ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 червня 2012 року
Справа № 2а/0370/1070/12
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Валюха В.М.,
при секретарі судового засідання Лисюк І.Ю.,
за участю представника позивача Вакуліча В.В.,
представника відповідача Вознюка А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вілк Україна» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Вілк Україна» (далі - ТзОВ «Вілк Україна», позивач) звернулося з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби (далі - Луцька ОДПІ Волинської області ДПС, відповідач) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.12.2011 року № 0002982200.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією (далі - Луцька ОДПІ) проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «Вілк Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 17.02.2010 року по 30.06.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 17.02.2010 року по 30.06.2011 року, про що складено акт № 2168/23-2/36959411 від 16.11.2011 року. Перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 13.1, 13.2 статті 13, пункту 18.1 статті 18 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пункту 103.1 статті 103, пунктів 160.1, 160.2 статті 160 ПК України, пункту 2 статті 11 Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Польща про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і на майно від 12.01.1993 року, у зв'язку з чим не сплачено податок на доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України в сумі 113810 грн. 96 коп., в тому числі за четвертий квартал 2010 року - 59435 грн. 30 коп., перший квартал 2011 року - 21373 грн. 97 коп., другий квартал 2011 року - 33001 грн. 69 коп. Доходи, які на думку відповідача підлягали оподаткуванню, являють собою проценти за договором процентної позики № 1/2010 від 25.02.2010 року, укладеним з ВТП «Вілк» ТзОВ (м. Хелм, Республіка Польща). На підставі вказаного акту перевірки Луцькою ОДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення від 02.12.2011 року № 0002982200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 128670 грн. 79 коп., в тому числі, за основним платежем - 113810 грн. 96 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 14859 грн. 83 коп.
ТзОВ «Вілк Україна» не погоджується з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням з таких підстав.
Згідно з пунктом 1 статті 11 Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Польща про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і на майно від 12.01.1993 року проценти отримані на території договірної держави (в даному випадку - на території України) резидентом другої договірної держави (в даному випадку - резидентом Польщі) оподатковуються в цій другій державі (тобто, в Польщі). В зазначеному акті перевірки відповідач покликається на пункт 2 вказаної Конвенції, де йдеться про обмеження дії пункту 1 статті 11 у формі можливості оподаткування процентів. Проте, останнє речення пункту 2 статті 11 цієї Конвенції чітко вказує на необхідність погодження між Компетентними органами Договірних Держав (тобто, між Міністрами фінансів України та Польщі) способу застосування такого обмеження. За відсутності такого погодження Договірними державами способу застосування пункту 2 статті 11 Конвенції до правовідносин між позивачем та резидентом Польщі ВТП «Вілк» ТзОВ є неправомірним.
Позивач просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 02.12.2011 року № 0002982200.
В поданих до суду письмових запереченнях проти позову (а. с. 75-76) представник відповідача адміністративний позов не визнав та надав пояснення такого змісту.
Як стверджують матеріали перевірки (акт від 16.11.2011 року № 9168/23-2/36959411), позивачем не сплачено податок на доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України в сумі 113810 грн. 96 коп. ТзОВ «Вілк Україна» уклало договір процентної позики від 25.02.2010 року № 1/2010 з нерезидентом ВТП «Вілк» ТзОВ (м. Хелм, Республіка Польща), згідно з умовами якого (з урахуванням додаткової угоди від 10.08.2010 року № 1) позика в сумі 2500000 польських злотих надається позивачу з метою фінансування впровадження нерезидентом проекту із виробництва у м. Луцьку пакувальних матеріалів, а також на фінансування зовнішньоекономічної діяльності. Розмір процентів за цим договором складає 20 % річних від розміру позики, сплата процентів здійснюється щомісячно у безготівковій формі. На виконання умов договору процентної позики від 25.02.2010 року № 1/2010 за період з 17.02.2010 року по 30.06.2011 року позивач отримав грошові кошти від ВТП «Вілк» ТзОВ на загальну суму 2380000 польських злотих (6219647 грн. 82 коп.). За користування позикою ТзОВ «Вілк Україна» перерахувало на рахунки нерезидента ВТП «Вілк» ТзОВ відсотки в сумі 412334,25 польських злотих або 1138109 грн. 78 коп., в тому числі у четвертому кварталі 2010 року - 594353 грн. 08 коп., у першому кварталі 2011 року - 213739 грн. 74 коп., у другому кварталі 2011 року - 330016 грн. 96 коп.
