ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 759/22148/24
провадження № 61-5613св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справикасаційну скаргу ОСОБА_4 , в інтересах якої діє представник - адвокат Коваленко Анжеліка Вячеславівна, на постанову Київського апеляційного суду від 12 березня 2025 року у складі колегії суддів: Мостової Г. І., Березовенко Р. В., Лапчевської О. Ф.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст вимог заяви
21 жовтня 2024 року ОСОБА_5 в особі представника - адвоката Коваленко А. В. звернулася до суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви.
Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_4 , враховуючи вимоги статті 152 ЦПК України, має намір та зобов`язується протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову пред`явити позов до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про стягнення заборгованості.
Заявниця зазначила, що 18 травня 2017 року ОСОБА_8 надав ОСОБА_6 у позику грошові кошти у сумі 5 422 000,00 грн, що еквівалентно 206 552,00 доларам США за курсом 26,25 грн за 1 долар США на дату підписання розписки. Грошові кошти підлягали поверненню 18 травня 2018 року.
На момент отримання грошових коштів ОСОБА_6 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_9 , яка надала письмову згоду про те, що обізнана про суму позики та фактично не заперечує проти отримання її чоловіком у позику грошових коштів.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 помер. Єдиним спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_8 є його донька - ОСОБА_4 .
Після смерті ОСОБА_8 наміри щодо повернення суми позики з боку ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відсутні.
Станом на день звернення із зазначеною заявою зобов`язання за договором позики не виконані, борг у розмірі 174 475,00 доларів ОСОБА_10 та ОСОБА_9 не повернуто.
ОСОБА_4 має побоювання, що відповідачі приховають наявне у них майно з метою ухилення від виконання можливого судового рішення, враховуючи розмір заборгованості, а також тривалий термін невиконання зобов`язань щодо повернення боргу.
З урахуванням викладених обставин заявниця просила суд накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , у межах заявленої до стягнення суми позовних вимог у розмірі 174 475,00 доларів США, а також накласти арешт на грошові кошти ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , що знаходяться на будь-яких рахунках відкритих у банківських установах, які будуть виявлені під час виконання ухвали про забезпечення позову, в межах заявленої до стягнення суми позовних вимог у розмірі 174 475,00 доларів США.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2024 року заяву представника ОСОБА_11 - адвоката Коваленко А. В. про забезпечення позову задоволено.
Накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_7 , у межах заявленої до стягнення суми позовних вимог у розмірі 174 475,00 доларів США.
Накладено арешт на грошові кошти ОСОБА_6 , що знаходяться на будь-яких рахунках ОСОБА_6 відкритих у банківських установах, які будуть виявлені під час виконання ухвали про забезпечення позову в межах заявленої до стягнення суми позовних вимог у розмірі 174 475,0доларів США.
Накладено арешт на грошові кошти ОСОБА_7 , що знаходяться на будь-яких рахунках ОСОБА_7 відкритих у банківських установах, які будуть виявлені під час виконання ухвали про забезпечення позову в межах заявленої до стягнення суми позовних вимог у розмірі 174 475,00доларів США.
Додатковою ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2024 року накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_6 , у межах заявленої до стягнення суми позовних вимог у розмірі 174 475,00 доларів США.
Постановляючи ухвалу та додаткову ухвалу, суд першої інстанції виходив із наявності підстав для забезпечення позову, оскільки невжиття таких заходів забезпечення позову у даній справі може призвести до неможливості виконання рішення суду у випадку задоволення позову.
Не погоджуючись з ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2024 року, ОСОБА_7 оскаржила її в апеляційному порядку.
Не погоджуючись з ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2024 року та додатковою ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 30 жовтня 2024 року, ОСОБА_6 оскаржив їх в апеляційному порядку.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 19 листопада 2024 року відкрито провадження за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6 , ОСОБА_12 про стягнення заборгованості.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 12 березня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_7 та апеляційну скаргу ОСОБА_6 задоволено.
Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2024 року скасовано.
Додаткову ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2024 року скасовано.
У задоволенні заяви представника ОСОБА_11 - адвоката Коваленко А. В. про забезпечення позову відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції вжив заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_7 та ОСОБА_6 без наведення переліку такого майна. При цьому суд першої інстанції не переконався у забезпеченні збалансованості інтересів сторін, а також у тому, що вжиті заходи забезпечення позову не є надмірними.
Наведене, на думку колегії суддів апеляційного суду, свідчить про недотримання судом першої інстанції вимог законодавства щодо адекватності застосованих заходів забезпечення позову, а також їх співмірності із позовними вимогами.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що накладення місцевим судом арешту як на кошти, так і на майно ОСОБА_12 , ОСОБА_13 матиме наслідком подвійне забезпечення позовних вимог, що також суперечить наведеним вимогам закону стосовно співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
28 квітня 2025 року ОСОБА_4 , в інтересах якої діє представник -адвокат Коваленко А. В., засобами поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 12 березня 2025 року, у якій просить скасувати оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2024 року та додаткову ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2024 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з порушенням норм цивільного процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення.
Доводи інших учасників справи
У відзивах на касаційну скаргу від 26 травня 2025 року ОСОБА_7 , ОСОБА_6 просили суд касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 05 травня 2025 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
05 червня 2025 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 26 червня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається
як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи,
якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких
він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод
та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Пунктом 1 частини першої статті 150 ЦПК України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві
і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків
від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками,
які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року
у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначила, що: «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».
Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом
в залежності до конкретного випадку.
Встановивши, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувавши обсяг позовних вимог, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що обраний позивачкою вид забезпечення позову у вигляді накладення арешту на рухоме та нерухоме майно, а також грошові кошти відповідачів може забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову та правильно виснував про наявність правових підстави для забезпечення позову в обраний позивачкою спосіб, оскільки такий захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі.
Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції на вказане належної уваги не звернув та скасував законні та обґрунтовані судові рішення суду першої інстанції.
При цьому помилковим є висновок суду апеляційної інстанції про те, що накладення арешту на рухоме та нерухоме майно, а також грошові кошти ОСОБА_6 та ОСОБА_7 матиме наслідком подвійне забезпечення позовних вимог, оскільки воно здійснено у межах заявленої до стягнення суми позовних вимог у розмірі 174 475,00 доларів США.
Водночас слід приймати до уваги, що врозумінні глави 13 Цивільного кодексу України грошові кошти також є майном.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Колегія суддів вважає, що ухвала Святошинського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2024 року та додаткова ухвала Святошинського районного суду м.Києва від 30 жовтня 2024 року постановлені із дотриманням норм процесуального права та на підставі повно, всебічно з`ясованих обставин справи, а тому ці судові рішення, відповідно до статті 413 ЦПК України, необхідно залишити в силі, а постанову апеляційного суду - скасувати.
Керуючись статтями 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_4 , в інтересах якої діє представник - адвокат Коваленко Анжеліка Вячеславівна, задовольнити.
Постанову Київського апеляційного суду від 12 березня 2025 року скасувати.
Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2024 року та додаткову ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2024 року залишити в силі.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді: А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
М. Ю. Тітов
