ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" травня 2024 р. Справа№ 927/994/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Станіка С.Р.

Гончарова С.А.

за участю секретаря судового засідання Кузьмінська О.Р.

за участю представників згідно протоколу судового засідання від 30.05.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 05.09.2023 (повний текст складено 15.09.2023)

у справі № 927/994/23 (суддя Шморгун В.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Украгро НПК"

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина"

про стягнення 31 219 436,87 грн.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2023 року Приватне акціонерне товариство «Украгро НПК» (далі - ПрАТ «Украгро НПК», позивач) звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Батьківщина» (далі - СТОВ «Батьківщина», відповідач), у якому позивач просить суд стягнути з відповідача 31 219 436,87 грн, з яких 28 685 872,82 грн заборгованості за поставлений товар, 2 268 035,12 грн пені та 265 528,93 грн інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки №Р137 від 28.03.2023 в частині оплати вартості поставленого товару.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 05.09.2023 позов задоволено частково.

Стягнуто з СТОВ «Батьківщина» на користь ПрАТ «Украгро НПК» 28 685 872,82 грн заборгованості за поставлений товар, 2 227 650,12 грн пені, 229 486,98 грн інфляційних втрат та 467 145,15 грн витрат зі сплати судового збору. У решті позову відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено факт поставки відповідачу товару та відсутність належних доказів оплати відповідачем за такий поставлений товар.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" звернулося 22.12.2023 через електронну пошту до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, сформованою в системі "Електронний суд" 21.12.2023, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 05.09.2023 у справі № 927/994/23 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Просив поновити пропущений строк на апеляційне оскарження та зупинити дію рішення Господарського суду Чернігівської області від 05.09.2023 до винесення постанови Північним апеляційним господарським судом.

В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник вказав, що місцевий господарський суд, не повно та не об`єктивно з`ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки доказам, які були надані суду першої інстанції.

Зокрема, судом першої інстанції було залишено поза увагою те, що у позивача - ПрАТ «Украгро НПК» (код ЄДРПОУ 31961067) відсутня прозора структура власності, а саме наявність зв`язків з російською федерацією, що дає підстави вважати, що виконання зобов`язань на користь позивача підпадають під мораторій, встановлений постановою Кабінету Міністрів України "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації" від 03 березня 2022 року за №187 (далі - Постанова № 187). Згідно відомостей з інформаційної системи youcontrol з 24.01.2021 до 23.06.2024 Беніфіціар ПрАТ «Украгро НПК» є ОСОБА_1 який внесений в «Перелік фізичних осіб, до яких застосовуються обмежувальні заходи (санкції)». Тобто, кінцевим бенефіціарним власником компанії ПрАТ «Украгро НПК» з часткою 100% є ОСОБА_1 .

При цьому, рішенням Ради національної безпеки і оборони України (далі - РНБО) від 18.06.2021 "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", яке введено в дію Указом Президента України від 24.06.2021 № 266/2021 до ОСОБА_1 застосовано персональні санкції. Згідно зазначеного рішення РНБО України, визначений вид обмежувального заходу, зокрема: блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном; обмеження торговельних операцій; запобігання виведенню капіталів за межі України; анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами; інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим Законом України «Про санкції».

За доводами скаржника, дія мораторію передбачає заборону на вчинення конкретно визначеного переліку дій між учасниками правовідносин, встановлює певний правовий режим для цих правовідносин і впливає на перебіг грошових та інших зобов`язань. З моменту запровадження вказаного мораторію суб`єктивне право осіб - кредиторів (стягувачів), перелік яких наведений у Постанові № 187, зазнає обмежень у можливості реалізувати ними право вимоги до зобов`язаної сторони, у тому числі шляхом звернення за судовим захистом. Також мораторій хоча і не припиняє суб`єктивне право, однак на строк дії мораторію таке право не може реалізуватися шляхом виконання.

Відповідач послався на судову практику, вказавши, що аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 05.12.2023 у справі № 910/4052/22, від 21.11.2023 у справі № 910/14552/22, від 30.05.2023 у справі № 925/1248/21, від 22.08.2023 у справі № 922/1589/22, від 08.11.2023 у справі № 915/18/23.

За змістом Закону України "Про санкції" та Постанови № 187 встановлено мораторій (заборону) на виконання грошових та інших зобов`язань, за якими кредиторами (стягувачами) є російська федерація або особи, пов`язані з державою-агресором.

А тому, на думку відповідача, рішення суду про часткове задоволення позову прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню, а у задоволенні позову слід відмовити.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 927/994/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Іоннікова І.А., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2023 поновленоо Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" пропущений строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Чернігівської області від 05.09.2023 у справі №927/994/23. Відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою. Зупинено дію оскаржуваного рішення Господарського суду Чернігівської області від 05.09.2023 у даній справі до закінчення його перегляду у апеляційному порядку. Витребувано у Господарського суду Чернігівської області матеріали справи №927/994/23. Справу призначено до розгляду на 15.02.2024.

08.01.2024 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від Приватного акціонерного товариства "Украгро НПК".

У зв`язку з перебуванням судді Шаптали Є.Ю. у відрядженні з 13.02.2024 та перебуванням судді Іоннікової І.А. у відпустці 15.02.2024, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 15.02.2024 у справі №927/994/23 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Гончаров С.А., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2024 прийнято справу № 927/994/23 за апеляційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 05.09.2023 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Гончаров С.А., Тарасенко К.В. Розгляд справи №927/994/23 призначено на 27.02.2024.

27.02.2024 по справі оголошено перерву до 29.02.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.02.2024 за клопотанням відповідача розгляд справи відкладено на 24.04.2024.

23.04.2024 від позивача до Північного апеляційного господарського суду надійшли додаткові письмові пояснення в доповнення до поданого раніше відзиву, в яких позивач наголошував на правомірності ухваленого судом першої інстанції рішення, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін посилаючись на наступні обставини:

- позивач не є особою, на яку розповсюджується мораторій, встановлений постановою КМУ № 187 від 03.03.2022 "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації";

- кінцевим бенефіціарним власником позивача є громадянин України ОСОБА_1.;

- відомості на сайті YouControl - не є доказом, а інформація, яка відображена на вказаному сайті - не має правового значення;

- до позивача не застосовувалось будь-яких санкцій та обмежувальних заходів, адже відповідні санкції мають персональний характер;

- санкції у вигляді блокування активів не заперечують обов`язок боржників виконувати свої зобов`язання перед позивачем.

У зв`язку з перебуванням судді Гончарова С.А. у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 24.04.2024 у справі №927/994/23 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Станік С.Р., Тарасенко К.В

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2024 прийнято справу № 927/994/23 за апеляційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 05.09.2023 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Станік С.Р., Тарасенко К.В. Розгляд справи №927/994/23 призначено на 30.05.2024.

У зв`язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відрядженні, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 29.05.2024 у справі №927/994/23 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя: Тищенко О.В., судді: Станік С.Р., Гончаров С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2024 прийнято справу № 927/994/23 за апеляційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 05.09.2023 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Станік С.Р., Гончаров С.А.

29.05.2024 від скаржника до Північного апеляційного господарського суду надійшли додаткові письмові пояснення.

У судове засідання 30.05.2024 з`явилися представники позивача та відповідача.

Представник відповідача у судовому засіданні надав суду апеляційної інстанції свої пояснення по справі в яких, підтримав вимоги апеляційної скарги на підставі доводів, зазначених у ній та просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду Чернігівської області від 05.09.2023 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача у судовому засіданні також надав суду свої пояснення по справі в яких, заперечив проти доводів, викладених у апеляційній скарзі, на підставі доводів, зазначених у відзиві на скаргу та просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У судовому засіданні представником позивача було надано суду оригінали первинних документів для огляду на підтвердження поставки відповідачу товару та прийняття товару відповідачем, які були оглянуті та досліджені судом.

У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Так, колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції 28.03.2023 між Приватним акціонерним товариством "Украгро НПК" (далі - Постачальник) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" (далі - Покупець) був укладений договір поставки №Р137 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов`язується поставити (передати) у власність Покупцю Товар - аміак рідкий технічний, а Покупець в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов`язується прийняти та оплатити його.

Умови щодо найменування/асортименту, кількості, вартості/ціни та оплати Товару, базису, строку та місця здійснення поставки Товару сторони погоджують у Специфікаціях, які є невід`ємними частинами цього Договору (п. 1.2 Договору).

За умовами п. 2.3, 2.7, 2.8 Договору розрахунки за Товар за цим Договором здійснюються Покупцем на умовах та в строк, що визначені Сторонами у відповідній Специфікації (-ях), на підставі виставленого рахунку-фактури, отриманого в рамках цього Договору.

Поставка Товару здійснюється партіями по 500 тон по кожній специфікації, на умовах попередньої оплати. Оплата першої партії, що поставляється за договором, здійснюється протягом трьох робочих днів з дня підписання договору.

Оплата кожної наступної партії товару здійснюється на підставі специфікації та рахунку, коли невикористаний залишок за попередньою поставкою складає 150 т.

У п. 6.4 Договору сторони погодили, що у випадку порушення строків оплати поставленого Товару, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла у період, за який сплачується пеня) від несплаченої суми за кожний день прострочки.

Сторони підписали специфікації до Договору, а саме:

- №1 від 28.03.2023 щодо поставки аміаку рідкого технічного у кількості 191 т на загальну суму 9 015 203,82 грн;

- №2 від 04.04.2023 щодо поставки аміаку рідкого технічного у кількості 505 т на загальну суму 23 836 010,10 грн;

- №3 від 10.04.2023 щодо поставки аміаку рідкого технічного у кількості 128 т на загальну суму 6 041 602,56 грн;

- №4 від 11.04.2023 щодо поставки аміаку рідкого технічного у кількості 170,45 т на загальну суму 7 533 893,41 грн;

- №5 від 19.04.2023 щодо поставки аміаку рідкого технічного у кількості 2755,31 т на загальну суму 121 784 757,11 грн;

- №6 від 26.04.2023 щодо поставки аміаку рідкого технічного у кількості 246,89 т на загальну суму 11 258 184,00 грн.

Відповідно до п. 3, 7 вказаних специфікацій поставка товару здійснюється партіями по мірі необхідності за заявками Покупцями (в будь-якій зручній для нього формі).

Розрахунки за Товар здійснюються Покупцем в розмірі 100% загальної вартості за кожну партію Товару за цими Специфікаціями. Строк оплати першої партії Товару - впродовж трьох днів з дня підписання договору.

У період з 31.03.2023 по 19.05.2023 позивач на підставі видаткових накладних поставив відповідачу товар - аміак рідкий технічний на загальну суму 179 035 882,82 грн.

Відповідач отриманий товар оплатив частково у розмірі 150 350 010,00 грн.

Неоплаченими залишились видаткові накладні: № Р399 від 14.05.2023 на суму 795 218,20 грн; № Р400 від 15.05.2023 на суму 6 355 962,88 грн; № Р401 від 16.05.2023 на суму 3 375 555,53 грн; № Р407 від 18.05.2023 на суму 9 730 192,40 грн; № Р408 від 19.05.2023 на суму 8 428 943,81 грн. Заборгованість становить 28 685 872,82 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 04.07.2023 позивач направив відповідачу претензію №473 від 28.06.2023 з вимогою сплатити вказану суму заборгованості. Однак, претензія залишена без задоволення.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Так, відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1 статті 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (частина 1 статті 691 Цивільного кодексу України).

Згідно із статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що неоплаченим відповідачем залишився Товар, який поставлявся відповідно до Специфікацій №5 та №6.

У п. 7 Специфікацій №5, №6 визначений такий порядок розрахунків за Товар - в розмірі 100% загальної вартості за кожну партію Товару за цими Специфікаціями. Строк оплати першої партії Товару - впродовж трьох днів з дня підписання договору.

Отже, у цих специфікаціях до Договору встановлено строк оплати лише першої партії Товару, строк оплати інших партій фактично не визначено.

При цьому, як вбачається з видаткових накладних, поставка товару здійснювалась не партіями по 500 тон, як це було передбачено у п. 2.7 Договору, та не однією партією одразу у кількості, вказаній у Специфікаціях.

Відповідно до Специфікації №6 від 26.04.2023 поставці підлягав Товар у кількості 246,89 т на загальну суму 11 258 184,00 грн.

Як вбачається з останніх двох видаткових накладних №Р407 від 18.05.2023 на суму 9 730 192,40 грн (220,14 т) та №Р408 від 19.05.2023 на суму 8 428 943,81 грн (190,7 т), видаткова накладна №Р407 від 18.05.2023 частково включає в себе поставку товару як за Специфікацією №6, так і за Специфікацією №5.

Рахунків-фактур, на підставі яких згідно з п. 2.3 Договору повинна здійснюватися оплата, а також заявок Покупця на поставку товару позивач суду не надав, а відтак неможливо визначити яка кількість товару вважається першою партією товару і повинна була бути оплаченою протягом 3-х днів з моменту підписання Специфікації.

Оскільки у Договорі та у Специфікаціях №5, №6 до цього Договору не був встановлений строк сплати за товар, окрім першої партії Товару, яку на підставі наданих позивачем документів неможливо визначити, то відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України можна вважати, що обов`язок щодо сплати Товару, поставленого на підставі спірних видаткових накладних, виник у відповідача з моменту прийняття ним цього товару.

Таким чином, з урахуванням правил обчислення строків, визначених ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, відповідач повинен був оплатити отриманий ним Товар за видатковими накладними: № Р399 від 14.05.2023 (на суму 795 218,20 грн) - 15.05.2023; № Р400 від 15.05.2023 - 15.05.2023; № Р401 від 16.05.2023 - 16.05.2023; № Р407 від 18.05.2023 - 18.05.2023; № Р408 від 19.05.2023 - 19.05.2023. Тобто, заборгованість за поставлений товар становить 28 685 872,82 грн.

Крім основної суми заборгованості, позивачем на підставі ст. ст. 610, 611, 549 Цивільного кодексу України, ст. ст. 216, 218, 230, 231 Господарського кодексу України було заявлено пеню у розмірі 2 268 035,12 грн, яка частково задоволена судом у розмірі 2 227 650,12 грн та на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України заявлено до стягнення з відповідача 265 528,93 грн інфляційних втрат, які також частково задоволені судом у розмірі 229 486,98 грн.

Однак, задовольняючи частково позовні вимоги, місцевим господарським судом залишено поза увагою те, що кінцевим бенефіціарним власником позивача - Приватного акціонерного товариства «Украгро НПК» є громадянин України ОСОБА_1 , якому належить 100% статутного капіталу, і стосовно якого Указом Президента України від 24.06.2021 № 266/2021 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18 червня 2021 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» (який є чинним) уведено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18 червня 2021 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», згідно якого застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції). Наведена обставина учасниками справи не заперечувалась, а також підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, роздруківка якої подано самим же позивачем разом з позовом та міститься в матеріалах справи (том 1 а.с. 52-57), а також загальнодоступних джерел інформації.

Положеннями частини другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 106 Конституції України Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов`язковими до виконання на території України.

Положеннями статті 107 Конституції України визначено, що Рада національної безпеки і оборони України (далі - РНБО) є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові України. РНБО координує і контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони. Головою РНБО є Президент України. Рішення РНБО вводяться в дію указами Президента України.

Згідно із частинами першою, четвертою статті 10 Закону України «Про Раду національної безпеки і оборони України» рішення РНБО приймаються не менш як двома третинами голосів її членів. Рішення РНБО, введені в дію указами Президента України, є обов`язковими до виконання органами виконавчої влади.

Так, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-ІХ, зі змінами, внесеними Указом Президента України від 18.04.2022 №259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-ІХ, Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 №2263-ІХ, Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 №2500-ІХ, Указом Президента України від 07.11.2022 №757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 №2738-ІХ, Указом Президента України від 06.02.2023 №58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 №2915-IX, Указом Президента України від 01.05.2023 №254/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 №3057-IX, Указом Президента України від 26.07.2023 №451/2023, затвердженим Законом України від 27.07.2023 №3275-IX, Указом Президента України від 06.11.2023 №734/2023, затвердженим Законом України від 08.11.2023 №3429-IX, Указом Президента України від 05.02.2024 №49/2024, затвердженим Законом України від 06.02.2024 №3564-ІХ, Указом Президента України від 06.05.2024 №271/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 08.05.2024 №3684-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14.05.2024 строком на 90 діб, тобто до 12 серпня 2024 року.

Статтею 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» визначено, що активи, пов`язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням, - всі активи, що прямо (а щодо права власності на корпоративні права - також опосередковано (через інших осіб) перебувають у власності, в тому числі у спільній власності, або передаються на користь осіб, включених до переліку осіб, пов`язаних з провадженням терористичної діяльності або стосовно яких застосовано міжнародні санкції (далі - перелік осіб), осіб, які здійснюють фінансові операції від імені або за дорученням осіб, включених до переліку осіб, та осіб, якими прямо або опосередковано (через інших осіб) володіють або кінцевими бенефіціарними власниками яких є особи, включені до переліку осіб, а також активи, отримані від таких активів (п. 3 ч. 1).

Відповідно до п. 30 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» визначено, що кінцевий бенефіціарний власник - будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив (контроль) на діяльність клієнта та/або фізичну особу, від імені якої проводиться фінансова операція. Кінцевим бенефіціарним власником є: для юридичних осіб - будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність юридичної особи (в тому числі через ланцюг контролю/володіння). Ознакою здійснення прямого вирішального впливу на діяльність є безпосереднє володіння фізичною особою часткою у розмірі не менше 25 відсотків статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи.

При цьому, істотна участь - пряме або опосередковане володіння однією особою самостійно чи спільно з іншими особами часткою у розмірі 10 і більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі або незалежна від формального володіння можливість значного впливу на керівництво чи діяльність юридичної особи (пункт 29 частина перша статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення").

У статті 96-1 Цивільного кодексу України визначено, що права учасників юридичних осіб (корпоративні права) - це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та статуту товариства.

Корпоративні права набуваються особою з моменту набуття права власності на частку (акцію, пай або інший об`єкт цивільних прав, що засвідчує участь особи в юридичній особі) у статутному капіталі юридичної особи.

Учасники (засновники, акціонери, пайовики) юридичної особи мають право у порядку, встановленому установчим документом та законом: 1) брати участь в управлінні юридичною особою у порядку, визначеному установчим документом, крім випадків, встановлених законом; 2) брати участь у розподілі прибутку юридичної особи і одержувати його частину (дивіденди), якщо така юридична особа має на меті одержання прибутку; 3) у випадках, передбачених законом та установчим документом, вийти з юридичної особи; 4) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, паїв та інших об`єктів цивільних прав, що засвідчують участь у юридичній особі, у порядку, встановленому законом; 5) одержувати інформацію про діяльність юридичної особи у порядку, встановленому установчим документом; 6) одержати частину майна юридичної особи у разі її ліквідації в порядку та у випадках, передбачених законом, установчим документом (право на ліквідаційну квоту).

Учасники юридичних осіб можуть також мати інші права, встановлені статутом та законом.

Законом можуть бути встановлені для певних осіб обмеження щодо володіння корпоративними правами. Законом можуть бути встановлені умови та/або обмеження щодо реалізації окремих корпоративних прав певними особами.

Корпоративними відносинами є відносини між учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) юридичних осіб, у тому числі які виникають між ними до державної реєстрації юридичної особи, а також відносини між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) щодо виникнення, здійснення, зміни і припинення корпоративних прав.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про санкції», з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (далі - санкції).

Положеннями пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про санкції» визначено, що підставами для застосування санкцій є: дії іноземної держави, іноземної юридичної чи фізичної особи, інших суб`єктів, які створюють реальні та/або потенційні загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, сприяють терористичній діяльності та/або порушують права і свободи людини і громадянина, інтереси суспільства та держави, призводять до окупації території, експропріації чи обмеження права власності, завдання майнових втрат, створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод.

Підставою для застосування санкцій також є вчинення іноземною державою, іноземною юридичною особою, юридичною особою, яка знаходиться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземцем, особою без громадянства, а також суб`єктами, які здійснюють терористичну діяльність, дій, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, стосовно іншої іноземної держави, громадян чи юридичних осіб останньої (частина третя статті 3 Закону України "Про санкції").

Згідно із частиною першою статті 5 Закону України "Про санкції", пропозиції щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій виносяться на розгляд Ради національної безпеки та оборони України Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України, Національним банком України, Службою безпеки України.

Частиною третьою вказаної статті визначено, що рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо окремих іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність (персональні санкції), передбачених пунктами 1-21, 23-25 частини першої статті 4 цього Закону, приймається РНБО та вводиться в дію указом Президента України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту видання указу Президента і є обов`язковим до виконання.

Так, у пунктах 44-46 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 № 9901/405/19 визначено, що наявність реальної чи потенційної загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, про які йдеться у статті 3 Закону України «Про санкції», безумовно є оціночним поняттям, а достатність підстав вважати існування такої реальної чи потенційної загрози передбачає певну межу дискреції. При цьому, при введенні в дію рішення РНБО про такі санкції Президент України як гарант Конституції України, якому народом України надано представницький мандат та якому Конституцією України надано повноваження вводити в дію рішення РНБО, має самостійно оцінити наявність та достатність підстав для введення такої санкції. Судовий контроль за таким рішенням є обмеженим, оскільки суд, з одного боку, не може за Президента повторно оцінити наявність та достатність підстав для ведення таких санкцій в межах його дискреції (що означало б порушення принципу розподілу влади), але, з іншого боку, суд може перевірити дотримання меж такої дискреції та процедури введення санкцій.

Матеріали справи не містять будь яких доказів та представником позивача не надано суду відповідних доказів, на підтвердження та спростування того що процедура введення санкції кінцевому бенефіціарному власнику позивача була оскаржена ОСОБА_1.. Указ Президента України від 24.06.2021 № 266/2021, яким уведено в дію рішення РНБО від 18 червня 2021 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", є чинним на час розгляду даної справи як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції, ознак порушення меж дискреції Президента при вирішенні питання достатності підстав і доказів для введення таких санкцій у інших судових спорах не встановлено.

Також у пунктах 59-60 зазначеної вище постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 № 9901/405/19, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що пункт 2 статті 1 Першого протоколу до Конвенції допускає реалізацію державою права вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів. Втручання у право мирного володіння майном позивача має легітимну мету забезпечити контроль за власністю особи, яка може нести потенційну загрозу національним інтересам України. Вказаний контроль є необхідним для ефективного реагування держави на загрози її безпеці, що підтверджує, зокрема, преамбула Закону України "Про санкції". Зазначена мета відповідає пункту 2 статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

В умовах збройної агресії Російської Федерації та введеного у зв`язку з цим воєнного стану на підставі Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022 (з наступними змінами, внесеними указами Президента України), затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, запровадження певних обмежень у цивільному обороті, особливо щодо певних учасників такого обороту, є в цілому допустимим.

Правову основу застосування санкцій становлять Конституція України, міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, закони України, нормативні акти Президента України, Кабінету Міністрів України, рішення Ради національної безпеки та оборони України, відповідні принципи та норми міжнародного права (стаття 2 Закону України "Про санкції").

Статтею 5-3 Закону України "Про санкції" передбачено, що державний реєстр санкцій (далі - Реєстр) - це інформаційно-комунікаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, захист, облік, відображення, оброблення та надання інформації про всіх суб`єктів, щодо яких застосовано санкції. Реєстр створюється з метою надання безоплатного публічного доступу до актуальної та достовірної інформації про всіх суб`єктів, щодо яких застосовано санкції. Дані Реєстру є відкритими і загальнодоступними, крім випадків, передбачених законом.

Частиною 5 статті 5-4 Закону України "Про санкції" визначено, що ведення Реєстру забезпечує апарат Ради національної безпеки і оборони України, який є держателем цього Реєстру.

01.02.2024 в Україні офіційно запрацював Державний реєстр санкцій. Так, згідно з публічною інформацією, розміщеною у Державному реєстрі санкцій, інформація відносно власника позивача - ОСОБА_1 щодо персональних санкцій із зазначенням видів обмежувальних заходів, застосованих до нього рішенням РНБО, яке введене в дію Указом Президента України від 24.06.2021 № 266/2021, на час розгляду справи є актуальною.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Як зазначалось вище, Указом Президента України від 24.06.2021 № 266/2021 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18 червня 2021 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» (який є чинним) уведено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18 червня 2021 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», згідно якого застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) до фізичних осіб згідно з додатком 1, до якого включено ОСОБА_1 , громадянина України, та застосовано наступні санкції строком на 3 роки: 1) блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном; 2) обмеження торговельних операцій; 3) обмеження, часткове чи повне припинення транзиту ресурсів, польотів та перевезень територією України (повне припинення); 4) запобігання виведенню капіталів за межі України; 5) зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань; 6) анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами; 7) заборона участі у приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах; 8) повна заборона заходження іноземних невійськових суден та військових кораблів до територіального моря України, її внутрішніх вод, портів; 9) заборона видачі дозволів, ліцензій Національного банку України на здійснення інвестицій в іноземну державу, розміщення валютних цінностей на рахунках і вкладах на території іноземної держави; 10) припинення видачі дозволів, ліцензій на ввезення в Україну з іноземної держави чи вивезення з України валютних цінностей та обмеження видачі готівки за платіжними картками, емітованими резидентами іноземної держави; 11) заборона передання технологій, прав на об`єкти права інтелектуальної власності; 12) позбавлення державних нагород України, інших форм відзначення; 13) інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим Законом України "Про санкції".

Відповідно до норми статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів (ст. 1 Закону України "Про Кабінет Міністрів України").

Діюче правове регулювання ґрунтується на єдності державної системи та спрямоване на досягнення належної координації діяльності усіх органів державної влади та управління, зокрема на вирішення завдань, пов`язаних із захистом суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки.

Форми та способи відповідної участі органів державного управління можуть бути різноманітні.

Апеляційний господарський суд вважає, що в умовах збройної агресії російської федерації та введеного у зв`язку з цим воєнного стану на підставі Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022 (з наступними змінами), затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №2102-IX, запровадження певних обмежень у цивільному обороті, особливо щодо певних учасників такого обороту слід визнати в цілому допустимим.

Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження; акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України (ст. 49 Закону України "Про Кабінет Міністрів України").

Згідно п.п. 1 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації» від 03 березня 2022 року за №187, для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації установлено до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, мораторій (заборону) на: виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є Російська Федерація або такі особи (далі - особи, пов`язані з державою-агресором) - юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є Російська Федерація, громадянин Російської Федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в силу приписів Указу Президента України від 24.06.2021 № 266/2021 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18 червня 2021 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», ст. 1, п. 30 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», п.п. 1 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації" від 03 березня 2022 року за №187, враховуючи встановлений мораторій, наявні правові підстави для обмеження права позивача на отримання коштів від відповідача, зокрема за спірним договором в заявленому до стягнення розмірі 28 685 872,82 грн. заборгованості, 2 268 035,12 грн, пені яка частково задоволена судом у розмірі 2 227 650,12 грн та 265 528,93 грн інфляційних втрат, які частково задоволені судом у розмірі 229 486,98 грн, у зв`язку з чим у позові слід відмовити за наведених підстав.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими посилання скаржника на те, що з огляду на приписи Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», кінцевий бенефіціарний власник позивача здійснює прямий вплив на діяльність позивача, а застосовані до нього спеціальні санкції на підставі Закону України «Про санкції» та постанови КМУ № 187 від 03.03.2022 встановлюють обмеження щодо здійснення розрахунків, а відповідні правочини визнаються нікчемними в силу закону.

Застосування персональних спеціальних економічних санкцій до кінцевого бенефіціарного власника Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАГРО НПК" ОСОБА_1, а також пов`язаність останнього з Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРАГРО НПК" відносинами контролю (наявність прямого вирішального впливу щодо юридичної особи), а також те, що позивачем заявлено позовні вимоги до відповідача про стягнення з останнього грошових коштів на підставі Договору поставки, який укладено в період дії обмежувальних заходів та виконання якого також відбувалося у період дії таких заходів, суперечить законодавству України, а також нівелює мету застосування санкцій, яка визначена у статті 1 Закону України "Про санкції".

На переконання колегії суддів, суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення повинен був належним чином дослідити обставини справи, встановити, на підставі належних доказів, які розміщені у відкритих реєстрах, обставини, на які звертає увагу скаржник у апеляційній скарзі та відмовити у задоволенні позову ТОВ "УКРАГРО НПК", оскільки факт застосування до особи, пов`язаної з позивачем відносинами контролю, персональних санкцій, є підставою для відмови у задоволенні позову, виходячи з Закону України "Про санкції", а також враховуючи практику Верховного Суду у подібних правовідносинах.

Доводи позивача про те, що управління товариством (ТОВ "УКРАГРО НПК") здійснюється лише директором, а не ОСОБА_1 який є кінцевим бенефіціарним власником товариства і така особа не здійснює будь-якої діяльності щодо володіння, користування чи розпорядження активами товариства, не спростовує факту, що вона є кінцевим бенефіціарним власником (контролером) Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАГРО НПК" та особою, яка здійснює вирішальний прямий та непрямий вплив (контроль) на діяльність товариства, як учасник із часткою у статутному капіталі товариства у розмірі не менше 25 відсотків.

При цьому, як встановлено судом, кінцевим бенефіціарним власником позивача - Приватного акціонерного товариства «Украгро НПК» є громадянин України ОСОБА_1 , якому належить 100% статутного капіталу.

Аналогічна правова позиція викладена у п. 5.15. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.04.2024 № 910/9234/23.

Доводи позивача про те, що відомості на сайті YouControl - не є доказом, а інформація, яка відображена на вказаному сайті - не має правового значення, спростовується матеріалами справи в яких, як зазначалося вище самим же позивачем разом з позовною заявою було подано суду роздруківку витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань України (том 1 а.с. 54), де чітко зазначено, що тип бенефіціарного володіння - непрямий вирішальний вплив, а відсоток частки статутного капіталу або відсоток права голосу - 100.

Усі інші доводи та посилання учасників справи розглянуті судом апеляційної інстанції, проте є такими, що не спростовують і не впливають на вищенаведені висновки суду апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що аналогічних правових висновків щодо застосування норм права, Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України ….. «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», ст. 1, п. 30 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», п.п. 1 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації" від 03 березня 2022 року за №187, також дійшов Північний апеляційний господарський суду у справі №911/2105/22.

Так, постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2023 у справі № №911/2105/22, зокрема рішення Господарського суду Київської області від 21.12.2022 у справі № 911/2105/22 скасовано. Прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТПТК «Кераміст» до ПрАТ «Київський картонно-паперовий комбінат» про стягнення заборгованості відмовлено повністю.

У своїй постанові суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується, що кінцевим бенефіціарним власником позивача і його упоноваженою особою є громадянин України, якому належить 98% статутного капіталу, і стосовно якого Указом Президента України від 19.10.2022 №726/2022 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 жовтня 2022 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» (який є чинним, https://www.president.gov.ua/documents/7262022-44481) уведено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 жовтня 2022 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», згідно з якого застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції). Наведена обставина учасниками справи не заперечувалась, а також підтверджується відомостями, які зазначені у договорі, Статуті позивача, відомостях з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а також загальнодоступних джерел інформації; в силу приписів Указу Президента України від 19.10.2022 №726/2022 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 жовтня 2022 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», статті 1, пункту 30 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», підпункту 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації» від 03.03.2022 за №187, а тому враховуючи встановлений мораторій, суд дійшов до висновку, що наявні правові підстави для обмеження права позивача на отримання коштів від відповідача, зокрема і заборгованості за договором в заявленому до стягнення розмірі.

Вказана постанова суду апеляційної інстанції є чинною. Ухвалою Верховного Суду від 14.06.2023 року у вказаній справі, судом касаційної інстанції відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Торгівельно-промислової транснаціональної корпорації «Кераміст» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2023 у справі №911/2105/22.

Скаржник у касаційній скарзі вважав, що правове питання стосовно можливості стягнення боргу на користь юридичної особи, що знаходиться під контролем підсанкційної особи є новим питанням для судової практики та має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; справа безперечно становить значний суспільний інтерес і є вкрай важливою для позивача, оскільки пов`язана з можливістю здійснення позивачем господарської діяльності як такої та виконанням позивачем своїх господарсько-правових обов`язків, в тому числі, але не виключно, зі сплати податків та зборів, виплати заробітної плати тощо.

Відмовляючи у відкритті касаційного провадження, Верховний суд, оцінивши доводи скаржника щодо застосування зазначених ним норм права, дійшов висновку, що аргументи та мотиви, викладені у касаційній скарзі, не є переконливими, доречними і достатніми, враховуючи критерії, визначені Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 07.12.2018 у справі №922/6554/15, що дана справа містить правове питання щодо застосування норми права і її розгляд Верховним Судом є необхідною для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача у даній у справі № 927/994/23 про стягнення з відповідача 28 685 872,82 грн. заборгованості, 2 268 035,12 грн. пені та 265 528,93 грн. інфляційних втрат - задоволенню не підлягають за наведених у даній постанові підстав, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в апеляційному порядку з прийняттям нового рішення про відмову у задоволення позову повністю.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) не з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 05.09.2023 у справі № 927/994/23- скасуванню з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 05.09.2023 у справі № 927/994/23 - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 05.09.2023 у справі № 927/994/23 - скасувати.

3. Прийняти нове рішення суду, яким у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Украгро НПК" до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" про стягнення грошових коштів за договором поставки №Р137 від 28.03.2023 - відмовити.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Украгро НПК" (код ЄДРПОУ 31961067, вул. Промислова, 1, м. Жашків, Черкаська область, 19200) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" (код ЄДРПОУ 30875436, вул. Незалежності, 51, с. Калюжинці, Прилуцький район, Чернігівська область, 17311) 560 574 (п`ятсот шістдесят тисяч п`ятсот сімдесят чотири) грн. 18 коп. судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

5. Судові витрати (судовий збір) за розгляд справи у суді першої інстанції залишити за позивачем.

6. Видачу судового наказу по справі № 927/994/23 доручити Господарському суду Чернігівської області.

7. Матеріали справи №927/994/23 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано 02.07.2024 після виходу судді з відпустки.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді С.Р. Станік

С.А. Гончаров