Згідно з пунктами 1, 2 статті 11 Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Польща про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і на майно від 12.01.1993 року проценти, що виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, будуть оподатковуватися в цій другій Державі, якщо такий резидент має фактичне право на ці проценти. Однак, такі проценти можуть також оподатковуватися у тій Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач фактично має право на проценти, податок, що стягується, не повинен перевищувати 10 процентів від загальної суми процентів.
В акті перевірки зазначається, що ТзОВ «Вілк Україна» не надало документів, які підтверджували факт оподаткування сплачених відсотків у країні нерезидента, тому керуючись пунктом 13.1 статті 13, пунктом 18.1 статті 18 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а з 01.04.2011 року - пунктом 103.1 статті 103, пунктами 160.1, 160.2 статті 160 ПК України та пунктом 2 статті 11 Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Польща про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і на майно від 12.01.1993 року, перевіркою зроблено висновок, що ТзОВ «Вілк Україна» не оподатковано податком на доходи у вигляді відсотків за кредитами, отримані нерезидентом ВТП «Вілк» ТзОВ із джерелом їх походження з України, і відповідно, враховуючи копії наданих довідок, які підтверджують, що нерезидент є резидентом країни Польща, з якою укладено міжнародний договір, донараховано податок на прибуток з іноземних юридичних осіб за ставкою 10 відсотків в загальній сумі 113810 грн. 96 коп., в тому числі: за четвертий квартал 2010 року - 59435 грн. 30 коп., перший квартал 2011 року - 21373 грн. 97 коп., другий квартал 2011 року - 33001 грн. 69 коп. Представник відповідача просить в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
В судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав з підстав, викладених у ньому, просить його задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнав з підстав, викладених у письмових заперечення проти позову, просить у його задоволенні відмовити повністю.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що ТзОВ «Вілк Україна» зареєстроване як юридична особа з 11.02.2010 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 139227 (а. с. 51), знаходиться на обліку в органах державної податкової служби з 17.02.2010 року, про що Луцькою ОДПІ видана довідка про взяття на облік платника податків від 17.02.2010 року № 132 (а. с. 52).
Луцькою ОДПІ (правонаступником якої є Луцька ОДПІ Волинської області ДПС) проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «Вілк Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 17.02.2010 року по 30.06.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 17.02.2010 року по 30.06.2011 року, про що складено акт № 2168/23-2/36959411 від 16.11.2011 року (а. с. 7-24).
В акті перевірки зазначено, що позивачем не сплачено податок на доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України в сумі 113810 грн. 96 коп. ТзОВ «Вілк Україна» уклало договір процентної позики від 25.02.2010 року № 1/2010 з нерезидентом PPH «WILK» Sp.z.o.o. - ВТП «Вілк» ТзОВ (м. Хелм, Республіка Польща), згідно з умовами якого (з урахуванням додаткової угоди від 10.08.2010 року № 1) позика в сумі 2500000 польських злотих надається позивачу з метою фінансування впровадження нерезидентом проекту із виробництва у м. Луцьку пакувальних матеріалів, а також на фінансування зовнішньоекономічної діяльності. Розмір процентів за цим договором складає 20 % річних від розміру позики, сплата процентів здійснюється щомісячно у безготівковій формі. На виконання умов договору процентної позики від 25.02.2010 року № 1/2010 за період з 17.02.2010 року по 30.06.2011 року позивач отримав грошові кошти від ВТП «Вілк» ТзОВ на загальну суму 2380000 польських злотих (6219647 грн. 82 коп.). За користування позикою ТзОВ «Вілк Україна» перерахувало на рахунки нерезидента ВТП «Вілк» ТзОВ відсотки в сумі 412334,25 польських злотих або 1138109 грн. 78 коп., в тому числі у четвертому кварталі 2010 року - 594353 грн. 08 коп., у першому кварталі 2011 року - 213739 грн. 74 коп., у другому кварталі 2011 року - 330016 грн. 96 коп.
