6/375/06
|
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _________________________________________________________________________________________ |
|
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
|
"11" січня 2007 р. |
Справа № 6/375/06 |
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Туренко В.Б.
суддів: Бандури Л.І., Поліщук Л.В.
при секретарі судового засідання Селіховій Г.В.
за участю представників сторін:
від позивача – Брашавецький Г.Г.
від відповідача –Бойко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві
на постанову господарського суду Миколаївської області від 18.10.2006р.
у справі № 6/375/06
за позовом Приватного підприємства „Союз-Бізнес-Юг”, м. Миколаїв
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві
про скасування податкових повідомлень-рішень і зобов’язання перерахувати кошти в сумі 28678,00грн.
встановив:
ДПІ у м. Миколаєві проведені невиїзні камеральні перевірки Декларацій з податку на додану вартість за березень, квітень 2005р., лютий 2006р. ПП „Союз-Бізнес-Юг”, за наслідками яких складені акти від 07.06.2005р. №15/15-10279, від 25.07.2005р. № 19/15-10279, від 12.04.2006р. №631/15-200/33368140, де зазначено, що підприємство в порушення п.п.7.7.2. п.7.7. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, п.1.2. Порядку заповнення та подання Декларацій з податку на додану вартість, надало Декларації з ПДВ за березень та квітень 2005р. по повній, а не скороченій формі, внаслідок чого неправомірно задекларувало до відшкодування з бюджету суми ПДВ в розмірі 12326,00грн. за березень 2005р. (з урахуванням уточнюючого розрахунку) і 16332,00грн. за квітень 2005р., а також на підставі п.п.7.7.2., 7.7.5., 7.7.7. п.7.7. ст.7 вказаного Закону та п.п.4.2.2. п.4.2. ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” зменшено суму податку на додану вартість заявлену до відшкодування з бюджету в податковій декларації з ПДВ за лютий 2006р. на 29856,00грн. (а.с.36-47).
На підставі вказаних актів ДПІ у м. Миколаєві прийняті податкові повідомлення-рішення:
- від 09.06.2005р. № 1621502/0 про завищення бюджетного відшкодування з
податку на додану вартість за березень 2005р. на 12326,00грн. (а.с.31);
- від 26.07.2005р. № 0001771502/0 про завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2005р. на 16332,00грн. (а.с.29);
- від 12.04.2006р. № 1000181502/0 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2006р. на 29856,00грн. (а.с.28).
За наслідками адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 09.06.2005р. № 1621502/0, ДПІ у м. Миколаєві 06.07.2005р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 1621502/1 про завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2005р. у розмірі 12326,00грн. (а.с.30).
Інші податкові повідомлення-рішення не оскаржувались платником в адміністративному порядку (а.с.25-27).
ПП „Союз-Бізнес-Юг” в серпні 2006р. звернулось з адміністративним позовом до ДПІ у м. Миколаєві про скасування податкових повідомлень-рішень від 09.06.2005р.№ 1621502/0, від 06.07.2005р. № 1621502/1, від 26.07.2005р. № 0001771502/0, від 12.04.2006р. без зазначення номеру, які були прийняті на підставі актів перевірки відповідно від 07.06.2005р. за №15/15-10279, від 06.07.2005р. № 11151/10/25-114-16, від 25.07.2005р. № 19/15-10279, від 12.04.2006р. № 631/15-200/33368140, а також просило зобов’язати відповідача здійснити відшкодування ПДВ в сумі 29856,00грн. на користь позивача (а.с.2-4).
Заявою від 05.09.2006р., позивач уточнив позовні вимоги і просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 09.06.2005р. № 1621502/0 від 06.07.2005р. № 1621502/1, прийняті на підставі акту перевірки від 07.06.2005р. № 15/15-10279, податкове повідомлення-рішення від 26.07.2005р. № 0001771502/0, прийняте згідно акту від 25.07.2005р. №19/15-10279 та податкове повідомлення-рішення від 12.04.2006р. № 1000181502/0, прийняте на підставі акту від 12.04.2006р. № 631/15-200/33368140 (а.с.33).
27.09.2006р. позивач надав заяву про зміну позову і просив скасувати повідомлення-рішення № 162502/0 від 09.06.2005р., № 1621502/1 від 06.07.2005р., № 0001771502/0 від 26.07.2005р., № 1000181502/0 від 12.04.2006р. та зобов’язати відповідача відшкодувати і перерахувати на розрахунковий рахунок позивача із Держбюджету 28678,00грн., а також судові витрати (а.с.89-90).
Заперечуючи проти задоволення позову, ДПІ у м. Миколаєві послалась на обставини, що були встановлені при перевірках та викладені у відповідних актах (а.с.49-52).
