Результат рішення: Справу витребувано. У задоволенні клопотання відмовлено. У задоволенні позову відмовлено. У задоволенні скарги відмовлено. Клопотання задоволено. Позов задоволено частково. Провадження відкрито. Рішення залишено без змін. Рішення змінено. Рішення скасовано. Рішення скасовано частково. Скарга задоволена.

Дата набрання законної сили: 19.03.2026

Єдиний державний реєстр судових рішень

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2026 року

м. Київ

справа № 990/218/25

провадження № 11-385заі25

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого Погрібного С. О.,

судді-доповідача Гімона М. М.,

суддів Банаська О. О., Білоконь О. В., Булейко О. Л., Воробйової І. А., Ємця А. А., Короля В. В., Кравченка С. І., Кривенди О. В., Мартинюк Н. М., Пількова К. М., Стефанів Н. С., Ступак О. В., Ткача І. В., Ткачука О. С.,

за участю:

секретаря судового засідання Лупінос Я. В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Огнев`юк Тетяни Василівни,

представника Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Леошка Данила Дмитровича,

розглянула в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії

за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18 вересня 2025 року (судді Олендер І. Я., Юрченко В. П., Бившева Л. І., Гончарова І. А., Ханова Р. Ф.),

УСТАНОВИЛА

І. ФАБУЛА СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивачки

1. Позивачка ОСОБА_1 19 травня 2025 року звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом, згідно з яким просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія) від 17 квітня 2025 року про затвердження результатів виконання практичного завдання учасниками конкурсу 03 - 07, 10 та 11 лютого 2025 року (цивільна спеціалізація), 12 - 14 та 17 - 21 лютого 2025 року (кримінальна спеціалізація), визначення загальних результатів першого етапу кваліфікаційного оцінювання «Складання кваліфікаційного іспиту», допуск до другого етапу «Дослідження досьє та проведення співбесіди» у межах оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами) конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах відносно ОСОБА_1 , зокрема:

1) за порядковими номерами 1052 і 1825 додатка до рішення Комісії від 17 квітня 2025 року «Результати практичного завдання, виконаного 03 - 07, 10 та 11 лютого 2025 року (цивільна спеціалізація), 12 - 14 та 17 - 21 лютого 2025 року (кримінальна спеціалізація)» - кодовані результати практичного завдання (індивідуальний код 0059480) - 47 балів та (індивідуальний код 0099600) 57,5 бала;

2) за порядковим номером 258 додатка до рішення Комісії від 17 квітня 2025 року «Декодовані результати виконання практичного завдання 03- 07, 10 та 11 лютого 2025 року (цивільна спеціалізація), 12- 14 та 17- 21 лютого 2025 року (кримінальна спеціалізація)» - за перше судове рішення (код 0059480) 47 балів, за друге судове рішення (код 0099600) 57,5 бала, що у сумі склало 104,5 бала, результат етапу кваліфікаційного іспиту - «не складено»;

3) за порядковим номером 456 графи 12, 14-20 Додатку «Загальні результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами)» (Загальні результати кваліфікаційного іспиту);

- зобов`язати ВККС ухвалити нове рішення за результатами повторного оцінювання виконаних ОСОБА_1 практичних завдань (індивідуальні коди 0059480 та 0099600) у складі екзаменаційної колегії з числа членів ВККС, які не здійснювали перевірки практичних завдань кримінальної спеціалізації, та з урахуванням висновків суду у справі за цим позовом, зокрема щодо перевірки та виявлення, чи не було оцінювання практичних завдань дискримінаційним за критерієм «співпадіння мотивувальної і резолютивної частин судового рішення із правовим висновком Верховного Суду».

2. ОСОБА_1 обґрунтовувала пред`явлений позов тим, що оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки прийняті за результатами оцінювання, проведеного з порушенням визначених принципів кваліфікаційного іспиту, зокрема об`єктивності, прозорості та рівності умов для його учасників.

3. Позивачка зазначає, що екзаменаційні відомості не містять інформації про кількість балів, виставлених за кожен із передбачених Методичними вказівками з оцінювання практичного завдання з кримінальної спеціалізації, виконаного кандидатами на посади суддів апеляційних судів під час кваліфікаційного іспиту, затверджених рішенням Комісії від 17 липня 2024 року № 228/зп-24

(далі - Методичні вказівки) елементів оцінювання. На думку позивачки, відсутність такої деталізації унеможливлює перевірку дотримання екзаменаційною комісією затверджених критеріїв та підходів до оцінювання практичного завдання і не дозволяє встановити, чи діяла екзаменаційна комісія в межах наданих їй дискреційних повноважень.

4. Водночас ОСОБА_1 стверджувала, що оцінювання першого практичного завдання має ознаки дискримінації, оскільки екзаменаційною комісією застосовано показник, не передбачений Методичними вказівками, а саме -«співпадіння рішення кандидата із правовим висновком Верховного Суду у реальній судовій справі, на основі якої розроблене модельне судове рішення». Такий показник оцінювання, на думку позивачки, не є тотожним «умінню враховувати та застосовувати правові висновки Верховного Суду або, оцінивши їх структуру, логіку та ключові ідеї, сформулювати мотиви незастосування таких висновків».

5. Позивачка вважала, що вона виконала дві практичні роботи в єдиному стилі, з належною старанністю, натомість різниця в балах, визначених за ці роботи, викликає сумнів щодо їх належного оцінювання.

Обставини справи, установлені судом першої інстанції

6. Рішенням від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами) Комісія оголосила конкурс на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах, зокрема й в апеляційних загальних судах, із заявою про участь в якому звернулася ОСОБА_1 (далі також - конкурс).

7. Рішенням від 19 червня 2024 року № 184/зп-24 ВККС призначила кваліфікаційне оцінювання на посаду судді апеляційного загального суду та встановила черговість етапів кваліфікаційного оцінювання: перший - складання кваліфікаційного іспиту; другий - дослідження досьє та проведення співбесіди.

8. Рішенням від 17 липня 2024 року № 228/зп-24 ВККС, зокрема, затвердила Методичні вказівки у яких визначила, що за кожне з двох судових рішень практичного завдання виставляється оцінка за шкалою 75 балів.

9. Іншим рішенням - від 21 серпня 2024 року № 260/зп-24 Комісія затвердила тип 2 практичного завдання для виконання кандидатами на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах під час кваліфікаційного іспиту в межах конкурсу.

10. Рішенням від 11 вересня 2024 року № 270/зп-24 (зі змінами) ВККС призначила кваліфікаційний іспит під час кваліфікаційного оцінювання у конкурсі на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах, оголошеному рішенням комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), та визначила черговість етапів його проведення:

- перший етап - тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації відповідного суду;

- другий етап - тестування когнітивних здібностей;

- третій етап - виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду.

11. ВККС рішенням від 21 жовтня 2024 року № 323/зп-24 затвердила кодовані та декодовані результати тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації загального апеляційного суду (кримінальна спеціалізація). Згідно з додатком 1 до згаданого рішення за результатом тестування ОСОБА_1 набрала 133 бали - «успішно складено».

12. Цим рішенням ВККС також визначила особливості виконання практичного завдання кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах (кримінальна спеціалізація). Зокрема, ВККС встановила, що виконання практичного завдання кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах (кримінальна спеціалізація) у конкурсі здійснюватиметься з використанням комп`ютерної техніки. Визначила, що максимально можливий бал за виконання практичного завдання кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах (кримінальна спеціалізація) у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), - 150, та встановила, що прохідний бал за виконання практичного завдання - 75 відсотків максимально можливого бала або 112,5 бала.

13. Згідно з графіком, визначеним рішенням Комісії від 20 січня 2025 року № 16/зп-25, 12 - 14 та 17 - 21 лютого 2025 року проведено третій етап кваліфікаційного іспиту - виконання практичного завдання зі спеціалізації апеляційного загального суду (кримінальна спеціалізація).

14. Рішенням від 17 квітня 2025 року № 87/зп-25 Комісія затвердила кодовані результати практичного завдання, виконаного з 03 - 07, 10 та 11 лютого, 12 - 14, 17-21 лютого 2025 року кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах (кримінальна та цивільна спеціалізація) у межах конкурсу, оголошеного рішенням комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23.

15. Рішенням від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 ВККС:

- затвердила декодовані результати практичного завдання, виконаного

03 - 07, 10 та 11 лютого 2025 року (цивільна спеціалізація), 12 - 14 та 17 - 21 лютого 2025 року (кримінальна спеціалізація) кандидатами на посади суддів апеляційних загальних судів у межах конкурсу, оголошеного рішенням відповідача від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), зокрема й ОСОБА_1 , яка за результатами оцінювання першого судового рішення (код кандидата 0059480) отримала 47 балів, а за результатами другого (код кандидата 0099600) - 57,5 бала, що в сумі становить 104,5 бала;

- затвердила загальні результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів, зокрема й ОСОБА_1 , яка не склала відповідний етап кваліфікаційного оцінювання;

- відмовила в допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди», визнала такими, що не підтвердили здатності здійснювати правосуддя в апеляційних загальних судах, та припинила участь у кваліфікаційному оцінюванні та оголошеному рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами) конкурсі на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах 780 кандидатів на посади суддів, зокрема й ОСОБА_1 ;

16. ОСОБА_1 не погодилася з рішеннями ВККС від 17 квітня 2025 року № 87/зп-25 та № 89/зп-25 в частині, що стосується її, та звернулася до суду із цим адміністративним позовом.

Стислий виклад змісту рішення суду першої інстанції

17. Рішенням від 18 вересня 2025 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду позов ОСОБА_1 задовольнив частково:

- визнав протиправним і скасував рішення ВККС від 17 квітня 2025 року № 87/зп-25 в частині затвердження кодованих результатів практичного завдання, виконаного ОСОБА_1 ;

- визнав протиправним та скасував підпункти 1, 2, 4 резолютивної частини рішення ВККС від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 «Про визначення загальних результатів першого етапу кваліфікаційного оцінювання «Складання кваліфікаційного іспиту» та допуск до другого етапу «Дослідження досьє та проведення співбесіди» кандидатів на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами)» в частині, що стосується ОСОБА_1 ;

- зобов`язав ВККС повторно оцінити практичні завдання, виконані ОСОБА_1 (перше судове рішення, індивідуальний код учасника 0059480, друге судове рішення, індивідуальний код учасника 0099600), з урахуванням Методичних вказівок.

- у задоволенні решти позовних вимог відмовив.

18. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду мотивував своє рішення тим, що оцінювання виконаного практичного завдання має здійснюватися шляхом перевірки кожного визначеного Методичними вказівками елемента, зокрема мотивувальної та резолютивної частин судового рішення, дотримання стилістики, орфографії та пунктуації.

19. Суд першої інстанції констатував, що такий деталізований підхід спрямований на забезпечення всебічної та об`єктивної оцінки якості роботи учасника, що, своєю чергою, гарантує належну перевірку рівня його професійних знань, аналітичних здібностей і вміння застосовувати норми права у конкретній правовій ситуації.

20. Такий підхід до оцінювання вимагає наявності належної доказової бази, яка дає можливість як учаснику конкурсу, так і суду, що здійснює перевірку правомірності рішень Комісії, пересвідчитися у дотриманні екзаменаційною комісією вимог Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, затвердженого рішенням ВККС від 19 червня 2024 року № 185/зп-24 (далі - Положення № 185/зп-24), та Методичних вказівок, обґрунтованості виставлених балів та відсутності ознак суб`єктивного або дискримінаційного підходу під час оцінювання.

21. Суд першої інстанції наголосив, що у такому разі особливого значення набуває дотримання принципів належного документування результатів оцінювання та їх повноцінного відображення у матеріалах конкурсу, що є запорукою довіри до процедури відбору кандидатів на посаду судді.

22. Суд першої інстанції констатував, що у відомостях немає інформації про кількість балів, виставлених за кожен із визначених Методичними вказівками елемент оцінювання. Ненаведення такої деталізації унеможливлює перевірку дотримання екзаменаційною комісією затверджених критеріїв та підходів до оцінювання практичного завдання і не дозволяє встановити, чи діяла екзаменаційна комісія в межах наданих їй дискреційних повноважень та, відповідно, чи не діяла вона свавільно. За таких обставин суд не має можливості пересвідчитись, чи була забезпечена послідовність, обґрунтованість і повнота оцінювання виконаного позивачем практичного завдання.

23. До того ж суд першої інстанції наголосив, що ВККС не надала жодних доказів на підтвердження того, що екзаменаційна комісія під час перевірки практичного завдання, виконаного позивачем, дотрималася положень Методичних вказівок.

24. За таких обставин Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зробив висновок, що відповідач не виконав процесуального обов`язку доказування перед судом правомірності своїх рішень та не довів належними, допустимими та достовірними доказами правомірності оскаржуваних у цій справі рішень.

25. З урахуванням викладеного Верховний Суд зробив висновок, що вмотивованість рішення ВККС та викладення його змісту в такий спосіб, що дає можливість надати оцінку дотриманню Комісією вимог Методичних вказівок, є не лише формальним дотриманням вимог закону, а забезпечує дотримання принципу правової визначеності, натомість відсутність таких мотивів і оцінок за критеріями у рішенні свідчить про те, що оскаржуване в цій справі рішення в частині, що стосується позивача, не відповідає критеріям законності та обґрунтованості, визначеним статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), що є самостійною та достатньою підставою для визнання його протиправним і скасування у відповідній частині.

26. Суд першої інстанції відхилив доводи позивачки стосовно дискримінаційного підходу членів екзаменаційної комісії до оцінювання виконаного нею першого практичного завдання, оскільки ОСОБА_1 не довела (не надала жодних належних, достатніх та допустимих доказів) та не зазначила про існування для неї під час проходження вказаного етапу конкурсу відмінних у порівнянні з іншими учасниками цього конкурсу умов, які погіршували її становище та/або були менш сприятливими.

27. Водночас із покликанням на статтю 6 Конституції України та статтю 2 КАС України суд першої інстанції зробив висновок, що проведення кваліфікаційного оцінювання суддів із визначення результатів іспиту є дискреційним повноваженням ВККС, у зв`язку з чим належним способом захисту порушених прав позивачки обрав зобов`язати ВККС повторно оцінити практичні завдання, виконані ОСОБА_1 (перше судове рішення, індивідуальний код учасника 0059480, друге судове рішення, індивідуальний код учасника 0099600), з урахуванням Методичних вказівок.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог апеляційних скарг

28. Позивачка 18 жовтня 2025 року через підсистему «Електронний суд» направила до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу, згідно з якою просить: (1) скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні її позовних вимог; (2) витребувати у Комісії: фабули (умови) модельних практичних завдань, які виконувалися 14 лютого 2025 року; по 10 зошитів із практичними завданнями № 1 та № 2, оцінених найвищими і найнижчими балами за 14 лютого 2025 року, у знеособленому вигляді (разом 40 зошитів із практичними завданнями).

29. Комісія 20 жовтня 2025 року через підсистему «Електронний суд» направила до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу, за змістом якої просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.

Узагальнені доводи апеляційної скарги позивачки

30. ОСОБА_1 оскаржує рішення суду першої інстанції в частині мотивів відмови у задоволенні позивної вимоги про зобов`язання ВККС ухвалити нове рішення за результатами повторного оцінювання виконаних ОСОБА_1 практичних завдань (індивідуальні коди 0059480 та 0099600) у складі екзаменаційної колегії з числа членів ВККС, які не здійснювали перевірки практичних завдань кримінальної спеціалізації, та з урахуванням висновків суду у справі за цим позовом, зокрема щодо перевірки та виявлення, чи не було оцінювання практичних завдань дискримінаційним за критерієм «співпадіння мотивувальної і резолютивної частини судового рішення із правовим висновком Верховного Суду» та щодо обраного судом способу захисту її порушених прав.

31. Заявниця стверджує, що ухвалене судом першої інстанції рішення в оскаржуваній частині не відповідає вимогам частин першої - четвертої статті 242 КАС України, оскільки було постановлено з порушенням статей 6, 8, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), без повного та всебічного з`ясування усіх юридично значимих обставин спірних правовідносин.

32. На думку позивачки, оскаржуване судове рішення в частині обраного судом способу захисту не направлене на ефективний захист та поновлення її прав.

33. Задовольнивши позов в обраний спосіб, суд першої інстанції не вирішив питання поновлення порушеного права позивачки, а лише повернув у межі розсуду ВККС питання повторної оцінки її практичного завдання без конкретних запобіжників щодо занадто широкого розсуду. На думку ОСОБА_1 , у разі повторної перевірки її практичних завдань тим самим складом екзаменаційної комісії існує висока ймовірність того, що така перевірка зведеться до «розшифрування» попередньо виставлених балів за окремими критеріями.

34. Заявниця стверджує, що нездійснення судом перевірки її доводів стосовно дискримінаційного підходу членів екзаменаційної комісії до оцінювання виконаного нею першого практичного завдання та перекладення на позивача тягаря доказування всупереч частині другої статті 77 КАС України, за умови, коли всі можливі докази для спростування чи підтвердження факту непрямої дискримінації перебувають у розпорядженні відповідача, призводить до відмови у доступі до правосуддя.

35. Позивачка стверджує, що порівняльний аналіз 10 зошитів із практичними завданнями № 1 та № 2, оцінених найвищими і найнижчими балами, дозволив би простежити закономірності оцінювання практичних завдань екзаменаційною колегією за критеріями, визначеними у Методичних вказівках з оцінювання практичного завдання. На думку скаржниці, порівняльний аналіз практичних робіт, оцінених найвищими та найнижчими балами, дозволив би підтвердити або спростувати припущення про зниження екзаменаційною комісією балів за відступ від правового Верховного Суду або за «непотрапляння» у нього.

Короткий зміст процесуальних клопотань позивачки

36. ОСОБА_1 13 березня 2026 року через систему «Електронний суд» також направила до Великої Палати Верховного Суду клопотання про надання дозволу на подання додаткових пояснень.

37. У клопотанні позивачка просила долучити рішення ВККС від 17 грудня 2025 року № 218/зп-25 «Про внесення змін до Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, затвердженого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 19 червня 2024 року № 185/зп-24 (зі змінами)».

38. Обґрунтовуючи належність цього доказу, ОСОБА_1 зазначила, що рішення № 218/зп-25 ухвалене після закінчення строку на подання відзиву на апеляційну скаргу відповідача, у зв`язку з чим не могло бути подане своєчасно з об`єктивних причин. Цим рішенням Комісія визнала помилковість попереднього регулювання пункту 5.5.6 Положення № 185/зп-24 та встановила обов`язок членів екзаменаційної комісії виставляти оцінки за кожен елемент практичного завдання, визначений Методичними вказівками.

39. На переконання позивачки, це рішення показує приведення Комісією власного підзаконного акта у відповідність до вимог пункту 4 частини третьої статті 88 і частини п`ятої статті 101 Закону України від 02 червня 2016 року

№ 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VІІІ), статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо вмотивованості рішень квазісудового органу. До того ж рішення містить пункт 8.7, згідно з яким нові правила оцінювання поширюються лише на окремі конкурси, що тривали на момент його ухвалення, без передбачення механізму перегляду вже затверджених результатів практичних завдань у конкурсі, оголошеному рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23.

40. Позивачка просила долучити наведене рішення як доказ визнання самою Комісією неправомірності оскаржених у цій справі рішень щодо оцінювання її практичних завдань.

41. 14 березня 2026 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 подала клопотання про надання дозволу на подання додаткових пояснень у порядку частини п`ятої статті 159 та статті 166 КАС України. Просила відступити від висловлених раніше правових позицій Великої Палати Верховного Суду у постановах від 20 листопада 2025 року у справі № 990/171/25, від 11 грудня 2025 року у справі № 990/221/25 та від 18 грудня 2025 року справі № 990/216/25 у спорах про визнання протиправними та скасування рішень Комісії про результати оцінювання практичних завдань та сформувати систему стримувань і судового (зовнішнього) контролю за її рішеннями для того, щоб реалізація Комісією дискреційних повноважень під час цього етапу кваліфікаційного іспиту не могла бути свавільною.

42. На обґрунтування клопотання ОСОБА_1 зазначила, що наведені постанови ухвалено після закінчення строку для подання відзиву на апеляційну скаргу відповідача, у зв`язку з чим вона була позбавлена можливості висловити свої доводи щодо сформованих у них нових правових позицій Великої Палати Верховного Суду.

43. У додаткових поясненнях, які позивачка просила дозволити подати, вона виклала аргументи про невідповідність висновків Великої Палати Верховного Суду вимогам пункту 4 частини третьої статті 88 та частини п`ятої статті 101 Закону № 1402-VІІІ, статті 2 КАС України, а також принципам вмотивованості рішень суб`єктів владних повноважень, установленим практикою ЄСПЛ.

44. Позивачка 16 березня 2026 року через систему «Електронний суд» подала клопотання про надання дозволу на офіційну інтернет-трансляцію судового засідання відповідно до частин п`ятої-сьомої статті 10 КАС України та частини четвертої статті 11 Закону № 1402-VІІІ.

45. У клопотанні заявниця просила надати дозвіл на офіційну інтернет-трансляцію відкритого судового засідання у справі № 990/218/25, призначеного на 19 березня 2026 року о 12 годині 00 хвилин, а також усіх інших відкритих судових засідань у цій справі на YouTube-каналі «Судова влада України» (або на офіційному вебпорталі «Судова влада України») технічними засобами Верховного Суду.

46. На обґрунтування клопотання позивачка зазначила, що спір виходить за межі індивідуального інтересу сторін і має значний публічний характер, оскільки стосується стандартів прозорості, передбачуваності та обґрунтованості оцінювання практичних завдань як етапу кваліфікаційного іспиту у процедурі формування суддівського корпусу України.

47. Заявниця посилалася на принцип гласності судового процесу, визначений у статті 129 Конституції України, статтях 10 та 11 КАС України, а також на практику ЄСПЛ щодо публічного характеру розгляду справ, що мають суспільне значення. До того ж позивачка навела практику Великої Палати Верховного Суду щодо надання дозволів на офіційну трансляцію в інших справах зі значним суспільним інтересом (ухвали від 18 грудня 2025 року у справі № 990SCGC/20/25, від 22 січня 2026 року у справах № 990SCGC/5/25, № 990SCGC/22/25 тощо).

48. Позивачка наголосила, що трансляція здійснюватиметься винятково технічними засобами Верховного Суду, без використання учасниками справи власної техніки, без залучення сторонніх операторів та без будь-якого втручання у порядок ведення судового засідання, що не створюватиме перешкод для здійснення процесуальних прав учасників справи.

49. Позивачка 16 березня 2026 року через систему «Електронний суд» подала клопотання про надання дозволу на використання технічних засобів зали засідань Великої Палати Верховного Суду для супроводження викладення вступного слова презентацією відповідно до пункту 3 частини другої статті 129 Конституції України та статей 9, 166, 167 КАС України.

50. У клопотанні позивачка просила надати дозвіл на використання технічних засобів (проєктора та екрана) зали судового засідання для відтворення і демонстрації презентації у форматі Power Point під час викладення вступного слова позивачкою ОСОБА_1 та її представницею - адвокаткою Огнев`юк Т. В.

51. На обґрунтування клопотання заявниця зазначила, що демонстрація презентації відповідатиме принципу змагальності сторін та свободі в наданні доказів і доведенні їх переконливості перед судом, а також сприятиме більш чіткому, структурованому та наочному викладенню складних правових позицій щодо вмотивованості рішень ВККС України.

52. Позивачка наголосила, що використання технічних засобів зали суду не створюватиме перешкод для ведення судового засідання та повністю узгоджується з приписами статті 220 КАС України, яка передбачає можливість демонстрації та відтворення матеріалів у залі судового засідання.

Узагальнений виклад позиції Комісії щодо апеляційної скарги ОСОБА_1 .

53. ВККС не скористалася правом на подання відзиву на апеляційну скаргу позивачки.

Узагальнені доводи апеляційної скарги Комісії

54. На обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначав, що Закон № 1402-VІІІ визначає проведення Комісією конкурсу на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду. Комісія проводить кваліфікаційне оцінювання стосовно кандидатів, допущених до проходження кваліфікаційного оцінювання для участі у конкурсі. Одним з етапів кваліфікаційного оцінювання є складання кваліфікаційного іспиту, що поділяється на декілька етапів та проводиться шляхом складання анонімних тестувань та практичного завдання. Кандидат вважається таким, що склав кваліфікаційний іспит з вибраної спеціалізації суду, якщо він, серед іншого, набрав не менше 75 відсотків від максимально можливого бала за виконання практичного завдання щодо відповідної спеціалізації суду. Отже, відповідно до вимог Закону № 1402-VІІІ якщо кандидат набрав менше 75 відсотків від максимально можливого бала за виконання практичного завдання з відповідної спеціалізації суду, він вважається таким, що не склав кваліфікаційний іспит.

55. Відповідач підкреслив, що з метою виключення будь-якої суб`єктивності під час здійснення перевірки практичних завдань у межах кваліфікаційного іспиту ВККС застосовує принцип анонімності, який встановлює, що члени екзаменаційної комісії не мають інформації про автора виконаного практичного завдання. Під час перевірки та оцінювання виконаних учасниками іспиту практичних завдань члени екзаменаційної комісії не мають доступу до перегляду титульної сторінки зошита для виконання практичного завдання, яка містить інформацію про згенерований під час реєстрації індивідуальний код учасника. Такий підхід забезпечує анонімність виконання практичного завдання та конфіденційність під час його перевірки й оцінювання, що є одним із ключових інструментів гарантування об`єктивності результатів іспиту.

56. ВККС доводила, що відповідно до пункту 5.5 Положення № 185/зп-24 кожен член екзаменаційної комісії після встановлення відповідності виконаного учасником іспиту практичного завдання показникам оцінювання, визначеним у Методичних вказівках, виставляє один загальний підсумковий бал - індивідуальну оцінку, а після того, як усі члени екзаменаційної комісії оцінять практичне завдання, програмою виводиться остаточна оцінка учасника шляхом визначення середнього арифметичного бала на підставі індивідуальних оцінок з округленням до наближеного цілого числа або числа з десятковою частиною 0,5.

57. Відповідач наполягав, що затверджені Комісією Методичні вказівки є документом, який визначає підходи до оцінювання практичного завдання, виконаного кандидатами на посаду судді. Зазначені вказівки містять орієнтовні показники оцінювання, елементів практичного завдання, що підлягають оцінюванню, та можливу кількість балів, оцінювання відповідного елемента в загальній оцінці (тобто можливу фактичну питому вагу бала у загальній оцінці роботи). Наявність орієнтовної шкали оцінювання (кількість балів за елемент оцінювання) покликана забезпечити єдиний підхід членів екзаменаційної комісії до перевірки робіт та уніфікацію оцінювання, а також є певним орієнтиром для кандидатів (учасників іспиту) і допомогою під час підготовки до виконання практичного завдання з урахуванням можливості розуміти розподіл балів. ВККС наголосила, що Методичні вказівки застосовувалися до всіх осіб, які виконували практичні завдання, однаково і з цілковитою рівністю.

58. До того ж відповідач переконував, що затвердження цих Методичних вказівок не встановлює обов`язку для членів екзаменаційної комісії здійснювати поелементне нарахування балів, оскільки така деталізована процедура не визначена приписами законодавства. Спеціальний програмний комплекс, який Комісія використовує для цілей складання іспиту, автоматично формує екзаменаційну відомість оцінювання практичного завдання після виставлення (нарахування) індивідуальних оцінок членами екзаменаційної комісії. ВККС зазначила, що розробила та затвердила Положення № 185/зп-24 як компетентний і повноважний орган на виконання та відповідно до приписів Закону № 1402-VIII, яким визначено дискреційні повноваження ВККС як органу, відповідального за формування суддівського корпусу, щодо визначення та затвердження правил проведення одного з етапів кваліфікаційного оцінювання (іспиту), зокрема порядку складання кваліфікаційного іспиту та методики оцінювання кандидатів.

59. Методика оцінювання учасників іспиту визначена розділом 5 Положення № 185/зп-24, водночас пункт 5.5 зазначеного розділу встановлює порядок оцінювання результатів виконання практичного завдання.

60. Згідно з підпунктом 5.5.5 пункту 5.5 розділу 5 Положення № 185/зп-24 перевірка практичного завдання полягає у встановленні відповідності змісту виконаного учасником завдання показникам (методичним вказівкам) з оцінювання цього завдання.

61. Відповідно до підпункту 5.5.4 пункту 5.5 розділу 5 Положення № 185/зп-24 методичні вказівки з оцінювання практичного завдання затверджуються Комісією та оприлюднюються на її офіційному вебсайті.

62. Згідно з підпунктами 5.5.6 та 5.5.8 пункту 5.5 розділу 5 цього Положення за результатами перевірки практичного завдання кожний член екзаменаційної комісії виставляє індивідуальну оцінку роботи від 0 до 150 балів.

63. Тобто, як зазначає відповідач, кожний член екзаменаційної комісії після встановлення відповідності виконаного учасником іспиту практичного завдання показникам оцінювання, визначеним в Методичних вказівках, виставляє один загальний підсумковий бал - індивідуальну оцінку.

64. Після оцінювання практичного завдання усіма членами екзаменаційної комісії за допомогою певної програми виводиться остаточна оцінка учасника конкурсу шляхом визначення середнього арифметичного бала на підставі індивідуальних оцінок з округленням до наближеного цілого числа або числа з десятковою частиною 0,5.

65. Зазначені норми Положення № 185/зп-24, які визначають як методику оцінювання учасників іспиту, так і порядок оцінювання результатів виконання практичного завдання (розділ 5 цього Положення), є зрозумілими, точними, передбачуваними та встановлюють чіткий і зрозумілий порядок виставлення єдиної оцінки (бала).

66. Рішенням Комісії від 17 липня 2024 року затверджено Методичні вказівки, відповідно до яких максимально можливий бал за кожне модельне судове рішення складає 75 балів.

67. Методичні вказівки є документом, який визначає підходи до оцінювання практичного завдання, виконаного кандидатами на посаду судді. Зазначені вказівки містять орієнтовні показники оцінювання, елементи практичного завдання, що підлягають оцінюванню, та можливу кількість балів, оцінювання відповідного елемента в загальній оцінці (тобто можливу фактичну питому вагу бала в загальній оцінці роботи).

68. Водночас затвердження Комісією Методичних вказівок не встановлює обов`язку для членів екзаменаційної комісії здійснювати поелементне нарахування балів, оскільки така деталізована процедура не передбачена ні чинним законодавством, ані нормами затвердженого Комісією Положення № 185/зп-24.

69. Наявність орієнтовної шкали оцінювання сприяє забезпеченню єдиного підходу до перевірки робіт та уніфікації оцінювання серед членів екзаменаційної комісії, а також є певним орієнтиром для кандидатів (учасників іспиту) і допомогою під час підготовки до виконання практичного завдання, з урахуванням можливості зрозуміти критерії розподілу таких балів.

70. Спеціальний програмний комплекс, який використовує Комісія для цілей складання іспиту, автоматично формує екзаменаційну відомість оцінювання практичного завдання після виставлення (нарахування) індивідуальних оцінок членами екзаменаційної комісії.

71. Кожен член екзаменаційної комісії виставив ОСОБА_1 індивідуальний бал за кожне модельне судове рішення, що випливає зі змісту екзаменаційних відомостей та відповідно підтверджує дотримання Комісією порядку оцінювання результатів виконання практичного завдання.

72. Невстановлення істотних розбіжностей між індивідуальними балами, виставленими кожним членом екзаменаційної комісії за результатами перевірки практичного завдання позивачки, та виставлення балів у межах загальної кількості балів (75), що передбачена Методичними вказівками, підтверджує дотримання ВККС єдиних та уніфікованих підходів до оцінювання відповідно до затвердженої методики. Це, на думку Комісії, підтверджує застосування Методичних вказівок та виключає наявність ознак суб`єктивності, упередженості або дискримінації під час проведення оцінювання.

73. Надалі з використанням функціоналу спеціального програмного комплексу здійснено автоматичне обчислення підсумкового бала (остаточна оцінка), зокрема ОСОБА_1 , та підсумкові індивідуальні бали, затверджені Комісією відповідними рішеннями, що є предметом оскарження у цій справі.

74. Затвердження таких підсумкових індивідуальних балів здійснено повністю відповідно до норм Положення № 185/зп-24 та у межах повноважень Комісії, передбачених Законом № 1402-VIII.

75. Суд першої інстанції не надав належної оцінки зазначеним доводам Комісії та доказам, зокрема екзаменаційним відомостям з оцінками трьох окремих членів екзаменаційної комісії, відтак зробив неправильний висновок.

76. Також суд не врахував, що Закон № 1402-VIII визначив межі дискреційних повноважень Комісії щодо проведення конкурсних процедур, зокрема на зайняття посади судді апеляційного суду, та реалізації визначеного їй на підставі цього Закону обов`язку встановити правила проведення кваліфікаційного оцінювання для участі у такому конкурсі, а також правила проведення одного з таких етапів кваліфікаційного оцінювання, як іспит. Ці правила не встановлюють обов`язку для членів екзаменаційної комісії здійснювати поелементне нарахування балів за кожним елементом практичного завдання відповідно до Методичних вказівок.

77. Суд не може під час розгляду спору щодо реалізації дискреційних повноважень адміністративного органу підміняти його розсуд та зобов`язувати такий орган здійснювати обов`язки, не передбачені нормами чинного законодавства.

78. Оскаржувані рішення Комісії містять усі обов`язкові елементи, зокрема підстави та мотиви, які ґрунтуються на фактичних обставинах справи. У рішеннях викладено опис процедури, в якій брала участь позивачка, наведено перелік основних рішень, що мають значення для проведення конкурсу, а також відповідне нормативно-правове регулювання та іншу релевантну інформацію, що в сукупності формує юридичні підстави для ухвалення відповідних рішень.

79. Зміст оскаржуваних рішень ВККС відповідає установленим критеріям, що застосовуються до подібного виду рішень, і містить достатній обсяг інформації для розуміння їх правових підстав та наслідків, відтак не потребує додаткового мотивування поза межами, прямо визначеними нормативно-правовими актами Комісії та правилами Закону № 1402-VIII.

Узагальнений виклад позиції позивачки щодо апеляційної скарги Комісії

80. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити апеляційну скаргу ВККС без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції у частині задоволення позову - без змін.

81. На її думку, Комісія мала обов`язок, а не дискреційні повноваження щодо виставлення балів за кожен елемент практичного завдання. Натомість ВККС не надала доказів на підтвердження дотримання нею процедури та оцінювання позивачки саме за Методичними вказівками.

82. Позивачка доводить, що в Положенні № 185/зп-24 йдеться про індивідуальну, а не єдину оцінку, і воно не містить будь-якого застереження стосовно того, що бали за Методичними вказівками не виставляються.

83. Твердження ВККС про достатність виставлення загального бала спрямоване на створення хибного враження об`єктивності та достовірності, а її дискреційні повноваження з оцінювання практичного завдання були обмежені Методичними вказівками, які вимагали окремо оцінити кожен елемент у межах балів визначеної шкали оцінювання.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ В СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

84. Ухвалою від 22 жовтня 2025 року Велика Палата Верховного Суду відкрила апеляційне провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ВККС, а ухвалою від 29 січня 2026 року - призначила справу до апеляційного розгляду на 19 березня 2026 року в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

85. Велика Палата Верховного Суду перевірила у межах доводів апеляційних скарг правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробила такі висновки.

Право, застосоване судом

86. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

87. Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон № 1402-VIII.

88. З огляду на частину першу статті 92 цього Закону ВККС є державним колегіальним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України.

89. Верховна Рада України 9 грудня 2023 року схвалила

Закон України № 3511-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар`єри» (далі - Закон № 3511-ІХ), який набрав чинності 30 грудня 2023 року.

90. Верховна Рада України 20 листопада 2024 року прийняла Закон України № 4072-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо особливостей складання кваліфікаційного іспиту» (далі - Закон № 4072-ІХ), який набрав чинності 11 грудня 2024 року.

91. Законом № 4072-ІХ пункт 571 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII викладено в такій редакції:

«ВККС завершує конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційних судів, оголошений рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23, за правилами, які діють після набрання чинності Законом № 3511-IX.

ВККС проводить кваліфікаційний іспит в межах конкурсу, визначеного цим пунктом, за правилами, які діють після набрання чинності Законом № 4072-ІХ».

92. Відповідно до частини другої статті 128 Конституції України призначення на посаду судді здійснюється за конкурсом, крім випадків, визначених законом.

93. Згідно із частиною першою статті 79 Закону № 1402-VIII (тут і далі - в редакції законів № 3511-IX та № 4072-IX, чинних на час виникнення спірних правовідносин) конкурс на зайняття вакантної посади судді проводиться відповідно до цього Закону та положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, що затверджується ВККС, з дотриманням вимог законодавства про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.

94. ВККС проводить конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду чи суддів Верховного Суду на основі рейтингу кандидатів за результатами кваліфікаційного оцінювання та з урахуванням особливостей, визначених статтею 793 цього Закону (пункт 2 частини першої статті 792 Закону № 1402-VIII).

95. Пункт 2 частини першої статті 792 Закону № 1402-VIII визначає, що у конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 (для апеляційного суду), частиною першою чи другою статті 33 (для вищого спеціалізованого суду) цього Закону.

96. До повноважень Комісії належать, зокрема, проведення кваліфікаційного оцінювання (пункт 7 частини першої статті 93 Закону № 1402-VIII).

97. Згідно із частинами першою, другою статті 83 Закону № 1402-VIII кваліфікаційне оцінювання проводиться ВККС з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність.

98. Кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складання кваліфікаційного іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди (частини перша, друга статті 85 Закону № 1402-VIII).

Кваліфікаційний іспит для цілей кваліфікаційного оцінювання є основним засобом встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію професійної компетентності та проводиться в порядку, встановленому статтею 74 цього Закону, з урахуванням особливостей, встановлених цією главою.

Кваліфікаційний іспит проводиться шляхом складання анонімних тестувань та практичного завдання. Анонімне тестування проводиться щодо когнітивних здібностей, історії української державності, загальних знань у сфері права та спеціалізації відповідного суду з урахуванням його інстанційності. Практичне завдання проводиться щодо спеціалізації відповідного суду з урахуванням його інстанційності.

99. Відповідно до частин першої, третьої, п`ятої, одинадцятої статті 74 Закону № 1402-VIII кваліфікаційний іспит є атестуванням професійної компетентності кандидата на посаду судді з метою виявлення належних знань, рівня підготовки та здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Кваліфікаційний іспит проводиться шляхом складання анонімних тестувань та практичних завдань.

Анонімне тестування проводиться щодо когнітивних здібностей, історії української державності, загальних знань у сфері права та однієї або кількох спеціалізацій суду на вибір: адміністративної, господарської та загальної (цивільної і кримінальної).

Практичні завдання проводяться щодо вибраної (вибраних) кандидатом спеціалізації (спеціалізацій) суду.

Форма та зміст тестувань, практичних завдань, а також порядок їх проведення затверджуються ВККС.

Кандидат на посаду судді вважається таким, що склав кваліфікаційний іспит з вибраної спеціалізації суду, якщо він:

1) набрав не менше 75 відсотків максимально можливого бала за тестування щодо історії української державності, загальних знань у сфері права та відповідної спеціалізації суду;

2) набрав не менше 75 відсотків максимально можливого бала за виконання практичного завдання щодо відповідної спеціалізації суду;

3) успішно пройшов тестування щодо когнітивних здібностей. Успішним проходженням вважається набрання кандидатом середнього допустимого бала тестування щодо когнітивних здібностей, встановленого ВККС.

Порушення процедури проведення кваліфікаційного іспиту може бути оскаржено в порядку, встановленому законом.

100. Рішенням від 19 червня 2024 року № 185/зп-24 на виконання вимог частини третьої статті 74 та пункту 6 частини першої статті 93 Закону № 1402-VIII Комісія затвердила Положення № 185/зп-24.

101. Згідно з преамбулою цього Положення воно розроблено відповідно до Закону № 1402-VIII і визначає організаційно-правові засади підготовки та проведення кваліфікаційного іспиту, форму та зміст тестувань, практичних завдань, методику оцінювання результатів іспиту під час добору на посаду судді місцевого суду, кваліфікаційного оцінювання та у зв`язку з наміром судді бути переведеним до іншого місцевого суду, а також засади формування рейтингу і резерву кандидатів на посаду судді місцевого суду.

102. Пункт 2.8 розділу 2 Положення № 185/зп-24 визначає типи практичних завдань. Тип 1 - модельна судова справа із сукупністю документів та достатніми даними (інформацією), на підставі яких учасник повинен підготувати модельне рішення суду та/або продовжити викладення запропонованої частини модельного судового рішення на підставі матеріалів модельної судової справи (підпункт 2.8.1). Тип 2 - два модельні судові рішення, що складаються зі вступної, описової (крім кримінального судочинства) та/або частково мотивувальної частини, на підставі даних яких учасник повинен продовжити їх викладення (підпункт 2.8.2).

103. Методика оцінювання учасників іспиту врегульована розділом 5 Положення № 185/зп-24.

104. Порядок оцінювання результатів виконання практичного завдання встановлений пунктом 5.5 розділу 5 Положення № 185/зп-24, в якому йдеться про таке.

105. Практичне завдання оцінюється екзаменаційною комісією, склад якої затверджується рішенням Комісії (підпункт 5.5.1). Методичні вказівки з оцінювання практичного завдання затверджуються Комісією та оприлюднюються на її офіційному вебсайті (підпункт 5.5.4). Перевірка практичного завдання полягає у встановленні відповідності змісту виконаного учасником завдання показникам (методичним вказівкам) з оцінювання цього завдання (підпункт 5.5.5). За результатами перевірки практичного завдання кожним членом екзаменаційної комісії виставляється індивідуальна оцінка роботи від 0 до 150 балів (підпункт 5.5.6). Після оцінювання практичного завдання усіма членами екзаменаційної комісії програмою виводиться остаточна оцінка учасника шляхом визначення середнього арифметичного бала на підставі індивідуальних оцінок з округленням до наближеного цілого числа або числа з десятковою частиною 0,5 (підпункт 5.5.8).

106. Бали за кожен етап іспиту визначаються окремо (пункт 5.6 розділу 5 Положення № 185/зп-24).

107. Згідно з пунктом 5.7 розділу 5 Положення № 185/зп-24 максимально можливий бал на кожному етапі іспиту: тестування когнітивних здібностей - 60; тестування знань з історії української державності - 40; тестування загальних знань у сфері права - 50; тестування знань зі спеціалізації відповідного суду - 100; виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду - 150.

108. Кількість балів за кожне модельне судове рішення у разі виконання під час іспиту практичного завдання типу 2 визначається методичними вказівками з оцінювання практичного завдання (пункт 5.8 розділу 5 Положення № 185/зп-24).

109. Рішенням від 17 липня 2024 року № 228/зп-24 ВККС, зокрема, затвердила Методичні вказівки, у яких визначила, що за кожне з двох судових рішень практичного завдання виставляється оцінка за шкалою 75 балів.

110. Цими Методичними вказівками також визначено, за якими елементами здійснюється оцінка практичного завдання, зокрема, з кримінальної спеціалізації, а також максимально можливу кількість балів, якою може бути оцінений відповідний елемент (критерій), а саме:

1) мотивувальна частина оцінюється від 0 до 45 балів, з яких: мотиви, з яких апеляційну скаргу визнано обґрунтованою чи необґрунтованою, - 0 - 20; умотивованість застосування закону України про кримінальну відповідальність - 0-25;

2) резолютивна частина - від 0 до 22 балів, з яких: висновки суду апеляційної інстанції щодо суті вимог апеляційної скарги, запобіжного заходу та розподілу процесуальних витрат - 0 - 15; строк і порядок набрання ухвалою (вироком) законної сили та його оскарження - 0 -7;

3) дотримання стилістики судового рішення - від 0 до 5 балів;

4) дотримання правил орфографії та пунктуації - від 0 до 3 балів.

111. У примітці до Методичних вказівок визначено, що залежно від обставин справи, викладених в описовій частині вироку (ухвали) суду апеляційної інстанції, та виду судового рішення (про залишення оскарженого рішення без змін, його зміну чи скасування) ВККС може відступити від наведеної у цих Методичних вказівках структури та кількості виставлених балів за одним чи кількома елементами оцінювання, але не більше як на 10 %. У такому разі ВККС не може виходити за межі загальної кількості балів (75).

112. У цій справі позивачка оскаржила рішення, яким ВККС, зокрема, затвердила результати виконання практичного завдання у межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), що мало наслідком визнання її (позивачки) такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя в апеляційних загальних судах, та припинення її участі у зазначеному конкурсі.

Щодо структури, змісту та мотивів оскаржуваного рішення ВККС від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25

113. Відповідно до пункту 6.1 розділу 6 Положення № 185/зп-24 стадіями встановлення результатів іспиту є:

- затвердження кодованих результатів кожного етапу іспиту;

- затвердження декодованих результатів кожного етапу іспиту;

- затвердження загальних результатів іспиту.

114. Оскаржуваним рішенням від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 Комісія вирішила:

- затвердити декодовані результати практичного завдання, виконаного

- затвердити загальні результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами) (додаток 2);

- допустити 706 кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів, які успішно склали кваліфікаційний іспит, до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди» у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами) (додаток 3);

- відмовити в допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди», визнати такими, що не підтвердили здатності здійснювати правосуддя в апеляційних загальних судах, припинити участь у кваліфікаційному оцінюванні та оголошеному рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами) конкурсі на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах 780 кандидатів на посади суддів (додаток 4).

115. Отже, в оскаржуваній позивачкою частині рішення ВККС від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 стосується затвердження декодованих результатів практичного завдання та загальних результатів іспиту.

116. Згідно з підпунктом 6.4.2 пункту 6.4 розділу 6 Положення № 185/зп-24 у рішенні про затвердження декодованих результатів етапу іспиту зазначаються: прізвище, ім`я, по батькові учасника; код учасника; бал учасника; результат етапу іспиту («успішно складено» або «не складено»).

117. Відповідні відомості містить додаток 1 до оскаржуваного рішення Комісії.

118. Підпункт 6.5.3 пункту 6.5 розділу 6 Положення № 185/зп-24 визначає, що у рішенні про затвердження загальних результатів іспиту зазначаються: прізвище, ім`я, по батькові учасника; статус учасника: «кандидат на посаду судді» або «суддя»; інформація про участь в етапі іспиту (щодо кожного етапу іспиту окремо): код учасника; бал учасника; результат етапу іспиту («успішно складено» або «не складено»); загальний результат іспиту («успішно складено» або «не складено»); примітка щодо поважності причин неявки на іспит (для кандидатів на посаду судді місцевого суду та суддів, які виявили намір бути переведеними до іншого суду) заповнюється щодо учасників, які не з`явилися на один або більше його етапів: «визнано поважними» або «не визнано поважними»; дата затвердження результатів іспиту.

119. Зазначену інформацію містить додаток 2 до оскаржуваного рішення Комісії.

120. За результатами одного етапу кваліфікаційного оцінювання судді ВККС ухвалює рішення щодо допуску судді до іншого етапу кваліфікаційного оцінювання (частина десята статті 85 Закону № 1402-VIII).

121. З урахуванням приписів частини п`ятої статті 74 Закону № 1402-VIII, зміст якої наведено вище та стосується умов, за яких кандидат на посаду судді вважається таким, що склав кваліфікаційний іспит з вибраної спеціалізації, Комісія у додатках 3, 4 до оскаржуваного рішення навела інформацію щодо допуску учасників конкурсу до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання.

122. Оскаржуване рішення Комісії складається із вступної, описової, мотивувальної та резолютивної частин, що відповідає нормам її Регламенту, затвердженого рішенням від 13 жовтня 2016 року № 81/зп-16.

123. Рішенням від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 ВККС припинила участь позивачки у кваліфікаційному оцінюванні та оголошеному рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами) конкурсі на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах, тобто зазначений акт є рішенням, ухваленим за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання.

124. Відповідно до частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII рішення ВККС, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване винятково з таких підстав:

1) склад членів ВККС, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити;

2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Комісії, який провів кваліфікаційне оцінювання;

3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання;

4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.

125. ОСОБА_1 в позовній заяві не посилалася на обставини, визначені пунктами 1 - 3 частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII. Наявності таких обставин не встановила й Велика Палата Верховного Суду.

126. Вмотивованим є рішення, в якому зазначені підстави, на яких воно ґрунтується.

127. Велика Палата Верховного Суду вважає, що в оскаржуваному рішенні відповідно до чинного нормативного врегулювання процедури кваліфікаційного іспиту ВККС належним чином навела підстави, на яких воно ґрунтується, послалася на відповідні правові норми й описала обставини, щодо яких вони (норми) застосовані.

128. Водночас позивачка у своїх доводах акцентує увагу на порушеннях, які, на її думку, допустила Комісія безпосередньо під час перевірки її практичного завдання.

Щодо особливостей перевірки практичного завдання, складеного в межах процедури кваліфікаційного іспиту

Дискреція членів екзаменаційної комісії у визначенні індивідуального бала

129. Проаналізувавши наведене вище нормативне врегулювання, Велика Палата Верховного Суду вкотре наголошує на змісті повноважень ВККС у процедурі кваліфікаційного оцінювання, які є дискреційними.

130. Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року як дискреційне потрібно розуміти повноваження, яке адміністративний орган, ухвалюючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.

131. Дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, у межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). У контексті діяльності ВККС це означає, що Комісія має повноваження самостійно визначати критерії оцінювання в межах установленого законом порядку та обирати спосіб реалізації процедур кваліфікаційного оцінювання з дотриманням правових норм.

132. Виконання практичного завдання як складова кваліфікаційного іспиту є етапом, на якому дискреційні повноваження Комісії в межах процедури кваліфікаційного оцінювання застосовуються чи не найбільш широко. На цій стадії учасник кваліфікаційного іспиту пропонує своє бачення ідеального судового рішення, яке він виконує відповідно до наданих Комісією відомостей та у створених нею умовах. Натомість ВККС повинна забезпечити рівність умов для всіх учасників та оцінити виконані учасниками кваліфікаційного іспиту роботи крізь призму напрацьованих нею критеріїв оцінки, дотримуючись правил та принципів проведення іспиту.

133. Верховний Суд (як Касаційний адміністративний суд, так і Велика Палата Верховного Суду) вже неодноразово давав оцінку діям ВККС у процедурах кваліфікаційного оцінювання на такій стадії кваліфікаційного іспиту, як виконання практичного завдання, та сформував усталений підхід до вирішення такої категорії спорів (зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2018 року у справі № 800/166/17, від 08 жовтня 2019 року у справі № 9901/49/19, від 19 листопада 2019 року у справі № 9901/90/19, від 16 вересня 2020 року у справі № 9901/100/19, від 27 квітня 2023 року у справі № 9901/260/19).

134. Так, Верховний Суд наголошував на легітимній меті дій Комісії щодо з`ясування відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання, що здійснюється членами ВККС за їх внутрішнім переконанням відповідно до результатів кваліфікаційного оцінювання.

135. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що зміст здійснюваних Комісією процедур на зазначеному етапі не зазнав істотних змін, а доводи скаржників і тоді здебільшого стосувалися обов`язковості фіксації / відображення міркувань / висновків членів Комісії, які проводили оцінювання практичного завдання.

136. Відхиляючи такі доводи, Верховний Суд констатував, що фіксацію/відображення у будь-якій формі (зокрема й в екзаменаційній відомості) міркувань/висновків членів Комісії, які проводили оцінювання практичного завдання, які до того ж встановлюють відповідність кандидата на посаду судді критеріям кваліфікаційного оцінювання за внутрішнім переконанням, щодо окремих показників/критеріїв, яким не відповідало виконане кандидатом завдання, не визначено приписами чинного законодавства, якими встановлено як порядок кваліфікаційного оцінювання, так і його методологію.

137. Водночас Комісія, відреагувавши на численні зауваження скаржників про відсутність методики оцінювання результатів іспиту, показників та критеріїв оцінки практичного завдання, затвердила своїм рішенням від 17 липня 2024 року Методичні вказівки.

138. Як пояснила ВККС, згадані вказівки є документом, який визначає підходи до оцінювання практичного завдання, виконаного кандидатами на посаду судді. Вони містять орієнтовні показники оцінювання, елементи практичного завдання, що підлягають оцінюванню, та можливу кількість балів, оцінювання відповідного елемента в загальній оцінці і покликані забезпечити певний стандартизований підхід членів екзаменаційної комісії до перевірки робіт та уніфікацію оцінювання, а також є певним орієнтиром для кандидатів (учасників іспиту) і допомогою під час підготовки до виконання практичного завдання з урахуванням можливості розуміти критерії розподілу балів.

139. Отже, процедуру кваліфікаційного оцінювання, зокрема і його перший етап - складання кваліфікаційного іспиту, можна розглядати як процес еволюційний, тобто такий, що розвивається відповідно до визначених завдань, обумовлених метою його проведення, реагуючи на виклики, які виникають у практичній діяльності Комісії.

140. Позивачка ж наполягає, що затвердження Методичних вказівок зобов`язує Комісію не лише їх дотримуватися, але й докладно документувати свої міркування / висновки щодо оцінки практичних завдань відповідно до шкали балів, визначеної згаданими вказівками.

141. Відображення ж поелементного оцінювання, на переконання позивачки, відповідатиме вимозі вмотивованості негативного рішення ВККС стосовно неї та узгоджуватиметься з принципом належного врядування та застосування дискреції як виду правомірного рішення.

142. Тож Великій Палаті Верховного Суду потрібно надати відповідь на питання, чи змінився обсяг дискреції ВККС під час оцінювання виконаних учасниками кваліфікаційного іспиту практичних робіт у зв`язку із затвердженням Методичних вказівок.

143. Велика Палата Верховного Суду вважає, що затвердження Методичних вказівок загалом та концептуально не змінило правового врегулювання процедури кваліфікаційного іспиту і методики визначення його результатів та відповідно й обсягу дискреційних повноважень членів ВККС на цьому етапі. Наведені висновки Велика Палата Верховного Суду зробила з огляду на таке.

144. Насамперед Велика Палата Верховного Суду погоджується із зауваженнями позивачки про неодмінність і важливість дотримання суб`єктом владних повноважень установлених ним правил у нормативних документах, що регулюють його діяльність. Проте з огляду на пояснену Комісією мету затвердження Методичних вказівок та невнесення відповідних змін до форми і змісту документів і рішень, які ВККС ухвалює у процедурі кваліфікаційного іспиту на стадії виконання практичного завдання, немає підстав вважати позицію Комісії про допоміжний характер згаданого документа неправильною чи нераціональною.

145. Велика Палата Верховного Суду наголошує, що, здійснюючи зовнішній публічний нагляд за дискреційними повноваженнями суб`єкта владних повноважень, суд не повинен вдаватися до зміни обсягу дискреційних повноважень, бо це є предметом відповідного правового регулювання, а має проконтролювати, чи не є викладені у рішенні цього органу висновки щодо обставин у справі довільними та нераціональними, не підтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів.

146. Надаючи оцінку доводам позивачки про обов`язок ВККС відображати поелементне оцінювання (відповідно до шкали балів за Методичними вказівками) практичних робіт у негативних рішеннях щодо кандидатів, які не склали кваліфікаційний іспит, Велика Палата Верховного Суду враховує таке.

