УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 0413/4060/12

Справа № 413/4060/12 Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/491/2862/12 Кулігіна Т.Д.

Категорія - 26 (ІУ) Доповідач - Михайлів Л.В.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

24 жовтня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Михайлів Л.В.

суддів: Ляховської І.Є., Соколан Н.О.

при секретарі: Куреденко О.П.

за участю: представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

представника третьої особи Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області - Лутоніної Надії Володимирівни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційними скаргами Публічного акціонерного товариства «ЄВРАЗ Суха Балка», Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 10 серпня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ЄВРАЗ Суха Балка», третя особа - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, про зобов'язання надати нову довідку про розмір щомісячних страхових виплат відшкодування втраченого заробітку станом на 01 квітня 2001 року та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства «ЄВРАЗ Суха Балка» (далі - ПАТ « ЄВРАЗ Суха Балка») , третя особа - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (далі - Відділення Фонду), про зобов'язання надати нову довідку про розмір щомісячних страхових виплат відшкодування втраченого заробітку станом на 01 квітня 2001 року та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначив, що у зв'язку з виконанням робіт у підземних умовах праці у відповідача він отримав професійне захворювання - пиловий бронхіт і за висновком МСЕК у 1993 році йому було первинно встановлено 50% втрати професійної працездатності.

Вважаючи, що підприємством неправильно станом на 01.04.2001 року розраховано щомісячну суму відшкодування шкоди, заподіяної його здоров'ю, виходячи із середнього заробітку за його професією - 195 грн., замість 467 грн. у зв'язку з неправильним проведенням перерахунку сум відшкодування втраченого заробітку, позивач просив суд зобов'язати відповідача надати до Відділення Фонду у встановленому порядку нову довідку про розмір щомісячних виплат у відшкодування втраченого заробітку ОСОБА_2 станом на 01.04.2001 року в сумі 233,50 грн., виходячи із фактичного середнього заробітку електрослюсаря чергового і по ремонту обладнання підземного по підприємству за квітень 2000 року - 467 грн. та ступеня втрати профпрацездатності 50%, а також стягнути з відповідача на його користь заподіяну у зв'язку з отриманим професійним захворюванням моральну шкоду в сумі 10000 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 10 серпня 2012 року задоволено частково позов ОСОБА_2

Зобов'язано відповідача ПАТ «ЄВРАЗ Суха Балка» надати до Відділення Фонду у встановленому порядку довідку про розмір щомісячних виплат відшкодування шкоди ОСОБА_2 станом на 01.04.2001 року в розмірі 233,50 грн.

Стягнуто з ПАТ «ЄВРАЗ Суха Балка» судовий збір в розмірі 107,30 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

В апеляційних скаргах відповідач ПАТ «ЄВРАЗ Суха Балка» та третя особа Відділення Фону ставлять питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, зокрема: Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 472 від 23.06.1993 року в редакції зі змінами та доповненнями; вважають, що судом безпідставно для розрахунку суми щомісячного відшкодування шкоди станом на 01.04.2001 року взято середній заробіток за квітень 2000 року в сумі 467 грн. без врахування того, що в 1996-2000 роках було відсутнє на підприємстві фактичне підвищення заробітної плати й відсутні у зв'язку з цим відповідно підстави для застосування коефіцієнтів підвищення тарифних ставок.

Крім того, не надано судом першої інстанції уваги й рішенню апеляційного суду Дніпропетровської області від 21.04.2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ВАТ «Суха Балка» та Відділення Фонду про відшкодування шкоди, яким встановлений факт вірного визначення відповідачем щомісячної суми відшкодування шкоди позивачу станом на 01.04.2001 року.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 з 1978 р. по 1998 р. працював у відповідача ВАТ «Суха Балка» (правонаступник - ПАТ «ЄВРАЗ Суха Балка») підземним електрозварником, підземним гірничим майстром, електрослюсарем черговим і по ремонту устаткування з повним робочим днем в підземних умовах.

