КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
|
У Х В А Л А Іменем України |
|
|
14.08.2008 р. |
Справа № 22-а-3273/08× |
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєлової Л. В.
суддів: Усенко В.Г.
Романчук О.М.
при секретарі: Джуринській Н. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за апеляційною скаргою відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Хмільницької міської ради на постанову Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 26.06.2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Хмільницької міської ради про стягнення недоплаченої разової щорічної допомоги учаснику війни, -
В С Т А Н О В И В:
У червні 2007 року позивач - ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Хмільницької міської ради про стягнення недоплаченої разової щорічної допомоги учаснику війни.
Постановою Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 26.06.07 року позовні вимоги задоволені частково:
- визнано незаконними дії управління праці та соціального захисту населення Хмільницької міської ради по нарахуванню та виплаті щорічної разової допомоги ОСОБА_1 та зобов'язано зробити перерахунок та стягнути на користь ОСОБА_1 суму недоплаченої разової допомоги, як учаснику війни, за 2006 рік у розмірі 1077 грн.
Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, представником відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Хмільницької міської ради було подано заяву про апеляційне оскарження та апеляційну скаргу, в якій, апелянт просить скасувати постанову Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 26.06.07 року та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити повністю, посилаючись на те, що постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм чинного законодавства.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що позивачу неправомірно було виплачено щорічну разову грошову допомогу у заниженому розміру за 2006 рік в сумі 50 грн., оскільки згідно Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» позивачці, як учаснику війни, щорічно до 5 травня повинна надаватись одноразова допомога у розмірі 3-х мінімальних пенсій за віком. Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік» станом на 01.04.2006 року розмір мінімальної пенсії за віком був визначений у розмірі 359,00 грн., а тому з відповідача - Управління праці та соціального захисту населення на користь позивача, як учаснику війни, має бути стягнуто сума у розмірі 1077 грн. недоплаченої разової допомоги.
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції було встановлено, що позивач - ОСОБА_1 являється учасником війни, про що компетентним органом їй було видано посвідчення НОМЕР_1 (а.с. 7) та відповідно до довідки управління праці та соціального захисту населення Хмільницької міської ради Вінницької області (а.с. 4) має право на пільги згідно Закону України «Про статус та соціальний захист ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Як вбачається з довідки управління праці та соціального захисту населення Хмільницької міської ради Вінницької області (а.с. 4), позивачці було виплачено одноразову щорічну грошову допомогу у таких розмірах:
- за 2004 рік зазначена виплата не здійснювалась;
- за 2005 рік було виплачено 50 грн.;
- за 2006 рік було виплачено 50 грн.
Суд першої інстанції правомірно відмовив позивачу у задоволенні її позовних вимог щодо стягнення з відповідача сум недоплаченої разової грошової допомоги за 2004, 2005 роки, виходячи з наступного.
Так, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення недоплаченої одноразової допомоги як учаснику війни за 2004-2005 роки не підлягають задоволенню.
Київський апеляційний адміністративний суд погоджується з висновком суду першої інстанції з приводу задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення одноразової грошової допомоги як учаснику війни за 2006 рік, виходячи з наступного.
Частиною 3 ст. 2 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлено, що нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.
Однак, Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» зупинено дію положень Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги учасникам війни та встановлений інший розмір такої виплати, виходячи із обсягу видатків, виділених на цю мету при формуванні показників Державного бюджету.
Обговорюючи питання про можливість застосування до спірних правовідносин Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», колегія суддів виходить з наступного.
Згідно приписам ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Окрім того, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади» звернуто увагу на те, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод (абз.1 п.19).
У Конституції України, Україну проголошено демократичною, соціальною, правовою державою (стаття 1), визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (стаття 3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений (стаття 22).
На підставі статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини другої статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.
Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України (лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк).
Рядом Рішень Конституційного Суду України роз'яснено, що окремі положення Законів про Державний бюджет України щодо зупинення або обмеження пільг, компенсацій і гарантій є такими, що не відповідають Конституції України.
Окрім того, встановлений частиною другою статті 95 Конституції України, частиною другою статті 38 Бюджетного Кодексу перелік правовідносин, які регулюються Законом про Державний бюджет України, є вичерпним, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, зокрема Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та не може будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
За змістом положень частин 2 і 3 статті 22 Основного Закону України конституційні права гарантуються, а держава повинна утримуватись від прийняття будь-яких актів, які призводили б до скасування чи звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Отже, встановлення Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» розміру виплат щорічної разової грошової допомоги учасникам війни, виходячи із обсягу видатків, виділених на цю мету при формуванні показників Державного бюджету, обмежило обсяг прав даної категорії громадян, визначених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Залишивши незмінним зміст права на отримання щорічної разової грошової допомоги, Закон про Державний бюджет України на 2006 рік звузив обсяг цього права, встановивши інший (менший) розмір такої виплати, і водночас фактично скасував конституційну гарантію забезпечення належних умов існування ветеранів війни.
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції при розрахунку суми разової щорічної допомоги, обґрунтовано керувався положеннями Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а не положеннями Закону України «Про Державний бюджет України» за 2006 рік.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» N 3551-XII у редакції, яка була чинна на момент звернення позивача до суду, встановлено, що щорічно до 5 травня учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього СРСР за самовіддану працю та бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, виплачується разова грошова допомога у розмірі чотирьох мінімальних пенсій за віком, іншим учасникам війни - у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.
Згідно Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» станом на 01.04.2006 року розмір мінімальної пенсії за віком був визначений у розмірі 359,00 грн.
Таким чином, стягненню з відповідача - управління праці та соціального захисту населення Хмільницької міської ради підлягає сума 1077 грн.
Так, відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене‚ колегія суддів приходить до висновку‚ що постанова ґрунтується на всебічному‚ повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи‚ які мають значення для вирішення спору‚ відповідає нормам матеріального та процесуального права‚ доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції‚ викладених у зазначеній постанові‚ у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Хмільницької міської ради - залишити без задоволення.
Постанову Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 26.06.2007 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий:
Судді:
