відповідно до умов зазначених вище договорів суб'єкти підприємницької діяльності взяли на себе зобов'язання надавати послуги з гарантійного обслуговування та ремонту інструмента "metabo" у період гарантійного терміну його експлуатації, незалежно від місця його придбання в Україні, та післягарантійного обслуговування і ремонту інструмента "metabo", а ТОВ "Метабо Україна", в свою чергу, зобов'язалося забезпечувати виконавців зазначених послуг необхідних для проведення ремонтів запасних частин та здійснювати розрахунки з виконавцями за ремонт гарантійного інструмента на підставі звітів виконавців про проведення гарантійних ремонтів.
З урахуванням умов зазначених договорів та на підставі звітів виконавців про проведення гарантійних ремонтів, копії яких наявні в матеріалах справи, ТОВ "Метабо Україна" в період з 01.07.2010 по 31.12.2012 понесло витрати на гарантійний ремонт у розмірі 620608 грн.
Відповідно до п.п.5.4.3 п. 5.4 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" будь-які витрати на гарантійний ремонт (обслуговування) або гарантійні заміни товарів, проданих платником податку, вартість яких не компенсується за рахунок покупців таких товарів, але не більше від суми, яка відповідає рівню гарантійних замін, прийнятих (оприлюднених) платником податку, але не вище 10 відсотків від сукупної вартості таких товарів, що були продані, та по яких не закінчився строк гарантійного обслуговування.
Згідно з п.п.140.1.4 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу України при визначенні об'єкта оподаткування враховуються такі витрати, як будь-які витрати на гарантійний ремонт (обслуговування) або гарантійні заміни товарів, проданих платником податку, вартість яких не компенсується за рахунок покупців таких товарів, у розмірі, що відповідає рівню гарантійних замін, прийнятих/оприлюднених платником податку, які відповідно до абз. "є" п.п.138.10.3 п. 138.10 ст. 138 цього Кодексу включаються до складу інших витрат платника податку.
У разі здійснення гарантійних замін товарів платник податку зобов'язаний вести облік покупців, що отримали таку заміну товарів або послуги з ремонту (обслуговування), у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.
На виконання п.п.140.1.4 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу України наказом Міністерства фінансів України від 03.12.2012 №1263, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.12.2012 за №2158/22470, затверджено Порядок обліку покупців, що отримали гарантійну заміну товарів або послуги з гарантійного ремонту (обслуговування) (далі - Порядок), та Книгу обліку покупців, що отримали гарантійну заміну товарів або послуги з гарантійного ремонту (обслуговування) (далі - Книга обліку). Цей Порядок застосовується при визначенні витрат платника податку на гарантійний ремонт (обслуговування) або гарантійні заміни товарів, проданих платником податку, вартість яких не компенсується за рахунок покупців таких товарів (п. 2 Порядку).
Облік покупців ведеться платниками податку самостійно в паперовій або в електронній формі (з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу), в тому числі на основі звітів, отриманих від третіх осіб (центрів сервісного обслуговування), що здійснювали гарантійні ремонти (обслуговування) або гарантійні заміни товарів, проданих платниками податку, у Книзі обліку покупців, що отримали гарантійну заміну товарів або послуги з гарантійного ремонту (обслуговування), яка повинна містити реквізити, зазначені у пункті 7 цього Порядку, та обліковуватись за формою, що додається (п. 5 Порядку).
Пунктом 3 Порядку обліку встановлено, що у разі здійснення гарантійних замін товарів або послуг з гарантійного ремонту (обслуговування) платник податку зобов'язаний вести окремий облік покупців, що отримали таку заміну товарів або послуги з гарантійного ремонту (обслуговування), у тому числі якщо такі гарантійні заміни товарів або послуги з гарантійного ремонту (обслуговування) здійснені платником податку через третіх осіб (центри сервісного обслуговування).
Тобто юридична особа, в т.ч. центри сервісного обслуговування, або фізична особа-підприємець, які надають послуги з гарантійного ремонту (обслуговування) або здійснюють гарантійну заміну товарів, зобов'язані самостійно в паперовій або в електронній формі вести Книгу обліку.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання вказаних вище положень нормативно-правових актів Позивач веде книгу обліку покупців, що отримали гарантійну заміну товарів або послуги з гарантійного ремонту (обслуговування).
В той же час, суд вважає, що завдяки здійсненню Позивачем гарантійного обслуговування інструмента "metabo" підвищується економічна ефективність та дохід останнього за рахунок належного та якісного гарантійного обслуговування інструмента "metabo", оскільки для кінцевого споживача дуже важливо знати, що при купівлі товару він отримає якісне сервісне (гарантійне) обслуговування, яке надає ТОВ "Метабо Україна" через авторизовані сервісні центри і цей фактор впливає на вибір кінцевого споживача при купівлі електроінструменту, в даному випадку на користь інструмента торгової марки "metabo".
З огляду на викладене вище вбачається, що витрати, які були понесені Позивачем на гарантійний ремонт в період з 01.07.2010 по 31.12.2012, пов'язані з господарською діяльністю останнього, оскільки такі витрати підвищують економічну ефективність та дохід ТОВ "Метабо Україна", а тому вони відносяться до витрат в розумінні п. 5.1, п.п.5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п.п.14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України.
Це означає, що податкове повідомлення-рішення від 22.11.2013 №0002192300, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" у розмірі 141675 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.
Стосовно висновку Відповідача щодо заниження Позивачем податку на доходи фізичних осіб (далі - ПДФО) в сумі 9718 грн. та єдиного соціального внеску (далі - ЄСВ) в сумі 19592 грн., судом звертає увагу на наступне.
Так, Відповідачем при проведенні перевірки позивача встановлено неутримання та неперерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску з додаткового блага, а саме: з коштів перерахованих за харчування, придбання товару, який не пов'язаний з отримання доходу (парфумерні вироби, алкогольні напої та інше), вартість понесених витрат на відрядження за кордоном (оренда авто, паливо) на загальну суму 64788,69 грн. (2010 рік - в сумі 16801,73 грн., 2011 рік - в сумі 24067,96 грн. та 2012 рік в сумі - 23919 грн.), у зв'язку з чим, на думку відповідача, Позивачем було порушено п.п.4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (в редакції 2010 року) та п.п.164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України (в редакції 2011-2012 років), ч.1 п.1 ст.7, п.1, п.2, п.5 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Проте суд з такими висновками податкового органу не погоджується, з огляду на наступне.
Згідно з п.п.5.2. п. 5 розділу II Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 №984 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 №34/18772 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:
- чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;
- зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;
- у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів;
- у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки;
- у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.
В той же час, як вбачається з Акту перевірки, Відповідач в обґрунтування зазначених вище сум не зазначив ті первинні документи, на підставі яких Відповідач встановив факт неутримання та неперерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб з додаткового блага, а саме: з коштів перерахованих за харчування, придбання товару, який не пов'язаний з отримання доходу (парфумерні вироби, алкогольні напої та інше), вартість понесених витрат на відрядження за кордоном (оренда авто, паливо) на загальну суму в розмірі 64788,69 грн.
За таких обставин, суд вважає висновок Відповідача щодо заниження Позивачем податку на доходи фізичних осіб в сумі 9718 грн. та єдиного соціального внеску в сумі 19592 грн. необґрунтованим, а акт в цій частині таким, що складений з порушенням п.п.5.2. п. 5 розділу II Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 №984 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за № 34/18772.
Разом з цим, суд вважає, що витрати Позивача на харчування, придбання товару який не пов'язаний з отримання доходу (парфумерні вироби, алкогольні напої та інше) та на відрядження за кордоном (оренда авто, паливо) не відносяться до додаткових благ в розумінні Податкового кодексу України, з огляду на наступне.
Щодо парфумерних виробів.
З матеріалів справи вбачається, що парфумерні вироби придбавалися Позивачем на підставі відповідного наказу керівника останнього з метою їх використання у господарській діяльності для створення нормальних, прийнятних робочих умов та забезпечення безперебійного функціонування офісу підприємства.
Оскільки для оподаткування ПДФО в рамках статті 164 Податкового кодексу України умовою оподаткування є факт отримання доходу платником ПДФО і не встановлено порядку оподаткування в разі відсутності персоніфікації особи. Отже, за відсутності можливості визначити конкретного платника податку - споживача додаткового блага відсутні й правові підстави для нарахування та утримання податку. А в даному випадку, парфумована вода використовувались Позивачем для надання робочих умов в офісі, в туалетних кімнатах, тощо. При цьому коло осіб, які б скористалися можливістю отримати додаткове благо, визначити неможливо. Тобто неможливо визначити суму отриманого додаткового блага кожним працівником.
Таким чином, суми, витрачені на придбання парфумованої води в господарських цілях з метою створення нормальних, прийнятних робочих умов та забезпечення безперебійного функціонування офісу підприємства, неможливо включити до оподатковуваного доходу працівників. А тому відповідно, підприємство не можна зобов'язати нараховувати й сплачувати податок з доходів фізичних осіб та ЄСВ, оскільки відсутність персоніфікації наданих благ унеможливлює встановлення факту отримання додаткового блага конкретною фізичною особою.
В той же час, витрати позивача на придбання парфумерних виробів документально підтвердженні та здійснені за рахунок коштів, наданих під звіт і ці документи за своїм змістом відповідають вимогам до обов'язкових реквізитів первинних документів, зазначених в ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV.