Висновком МСЕК від 18.05.1993 року у зв'язку з професійним захворюванням - пиловий бронхіт, йому встановлено первинно 50% втрати професійної працездатності. Висновком МСЕК від 14.06.1995 року - встановлено третю групу інвалідності. Висновком МСЕК від 08.08.2002 року відсоток втрати профпрацездатності ОСОБА_2 зменшено до 40% безстроково, починаючи з 01 червня 2002 року, група інвалідності залишилася незмінною.

Наказом по руднику ВАТ «Суха Балка» № 200/93 від 21.05.1993 року ОСОБА_2 встановлені виплати на відшкодування шкоди у зв'язку із втратою професійної працездатності у розмірі 1361360 крб., виходячи із середнього заробітку потерпілого у розмірі 27227,20 крб.

У процесі виплат щомісячні суми відшкодування шкоди коригувалися на коефіцієнти фактичного підвищення середньої заробітної плати на підприємстві за професією позивача у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 102 «Про підвищення заробітної плати на державних підприємствах, в установах і організаціях», спільних рішень організації профкому і наказів підприємства.

Станом на 01 липня 2001 року розмір щомісячного відшкодування складав 97,50 грн., подальше нарахування та виплату страхових сум здійснює Відділення Фонду у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Ухвалюючи рішення про задоволення позову в частині зобов'язання відповідача надати Відділенню Фонду нову довідку про розмір втраченого заробітку, суд першої інстанції виходив із того, що підприємством неправильно встановлено цей розмір на момент передачі справи до Відділення Фонду, оскільки розрахунок останнього не було проведено у відповідності до вимог чинного на той час законодавства.

Відмовляючи в задоволенні позову про стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з його недоведеності в цій частині.

З висновками суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 колегія суддів погодитися не може з огляду на наступне.

Предметом позовних вимог ОСОБА_2 є зобов'язання відповідача надати третій особі нову довідку про розмір щомісячних виплат відшкодування втраченого заробітку в сумі 233,50 грн., виходячи із фактичного середнього заробітку електрослюсаря чергового та з ремонту обладнання підземного по підприємству за квітень 2000 року - 467 грн. та ступеня втрати позивачем професійної працездатності - 50% з тих підстав, що при розрахунку його середнього заробітку не взято до уваги вимоги Галузевих угод та Колективних договорів, що діяли у той час, стосовно збільшення розміру відшкодування втраченого заробітку, у зв'язку щ з чим підприємством невірно застосовано занижені коефіцієнти підвищення фактичної заробітної плати працівника з липня 1994 року по квітень 2000 року.

Відповідно пункту 28 Правил відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 472 від 23.06.1993 року в редакції зі змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України № 492 від 18.07.1994 року, перерахування розміру відшкодування шкоди (втраченого заробітку, витрат на соціальну і медичну допомогу) проводиться у разі: підвищення тарифних ставок (окладів) працівників госпрозрахункових і бюджетних підприємств, а також заробітної плати відповідно до колективного договору.

Положення про перерахунок сум відшкодування шкоди передбачено Галузевими угодами між Міністерством промислової політики України та виробничими об'єднаннями і ЦК профспілок трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України на 1995-2000 рр., а саме: роботодавець проводить перерахунок відшкодування шкоди, пов'язаної з виконанням трудових обов'язків одночасно з підвищенням на підприємстві тарифних ставок та посадових окладів на коефіцієнт фактичного підвищення заробітної плати за даною професією (п. 5.23 Галузевої угоди на 1996 рік, дію якої продовжено й на 1997 рік, п. 4.23 Галузевої угоди на 1998 рік, дію якої продовжена й на 1999 рік, п. 4.22 Галузевої угоди на 2000 рік з внесеними змінами).

Обставини з приводу перерахування розміру відшкодування шкоди ОСОБА_2 вже були предметом дослідження під час розгляду цивільної справи за його позовом до ВАТ «Суха Балка», Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про відшкодування шкоди, що підтверджується рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 21.04.2009 року (а.с. 116-121), який встановив, що оскільки в період з липня 1994 року по квітень 2000 року при зростанні тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві з метою збільшення їх частки в середньомісячній заробітній платі в межах встановленого фонду споживання, змінювалась лише структура заробітної плати (одночасно зменшувалися інші складові заробітної плати без зміни її загального розміру), то підстави для проведення перерахування щомісячних страхових виплат на коефіцієнт росту посадових окладів і тарифних ставок відсутні.

Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України встановлені судом апеляційної інстанції вказані обставини є преюдиціальними й не підлягають доведенню при розгляді даної справи.

Однак, вирішуючи спір, суд першої інстанції вказаного не врахував й фактично здійснив перерахунок сум відшкодування шкоди позивачу, змінивши без законних на те правових підстав їх розмір, прийнявши в якості доказу довідку про фактичний середньомісячний заробіток підземного електрослюсаря (слюсаря) чергового та з ремонту обладнання по підприємству за квітень 2000 року в сумі 467 грн., яка містить відомості про заробітну плату на підприємстві, а не конкретно позивача (а.с. 56).

При ухваленні рішення судом першої інстанції не взято до уваги п. 22 Правил, який встановлював загальний порядок розрахунку середнього заробітку для нарахування розміру відшкодування шкоди у зв'язку з втратою працездатності на виробництві і не передбачав нарахування такого відшкодування, виходячи із середньомісячного заробітку відповідного працівника на підприємстві.

Розмір середньомісячного заробітку працівника враховувався згідно абз. 6 п. 28 Правил в редакції від 03.10.1997 року при перерахуванні втраченого заробітку, а саме: що перерахований або нарахований розмір втраченого заробітку у перерахунку на 100 відсотків втрати профпрацездатності не може бути більшим від середньомісячного заробітку відповідного працівника (після підвищення тарифних ставок) за умови його роботи протягом повного календарного місяця або у перерахунку на повний календарний місяць роботи.

Отже, зобов'язавши підприємство видати Відділенню Фонду нову довідку про нарахування страхових виплат з 01.04.2001 року, виходячи із розміру середньомісячного заробітку відповідного працівника по підприємству, суд першої інстанції припустився помилки і не врахував вищезазначених положень Правил.

Крім цього, задовольняючи позовні вимоги про зобов'язання відповідача надати нову довідку про розмір щомісячних страхових виплат відшкодування втраченого заробітку, суд не перевірив відповідності такого способу захисту порушеного права вимогам ст. 16 ЦК України, оскільки за її змістом кожна особа може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який визначається вказаною нормою або договором, спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Зобов'язання відповідача надати третій особі нову довідку не передбачено чинним законодавством в якості способу захисту прав. При цьому, з матеріалів справи не вбачається, що право позивача взагалі порушене відповідачем й підлягає захисту в судовому порядку (ст. 15 ЦПК України), оскільки докази в підтвердження того, що позивач звертався до підприємства з урахуванням періодичності платежів, про розмір яких він був обізнаний, про видачу такої довідки, й йому в цьому відповідачем було відмовлено, в матеріалах справи відсутні.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову ОСОБА_2, стягненні судового збору - скасування з підстав, передбачених п.3, п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України у зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи, порушенням або неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України судовий збір в розмірі 107,30 грн. підлягає компенсації за рахунок держави.

В частині відмови в задоволенні позову про стягнення моральної шкоди рішення суду не оскаржується.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п.3, п.4 ч.1 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «ЄВРАЗ Суха Балка» та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 10 серпня 2012 року в частині задоволення позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ЄВРАЗ Суха Балка» про зобов'язання надати нову довідку про розмір щомісячних страхових виплат відшкодування втраченого заробітку станом на 01 квітня 2001 року, стягнення судового збору - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ЄВРАЗ Суха Балка», третя особа - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, про зобов'язання надати нову довідку про розмір щомісячних страхових виплат відшкодування втраченого заробітку станом на 01 квітня 2001 року - відмовити.

Судовий збір в розмірі 107,30 грн. компенсувати за рахунок держави.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: