ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 травня 2025 року
м. Київ
справа № 463/812/22
провадження № 61-17174св 24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Шоробура-Гірка Наталія Стефанівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Квак Василь Миколайович, на ухвалу Львівського апеляційного суду від 04 грудня 2024 року у складі колегії суддів: Шеремети Н. О., Ванівського О. М., Цяцяка Р. П.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Шоробура-Гірка Н. С., про стягнення боргу спадкодавця та відшкодування майнової шкоди, заподіяну спадкодавцем.
Позовна заява обґрунтована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в дорожньо-транспортній пригоді (далі - ДТП) загинули його дочка, ОСОБА_3 , онучка ОСОБА_4 та зять ОСОБА_5 , з вини якого сталася ДТП.
Стверджує, що 20 жовтня 2018 року між ним та ОСОБА_5 був укладений договір позики, за умовами якого він позичив ОСОБА_5 60 000 дол. США, які останній мав повернути до 20 січня 2022 року, а відтак вважає себе кредитором щодо померлого ОСОБА_5 , у зв`язку з чим вправі вимагати від спадкоємця померлого - ОСОБА_2 повернення боргу.
Крім того, він є спадкоємцем після смерті доньки, а внаслідок ДТП фактично знищено автомобіль марки «Volkswagen Jeta», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який їй належав, у зв`язку з чим винуватцем ДТП, яким є спадкодавець ОСОБА_5 , йому завдано майнову шкоду в розмірі 324 585 грн.
Зазначає, що після смерті ОСОБА_5 приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Шоробура-Гірка Н. С. відкрила спадкову справу за заявою ОСОБА_2 , який є рідним братом померлого ОСОБА_5 та його спадкоємцем за законом.
Вказує, що в межах шестимісячного строку він як кредитор подав до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Шоробури-Гірки Н. С. вимогу до спадкоємців померлого ОСОБА_5 про повернення боргу, загальна сума якого складає 60 000 дол. США, що за курсом НБУ становить 1 704 000 грн, та 324 585 грн, а всього 202 8585 грн.
Оскільки відповідно до чинного законодавства до спадкоємців переходять не тільки права, що належали спадкодавцю, але і його обов`язки, спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь борг спадкодавця ОСОБА_5 у розмірі 2 028 585 грн, а у випадку відсутності чи недостатності коштів для одноразового стягнення боргу - звернути стягнення на успадковане ОСОБА_2 майно померлого ОСОБА_5 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 20 грудня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг спадкодавця ОСОБА_5 за договором позики від 20 жовтня 2018 року в розмірі 1 244 031, 67 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що наданими позивачем доказами доведено існування між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 позикових правовідносин, які, з огляду на смерть останнього, трансформувались у зобов`язальні правовідносини, які вирішуються у порядку статті 1282 ЦК України. Оскільки після смерті ОСОБА_5 загальний обсяг спадкового майна та його вартість становить 1 244 031, 67 грн, то саме в цих межах існує відповідальність відповідача, як його спадкоємця, за договором позики від 20 жовтня 2018 року на суму 60 000 дол. США.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача збитків, завданих спадкодавцем, у розмірі 324 585 грн, суд виходив з того, що вказана сума збитків перевищує межі відповідальності відповідача, які охоплюються вартістю успадкованого майна.
Також суд відмовив у задоволенні вимоги про звернення стягнення на майно спадкодавця ОСОБА_5 , зазначивши, що відповідно до вимог частини другої статті 1282 ЦК України суд звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі, у разі відмови від одноразового платежу. Оскільки доказів відмови відповідача від одноразового платежу суду не надано, як і не надано доказів про передачу відповідачу зазначеного у позові майна та видачу йому відповідних свідоцтв про право на спадщину, вказана позовна вимога є передчасною.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу.
В ході апеляційного розгляду справи представник ОСОБА_1 - адвокат Колошкін І. А. звернувся до апеляційного суду із заявою про відмову від позову та закриття провадження у справі.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 04 грудня 2024 року прийнято відмову представника ОСОБА_1 - адвоката Колошкіна І. А. від позову.
Визнано нечинним рішення Личаківського районного суду м. Львова від 20 грудня 2023 року, провадження у справі закрито.
Постановляючи ухвалу про прийняття відмови позивача від позову, апеляційний суд керувався правилами статті 373 ЦПК України та виходив з того, що сторона позивача, скориставшись своїм правом, подала належним чином оформлену заяву про відмову від заявлених позивачем позовних вимог, яка підлягає задоволенню, що є підставою для визнання нечинним рішення Личаківського районного суду м. Львова від 20 грудня 2023 року та закриття провадження у справі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
24 грудня 2024 року через підсистему Електронний Суд представник ОСОБА_1 - адвокат Квак В. М. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Львівського апеляційного суду від 04 грудня 2024 року та направити справу для продовження розгляду.
Заявник вважає, що апеляційним судом неправильно застосовані норми матеріального права та порушено норми процесуального права при вирішенні питання про закриття провадження у справі, а саме застосовано норми права без врахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 9901/736/18, у постановах Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі № 182/9172/18, від 26 квітня 2021 року у справі № 766/17492/16-ц, від 05 жовтня 2022 року у справі № 569/24629/18, від13 червня 2024 року у справі № 206/3940/23.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі № 463/812/22, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У березні 2025 року матеріали цивільної справи № 463/812/22 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 09 травня 2025 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Квака В. М. мотивована тим, що приймаючи відмову від позову, суд апеляційної інстанції не перевірив належним чином повноваження представника ОСОБА_1 - адвоката Кокошкіна І. А. щодо наявності або відсутності у нього обмежень у здійсненні представництва позивача; залишив поза увагою, що в ордері на надання правничої (правової) допомоги серії ВС № 1274725 від 15 квітня 2024 року вказано, що повноваження адвоката Кокошкіна І. А. обмежуються договором про надання правової (правничої) допомоги та стосуються укладення мирової угоди та відмови від позову; у договорі про надання правової допомоги, укладеному між ОСОБА_1 та адвокатом Кокошкіним І. А. 15 грудня 2022 року, сторони погодили обмеження повноважень адвоката, а саме щодо укладення мирової угоди та відмови від позову.
Стверджує, що перед поданням заяви про відмову від позову представник позивача не узгоджував це питання з позивачем і не одержував згоду останнього на подачу такої заяви.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
10 лютого 2025 року через підсистему Електронний Суд представник ОСОБА_2 - адвокат Козаченко В. І. подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу.
Учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження (частина перша статті 395 ЦПК України).
Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 126 ЦПК України).
20 січня 2025 року в ухвалі про відкриття касаційного провадження Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду роз`яснив учасникам справи право на подачу відзиву у строк, який не може перевищувати десять днів з дня вручення ухвали, якуОСОБА_2 отримав 23 січня 2025 року, про що представник ОСОБА_6 зазначила у заяві від 29 січня 2025 року. Таким чином ОСОБА_2 необхідно було подати відзив на касаційну скаргу у строк до 03 лютого 2025 року. Оскільки відзив на касаційну скаргу подано лише 10 лютого 2025 року, тобто після спливу відповідного строку, то цей відзив слід залишити без розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_1 у лютому 2022 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Шоробура-Гірка Н. С., про стягнення боргу спадкодавця та відшкодування майнової шкоди, заподіяну спадкодавцем.
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 20 грудня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг спадкодавця ОСОБА_5 за договором позики від 20 жовтня 2018 року в розмірі 1 244 031, 67 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
На вказане рішення суду ОСОБА_2 у січні 2024 року подав апеляційну скаргу.
04 грудня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Колошкін І. А. подав до апеляційного суду заяву про відмову від позову, в якій просив прийняти заяву представника позивача про відмову від позову і закрити провадження у цій справі.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно з абзацом другим частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Квак В. М., підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону ухвала апеляційного суду не відповідає.
Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
У частині першій та другій статті 2 ЦПК України закріплено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
У частині першій статті 11 ЦПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. Схожий за змістом висновок зроблений в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до частин першої, другої статті 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Право позивача відмовитися від позову на будь-якій стадії судового процесу також передбачено пунктом 1 частини другої статті 49 ЦПК України.
Позивач може відмовитися від позову, а відповідач визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнання позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі (частини перша-третя статті 206 ЦПК України).
Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє (частина п`ята статті 206 ЦПК України).
Згідно зі статтею 373 ЦПК України в суді апеляційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони - укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу. Якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статей 206, 207 цього Кодексу, суд постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно визнає нечинним судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.
У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (частина друга статті 256 ЦПК України).
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у передбачених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині.
Отже, відмова від позову - це одностороннє вільне волевиявлення позивача, спрямоване на відмову від судового захисту своєї вимоги і на закриття порушеного позивачем процесу. Відмова позивача від позову - це вияв принципу диспозитивності, тому ця дія здійснюється під контролем суду (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2022 року у справі № 180/2161/19).
У частинах першій статті 58 ЦПК України передбачено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).
Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.
Представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері (частини перша-друга статті 64 ЦПК України).
Відповідно до матеріалів справи, апеляційний суд прийняв відмову позивача від позову, яка викладена у заяві, поданій 04 грудня 2024 року представником ОСОБА_1 - адвокатом Колошкіним І. А.
Повноваження адвоката Колошкіна І. А. на представництво інтересів ОСОБА_1 у Львівському апеляційному суді підтверджуються ордером серії ВС № 1274725 від 15 квітня 2024 року, у якому зазначено, що повноваження адвоката обмежуються в частині укладання мирової угоди та відмови від позову (а. с. 38, т. 2).
Вказані обмеження повноважень адвоката зазначені також у договорі про надання правової допомоги від 15 грудня 2022 року, який додано до касаційної скарги.
Отже ОСОБА_1 обмежив повноваження свого представника - адвоката Колошкіна І. А. і не надавав останньому права на відмову від позову.
У зв`язку з наведеним є обґрунтованими доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції не перевірив повноваження представника на наявність або відсутність обмежень у здійсненні представництва позивача, а отже не з`ясував наявність у позивача дійсної волі та вільно сформованого прагнення, спрямованого на відмову від позову.
Таким чином, прийнявши відмову представника ОСОБА_1 - адвоката Колошкіна І. А. від позову за наявності у представника обмежень у повноваженнях на вчинення такої процесуальної дії та відсутності відомостей про те, що подана заява відповідає дійсній волі позивача та є втіленням його волевиявлення, що позивачу відомі наслідки вчинення такої процесуальної дії, відсутні підстави вважати, що суд апеляційної інстанції виконав процесуальний обов`язок, визначений частиною другою статті 206 ЦПК України.
Встановлені Верховним Судом процесуальні порушення суду апеляційної інстанції унеможливили справедливий розгляд справи за позовом ОСОБА_1 , а тому апеляційний суд дійшов передчасного висновку про наявність підстав для прийняття відмови від позову від представника ОСОБА_1 - адвоката Колошкіна І. А., закриття провадження у справі та визнання нечинним рішення суду першої інстанції, порушивши при цьому правила статті 206 ЦПК України.
Відповідно до частини четвертої статті 406 ЦПК України, у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.
Згідно з частиною шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
За викладених обставин ухвала Львівського апеляційного суду від 04 грудня 2024 року не може вважатись законною і обґрунтованою, тому підлягає скасуванню, а справа - направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Щодо судових витрат
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд, відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки справа направляється для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.
Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Квак Василь Миколайович, задовольнити.
Ухвалу Львівського апеляційного суду від 04 грудня 2024 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Шипович