Щодо алкогольних напоїв та ін.
Відповідно до Акту суми до оподаткування ПДФО та ЄСВ як додаткові блага, на думку Відповідача з посиланням на п.4.2.9. Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" та п. 164.2.17 ст. 164 Податкового кодексу України мають бути враховані до складу оподаткованого доходу платника податку як суми надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт і не повернутих в установлені законодавством строки; суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, які обов'язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з розділом IV Податкового кодексу (п. 164.2 ст. 164).
Так, відповідно до п.п.170.9.1 п. 170.9 ст. 170 Податкового кодексу України до даних сум перевищення не включаються (а отже, не оподатковуються ПДФО та ЄСВ) документально підтверджені витрати, здійснені за рахунок готівкових або безготівкових коштів, наданих платникові податків під звіт роботодавцем на організацію й проведення прийомів, презентацій, свят, розваг і відпочинку, придбання й розповсюдження подарунків, у межах граничного розміру таких витрат, передбачених у розділі III Податкового кодексу, здійснених таким платником і/або іншими особами з метою реклами.
Тобто, витрати працівника підприємства пов'язані з організацією та проведенням прийомів, презентацій, свят, розваг, придбання та розповсюдженням подарунків, не вважаються надміру витраченими коштами, виданими йому під звіт, та не оподатковуються ПДФО у разі, якщо такі витрати здійснені з рекламними цілями та належним чином документально підтверджені.
В той же час, з матеріалів справи вбачається, що витрати на придбання продуктів харчування, витрати в закладах харчування, в тому числі із алкогольними напоями, були понесені за розпорядженням керівника ТОВ "Метабо Україна" на підставі відповідних наказів "Про проведення офіційних прийомів з метою проведення переговорів про подальше співробітництво", "Про проведення офіційних прийомів з метою проведення заходу рекламного характеру" для підвищення лояльності партнерів до бренду "metabo", обізнаності та впізнаваністі бренду "metabo" для підвищення продажів товарів Позивача.
Так, дані витрати оформлені пакетами документів про проведення офіційних прийомів, завдяки таким заходам Позивач детально ознайомлювало клієнтів із продукцією "metabo", проводило заходи рекламного характеру, досягало домовленості щодо оформлення замовлень на товари та розширення асортименту, що в свою чергу збільшувало доходи підприємства, що підтверджується відповідними документами по понесеним витратам на проведення офіційних прийомів, копії яких наявні в матеріалах справи.
Отже, витрати на проведення офіційних прийомів документально підтвердженні і за своїм змістом відповідають вимогам до обов'язкових реквізитів первинних документів, зазначених в ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV.
Щодо оренди авто, паливо.
Так, з матеріалів справи вбачається, що витрати на оренду авто, паливо були понесені у закордонних відрядженнях за розпорядженням керівника ТОВ "Метабо Україна" на підставі відповідних наказів про відрядження у зв'язку з відсутністю трансферу від приймаючої сторони згідно запрошень.
Згідно з пунктом 1 Розділу ІІ Наказу Міністерства фінансів України від 13.03.1998 №59 "Про затвердження Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон" відрядженому працівникові відшкодовуються витрати на проїзд до вокзалу, аеропорту або пристані і з вокзалу, аеропорту або пристані (якщо ці пункти розташовані за межами міста) в місцях відправлення, призначення та пересадки, а також витрати на проїзд за місцем відрядження на міському транспорті (рейсові автобуси, метро, тролейбуси, трамваї тощо (крім таксі) за умови, що працівникові не надавалися безкоштовно засоби пересування. У разі потреби пересування країною відрядження керівник підприємства може визначити відрядженому працівникові вид транспорту, яким він може користуватися. Якщо така пропозиція не надходить, працівник самостійно розв'язує читання про вибір виду транспорту. Витрати за користування таксі або оренду автотранспорту можуть бути відшкодовані лише з дозволу керівника підприємства. Указані витрати відшкодовуються лише за наявності підтвердних документів.
Відповідно до ч. 3 п. 14 Положення про відрядження ТОВ "Метабо Україна", затвердженого директором Сурма С. та фінансовим директором Івановим П.Г. 01.04.2011, відрядженому працівникові відшкодовуються також витрати на проїзд на орендованому транспорті за місцем відрядження (згідно з підтвердними документами). Відшкодування витрат на проїзд у таксі проводяться за умови попереднього погодження цих витрат з керівником, згідно з оригіналами підтвердних документів. Зазначені витрати не є надміру витраченими коштами.