Згідно з пунктами 1, 2 статті 11 Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Польща про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і на майно від 12.01.1993 року проценти, що виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, будуть оподатковуватися в цій другій Державі, якщо такий резидент має фактичне право на ці проценти. Однак, такі проценти можуть також оподатковуватися у тій Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач фактично має право на проценти, податок, що стягується, не повинен перевищувати 10 процентів від загальної суми процентів. В акті перевірки зазначається, що ТзОВ «Вілк Україна» не надало документів, які підтверджували факт оподаткування сплачених відсотків у країні нерезидента. Перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 13.1, 13.2 статті 13, пункту 18.1 статті 18 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пункту 103.1 статті 103, пунктів 160.1, 160.2 статті 160 ПК України, пункту 2 статті 11 Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Польща про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і на майно від 12.01.1993 року, у зв'язку з чим не сплачено податок на доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України в сумі 113810 грн. 96 коп., в тому числі за четвертий квартал 2010 року - 59435 грн. 30 коп., перший квартал 2011 року - 21373 грн. 97 коп., другий квартал 2011 року - 33001 грн. 69 коп.
На підставі вказаного акту перевірки Луцькою ОДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення від 02.12.2011 року № 0002982200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 128670 грн. 79 коп., в тому числі, за основним платежем - 113810 грн. 96 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 14859 грн. 83 коп. (а. с. 6).
Позивач оскаржував вказане податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку, проте первинна та повторна скарги платника податку були залишені без задоволення, що підтверджується рішенням ДПС України від 12.03.2012 року № 4482/6/10-2115 (а. с. 29-32).
Пунктом 56.18 статті 56 ПК України від 02.12.2010 року № 2755-VI (чинного з 01.01.2011 року, з наступними змінами та доповненнями) передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.
Згідно із частиною другою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюються на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частин першої, другої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку суду, відповідач не довів правомірність податкового повідомлення-рішення від 02.12.2011 року № 0002982200, з огляду на таке.
Згідно із пунктами 13.1, 13.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (з наступними змінами та доповненнями, в редакції, чинній до 01.04.2011 року) будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти, зокрема, проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом. Резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.
Як передбачено пунктом 18.1 статті 18 цього ж Закону, якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.
Відповідно до пункту 103.1 статті 103 ПК України (в редакції, чинній з 01.04.2011 року) застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.
Згідно із пунктами 1, 2, 3 статті 11 Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Польща про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень від 12.01.1993 року (набрала чинності 11.03.1994 року) проценти, що виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, будуть оподатковуватися в цій другій Державі, якщо такий резидент має фактичне право на ці проценти. Однак, такі проценти можуть також оподатковуватись у тій Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач фактично має право на проценти, податок, що стягується, не повинен перевищувати 10 процентів від загальної суми процентів. Компетентні органи Договірних Держав за взаємною згодою встановлюють спосіб застосування такого обмеження. Термін «проценти» при використанні в цій статті означає доход від боргових вимог будь-якого виду, незалежно від іпотечного забезпечення і незалежно від володіння правом на участь у прибутках боржника, і зокрема, доход від урядових цінних паперів і доход від облігацій чи боргових зобов'язань, включаючи премії та винагороди, що сплачуються стосовно таких цінних паперів, облігацій та боргових зобов'язань. Штрафи за несвоєчасні виплати не розглядаються як проценти в межах цієї статті.
