Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 листопада 2024 року
м. Київ
справа №755/25/21
провадження № 51-2624км24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 , на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 14 лютого 2024 рокуу кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020100040005260, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тбілісі Республіки Грузії та жителя АДРЕСА_1 ),
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Дніпровський районний суд м. Києва вироком від 08 жовтня 2021 року визнав ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК, та призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією майна.
Також вирішив питання, які стосуються: початку строку відбування покарання; цивільного позову; процесуальних витрат; речових доказів у кримінальному провадженні.
За вироком суду ОСОБА_7 02 жовтня 2020 року приблизно о 21:57, з метою незаконного заволодіння чужим майном шляхом розбійного нападу, прикривши нижню частину обличчя захисною маскою та шарфом, через вхідні двері проник до магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташованого на АДРЕСА_2 , де, користуючись відсутністю покупців та будь-яких інших осіб, які могли завадити вчиненню злочину, і прикладаючи фізичну силу, відсунув тумбочку, що відділяла касову зону від зони покупців, пройшов до робочого місця продавця, розклав ніж, який був у нього, та, утримуючи його в руці, напав на продавця ОСОБА_9 , погрожуючи насильством, що є небезпечним для життя і здоров`я, та, подолавши у вказаний спосіб волю потерпілої до здійснення опору, заволодів грошима в сумі 3318 грн і пляшкою горілки «Медофф» вартістю 133,92 грн, чим спричинив ТОВ «ТД Український продукт» майнову шкоду на загальну суму 3451,92 грн.
Київський апеляційний суд ухвалою від 14 лютого 2024 року вирок місцевого суду стосовно ОСОБА_7 залишив без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Захисник ОСОБА_6 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати постановлені щодо ОСОБА_7 судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Суть доводів захисника зводиться до посилання на недопустимість доказів, покладених в основу доведеності винуватості підзахисного, недотримання органом досудового розслідування і судом належної правової процедури та порушення апеляційним судом вимог ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) під час перегляду кримінального провадження в апеляційному порядку.
Так, ОСОБА_6 указує на те, що покладені в основу винуватості підзахисного докази є недопустимими через невідкриття стороною обвинувачення матеріалів кримінального провадження в порядку, передбаченому ст. 290 КПК, підзахисному.
Зокрема, захисник зазначає, що під час ознайомлення ОСОБА_7 з матеріалами справи йому було відмовлено в наданні перекладу документів мовою, якою він володіє, через що він відмовився ознайомлюватися з матеріалами кримінального провадження. Цей факт зафіксовано у протоколі, наявному у справі.
Крім того, вказує, що потерпілий надав органу досудового розслідування лише копії документів, пов`язаних із його підприємницькою діяльністю, однак не пред`явив ані суду, ані стороні захисту їх оригінали. Також захисник зазначає, що для підтвердження суми викраденого потерпілий повинен був надати платіжні документи або накладні на товар з контрагентами, а не довідку, яку він сам склав.
Як вважає ОСОБА_6 , оцінка вартості викраденого майна, крім грошей, мала бути зроблена виключно на підставі висновку експерта.
На переконання захисника, через те що сторона обвинувачення не довела суми викраденого майна, у діянні засудженого відсутня кваліфікуюча ознака «викрадення майна».
Стверджує, що копії матеріалів кримінального провадження № 12020100020004456 є недопустимими доказами в цьому кримінальному провадженні. Зокрема, це стосується фотографій ножа, які є доказом у провадженні, оскільки належність ножа ОСОБА_10 може бути доведена лише в рамках кримінального провадження №12020100020004456 на підставі вироку суду.
Також указує про недопустимість протоколу пред`явлення для впізнання за фотознімками (ножа) від 14 грудня 2020 року, зокрема у зв`язку з тим, що законодавством не передбачено процедури пред`явлення для впізнання за фотознімками. Крім того, стверджує про відсутність протоколу про виконання вимог ч. 1 ст. 229 КПК, а саме перед тим, як пред`явити для впізнання річ, слідчий, прокурор або захисник спочатку запитує у особи, яка впізнає, чи може вона впізнати цю річ, опитує про ознаки цієї речі і обставини, за яких вона цю річ бачила.
Водночас наголошує на тому, що зображений на фото ніж, який упізнала потерпіла, має чітко виражені зазубні, тоді як під час допиту вона вказала, що лезо ножа було гладке і не мало ніяких зазубнів.
Крім того, зазначає про відсутність протоколу про виконання вимог, передбачених ч. 1 ст. 228 КПК, згідно з яким у потерпілої попередньо з`ясовувалося, за якими ознаками вона впізнає особу, що здійснила розбій, під час пред`явлення їй для впізнання фотознімків від 14 грудня 2020 року (впізнання за фотознімками ОСОБА_7 ). Вказує на відсутності причин, які б завадили забезпечити участь засудженого у проведенні впізнання. Стверджує, що на фотографії людини в масці зображений не ОСОБА_7 і впізнання особи в масці не відповідає критеріям впізнання.
За твердженням захисника, суд не дослідив повідомлення про підозру підзахисному, а саме не встановив факту її вручення, чи уповноважена особа повідомила про підозру, чи було роз`яснено права ОСОБА_7 підозрюваного і чи відповідають обставини вчинення злочину, викладені в повідомленні, обставинам, зазначеним в обвинувальному акті.
Також ОСОБА_6 вказує, що переклад обвинувального акта не містить дати його затвердження і складання.
Крім того, зазначає про порушення місцевим судом процедури, передбаченої ст. 363 КПК, а саме суд не з`ясував у сторін кримінального провадження чи бажають вони доповнити судовий розгляд, а відразу перейшов до стадії судових дебатів.
На переконання захисника, апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження, на наведені вище порушення, допущені місцевим судом, не звернув належної уваги, не навів умотивованих відповідей на доводи, зазначені захистом у поданих апеляційних скаргах, та не вказав підстав, з яких визнав їх необґрунтованими.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 вказав про часткове підтримання касаційної, зазначивши про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень і призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
Прокурор ОСОБА_5 заперечила стосовно задоволення касаційної скарги захисника і висловила міркування про необґрунтованість доводів цієї скарги.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження і доводи, викладені в касаційній скарзі захисника, Суд дійшов висновку, що вона підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Згідно з ч. 1 цієї статті суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції, як визначено ст. 438 КПК, є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Частиною 1 ст. 412 КПК передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених у статтях 2, 7 КПК, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства.
За приписами статей 370, 419 КПК в ухвалі апеляційного суду мають бути наведені належні й достатні мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив під час постановлення ухвали, та положення закону, яким він керувався. Судове рішення повинно бути ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК.
Під час залишення апеляційної скарги без задоволення в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Тож закон вимагає від суду проаналізувати всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, та надати на них мотивовані відповіді. Недотримання цих положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке згідно зі ст. 438 КПК є підставою для скасування судового рішення.
Однак суд апеляційної інстанції під час розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_7 вказаних вимог не дотримався.
З матеріалів цього провадження вбачається, що, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_7 , який є громадянином Грузії, подав апеляційну скаргу від 03 листопада 2021 року. У ній він російською мовою зазначив найменування суду апеляційної інстанції (Колегия Апеляционого суда г. Киева), своє прізвище та ім`я з посилання на свій процесуальний статус у кримінальному провадженні, дату свого народження, статтю, за якою він обвинувачується, і номер справи.
Київський апеляційний суд листом від 10 листопада 2021 року № 0507/2381/2021 повернув наведену вище апеляційну скаргу засудженого з підстав того, що вона не подана через суд, який ухвалив судове рішення.
15 листопада 2021 року ОСОБА_7 повторно подав апеляційну скаргу. У ній він російською мовою зазначив найменування суду апеляційної інстанції (Колегия Апеляционого суда г. Киева), своє прізвище та ім`я з посилання на свій процесуальний статус у кримінальному провадженні, дату свого народження, статтю за якою він обвинувачується, і номер справи. Також указав, що скарга подається через Дніпровський районний суд м. Києва. Зміст скарги ОСОБА_7 виклав іноземною мовою (грузинською).
Апеляційний суд, отримавши цю апеляційну скаргу, ухвалою від 22 листопада 2021 року відкрив апеляційне провадження за цією скаргою.
У судовому засіданні від 14 лютого 2024 року головуюча суддя здійснила у справі доповідь, оголосила про надходження до апеляційного суду апеляційних скарг сторони захисту та акцентувала, що апеляційна скарга ОСОБА_7 подана грузинською мовою. Також суддя вказала, що зміст скарг засудженого і його захисника є аналогічними, апелянти просять скасувати вирок суду та ухвалити новий, відповідно до якого закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК. Водночас через перекладача суддя уточнила вимогу засудженого, зазначену в його апеляційній скарзі, та засуджений повідомив, що просить його виправдати, оскільки не вчиняв інкримінованого йому злочину.
За наслідком апеляційного розгляду, суд залишив без задоволення апеляційні скарги ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_6 .
Згідно зі ст. 29 КПК кримінальне провадження здійснюється державною мовою.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова.
У рішеннях Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 року № 10-рп/99 та від 14 липня 2021 року№ 1-р/2021 зазначено, що українська мова як державна є обов`язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК апеляційний суд вирішує лише ті питання, що винесено на його розгляд сторонами. Згідно з приписами ч. 1 ст. 404 цього Кодексу апеляційний суд переглядає вирок в межах апеляційної скарги.
Подана до суду апеляційна скарга має відповідати визначеним законом вимогам, зокрема в ній повинні бути зазначені вимоги апелянта з відповідним обґрунтуванням, яке містить посилання на незаконність чи необґрунтованість судового рішення.
Викладення скарги іноземною мовою є перешкодою розумінню її змісту судом та учасниками судового провадження.
Як було зазначено вище, апеляційний суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_7 , викладеною грузинською мовою, тим самим прийняв її до розгляду і констатував, що вона буде предметом апеляційного перегляду, а її доводи - оцінені під час такого перегляду.
Однак, прийнявши цю скаргу засудженого, апеляційний суд на стадії підготовки до апеляційного перегляду та апеляційного перегляду вироку суду стосовно ОСОБА_7 не здійснив заходів для її перекладу. Такі дії суду апеляційної інстанції очевидно вказують на те, що суд і учасники судового провадження, які отримали копії скарги, не могли ознайомитися з її змістом через мовний бар`єр і, серед іншого, реалізувати своє право на подання заперечень на викладені в ній доводи.
Також з тексту рішення апеляційного суду, як і з матеріалів справи в цілому, незрозуміло, яким чином суд розібрався у змісті апеляційної скарги, викладеної грузинською мовою, та з доводами, якими засуджений обґрунтовував незаконність ухваленого щодо нього вироку. Попри це, за результатом апеляційної процедури, апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість викладених у скарзі доводів і залишив цю скаргу без задоволення.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що апеляційний суд не забезпечив належного розгляду апеляційної скарги ОСОБА_7 , а тому проведену цим судом процедуру апеляційного перегляду в цілому не можна вважати справедливою.
Крім того, захисник ОСОБА_6 в апеляційній скарзі зазначав, зокрема, про порушення права ОСОБА_7 на захист, яке полягало в ненаданні останньому копій процесуальних документів у перекладі мовою, якою він володіє, що було зафіксовано в протоколі ознайомлення відповідно до порядку, передбаченого ст. 290 КПК. Також наголошував на недотриманні судом належної правової процедури, яка, за його твердженням, полягала в недослідженні судом повідомлення ОСОБА_7 про підозру, а також у невстановленні факту вручення підозри засудженому.
Апеляційний суд, зосередивши свою увагу виключно на відхиленні доводів захисника щодо наявності підстав для закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК, залишив наведені вище аргументовані доводи ОСОБА_6 без належної оцінки.
Так, відхиляючи твердження захисника щодо невідкриття матеріалів відповідно до ст. 290 КПК, суд апеляційної інстанції вказав, що сторона захисту в повному обсязі ознайомилася з матеріалами досудового розслідування, а жодних заяв, зауважень чи клопотань нею подано не було.
Однак ці висновки апеляційного суду не повною мірою відповідають відомостям з протоколу про надання доступу до матеріалів досудового розслідування, за яким лише захисник ознайомився з матеріалами в повному обсязі, а засуджений ОСОБА_10 зробив зауваження, що відмовляється ознайомлюватися, оскільки йому не надано перекладу процесуальних документів, що містилися у цих матеріалах.
Колегія суддів зазначає, що надання доступу до матеріалів досудового розслідування в порядку ст. 290 КПК є процесуальною дією, яка має індивідуальний характер, тобто стосується конкретного учасника кримінального провадження, і не може делегуватися захиснику. Доступ до матеріалів кримінального провадження має надаватися всім учасникам кримінального провадження зі сторони захисту. З огляду на це апеляційний суд необґрунтовано ототожнив факт ознайомлення з матеріалами захисника, як факт такого ознайомлення сторони захисту в цілому.
Суд не залишає поза увагою того факту, що право на ознайомлення може не здійснюватися виключно за власним волевиявленням учасника (наприклад, у разі відмови від такого ознайомлення). Однак у цій справі засуджений не просто відмовився від ознайомлення, а вказав конкретну причину.
Втім апеляційний суд не оцінив вищевказаних доводів захисту та не навів мотивів на їх спростування в межах заявлених аргументів про порушення права ОСОБА_7 на захист.
Крім того, суд апеляційної інстанції не дослідив обставин вручення повідомлення ОСОБА_7 про підозру в контексті заявлених захистом доводів щодо допущених порушень під час цієї процесуальної дії і, як наслідок, обмежившись загальним формулюванням про те, що інші порушення, на які посилається сторона захисту у своїх апеляційних скаргах, не впливають на доведеність винуватості засудженого, кваліфікацію його дій та призначення покарання, не навів доводів на їх відхилення.
Ураховуючи наявність зазначених вище істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, що перешкодили апеляційному суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, колегія суддів, зважаючи на недопустимість вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, позбавлена можливості перевірити інші доводи касаційної скарги захисника, у зв`язку з чим його касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати наведене, усунути вказані недоліки та постановити законне й обґрунтоване судове рішення.
За правилами ч. 3 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції розглядає питання про обрання запобіжного заходу під час скасування судового рішення і призначення нового розгляду в суді першої чи апеляційної інстанції.
Ураховуючи, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, з метою запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК, зокрема його переховуванню від суду, колегія суддів уважає за необхідне обрати йому запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів.
Керуючись статтями433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 задовольнити частково.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 14 лютого 2024 року щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Обрати обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 23 січня 2025 року включно.
Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