Таким чином, витрати на оренду авто, паливо є витратами на відрядження, що належним чином оформлені і документально підтвердженні і ці документи за своїм змістом відповідають вимогам до обов'язкових реквізитів первинних документів, зазначених в ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV, а відтак, зазначені витрати не є надміру витраченими коштами, оскільки підтверджуються долученими до матеріалів справи документами по відрядженню із орендою авто та паливом.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення від 22.11.2013 №0027521702 та рішення про застосування штрафних санкцій від 22.11.2013 №1 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
З приводу встановлених відповідачем порушень, що ТОВ "Метабо Україна" не сплачувався податок з доходу нерезидента та підприємством до перевірки не надано документальних підтверджень, уповноваженого на те органу, щодо фактичної сплати сум податку нерезидентом (Метабоверке ГмбХ) з виплачених відсотків у країні нерезидента, суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, Метабоверке ГмбХ є резидентом Федеративної Республіки Німеччина та є платником податків в Німеччині, що підтверджується відповідними довідками від 28.04.2010, від 07.08.2012 та від 18.10.2013, які були видані Фінансовим Управлінням м. Нюртінген.
Так, згідно з міжнародним договором (Конвенції) між Урядом ФРН і Урядом України, який набув чинності 04.10.1996, діє двостороння Угода про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доход і майно та відповідно до ст. 11 даної Угоди, проценти, що виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись тільки у цій другій Державі.
Відповідно до пунктів 13.4, 13.5 статті 13 Податкового кодексу України, суми податків та зборів, сплачені за межами України, зараховуються під час розрахунку податків та зборів в Україні за правилами, встановленими цим Кодексом. Для отримання права на зарахування податків та зборів, сплачених за межами України, платник зобов'язаний отримати від державного органу країни, де отримується такий дохід (прибуток), уповноваженого справляти такий податок, довідку про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об'єкт оподаткування. Зазначена довідка підлягає легалізації у відповідній країні, відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачено чинними міжнародними договорами України.
Так, відповідно до ст. 23 Рекомендацій щодо застосування положень конвенцій (угод) про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна (капіталу), доведених листом ДПС України від 27.12.2012 №12744/0/71-12/12-101, для отримання права на зарахування податків та зборів, сплачених за межами України, платник зобов'язаний отримати від державного органу країни, де отримується такий дохід (прибуток), уповноваженого справляти такий податок, довідку про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об'єкт оподаткування.
В той же час, суд звертає увагу на те, що ТОВ "Метабо Україна", як податковий агент компанії MetabowerkeGmbH, в силу п. 103.2 ст. 103 Податкового кодексу України має право самостійно застосовувати звільнення від оподаткування при виплаті доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України. Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті.
В силу п. 103.4 ст. 103 Податкового кодексу України підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки, яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання норм Податкового кодексу України нерезидент Метабоверке ГмбХ запросив у державного органу країни ФРН довідку про суми сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об'єкт оподаткування.
Так, ТОВ "Метабо Україна" було надано відповідні довідки за 2010 рік (довідка від 28.04.2010 видана Фінансовим Управлінням м. Нюртінген); за 2011 рік (довідка від 07.08.2012 видана Фінансовим Управлінням м. Нюртінген); за 2012 рік (довідка від 18.10.2013 видана Фінансовим Управлінням м. Нюртінген) Метабоверке ГмбХ, в тому числі, є платником податку корпорацій, що є податком на дохід юридичних осіб.
За змістом зазначених довідок вбачається, що з Метабоверке ГмбХ стягнуто та останнім сплачено встановлені податки такі, які підлягають сплаті.
Таким чином, Метабоверке ГмбХ повністю виконало свої зобов'язання щодо сплати відповідного податку з доходів з отриманих відсоткових виплат ТОВ "Метабо Україна" відповідно до договору про кредитування №б/н від 11.09.2007.
Крім того, судом встановлено, що представникам Відповідача було надано лист Метабоверке ГмбХ від 29.10.2013 №б/н, відповідно до якого останній підтвердив повну оплату податку з отриманих відсоткових виплат ТОВ "Метабо Україна".
Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 22.11.2013 №0002182200, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток іноземних юридичних осіб" у розмірі 44809,11 грн., є протиправним та підлягає скасуванню.
Згідно зі статтею 71 цього Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, також не забезпечив явку свого представника у судове засідання, а відтак, не довів правомірності своїх дій та винесення відповідних рішень.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 11, 14, 69, 70, 71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
п о с т а н о в и в:
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Метабо України" - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 22.11.2013 №0002192300, №0027521702 та №0002182200.
Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 22.11.2013 №1.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Метабо України" (код за ЄДРПОУ 35195449) сплачений судовий збір у розмірі 450 (чотириста п'ятдесят) грн. 43 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Балаклицький А. І.
