Головуючий у 1 інстанції - Горбенко К.П.
Суддя-доповідач - Сіваченко І.В.
Україна
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
Іменем України
25 червня 2008 року справа № 22-а-3273/08
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
|
головуючого судді |
Сіваченка І.В. |
||
|
суддів при секретарі за участі позивача |
Гаврищук Т.Г., Дяченко С.П. Безруковій В.М. ОСОБА_1 |
|
|
|
розглянувши у відкритому |
судовому засіданні |
|
|
|
апеляційну скаргу |
Калінінського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради |
|
|
|
на постанову |
Донецького окружного адміністративного суду |
|
|
|
від |
31 січня 2008 року |
|
|
|
по справі |
№ 2-а-1415/08 |
|
|
|
за позовом |
ОСОБА_1 |
|
|
|
до |
Калінінського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради |
|
|
|
про |
визнання дій протиправними та стягнення не донарахованих сум щорічної допомоги на оздоровлення, - |
|
|
В С Т А Н О В И Л А :
26.11.2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 31.01.2008 року позов ОСОБА_1 до Калінінського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради про стягнення грошових сум на оздоровлення за 2000-2007 роки було задоволено частково, а саме задоволено за 2000-2005 та 2007 роки. В частині стягнення щорічних виплат на оздоровлення за 2006 рік позивачу відмовлено, оскільки відповідно до п.37 ст. 77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» дія абзацу другого та третього частини четвертої статті 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” була зупинена в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати на 2006 рік.
Суд першої інстанції при розгляді справи встановив, що позивач дійсно є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції 1 категорії і є інвалідом 3 групи та перебуває на обліку у відповідача, при цьому розмір мінімальної заробітної плати на момент виплати становив:
- у 2000-2003 році - 205 гривень;
- у 2004 році - 237 гривні;
- у 2005 році - 290 гривні;
- у 2007 році - 420 гривень.
В порушення зазначених норм відповідачем щорічна допомога у визначеному розмірі позивачеві не нарахована і не сплачена. Фактично нараховано та сплачено (а.с. 12):
- за 2000- 2004 рік - по 21,50 грн.;
- за 2005 - 2007 рік - по 90 грн.
Таким чином, суд першої інстанції вирішив, що позивач щорічно повинен був отримати від відповідача разову грошову допомогу у таких розмірах:
за 2000 рік - (205 гривень х 4) - 21, 50 гривень = 798, 50 гривень;
за 2001 рік - (205 гривень х 4) - 21, 50 гривень = 798, 50 гривень;
за 2002 рік - (205 гривень х 4) - 21, 50 гривень = 798, 50 гривень;
за 2003 рік - (205 гривень х 4) - 21, 50 гривень = 798, 50 гривень;
за 2004 рік - (237 гривень х 4) - 21, 50 гривень = 926, 50 гривень;
за 2005 рік - (290 гривень х 4) - 90 гривень = 1070 гривень;
за 2007 рік - (420 гривні х 4) - 90 гривень = 1590 гривень.
Тобто судом було встановлено, що фактично за 2000-2005 та 2007 роки відповідачем було недоплачено позивачеві сума щорічної разової допомоги у розмірі 6780,50 грн.
Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, а саме, він здійснював виплати, керуючись Постановою № 562 від 12.07.2005 р. “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Наполягав на застосуванні ст.ст. 99, 100 КАС України стосовно пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом.
В судовому засіданні позивач заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Представник відповідача до апеляційного суду не прибув.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне її задовольнити частково, з наступних підстав.
Суд апеляційної інстанції при розгляді справи встановив, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії та є інвалідом 3 групи.
Відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ) передбачена щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії 3 групи - у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
За 2000 та 2004 роки Управління виплатило щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі по 21,50 грн., установлені постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - постанова №836), за 2005 та 2007 роки - по 90 грн., встановлені Постановою КМУ № 562 від 12.07.2005 р. “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі - постанова №562).
Задовольнивши позов про стягнення недоотриманої щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення за 2000-205 роки, місцевий суд припустився помилки, не врахувавши наступне.
В суді першої інстанції (зокрема, а.с.33-38) та в апеляційній скарзі відповідач наполягав на застосуванні судом наслідків пропуску строку звернення до суду, передбачених ст.ст. 99, 100 КАС України.
Як вказувалось раніше, з позовом до суду ОСОБА_1 звернувся 26.11.2007 року, в той час як перелічені вище вимоги, зокрема, що стосуються виплати недоплаченої, на думку позивача, щорічної допомоги на оздоровлення за 2000-2005 роки, які були сплачені ОСОБА_1 до 11.10.2005 року.
Річний строк звернення до суду передбачений в ст. 99 КАС України. Виплата допомоги на оздоровлення мала щорічний характер, тому про порушення свого права, якщо позивач вважав своє право порушеним, він міг дізнатися при виплаті допомоги за відповідний період. Незнання законодавства не є поважною причиною пропуску такого строку. Будь-яких інших підстав для поновлення строку звернення до суду позивачем не наведено та не доведено.
Згідно ч.1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного строку за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Враховуючи викладене, вище перелічені вимоги ОСОБА_1 підлягають відхиленню по сплаті допомоги на оздоровлення за 2000-2005 роки. В цій частині постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Також суд першої інстанції помилково дійшов до висновку про задоволення позову в частині подальшого нарахування та виплати позивачу зазначеної компенсації з урахуванням мінімальної заробітної плати, оскільки відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Таким чином, неможливо зобов'язати відповідача на майбутнє вчиняти певні дії, оскільки відсутні факти порушення прав позивача у майбутньому.
Далі, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Постановою № 562 усупереч Закону № 796-ХІІ (який встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати) установлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі й, зокрема, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії 3 групи 90 гривень, у той час як Верховною Радою України неодноразово змінювався розмір мінімальної заробітної плати, щорічно затверджувався державний бюджет.
Тому, оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону № 796-ХІІ та Закони України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2007 рік, а не постанова № 562.
Положення пункту 30 статті 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, яким зупинено на 2007 рік дію в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати - абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від № 6-рп від 09.07.2007 р.
Згідно частини 4 статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Проте стосовно виплати недоплаченої допомоги за 2007 рік суд першої інстанції висновки зробив правильно, але зробив помилку, взявши при нарахуванні заборгованості 420 гривень мінімальної заробітної плати.
Згідно ст. 76 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” до 1 квітня 2007 року (тобто й на час виплати відповідної допомоги позивачу - 23.03.2007) розмір мінімальної заробітної плати становив 400 гривень. Позивачу відповідачем сплачено за 2007 рік 90 гривень. Недоплата ОСОБА_1 складе: 400 х 4 = 1600 - 90 = 1510 гривень.
В повному обсязі постанова складена 26.06.2008 року.
Керуючись ст.ст. 195-196, п.3 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.4 ч.1 ст. 202, п.3 ч.1 ст. 205, ст. 206, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Калінінського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради - задовольнити частково.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31 січня 2008 року у справі № 2-а-1415/08 за позовом ОСОБА_1 до Калінінського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради «про визнання дій неправомірними та стягнення не донарахованих сум щорічної допомоги на оздоровлення» - скасувати.
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з Калінінського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради на користь ОСОБА_1 за рахунок Державного бюджету України суму недоотриманої компенсації на оздоровлення за 2007 рік у розмірі 1510 грн.
В решті позовних вимог - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту складення її в повному обсязі.
Головуючий:
Судді:
