Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 січня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/11728/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Студенець В.І.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк"
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.09.2025 (суддя Плотницька Н.Б.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2025 (колегія суддів: Євсіков О.О., Алданова С.О., Корсак В.А.)
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Віндкрафт Таврія"
про забезпечення позову до подачі позовної заяви
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Вінкрафт Таврія"
до Акціонерного товариства (далі - АТ) "Міжнародний резервний банк"
про зобов`язання вчинити дії.
ВСТУП
1. Перед Верховним Судом у цій справі постало питання обґрунтованості вжиття судом заходів забезпечення позову до подання позовної заяви (застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України).
2. Верховний Суд касаційну скаргу задовольнив, виходячи з таких мотивів.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
3. 13.10.2021 ТОВ "Віндкрафт Таврія" (далі також - Товариство) (позичальник) уклало з АТ "Сбербанк", правонаступником якого є АТ "Міжнародний резервний банк" (далі також - Банк), договір про відкриття кредитної лінії №15-В/21/151/КЛ-КБ, який діє із змінами та доповненнями, внесеними Додатковою угодою №1 від 19.10.2021 та Додатковою угодою №2 від 28.10.2021 (далі - кредитний договір).
4. Згідно з п.1.1 кредитного договору банк відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію в євро та на підставі додаткових угод до договору окремими частинами (траншами) надає позичальнику кредитні кошти, а позичальник зобов`язується використовувати кредит на цілі, зазначені в пп.1.5 договору, а також повернути банку кредит у встановлені терміни.
5. Проценти нараховуються на загальну суму заборгованості за кредитною лінією у валюті заборгованості. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно протягом дії цього договору із розрахунку 360 днів у році - для кредиту, наданого позичальнику в іноземній валюті (п.6.1 кредитного договору).
6. Належне виконання зобов`язань за кредитним договором згідно з п.2.1 забезпечене: заставою частки в статутному капіталі Товариства в розмірі 89,5%; заставою основних засобів - системи відеоспостереження; іпотекою виробничих об`єктів ВЕУ №1, №3-11, №15-21 Вітропарк ВЕС Новотроїцьке та вітроенергетичної установки ВЕУ №12-14 вітропартк ВЕС Новотроїцьке; іпотекою 3-ох земельних ділянок та порукою.
7. 18.10.2021 Товариство уклало з Банком іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рижою О.В. за реєстраційним №263 (далі - іпотечний договір) та договір застави №15-В/21/151/КЛ-КБ-31, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рижою О.В. та зареєстрований в реєстрі за №288 (далі - договір застави).
8. Пунктом 3.1 іпотечного договору визначено перелік переданого позивачем в іпотеку Банку нерухомого майна.
9. 29.08.2025 Товариство звернулося до Банку із заявою вих. №1/29-08 про застосування мораторію на нарахування та сплату грошового зобов`язання за кредитним договором (в порядку Закону "Про внесення змін до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо особливостей кредитування та фінансового лізингу у період дії воєнного стану").
10. У цій заяві Товариство, посилаючись на набуття 10.08.2025 чинності Законом "Про внесення змін до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо особливостей кредитування та фінансового лізингу у період дії воєнного стану" від 27.03.2025 №4340-ІХ, зазначило, що вважає себе таким, що підпадає під категорію позичальників - юридичних осіб, які мають право розраховувати на застосування мораторію на нарахування та сплату грошового зобов`язання за укладеним кредитним договором.
11. Товариство просило застосувати мораторій на нарахування та сплату грошового зобов`язання за кредитним договором, який діє із змінами та доповненнями, внесеними додатковою угодою №1 від 19.10.2021 та додатковою угодою №2 від 28.10.2021, укладеним між Товариством та АТ "Сбербанк", правонаступником якого є Банк, а також повідомити Товариство про прийняте рішення у строки, визначені Законом.
12. Товариство відповіді Банку на свою заяву вих. №1/29-08 від 29.08.2025 не отримало. Натомість Товариство отримало від Банку вимогу (повідомлення) №960 від 11.09.2025 про порушення зобов`язання, у якому Банк вимагав виконати порушене зобов`язання за кредитним договором протягом 10 робочих днів з дня відправлення вимоги (повідомлення). Банк також зазначив, що у разі невиконання Товариством цієї вимоги з погашення заборгованості за кредитним договором буде застосоване право притримання згідно з пар.7 гл.49 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) із реєстрацією відповідного забезпечувального обтяження в Державному реєстрі рухомого майна з метою стягнення коштів з усіх рахунків позичальника, що були відкриті у Банку (коштів, які перебувають у володінні Банку) відповідно до приписів чинного законодавства.
Короткий зміст заяви про забезпечення позову
13. 18.09.2025 ТОВ "Віндкрафт Таврія" звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про забезпечення позову (до подачі позовної заяви), у якій просило суд вжити заходи забезпечення позову шляхом:
- заборони АТ "Міжнародний резервний банк" вчиняти будь-які дії, спрямовані на стягнення коштів з усіх рахунків Товариства, що були відкриті у Банку (коштів, які перебувають у володінні Банку), у т.ч. на грошові кошти у сумі 50 142 003,35 грн, які обліковуються на окремому рахунку обліку кредиторської заборгованості в Банку і включені до сьомої черги реєстру акцептованих вимог кредиторів Банку;
- заборони суб`єктам реєстраційних дій (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо реєстрації відповідного забезпечувального обтяження, спрямованого на стягнення коштів з усіх рахунків Товариства, що були відкриті у Банку (коштів, які перебувають у володінні Банку), у т.ч. на грошові кошти у сумі 50 142 003,35 грн, які обліковуються на окремому рахунку обліку кредиторської заборгованості в Банку і включені до сьомої черги реєстру акцептованих вимог кредиторів Банку.
14. На обґрунтування поданої заяви Товариство зазначає, що враховуючи положення Закону "Про внесення змін до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо особливостей кредитування та фінансового лізингу у період дії воєнного стану" від 27.03.2025 №4340-ІХ, 29.08.2025 ТОВ "Віндкрафт Таврія" звернулось до АТ "Міжнародний резервний банк" із заявою вих.№1/29-08 про застосування мораторію на нарахування та сплату грошового зобов`язання за договором про відкриття кредитної лінії №15-В/21/151/КЛ-КБ від 13.10.2021 в порядку Закону та просило розглянути її у визначені законом строки. Станом на дату звернення до суду з відповідною заявою про забезпечення позову будь-якого рішення АТ "Міжнародний резервний банк" за заявою про застосування мораторію на адресу ТОВ "Віндкрафт Таврія" не надходило. Разом з тим, 11.09.2025 ТОВ "Вінкрафт Таврія" отримало від АТ "Міжнародний резервний банк" вимогу (повідомлення) про порушення зобов`язання №960 від 11.09.2025, відповідно якого Банк намагається достроково отримати погашення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії №15-В/21/151/КЛ-КБ від 13.10.2021 в розмірі 48 059 047,63 євро.
15. На думку Товариства направлення Банком відповідної вимоги після звернення позивача із заявою про застосування мораторію на нарахування та сплату грошового зобов`язання за кредитним договором прямо свідчить про небажання АТ "Міжнародний резервний банк" вводити відповідний мораторій та про намір відмовити Товариству у задоволенні такої заяви. При цьому строк на дострокове повернення кредитної заборгованості становить 10 робочих днів і спливає 25.09.2025, в той час, як строк на розгляд заяви і прийняття рішення про введення мораторію становить 20 робочих днів і спливає 26.09.2025, тобто на наступний день.
