?
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 червня 2025 року
м. Київ
cправа № 922/2737/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н.М. - головуючий, Кондратова І.Д., Кролевець О.А.,
за участю секретаря судового засідання - Долгополової Ю.А.,
представників учасників справи:
позивача - Жирний О.С., Дудченко В.В.,
відповідача - Сивак А.Ю.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
на рішення Господарського суду Харківської області
у складі судді Жельне С.Ч.
від 07.08.2024 та
на постанову Східного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Терещенко О.І., Плахов О.В., Тихий П.В.
від 06.11.2024
за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
до Приватного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ - 5"
про стягнення коштів.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ - 5" про стягнення 206 001 803,00 грн компенсації вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу за листопад - грудень 2016 року та квітень 2017 року; 4 903 407,30 грн 3% річних та 26 736 351,52 грн інфляційних втрат.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 05.09.2023 у справі № 922/2737/23, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.11.2023, у задоволенні позову відмовлено.
Постановою від 03.04.2024 Верховний Суд (Кібенко О.Р. - головуючий суддя, судді: Бакуліна С.В., Студенець В.І.) скасував рішення Господарського суду Харківської області від 05.09.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 у справі № 922/2737/23. Справу № 922/2737/23 направив на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.
2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
Між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі - НАК "Нафтогаз України") (постачальником) та Приватним акціонерним товариством "Харківська ТЕЦ - 5" (споживач) укладено договори постачання природного газу від 29.09.2016 № 2424/1617-ТЕ-32 для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, від 31.10.2016 № 2578/1617-БО-32 для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями, від 29.09.2016 № 2425/1617-РО для виробництва теплової енергії для релігійних організацій.
Пунктами 2.1 договорів постачання природного газу № 2424/1617-ТЕ-32, № 2578/1617-БО-32, № 2425/1617-РО визначено планові обсяги постачання природного газу у листопаді 2016 року: 22 442,000 тис. куб. м, 3 130,000 тис. куб. м, 2,000 тис. куб. м відповідно; у грудні 2016 року: 25 385,000 тис. куб. м, 3 948,000 тис. куб. м, 2,000 тис. куб. м відповідно.
Згідно з пунктами 2.6 договорів № 2424/1617-ТЕ-32, № 2578/1617-БО-32, № 2425/1617-РО розподіл (транспортування) природного газу за цими договорами здійснюють оператори газорозподільних мереж (газотранспортної системи).
На виконання умов договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 31.03.2016 № 371 АТ "Укртрансгаз" здійснило для відповідача у листопаді 2016 року транспортування 55 910,000 тис. куб. м природного газу, а у грудні 2016 року транспортування 65 268,000 тис. куб. м природного газу, на підтвердження чого сторонами складено акти наданих послуг з транспортування природного газу магістральними газопроводами від 30.11.2016 № 11-16-371, від 31.12.2016 № 12-16-371.
Відповідно до умов договору на розподіл природного газу, до якого відповідач приєднався заявою від 01.01.2016 № 094205D36EAT016, ПАТ "Харківміськгаз" здійснило для відповідача у листопаді 2016 року розподіл 55 910,000 тис. куб. м природного газу, а у грудні 2016 року розподіл 65 268,000 тис. куб. м природного газу, на підтвердження чого сторонами складено акти наданих послуг з розподілу природного газу від 30.11.2016 № ХРГ00021822, від 31.12.2016 № XP00024416.
30.11.2016 відповідач та НАК "Нафтогаз України" підписали акти приймання-передачі у листопаді 2016 року на загальний обсяг 27 029,000 тис. куб. м природного газу, в тому числі 24 075,000 тис. куб. м природного газу за договором № 2424/1617-ТЕ-32, 2 953,000 тис. куб. м природного газу за договором № 2578/1617-БО-32, 1 000 тис. куб. м природного газу за договором № 2425/1617-РО.
Залишок обсягу 28 881,000 тис. куб. м природного газу (спірний обсяг) був спожитий відповідачем у листопаді 2016 року для виробництва електричної енергії (власних потреб).
Акт приймання-передачі природного газу на вказаний обсяг було підписано відповідачем та направлено для підписання до НАК "Нафтогаз України", однак згідно з листами НАК "Нафтогаз України" від 12.12.2016 № 28-8860/1.2-16, від 14.12.2016 № 26-8915/1.2-16 вказаний акт було повернуто відповідачу без підписання з посиланням на відсутність підстав для оформлення такого акту, оскільки підстави для постачання компанією природного газу підприємству для власних потреб на умовах типового договору постачальником "останньої надії" відсутні.
Господарський суд міста Києва розглядав позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ - 5" до НАК "Нафтогаз України" у справі № 910/23532/16 про визнання укладеним з моменту початку фактичного постачання природного газу договору постачання природного газу постачальником "останньої надії" в редакції споживача та відповідно до Типового договору, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501, зобов`язання надати підписану уповноваженою особою письмову форму вказаного договору.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2023 прийнято відмову Приватного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ - 5" від позову, визнано нечинним рішення господарського суду міста Києва від 15.11.2017 про задоволення позовних вимог, закрито провадження у справі № 910/23532/16.
31.12.2016 відповідач та НАК "Нафтогаз України" підписали акти приймання-передачі у грудні 2016 року на загальний обсяг, в тому числі 26 872,000 тис. куб. м природного газу за договором № 2424/1617-ТЕ-32, 3 887,000 тис. куб. м природного газу за договором № 2578/1617-БО-32, 1 000 тис. куб. м природного газу за договором № 2425/1617-РО.
Залишок обсягу 34 508,000 тис. куб. м природного газу (спірний обсяг) був спожитий відповідачем у грудні 2016 року для виробництва електричної енергії (власних потреб).
Акт приймання-передачі природного газу на вказаний обсяг було підписано відповідачем та направлено для підписання до НАК "Нафтогаз України", однак листом НАК "Нафтогаз України" від 12.01.2017 № 26-227/1.8-17 вказаний акт було повернуто відповідачу без підписання з посиланням на відсутність підстав для постачання компанією природного газу підприємству для власних потреб на умовах типового договору постачальником "останньої надії".
На виконання умов договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 31.03.2016 № 371 позивач здійснив для відповідача у квітні 2017 року транспортування 25 802,000 тис. куб. м природного газу, на підтвердження чого сторони склали акт наданих послуг з транспортування природного газу магістральними газопроводами від 30.04.2017 № 04-17-371.
Відповідно до умов договору на розподіл природного газу, до якого відповідач приєднався заявою від 01.01.2016 № 094205D36EAT016, АТ "Харківміськгаз" здійснило для відповідача у квітні 2017 року розподіл 25 802,000 тис. куб. м природного газу, на підтвердження чого сторони склали акт наданих послуг з розподілу природного газу від 30.04.2017 № ХРГ00010276.
18.06.2018 НАК "Нафтогаз України" листом №26-3889/12-18 повернуло відповідачу без підписання акти приймання-передачі природного газу за квітень 2017 року за договором № 2424/1617-ТЕ-32 для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню в обсязі 9 987,000 тис. куб. м, за договором № 2578/1617-БО-32 для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями в обсязі 972,000 тис. куб. м, за договором № 2671/1617-КП-32 для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб`єктами господарювання (які не є бюджетними установами/організаціями) в обсязі 286,000 тис. куб. м, за договором № 2425/1617-РО для виробництва теплової енергії для релігійних організацій в обсязі 1 000 тис. куб. м та за договором № 1011/17-ЕЕ для виробництва електричної енергії в обсязі 14 556,000 тис. куб. м.
В обґрунтування повернення вказаних актів НАК "Нафтогаз України" зазначило про те, що у зв`язку з невиконанням умов пункту 12 постанови Кабінету Міністрів України (надалі - КМУ) від 22.03.2017 № 187 (надалі - Положення № 187) відповідачу не були підтверджені планові обсяги (номінації) природного газу на квітень 2017 року, тому НАК "Нафтогаз України" не здійснювало постачання природного газу Приватному акціонерному товариству "Харківська ТЕЦ - 5" у квітні 2017 року для зазначених категорій споживачів.
19.09.2019 Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про зобов`язання Приватного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ - 5" повернути в натурі безпідставно набуте майно - природний газ в обсязі 14 560,000 тис. куб. м, відібраний з газотранспортної системи без номінацій у квітні 2017 року, а також стягнення 97 297 782,40 грн, що є вартістю безпідставно набутого майна - природного газу в обсязі 14 560,000 тис. куб. м.
Рішенням господарського суду Харківської області від 30.06.2020, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 15.09.2020 у справі № Б-23/75-02 (922/3026/19) у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Судовими рішеннями у справі № Б-23/75-02 (922/3026/19) встановлено, що між НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та відповідачем (споживач) укладено договори постачання природного газу від 29.09.2016 №2424/1617-ТЕ-32 для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, від 31.10.2016 № 2578/1617-БО-32 для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями, від 21.04.2017 № 2671/1617-КП-32 для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб`єктами господарювання (з 01.04.2017), від 28.04.2017 № 1011/17-ЕЕ для виробництва електричної енергії (з 01.04.2017), від 29.09.2016 № 2425/1617-РО для виробництва теплової енергії для релігійних організацій. Пунктами 2.1 договорів № 2424/1617-ТЕ-32, № 2578/1617-БО-32, № 2671/1617-КП-32, № 1011/17-ЕЕ, № 2425/1617-РО визначено планові обсяги постачання природного газу у квітні 2017 року в обсягах 12 458,000 тис. куб. м, 1 606,000 тис. куб. м, 455,000 тис. куб. м, 14 550,000 тис. куб. м, 1 000 тис. куб. м відповідно. Згідно з пунктами 2.6 договорів № 2424/1617-ТЕ-32, № 2578/1617-БО-32, № 2671/1617-КП-32, № 1011/17-ЕЕ, № 2425/1617-РО розподіл (транспортування) природного газу за цими договорами здійснюють оператори газорозподільних мереж (газотранспортної системи).
Акціонерне товариство "Укртрансгаз" є особою, яка до 31.12.2019 виконувала функції оператора газотранспортної системи - суб`єкта господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).
3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
За результатом нового розгляду справи, рішенням Господарського суду Харківської області від 07.08.2024 у справі № 922/2737/23, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 06.11.2024, у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції мотивовані тим, що:
- надані позивачем докази стосовно періоду листопада-грудня 2016 року не узгоджуються з приписами частини 3 статті 8 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення", яка прямо передбачає визначення обсягів природного газу при щомісячній компенсації саме на підставі алокацій/звітів операторів газорозподільних систем, а не будь-яких інших документів, в тому числі актів наданих послуг з транспортування, розподілу природного газу;
- наявні у матеріалах справи реєстри теплопостачальних підприємств, з якими документально оформлені обсяги газу за прямими договорами Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" у листопаді та грудні 2016 року не містять правової підстави їх складення та підпису особи, яка їх оформила, у зв`язку з чим критично оцінюються судом з точки зору їх достовірності;
- зведені реєстри ПАТ "Харківміськгаз" фактичного обсягу розподілу природного газу по споживачах за листопад, грудень 2016 року, зведені реєстри місячних обсягів газу, що подані в точку виходу до газорозподільної системи ПАТ "Харківміськгаз" (56ZG-DSO-340000M) за листопад, грудень 2016 року не містять відомостей щодо фактично відібраних відповідачем обсягів газу, а отже не дозволяють встановити обставини, які входять до предмету доказування у справі;
- не можуть також бути прийняті судом в якості належних та допустимих з точки зору частини 3 статті 8 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" докази і акти приймання-передачі природного газу у листопаді, грудні 2016 року за типовим договором постачання природного газу постачальником "останньої надії", який між відповідачем та НАК "Нафтогаз України" не укладався та не виконувався;
- постановою НКРЕКП від 28.04.2017 № 615, яка набрала чинності з 07.05.2017, було, зокрема, внесено зміни до глави 3 розділу XII "Кодексу газотранспортної системи", затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2493 (далі - Кодекс ГТС). Отже, з урахуванням змін до Кодексу ГТС постановою НКРЕКП від 28.04.2017 № 615, алокація обсягів газу у квітні 2017 року повинна була здійснюватися саме АТ "Укртрансгаз";
- на підставі вищенаведених положень Кодексу ГТС та частини 3 статті 8 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" обсяги природного газу для компенсації у квітні 2017 року мають визначатися на підставі алокації оператора газотранспортної системи, оскільки після набрання чинності змінами до Кодексу ГТС оператори газорозподільних систем таку функцію вже не виконували;
- надані АТ "Укртрансгаз" акти наданих послуг з транспортування, розподілу природного газу не передбачені частиною 3 статті 8 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" та не є допустимими доказами для визначення обсягів природного газу для щомісячної компенсації, а зазначені в них обсяги природного газу не узгоджуються з відомостями звіту про поділ фактичного обсягу (об`єму) природного газу за квітень 2017 року про обсяг відповідача з його алокацією на постачальника НАК "Нафтогаз України";
- природний газ в обсягах 28 881,000 тис. куб. м та 34 508,000 тис. куб. м (спірні обсяги) був спожитий відповідачем у листопаді-грудні 2016 року для виробництва електричної енергії (власних потреб), а не теплової енергії з метою надання послуг з опалення та постачання гарячої води установам, що фінансуються за рахунок державного і місцевих бюджетів, населенню, виробництва теплової енергії для релігійних організацій. В даному випадку до спірних обсягів не підлягають застосуванню ціни природного газу, які не визначені Положенням № 758 та в період з 01.11.2016 по 23.12.2016 встановлювалися НАК "Нафтогаз України" для виробництва теплової енергії та/або надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води для установ, що фінансуються за рахунок державного і місцевих бюджетів;
- станом на квітень місяць 2017 року між відповідачем та НАК "Нафтогаз України" були чинними договори № 2578/1617-БО-32 від 31.01.2016 постачання природного газу для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями, за ціною 7 907,20 грн за 1 000 куб. м (9 488,64 грн з ПДВ), № 2425/1617-РО-32 від 27.09.2016 постачання природного газу для виробництва теплової енергії для релігійних організацій в сумі 2 471,00 грн за 1 000 куб. м (2 965,20 грн з ПДВ), № 2424/1617-ТЕ-32 від 27.09.2016 постачання природного газу для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню в сумі 4 942,00 грн за 1000 куб. м (5 930,40 грн з ПДВ), № 2671/1617-КП-32 від 21.04.2017 постачання природного газу для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб`єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями в сумі 7 907,20 грн за 1 000 куб. м (9 488,64 грн з ПДВ), № 1011/17-ЕЕ від 28.04.2017 постачання природного газу для виробництва електричної енергії в сумі 7 907,20 грн за 1 000 куб. м (9 488,64 грн з ПДВ). Пунктом 13 Положення № 187 та умовами договорів відповідача з НАК "Нафтогаз України" у квітні 2017 року було визначено ціни для всіх категорій споживання природного газу. Водночас, в матеріалах справи відсутні належні докази розподілу загального спожитого відповідачем у квітні 2017 року обсягу природного газу за категоріями використання на виконання умов договорів № 2424/1617-ТЕ-32, № 2578/1617-БО-32, № 2671/1617-КП-32, № 1011/17-ЕЕ, № 2425/1617-РО та в межах строку їх дії.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи
Акціонерне товариств "Укртрансгаз", у касаційній скарзі, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 07.08.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.11.2024 у даній справі, та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Скаржник у якості підстави касаційного оскарження рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції зазначив пункти 1, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме:
- суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували частину 2 статті 8 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 04.05.2023 у справі № 914/1940/22 та від 16.02.2024 у справі № 905/2044/19;
- відсутністю висновку Верховного Суду щодо питання застосування частини 3 статті 8 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" у взаємозв`язку з главою 3 розділу IX Кодексу газорозподільних систем та главою 3 розділу XII Кодексу газотранспортної системи, а саме, що обсяги природного газу, зазначені в частині 2 статті 8 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення", визначаються саме на підставі алокацій/звітів операторів газорозподільних систем;
- суди не дослідили зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
Приватне акціонерне товариство "Харківська ТЕЦ - 5" подало відзив на касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз", в якому просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
5. Позиція Верховного Суду
Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Здійснюючи касаційне провадження у даній справі, Суд зазначає таке.
Як зазначалось вище, звертаючись з позовом у даній справі, позивач зазначав, що з відповідача підлягає стягненню частина компенсації вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу за період листопад - грудень 2016 року та квітень 2017 року природного газу, та нараховані на відповідну суму 3% річних та інфляційні втрати.
Правовою підставою позовних вимог позивачем визначено приписи Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення".
30.11.2016 набрав чинності Закон України № 1730-VIII "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" (надалі - Закон № 1730-VIII), який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
29.08.2021 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" (надалі - Закон № 1639-IX), яким внесено зміни до Закону № 1730-VIII, зокрема, його статтю 8 доповнено частиною 2.
У подальшому Законом України від 29.07.2022 № 2479-IX "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" (надалі - Закон № 2479-IX) частину 2 статті 8 Закону № 1730-VIII викладено у новій редакції та доповнено статтю 8 частинами 3, 4 у відповідних редакціях.
Отже, відповідно до частин 2, 3 статті 8 Закону № 1730-VIII (в редакції, чинній станом з 19.08.2022) підприємства, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води (послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води), які протягом періоду з 1 грудня 2015 року по 31 грудня 2019 року здійснювали відбір природного газу з газотранспортної системи без поданих постачальником газу номінацій та у яких відсутні підписані акти приймання-передачі природного газу з постачальником щодо таких обсягів, зобов`язані, незалежно від включення до реєстру, укладення договору реструктуризації та підписання акта звіряння взаєморозрахунків, протягом 72 місяців, починаючи з 1 жовтня 2021 року, щомісяця рівними частинами компенсувати (оплатити) особі, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, вартість: відібраних без номінацій обсягів природного газу за цінами реалізації природного газу категоріям споживачів, визначеними положеннями про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженими постановами Кабінету Міністрів України на виконання статті 11 Закону України "Про ринок природного газу", чинними протягом періоду таких відборів для відповідних категорій споживачів; послуг транспортування відібраних без номінацій обсягів природного газу за цінами, встановленими постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, чинними протягом періоду таких відборів.
Обсяги природного газу, зазначені в частині другій цієї статті, визначаються як різниця між обсягами фактично спожитого природного газу на підставі алокацій/звітів операторів газорозподільних систем та обсягами поставленого/придбаного природного газу на підставі договорів купівлі-продажу/постачання природного газу та актів приймання-передачі природного газу за відповідний період споживання.
Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 16.02.2024 у справі № 905/2044/19, на яку посилається скаржник, зазначив, що відібрання підприємствами обсягів природного газу з ГТС без номінацій призводить до негативного небалансу, який вноситься в алокацію на оператора ГРС та який потребує балансування в системі (відновлення обсягу відібраного газу з ГТС шляхом його закупівлі), зокрема з боку оператора ГТС. Тобто в такому випадку відбувається надання оператором ГТС послуг балансування, які підлягають оплаті (компенсації вартості газу, необхідного для відновлення балансу ГТС). Разом з цим витрати оператора ГТС на закупівлю природного газу, відібраного підприємствами без номінацій протягом періоду з 01.12.2015 до 31.12.2019, компенсуються такими підприємствами у порядку, передбаченому частиною 2 статті 8 Закону 1730-VIII.
Зважаючи на вказану позицію об`єднаної палати Касаційного господарського суду, Акціонерне товариство "Укртрансгаз", як є особа, яка до 31.12.2019 виконувала функції оператора газотранспортної системи, вважає що його витрати на закупівлю природного газу, відібраного відповідачем, який є підприємством у розумінні частини 2 статті 8 Закону 1730-VIII, без номінацій протягом листопада-грудня 2016 року та квітня 2017 року, повинні компенсуватись Приватним акціонерним товариством "Харківська ТЕЦ - 5" у порядку, передбаченому частиною 2 статті 8 Закону 1730-VIII.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог повністю, суди першої та апеляційної інстанцій, виходили з недоведеності та необґрунтованості позову.
Так, зокрема, суди попередніх інстанцій щодо недоведеності позивачем обсягу газу, спожитого відповідачем за період листопад-грудень 2016 року, виходили з того, що:
- надані позивачем докази стосовно періоду листопада-грудня 2016 року не узгоджуються з приписами частини 3 статті 8 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення", яка прямо передбачає визначення обсягів природного газу при щомісячній компенсації саме на підставі алокацій/звітів операторів газорозподільних систем, а не будь-яких інших документів, в тому числі актів наданих послуг з транспортування, розподілу природного газу;
- наявні у матеріалах справи реєстри теплопостачальних підприємств, з якими документально оформлені обсяги газу за прямими договорами Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" у листопаді та грудні 2016 року не містять правової підстави їх складення та підпису особи, яка їх оформила, у зв`язку з чим критично оцінюються судом з точки зору їх достовірності;
- зведені реєстри ПАТ "Харківміськгаз" фактичного обсягу розподілу природного газу по споживачах за листопад, грудень 2016 року, зведені реєстри місячних обсягів газу, що подані в точку виходу до газорозподільної системи ПАТ "Харківміськгаз" (56ZG-DSO-340000M) за листопад, грудень 2016 року не містять відомостей щодо фактично відібраних відповідачем обсягів газу, а отже не дозволяють встановити обставини, які входять до предмету доказування у справі;
- не можуть також бути прийняті судом в якості належних та допустимих з точки зору частини 3 статті 8 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" докази і акти приймання-передачі природного газу у листопаді, грудні 2016 року за типовим договором постачання природного газу постачальником "останньої надії", який між відповідачем та НАК "Нафтогаз України" не укладався та не виконувався.
А щодо недоведеності позивачем обсягу газу, спожитого відповідачем за квітень місяць 2017 року, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що постановою НКРЕКП від 28.04.2017 № 615, яка набрала чинності з 07.05.2017, було, зокрема, внесено зміни до глави 3 розділу XII "Кодексу газотранспортної системи", затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2493 (далі - Кодекс ГТС). Отже, з урахуванням змін до Кодексу ГТС постановою НКРЕКП від 28.04.2017 № 615, алокація обсягів газу у квітні 2017 року повинна була здійснюватися саме Акціонерним товариством "Укртрансгаз".
Однак, Суд вважає такі висновки помилковими, з огляду на таке.
Правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу визначає Закон України "Про ринок природного газу".
У частині 1 статті 1 вказаного Закону (в редакції, чинній станом на квітень-травень 2017 року) визначено терміни, які у ньому вживаються: газорозподільна система - технологічний комплекс, що складається з організаційно і технологічно пов`язаних між собою об`єктів, призначених для розподілу природного газу від газорозподільних станцій безпосередньо споживачам (пункт 6); газотранспортна система - технологічний комплекс, до якого входить окремий магістральний газопровід з усіма об`єктами і спорудами, пов`язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька таких газопроводів, якими здійснюється транспортування природного газу від точки (точок) входу до точки (точок) виходу (пункт 7); кодекс газотранспортної системи, кодекс газорозподільних систем, кодекс газосховища, кодекс установки LNG - правила експлуатації та доступу до газотранспортної системи, газорозподільної системи, газосховища, установки LNG, що затверджуються Регулятором (пункт 11); оператор газорозподільної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників) (пункт 17); оператор газотранспортної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників) (пункт 19); Регулятор - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг пункт 32; точка виходу - визначена точка у газотранспортній системі, в якій оператор газотранспортної системи доставляє природний газ, що знаходиться у газотранспортній системі, до іншої газотранспортної або газорозподільної системи, газосховища, установки LNG або споживача, приєднаного до газотранспортної системи, або до об`єкта, пов`язаного із видобутком природного газу (пункт 42); точка входу - визначена точка у газотранспортній системі, в якій природний газ надходить до газотранспортної системи від об`єктів, пов`язаних із видобутком природного газу, газосховища, установки LNG, а також від інших газотранспортних або газорозподільних систем (пункт 43).
В силу приписів частини 1 статті 4, пункту 1 частини 2 статті 22, частини 1 статті 33, частини 1 статті 41 Закону України "Про ринок природного газу" державне регулювання ринку природного газу здійснює Регулятор у межах повноважень, визначених цим Законом та іншими актами законодавства, зокрема, затвердження Регулятором кодексу газотранспортної системи та кодексу газорозподільних систем.
Так, постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (Регулятором) від 30.09.2015 № 2493 та № 2494 було затверджено, відповідно, Кодекс газотранспортної системи та Кодекс газорозподільних систем.
Кодексом газотранспортної системи (із змінами, внесеними згідно з постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 304 від 10.03.2016, № 84 від 26.01.2017) було визначено, що алокація - це підтвердження поділу за певний розрахунковий період фактичного обсягу (об`єму) природного газу, поданого для транспортування в точку входу або відібраного з точки виходу, між замовниками послуги транспортування, у тому числі в розрізі їх контрагентів (споживачів), що здійснюється відповідно до вимог розділу ХІІ цього Кодексу.
Розділом ХІІ Кодексу газотранспортної системи (із змінами, внесеними згідно з постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 304 від 10.03.2016, № 84 від 26.01.2017) визначено порядок здійснення: алокації обсягів природного газу для точок входу (глава 1), алокації обсягів природного газу для точок виходу (глава 2); та принципи алокації обсягів природного газу для віртуальних точок входу та виходу з/до газорозподільних систем та щодо споживачів, підключених до газорозподільної системи (глава 3).
У пункті 1 глави 2 розділу ХІІ Кодексу газотранспортної системи (із змінами, внесеними згідно з постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 304 від 10.03.2016, № 84 від 26.01.2017) було встановлено, що у точках виходу, в яких природний газ з газотранспортної системи направляється до суміжної газотранспортної системи, газосховища або до прямого споживача, алокація обсягів природного газу здійснюється відповідним оператором суміжної газотранспортної системи, оператором газосховища або прямим споживачем, яка має бути направлена ними до оператора газотранспортної системи в строки, описані в пункті 6 цієї глави. Алокація обсягів природного газу для віртуальної точки виходу до газорозподільної системи здійснюється відповідним оператором газорозподільної системи з урахуванням глави 3 цього розділу.
Відповідно до пункту 6 глави 2 розділу ХІІ Кодексу газотранспортної системи (із змінами, внесеними згідно з постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 304 від 10.03.2016 № 84, від 26.01.2017) алокація обсягів природного газу, зроблена оператором суміжної газотранспортної системи, оператором газорозподільної системи, газовидобувним підприємством, оператором газосховища або прямим споживачем має бути передана оператору газотранспортної системи в такі терміни:
1) розрахункові обсяги природного газу, призначені відповідним замовникам послуг транспортування за попередній газовий день, повинні передаватися оператору газотранспортної системи щодня до 13.00 UTC (15:00 за київським часом) години газової доби для зимового періоду та 12:00 UTC (15:00 за київським часом) години газової доби для літнього періоду, після газової доби, до якої належить алокація;
2) фактичні обсяги природного газу по точці входу/виходу, призначені відповідним замовникам послуг транспортування за першу та другу декади газового місяця (за другу декаду газового місяця наростаючим підсумком), мають передаватися оператору газотранспортної системи кожного наступного дня після закінчення відповідної декади газового місяця;
3) фактичні обсяги природного газу по точці входу/виходу, призначені відповідним замовникам послуг транспортування за попередній газовий місяць, повинні передаватися оператору газотранспортної системи до 8-го числа наступного місяця;
4) скореговані фактичні обсяги природного газу по точці входу/виходу, призначені відповідним замовникам послуг транспортування з урахуванням заходів впроваджених для врегулювання місячного небалансу, повинні передаватися оператору газотранспортної системи до 12-го числа наступного місяця.
Згідно з пунктом 1 глави 3 розділу ХІІ Кодексу газотранспортної системи (із змінами, внесеними згідно з постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 304 від 10.03.2016, № 84 від 26.01.2017) алокація обсягів природного газу для віртуальних точок входу та виходу з/до газорозподільної системи має здійснюватись відповідно до положень глав 1, 2 цього розділу, якщо інше не передбачено цією главою.
Пунктом 2 глави 3 розділу ХІІ Кодексу газотранспортної системи (із змінами, внесеними згідно з постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 304 від 10.03.2016, № 84 від 26.01.2017) визначено, що оператор газорозподільної системи здійснює алокацію обсягів природного газу щодо всіх споживачів (у тому числі щодо побутових споживачів), об`єкти яких підключені до газорозподільної системи, та їх точок комерційного обліку, яким оператор газорозподільної системи в установленому порядку присвоїв персональний ЕІС-код як суб`єкта ринку природного газу (окремої точки комерційного обліку) та передав його до бази даних оператора газотранспортної системи. Оператор газорозподільної системи здійснює алокацію обсягів природного газу з розбивкою по всіх замовниках послуг транспортування, для яких були підтверджені номінації/реномінації на транспортування для віртуальної точки входу з газорозподільної системи та для віртуальної точки виходу до газорозподільної системи.
Відповідно до пункту 3 глави 3 розділу ХІІ Кодексу газотранспортної системи (із змінами, внесеними згідно з постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 304 від 10.03.2016 № 84, від 26.01.2017) детальні правила алокації обсягів природного газу (визначення фактичного об`єму/обсягу споживання чи передачі природного газу за відповідний період), яку повинен здійснювати оператор газорозподільної системи щодо споживачів на віртуальних точках входу/виходу з/до газорозподільної системи, установлюються в Кодексі газорозподільних систем.
Пунктами 4, 5 глави 3 розділу ХІІ Кодексу газотранспортної системи (із змінами, внесеними згідно з постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 304 від 10.03.2016, № 84 від 26.01.2017) передбачено, що оператор газорозподільної системи інформує відповідно до положень пункту 6 цієї глави оператора газотранспортної системи стосовно обсягу природного газу, взятого з його газорозподільної системи споживачами, з розбивкою між замовниками послуг транспортування (їхніми ЕІС-кодами), тобто суб`єктам, які постачають природний газ до газорозподільної системи, з урахуванням фактичних обсягів природного газу, які були подані в газорозподільну систему від газовидобувних підприємств, підключених до газорозподільної системи та направлених на віртуальну точку входу з газорозподільної системи. Наведена вище інформація повинна бути надана як алокація обсягів природного газу для віртуальної точки виходу до газорозподільної системи. Оператор газорозподільної системи відповідно до положень пункту 6 цієї глави інформує оператора газотранспортної системи стосовно обсягу природного газу, поданого в газорозподільну систему від газовидобувних підприємств, підключених до газорозподільної системи, та направленого на віртуальну точку входу з газорозподільної системи, з розбивкою між замовниками послуг транспортування. Наведена вище інформація повинна бути надана як алокація обсягів природного газу для віртуальної точки входу з газорозподільної системи.
Згідно з пунктом 6 глави 3 розділу ХІІ Кодексу газотранспортної системи (із змінами, внесеними згідно з постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 304 від 10.03.2016, № 84 від 26.01.2017) оператор газорозподільної системи надає оператору газотранспортної системи інформацію про алокацію обсягів природного газу, поданого в газорозподільну систему від газовидобувних підприємств, підключених до газорозподільної системи та направленого на віртуальну точку входу від газорозподільної системи, у такі строки:
1) розрахункові обсяги природного газу, призначені відповідним замовникам послуг транспортування за попередній газовий день, повинні передаватися оператору газотранспортної системи щодня до 13:00 UTC (15:00 за київським часом) години газової доби для зимового періоду та 12:00 UTC (15:00 за київським часом) години газової доби для літнього періоду після газової доби, до якої належить алокація;
2) фактичні обсяги природного газу, призначені відповідним замовникам послуг транспортування за попередній газовий місяць, повинні передаватися оператору газотранспортної системи до 8-го числа наступного місяця;
3) скореговані фактичні обсяги природного газу, призначені відповідним замовникам послуг транспортування з урахуванням заходів, упроваджених для врегулювання місячного небалансу, повинні передаватися оператору газотранспортної системи до 12-го числа наступного місяця. Якщо скореговані фактичні обсяги природного газу, призначені відповідним замовникам послуг транспортування з урахуванням заходів, упроваджених для врегулювання місячного небалансу, перевищують сумарні підтверджені номінації за відповідний місяць, то відповідна різниця відноситься на небаланс відповідного оператора газорозподільної мережі.
Кодексом газорозподільних систем (в редакції, чинній станом на квітень-травень 2017 року) було визначено, що алокація - це визначення фактичного обсягу (об`єму) природного газу по об`єкту споживача за певний розрахунковий період відповідно до вимог розділу VI цього Кодексу (підпункт 1 пункту 4 глави 1 розділу І).
Відповідно до пункту 1 глави 3 розділу IХ Кодексу газорозподільних систем (в редакції, чинній станом на квітень-травень 2017 року) визначення об`єму споживання (розподілу/постачання) природного газу (алокації) по об`єкту споживача, що не є побутовим, здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ і споживачем на підставі даних комерційних ВОГ, визначених договором розподілу природного газу між Оператором ГРМ і споживачем, та з урахуванням вимог цього Кодексу та договору.
Згідно з пунктами 2, 3 глави 3 розділу IХ Кодексу газорозподільних систем (в редакції, чинній станом на квітень-травень 2017 року) для визначення об`єму споживання (розподілу/постачання) природного газу (алокації) приймаються дані комерційного вузла обліку Оператора ГРМ. У разі відсутності комерційного вузла обліку в Оператора ГРМ приймаються дані комерційного вузла обліку споживача. Період, за який по об`єкту споживача визначається фактичний об`єм (обсяг) споживання (розподілу/постачання) природного газу (алокація), є календарний місяць.
Пунктом 5 глави 3 розділу IХ Кодексу газорозподільних систем (в редакції, чинній станом на квітень-травень 2017 року) передбачено, що на підставі звіту споживача (дистанційних даних) про спожиті об`єми природного газу, визначені комерційними вузлами обліку, або на підставі зміненого режиму нарахування по об`єкту споживача Оператор ГРМ забезпечує:
1) визначення загального об`єму споживання (розподілу, постачання) природного газу (алокація) по об`єкту споживача за розрахунковий період з урахуванням передбачених цим Кодексом (договором розподілу природного газу) регламентних процедур щодо визначення об`ємів споживання (розподілу, постачання) природного газу (алокація);
2) переведення визначеного загального об`єму споживання (розподілу/постачання) природного газу в одиниці енергії (обсяг) відповідно до розділу XV цього Кодексу;
3) складення акта приймання-передачі природного газу по об`єкту споживача за розрахунковий період із зазначенням величини об`єму (м куб.) та обсягу (за трьома одиницями виміру - кВт·год, ГКал, МДж) споживання (розподілу) природного газу та передавання його споживачу;
4) передавання даних Оператору ГТС про фактичний об`єм (м куб.) та обсяг (за трьома одиницями виміру - кВт·год, ГКал, МДж) розподілу та споживання природного газу по об`єкту споживача у порядку, визначеному Кодексом ГТС (підтвердження алокації).
Відповідно до пункту 6 глави 3 розділу IХ Кодексу газорозподільних систем (в редакції, чинній станом на квітень-травень 2017 року) визначений Оператором ГРМ в акті приймання-передачі природного газу фактичний об`єм та обсяг розподілу та споживання (постачання) природного газу по об`єкту споживача (алокація) за підсумками розрахункового періоду (календарного місяця) передається Оператору ГТС у встановленому Кодексом ГТС порядку для включення в місячний баланс природного газу по ГТС і є підставою для їх використання у взаємовідносинах між суб`єктами ринку природного газу, у тому числі для взаєморозрахунків між споживачем та його постачальником.
Отже, із наведених норм як Кодексу газотранспортної системи, так і Кодексу газорозподільних систем вбачається, що на період листопад-грудень 2016 року та квітень місяць 2017 року здійснення алокацій обсягів природного газу щодо споживачів було покладено на операторів газорозподільних систем (оператори ГРМ), а останні (оператори ГРМ) таку інформацію (фактичний об`єм та обсяг розподілу та споживання (постачання) природного газу по об`єкту споживача (алокація) за попередній газовий місяць) передавали оператору газотранспортної системи до 8-го числа наступного місяця (у тому числі до 08 травня 2017 року).
Втім, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 28.04.2017 № 615 були затверджені зміни до постанови НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2493 «Про затвердження Кодексу газотранспортної системи».
Варто зазначити, що у пункті 3 вказаної постанови визначено, що ця постанова набирає чинності з дня, наступного за днем її опублікування в офіційному друкованому виданні - газеті «Урядовий кур`єр», крім абзацу двадцять третього підпункту 1 пункту 7 Розділу ІІ Змін до постанови НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2493, який набирає чинності з 01 липня 2017 року.
Опублікування постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 28.04.2017 № 615 в газеті «Урядовий кур`єр» було здійснено 06.05.2017.
Отже, лише з 07.05.2017 (опублікування в газеті «Урядовий кур`єр») постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 28.04.2017 № 615, якою внесено зміни до Кодексу газотранспортної системи, набрала чинності.
Згідно з частинами 2, 3 статті 5 Цивільного кодексу України акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 28.04.2017 № 615 не містить застереження про надання її положенням зворотної дії в часі, що узгоджується з приписами частини 2 статті 5 Цивільного кодексу України.
Внаслідок внесених змін до Кодексу газотранспортної системи змінилось розуміння поняття алокація, та суб`єктів її здійснення.
Так, відповідно до Кодексу газотранспортної системи (в редакції, постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 28.04.2017 № 615) алокація - це віднесення оператором газотранспортної системи обсягу природного газу в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи по замовниках послуг транспортування (у тому числі в розрізі їх контрагентів (споживачів)) з метою визначення за певний період обсягів небалансу таких замовників (підпункт 3 пункт 5 глави 1 розділу І).
Згідно з пунктом 1 глави 1 розділу XII Кодексу газотранспортної системи (в редакції, постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 28.04.2017 № 615) алокація фактичних обсягів природного газу по кожному замовнику послуг транспортування, поданих (отриманих) ним у точці входу та відібраних (переданих) ним у точці виходу за певний розрахунковий період, здійснюється оператором газотранспортної системи та доводиться ним до замовника послуг транспортування відповідно до вимог розділу XIV цього Кодексу.
Пунктом 2 глави 1 розділу XII Кодексу газотранспортної системи (в редакції, постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 28.04.2017 № 615) оператор газотранспортної системи при визначенні алокації по точці входу або точці виходу ґрунтується на: даних номінацій/місячних номінацій/реномінацій, поданих замовником послуг по точці входу та по точці виходу; даних торгових операцій між оптовими продавцями та оптовими покупцями (постачальниками) у віртуальних торгових точках входу/виходу, які адмініструє оператор газотранспортної системи; даних суміжних операторів, суміжних газовидобувних підприємств, газовидобувних підприємств, прямого споживача; даних комерційних вузлів обліку, встановлених у фізичних точках входу/виходу до/з газотранспортної системи, та комерційних вузлів обліку, встановлених на об`єктах замовників послуг транспортування чи їх контрагентів (споживачів), з урахуванням вимог та особливостей, передбачених цим розділом.
Відповідно до пункту 3 глави 1 розділу XII Кодексу газотранспортної системи (в редакції, постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 28.04.2017 № 615) для забезпечення належного виконання оператором газотранспортної системи процедури алокації оператори газорозподільних систем, суміжні газовидобувні підприємства, газовидобувні підприємства, підключені безпосередньо до газорозподільної системи, оператор газосховищ, оператор установки LNG зобов`язані надавати інформацію про обсяги подачі та/або відбору природного газу за формою оператора газотранспортної системи, розміщеною на його веб-сайті та у строки, визначені цим Кодексом. При цьому відповідальність за правильність наданої інформації несуть надавачі такої інформації.
У пункті 1 глави 2 розділу XII Кодексу газотранспортної системи (в редакції, постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 28.04.2017 № 615) передбачено, що алокація обсягів природного газу по точці входу до газотранспортної системи здійснюється оператором газотранспортної системи з урахуванням підтверджених номінацій по цій точці.
Згідно з пунктом 1 глави 3 розділу XII Кодексу газотранспортної системи (в редакції, постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 28.04.2017 № 615) для забезпечення належного виконання оператором газотранспортної системи процедури алокації по замовниках послуг транспортування (в розрізі його споживачів) в точках виходу до газорозподільних систем оператори відповідних газорозподільних систем зобов`язані подавати оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний обсяг споживання природного газу кожним споживачем (у тому числі побутовим споживачем), об`єкти якого підключені до газорозподільної системи та якому (його точкам комерційного обліку) оператор газорозподільної системи в установленому порядку присвоїв персональний EIC-код як суб`єкта ринку природного газу (окремої точки комерційного обліку) та передав його до бази даних оператора газотранспортної системи. Інформація подається за формою оператора газотранспортної системи, яка погоджена з Регулятором, у такі терміни:
1) фактичні обсяги споживання газу за попередній газовий день (по побутових споживачах зазначається загальний обсяг по замовнику послуг транспортування) - щодня до 13.00 UTC (15:00 за київським часом) години газової доби для зимового періоду та до 12:00 UTC (15:00 за київським часом) години газової доби для літнього періоду після газової доби;
2) фактичні обсяги споживання газу за першу та другу декади газового місяця (за другу декаду газового місяця наростаючим підсумком) - кожного наступного дня після закінчення відповідної декади газового місяця (по побутових споживачах зазначається загальний обсяг по замовнику послуг транспортування);
3) фактичні обсяги споживання газу за попередній газовий місяць - до 8-го числа наступного місяця;
4) скореговані фактичні обсяги природного газу по точці входу/виходу, визначені по відповідних замовниках послуг транспортування з урахуванням заходів, впроваджених для врегулювання місячного небалансу, повинні передаватися оператору газотранспортної системи до 12-го числа наступного місяця.
Із наведених положень Кодексу газотранспортної системи (в редакції, постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 28.04.2017 № 615) вбачається, що з 07.05.2017 здійснення алокацій обсягів природного газу по замовниках послуг транспортування (в розрізі його споживачів) було вже покладено на оператора газотранспортної системи, який здійснював відповідні алокації на підставі поданої операторами газорозподільних систем (операторами ГРМ) інформації про фактичний обсяг споживання природного газу кожним споживачем.
Крім того, частина 3 статті 8 Закону 1730-VIII унормовує питання визначення обсягів природного газу спожитих відповідними підприємствами, а саме, різниця між обсягами фактично спожитого природного газу на підставі алокацій/звітів операторів газорозподільних систем та обсягами поставленого/придбаного природного газу на підставі договорів купівлі-продажу/постачання природного газу та актів приймання-передачі природного газу за відповідний період споживання.
Із вказаної норми убачається, що за основу (як доказ) беруться алокації/звіти операторів газорозподільних систем.
Отже, тільки з 07.05.2017 обов`язок здійснення алокацій по точках виходу з газотранспортної системи було покладено на оператора газотранспортної системи (АТ "Укртрансгаз"), до вказаної дати такий обов`язок був покладений на операторів газорозподільних систем (операторів ГРМ).
Тому, у разі здійснення алокацій операторами газорозподільних систем за листопад-грудень 2016 року та квітень місяць 2017 року та передання відповідної інформації оператору газотранспортної системи до 06.05.2017, такі дії слід вважати вчиненими належним суб`єктом.
З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій про те, що обсяги природного газу для компенсації у квітні 2017 року мають визначатися на підставі алокації оператора газотранспортної системи є необґрунтованим. Про що вірно зазначає скаржник.
Також є необґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанції про те, що надані позивачем докази стосовно періоду листопада-грудня 2016 року не узгоджуються з приписами частини 3 статті 8 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення", яка прямо передбачає визначення обсягів природного газу при щомісячній компенсації саме на підставі алокацій/звітів операторів газорозподільних систем, а не будь-яких інших документів, в тому числі актів наданих послуг з транспортування, розподілу природного газу.
Суд зауважує, що поза увагою судів залишилось те, що вказаною нормою передбачено визначення обсягів природного газу при щомісячній компенсації на підставі або алокацій, або звітів операторів газорозподільних систем.
При цьому, суди попередніх інстанцій не врахували вищезазначені норми Кодексу газотранспортної системи, Кодексу газорозподільних систем щодо розуміння поняття «алокація», із яких вбачається, що під цим поняттям розуміється процес визначення розміру місячного небалансу в розрізі споживачів, з метою визначення за певний період обсягів небалансу таких замовників, а не окремий визначений документ під назвою «алокація». Про що вірно зазначає скаржник.
У даному випадку слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
В порушення вказаних приписів процесуального законодавства, та враховуючи приписи спеціального законодавства (Кодекс газотранспортної системи, Кодекс газорозподільних систем) суди не надали належної оцінки наданим позивачем доказам, на підтвердження його доводів.
