6/375/06
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
=======================================================================
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
"18" жовтня 2006 р. |
Справа № 6/375/06 |
м. Миколаїв
|
за позовом |
Приватного підприємства "Союз-Бізнес –Юг" м.Миколаїв |
|
до відповідача |
СДПІ ВПП у м.Миколаєві. |
|
про |
Скасування рішень і зобов’язання перерахувати кошти |
Суддя Ткаченко О.В
Секретар Шевченко Л.В.
Представники:
|
Від позивача |
Брашавецький Г.Г. |
|
Від відповідача |
Бойко О.В., Гаврилова Т.А. |
Внаслідок реорганізації податкової служби ДПІ у м.Миколаєві замінено на СДПІ ВПП у м.Миколаєві.
Суть спору: В деклараціях за березень і квітень 2005р. підприємцем було заявлено до відшкодування 12346грн. і 16332грн.
За наслідками перевірок підприємства(акти № 15/15-10279 і №19/15-10279) податковою службою 09.06.2005р. були прийнято рішення №1621502/0(№1621502/1 від 06.07.2005р. в порядку адміністративного оскарження) про зменшення суми бюджетного відшкодування на 12346грн. і 26.07.2005р. № 0001771502/0 на суму 16332грн.
Підставою для прийняття рішення було вказано порушення до пп. 7.7.2 п.7.7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість"(в редакції, що діяла на час подання декларацій) і п.1.2 Наказу ДПА України від 30.05.1997 № 166 "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання".
Порушення полягало в поданні декларація у формі, яка не передбачена для таких платників податку, як позивач, і не містить розрахунку бюджетного відшкодування, що позбавляє позивача права на таке відшкодування.
Позивач звернувся з позовом про скасування вказаних рішень, а також рішення від 12.04.2006р. і зобов’язати податкову службу відшкодувати суму ПДВ.
В судовому засіданні уточнив вимоги і просив скасувати рішення №1621502/0(№1621502/1 від 06.07.2005р. в порядку адміністративного оскарження) про зменшення суми бюджетного відшкодування на 12346грн. і № 0001771502/0 від 26.07.2005р. на суму 16332грн., а також зобов’язати відповідача відшкодувати і перерахувати на його розрахунковий рахунок 28678грн.
Відповідач позов не визнав з підстав, вказаних в акті перевірки і рішенні.
Крім того, зазначив, що при наданні декларації не надав пояснення щодо форми декларації, а також, що частина податку неправомірно включена до кредиту оскільки деякі операції у вказаному періоді здійснювались з підприємством, реєстрацію якого скасовано.
Господарський суд, розглянувши матеріали справи вважає, що задоволенню підлягають тільки вимоги в частині скасування рішень, виходячи з такого.
Підпункт 7.7.2 п.7.7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" передбачає, що підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.
Наказ ДПА України від 30.05.1997 № 166 "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання" встановлено, що такі платники податку на додану вартість, до яких відноситься позивач, подають скорочену форму декларації без розрахунку частки бюджетного відшкодування.
Проте ст.7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість"(в редакції, що діяла на час подання декларацій) не містить обмежень щодо відшкодування ПДВ в залежності від того, у якій формі платник податку надає декларацію.
Згідно з п.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Керуючись вказаною нормою, суд при прийнятті рішення застосував приписи Закону "Про податок на додану вартість", а не Наказу ДПА України від 30.05.1997 № 166.
Крім того, Законом України від 25.06.1991 № 1251-XII "Про систему оподаткування" механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) може встановлюватися або змінюватися тільки законами про оподаткування.
Механізм справляння податку на додану вартість, тобто порядок обчислення і сплати податку, встановлено ст.7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", яка не містить обмежень щодо відшкодування податку платникам, для яких передбачено подання декларації за скороченою формою.
Отже оскаржувані позивачем рішення є неправомірними.
Рішенню суду, яке надав відповідач, господарським судом оцінка не надається, оскільки зазначені в ньому обставини не відносяться до предмету розгляду даної справи. По даній справі суд(як орган який перевіряє законність і обґрунтованість рішень податкової служби і не є органом, що визначає відповідність діяльності підприємців вимогам податкового законодавства) може надавати оцінку тільки тим доказам і обставинам, що були зазначені в рішенні і акті перевірки.
Друга вимога позивача не підлягають задоволенню, оскільки Закон України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість"(в редакції, що діяла на час подання декларацій) передбачає, що у разі виникнення бюджетної заборгованості платник податку має право звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету(де відповідачем повинний бути також орган Держказначейства), а не з вимогою до податкової служби відшкодувати і перерахувати на його розрахунковий рахунок суму бюджетної заборгованості.
Керуючись ст.ст. 94,161-163 КАС України,
господарський суд
П О С Т А Н О В И В :
Скасувати податкові повідомлення рішення ДПІ у м.Миколаєві №1621502/0 від 09.06.2005р., №1621502/1 від 06.07.2005р. і № 0001771502/0 від 26.07.2005р.
В позовних вимогах про відшкодування і перерахування податковою службою бюджетної заборгованості відмовити.
Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
|
Суддя |
О.В.Ткаченко |
