Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 березня 2025 року
м. Київ
справа № 521/9263/23
провадження № 61-14463 св 24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - державне підприємство «Адміністрація морських портів України»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 18 грудня 2023 року у складі судді Мазун І. А. та постанову Одеського апеляційного суду від 03 жовтня 2024 року у складі колегії суддів: Погорєлової С. О.,Таварткіладзе О. М., Заїкіна А. П.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (далі - ДП «АМПУ») про визнання незаконним наказу про призупинення дії трудового договору, наказу про звільнення, скасування наказів, поновлення дії трудового договору, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Позовна заява обґрунтована тим, що вона з жовтня 2015 року перебувала у трудових відносинах з ДП «АМПУ» та працювала на посаді інженера відділу каналів та акваторій департаменту функціонування та розвитку інфраструктури апарату управління ДП «АМПУ».
Наказом ДП «АМПУ» від 28 лютого 2022 року № 84-к «Про організаційні заходи, пов`язані з введенням воєнного стану в Україні» (зі змінами), погодженим з Первинною профспілковою організацією працівників ДП «АМПУ», встановлено початок простою в апараті управління ДП «АМПУ» з 01 березня 2022 року до припинення або скасування воєнного стану в Україні.
Наказом ДП «АМПУ» від 30 серпня 2022 року № 252-к її простій було припинено з 12 вересня 2022 року та призупинено з 12 вересня 2022 року дію трудового договору, укладеного з нею, до відновлення можливості виконувати нею роботу, але не пізніше дня після припинення або скасування воєнного стану в Україні.
Вважала, що відповідач не дотримався приписів пункту 8.1.8 Колективного договору підприємства, видаючи наказ № 252-к, оскільки призупинення дії трудового договору є зміною умов праці, а тому потребувало погодження з профспілковим органом, членом якого вона є; у порушення вимог Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» відповідач не повідомив її про зміну умов праці з простою на призупинення дії трудового договору, не зазначив в наказі спосіб обміну інформацією, чим порушив її право на своєчасне отримання інформації щодо дії трудового договору та причини його призупинення. Копію наказу від 30 серпня 2022 року № 252-к вона отримала лише 05 січня 2023 року.
Також вважала, що призупинення дії трудового договору є таким, що суперечить вимогам статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», оскільки у обох сторін трудових відносин була та є можливість виконувати обов`язки, а тому у ДП «АМПУ» були відсутні підстави для призупинення дії трудового договору, укладеного з нею.
Крім того, посилалась на те, що наказом ДП «Адміністрація морських портів України» від 09 вересня 2022 року № 65/10 введено в дію організаційну структуру апарату управління ДП «Адміністрація морських портів України», а відповідно до наказу ДП «Адміністрація морських портів України» від 09 вересня 2022 року № 66/10 запроваджено зміни в організації виробництва і праці в апараті управління ДП «Адміністрація морських портів України» шляхом скорочення штату і чисельності працівників.
Наказом ДП «Адміністрація морських портів України» від 06 березня 2023 року № 101-к її звільнено з роботи на підставі пункту статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату та чисельності працівників.
Вважала своє звільнення незаконним, оскільки роботодавець порушив приписи частини третьої статті 49-2 КЗпП України, частини другої статті 40 КЗпП України та не забезпечив їй можливості переведення на іншу вільну вакантну посаду.
Стверджувала, що реального скорочення штату та чисельності працівників не було, а таким чином роботодавець усунув небажаних працівників.
Крім того, ДП «Адміністрація морських портів України» не виконало вимоги закону щодо повідомлення профспілкового органу про наступне вивільнення. Вказувала про неможливість її звільнення, оскільки дію трудового договору було призупинено самим роботодавцем, тому звільнення під час призупинення дії трудового договору є незаконним.
Вважала, що має право на отримання належної їй суми заробітної плати за період незаконного призупинення дії трудового договору та незаконного звільнення на підставі статті 235 КЗпП України.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд:
- визнати незаконним та скасувати наказ ДП «АМПУ» «Про припинення простою та призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 » від 30 серпня 2022 року № 252-к та відновити дію трудового договору, укладеного між нею та ДП «АМПУ»;
- стягнути з ДП «АМПУ» на свою користь суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу за наслідками призупинення дії трудового договору за період з 12 вересня 2022 року по 06 березня 2023 року в розмірі 370 893, 84 грн з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів;
- визнати незаконним та скасувати наказ ДП «АМПУ» від 06 березня 2023 року № 101-к «Про звільнення ОСОБА_1 »;
- поновити її на роботі на посаді інженера відділу каналів та акваторій департаменту функціонування та розвитку інфраструктури апарату управління ДП «АМПУ»;
- стягнути з ДП «АМПУ» на свою користь суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу за наслідками звільнення, виходячи із суми середньоденної заробітної плати у розмірі 2 943, 63 грн, починаючи з 07 березня 2023 року по день поновлення на роботі, з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів;
- допустити негайне виконання рішення в частині поновлення її на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за один календарний місяць.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 18 грудня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано незаконним та скасовано наказ ДП «АМПУ» «Про припинення простою та призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 » від 30 серпня 2022 року № 252-к та відновлено дію трудового договору, укладеного між ОСОБА_1 та ДП «АМПУ». Стягнуто з ДП «АМПУ» на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу за наслідками призупинення дії трудового договору за період з 12 вересня 2022 року по 06 березня 2023 року в розмірі 370 893, 84 грн з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів.
Визнано незаконним та скасовано наказ ДП «АМПУ» від 06 березня 2023 року № 101-к «Про звільнення ОСОБА_1 ».
Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді інженера відділу каналів та акваторій департаменту функціонування та розвитку інфраструктури апарату управління ДП «АМПУ».
Стягнуто з ДП «АМПУ» на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу за наслідками звільнення в розмірі 603 444, 15 грн з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за один календарний місяць у розмірі 61 816, 23 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, щоспеціальна норма права, закріплена у статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», надає роботодавцю право тимчасово призупинити дію трудового договору з працівником у разі неможливості у зв`язку із військовою агресією проти України забезпечити працівника роботою. Водночас таке право не є абсолютним. Для застосування цієї норми права роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати працівнику роботу, а працівник не може виконати роботу. Зокрема, у випадку, якщо необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціювання з об`єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливо.
Відповідачем не було доведено наявності передбачених законом підстав для призупинення з позивачкою дії трудового договору, оскільки не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про неможливість виконання виробничих завдань та функцій підприємства, призупинення його діяльності, а також про неможливість виконання ОСОБА_1 визначених трудовим договором завдань.
На час розгляду справи ДП «АМПУ» здійснювало свою діяльність, а трудові відносини відповідач призупинив вибірково з окремими працівниками, а не з усіма. При цьому в період дії призупинення трудового договору з позивачкою відповідач підвищував посадові оклади у Департаменті функціонування та розвитку інфраструктури апарату управління ДП «АМПУ», у якому працювала ОСОБА_1 , що свідчать про здійснення основної виробничої діяльності силами структурного підрозділу апарату управління ДП «АМПУ».
Крім того наказ ДП «АМПУ» від 30 серпня 2022 року № 252-к, яким змінено умови трудового договору, укладеного між ОСОБА_1 та ДП «АМПУ», виданий без попередньої згоди профспілкового органу, членом якого є позивачка.
На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність позовних вимог щодо незаконності призупинення трудового договору з позивачкою та скасування наказу відповідача від 30 серпня 2022 року № 252-к.
Також суд першої інстанції встановив, що звільнення позивачки є незаконним, оскільки у заяві від 05 січня 2023 року ОСОБА_1 надала згоду на переведення на посаду начальника відділу стратегічного розвитку управління стратегічного планування та міжнародних відносин апарату управління ДП «АМПУ», запропоновану переліком вакантних посад в ДП «АМПУ» станом на 26 грудня 2022 року. Відповідач не довів належними та допустимими доказами підстав неможливості переведення позивачки на вказану посаду, не надав доказів невідповідності кваліфікації та досвіду роботи позивачки кваліфікаційним вимогам, передбаченим Розділом II посадової інструкції начальника відділу стратегічного розвитку управління стратегічного планування та міжнародних відносин апарату управління ДП «АМПУ».
Також у заяві від 05 січня 2023 року позивачка просила перевести її на посаду начальника відділу капітального будівництва та інвестицій, проте відповідач перевів на цю посаду спочатку тимчасово, а потім постійно провідного інженера з інвестиційної діяльності Департаменту функціонування та розвитку інфраструктури апарату управління ДП «АМПУ» ОСОБА_2 , посада якої не скорочувалась.
Таким чином відповідач порушив приписи частини другої статті 40 та частини третьої статті 49-2 КЗпП України та не виконав обов`язок щодо працевлаштування позивачки, не звертався до профспілкового органу, членом якого є позивачка, щодо надання попередньої згоди на скорочення штату і чисельності працівників апарату управління ДП «АМПУ».
Крім того судом встановлено, що звільнення позивачки здійснено за відсутності змін в організації виробництва і праці в Департаменті функціонування та розвитку інфраструктури апарату управління ДП «АМПУ», у якому вона працювала, адже затверджений наказом ДП «АМПУ» від 30 грудня 2022 року № 501-к та введений в дію з 01 січня 2023 року новий штатний розпис містить посаду, яку займала ОСОБА_1 , а саме інженера відділу каналів та акваторій департаменту функціонування та розвитку інфраструктури апарату управління ДП «АМПУ».
Суд також зауважив, що оспорювані накази про припинення простою та призупинення дії трудового договору з позивачкою та про її звільнення підписані тимчасово виконуючим обов`язки голови ДП «АМПУ» ОСОБА_3 , з яким Міністерство інфраструктури України не укладало контракт на тимчасове виконання ним обов`язків голови ДП «АМПУ», що свідчить про відсутність у останнього повноважень на підписання розпорядчих документів, а отже також є підставою для визнання оспорюваних наказів недійсними та їх скасування, поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді інженера відділу каналів та акваторій департаменту функціонування та розвитку інфраструктури апарату управління ДП «АМПУ».
Враховуючи, що незаконні дії відповідача позбавили ОСОБА_1 можливості працювати та призвели до порушення її конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю, суд першої інстанції застосував до спірних правовідносин норму частини другої статті 235 КЗпП України, яка регулює подібні за змістом відносини, та поклав на відповідача обов`язок відшкодувати позивачці середній заробіток за час її перебування у вимушеному прогулі.
Оскільки простій, встановлений наказом відповідача, тривав з 01 березня по 12 вересня 2022 року, суд зробив висновок, що сума стягнення має розраховуватись відповідно до розміру заробітної плати за січень та лютий 2022 року - два календарні місяці роботи, що передували події, з якою пов`язана відповідна виплата. Керуючись приписами статті 235 КЗпП України та постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08 лютого 1995 року № 100, суд стягнув середній заробіток на користь позивача за період з дня призупинення трудового договору і до моменту звільнення (з 12 вересня 2022 року по 06 березня 2023 року) та за час вимушеного прогулу за період з дня звільнення і до ухвалення судового рішення про поновлення позивачки на роботі (з 07 березня 2023 року по 18 грудня 2023 року), адже саме за ці періоди позивачка не отримувала заробітної плати, а роботодавець своїми діями фактично створив для працівниці ситуацію вимушеного прогулу.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Одеського апеляційного суду від 03 жовтня 2024 року, апеляційну скаргу ДП «АМПУ» задоволено частково.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 18 грудня 2023 року в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час призупинення дії договору та часу вимушеного прогулу та розподілу судових витрат змінено. Стягнуто з ДП «АМПУ» на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу за час призупинення дії трудового договору за період з 24 вересня 2022 року по 06 березня 2023 року у розмірі 83 460, 45 грн, з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів.
Стягнуто з ДП «АМПУ» на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 231 771, 10 грн, з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів.
Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за один календарний місяць у розмірі 23 743 грн.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо незаконності призупинення трудового договору з позивачкою, оскільки обставин неможливості відповідача у зв`язку з військовою агресією проти України надати позивачці роботу, а останній її виконувати - не встановлено, а доводи апеляційної скарги ДП «АМПУ» цих висновків не спростовують.
Також апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про незаконність звільнення позивачки та порушення відповідачем частини другої статті 40 та частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо виконання обов`язку з її працевлаштування та необхідність поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді інженера відділу каналів та акваторій департаменту функціонування та розвитку інфраструктури апарату управління ДП «АМПУ».
Водночас апеляційний суд зауважив, що положення статті 43 КЗпП України до працівника, який є членом профспілкової організації, не застосовується в силу вимог частини другої статті 5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», тому є помилковим посилання суду першої інстанції на порушення відповідачем вказаної норми. Також необґрунтованим є посилання суду першої інстанції на відсутність у тимчасово виконуючого обов`язки голови ДП «АМПУ» ОСОБА_3 повноважень на підписання розпорядчих документів в силу не укладенням з ним відповідного договору (контракту), оскільки призначення тимчасово виконуючого обов`язки голови ДП «АМПУ» не суперечить положенням статуту ДП «АМПУ».
Разом з тим, судом першої інстанції помилкововизначив, що для розрахунку середнього заробітку слід брати до уваги заробітну плату за січень та лютий 2022 року, оскільки позивачка не виконувала своїх посадових обов`язків через простій до призупинення дії трудового договору, а тому такий середній заробіток слід обраховувати, виходячи із посадового окладу позивачки.
Наказом ДП «АМПУ» від 07 липня 2022 року № 158-к внесено зміни до наказу ДП «АМПУ» від 28 лютого 2022 року № 84-к, відповідно до яких нарахування та виплату заробітної плати працівникам апарату управління ДП «АМПУ», починаючи з 11 липня 2022 року за весь період простою необхідно проводити у розмірі 2/3 посадового окладу, встановленого у штатному розписі.
Вказаний наказ не оскаржувався ОСОБА_1 , а відтак після визнання незаконним та скасування наказу ДП «АМПУ» «Про припинення простою та призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 » від 30 серпня 2022 року № 252-к розрахунок середнього заробітку за час призупинення дії трудового договору (з 12 вересня 2022 року по день звільнення 06 березня 2023 року) слід проводити з урахуванням наказу ДП «АМПУ» від 07 липня 2022 року № 158-к, тобто з розрахунку 2/3 від окладу працівника.
Отже середній заробіток за час призупинення дії трудового договору складає 231 771, 10 грн, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки.
Крім того, із розрахункового періоду середнього заробітку за час вимушеного прогулу необхідно виключити 18 днів знаходження ОСОБА_1 на лікарняному з 05 вересня 2022 року по 23 вересня 2022 року, тому розрахунковий період середнього заробітку за час вимушеного прогулу становить з 24 вересня 2023 року по 06 березня 2023 року. Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу складає 231 771, 10 грн, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки, з урахуванням обов`язкових податків та зборів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
30 жовтня 2024 року через підсистему Електронний Суд ДП «АМПУ» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 18 грудня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 03 жовтня 2024 року, в якій просило суд скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволені позову.
Підставою касаційного оскарження указаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17, у постановах Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі № 452/832/16-ц, від 21 лютого 2018 року у справі № 761/3388/15-ц, від 20 березня 2019 року у справі № 317/4223/16-ц, від 07 серпня 2019 року у справі № 367/3870/16-ц, від 08 квітня 2020 року у справі № 756/10727/16, від 05 серпня 2020 року у справі № 205/1312/17, від 01 вересня 2020 року у справі № 755/6539/18, від 22 грудня 2021 року у справі № 303/798/17, від 17 травня 2022 року у справі № 488/2444/21,
від 14 вересня 2023 року у справі № 754/5488/22, від 18 жовтня 2023 року у справі № 303/7508/22, від 11 вересня 2024 року у справі № 758/2190/23, у постановах Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15, від 09 серпня 2017 року у справі № 61-1264цс17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 листопада 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 521/9263/23, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У січні 2025 року матеріали цивільної справи № 521/9263/23 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 17 лютого 2025 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що призупинення дії трудового договору з працівницею ОСОБА_1 є законним, оскільки у роботодавця, ДП «АМПУ» була відсутня можливість надати роботу за умови зупинення функціонування підприємства у зв`язку з військовою агресією проти України, а у працівника - виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором.
Зазначає, що виплати працівникам здійснюються за кошти від комерційної діяльності підприємства, а не державного бюджету. Враховуючи, що ДП «АМПУ» є державним підприємством стратегічного значення, яке не може повноцінно функціонувати в умовах воєнного стану, закономірними стали обставини погіршення фінансового стану підприємства, зменшення обсягів роботи та, відповідно, неможливість забезпечити весь штат працівників роботою.
На обґрунтування доводів касаційної скарги також зазначає, що виконувати визначені трудовим договором та посадовою інструкцією обов`язки позивачка не могла, оскільки з урахуванням її посади інженера відділу каналів та акваторій департаменту функціонування та розвитку інфраструктури апарату управління ДП «АМПУ», призупиненням трудових договорів з більшістю працівників, зменшенням фінансових асигнувань на певні внутрішні цілі підприємства, для ОСОБА_1 була загалом відсутня робота.
Звертає увагу на те, що проведення заходів щодо зміни організації виробництва і праці - це виключне повноваження власника і суд не вправі обговорювати та вирішувати питання про доцільність змін в організації виробництва і праці.Наказом ДП «АМПУ» від 09 вересня 2022 року № 66/10 «Про запровадження змін в організації виробництва і праці» запроваджено зміни в організації виробництва і праці в апараті управління ДП «АМПУ» шляхом скорочення штату і чисельності працівників, а наказом від 17 листопада 2022 року № 415-к «Про скорочення штату працівників апарату управління ДП «АМПУ» вирішено з 01 лютого 2023 року скоротити, зокрема посаду інженера відділу каналів та акваторій департаменту функціонування та розвитку інфраструктури апарату управління ДП «АМПУ», яку обіймала ОСОБА_1 . Отже у ДП «АМПУ» дійсно мало місце зміни в організації виробництва і праві шляхом скорочення штату і чисельності працівників, позивачка була завчасно попереджена 05 січня 2023 року про наступне вивільнення та ознайомлена з вакантними посадами, тому вимоги трудового законодавства відповідачем дотримано.
Стверджує, що посади начальника відділу стратегічного розвитку управління стратегічного планування та міжнародних відносин апарату управління ДП «АМПУ», провідного інженера з інвестиційної діяльності відділу капітального будівництва та інвестицій, начальника відділу капітального будівництва та інвестицій Департаменту функціонування та розвитку інфраструктури апарату управління ДП «АМПУ», на які позивачка надала згоду на переведення, не були вакантними на час надання такої згоди. Крім того, у позивачки була відсутня відповідна кваліфікація та досвід роботи для зайняття посади начальника відділу стратегічного розвитку управління стратегічного планування та міжнародних відносин апарату управління ДП «АМПУ».
Вважає, що з огляду на безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 щодо оскарження наказів ДП «АМПУ» про призупинення дії трудового договору та звільнення, поновлення на роботі, відсутні підстави для задоволення вимог про стягнення середнього заробітку. При цьому посилається на загальні підстави неправомірності стягнення середнього заробітку в контексті необґрунтованості вимог про визнання наказів ДП «АМПУ» про призупинення дії трудового договору та звільнення, поновлення на роботі. Доводів щодо неправильності нарахування середнього заробітку касаційна скарга не містить.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
З жовтня 2015 року ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з ДП «АМПУ» та працювала на посаді інженера відділу каналів та акваторій департаменту функціонування та розвитку інфраструктури апарату управління ДП «АМПУ», що підтверджується даними трудової книжки (70-78, т. 1).
Наказом ДП «АМПУ» від 28 лютого 2022 року № 84-к «Про організаційні заходи, пов`язані з введенням воєнного стану в Україні» (зі змінами), погодженим з Первинною профспілковою організацією працівників ДП «АМПУ», встановлено початок простою в апараті управління ДП «АМПУ» з 08.30 год 01 березня 2022 року до припинення або скасування воєнного стану в Україні (а. с. 118-123, т. 1)..
Наказом ДП «АМПУ» від 26 серпня № 127 ОСОБА_1 надано щорічну відпустку строком на 14 календарних днів з 29 серпня 2022 року по 11 вересня 2022 року (а. с. 128-129, т. 1).
У період з 05 вересня 2022 року по 23 вересня 2022 року ОСОБА_1 перебувала у стані тимчасової непрацездатності, що підтверджується листками непрацездатності № 5015738-2009641673-1, № 5015738-2009724443-1, № 5015738-2009827052-1, № 5015738-2009884066-1 (а. с. 143-150, т. 1).
03 жовтня та 20 жовтня 2022 року ОСОБА_1 зверталася до ДП «АМПУ» з проханням про перенесення відпустки, у зв`язку з тим, що у період дії відпустки вона перебувала у стані тимчасової непрацездатності. Вказані заяви залишені відповідачем без реагування (а. с. 137-139, 141, т. 1).
Наказом ДП «АМПУ» від 30 серпня 2022 року № 252-к «Про припинення простою та призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 » припинено з 12 вересня 2022 року простій, встановлений йому наказом ДП «АМПУ» від 28 лютого 2022 року № 84-к «Про організаційні заходи, пов`язані з введенням воєнного стану в Україні» (зі змінами) (пункт 1) та призупинено з 12 вересня 2022 року дію трудового договору, укладеного з ОСОБА_1 , до відновлення можливості виконувати ним роботу, але не пізніше дня після припинення або скасування воєнного стану в Україні (пункт 2). Копію наказу від 30 серпня 2022 року № 252-к позивачка отримала 05 січня 2023 року, що підтверджується відміткою кадрового підрозділу ДП «АМПУ» (а. с. 157-158, т. 1).
Наказом ДП «АМПУ» від 01 вересня 2022 року № 264-к «Про припинення простою та запровадження дистанційної роботи працівників апарату управління ДП «АМПУ» з 05 вересня 2022 року припинено простій, встановлений наказом від 28 лютого 2022 року № 84-к працівникам апарату управління ДП «АМПУ» згідно з переліком, який є додатком до наказу та налічує сорок три працівники; з 05 вересня 2022 року для зазначених у додатку до наказу працівників запроваджено дистанційну роботу, тимчасово до припинення або скасування воєнного стану в Україні. Зокрема, на дистанційну роботу переведено ОСОБА_4 - начальника відділу каналів та акваторій департаменту функціонування та розвитку інфраструктури, у якому працювала ОСОБА_1 (а. с. 229-233, т. 1).
Наказом ДП «АМПУ» від 09 вересня 2022 року № 65/10 введено в дію організаційну структуру апарату управління ДП «АМПУ», а відповідно до наказу ДП «АМПУ» від 09 вересня 2022 року № 66/10 запроваджено зміни в організації виробництва і праці в апараті управління ДП «АМПУ» шляхом скорочення штату і чисельності працівників (а. с. 194, т. 1).
Наказом ДП «АМПУ» від 17 листопада 2022 року № 415-к визначено перелік посад в структурних підрозділах апарату управління ДП «АМПУ», які підлягають скороченню з 01 лютого 2023 року, зокрема посада інженера відділу каналів та акваторій департаменту функціонування та розвитку інфраструктури апарату управління ДП «АМПУ», яку обіймала ОСОБА_1 (а. с. 234-236, т. 1).
Попередженням про наступне вивільнення від 21 листопада 2022 року, яке позивачка отримала 05 січня 2023 року, останню повідомлено про скорочення посади, яку вона обіймає, та надано перелік вакантних посад в ДП «АМПУ» станом на 26 грудня 2022 року (а. с. 193, 195-202, т. 1).
05 січня 2023 року ОСОБА_1 звернулась до ДП «АМПУ» із заявою про переведення її на посаду начальника відділу стратегічного розвитку управління стратегічного планування та міжнародних відносин апарату управління ДП «АМПУ», запропоновану переліком вакантних посад в ДП «АМПУ» станом на 26 грудня 2022 року (а. с. 203, т. 1).
Про вакантність цієї посади свідчить, зокрема наказ ДП «АМПУ» від 20 грудня 2022 року № 467-к (а. с. 176-177, т. 3) та зміни до штатного розпису апарату управління ДП «АМПУ» від 20 грудня 2022 року № 137 (а. с. 178, т. 3), якими була введена посада начальника відділу стратегічного розвитку управління стратегічного планування та міжнародних відносин апарату управління ДП «АМПУ».
Довідкою начальника служби управління персоналом ДП «АМПУ» від 26 червня 2023 року щодо усіх вакансій у період з 21 листопада 2022 року по 06 березня 2023 року також підтверджується наявність вакантної посади начальника відділу стратегічного розвитку управління стратегічного планування та міжнародних відносин апарату управління ДП «АМПУ» у вказаний період (а. с.50, т. 4).
Листом від 09 січня 2023 року № 50/10-01-16/Вих відповідач відмовив ОСОБА_1 у переведенні на посаду начальника відділу стратегічного розвитку управління стратегічного планування та міжнародних відносин апарату управління ДП «АМПУ» у зв`язку з відсутністю у неї відповідної кваліфікації та досвіду роботи (відповідно до кваліфікаційних вимог, які передбачені Розділом II Посадової інструкції начальника відділу стратегічного розвитку управління стратегічного планування та міжнародних відносин апарату управління ДП «АМПУ» (реєстраційний індекс 55/10-03-13), затвердженої виконуючим обов`язки голови ДП «АМПУ» від 30 грудня 2022 року (а. с. 204, т. 1).
Листом від 23 січня 2023 року № 23-02 ОСОБА_1 надала відповідачу обґрунтування її відповідності кваліфікаційним вимогам на посаду начальника відділу стратегічного розвитку управління стратегічного планування та міжнародних відносин апарату управління ДП «АМПУ» та наголосила на тому, що має необхідний досвід (стаж роботи на посадах, пов`язаних зі сферою стратегічного розвитку та планування на підприємствах морської галузі 10 років) та продуктивність праці, просила перевести її на вказану посаду (а. с. 205-214, т. 1). Відповідь на цей лист відповідач не надав.
Крім того, 05 січня 2023 року ОСОБА_1 зверталась до ДП «АМПУ» із заявою про переведення її на посаду начальника відділу капітального будівництва та інвестицій департаменту функціонування та розвитку інфраструктури апарату управління ДП «АМПУ», повідомивши, що для зайняття цієї посади вона має відповідну кваліфікацію та продуктивність праці, готова негайно приступити до виконання обов`язків за цією посадою на те заперечує проти переведення на цю посаду у якості виконуючої обов`язки тимчасово, до поновлення трудового договору з ОСОБА_5 (а. с. 218-219, т. 1).
16 січня 2023 року ОСОБА_1 подала до ДП «АМПУ» заяву про переведення її на посаду провідного інженера з інвестиційної діяльності відділу капітального будівництва та інвестицій департаменту функціонування та розвитку інфраструктури апарату управління ДП «АМПУ» (а. с. 224-226, т.1).
Листами від 24 січня та 08 лютого 2023 року № 211/10-01-16/Вих та № 410/10-01-16/Вих відповідач повідомив ОСОБА_1 , що посади начальника відділу капітального будівництва та інвестицій департаменту функціонування та розвитку інфраструктури апарату управління ДП «АМПУ» та провідного інженера з інвестиційної діяльності відділу капітального будівництва та інвестицій департаменту функціонування та розвитку інфраструктури апарату управління ДП «АМПУ» не були вакантними. Також у листі від 08 лютого 2023 року зазначено про неможливість переведення ОСОБА_1 на посаду помічника заступника Голови по взаємодії з органами влади сектору забезпечення роботи керівництва служби управління персоналом апарату управління ДП «АМПУ» у зв`язку з відсутністю у неї відповідної кваліфікації та досвіду роботи (відповідно до кваліфікаційних вимог, які передбачені Розділом II Посадової інструкції помічника заступника Голови по взаємодії з органами влади сектору забезпечення роботи керівництва служби управління персоналом апарату управління ДП «АМПУ» (реєстраційний індекс 48/10-01-16), затвердженої виконуючим обов`язки голови ДП «АМПУ» від 08 грудня 2022 року (а. с. 220, 227-228, т. 1).
Водночас наказом ДП «АМПУ» від 23 грудня 2022 року № 476-к на посаду начальника відділу капітального будівництва та інвестицій департаменту функціонування та розвитку інфраструктури апарату управління ДП «АМПУ» з 26 грудня 2022 року було переведено провідного інженера з інвестиційної діяльності Департаменту функціонування та розвитку інфраструктури апарату управління ДП «АМПУ» ОСОБА_2 тимчасово, на період дії призупинення трудового договору з ОСОБА_5 (а. с. 239, т. 3), а наказом від 17 травня 2023 року № 234-к ОСОБА_2 переведено на вказану посаду постійно. При цьому посада, яку обіймала ОСОБА_2 , не скорочувалась.
Наказом ДП «АМПУ» від 06 березня 2023 року № 101-к звільнено ОСОБА_1 з 06 березня 2023 року з роботи на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників (а. с. 237, т. 1).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ДП «АМПУ» задоволеннюне підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Щодо визнання незаконним та скасування наказу ДП «АМПУ» «Про припинення простою та призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 » від 30 серпня 2022 року № 252-к
Стаття 43 Конституції України гарантує право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.
Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан, який діє на теперішній час.
Згідно з пунктом 3 цього Указу, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України.
15 березня 2022 року прийнято Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі - Закон № 2136-ІХ), яким визначені особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Частинами другою та третьою статті 1 Закону № 2136-ІХ встановлено, що на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України.
У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.
Згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень ЦПК України, під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
Відповідно до частин першої та четвертої статті 13 Закону № 2136-ІХ, призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв`язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором.
Призупинення дії трудового договору може здійснюватися за ініціативи однієї із сторін на строк не більше ніж період дії воєнного стану. У разі прийняття рішення про скасування призупинення дії трудового договору до припинення або скасування воєнного стану роботодавець повинен за 10 календарних днів до відновлення дії трудового договору повідомити працівника про необхідність стати до роботи.
Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.
Призупинення дії трудового договору не може бути прихованим покаранням і не застосовується до керівників та заступників керівників державних органів, а також посадових осіб місцевого самоврядування, які обіймають виборні посади.
Наведена спеціальна норма права надає роботодавцю право тимчасово призупинити дію трудового договору з працівником у разі неможливості у зв`язку із військовою агресією проти України забезпечити працівника роботою.
Водночас таке право не є абсолютним. Для застосування цієї норми права роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати працівнику роботу, а працівник не може виконати роботу. Зокрема, у випадку, якщо необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціювання з об`єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливо.
Як на підставу для призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 , відповідач в оскаржуваному наказі від 30 серпня 2022 року № 252-к посилався на призупинення діяльності портових операторів у більшості морських портів України, що вплинуло на фінансовий стан підприємства, відсутність організаційних та технічних умов для виконання позивачкою роботи.
Однак обставин неможливості забезпечити позивача роботою відповідач не довів.
За встановленими судами обставинами, як на час видачі оспорюваного наказу про призупинення дії трудового договору, так і на час розгляду справи, ДП «АМПУ» здійснювало свою діяльність. Трудові відносини відповідач призупинив не з усіма працівниками.
Зокрема, наказом 264-к припинено простій та запроваджено дистанційну роботу для окремих працівників, перелік яких налічує сорок три працівники, у тому числі для ОСОБА_4 - начальника відділу каналів та акваторій департаменту функціонування та розвитку інфраструктури, у якому працювала ОСОБА_1 . Принцип такої вибірковості ДП «АМПУ» не обґрунтувало.
Крім того, в період дії призупинення трудового договору з позивачкою відповідач підвищував посадові оклади у Департаменті функціонування та розвитку інфраструктури апарату управління ДП «АМПУ», у якому працювала ОСОБА_1 , що також підтверджує здійснення основної виробничої діяльності силами структурного підрозділу апарату управління ДП «АМПУ».
Разом з тим, саме по собі погіршення фінансового стану підприємства не є тією обставиною, яка надає роботодавцю право вибірково призупиняти трудові договори з окремими працівниками на підставі статті 13 Закону № 2136-ІХ.
Отже, роботодавець ДП «АМПУ» не довів, що у зв`язку із збройною агресією росії проти України він був позбавлений можливості надати позивачці роботу за укладеним із нею трудовим договором, а остання не мала змоги виконувати свої трудові обов`язки.
Таким чином, суди попередніх інстанцій обґрунтовано вважали, що призупинення дії трудового договору з позивачкою є незаконним, оскільки обставин неможливості відповідача у зв`язку з військовою агресією проти України надати позивачці роботу, а останній - її виконувати не встановлено й доводи касаційної скарги ДП «АМПУ» цього не спростовують.
Враховуючи вищевикладене, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про визнання незаконним та скасування наказу ДП «АМПУ» «Про припинення простою та призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 » від 30 серпня 2022 року № 252-к та відновлення дії трудового договору, укладеного між ОСОБА_1 та ДП «АМПУ».
Щодо визнання незаконним та скасування наказу ДП «АМПУ «Про звільнення ОСОБА_1 » від 06 березня 2023 року № 101-к, поновлення на роботі
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Згідно із частиною другою статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Відповідно до частин першої та шостої статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. Якщо працівник одночасно є членом кількох первинних профспілкових організацій, які діють на підприємстві, в установі, організації, згоду на його звільнення дає виборний орган тієї первинної профспілкової організації, до якої звернувся власник або уповноважений ним орган.
Згідно із статтею 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
У постанові Верховного Суду України від 09 серпня 2017 року у справі № 6-1264цс17, на яку посилався заявник в касаційній скарзі, вказано, що «розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення. Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17, на яку посилався заявник в касаційній скарзі, міститься правовий висновок про те, що «за положеннями частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП України вбачається, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. З огляду на викладене, оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом усього періоду і існували на день звільнення. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15 і Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав відступити від цих висновків».
Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до частини другої, третьої статті 64 ГК України, пункту 36 Статуту ДП «АМПУ» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників та штатний розпис на підставі фонду оплати праці, передбаченого фінансовим планом.
Отже, ДП «АМПУ» виключно на законних підставах, у межах та у спосіб, визначених законодавством України, самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників та штатний розпис на підставі фонду оплати праці, передбаченого фінансовим планом.
При цьому, суд при розгляді спору про поновлення працівника на роботі зобов`язаний перевірити наявність підстав для звільнення (чи мало місце скорочення штату або чисельності працівників). Але він не вправі обговорювати питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників. Власник на свій розсуд визначає чисельність працівників певної спеціальності та кваліфікації, може зменшити чисельність одних посад, а також здійснити звільнення працівників, одночасно приймаючи рішення про прийняття на роботу працівників іншої спеціальності та кваліфікації, збільшити чисельність інших посад.
Проведення роботодавцем заходів щодо зміни організації виробництва і праці -законне повноваження роботодавця.
Відповідно до висновків Верховного Суду, що викладені у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 317/4223/16, провадження № 61-24793св18, проведення заходів щодо зміни організації виробництва і праці - це виключне повноваження власника і суд не вправі обговорювати та вирішувати питання про доцільність змін в організації виробництва і праці. Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 756/10727/16, провадження № 61-42382св18, та від 07 серпня 2019 року у справі № 367/3870/16, провадження № 61-38248св18.
Судами попередніх інстанцій установлено та матеріалами справи підтверджується, що наказом ДП «АМПУ» від 09 вересня 2022 року № 65/10 «Про введення в дію організаційної структури ДП «АМПУ» введено в дію з 09 вересня 2022 року організаційну структуру ДП «АМПУ».
Керуючись статтею 64 ГК України та зазначеним вище наказом ДП «АМПУ» від 09 вересня 2022 року № 65/10, наказом ДП «АМПУ» від 09 вересня 2022 року № 66/10 «Про запровадження змін в організації виробництва і праці» запроваджено зміни в організації виробництва і праці в апараті управління ДП «АМПУ» шляхом скорочення штату і чисельності працівників.
Наказом ДП «АМПУ» від 17 листопада 2022 року № 415-к визначено перелік посад в структурних підрозділах апарату управління ДП «АМПУ», які підлягають скороченню з 01 лютого 2023 року (загалом 22 посади), зокрема посада інженера відділу каналів та акваторій департаменту функціонування та розвитку інфраструктури апарату управління ДП «АМПУ», яку обіймала ОСОБА_1 . Не пізніше ніж за 2 місяці забезпечити ознайомлення під особистий підпис працівників, посади яких підлягають скороченню, з персональним попередженням про наступне вивільнення. Запропонувати працівникам, посади яких скорочуються, переведення за їх письмовою згодою на інші вакантні посади в ДП «АМПУ» (у разі наявності).
Крім того, у матеріалах справи містяться накази ДП «АМПУ», якими вносилися зміни до штатного розпису апарату управління ДП «АМПУ».
У попередженні про наступне вивільнення від 21 листопада 2022 року ОСОБА_1 була повідомлена про скорочення її посади з 01 лютого 2023 року та запропоновано переведення на одну з запропонованих вакантних посад у ДП «АМПУ» згідно переліку. Отже процедура звільнення ОСОБА_1 була запроваджена відповідачем попередженням про наступне вивільнення від 21 листопада 2022 року, з яким позивачка особисто ознайомлена під підпис лише 05 січня 2023 року.
Згідно з переліком вакантних посад в ДП «АМПУ» станом на 26 грудня 2022 року, який було надано позивачці разом попередженням про наступне вивільнення від 21 листопада 2022 року, ОСОБА_1 була запропонована вакантна посада начальника відділу стратегічного розвитку управління стратегічного планування та міжнародних відносин апарату управління ДП «АМПУ».
ОСОБА_1 надала згоду заявою від 05 січня 2023 року на пропозицію відповідача щодо переведення на посаду начальника відділу стратегічного розвитку управління стратегічного планування та міжнародних відносин апарату управління ДП «АМПУ».
Про вакантність цієї посади свідчить, зокрема наказ ДП «АМПУ» від 20 грудня 2022 року № 467-к, яким введено в дію з 26 грудня 2022 року зміни до штатного розпису апарату управління ДП «АМПУ» та створено у складі управління стратегічного планування та міжнародних відносин структурні одиниці, зокрема відділ стратегічного розвитку у складі начальника відділу з посадовим окладом 42 053 грн (а. с.176-177, т. 3).
Довідкою начальника служби управління персоналом ДП «АМПУ» від 26 червня 2023 року щодо усіх вакансій у період з 21 листопада 2022 року по 06 березня 2023 року також підтверджуються наявність вакантної посади начальника відділу стратегічного розвитку управління стратегічного планування та міжнародних відносин апарату управління ДП «АМПУ» у вказаний період (а. с.50, т. 4).
Однак листом від 09 січня 2023 року № 50/10-01-16/Вих відповідач відмовив ОСОБА_1 у переведенні на посаду начальника відділу стратегічного розвитку управління стратегічного планування та міжнародних відносин апарату управління ДП «АМПУ» у зв`язку з відсутністю у неї відповідної кваліфікації та досвіду роботи (відповідно до кваліфікаційних вимог, які передбачені Розділом II Посадової інструкції начальника відділу стратегічного розвитку управління стратегічного планування та міжнародних відносин апарату управління ДП «АМПУ» (реєстраційний індекс 55/10-03-13), затвердженої виконуючим обов`язки голови ДП «АМПУ» від 30 грудня 2022 року.
Листом від 23 січня 2023 року № 23-02 ОСОБА_1 надала відповідачу обґрунтування її відповідності кваліфікаційним вимогам на посаду начальника відділу стратегічного розвитку управління стратегічного планування та міжнародних відносин апарату управління ДП «АМПУ» та наголосила на тому, що має необхідний досвід (стаж роботи на посадах, пов`язаних зі сферою стратегічного розвитку та планування на підприємствах морської галузі 10 років) та продуктивність праці, просила перевести її на вказану посаду. Відповідь на цей лист відповідач не надав.
Суди попередніх інстанцій зауважили, що відповідач не довів належними та допустимими доказами підстав неможливості переведення позивачки на вказану посаду, не надав доказів на підтвердження невідповідності кваліфікації та досвіду роботи позивачки кваліфікаційним вимогам, передбачених посадовою інструкцією начальника відділу стратегічного розвитку управління стратегічного планування та міжнародних відносин апарату управління ДП «АМПУ», та не заперечував в судовому засіданні проти аргументів позивачки щодо відповідності цієї посаді.
Крім того, 05 січня 2023 року ОСОБА_1 зверталась до ДП «АМПУ» із заявою про переведення її на посаду начальника відділу капітального будівництва та інвестицій департаменту функціонування та розвитку інфраструктури апарату управління ДП «АМПУ», повідомивши, що для зайняття цієї посади вона має відповідну кваліфікацію та продуктивність праці, готова негайно приступити до виконання обов`язків за цією посадою та не заперечує проти переведення на цю посаду у якості виконуючої обов`язки тимчасово, до поновлення трудового договору з ОСОБА_5 .
Таким чином, на час призупинення дії трудового договору з ОСОБА_5 , вказана посада була вільна для зайняття її ОСОБА_1 на умовах постійного чи тимчасового зайняття, на що позивачка надала згоду.
Листом від 08 лютого 2023 року № 410/10-01-16/Вих відповідач повідомив ОСОБА_1 , що посада начальника відділу капітального будівництва та інвестицій департаменту функціонування та розвитку інфраструктури апарату управління ДП «АМПУ» не є вакантною.
Водночас суди попередніх інстанцій зауважили, що наказом ДП «АМПУ» від 23 грудня 2022 року № 476-к на посаду начальника відділу капітального будівництва та інвестицій департаменту функціонування та розвитку інфраструктури апарату управління ДП «АМПУ» з 26 грудня 2022 року було переведено провідного інженера з інвестиційної діяльності Департаменту функціонування та розвитку інфраструктури апарату управління ДП «АМПУ» ОСОБА_2 тимчасово, на період дії призупинення трудового договору з ОСОБА_5 , а наказом від 17 травня 2023 року № 234-к ОСОБА_2 переведено на вказану посаду постійно. При цьому посада, яку обіймала ОСОБА_2 , не скорочувалась.
За таких обставин судами встановлено, що у період дії попередження про наступне вивільнення від 21 листопада 2022 року у відповідача були вакантні посади начальника відділу стратегічного розвитку управління стратегічного планування та міжнародних відносин апарату управління ДП «АМПУ», начальника відділу капітального будівництва та інвестицій департаменту функціонування та розвитку інфраструктури апарату управління ДП «АМПУ», на які ОСОБА_1 надала згоду на переведення, а отже відповідач мав можливість забезпечити позивачку роботою.
Також суди звернули увагу на те, що затверджений наказом ДП «АМПУ» від 30 грудня 2022 року № 501-к та введений в дію з 01 січня 2023 року новий штатний розпис містить посаду, яку займала ОСОБА_1 , а саме інженера відділу каналів та акваторій департаменту функціонування та розвитку інфраструктури апарату управління ДП «АМПУ».
Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що ДП «АМПУ» належним чином не виконало положення частини другої статті 40 КЗпП України, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування позивачки, не запропонувало їй усі вакантні посади, які були наявні протягом дії попередження про наступне вивільнення, та безпідставно відмовило у переведенні на посади, на які позивачка надала згоду.
Враховуючи вищевикладене Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про незаконність звільнення ОСОБА_1 та необхідність поновлення її на роботі.
Стаття 43 Конституції України гарантує право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно з частиною другою статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Середній заробіток за частиною другою статті 235 КЗпП України за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин, оскільки особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах.
Враховуючи, що незаконні дії відповідача позбавили ОСОБА_1 можливості працювати та призвели до порушення її конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю, суди попередніх інстанцій обґрунтовано застосували до спірних правовідносин норму частини другої статті 235 КЗпП України, яка регулює спірні правовідносини, та поклали на відповідача обов`язок відшкодувати позивачці середній заробіток за час незаконного призупинення дії трудового договору та за час її перебування у вимушеному прогулі.
Оскільки касаційна скарга не містить доводів щодо неправильного обрахунку судами середнього заробітку, який підлягає стягненню з відповідача, тому в силу статті 400 ЦПК України оскаржувані судові рішення в цій частині Верховним Судом не переглядаються.
Аргументи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, зводяться до незгоди з ними, необхідності здійснення переоцінки фактичних обставин справи, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду (стаття 400 ЦПК України) та тлумачення норм права на власний розсуд.
Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника по суті спору та їх відображення в оскаржених судових рішеннях, питання вмотивованості висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків апеляційного суду.
Зазначені висновки судів попередніх інстанцій, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, не суперечать висновкам Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, на які посилається заявник у касаційній скарзі.
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції в незміненій після апеляційного перегляду частині та постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу державного підприємства «Адміністрація морських портів України» залишити без задоволення.
Рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 18 грудня 2023 року в незміненій після апеляційного перегляду частині та постанову Одеського апеляційного суду від 03 жовтня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Шипович