16. Заявник також зазначає, що враховуючи вказані положення закону, а також обставини, описані вище, Товариство має намір звернутись до суду з відповідною позовною заявою про визнання рішення АТ "Міжнародний резервний банк" незаконним та його скасування. У випадку задоволення позову у даній справі мораторій на задоволення вимог кредитора буде вважатися таким, що застосований (діє) з 29.08.2025. Отже, вчинення будь-яких дій щодо стягнення (звернення стягнення) АТ "Міжнародний резервний банк" будь-яких коштів з ТОВ "Вінкрафт Таврія" після 29.08.2025 буде вважатись незаконним та таким, що порушує мораторій та приписи Закону. За таких обставин заявник вважає, що ефективним та адекватним заходом забезпечення позову у цьому випадку є заборони АТ "Міжнародний резервний банк" вчиняти будь-які дії, спрямовані на стягнення коштів.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
17. Господарський суд міста Києва ухвалою від 23.09.2025, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2025, заяву Товариства про забезпечення позову до подачі позовної заяви задовольнив:
- заборонив Банку вчиняти будь-які дії, спрямовані на стягнення коштів з усіх рахунків Товариства, що були відкриті у Банку (коштів, які перебувають у володінні Банку), у т.ч. грошових коштів у сумі 50 142 003,35 грн, які обліковуються на окремому рахунку обліку кредиторської заборгованості в Банку і включені до сьомої черги реєстру акцептованих вимог кредиторів Банку.
- заборонив суб`єктам реєстраційних дій (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо реєстрації відповідного забезпечувального обтяження, спрямованого на стягнення коштів з усіх рахунків Товариства, що були відкриті у Банку (коштів, які перебувають у володінні Банку), у тому числі на грошові кошти у сумі 50 142 003,35 грн, які обліковуються на окремому рахунку обліку кредиторської заборгованості в Банку і включені до сьомої черги реєстру акцептованих вимог кредиторів Банку.
18. Суд першої інстанції виснував, що правовідносини сторін та заявлені заходи забезпечення позову жодним чином не стосуються питань реалізації майна (активів) банку, що ліквідується, а отже заборона, встановлена пп.2 п.7 ст.137 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) не підлягає застосуванню. Суд зазначив, що застосування заходів забезпечення позову необхідне через існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в цій справі, а захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
19. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована, зокрема, таким:
- за змістом Закону "Про внесення змін до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо особливостей кредитування та фінансового лізингу у період дії воєнного стану" мораторій застосовується на нарахування та сплату грошового зобов`язання за договором кредиту (позики), включаючи основну суму кредиту (позики), проценти, комісії та інші платежі (далі - мораторій), а тому правильною є позиція суду, що спірні у цій справі правовідносини сторін та заявлені заходи забезпечення позову жодним чином не стосуються питань реалізації майна (активів) банку, що ліквідується, а отже заборона, встановлена пп.2 п.7 ст.137 ГПК, не підлягає застосуванню;
- дії Банку, який після отримання ним заяви Товариства про застосування мораторію на нарахування та сплату грошового зобов`язання за кредитним договором, направив Товариству вимогу щодо виконання зобов`язання за цим кредитним договором, свідчать про прийняте Банком рішення про відмову у застосуванні відповідного мораторію, яке Банк станом на відповідну дату Товариству не направив (Товариство таке рішення не отримало); в іншому випадку поведінка Банку носила би суперечливий характер, як це доречно зазначив суд першої інстанції;
- оскільки Законом передбачено можливість оскарження рішення Банку та з метою недопущення вчинення дій зі стягнення належних заявнику грошових коштів, які перебувають у володінні Банку, саме щодо яких Товариство подавало заяву про застосування мораторію, забезпечення майбутніх позовних вимог у вигляді вжиття превентивних заходів забезпечення позову спрямовані на захист відповідних прав Товариства; невжиття заявленого заходу забезпечення позову до подачі позову призведе до того, що заявник не зможе відновити своє порушене право в межах одного (цього) судового провадження без нових звернень до суду;
- Закон "Про внесення змін до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо особливостей кредитування та фінансового лізингу у період дії воєнного стану", який встановлює на обмежений час для обмеженого кола боржників (які відповідають визначеним критеріям) можливість отримати мораторій на погашення зобов`язань за кредитним договором чи навіть мораторій на виконання рішення суду про стягнення відповідно заборгованості (п.2 розд.ІІ Закону) є спеціальним по відношенню до Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який встановлює загальні правила виведення неплатоспроможних банків з ринку;
- застосовані судом заходи забезпечення позову, предметом яких є кошти на усіх рахунках Товариства, що були відкриті у Банку (кошти, які перебувають у володінні Банку), у т.ч. на грошові кошти у сумі 50 142 003,35 грн, які обліковуються на окремому рахунку обліку кредиторської заборгованості в Банку і включені до сьомої черги реєстру акцептованих вимог кредиторів Банку, не є активами Банку, а на даний час є його зобов`язаннями перед Товариством, тобто пасивами.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу
20. 04.12.2025 Банк через систему Електронний суд звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.09.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2025, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у забезпеченні позову.