В процесі розгляду справи, у зв’язку із реорганізацією податкового органу, згідно наказу Державної податкової адміністрації у Миколаївській області від 29.06.2006р. № 307, судом здійснено процесуальне правонаступництво, ДПІ у м. Миколаєві замінено на СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві, про що відображено у судовому рішенні (а.с.82-83, 96).
Як з’ясовано апеляційною інстанцією, позивач у судовому засіданні 18.10.2006р. в усній формі уточнив позовні вимоги, знявши з розгляду питання щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 12.04.2006р. № 1000181502/0, прийняте на підставі акту від 12.04.2006р. №631/15-200/33368140, яким було зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2006р. на суму 29856,00грн.
Постановою господарського суду Миколаївської області від 18.10.2006р. (суддя Ткаченко О.В.), яка складена у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України 31.10.2006р., податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Миколаєві № 1621502/0 від 09.06.2005р., № 1621502/1 від 06.07.2005р. і №0001771502/0 від 26.07.2005р. скасовані, у задоволені позовних вимог про відшкодування і перерахування податковою службою бюджетної заборгованості відмовлено (а.с. 96-97).
Не погодившись з постановою суду, відповідач 27.10.2006р. звернувся із заявою про апеляційне оскарження, а 08.11.2006р. –з апеляційною скаргою, в якій просить постанову скасувати, у позові відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.
У письмових запереченнях позивач просив постанову залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із наступного.
Предметом даного спору є оскарження позивачем податкових повідомлень-рішень про завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень і квітень 2005р. та зобов’язання податкового органу відшкодувати цю бюджетну заборгованість за вказані періоди.
Як вбачається з актів перевірки висновки податкового органу щодо завищення бюджетного відшкодування за березень та квітень 2005р. ґрунтуються на слідуючому. ПП „Союз-Бізнес-Юг” підпадає під критерії платника податку, який подає декларацію з ПДВ за скороченою формою (за ознакою –обсяг оподатковуваних операцій менш ніж 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян протягом будь-якого періоду за останні 12 календарних місяців) без надання розрахунку частини бюджетного відшкодування, так як у цьому випадку у платника не виникає права на отримання відшкодування за звітний період. Такий висновок ДПІ зроблено на підставі приписів п.1.2. Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997р. № 166, зареєстрованого Мінюстом України 09.07.1997р. № 250/2054 та п.п.7.7.2. п.7.7. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. № 168/97-ВР в редакціях, що діяли у вищевказаних податкових періодах.
Між тим, відповідно до п.п.7.7.2. п.7.7. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” (із змінами станом на 01.06.2004р.) у строки, передбачені законом для відповідного податкового періоду, платник податку подає органу державної податкової служби за місцем свого знаходження податкову декларацію незалежно від того, чи виникло у цьому періоді податкове зобов’язання чи ні.
Згідно із п.п.7.7.1., 7.7.3. п.7.7. ст.7 означеного Закону, суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду. У разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з п.п.7.7.1. цієї статті, має від’ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для отримання є дані тільки податкової декларації за звітний період.
Отже, вищевказані норми означеного Закону (в редакції, що діяла на час подання декларацій) не містять обмежень щодо відшкодування податку на додану вартість в залежності від того, у якій формі платник податку надає декларацію (скорочена або повна), головне, щоб останнім сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню була розрахована у відповідності із п.п.7.7.1. п.7.7. ст.7 вказаного Закону.
Посилання ДПІ на те, що при бюджетному відшкодуванні слід дослідити факт надмірної сплати платником сум податку, які включені до податкового кредиту в деклараціях за березень та квітень 2005р., не приймаються колегією до уваги, оскільки це питання не досліджувалось податковим органом при перевірках, не відображено в актах, на підставі яких приймались оскаржені податкові повідомлення-рішення і не за цих підстав податкова інспекція дійшла висновку про завищення податкового кредиту по Деклараціям з ПДВ за березень, квітень 2005р.
За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги посилання ДПІ на п.1.2. Порядку № 166.
Згідно із ч.5. п.п.7.7.7. п.7.7. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” (в редакції, яка діяла до 01.06.2004р.) суми, що не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю. Платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету. Враховуючи, що позивач звернувся до податкової служби без залучення органу Держказначейства з вимогою про відшкодування і перерахування на його розрахунковий рахунок бюджетної заборгованості, тобто обрав не той засіб захисту своїх інтересів, суд правомірно відмовив у задоволенні вимог в цій частині.
З урахуванням викладеного, підстави для скасування постанови суду відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві залишити без задоволення, а постанову господарського суду Миколаївської області від 18.10.2006р. зі справи №6/375/06 –без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя В.Б. Туренко
Судді: Л.І. Бандура
Л.В. Поліщук