147. Як зазначено вище, методика оцінювання учасників іспиту регламентована розділом 5 Положення № 185/зп-24, а порядок оцінювання результатів виконання практичного завдання - пунктом 5.5 розділу 5 цього Положення.

148. Цей порядок включає: визначення суб`єктів оцінювання, діапазон, у якому члени екзаменаційної комісії виставляють індивідуальні оцінки (від 0 до 150), випадки, коли робота учасника оцінюється у 0 балів, алгоритм (механізм) обчислення остаточної оцінки учасника.

149. Тож результат оцінювання практичного завдання відбувається за бальною шкалою. Бал визначається за результатом оцінювання практичного завдання загалом, а не його окремих елементів. Під час визначення результатів цього етапу не встановлено іншої форми оцінювання.

150. Тож порядок оцінювання визначає суть перевірки практичного завдання, яка полягає у встановленні відповідності змісту виконаного учасником завдання показникам (Методичним вказівкам) з оцінювання цього завдання.

151. Водночас визначений пунктом 5.5 розділу 5 Положення № 185/зп-24 порядок оцінювання не містить вимог щодо виставлення оцінки окремо за певні елементи практичного задання.

152. Таких вимог не містить і Закон № 1402-VIII.

153. За таких обставин незазначення в оскаржуваному рішенні Комісії інформації про кількість балів, виставлених за кожен із визначених Методичними вказівками елементів оцінювання, абсолютно не підтверджує порушення відповідачем порядку оцінювання учасників іспиту.

154. Також саме собою ненаведення в оскаржуваному рішенні ВККС оцінки за кожний елемент оцінювання не може підтверджувати те, що члени екзаменаційної комісії здійснили перевірку практичного завдання позивача без застосування чи без дотримання Методичних вказівок.

155. З огляду на їх назву та зміст Методичні вказівки за правовою природою є інструктивним і керівним документом, адресованим передовсім членам екзаменаційної комісії, яким визначено алгоритм оцінювання та уніфіковано процес перевірки таких робіт.

156. Методичні вказівки складаються зі шкали оцінювання, визначають елементи практичного завдання, що підлягають оцінюванню, та показники оцінювання. Обов`язку та способу фіксації балів окремо за кожен елемент практичного завдання Методичні вказівки не містять.

157. Такі вказівки призначені як для членів екзаменаційних комісій, так і для кандидатів і слугують для них орієнтиром під час перевірки та виконання практичних завдань, для забезпечення єдиних стандартизованих для всіх учасників іспиту підходів у їх виконанні та оцінюванні.

158. Відповідно сама лише наявність затверджених Методичних вказівок не означає, що в оскаржуваному рішенні члени екзаменаційної комісії повинні були відтворити, крім остаточної оцінки практичного завдання, також і бали за кожний його елемент.

159. Це є цілком недоцільним також з огляду на те, що предметом оцінювання є практичне завдання загалом, а не його окремі елементи.

160. Нерозуміння позивачкою, як вона стверджує, критеріїв формування членами екзаменаційної комісії виставлених балів загалом є її суб`єктивним негативним ставленням до результату кваліфікаційного оцінювання та фактично є висловленням її особистих сумнівів щодо об`єктивності членів екзаменаційної комісії.

161. Подібні за змістом висновки Велика Палата Верховного Суду навела у постановах від 20 листопада 2025 року у справі № 990/171/25, від 11 грудня 2025 року у справі № 990/221/25, від 18 грудня 2025 року у справі № 990/216/25.

162. Фактично позивачка не погоджується з кількістю балів, виставлених за виконане практичне завдання, та наполягає, що складені нею проєкти судових рішень за формою та змістом відповідають вимогам процесуального закону.

163. Проте позиція позивачки щодо заниження виставлених їй балів є відображенням її суб`єктивного погляду щодо якості виконаного практичного завдання, який є зрозумілим у цій ситуації, коли вона в результаті своєї інтелектуальної діяльності сформувала проєкти судових рішень у єдиному стилі, з належною старанністю, і ці проєкти за її критеріями оцінки в контексті Методичних вказівок є довершеними.

164. Натомість внутрішнім розсудом щодо оцінювання такої роботи наділені саме члени Комісії, які оцінюють виконану роботу загалом, а не її окремі елементи, дотримуючись водночас об`єктивності відповідного оцінювання.

165. Згідно з пунктом 2.9 Положення № 185/зп-24 практичне завдання виявляє рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні, а саме: уміння критично мислити та правильно оцінювати фактичні обставини справи; уміння мотивувати свою позицію; уміння застосовувати джерела права, що релевантні до спірних правовідносин; уміння вирішувати правову проблему; уміння лаконічно викладати свою позицію; уміння дотримуватись норм мовних засобів офіційно-ділового стилю.

166. З практичного погляду, наявність усіх елементів судового рішення автоматично не свідчить про його довершеність; не менш важливим є змістовне наповнення цих елементів і те, як ці елементи узгоджуються між собою та формують зміст законного та обґрунтованого судового рішення.

Анонімність кваліфікаційного іспиту як гарантіяоб`єктивності його результатів

167. Висловлені суб`єктивні сумніви позивачки не можна визнати обґрунтованими й з огляду на анонімний спосіб складання практичного завдання.

168. Не маючи інформації про те, чиє саме практичне завдання перевіряють, члени екзаменаційної комісії не можуть виявити суб`єктивне ставлення до того чи іншого учасника конкурсу. Натомість повторна перевірка практичного завдання конкретного конкурсанта фактично унеможливлює дотримання принципу анонімності.

169. Саме анонімність кваліфікаційного іспиту, що узгоджується із частиною третьою статті 74 Закону № 1402-VIII, є основною гарантією для його учасників щодо дотримання відповідачем загальних принципів проведення іспиту та забезпечення відповідно до пункту 1.6 Положення № 185/зп-24 об`єктивності, неупередженості, прозорості та рівності.

170. Згідно з паперовими формами електронних документів - екзаменаційних відомостей оцінювання практичного завдання, виконаного позивачкою, кожний член екзаменаційної комісії виставив ОСОБА_1 індивідуальний бал за кожне модельне судове рішення, що підтверджується змістом екзаменаційних відомостей і відповідно підтверджує дотримання ВККС порядку оцінювання результатів виконання практичного завдання.

171. Посилання Комісії у скарзі на те, що немає істотних розбіжностей між індивідуальними балами, виставленими кожним членом екзаменаційної комісії за результатами перевірки практичного завдання ОСОБА_1 , та виставленими балами в межах загальної кількості балів (75), що визначена Методичними вказівками, також є додатковим аргументом [однак не може бути основним і не єдино достатнім], який свідчить на користь того, що члени ВККС діяли в межах своїх повноважень та що немає надмірного суб`єктивізму окремих членів.

Загальні висновки щодо вирішення спору по суті

172. У контексті наведених вище доводів позивачки Велика Палата Верховного Суду підсумовує:

- результат оцінювання практичного завдання визначається за бальною шкалою від 0 до 150 (позивачка складала практичне завдання типу 2, тому шкала оцінювання за кожним завданням складала від 0 до 75 балів);

- нормативне врегулювання процедури кваліфікаційного іспиту не запровадило обов`язку для Комісії з відображення у підсумковому на цьому етапі кваліфікаційного оцінювання рішенні поелементного оцінювання практичного завдання відповідно до шкали балів, визначеної у Методичних вказівках;

- Методичні вказівки за своїм змістом теж визначають сукупність (шкалу) балів, які можна отримати за виконання практичного завдання, визначення цих балів, як і загального бала за складання практичного завдання, відбувається за внутрішнім переконанням членів екзаменаційної комісії, в межах їх дискреційних повноважень. Відображення цих балів у рішенні Комісії саме собою не вплине на вмотивованість цього рішення.

173. Також Велика Палата Верховного Суду вважає суперечливою позицію позивачки, яка, з одного боку, стверджує про брак чітких критеріїв оцінювання практичного завдання та непередбачуваність механізмів, а з іншого - про недотримання Комісією затверджених правил, зокрема Положення № 185/зп-24 та Методичних вказівок, через невідображення поелементного оцінювання її робіт.

174. Умови конкурсу були публічно оголошені та відомі позивачці станом на момент, коли вона погодилася брати участь у ньому, та не зазнали сутнісних змін протягом часу його проведення. Такі правила мали універсальний характер і були застосовні до всіх учасників конкурсу. Позивачка не довела, що стосовно неї мали місце порушення принципів рівності та недискримінації.

175. Навіть більше, ВККС визначила перелік осіб, допущених до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди», тому задоволення позову ОСОБА_1 , з урахуванням того, що оскаржуване рішення Комісії стосовно неї не має ознак очевидної свавільності та протиправності, призведе до порушення прав усіх цих осіб - переможців відповідного етапу конкурсної процедури.

176. Відтак за обставинами справи, що переглядається, суб`єктивні сумніви позивачки, обґрунтованості яких вона не довела, не можуть превалювати над публічно проголошеними принципами проведення кваліфікаційного іспиту для кандидатів на посади суддів.

177. Велика Палата Верховного Суду наголошує, що прагнення до вдосконалення конкурсної процедури повинне втілюватися в порядку внесення змін до існуючого правого врегулювання. Суд же має реагувати на недотримання встановленого порядку, що призвело до порушення права учасника конкурсу, до того ж порушення реального, а не ілюзорного.

178. Оскільки позивачка визначила порушенням свого права незазначення ВККС у рішенні про затвердження результатів іспиту (чи інших в процедурних документах) оцінок її роботи за окремими елементами згідно з Методичними вказівками, то їй варто було б розумно пояснити, як це вплинуло на обґрунтування відповідного рішення. Ці Методичні вказівки, з якими позивачка пов`язує обов`язок обґрунтування результатів іспиту, не містять переліку та змісту таких обґрунтувань чи мотивів, якими повинні керуватися члени екзаменаційної комісії, а лише в межах шкали оцінювання визначають діапазони балів за окремі елементи практичного завдання та показники оцінювання.

179. Щодо необхідності наведення всебічного обґрунтування процесу оцінювання практичного завдання, то це об`єктивно недоцільно було б робити у рішенні, яке оскаржує позивачка та яке стосується затвердження результатів кваліфікаційного іспиту щодо всіх осіб, які його складали, бо таке обґрунтування потребувало б ухвалення персональних (індивідуальних) рішень щодо кожного окремого кандидата незалежно від того, був результат негативний чи позитивний. Наведеного позивачка не могла не розуміти, як і того, що процедура кваліфікаційного оцінювання не передбачає такого типу рішень. Натомість започаткування такого підходу істотно змінило б строки, потрібні для проведення відповідних конкурсних (але не винятково) процедур, та насамперед потребувало б відповідних змін до нормативно-правового регулювання процедури кваліфікаційного оцінювання.

180. Водночас Велика Палата Верховного Суду зауважує, що вона не надає оцінки доцільності відповідних змін до нормативно-правового врегулювання процедури кваліфікаційного оцінювання, зокрема й щодо відображення балів поелементного оцінювання практичного завдання, позаяк не є суб`єктом, до компетенції якого належить упорядкування такої процедури. Натомість у межах апеляційного розгляду Велика Палата Верховного Суду дала відповідь на питання, чи вплинуло незазначення такої інформації [відповідно до чинного нормативно-правового врегулювання процедури кваліфікаційного оцінювання, зокрема і стадії кваліфікаційного іспиту] на права позивачки як учасниці цієї процедури, і відповідь на це питання є негативною.