21. На виконання вимог п.5 ч.2 ст.290 ГПК скаржник у касаційній скарзі зазначає, що суди неправильно застосували (неправильно розтлумачили, фактично не застосували) норми Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та грубо порушили імперативні норми статей 136, 137, 139, 140, 141, 236 ГПК, з порушенням прямої заборони вжиття заходів забезпечення, без врахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 03.07.2019 у справі №342/180/17, від 30.05.2018 у справі №757/2216/15, від 13.07.2022 у справі №910/16060/21, від 21.12.2023 у справі №910/7341/23, від 14.08.2023 у справі №910/17778/21 (910/13793/22), від 11.05.2023 у справі №910/17047/20.
22. 31.12.2025 від Товариства надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому просить закрити касаційне провадження у справі, а касаційну скаргу залишити без задоволення.
23. У відзиві, зокрема, зазначає:
- зазначені скаржником постанови Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №910/16060/21, від 21.12.2023 у справі №910/7341/23, від 14.08.2023 у справі №910/17778/21 (910/13793/22) (щодо застосування статей 136, 137 ГПК) не є релевантними у зв`язку з неподібністю правовідносин через різний предмет та підстави позову, склад сторін, фактичні обставини справи, юрисдикцію спору;
- посилання скаржника на постанови Верховного Суду від 11.05.2023 у справі №910/17047/20, від 03.07.2019 у справі №342/180/17 (щодо застосування ст.236 ГПК) не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування, оскільки відповідні висновки зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів;
- суд першої інстанції застосував норми Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та положення процесуального кодексу з врахуванням особливостей правовідносин, що склались між сторонами в цій справі з врахуванням поданих заявником доказів на підтвердження позиції, зазначеної ним у заяві;
- скаржник всупереч прямій забороні, яка на його думку застосовується до будь-яких етапів ліквідації Банку, вжив заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які перебувають на спеціальному окремому рахунку обліку кредиторської заборгованості, відносяться до 7 черги акцептованих вимог кредиторів та підлягають виплаті заявнику (посилається на вжиття заходів забезпечення за заявою Банку у справі №916/4765/24); в позиції скаржника вбачається непослідовність та суперечлива поведінка.
Рух справи в суді касаційної інстанції
24. Верховний Суд ухвалою від 18.12.2025 відкрив касаційне провадження у справі та призначив її розгляд у порядку письмового провадження.
25. 12.01.2026 до Верховного Суду надійшли матеріали справи.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
26. Згідно зі ст.136 ГПК господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.137 ГПК заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
27. Відповідно до ч.1 ст.137 ГПК позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
28. Забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (аналогічний висновок міститься у п.8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі №914/1570/20).
29. Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02.02.2022 у справі №910/16868/19).
30. Отже, інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
31. Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
32. Близькі за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19 тощо.
33. При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; заборони забезпечення позову таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
34. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.
35. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
36. Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову.
37. Обрання належного, відповідного предмету спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову з заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору та як наслідок ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 21.08.2020 у справі №904/2357/20).
38. Предметом розгляду цієї справи по суті є питання наявності підстав для застосування мораторію на нарахування та сплату грошового зобов`язання, передбаченого Законом "Про внесення змін до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо особливостей кредитування та фінансового лізингу у період дії воєнного стану" від 27.03.2025 №4340-ІХ, за укладеним між позивачем та відповідачем кредитним договором.
39. Законом "Про внесення змін до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо особливостей кредитування та фінансового лізингу у період дії воєнного стану" від 27.03.2025 №4340-ІХ (набув чинності 10.08.2025) розд."Прикінцеві та перехідні положення" ЦК було доповнено пунктами 23-36, які передбачають, зокрема, таке.
40. Протягом дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №2102-IX, позичальник (у тому числі його правонаступник), який є суб`єктом господарювання, має право звернутися до кредитодавця (позикодавця) або нового кредитора (далі - кредитор) із заявою про застосування мораторію на нарахування та сплату коштів за грошовим зобов`язанням за договором кредиту (позики), включаючи основну суму кредиту (позики), проценти, комісії та інші платежі (далі - заява) (п.23).
41. Позичальник надсилає заяву про застосування мораторію на нарахування та сплату грошового зобов`язання за договором кредиту (позики), включаючи основну суму кредиту (позики), проценти, комісії та інші платежі (далі - мораторій), у письмовій або електронній формі на юридичну або електронну адресу кредитора, зазначену в договорі кредиту (позики) (п.24).
42. Кредитор на підставі отриманої заяви та доданих до неї документів протягом 20 робочих днів з дня їх отримання приймає рішення про застосування мораторію або відмову у застосуванні мораторію. Кредитор надсилає рішення, передбачене абзацом першим цього пункту, у письмовій або електронній формі на юридичну або електронну адресу позичальника, зазначену в договорі кредиту (позики), негайно у день прийняття такого рішення. Рішення про відмову у застосуванні мораторію повинно бути вмотивованим. Рішення кредитора про відмову у застосуванні мораторію може бути оскаржено до господарського суду (п.25).
43. Суди встановили, що 29.08.2025 Товариство звернулося до Банку із заявою вих. №1/29-08 про застосування мораторію на нарахування та сплату грошового зобов`язання за кредитним договором (в порядку Закону "Про внесення змін до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо особливостей кредитування та фінансового лізингу у період дії воєнного стану").
44. Однак, Товариство відповіді від Банку не отримало, натомість отримало вимогу (повідомлення) №960 від 11.09.2025 про порушення зобов`язання, у якому Банк вимагав виконати порушене зобов`язання за кредитним договором протягом 10 робочих днів з дня відправлення вимоги (повідомлення). Банк також зазначив, що у разі невиконання Товариством цієї вимоги з погашення заборгованості за кредитним договором буде застосоване право притримання згідно з пар.7 гл.49 ЦК із реєстрацією відповідного забезпечувального обтяження в Державному реєстрі рухомого майна з метою стягнення коштів з усіх рахунків позичальника, що були відкриті у Банку (коштів, які перебувають у володінні Банку) відповідно до приписів чинного законодавства.
45. У заяві про забезпечення позову Товариство вказало, що направлення Банком вимоги після звернення із заявою про застосування мораторію прямо свідчить про небажання АТ "Міжнародний резервний банк" вводити мораторій та про намір відмовити у задоволенні заяви Товариства, у зв`язку з чим останнє має намір звернутись до суду з позовною заявою про визнання рішення АТ "Міжнародний резервний банк" незаконним та його скасування; у випадку задоволення позову мораторій на задоволення вимог кредитора буде вважатися таким, що застосований (діє) з 29.08.2025.
46. Суд апеляційної інстанції зазначив, що Товариство звернулося до Банку із заявою в поряду пунктів 23, 24 та, отримавши вимогу виконати порушене зобов`язання, розцінило її як відмову у застосуванні мораторію, яку має намір оскаржити, право на що (оскарження рішення про відмову у застосуванні мораторію) прямо передбачене у п.25 розд."Прикінцеві та перехідні положення" ЦК.
47. Суд дійшов висновку, що оскільки законодавство передбачає можливість оскарження відповідного рішення Банку, з метою недопущення вчинення дій зі стягнення належних заявнику грошових коштів, які перебувають у володінні Банку, саме щодо яких Товариство подавало заяву про застосування мораторію, забезпечення майбутніх позовних вимог у вигляді вжиття превентивних заходів забезпечення позову спрямовані на захист відповідних прав Товариства. Натомість невжиття заявленого заходу забезпечення позову до подачі позову призведе до того, що заявник не зможе відновити своє порушене право в межах одного (цього) судового провадження без нових звернень до суду.
48. При цьому суд апеляційної інстанції погодився з позицією суду першої інстанції, що спірні у цій справі правовідносини сторін та заявлені заходи забезпечення позову жодним чином не стосуються питань реалізації майна (активів) банку, що ліквідується, а отже заборона, встановлена підп.2 п.7 ст.137 ГПК, не підлягає застосуванню.
49. Колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що Закон "Про внесення змін до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо особливостей кредитування та фінансового лізингу у період дії воєнного стану", який встановлює на обмежений час для обмеженого кола боржників (які відповідають визначеним критеріям) можливість отримати мораторій на погашення зобов`язань за кредитним договором чи навіть мораторій на виконання рішення суду про стягнення відповідно заборгованості (п.2 розд.ІІ Закону) є спеціальним по відношенню до Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який встановлює загальні правила виведення неплатоспроможних банків з ринку.
50. Також колегія суддів вказала, що застосовані заходи забезпечення позову, предметом яких є кошти на усіх рахунках Товариства, що були відкриті у Банку (кошти, які перебувають у володінні Банку), у т.ч. на грошові кошти у сумі 50 142 003,35 грн, які обліковуються на окремому рахунку обліку кредиторської заборгованості в Банку і включені до сьомої черги реєстру акцептованих вимог кредиторів Банку, не є активами банку, а на даний час є його зобов`язаннями перед Товариством, тобто пасивами.
51. Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що суди неправильно застосували (неправильно розтлумачили, фактично не застосували) норми Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та грубо порушили імперативні норми статей 136, 137, 139, 140, 141, 236 ГПК, з порушенням прямої заборони вжиття заходів забезпечення.
52. Верховний Суд погоджується зі скаржником та вважає висновки судів попередніх інстанцій помилковими.
53. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.
54. Законодавець встановлює також обмеження у застосуванні заходів забезпечення позову шляхом прямої заборони на застосування окремих заходів забезпечення позову. Такі заборони передбачені, зокрема, положеннями ст.137 ГПК.
55. Згідно з ч.7 ст.137 ГПК не допускається забезпечення позову шляхом:
1) накладення арешту на майно (активи), у тому числі грошові кошти, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб або банку, віднесеного до категорії неплатоспроможних, або банку, що ліквідується відповідно до Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", яке належить або підлягає передачі чи сплаті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб або банку, віднесеному до категорії неплатоспроможних, банку, що ліквідується відповідно до Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", і знаходиться у нього чи інших осіб;
2) встановлення заборони або обов`язку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, банку, віднесеному до категорії неплатоспроможних, банку, що ліквідується відповідно до Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", їх посадовим особам, іншим особам під час реалізації Фондом гарантування вкладів фізичних осіб майна (активів) банку, віднесеного до категорії неплатоспроможних, вчиняти певні дії або встановлення обов`язку для таких осіб утримуватися від вчинення певних дій.
56. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.05.2018 у справі №757/2216/15-ц зазначила, що у спорах, пов`язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов`язань перед кредиторами, норми Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон) є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.
57. За змістом ст.4 Закону основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведення неплатоспроможних банків з ринку та здійснення ліквідації банків. На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює заходи щодо: підготовки до запровадження процедури виведення банку з ринку, у тому числі організаційні заходи щодо проведення відкритого конкурсу та визначення найменш витратного способу виведення банку з ринку; проведення процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку, у тому числі шляхом виконання плану врегулювання, здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банку.
58. Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку приймає в управління майно (у тому числі кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та продає майно банку; складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів; вживає у встановленому законодавством порядку заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та пошуку, виявлення, повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб, оновлює інформацію, що міститься у Кредитному реєстрі Національного банку України (пункти 2-4 ч.1 ст.48 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").
59. З дня початку процедури ліквідації банку втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти, заборони прийняття рішень про продаж або про вчинення інших дій з продажу) будь-яким майном (активами), у тому числі коштами банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень (у тому числі арештів, заборони прийняття рішень про продаж або про вчинення інших дій з продажу) на майно (активи), у тому числі кошти банку, не допускається (п.7 ч.2 ст.46 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").
60. Не допускається забезпечення позову шляхом встановлення заборони або обов`язку Фонду, банку, віднесеному до категорії неплатоспроможних, банку, що ліквідується відповідно до цього Закону, їх посадовим особам, іншим особам під час реалізації Фондом майна (активів) банку, віднесеного до категорії неплатоспроможних, вчиняти певні дії або шляхом встановлення обов`язку для таких осіб утримуватися від вчинення певних дій (п.2 ч.7 ст.137 ГПК, ч.18 ст.51 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").
61. Положення вказаних норм законодавства вказують на неможливість забезпечення позову шляхом заборони Фонду утримуватися від вчинення певних дій під час здійснення ліквідаційної процедури банку та виведення його з ринку. Зокрема, це стосується і зупинення дій рішення виконавчої дирекції Фонду в частині реалізації включених до складу лоту майнових прав.
62. Подібні висновки наведені у постановах Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №910/1261/20, від 13.07.2022 у справі №910/16060/21.
63. Частина 7 ст.137 ГПК викладена в редакції Закону №590-IX від 13.05.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності" (далі - Закон №590-IX).
64. Закон №590-IX має на меті підвищення ефективності застосування Фондом можливих механізмів виведення банків з ринку та збільшенню кількості кредиторів, прийнятий для удосконалення законодавчих норм, які визначають особливості судового провадження у справах щодо виведення банків з ринку.
65. В пояснювальній записці до Закону №590-IX зазначено, що європейське законодавство передбачає можливість оскарження рішень компетентних / наглядових органів з питань санації у суді, але при цьому встановлює, що таке оскарження не призупиняє виконання рішення компетентного органу (Чехія, Австрія, Литва та Латвія).
66. Таким чином, законодавець передбачив, що заборона вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Фонду утримуватися від вчинення певних дій під час здійснення ліквідаційної процедури банку та виведення його з ринку спрямована на забезпечення оперативності, ефективності процедур, які мають бути застосовані Фондом для збереження вартості майна (активів) банку та зняття соціальної напруги у суспільстві серед вкладників та кредиторів такого банку.
67. Подібні висновки наведені у постановах Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №910/16060/21, від 21.12.2023 у справі №910/7341/23.
68. Верховний Суд погоджується зі скаржником, що ст.137 ГПК містить імперативну заборону застосування заходів забезпечення позову шляхом встановлення заборони Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та банку, що ліквідується відповідно до Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", їх посадовим особам, іншим особам вчиняти певні дії або встановлення обов`язку для таких осіб утримуватися від вчинення певних дій не залежно від характеру (виду) таких дій.
69. Вжиття заходів забезпечення позову в тому вигляді, в якому просить позивач свідчить про втручання в діяльність Фонду під час здійснення ліквідаційної процедури банку.
70. Отже, переглядаючи у касаційному порядку оскаржувані судові рішення, Верховний Суд виявив порушення норм процесуального права (статті 136, 137, 236 ГПК) та неправильне застосування норм матеріального права (Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
71. Відповідно до ч.1 ст.300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
72. Відповідно до п.3 ч.1 ст.308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
73. Згідно з ч.1 ст.311 ГПК суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених ст.300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
74. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновків про задоволення касаційної скарги, скасування оскаржуваних судових рішень та ухвалення нового - про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Судові витрати
75. З огляду на те, що Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу, судовий збір, який підлягав сплаті у зв`язку з переглядом справи у судах апеляційної та касаційної інстанцій, покладається на позивача.
Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.09.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2025 у справі №910/11728/25 скасувати та ухвалити нове рішення.
3. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Віндкрафт Таврія" про забезпечення позову відмовити.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Віндкрафт Таврія" на користь Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги та 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.
5. Доручити Господарського суду міста Києва видати відповідний наказ.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. Кібенко
Судді С. Бакуліна
В. Студенець
