ПОСТАНОВА
Іменем України
31 серпня 2018 року
Київ
справа №2а/0370/1070/12
адміністративне провадження №К/9901/9513/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,
суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П,
розглянувши у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби
на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 07.06.2012 (головуючий суддя Валюх В.М.)
та на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2015 (головуючий суддя: Обрізко І.М., судді: Левицька Н.Г, Сапіга В.П.)
у справі № 2а/0370/1070/12
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вілк Україна»
до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби
про скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ :
Товариство з обмеженою відповідальністю «Вілк Україна» (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ОДПІ), в якому просило: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ОДПІ від 02.12.2011 № 0002982200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 113810,96 грн. за основним платежем та на 14859,83 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 07.06.2012, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2015, позов задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 02.12.2011 № 0002982200.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме: пункту 13.1 ст. 13, пункту 18.1 ст. 18 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР); пункту 103.1 ст. 103, пунктів 160.1, 160.2 ст. 160 Податкового кодексу України (далі - ПК України); пункту 2 ст. 11 Конвенції між Урядом України та Урядом Республіки Польща про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і на майно від 12.01.1993 року (далі - Конвенція). Доводи касаційної скарги дублюють висновки акту перевірки, які стали підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення.
Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Фактичною підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань із податку на прибуток згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 16.11.2011 № 9163/23-2/36959411. Згідно цих висновків позивач порушив норми пунктів 13.1, 13.2 ст.13, пункту 18.1 ст. 18 Закону № 334/94-ВР, пункту 103.1 ст. 103, пунктів 160.1, 160.2 ст. 160 ПК України, пункту 2 ст. 11 Конвенції, занижено податок на прибуток у сумі 113810,96 грн., за четвертий квартал 2010 року, перший та другий квартали 2011 року, через неутримання та невнесення до бюджету податку з доходів нерезидента при виплаті йому процентів за договором процентної позики № 1/2010 від 25.02.2010 року, укладеним з ВТП «Вілк» ТзОВ (м. Хелм, Республіка Польща).
На підставі акту перевірки ОДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення від 02.12.2011 № 0002982200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 113810,96 грн. за основним платежем та на 14859,83 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
У судовому процесі встановлено, що ТОВ «Вілк Україна» за період з 17.02.2010 по 30.06.2011 перерахувало ВТП «Вілк» ТзОВ (резидент Республіки Польща) проценти за умовами договору процентної позики від 25.02.2010 № 1/2010 (з урахуванням додаткової угоди від 10.08.2010 року № 1) у сумі 412334,25 польських злотих, або 1138109,78 грн., у тому числі у четвертому кварталі 2010 року - 594353,08 грн., у першому кварталі 2011 року - 213738,74 грн., у другому кварталі 2011 року - 330016,96 грн. При цьому податок на прибуток із цієї суми доходу не був утриманий та сплачений до Державного бюджету України.
Відповідно до частини 1 пункту 13.1 ст. 13 Закону № 334/94-ВР Будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.
Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти: а) проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом; (підпункт «а» пункту 13.1 цієї статті).
Згідно з пунктом 13.2 Резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.
Пунктом 103.1 ст. 103 ПК встановлено, що застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.
Відповідно до пункту 103.2 цієї статті особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.
Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті.
Підпунктом «а» пункту 160.1 ст. 160 ПК будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею.
Для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються: а) проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом.
Згідно з пунктом 160.2 цієї статті резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3 - 160.6 цієї статті, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.
Нормами пунктів 1 і 2 статті 11 Конвенції визначено, що проценти, що виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, будуть оподатковуватися в цій другій Державі, якщо такий резидент має фактичне право на ці проценти.
Однак , такі проценти можуть також оподатковуватись у тій Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач фактично має право на проценти, податок, що стягується, не повинен перевищувати 10 процентів від загальної суми процентів. Компетентні органи Договірних Держав за взаємною згодою встановлюють спосіб застосування такого обмеження.
Незважаючи на положення пункту 2 цієї статті, проценти, що виникають у Договірній Державі, повинні звільнятись від оподаткування в цій Державі, якщо вони одержуються і дійсно належать Уряду другої Договірної Держави або її місцевому органу влади, або будь-якому агентству, або за допомогою цього Уряду чи місцевого органу (пункт 8 ст. 11 Конвенції).
Застосовуючи вказані правові норми, суди попередніх інстанцій, встановивши у судовому процесі факт оподаткування процентів, отриманих ВТП «Вілк» ТзОВ (резидент Республіки Польща) від позивача у країні резидентства останнього, зробили висновок, що вказаними нормами встановлене загальне правило, за яким проценти, сплачені резиденту Польщі оподатковуються у країні резиденства останнього. При цьому, частиною 2 ст. 11 Конвенції передбачається альтернативна можливість оподаткування таких процентів у Державі виникнення таких доходів (процентів).
Однак , із такими висновками судів не можна погодитися, оскільки вони не відповідають правильному змісту правового регулювання вищевказаних норм.
Аналізуючи вищезазначені норми права, проценти, сплачені позивачем за кредитними договорами резиденту Республіки Польща, можуть оподатковуватись в Україні відповідно до її законодавства з урахуванням норм міжнародних угод щодо максимального розміру ставки податку та інших особливостей оподаткування за цими угодами. Положення статті 11 Конвенції стосовно оподаткування процентів, виплачених на користь нерезидента не можуть трактуватися як такі, що надають платнику податку право вибору, в якій саме з двох договірних держав здійснюватиметься оподаткування одержаного доходу, оскільки таке тлумачення не відповідає дійсному змісту цієї міжнародної угоди та суті податку з доходів, виплачених нерезиденту, із джерелом походження в Україні.
Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 30.10.2012 у справі за позовом ВАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів» до СДПІ у м. Миколаєві про скасування податкового повідомлення-рішення.
Суди попередніх інстанцій не звернули увагу на такий зміст правового регулювання вищенаведених правових норм та зробили помилковий висновок про задоволення позову.
Відповідно до частини 1 ст. 351 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина 3 цієї статті).
Керуючись ст.ст. 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби задовольнити.
Скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 07.06.2012 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2015, у задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя:
І.А. Васильєва
Судді:
С.С. Пасічник
В.П. Юрченко