На думку суду, положення пунктів 1, 2 статті 11 зазначеної Конвенції (яка має пріоритет у правозастосуванні перед нормами національного законодавства) треба розуміти так, що за загальним правилом проценти, що виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, оподатковуються в цій другій Державі. Разом з тим, такі проценти можуть також оподатковуватись у тій Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але податок, що стягується, не повинен перевищувати 10 процентів від загальної суми процентів. При цьому, компетентні органи Договірних Держав (згідно із пунктом «і» статті 1 цієї Конвенції термін «компетентний орган» означає стосовно України - Міністра фінансів України або його повноважного представника, і, стосовно Польщі - Міністра фінансів Польщі або його повноважного представника) за взаємною згодою встановлюють спосіб застосування такого обмеження.
Проте, спосіб застосування обмеження, передбаченого статтею 11 вказаної Конвенції, за взаємною згодою компетентних органів України та Республіки Польща не визначений.
Суд при вирішенні даного спору також враховує, що ВТП «Вілк» ТзОВ є резидентом Республіки Польща, що підтверджується довідкою Люблінського Фінансового Відділу в Любліні від 13.07.2010 року (а. с. 46-47), включило в дохід відсотки по договору процентної позики № 1/2010 від 25.02.2010 року (а. с. 33-35), отримані від ТзОВ «Вілк Україна» 12.11.2010 року в сумі 215413,69 польських злотих, 13.01.2011 року - 79550,69 польських злотих, 05.04.2011 року - 117369,87 польських злотих, при цьому, податкова декларація за 2010 рік подана в податкові органи, податок на прибуток сплачено, що підтверджується довідкою Люблінського податкового управління в Любліні від 06.04.2012 року (а. с. 48-49), заявою ВТП «Вілк» ТзОВ від 16.11.2011 року № 321 (а. с. 50).
Таким чином, оскільки за користування позикою ТзОВ «Вілк Україна» перерахувало на рахунки нерезидента ВТП «Вілк» ТзОВ відсотки в сумі 412334,25 польських злотих або 1138109 грн. 78 коп., в тому числі у четвертому кварталі 2010 року - 594353 грн. 08 коп., у першому кварталі 2011 року - 213739 грн. 74 коп., у другому кварталі 2011 року - 330016 грн. 96 коп., тому такі проценти згідно із пунктом 1 статті 11 Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Польща про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень від 12.01.1993 року підлягають оподаткуванню в Республіці Польща. При цьому, позивачем надані суду докази, які підтверджують факт оподаткування сплачених відсотків в країні нерезидента (а. с. 46-50). Враховуючи, що спосіб застосування обмеження, передбаченого статтею 11 вказаної Конвенції (тобто, спосіб оподаткування процентів в Договірній Державі, де вони виникли), за взаємною згодою компетентних органів України та Республіки Польща не визначений, тому у відповідача були відсутні правові підстави з посиланням на пункт 2 статті 11 цієї ж Конвенції визначити позивачу податкове зобов'язання з податку на доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України в сумі 113810 грн. 96 коп., в тому числі за четвертий квартал 2010 року - 59435 грн. 30 коп., перший квартал 2011 року - 21373 грн. 97 коп., другий квартал 2011 року - 33001 грн. 69 коп.
Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм міжнародного договору, чинного законодавства України, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення 02.12.2011 року № 0002982200 прийняте відповідачем неправомірно та необґрунтовано, відтак, виходячи із наданих частиною другою статті 162 КАС України повноважень, позовні вимоги підлягають до задоволення шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Згідно із частиною першою статті 94 КАС України на користь позивача слід присудити з Державного бюджету України судовий збір, сплачений платіжним дорученням № 1551 від 11.04.2012 року (а. с. 2).
Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 КАС України, на підставі Податкового кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції від 02 грудня 2011 року № 0002982200.
Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вілк Україна» судовий збір в розмірі 1286 гривень 72 копійки (одна тисяча двісті вісімдесят шість гривень сімдесят дві копійки).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 12 червня 2012 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.М.Валюх