181. Відповідно, сукупно оцінивши наявні в матеріалах справи докази, зваживши на всі аргументи та доводи сторін, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що визначені законом, з дотриманням принципів обґрунтованості, пропорційності та законності.

182. В обсязі встановлених у цій справі обставин з огляду на пред`явлений позов та відповідне правове регулювання спірних правовідносин Велика Палата Верховного Суду висновує, що рішення Комісії від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 у частині, що стосується позивачки, не є свавільним, відповідає критеріям законності та обґрунтованості, визначеним статтею 2 КАС України.

Щодо обраного позивачкою способу захисту права, яке вона вважала порушеним

183. Велика Палата Верховного Суду в оцінці предмета й підстав позову ОСОБА_1 зауважує, що вимога позивачки зобов`язати ВККС ухвалити нове рішення за результатами повторного оцінювання виконаних ОСОБА_1 практичних завдань (індивідуальні коди 0059480 та 0099600) у складі екзаменаційної колегії з числа членів ВККС, які не здійснювали перевірки практичних завдань кримінальної спеціалізації, та з урахуванням висновків суду у справі за цим позовом, зокрема щодо перевірки та виявлення, чи не було оцінювання практичних завдань дискримінаційним за критерієм «співпадіння мотивувальної і резолютивної частин судового рішення із правовим висновком Верховного Суду» є протиправним способом успішного подолання цього етапу конкурсу шляхом ухвалення судового рішення про те, що її поновлено у конкурсі з отриманням балів на рівні не менше прохідного бала - 56,25 за одне практичне завдання.

184. Суд як орган правосуддя не може під час розгляду спору щодо реалізації дискреційних повноважень адміністративного органу заміщати собою цей орган та зобов`язувати такий орган здійснювати обов`язки, не визначені приписами чинного законодавства.

185. Резюмуючи, Велика Палата Верховного Суду висновує, що суд не має повноважень оцінювати роботу ОСОБА_1 , не має права надавати оцінку виконаному нею завданню, встановлювати його недоліки, робити висновки про те, правильно чи неправильно члени екзаменаційної комісії оцінили його елементи за низьким / високим балом, оскільки це все в сукупності є дискрецією ВККС, а здійснення протилежного підриває саму суть проведення цього конкурсу та нівелює призначення органу, на який покладено державою здійснювати саме такі повноваження.

186. У рішенні у справі «Вучкович та інші проти Сербії» Європейський суд з прав людини зазначив, щоб бути ефективним, засіб правового захисту має бути спроможним безпосередньо виправити оскаржуваний стан справ і має пропонувати розумні перспективи успіху.

187. Тож вимога про зобов`язання ВККС ухвалити нове рішення за результатами повторного оцінювання виконаних ОСОБА_1 практичних завдань (індивідуальні коди 0059480 та 0099600) у складі екзаменаційної колегії з числа членів ВККС, які не здійснювали перевірки практичних завдань кримінальної спеціалізації, та з урахуванням висновків суду у справі за цим позовом, зокрема щодо перевірки та виявлення, чи не було оцінювання практичних завдань дискримінаційним за критерієм «співпадіння мотивувальної і резолютивної частин судового рішення з правовим висновком Верховного Суду», суперечить закону, унеможливлює метод об`єктивного критерію оцінки такої роботи, оскільки не буде дотримано обов`язкової умови анонімності роботи учасника. Це своєю чергою призведе до порушення прав інших учасників конкурсу та матиме наслідком порушення принципу правової визначеності, що є неприпустимим з огляду на невстановлення порушення відповідачем процедури проведення конкурсу та ухвалення оскаржуваного рішення з дотриманням пункту 4 частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII.

188. Подібні за змістом висновки Велика Палата Верховного Суду навела у постанові від 20 листопада 2025 року у справі № 990/171/25.

189. До того ж Велика Палата Верховного Суду дійшла переконання, що рішення Комісії від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 у частині, що стосується позивачки, відповідає критеріям законності та обґрунтованості, визначеним статтею 2 КАС України, та не встановила розумних і справедливих підстав для визнання його протиправним і скасування. З огляду на викладене похідна вимога щодо зобов`язання Комісії поновити її участь у конкурсі на посаду судді також не підлягає задоволенню як така, що залежить від результату вирішення основної вимоги про скасування оскаржуваного рішення ВККС.

190. Наведеного суд першої інстанції не врахував, у зв`язку із чим зробив помилковий висновок про часткове задоволення позову ОСОБА_1 .

Щодо інших вимог позивачки

191. ОСОБА_1 , крім оскарження рішень ВККС від 17 квітня 2025 року № 87/зп-25 та № 89/зп-25 у частині, що її стосується, також просила зобов`язати ВККС ухвалити нове рішення за результатами повторного оцінювання виконаних ОСОБА_1 практичних завдань (індивідуальні коди 0059480 та 0099600) у складі екзаменаційної колегії з числа членів ВККС, які не здійснювали перевірки практичних завдань кримінальної спеціалізації, та з урахуванням висновків суду у справі за цим позовом, зокрема щодо перевірки та виявлення, чи не було оцінювання практичних завдань дискримінаційним за критерієм «співпадіння мотивувальної і резолютивної частин судового рішення із правовим висновком Верховного Суду».

192. Рішенням від 18 вересня 2025 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду позов задовольнив частково.

Суд визнав протиправним і скасував рішення ВККС № 87/зп-25 від 17 квітня 2025 року в частині затвердження кодованих результатів практичного завдання, виконаного ОСОБА_1 .

Суд визнав протиправним та скасував підпункти 1, 2, 4 резолютивної частини рішення ВККС № 89/зп-25 від 17 квітня 2025 року «Про визначення загальних результатів першого етапу кваліфікаційного оцінювання «Складання кваліфікаційного іспиту» та допуск до другого етапу «Дослідження досьє та проведення співбесіди» кандидатів на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами)» в частині, що стосується ОСОБА_1 .

Суд зобов`язав ВККС повторно оцінити практичні завдання виконані ОСОБА_1 (перше судове рішення, індивідуальний код учасника 0059480, друге судове рішення, індивідуальний код учасника 0099600) з урахуванням Методичних вказівок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовив.

193. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що, зобов`язуючи повторно оцінити виконані позивачкою практичні завдання, суд першої інстанції не врахував нормативного врегулювання процедури кваліфікаційного оцінювання та принципів кваліфікаційного іспиту, затвердженого порядку визначення результатів виконаного практичного завдання та установленої Комісією форми їх оприлюднення.

194. Суд першої інстанції не зважив на те, що повторна перевірка практичного завдання окремого учасника конкурсу - в умовах деперсоніфікації за відмінними від заздалегідь визначених для всіх правилами - знівелює таку особливість кваліфікаційного іспиту, як його анонімність, і такі принципи, як неупередженість (у будь-якому разі з`явиться фактор обізнаності щодо авторства відповідної роботи) та насамперед рівність умов учасників іспиту, які, своєю чергою, мали законні очікування на застосування єдиного підходу до оцінювання практичних завдань.

195. Отже, такі застосовані судом першої інстанції способи захисту, як зобов`язати ВККС повторно оцінити практичні завдання виконані ОСОБА_1 (перше судове рішення, індивідуальний код учасника 0059480, друге судове рішення, індивідуальний код учасника 0099600) з урахуванням Методичних вказівок, не лише не передбачені законом, а й навпаки - суперечать йому та є непропорційними, оскільки йдуть усупереч таким основним принципам кваліфікаційного іспиту, як його безумовна анонімність та рівність учасників.

196. До того ж Велика Палата Верховного Суду повторює, що в ситуації коли основна заявлена позовна вимога є безпідставною, то й похідні від неї вимоги не підлягають задоволенню, оскільки право на ефективний судовий захист виникає винятково в разі, якщо суд установить, що було реальне, а не ілюзорне порушення прав, свобод та інтересів особи з боку суб`єкта владних повноважень.

197. Подібні за змістом висновки Велика Палата Верховного Суду навела у постановах від 20 листопада 2025 року у справі № 990/171/25, від 11 грудня 2025 року у справі № 990/221/25, від 18 грудня 2025 року у справі № 990/216/25.

198. Реального порушення прав позивачки Велика Палата Верховного Суду у цій справі не встановила, що є підставою для відмови в позові повністю.

Щодо розгляду процесуальних клопотань позивачки

Щодо клопотань про надання дозволу на подання додаткових пояснень

199. ОСОБА_1 13 та 14 березня 2026 року надіслала два клопотання про надання дозволу на подання додаткових пояснень у порядку частини п`ятої статті 159 та статті 166 КАС України.

200. Велика Палата Верховного Суду зважила на те, що апеляційний перегляд передбачає повторний розгляд справи по суті в межах доводів апеляційних скарг, а учасники справи мають право на подання пояснень, зокрема і щодо обставин, які стали відомі після відкриття апеляційного провадження. З огляду на викладене обидва клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на подання додаткових пояснень Велика Палата Верховного Суду задовольнила.

201. Водночас у частині прохання відступити від усталеної судової практики, викладеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2025 року у справі № 990/171/25, від 11 грудня 2025 року у справі № 990/221/25 та від 18 грудня 2025 року у справі № 990/216/25, Велика Палата Верховного Суду вважає за потрібне зазначити про таке.

202. Відступ від раніше сформульованої правової позиції Великої Палати Верховного Суду можливий лише у виняткових випадках, якщо є вагомі підстави вважати, що така позиція є помилковою або потребує коригування.

203. Аналіз доводів позивачки, викладених у додаткових поясненнях, не дає підстав для висновку про наявність таких виняткових обставин. Зазначені доводи фактично відтворюють аргументи, які вже були предметом оцінки у наведених постановах Великої Палати Верховного Суду та отримали в них вичерпну відповідь. Позивачка не навела нових правових аргументів, нових норм права, нової практики ЄСПЛ або інших підстав, які б із достатньою переконливістю свідчили про помилковість раніше сформованої судової практики.

204. З огляду на це та з урахуванням мотивів, які Велика Палата Верховного Суду виклала у цій постанові, підстав для відступу від усталеної судової практики, наведеної у постановах від 20 листопада 2025 року у справі № 990/171/25, від 11 грудня 2025 року у справі № 990/221/25 та від 18 грудня 2025 року у справі № 990/216/25, немає.

Щодо клопотання про долучення рішення ВККС від 17 грудня 2025 року № 218/зп-25 як доказу

205. ОСОБА_1 просила долучити рішення ВККС від 17 грудня 2025 року № 218/зп-25 як доказ, посилаючись на те, що воно підтверджує факт визнання Комісією помилковості попереднього регулювання, а саме пункту 5.5.6 Положення № 185/зп-24 та запровадила обов`язок виставляти оцінки за кожен елемент практичного завдання, передбачений Методичними вказівками.

206. Велика Палата Верховного Суду відмовила у задоволенні цього клопотання з огляду на таке.

207. Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (частина перша статті 72 КАС України).

208. Рішення ВККС від 17 грудня 2025 року № 218/зп-25 є нормативним актом Комісії, який змінив редакцію пункту 5.5.6 Положення № 185/зп-24 і визначив новий порядок оцінювання для конкурсів, що тривали на момент його ухвалення, - але не для конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23, результати якого є предметом цього спору. Це рішення є джерелом права, а не доказом у процесуальному розумінні цього поняття, оскільки воно не встановлює і не підтверджує жодних фактичних обставин, що стосуються перевірки практичних завдань позивачки або правомірності оскаржуваних рішень ВККС від 17 квітня 2025 року.