При цьому, зазначаючи про певні докази (реєстри теплопостачальних підприємств, з якими документально оформлені обсяги газу за прямими договорами Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" у листопаді та грудні 2016 року, реєстри ПАТ "Харківміськгаз" фактичного обсягу розподілу природного газу по споживачах за листопад, грудень 2016 року, зведені реєстри місячних обсягів газу, що подані в точку виходу до газорозподільної системи ПАТ "Харківміськгаз" (56ZG-DSO-340000M) за листопад, грудень 2016 року) суди залишили поза увагою (не надали жодної оцінки) й іншим доказам, наданим позивачем, зокрема, реєстрам обсягів газу, що були використані споживачами по договорах з НАК «Нафтогаз України» мережами ПАТ «Харківміськгаз» у розрізі споживачів.
До того ж є взаємосуперечливими висновки судів попередніх інстанцій. Так, в одному випадку (щодо обсягів газу за листопад-грудень 2016 року) суди вказують про недоведеність відповідних обсягів, а в іншому випадку (щодо ціни газу за листопад-грудень 2016 року) суди вказують про наявність спірних обсягів природного газу (у листопада в обсязі 28 881,000 тис. куб. м та у грудні в обсязі 34 508,000 тис. куб. м).
Також Суд зауважує, що норми Кодексу газотранспортної системи, Кодексу газорозподільних систем не визначають алокацію як окремий визначений документ, а процес визначення розміру місячного небалансу в розрізі споживачів, з метою визначення за певний період обсягів небалансу таких замовників.
Крім того слід зазначити, що відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п.81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц; п.9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19).
На необхідність застосування у даній справі принципу змагальності вказував Верховний Суд у цій справі № 922/2737/23 у постанові від 03.04.2024, направляючи справу на новий розгляд.
Однак, в порушення приписів статті 316 Господарського процесуального кодексу України, при новому розгляді цієї справи суди першої та апеляційної інстанцій знову допустились порушення норм процесуального закону щодо застосування принципу змагальності, у тому числі до доказів у справі щодо визначення обсягів природного газу для щомісячної компенсації.
Як вбачається з оскаржуваних судових рішень, підставою для відмови у позові слугувало також і те, що:
- природний газ в обсягах 28 881,000 тис. куб. м та 34 508,000 тис. куб. м (спірні обсяги) був спожитий відповідачем у листопаді-грудні 2016 року для виробництва електричної енергії (власних потреб), а не теплової енергії з метою надання послуг з опалення та постачання гарячої води установам, що фінансуються за рахунок державного і місцевих бюджетів, населенню, виробництва теплової енергії для релігійних організацій. В даному випадку до спірних обсягів не підлягають застосуванню ціни природного газу, які не визначені Положенням про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 № 758 (надалі - Положення № 758) та в період з 01.11.2016 по 23.12.2016 встановлювалися НАК "Нафтогаз України" для виробництва теплової енергії та/або надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води для установ, що фінансуються за рахунок державного і місцевих бюджетів;
- пунктом 13 Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2017 № 187 (надалі - Положення № 187) та умовами договорів відповідача з НАК "Нафтогаз України" у квітні 2017 року було визначено ціни для всіх категорій споживання природного газу (постачання природного газу для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями; постачання природного газу для виробництва теплової енергії для релігійних організацій; постачання природного газу для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню; постачання природного газу для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб`єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями; постачання природного газу для виробництва електричної енергії). Водночас, в матеріалах справи відсутні належні докази розподілу загального спожитого відповідачем у квітні 2017 року обсягу природного газу за категоріями використання на виконання умов договорів з НАК "Нафтогаз України" та в межах строку їх дії.
Щодо вказаних висновків судів попередніх інстанцій Суд зазначає таке.
Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" підприємства, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води (послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води), які протягом періоду з 1 грудня 2015 року по 31 грудня 2019 року здійснювали відбір природного газу з газотранспортної системи без поданих постачальником газу номінацій та у яких відсутні підписані акти приймання-передачі природного газу з постачальником щодо таких обсягів, зобов`язані, незалежно від включення до реєстру, укладення договору реструктуризації та підписання акта звіряння взаєморозрахунків, протягом 72 місяців, починаючи з 1 жовтня 2021 року, щомісяця рівними частинами компенсувати (оплатити) особі, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, вартість, зокрема, відібраних без номінацій обсягів природного газу за цінами реалізації природного газу категоріям споживачів, визначеними положеннями про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженими постановами Кабінету Міністрів України на виконання статті 11 Закону України "Про ринок природного газу", чинними протягом періоду таких відборів для відповідних категорій споживачів.
Отже, компенсування (оплата) позивачу вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу повинна відбуватись за цінами реалізації природного газу категоріям споживачів, визначеними положеннями про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженими постановами Кабінету Міністрів України на виконання статті 11 Закону України "Про ринок природного газу", чинними протягом періоду таких відборів для відповідних категорій споживачів.
Так, відповідно до пункту 1 Положенням № 758 (тут і надалі в редакції, чинній станом на листопад-грудень 2016 року) це Положення визначає обсяг та умови виконання спеціальних обов`язків, що покладаються на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів на ринку природного газу (далі - спеціальні обов`язки), зокрема для забезпечення стабільності, належної якості та доступності природного газу, а також для підтримання належного рівня безпеки постачання природного газу споживачам, не створюючи загрози першочерговій цілі створення повноцінного ринку природного газу, заснованого на засадах вільної конкуренції, та з дотриманням принципів пропорційності, прозорості та недискримінації.
Відповідно до підпункту 4 пункту 3 Положенням № 758 цим Положенням покладаються такі обов`язки, зокрема, обов`язок НАК "Нафтогаз України" постачати природний газ виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії за цінами, на умовах та у порядку, що визначені пунктами 15-17 цього Положення.
Згідно з пунктом 15 Положенням № 758 виробник теплової енергії до 01 квітня 2017 року має право придбати природний газ у НАК "Нафтогаз України" для виробництва теплової енергії та/або надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, релігійним організаціям та установам, що фінансуються за рахунок державного і місцевих бюджетів, за умови, що такий виробник, на якого станом на 30 вересня 2015 року поширювалася дія статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", виконав обов`язок щодо відкриття рахунків із спеціальним режимом використання.
Пунктом 16 Положенням № 758 передбачено, що НАК "Нафтогаз України" у період з 01 травня 2016 року по 31 березня 2017 року (включно) постачає природний газ виробникам теплової енергії за регульованою ціною (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) з метою надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню в розмірі 4 942 гривні за 1 000 куб. метрів, а для виробництва теплової енергії для релігійних організацій - в розмірі 2 471 гривня за 1 000 куб. метрів. Ціна на природний газ, який постачається для виробництва теплової енергії та/або надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води для установ, що фінансуються за рахунок державного і місцевих бюджетів, повинна відповідати ціні на природний газ, що постачається НАК "Нафтогаз України" такій самій категорії споживачів за таких самих умов постачання за ціною, встановленою НАК "Нафтогаз України".
Відповідно до пункту 17 Положенням № 758 постачання природного газу НАК "Нафтогаз України" виробникам теплової енергії здійснюється на підставі договору, що враховує положення примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та з дотриманням принципу недискримінації.
Пунктом 1 Положення № 187 (тут і надалі в редакції, чинній станом на квітень 2017 року) визначено, що це Положення визначає обсяг та умови виконання спеціальних обов`язків, що покладаються на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (далі - спеціальні обов`язки), зокрема для забезпечення стабільності, належної якості та доступності природного газу, підтримання належного рівня безпеки його постачання споживачам, не створюючи загрози першочерговій цілі створення повноцінного ринку природного газу, заснованого на засадах вільної конкуренції з дотриманням принципів пропорційності, прозорості та недискримінації.
Відповідно до підпункту 4 пункту 3 Положення № 187 цим Положенням покладаються такі обов`язки, зокрема, обов`язок НАК "Нафтогаз України" постачати природний газ виробникам теплової енергії для всіх категорій використання природного газу, в тому числі для виробництва електричної енергії такими виробниками, на умовах та у порядку, що визначені цим Положенням.
Згідно з пункту 12 Положення № 187 виробник теплової енергії має право до 01 квітня 2018 року придбавати природний газ для всіх категорій використання природного газу у НАК "Нафтогаз України" за умови, що такий виробник, на якого станом на 30 вересня 2015 року поширювалася дія статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", виконав обов`язок щодо відкриття рахунків із спеціальним режимом використання, а виробник теплової енергії, що також придбаває природний газ для виробництва електричної енергії, додатково виконав установлені розпорядженням Кабінету Міністрів України від 20 травня 2015 року № 670 "Про порядок розрахунків за спожитий природний газ виробниками електричної енергії, які використовують природний газ для її виробництва" (Офіційний вісник України, 2015 р., № 53, ст. 1722) вимоги щодо проведення розрахунків з використанням механізму розподілу коштів, що надходять в розрахунок за відпущену електричну енергію на рахунки із спеціальним режимом використання. Постачання природного газу НАК "Нафтогаз України" виробникам теплової енергії здійснюється за цінами, визначеними відповідно до пункту 13 цього Положення, на підставі договору, що враховує положення примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії, що затверджується Кабінетом Міністрів України, а у випадках, передбачених Законом України "Про ринок природного газу", - на підставі типового договору з дотриманням принципу недискримінації.
Пунктом 13 Положення № 187 визначено, що НАК "Нафтогаз України" з 01 квітня 2017 року здійснює продаж/постачання природного газу відповідно до пунктів 10-12 цього Положення для побутових споживачів, релігійних організацій (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності) та виробників теплової енергії в рамках виробництва теплової енергії з метою надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню та релігійним організаціям (крім обсягів, що використовуються релігійними організаціями для провадження їх виробничої діяльності) за ціною, що становить 4 942 гривні за 1 000 куб. метрів (без урахування податку на додану вартість, тарифів на транспортування та розподіл природного газу, які підлягають обов`язковій оплаті відповідно до умов договорів розподілу природного газу та величини торговельної надбавки (націнки) постачальника природного газу із спеціальними обов`язками, максимальний рівень якої визначений пунктом 14 цього Положення). Під час продажу природного газу постачальникам природного газу для потреб релігійних організацій (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності) та під час постачання природного газу виробникам теплової енергії для потреб релігійних організацій (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності) відповідно до цього Положення до ціни застосовується коефіцієнт 0,5. Під час постачання природного газу виробникам теплової енергії для всіх категорій використання природного газу, в тому числі для виробництва електричної енергії, крім визначених в абзаці першому цього пункту, а також для виробництва електричної енергії такими виробниками згідно з цим Положенням до ціни застосовується коефіцієнт 1,6.
При цьому, як зазначалось у постанові Верховного Суду від 03.04.2024 у цій справі № 922/2737/23, Законом 1730-VIII не передбачено виключень в частині відібраних без номінацій обсягів природного газу і усі обсяги природного газу, які були використані без номінацій, підпадають під дію положень частини 2 статті 8 Закону 1730-VIII, а також те, що не може залишитися без урегулювання ситуація, коли особа спожила природний газ, проте нікому не оплатила його вартості.
Направляючи цю справу на новий розгляд Верховний Суд зазначив, що для правильного вирішення спору у цій справі необхідно здійснити оцінку доводів сторін (не лише позивача, а й відповідача) та наданих ними доказів на підтвердження та спростування позовних вимог, в тому числі щодо цін природного газу у спірному періоді. Тобто, досліджуючи питання щодо тарифів (цін) природного газу у спірні періоди, оцінку потрібно надати не лише обґрунтуванням позивача щодо таких тарифів, а й контраргументам відповідача, якими можуть бути, зокрема, посилання на інші тарифи (ціни) ніж ті, які визначив позивач, та здійснити перевірку проведеного позивачем нарахування заборгованості відповідача з урахуванням 3% річних, інфляційних втрат, встановлення його обґрунтованості/необґрунтованості, за необхідності застосувавши принцип jura novit curia ("суд знає закони"), положення статті 8 Цивільного кодексу України.
Проте, в порушення приписів статті 316 Господарського процесуального кодексу України, при новому розгляді цієї справи суди першої та апеляційної інстанцій допустились порушення норм процесуального закону щодо застосування принципу змагальності, у питанні щодо тарифів (цін) природного газу у спірні періоди.
Також Суд зазначає, що стаття 79 Господарського процесуального кодексу України містить такий стандарт доказування як "вірогідність доказів". Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач і відповідач. Тобто з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї їх кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були. З`ясування фактичних обставин справи, які входять до кола доказування, має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому, ураховуючи взаємозв`язок і вірогідність.
Проте, суди попередніх інстанцій взагалі не застосовували такий стандарт доказування як "вірогідність доказів".
Загалом судами першої та апеляційної інстанцій не надано належної оцінки поведінці відповідача.
Так, загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України).
Добросовісність є однією із основоположних засад цивільного законодавства. Принцип добросовісності передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав. Дії учасників цивільних відносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.
Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (див. постанови Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, від 04.09.2020 у справі № 311/2145/19-ц, від 22.02.2022 у справі №904/6293/20 тощо).
В даному аспекті, суди попередніх інстанцій залишити поза увагою як попередню поведінку відповідача щодо визначення ним самостійно споживання певних обсягів природного газу у спірний період з конкретною метою (при цьому така поведінка стосується не тільки правовідносин між позивачем і відповідачем, а й відповідача з іншими учасниками ринку природнього газу), так і теперішню його поведінку (чи є вона чесною, відкритою).
Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.
Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Вимогами процесуального закону визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.
За наведених обставин у Суду відсутні правові підстави для висновку про законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень у цій справі, в розумінні положень статей 86 і 236 Господарського процесуального кодексу України.
Суд зазначає, що допущені судами першої та апеляційної інстанції порушення не можуть бути усунуті Верховним Судом в силу меж розгляду справи в суді касаційної інстанції (стаття 300 Господарського процесуального кодексу України). Тому, дана справа підлягає передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.
Отже, враховуючи, що судами не було повно і всебічно з`ясовано обставини, які входили до предмету доказування у цій справі, належним чином не досліджено зібраних у справі доказів щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, виходячи із предмета і підстав позову, не надано належну оцінку всім обставинам і доводам сторін по суті заявлених вимог, справу, що розглядається, слід направити до суду першої інстанції на новий розгляд.
З огляду на наведене Суд дійшов висновку щодо обґрунтованості доводів скаржника, викладених у касаційній скарзі.
6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Пунктом 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Згідно із пунктом 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
З огляду на наведене Суд вважає за необхідне касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" задовольнити, рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
7. Судові витрати
Оскільки суд касаційної інстанції не змінює і не ухвалює нове рішення (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України), розподіл судових витрат Судом не здійснюється.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314-317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
УХВАЛИВ:
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" задовольнити.
2. Рішення Господарського суду Харківської області від 07.08.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.11.2024 у справі № 922/2737/23 скасувати.
3. Справу № 922/2737/23 передати на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Н.М. Губенко
Судді І.Д. Кондратова
О.А. Кролевець
