Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 листопада 2024 року
м. Київ
Cправа № 927/994/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.,
секретаря судового засідання - Денисевича А. Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Украгро НПК" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2024 (колегія суддів: Тищенко О. В., Станік С. Р., Гончаров С. А.) у справі
за позовом Приватного акціонерного товариства "Украгро НПК" до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" про стягнення 31 219 436,87 грн,
за участю представників:
позивача - Горєлова О. Л.,
відповідача - Підгорного К. Є.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. У липні 2023 року Приватне акціонерне товариство "Украгро НПК" (далі - ПрАТ "Украгро НПК", постачальник) звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" (далі - СТОВ "Батьківщина", покупець), у якому позивач просив суд стягнути з відповідача 31 219 436,87 грн, з яких 28 685 872,82 грн заборгованості за поставлений товар, 2 268 035,12 грн пені та 265 528,93 грн інфляційних втрат.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач послався на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки від 28.03.2023 № Р137 в частині оплати вартості поставленого товару.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
3. Судом першої інстанції були встановлені наступні обставини.
4. 28.03.2023 між ПрАТ "Украгро НПК" та СТОВ "Батьківщина" був укладений договір поставки № Р137 (далі - договір).
5. Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов`язується поставити (передати) у власність покупцю товар - аміак рідкий технічний, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов`язується прийняти та оплатити його.
6. Умови щодо найменування/асортименту, кількості, вартості/ціни та оплати товару, базису, строку та місця здійснення поставки товару сторони погоджують у специфікаціях, які є невід`ємними частинами цього договору (пункт 1.2 договору).
7. За умовами пунктів 2.3, 2.7, 2.8 договору розрахунки за товар за цим договором здійснюються покупцем на умовах та в строк, що визначені сторонами у відповідній специфікації (-ях), на підставі виставленого рахунку-фактури, отриманого в рамках цього договору.
8. Поставка товару здійснюється партіями по 500 т за кожною специфікацією, на умовах попередньої оплати. Оплата першої партії, що поставляється за договором, здійснюється протягом трьох робочих днів з дня підписання договору.
9. Оплата кожної наступної партії товару здійснюється на підставі специфікації та рахунку, коли невикористаний залишок за попередньою поставкою складає 150 т.
10. У пункті 6.4 договору сторони погодили, що у випадку порушення строків оплати поставленого товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла у період, за який сплачується пеня) від несплаченої суми за кожний день прострочки.
11. Сторони підписали такі специфікації до договору:
- специфікація від 28.03.2023 № 1щодо поставки аміаку рідкого технічного у кількості 191 т на загальну суму 9 015 203,82 грн;
- специфікація від 04.04.2023 № 2 щодо поставки аміаку рідкого технічного у кількості 505 т на загальну суму 23 836 010,10 грн;
- специфікація від 10.04.2023 № 3 щодо поставки аміаку рідкого технічного у кількості 128 т на загальну суму 6 041 602,56 грн;
- специфікація від 11.04.2023 № 4 щодо поставки аміаку рідкого технічного у кількості 170,45 т на загальну суму 7 533 893,41 грн;
- специфікація від 19.04.2023 № 5 щодо поставки аміаку рідкого технічного у кількості 2755,31 т на загальну суму 121 784 757,11 грн;
- специфікація від 26.04.2023 № 6 щодо поставки аміаку рідкого технічного у кількості 246,89 т на загальну суму 11 258 184,00 грн.
12. Відповідно до пунктів 3, 7 вказаних специфікацій поставка товару здійснюється партіями по мірі необхідності за заявками покупцями (в будь-якій зручній для нього формі).
13. Розрахунки за товар здійснюються покупцем в розмірі 100 % загальної вартості за кожну партію товару за цими специфікаціями. Строк оплати першої партії товару - впродовж трьох днів з дня підписання договору.
14. У період з 31.03.2023 по 19.05.2023 позивач на підставі видаткових накладних поставив відповідачу товар - аміак рідкий технічний на загальну суму 179 035 882,82 грн.
15. Відповідач отриманий товар оплатив частково у розмірі 150 350 010,00 грн.
16. Неоплаченими залишились видаткові накладні: від 14.05.2023 № Р399 на суму 795 218,20 грн; від 15.05.2023 № Р400 на суму 6 355 962,88 грн; від 16.05.2023 № Р401 на суму 3 375 555,53 грн; від 18.05.2023 № Р407 на суму 9 730 192,40 грн; від 19.05.2023 № Р408 на суму 8 428 943,81 грн. Заборгованість становить 28 685 872,82 грн.
17. З матеріалів справи вбачається, що відповідач не оплатив товар, який поставлявся відповідно до специфікацій № 5 та № 6.
18. У пункті 7 специфікацій № 5, № 6 визначений такий порядок розрахунків за товар - в розмірі 100 % загальної вартості за кожну партію товару за цими специфікаціями. Строк оплати першої партії товару - впродовж трьох днів з дня підписання договору.
19. У всіх специфікаціях до договору, включаючи специфікації № 5 та № 6, встановлено строк оплати лише першої партії товару, строк оплати інших партій фактично не визначено.
20. При цьому, як вбачається з видаткових накладних, поставка товару здійснювалась не партіями по 500 т, як це було передбачено сторонами у пункті 2.7 договору, а не однією партією одразу у кількості, вказаній у специфікаціях.
21. Відповідно до специфікації № 6 поставці підлягав товар у кількості 246,89 т на загальну суму 11 258 184,00 грн.
22. Як вбачається з останніх двох видаткових накладних від 18.05.2023 № Р407 на суму 9 730 192,40 грн (220,14 т) та від 19.05.2023 № Р408 на суму 8 428 943,81 грн (190,7 т), видаткова накладна від 18.05.2023 № Р407 частково включає в себе поставку товару як за специфікацією № 6, так і за специфікацією № 5.
23. Таким чином, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач повинен був оплатити отриманий ним товар у такі строки:
- за видатковою накладною від 14.05.2023 № Р399 (на суму 795 218,20 грн) - 15.05.2023;
- за видатковою накладною від 15.05.2023 № Р400 - 15.05.2023;
- за видатковою накладною від 16.05.2023 № Р401 - 16.05.2023;
- за видатковою накладною від 18.05.2023 № Р407 - 18.05.2023;
- за видатковою накладною від 19.05.2023 № Р408 - 19.05.2023.
24. Заборгованість за поставлений товар становить 28 685 872,82 грн.
25. З матеріалів справи вбачається, що 04.07.2023 позивач направив відповідачу претензію від 28.06.2023 № 473 з вимогою сплатити вказану суму заборгованості. Вказана претензія була залишена відповідачем без задоволення.
26. Судом апеляційної інстанції було встановлено таке.
27. Кінцевим бенефіціарним власником позивача - ПрАТ "Украгро НПК" є громадянин України ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), якому належить 100 % статутного капіталу.
28. Указом Президента України від 24.06.2021 № 266/2021 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18 червня 2021 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" уведено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до якого застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) до фізичних осіб згідно з додатком 1 (далі - Рішення РНБО).
29. До цього додатку включено громадянина України, ОСОБА_1 , та застосовано до нього наступні санкції строком на 3 роки: 1) блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном; 2) обмеження торговельних операцій; 3) обмеження, часткове чи повне припинення транзиту ресурсів, польотів та перевезень територією України (повне припинення); 4) запобігання виведенню капіталів за межі України; 5) зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань; 6) анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами; 7) заборона участі у приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах; 8) повна заборона заходження іноземних невійськових суден та військових кораблів до територіального моря України, її внутрішніх вод, портів; 9) заборона видачі дозволів, ліцензій Національного банку України на здійснення інвестицій в іноземну державу, розміщення валютних цінностей на рахунках і вкладах на території іноземної держави; 10) припинення видачі дозволів, ліцензій на ввезення в Україну з іноземної держави чи вивезення з України валютних цінностей та обмеження видачі готівки за платіжними картками, емітованими резидентами іноземної держави; 11) заборона передання технологій, прав на об`єкти права інтелектуальної власності; 12) позбавлення державних нагород України, інших форм відзначення; 13) інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим Законом України "Про санкції".
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
30. Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 05.09.2023 позов задоволено частково.
31. Стягнуто з СТОВ "Батьківщина" на користь ПрАТ "Украгро НПК" 28 685 872,82 грн заборгованості за поставлений товар, 2 227 650,12 грн пені, 229 486,98 грн інфляційних втрат та 467 145,15 грн витрат зі сплати судового збору. У решті позову відмовлено.
32. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено факт поставки відповідачу товару та відсутність доказів про оплату відповідачем вартості поставленого товару у передбачені договором строки.
33. За перерахунком суду першої інстанції загальний розмір пені та інфляційних втрат становить 229 486,98 грн, а отже, ці суми є меншими ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем.
34. Постановою апеляційного господарського суду від 30.05.2024 рішення суду першої інстанції було скасоване та прийняте нове, яким у задоволенні позовних вимог ПрАТ "Украгро НПК" до СТОВ "Батьківщина" про стягнення грошових коштів за договором - відмовлено.
35. Апеляційний господарський суд мотивував своє рішення тим, що в умовах збройної агресії російської федерації та введеного у зв`язку з цим воєнного стану на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (з наступними змінами), затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", запровадження певних обмежень у цивільному обороті, особливо щодо певних учасників такого обороту, слід визнати в цілому допустимим.
36. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в силу приписів 1) Указу Президента України від 24.06.2021 № 266/2021 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18 червня 2021 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", 2) статті 1, пункту 30 частини першої статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", 3) статті 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", 4) підпункту 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 за № 187 "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації" (далі - Постанова КМУ № 187), враховуючи встановлений мораторій, наявні правові підстави для обмеження права позивача на отримання коштів від відповідача, зокрема, за спірним договором в заявленому до стягнення розмірі 28 685 872,82 грн. заборгованості, 2 268 035,12 грн пені, яка частково задоволена судом у розмірі 2 227 650,12 грн, та 265 528,93 грн інфляційних втрат, які частково задоволені судом у розмірі 229 486,98 грн, у зв`язку з чим у позові слід відмовити за наведених підстав.
Короткий зміст касаційної скарги
37. ПрАТ «Украгро НПК» через систему "Електронний суд" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
38. Підставою касаційного оскарження заявник визначив пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та послався на неврахування апеляційним судом висновку Верховного Суду стосовно нерозповсюдження персональних санкцій на третіх осіб, який викладено, зокрема, у постанові від 19.03.2020 у справі № 824/146/19.
39. Скаржник посилається також на те, що санкції, застосовані до ОСОБА_1 мають персональний характер та не розповсюджуються на інших суб`єктів; до того ж введення персональних санкцій не є підставою для припинення зобов`язання, яке виникло на підставі договору. Судом апеляційної інстанції були неправильно застосовані норми спеціальних законів та Постанови КМУ № 187, оскільки ані юридична особа ПрАТ "Украгро НПК", ані її кінцевий бенефіціарний власник не належать до переліку суб`єктів щодо кредиторських вимог яких законодавством запроваджено мораторій.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
40. 19.09.2024 СТОВ "Батьківщина" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги ПрАТ "Украгро НПК".
41. Позивач у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що її доводи зводяться до переоцінки доказів, актів та обставин, що вже були встановлені під час розгляду справи; вважає, що постанови суду касаційної інстанції, на які посилається скаржник, постановлені до 2022 року при вирішенні спорів у неподібних відносинах, адже нормативні акти, які були застосовані судом апеляційної інстанції у цій справі, були прийняті після початку повномасштабної військової агресії російської федерації.
Позиція Верховного Суду
42. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
43. Здійснюючи перевірку правильності застосування судом апеляційної норм законодавства України при прийнятті оскаржуваної постанови у цій справі в межах вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та доводів касаційної скарги по суті спору, Верховний Суд зазначає таке.
44. Предметом позову у справі, що переглядається, є вимоги про стягнення заборгованості за поставлений товар, а також пені та інфляційних втрат за прострочення виконання обов`язку в частині розрахунків за товар.
45. Ухвалюючи оскаржувану постанову, апеляційний господарський суд встановив, що кінцевим бенефіціарним власником позивача є громадянин України ОСОБА_1 , якому належить 100 % статутного капіталу і стосовно нього Указом Президента України від 24.06.2021 № 266/2021 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18 червня 2021 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" були застосовані санкції. Надалі апеляційний суд дійшов висновку, що факт застосування до особи, пов`язаної з позивачем відносинами контролю, персональних санкцій є підставою для відмови у задоволенні позову, виходячи із Закону України "Про санкції", а також враховуючи практику Верховного Суду у подібних правовідносинах.
46. Постанова апеляційного суду містить посилання на висновок Верховного Суду, який міститься у постанові від 03.04.2024 у справі № 910/9234/23 (пункт 5.15) та відповідно до якого: "враховуючи встановлені судами обох інстанцій фактичні обставини, колегія суддів погоджується з висновками судів щодо відмови у задоволенні позову, оскільки умовами укладеного між сторонами договору визначено виникнення у виконавця права на односторонню відмову від правочину, зокрема, через сам факт застосування до особи пов`язаної відносинами контролю санкцій ."
47. Разом з тим колегія суддів звертає увагу, що справа, яка розглядається, не є подібною до справи № 910/9234/23, оскільки предметом спору в останній було питання щодо правомірності односторонньої відмови від договору у зв`язку із запровадженням до кінцевого бенефіціарного власника ТОВ "Дизельний завод" персональних спеціальних економічних санкцій, введених в дію Указом Президента України від 12.05.2023 № 279/2023. При цьому у справі № 910/9234/23 судами було встановлено, що сторони у договорі чітко погодили можливість припинення дії договору в односторонньому порядку у разі застосування санкцій, зокрема до фізичної особи, пов`язаної із замовником відносинами контролю.
48. У контексті питання щодо поширення дії санкцій, застосованих по відношенню до бенефіціарного власника юридичної особи, на саму юридичну особу колегія суддів вважає, що підлягає врахуванню висновок Верховного Суду, сформульований у постанові від 19.03.2020 у справі № 824/146/19, на яку посилається скаржник, відповідно до якого "… ні рішенням РНБО, ні будь-яким іншим нормативно-правовим актом України не передбачена можливість застосування відповідних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) щодо фізичних та/або юридичних осіб, які тим чи іншим чином є пов`язаними з фізичними чи юридичними особами, включеними до відповідних санаційних списків, затверджених рішенням РНБО.
Таким чином, персональні економічні санкції, які були застосовані до ОСОБА_1 та ОСОБА_2, не застосовуються та не мають застосовуватися до стягувача".
49. Відповідно до статті 1 Закону України "Про санкції" з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції).
50. Абзацом 1 частини третьої статті 5 Закону України «Про санкції» передбачено, що рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо окремих іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність (персональні санкції), передбачених пунктами 1, 2- 21, 23- 25 частини першої статті 4 цього Закону, приймається Радою національної безпеки та оборони України та вводиться в дію указом Президента України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту видання указу Президента України і є обов`язковим до виконання.
51. Положеннями частини п`ятої статті 5 Закону України «Про санкції» встановлено, що рішення щодо застосування санкцій повинно містити строк їх застосування, крім випадків застосування санкцій, що призводять до припинення прав, та інших санкцій, які за змістом не можуть застосовуватися тимчасово.
52. Із системного аналізу Закону України «Про санкції» та Рішення РНБО також слідує, що спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) встановлюються по відношенню до конкретно визначених суб`єктів та мають персональний характер.
53. Колегія суддів звертає увагу на те, що встановлені апеляційним судом обставини щодо застосування санкцій, зокрема до фізичної особи, пов`язаної із позивачем відносинами контролю, не є достатньою підставою для застосування наслідків таких санкцій до самого позивача, що свідчить про неправильне застосування відповідних норм матеріального права та є підставою для скасування оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду.
54. Разом з тим судом апеляційної інстанції не було встановлено чи є позивач як юридична особа суб`єктом до якого були застосовані персональні спеціальні економічні та інші заходи (санкції). На дану обставину позивач посилається у своїй касаційній скарзі, проте її встановлення виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, що є підставою для направлення справи на новий апеляційний розгляд.
55. У разі встановлення факту застосування санкцій по відношенню до позивача, а не до осіб, які пов`язані з ним відносинами контролю, апеляційному суду необхідно врахувати таке.
56. Відповідно до чинного законодавства спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) встановлюються на певний строк що свідчить про їх тимчасовий характер. У зв`язку з цим застосування санкцій не звільняє особу від виконання зобов`язань, а є за своєю правовою природою відстроченням виконання певних зобов`язань, відкладенням здійснення певних дій на певний період на підставі спеціального нормативного акта (рішення РНБО). Тобто Закон України «Про санкції» та рішення РНБО не передбачають звільнення юридичних осіб України від виконання зобов`язань за укладеними ними угодами. Як наслідок, навіть за умови застосування санкцій за рішенням РНБО щодо позивача, відповідний факт не має бути підставою для припинення зобов`язання та відмови у захисті порушеного права.
57. До того ж, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача у даній справі про стягнення з відповідача 28 685 872,82 грн заборгованості, 2 268 035,12 грн пені та 265 528,93 грн інфляційних втрат - задоволенню не підлягають, хоча із тексту оскаржуваної постанови не вбачається, що ним на підставі наявних у справі доказів було перевірено підставність заявлених вимог та обґрунтованість розрахунків.
58. Так, з рішення суду першої інстанції вбачається, що при здійсненні самостійного перерахунку пені суд застосував строки прострочення, які є відмінними від тих, які були встановлені ним при з`ясуванні обставин (див.п. 23 цієї постанови) та відповідно виходив з того, що прострочення за видатковими накладними почалося у такі строки: за видатковою накладною від 14.05.2023 № Р399 та від 15.05.2023 № Р400 - 16.05.2023; за видатковою накладною від 16.05.2023 № Р401 - з 17.05.2023; за видатковою накладною від 18.05.2023 № Р407 - з 19.05.2023; за видатковою накладною від 19.05.2023 № Р408 - з 20.05.2023.
59. Щодо стягнення судом першої інстанції інфляційних втрат, то в результаті їх власного перерахунку суд виснував, що сума таких витрат підлягає стягненню лише за один місяць - червень 2023 року у сумі 229 486,98 грн, у той час як період прострочення, визначений позивачем у позові, охоплював три місяці - з травня по липень 2023 року.
60. Наведеним вище обставинам в контексті періоду прострочення, заявленого позивачем (з 14.05.2023 по 13.07.2023), апеляційним судом надано оцінки не було, висновки суду першої інстанції у цій частині не перевірялися. Через це за результатами апеляційного розгляду не було встановлено наявності порушеного права позивача на стягнення пені та інфляційних втрат відповідно до розрахунків суду першої інстанції, що свідчить про порушення судом апеляційної інстанції положень статей 86, 210, 236, 237 ГПК України.
61. Верховний Суд звертається до правових позицій, викладених у постановах Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 28.11.2019 у справі № 918/150/19, в яких визначено, що встановлення обставин, пов`язаних з наявністю або відсутністю у позивача права, на захист якого подано позов, є обов`язковим.
62. Оскільки зазначеного судом апеляційної інстанції зроблено не було, Верховний Суд, зважаючи на приписи статті 300 ГПК України, позбавлений можливості самостійно надавати відповідну оцінку. Враховуючи викладене, є підстави констатувати, що під час розгляду справи апеляційним судом допущено порушення норм матеріального та процесуального права і такі порушення впливають на можливість повного та всебічного розгляду справи.
63. Враховуючи викладене, доводи касаційної скарги про порушення норм права частково знайшли підтвердження та наявні підстави для скасування оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду.
64. Доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм права у прийнятті оскаржуваних судових рішень за результатами перегляду справи в касаційному порядку знайшли часткове підтвердження з мотивів і міркувань, викладених у цій постанові.
65. Порушення апеляційним судом норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
66. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
67. За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне касаційну ПрАТ "Украгро НПК" задовольнити частково, постанову апеляційного господарського суду скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
68. Під час нового розгляду суду слід звернути увагу на викладене у цій постанові, надати належну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, перевірити зазначені в цій постанові доводи, а також усі вагомі аргументи сторін у справі, дати їм належну правову оцінку і залежно від встановленого вирішити спір відповідно до закону.
Судові витрати
69. Оскільки справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, розподіл судових витрат судом не здійснюється.
Керуючись статтями 240, 300, 308, 310, 314- 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Украгро НПК" задовольнити частково.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2024 у справі № 927/994/23 скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.
Суддя Є. В. Краснов
Суддя Г. М. Мачульський
Суддя Л. І. Рогач