209. Міркування позивачки щодо використання зазначеного нормативного акта як доказу нібито визнання Комісією неправомірності своїх попередніх рішень є довільним тлумаченням його змісту. Внесення змін до власного підзаконного акта само собою не є може бути оцінено як визнанням протиправності рішень, ухвалених на підставі попередньої редакції цього акта. Нормотворець має право вдосконалювати правове регулювання без визнання помилковості попередніх правомірних актів. Пункт 8.7 рішення № 218/зп-25, на який посилається позивачка, прямо визначає, що нові правила оцінювання не поширюються на конкурс, у межах якого ОСОБА_1 складала кваліфікаційний іспит, що виключає можливість застосування цього рішення до правовідносин, які є предметом цього спору.

210. З огляду на те, що рішення ВККС від 17 грудня 2025 року № 218/зп-25 не є доказом у розумінні КАС України та не стосується обставин, що мають значення для вирішення цієї справи, клопотання про його долучення не підлягає задоволенню.

Щодо клопотання про витребування матеріалів кваліфікаційного іспиту

211. Позивачка в апеляційній скарзі просила витребувати у ВККС фабули модельних практичних завдань, виконаних 14 лютого 2025 року, а також по 10 зошитів із практичними завданнями № 1 та № 2, оцінених найвищими і найнижчими балами за цей день, у знеособленому вигляді (разом 40 зошитів). На обґрунтування цього прохання ОСОБА_1 зазначила, що порівняльний аналіз зазначених матеріалів дозволив би простежити закономірності оцінювання практичних завдань та підтвердити або спростувати наявність дискримінаційного підходу за критерієм «співпадіння рішення з правовим висновком Верховного Суду».

212. Велика Палата Верховного Суду відмовила у задоволенні цього клопотання з огляду на таке.

213. Витребування доказів судом може мати місце лише тоді, коли ці докази можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для вирішення справи, і коли учасник справи не може самостійно їх отримати. Водночас допустимість витребування конкретних доказів визначається їх належністю, тобто здатністю підтвердити обставини, які мають юридичне значення для вирішення спору.

214. Предметом доказування у цій справі є правомірність рішень ВККС від 17 квітня 2025 року № 87/зп-25 та № 89/зп-25 у частині, що стосується ОСОБА_1 . Ці рішення можуть бути оскаржені та скасовані винятково з підстав, вичерпно визначених частиною третьою статті 88 Закону № 1402-VIII. Наявність чи відсутність певних закономірностей в оцінюванні робіт інших учасників конкурсу до переліку цих підстав не належить і відповідно не є обставиною, що підлягає встановленню у цій справі.

215. Позивачка не довела, а Велика Палата Верховного Суду не встановила ознак дискримінаційного підходу до оцінювання її практичних завдань за жодною ознакою. Твердження про наявність такого підходу є припущенням позивачки, не підтвердженим жодними допустимими доказами. Витребування матеріалів оцінювання інших учасників конкурсу з метою перевірки власного припущення є по суті не збиранням доказів у конкретній справі, а проведенням загальної перевірки законності дій Комісії, що виходить за межі предмета цього позову та не належить до повноважень суду.

216. До того ж задоволення зазначеного клопотання суперечило б принципу анонімності кваліфікаційного іспиту, гарантованому частиною третьою статті 74 Закону № 1402-VIII. Навіть у знеособленому виді витребування та дослідження виконаних іншими учасниками конкурсу практичних завдань у межах спору, ініційованого певним учасником, означало б використання конкурсних матеріалів поза процедурою, для якої вони призначені, та ставило б під загрозу конфіденційність, на яку мають законне право всі учасники конкурсу.

217. З огляду на викладене клопотання про витребування доказів не підлягало задоволенню.

Щодо клопотання про надання дозволу на офіційну інтернет-трансляцію судового засідання

218. ОСОБА_1 16 березня 2026 року подала клопотання про надання дозволу на офіційну інтернет-трансляцію відкритого судового засідання у цій справі на YouTube-каналі «Судова влада України» технічними засобами Верховного Суду. В обґрунтування клопотання позивачка посилалася на суспільну значущість спору, принцип гласності судового процесу, визначений у статті 129 Конституції України та статтях 10 і 11 КАС України, а також на усталену практику Великої Палати Верховного Суду щодо надання таких дозволів у справах зі значним публічним інтересом.

219. Згідно з частинами п`ятою - сьомою статті 10 КАС України особи, присутні в залі судового засідання, представники медіа можуть проводити в залі судового засідання фотозйомку, відео- та аудіозапис з використанням портативних відео- та аудіотехнічних засобів без отримання окремого дозволу суду, але з урахуванням обмежень, встановлених цим Кодексом. Трансляція судового засідання здійснюється з дозволу суду. Якщо всі учасники справи беруть участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, здійснюється транслювання перебігу судового засідання в мережі Інтернет в обов`язковому порядку. Проведення в залі судового засідання фотозйомки, відеозапису, а також трансляція судового засідання повинні здійснюватися без створення перешкод у веденні засідання і здійсненні учасниками судового процесу їхніх процесуальних прав.

220. Комплексне тлумачення зазначених норм дає підстави для висновку, що суд має обов`язок здійснювати транслювання перебігу судового засідання в мережі Інтернет лише у випадку, якщо всі учасники справи беруть участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Іншого випадку, коли саме суд здійснює транслювання перебігу судового засідання в мережі Інтернет, ані Закон № 1402-VІІІ, ані КАС України не передбачають.

221. Водночас правом здійснювати трансляцію судового засідання наділена будь-яка особа, яка присутня в залі судового засідання, в тому числі представники медіа. Саме у випадку, якщо така особа бажає здійснювати трансляцію судового засідання, вона має отримати дозвіл суду, після чого може здійснювати трансляцію без створення перешкод у веденні засідання і здійсненні учасниками судового засідання їхніх процесуальних прав.

222. У цій справі суд не постановляв ухвалу про забезпечення участі усіх учасників справи в судовому засіданні в режимі відеоконференції, а тому безпосередньо у суду немає обов`язку здійснювати транслювання перебігу судового засідання в мережі Інтернет. Зазначене не порушує принципи гласності і відкритості судового процесу, адже будь-яка особа має право як бути присутньою у відкритому судовому засіданні під час розгляду цієї справи, так і здійснювати трансляцію відкритого судового засідання (за умови отримання відповідного дозволу суду).

223. Принцип гласності судового процесу забезпечується у цій справі відкритим судовим засіданням, доступом присутніх осіб до участі у ньому, а також подальшим оприлюдненням постанови відповідно до вимог процесуального закону. Відповідно до таких обставин відсутність трансляції конкретного судового засідання не означає обмеження права на справедливий розгляд справи в розумінні статті 6 Конвенції.

224. З огляду на викладене клопотання про надання дозволу на офіційну інтернет-трансляцію судового засідання не підлягає задоволенню.

Щодо клопотання про використання технічних засобів зали судового засідання

225. ОСОБА_1. 16 березня 2026 року подала клопотання про надання дозволу на використання проєктора та екрана зали судового засідання для демонстрації презентації у форматі PowerPoint під час викладення вступного слова позивачкою та її представницею.

226. Відповідно до змісту статті 220 КАС України учасники справи мають право у судовому засіданні демонструвати і відтворювати матеріали, що підтверджують їхні доводи. Використання технічних засобів для наочного викладення правових позицій узгоджується з принципом змагальності сторін та сприяє ефективному здійсненню сторонами своїх процесуальних прав.

227. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що демонстрація презентаційних матеріалів за допомогою наявних у залі засідань Верховного Суду технічних засобів не суперечить будь-яким приписам КАС України. З огляду на те, що позивачка просить використати винятково стаціонарне обладнання зали судового засідання без залучення сторонньої техніки та без будь-якого втручання у порядок ведення засідання, Велика Палата Верховного Суду дійшла переконання, що задоволення цього клопотання не перешкоджатиме судовому розгляду.

228. З огляду на викладене клопотання про надання дозволу на використання технічних засобів зали судового засідання для демонстрації презентаційних матеріалів підлягає задоволенню.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

229. Велика Палата Верховного Суду вважає, що оскаржуване рішення ВККС відповідає вимогам пункту 4 частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII щодо вмотивованості, ухвалене на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано, а також відповідає критеріям обґрунтованості та пропорційності, визначеним статтею 2 КАС України, тому підстав для його скасування немає.

230. Натомість суд першої інстанції не надав належної оцінки обставинам справи, неправильно застосував норми матеріального права, якими врегульовано процедуру кваліфікаційного оцінювання, та порушив норми процесуального права, визначивши спосіб захисту, який не відповідає закону, і відповідно дійшов помилкових висновків про часткове задоволення позову, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду в частині задоволених позовних вимог за результатами його апеляційного перегляду та ухвалення нового рішення - про відмову в цій частині в задоволенні позову.

231. Згідно із частиною першою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

232. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

233. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

234. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (частина друга статті 317 КАС України).

235. Оскільки наведені в апеляційній скарзі ВККС доводи спростовують викладені в рішенні суду першої інстанції висновки, то апеляційна скарга Комісії підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню в частині задоволених позовних вимог з ухваленням нової постанови - про відмову в цій частині в задоволенні позову.

236. Натомість апеляційну скаргу ОСОБА_1 потрібно залишити без задоволення.

Висновки щодо розподілу судових витрат

237. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

238. Проте згідно із частиною другою статті 139 цього Кодексу в разі задоволення позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

239. Оскільки Велика Палата Верховного Суду задовольнила апеляційну скаргу Комісії, яка понесла судові витрати винятково у виді судового збору за подання скарги, то сплачений нею судовий збір не підлягає стягненню з фізичної особи на користь суб`єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 266, 308, 310, 315, 317, 322, 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України задовольнити.

Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18 вересня 2025 року скасувати в частині задоволених позовних вимог.

Ухвалити в цій частині нове рішення, згідно з яким у задоволенні позовуОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С. О. Погрібний

Суддя-доповідач М. М. Гімон

Судді:О. О. Банасько О. В. Білоконь О. Л. Булейко І. А. Воробйова А. А. Ємець В. В. Король С. І. КравченкоО. В. Кривенда Н. М. Мартинюк К. М. Пільков Н. С. Стефанів О. В. Ступак І. В. Ткач О. С. Ткачук

Постанову оформив суддя Погрібний С. О. у порядку частини третьої статті 321 КАС України.

Джерело:ЄДРСР 135386595

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані.

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Постанова від 19.03.2026 по справі № 990/218/25 Велика Палата Верховного Суду

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Ви не авторизовані

Розділи системи

131 783 368

28 474

4 628

543 586

30 578 178

52 409 095

Унікальні можливості

Моніторинг

Календар засідань

Обране

Добірки прецедентів

Зв'яжіться з нами

Про нас

Комерційний відділ

Підтримка користувачів

Загальні контакти

Соціальні мережі

Постанова від 19.03.2026 по справі № 990/218/25 Велика Палата Верховного Суду

Зберегти в обраному

Надіслати на вказаний адрес

Шановний користувач!