УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 0413/4060/12 22-ц/774/456/К/13
Справа № 0413/9963/2012 Головуючий в суді першої
Провадження № 22-ц/774/456/К/13 інстанції - Шум Л.І.
Категорія 26 (3) Доповідач - Савіна Г.О.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 лютого 2013 року м. Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :
головуючого - судді Савіної Г.О.,
суддів - Барильської А.П., Грищенко Н.М.,
при секретарі - Перміновій К.К.,
за участю - представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Євраз Суха Балка" на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 26 грудня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Євраз Суха Балка" про відшкодування моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А:
У вересні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Євраз Суха Балка» (далі - ПАТ «Євраз Суха Балка») та просив стягнути з відповідача 80000 грн. на відшкодування моральної шкоди, спричиненої втратою професійної працездатності у зв'язку із професійними захворюваннями.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 26 грудня 2012 року позов ОСОБА_2 задоволено частково, на його користь з ПАТ «Євраз Суха Балка» стягнуто на відшкодування моральної шкоди 18000 грн. без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб. У решті позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ПАТ «Євраз Суха Балка» ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на його думку, суд безпідставно залучив його до участі у справі в якості відповідача, помилково до спірних правовідносин застосував норми ст.ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України і ст. 1167 ЦК України та залишив поза увагою положення підпункту 4.2 пункту 4 Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1рп/2004, яким передбачено, що відшкодування моральної шкоди відповідно до ст. 237-1 КЗпП України не застосовується до осіб, які підлягають обов'язковому соціальному страхуванню. Також суд не звернув уваги на те, що позивач був попереджений про наявність шкідливих факторів, які є особливістю виробничого процесу на підприємстві. Суд не врахував, що позивачем не доведений факт заподіяння йому моральної шкоди саме у розмірі, який він просив стягнути.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 з 21.03.2001 року працює у шкідливих умовах праці на шахті "Ювілейна" ПАТ "Євраз Суха Балка".
Рішенням ЛЕК Українського науково-дослідного інституту промислової медицини від 04 січня 2012 року позивачу встановлені професійні захворювання: радикулопатія L 5, S 1, переважно справа, з помірними статико-динамічними порушеннями, стійким больовим і м'язово-тонічним синдромами, остеоартроз ліктьових і колінних суглобів, ПФ першого ст, двобічний плечолопатковий періартроз, ПФС першого ст., у зв'язку з чим було складено акт розслідування хронічного професійного захворювання № 9 від 16 лютого 2012 року.
Згідно п.п. 17, 19 вищезазначеного акту причиною професійного захворювання позивача є робота протягом 10 років 10 місяців в умовах важкої фізичної праці, винними в профзахворюванні позивача визнано керівництво шахти "Ювілейна" ВАТ "Суха Балка", ПАТ "Євраз Суха Балка" за період з 2010 року по теперішній час начальник дільниці № 21 шахти "Ювілейна" ОСОБА_4, які порушили вимоги ст. 13 Закону України "Про охорону праці", ст. 153 КзпП України.
Висновком МСЕК від 22 березня 2012 року позивачу первинно встановлено 35 % втрати професійної працездатності з наступним переоглядом 01 квітня 2013 року.
Згідно рекомендацій МСЕК позивач потребує медикаментозного лікування, виробів медичного призначення, а також обмеження праці по лінії ЛКК.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо обов'язку відповідача по відшкодуванню заподіяної моральної шкоди з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Відповідно до п. 27 ст. 77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» та п. 22 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» зупинено дію абз. 4 ст. 1, підп. «є» п. 1 ч. 1 ст. 21, ч. 3 ст. 28 та ч. 3 ст. 34 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», а з 01.01.2008 року відшкодування Відділенням Фонду моральної (немайнової) шкоди застрахованим особам і членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку припинено.
Враховуючи те, що на час виникнення у ОСОБА_2 права на відшкодування моральної шкоди - 22 березня 2012 року - зазначені положення ст. ст. 21, 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», котрі передбачали відшкодування моральної шкоди не діяли, відповідно до ст. 237-1 КЗпП України обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди судом першої інстанції обґрунтовано покладено на підприємство, з вини якого заподіяно моральну шкоду позивачу.
Доводи апеляційної скарги про те, що при укладенні трудового договору позивачу були роз'яснені умови праці, попереджено про наявність шкідливих факторів та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, безпідставні, оскільки ст. 13 Закону України «Про охорону праці» передбачає, що роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Факт спричинення моральної шкоди ОСОБА_2 у зв'язку з його професійними захворюваннями встановлений в судовому засіданні та підтверджений наданими позивачем доказами.
Однак, визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції не взяв до уваги роз'яснення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. (з подальшими змінами) "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили.
На думку колегії суддів, розмір моральної шкоди, визначеної судом першої інстанції, є дещо завищеним.
Беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер отриманих позивачем професійних захворювань, ступінь втрати ним професійної працездатності, обсяг фізичних та моральних страждань, їх інтенсивність та довготривалість, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, наслідків, що наступили, колегія суддів вважає, що належною компенсацією отриманої позивачем моральної шкоди є сума 13000 грн.
За таких обставин, рішення суду необхідно змінити відповідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, зменшивши розмір стягнутої з відповідача на користь позивача моральної шкоди з 18000 грн. до 13000 грн.
В іншій частині рішення суду підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, п.3 ч.1 ст.309, ст.ст. 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Євраз Суха Балка» задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 26 грудня 2012 року в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з Публічного акціонерного товариства "Євраз Суха Балка" на користь ОСОБА_2 змінити, зменшивши цей розмір до 13000 (тринадцяти тисяч) грн.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий :
Судді:
