Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 120/359/24
адміністративне провадження № К/990/14363/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Чиркіна С.М. та Шарапи В.М., розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області
про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2024 року (постановлену у складі судді: Маслоід О.С.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2024 року (ухвалену у складі колегії: головуючого судді Капустинського М.М., суддів Сапальової Т.В., Ватаманюка Р.В.),
УСТАНОВИВ:
1. У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 13 січня 2022 року та відповідь від 20 січня 2022 року №0200-0205-8/5450, про відмову у призначенні ОСОБА_1 дострокової пенсії за віком;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 26 липня 2022 року №023830007135 та відповідь від 16 серпня 2022 року №0200-0214-8/57649 про відмову в призначенні ОСОБА_1 дострокової пенсії за віком;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області прийняти рішення про призначення з 25 грудня 2021 року ОСОБА_1 дострокової пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV.
2. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2024 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2024 року, позову заяву повернуто особі, яка її подала.
3. Ухвалюючи зазначене судове рішення, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки з позовними вимогами позивач звернувся до суду поза межами встановленого статтею 122 КАС України строку, а зазначені представником позивача у заяві про поновлення строку не є поважними причинами пропущення позивачем строку звернення до суду, то позовну заяву слід повернути позивачу без розгляду.
4. При цьому судами зазначено, що проходження військової служби з 16 березня 2022 року, не може вважатися поважною причиною пропуску строку звернення до суду, адже така обставина виникла значно пізніше початку перебігу строку для звернення до суду (рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 13 січня 2022 року та лист (відповідь) від 20 січня 2022 року №0200-0205-8/5450). Крім того, суди зважали на те, що позивач у липні 2022 року звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії, а отже й мав об`єктивну можливість звернутися з позовом до суду. Суди також враховували, що місцезнаходженням військової частини є АДРЕСА_1 , яке не відносилось й не відноситься до територій ведення бойових дій.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
5. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вважаючи їх прийнятими з порушенням норм процесуального права, зокрема положень статей 122, 123 КАС України, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат - Стороженко Максим Миколайович , 12 квітня 2024 року звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду.
6. У касаційній скарзі позивач просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу №120/359/24 направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
7. На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли протиправних висновків про те, що зазначені представником позивача у заяві про поновлення строку підстави пропуску строку на звернення до суду є неповажними. Скаржник вказує, що суди протиправно не врахували, що позивач є ветераном війни, учасником бойових дій та який, у зв`язку з військовою агресією рф, з 16 березня 2022 року мобілізований до лав Збройних Сил України для виконання свого конституційного обов`язку із захисту суверенітету і незалежності Держави Україна. Таким чином, позивач вважає, що зазначені у заяві про поновлення строку обставини об`єктивно вплинули на можливість дотримання ним процесуального строку та є поважними для задоволення.
8. Позивач вважає, що аналогічної позиції щодо необхідності поновлення строку, пропуск якого пов`язаний з призовом по мобілізації та участю в бойових діях, дотримується Верховний Суд, зокрема у постанові від 29 вересня 2022 року у справі №500/1912/22.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
9. Касаційна скарга надійшла до суду 15 квітня 2024 року.
10. Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху.
11. Ухвалою Верховного Суду від 04 червня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2024 року у справі №120/359/24, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати відзив на касаційну скаргу.
12. Ухвалою Верховного Суду від 28 листопада 2024 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 29 листопада 2024 року.
13. При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.
Позиція інших учасників справи
14. 17 червня 2024 року Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області звернулося до Суду з відзивом на касаційну скаргу.
15. Доводи Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області полягають у тому, що факт проходження позивачем військової служби за мобілізацією у військовій частині, розташованій на території, де не ведуться бойові дії, не свідчить про однозначну неможливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк. Водночас відповідач просить Суд залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2024 року і постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2024 року без змін.
16. Між тим, Головну управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області вважає, що суди першої і апеляційної інстанцій, ухвалюючи рішення про повернення позовної заяви, обґрунтовано застосували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 21 лютого 2020 року у справі №340/1019/19, від 10 вересня 2020 року у справі №806/2321/16, від 17 вересня 2020 року у справі №640/12324/19, від 28 листопада 2022 року у справі №140/11951/21.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка висновків судів попередніх інстанцій та доводів касаційної скарги
17. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
18. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
19. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
20. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
21. Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала Вінницького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2024 року та постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2024 року не відповідають, а викладені в касаційній скарзі доводи скаржника є прийнятні з огляду на наступне.
22. Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини, які мають значення для правильного вирішення Судом питання стосовно пропуску строку звернення позивача із позовом до суду та наявності підстав для його поновлення.
23. 09 січня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправною відмови у призначенні дострокової пенсії за віком та зобов`язання органу пенсійного фонду призначити йому дострокову пенсію за віком.
24. Ухвалою Вінницького року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків, шляхом надання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших поважних підстав для його поновлення. Залишаючи позовну заяву без руху, суд звернув увагу позивача на недотримання строків звернення до суду з позовом, оскільки позивач звернувся до суду поза межами шестимісячного строку, передбаченого частиною другою статті 122 КАС України.
25. На виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху 19 січня 2024 року, представником позивача - адвокатом Стороженком М.М., у встановлений судом строк, подано до суду заяву про поновлення строку звернення до суду.
26. На обґрунтування цієї заяви представник позивача зазначив, що у зв`язку з військовою агресією рф проти України та на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався. 16 березня 2022 року ОСОБА_1 було призвано на військову службу по мобілізації та направлено для проходження військової служби до військової частини, що підтверджується довідкою ІНФОРМАЦІЯ_1 від 02 лютого 2024 року №1564/1.
27. Разом з тим, представник позивача наводив висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 29 вересня 2022 року у справі №500/1912/22, згідно з яким сам факт введення воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду саме позивачем у встановлені строки, у зв`язку із запровадження такого, не може безумовно вважатись поважною причиною для безумовного поновлення цих строків. При цьому протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку із збройною агресією рф, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
28. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто особі, яка її подала.
29. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
30. Відмовляючи у задоволенні апеляційної скарги та залишаючи ухвалу суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про необхідність повернення позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії.
31. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги та висновкам судів попередніх інстанцій стосовно дотримання позивачем строків звернення до суду, встановлених статтею 122 КАС України, колегія суддів Верховного Суду зазначає таке.
32. Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
33. Проте, процесуальним законом передбачені певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.
34. Відповідно до статті 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
35. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
36. Згідно з частинами першою-другою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
37. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
38. Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
39. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини другої якої, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
40. Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. У разі неподання особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
41. Аналогічна позиція застосована Верховним Судом, зокрема, у постановах від 06 лютого 2018 року у справі №607/6231/17, від 17 квітня 2018 року у справі №438/769/13-а (2а/438/29/13), від 24 квітня 2018 року у справі №357/18214/14, від 26 червня 2018 року у справі №663/1012/16-а, від 10 липня 2018 року у справі №820/4856/17, від 28 серпня 2018 року у справі №826/11545/17, від 09 листопада 2018 року у справі №334/3536/17(2-а/334/402/17), від 27 листопада 2018 року у справі №537/2348/16-а, від 27 листопада 2018 року у справі №305/2056/15-а, від 20 грудня 2018 року у справі №756/513/17, від 20 грудня 2018 року у справі №712/7831/16-а, від 22 січня 2019 року у справі №201/9987/17(2-а/201/304/2017), від 07 лютого 2019 року у справі №802/497/16-а, від 14 травня 2019 року у справі №826/26174/15, від 21 грудня 2019 року у справі №826/12776/15 та від 05 травня 2022 року у справі № 240/10663/20.
42. Водночас для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
43. Колегія суддів зазначає, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
44. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.
45. Відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
46. Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них, визначає Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року №3551-XII.
47. Водночас, колегія суддів Верховного Суду вважає, що суди попередніх інстанцій безпідставно не врахували обставини, які свідчать про поважність причин пропуску строку звернення позивача до суду із позовом у цій справі, виходячи із наступного.
48. У зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який, в подальшому, Указами Президента України від 14 березня 2022 року №133/2022, від 18 квітня 2022 року №259/2022, від 17 травня 2022 року №341/2022, від 12 серпня 2022 року №573/2022, від 07 листопада 2022 року №757/2022, від 06 лютого 2023 року №58/2023, від 01 травня 2023 року №254/2023, від 26 липня 2023 року №451/2023, від 06 листопада 2023 року №734/2023, від 05 лютого 2024 року №49/2024, від 06 травня 2024 року №271/2024, від 23 липня 2024 року №469/2024 та від 28 жовтня 2024 року №740/2024 неодноразово продовжувався.
49. Колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про те, що сам факт введення воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду саме позивачем у встановлені строки, у зв`язку із запровадження такого, не може безумовно вважатись поважною причиною для безумовного поновлення цих строків.
50. Водночас, суди попередніх інстанцій не звернули увагу на ту обставини, що позивач є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення та відповідно до Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022 "Про загальну мобілізацію" мобілізований у першу хвилю (оперативні резервісти, колишні військовослужбовці та ветерани АТО та ООС). Вказані обставини свідчать про пропуск строку звернення позивача до суду за захистом його прав з поважних причин та є підставою для поновлення судом строків, встановлених частиною другою статті 122 КАС України.
51. Аналогічний підхід було застосовано Верховним Судом під час вирішення питання про поновлення процесуальних строків в ухвалах від 02 червня 2022 року у справі №757/30991/18-а, від 14 липня 2022 року у справі №380/10696/21, від 27 липня 2022 року у справі №380/13558/21, від 27 липня 2022 року у справі №380/12913/21, від 04 серпня 2022 року у справі №420/2429/20, від 12 серпня 2022 року у справі №400/3957/21 та від 21 вересня 2022 у справі №360/4969/21.
52. Також колегія суддів зазначає, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
53. Зазначений підхід неодноразово був застосований Верховним Судом, зокрема у постановах від 11 липня 2019 року у справі №182/634/17(6-а/0182/32/2018), від 07 лютого 2023 року у справі №340/56/22, від 19 жовтня 2023 року у справі №420/1011/20, від 15 листопада 2023 року у справі №380/6752/21, від 20 грудня 2023 року у справі №460/44271/22, від 21 грудня 2023 року у справі №520/1189/23, від 12 лютого 2024 року у справі №140/10393/23, від 12 лютого 2024 року у справі №140/23249/23, від 12 лютого 2024 року у справі №140/21477/23 та від 02 липня 2024 року у справі №440/2984/21.
54. Суд також вважає за необхідне зазначити, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку із збройною агресією рф, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
55. Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд, зокрема, у постанові від 29 вересня 2022 року у справі №500/1912/22.
56. В свою чергу колегія суддів вважає помилковими доводи Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, викладені у відзиві на касаційну скаргу, щодо обґрунтованого застосування судами першої і апеляційної інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 21 лютого 2020 року у справі №340/1019/19, від 10 вересня 2020 року у справі №806/2321/16, від 17 вересня 2020 року у справі №640/12324/19, від 28 листопада 2022 року у справі №140/11951/21, з огляду на їх нерелевантність. Висновки у згаданих постановах сформовані за різного суб`єктного складу, за інших фактичних обставин, у різні періоди часу, різного законодавчого регулювання та його застосування.
57. На підставі викладеного, колегія суддів вважає за необхідне сформувати наступний правовий висновок щодо застосування положень статей 122 та 123 КАС України у правовідносинах, пропуск процесуального строку у яких пов`язаний саме з призовом по мобілізації до Збройних Сил України для виконання конституційного обов`язку із захисту суверенітету і незалежності Держави Україна:
Проходження особою військової служби, призваною по мобілізації у Збройні Сили України, може бути підставою для поновлення строку звернення до суду з кількох причин, пов`язаних із особливим статусом військовослужбовців та характером їхньої служби:
1. Обмеження доступу до правової допомоги: під час служби військовослужбовці можуть перебувати у віддалених, в тому числі й небезпечних місцях, де відсутній доступ до адвокатів чи інших правових ресурсів, що обмежує можливість своєчасного звернення до суду.
2. Виконання обов`язків служби: військовослужбовці, особливо в умовах воєнного стану, часто перебувають у стані, коли фізично або психологічно неможливо займатися приватними справами, зокрема ініціювати судові спори.
3. Фактор часу: участь військовослужбовця у довготривалих операціях, навчаннях або відрядженнях може унеможливити дотримання, визначеного процесуальним законом, строку для звернення до суду.
4. Повага до особливого статусу військовослужбовців: враховуючи виконання військовослужбовцями важливої функції із захисту держави, законодавство та судова практика мають враховувати обставини, пов`язані з проходженням військової служби, як вагому підставу для поновлення строку.
5. Обов`язок держави забезпечувати реалізацію принципу рівного доступу до правосуддя: проходження військової служби може суттєво ускладнити реалізацію особами цього права, а отже, з метою належного забезпечення зазначеного принципу, може визнаватися об`єктивною причиною пропуску процесуального строку.
58. З огляду на вищевикладене, доводи касаційної скарги щодо порушення судами першої і апеляційної інстанцій норм процесуального права під час ухвалення оскаржуваних судових рішень про повернення позовної заяви, а саме положень статей 122, 123 КАС України, знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду рішень судів першої і апеляційної інстанцій.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
59. Згідно з частиною першою статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
60. З огляду на викладене, касаційна скарга підлягає задоволенню, ухвала Вінницького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2024 року та постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2024 року скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 349, 353, 355, 356 КАС України, Суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2024 року скасувати, а справу №120/359/24 направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк
Судді С.М. Чиркін
В.М. Шарапа
