Єдиний державний реєстр судових рішень
Окрема думка суддів К. М. Пількова, Ж М. Єленіної, І. В. Ткача до постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.08.2024 у справі № 800/162/16 (провадження № 11-6заі23)
Велика Палата Верховного Суду постановою від 27.08.2024 частково задовольнила апеляційну скаргу ТОВ «М.С.Л.» на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29.11.2022 у справі за позовом Товариства до Президента України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_1 , на стороні відповідача - Ради національної безпеки і оборони України, Кабінету Міністрів України, Служби безпеки України, про визнання незаконним та нечинним указу в частині; змінила це рішення у мотивувальній частині, виклавши його в редакції своєї постанови; в іншій частині залишила його без змін.
Велика Палата в цілому погодилась з висновком суду першої інстанції про те, що, приймаючи Указ № 549/2015 в оскаржуваній частині про застосування до Товариства санкцій, Президент діяв відповідно до своїх конституційних повноважень, у порядку та на підставі законодавства України, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
Висловлюємо незгоду з мотивами прийнятого рішення з огляду на таке.
1. Положеннями статті 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
2. Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
3. Водночас, частиною першою статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
4. Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
5. Як установив суд першої інстанції, Указом № 549/2015, який Позивач оскаржує у цій справі, введено в дію рішення РНБО від 02.09.2015 «Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», яким строком на один рік застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції), зокрема, до ТОВ «М.С.Л.» у вигляді: блокування активів - тимчасового обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном; запобігання виведенню капіталів за межі України; зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань; припинення видачі дозволів, ліцензій на ввезення в Україну з іноземної держави чи вивезення з України валютних цінностей та обмеження видачі готівки за платіжними картками, емітованими резидентами іноземної держави; заборони здійснення Національним банком України реєстрації учасника міжнародної платіжної системи, платіжною організацією якої є резидент іноземної держави.
6. Указом Президента України від 17.10.2016 № 467/2016 введено в дію рішення РНБО від 16.09.2016 «Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», яким підтримано пропозиції щодо продовження і застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), внесені КМУ (розпорядження від 31.08.2016 № 639-р), СБУ та Національним банком України; продовжено дію персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), застосованих рішенням РНБО від 02.09.2015 (зі змінами, внесеними рішеннями РНБО від 17.09.2015 та від 20.05.2016), уведеним у дію Указом № 549/2015; вирішено застосувати персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) строком на один рік, зокрема, до ТОВ «М.С.Л.».
7. Як зазначив КАС ВС в оскарженому рішенні, правомірність Указу № 467/2016 оскаржується у справі № 800/573/16, яка перебуває у його провадженні, яке зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.
8. Указом Президента України від 15.05.2017 року № 133/2017 визнано таким, що втратив чинність, Указ № 549/2015. Водночас цим же Указом введено в дію рішення РНБО від 28.04.2017 «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», яким скасовано рішення РНБО від 02.09.2015 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», яке уведене в дію Указом № 549/2015.
9. КАС ВС в оскарженому Позивачем рішенні звернув увагу на те, що на час прийняття рішення на його розгляді знаходиться справа № 800/501/17 (провадження №П/9901/116/18), однак помилково зазначив, що предметом розгляду у ній є правомірність Указу № 467/2016. У цій справі Позивач оскаржує саме Указ № 133/2017.
10. Отже, після звернення з позовом у цій справі, Позивач ініціював окремі провадження з оскарження виданих Відповідачем Указу № 467/2016 та Указу № 133/2017, які змінюють спірні правовідносини.
11. Велика Палата вже звертала увагу на те, що в адміністративному судочинстві спосіб захисту порушеного права обирає позивач. Якщо під час розгляду справи відбулися зміни у спірних правовідносинах, внаслідок яких обраний спосіб захисту стає неефективним, позивач вправі змінити спосіб захисту (постанова від 12.06.2019 у справі № 826/5117/17).
12. Відповідно до частини другої статті 9 КАС суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
13. Позивач оскаржив у березні 2016 року Указ Президента № 549/2015. Однак надалі після того, як спірні правовідносини зазнали змін внаслідок видання Указу № 467/2016 і, врешті, коли Указом Президента України від 15.05.2017 № 133/2017 визнано таким, що втратив чинність, Указ № 549/2015 і введено в дію рішення РНБО від 28.04.2017 «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», Позивач не змінив свої позовні вимоги на вимоги, які були б спрямовані на ефективний захист прав, а ініціював окремі провадження з оскарження цих указів (справа № 800/573/16, в якій оскаржується Указ № 467/2016, і справа № 800/501/17 про оскарження Указу № 133/2017).
14. Це також зробило для суду неможливим здійснення повноважень, передбачених частиною другою статті 9 КАС України (частина друга статті 11 КАС України в редакції, чинній на час подання Позивачем цих окремих позовів), оскільки в провадженні адміністративного суду вже перебували справи з відповідними позовними вимогами.
15. Отже, діючи на засадах диспозитивності та ініціювавши окреме провадження у відповідь на зміни, яких зазнали спірні правовідносини внаслідок прийняття Відповідачем Указу № 133/2017, Позивач зробив неможливим ефективний захист прав у цій справі, незалежно від того, чи знаходять підтвердження підстави позову, про які стверджує Позивач.
16. Надалі про ефективний захист прав Позивача в умовах змінених правовідносин йдеться у справі № 800/501/17.
17. За таких обставин рішення суду у цій справі не може бути спрямоване на ефективний захист прав Позивача, що не відповідатиме вимогам статті 13 Конвенції та частині першій статті 2 КАС України, а зводитиметься лише до висновків стосовно обставин та їх правової оцінки, які, до того ж, можуть суперечити висновкам, яких дійде суд у справі № 800/501/17.
18. З огляду на це у задоволення позовних вимог у цій справі слід відмовити, оскільки вони не спрямовані на ефективний захист прав, незалежно від того, чи підтверджуються підстави позову.
19. Дійшовши цих висновків, Велика Палата далі не мала висновувати стосовно обставин, якими Позивач обґрунтовує свій позов, а Відповідач - заперечення проти нього, та не робити висновків стосовно того, чи мало місце порушення прав Позивача Відповідачем шляхом видання оскаржуваного в частині Указу № 549/2015.
Підсумовуючи викладене, вважаємо, що Велика Палата Верховного Суду мала залишити оскаржене рішення суду першої інстанції без змін, однак з мотивів, викладених вище.
СуддіК. М. Пільков Ж. М. Єленіна І. В. Ткач
