Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2024 року
м. Київ
Справа № 913/768/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Студенець В.І.,
за участю секретаря судового засідання - Янковського В.А.,
представників учасників справи:
Товариства з обмеженою відповідальністю "Сателлит" - Ситий В.О.,
Товариства з обмеженою відповідальністю "Діброва" - Бардін І.С., Колісниченко А.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Діброва"
на рішення Господарського суду Луганської області від 09.11.2022 (суддя Іванов А.В.),
постанову Східного апеляційного господарського суду від 30.07.2024 (колегія суддів: Слободін М.М., Гребенюк Н.В., Шутенко І.А.),
додаткове рішення Господарського суду Луганської області від 29.03.2023 (суддя Іванов А.В.),
постанову Східного апеляційного господарського суду від 30.07.2024 (колегія суддів: Слободін М.М., Гребенюк Н.В., Шутенко І.А.),
та додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.08.2024 (колегія суддів: Слободін М.М., Россолов В.В., Склярук О.І.)
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сателлит" (далі - ТОВ "Сателлит")
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діброва" (далі - ТОВ "Діброва")
про стягнення 2 214 936 грн.
СУТЬ СПОРУ
1. ТОВ "Сателлит" (покупець) і ТОВ "Діброва" (постачальник) уклали договір поставки насіння соняшника.
2. Оскільки товар за договором не був поставлений, ТОВ "Сателлит" надіслало ТОВ "Діброва" претензію з вимогою про сплату штрафу, яка, однак, залишилася без відповіді.
3. У зв`язку з цим ТОВ "Сателлит" звернулося до суду з позовом про стягнення штрафу в розмірі 2 214 936 грн.
4. Суд першої інстанції задовольнив позов повністю. Засідання відбулося без участі ТОВ "Діброва". Суд апеляційної інстанції залишив це рішення без змін.
5. За результатами розгляду справи суди здійснили розподіл судових витрат; стягнули на користь ТОВ "Сателлит" витрати на професійну правничу допомогу.
6. ТОВ "Діброва" звернулося до Верховного Суду з касаційними скаргами на рішення та додаткове рішення суду першої інстанції, постанову суду апеляційної інстанції, ухвалену за результатами розгляду справи по суті, постанову, якою переглянуте додаткове рішення суду першої інстанції, та додаткову постанову.
7. Перед Верховним Судом, зокрема, постали такі питання:
- чи був відповідач належним чином повідомлений про засідання;
- чи існували підстави для звільнення ТОВ "Діброва" від відповідальності на підставі ст.617 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) або зменшення розміру штрафу згідно зі ст.551 ЦК та ст.233 ГК.
8. Верховний Суд відмовив у задоволенні касаційних скарг, виходячи з таких мотивів.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
9. ТОВ "Сателлит" звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до ТОВ "Діброва" про стягнення штрафу за договором поставки від 30.07.2020 №Р90029 (далі - Договір) у розмірі 2 214 936 грн.
10. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням ТОВ "Діброва" умов Договору щодо поставки товару у встановлений строк.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
11. 30.07.2020 ТОВ "Сателлит" (покупець) і ТОВ "Діброва" (постачальник) уклали Договір, згідно з п.1.1 якого постачальник зобов`язався поставити та передати у власність покупця, а покупець - прийняти й оплатити насіння соняшника українського походження врожаю 2020 року (товар) на умовах DAP (доставлено до місця призначення - Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Таганрозька, 76).
12. Загальна кількість товару в заліковій вазі становить 1 000,000 тонн +/-5% за вибором покупця (п. 2.1 Договору), загальна вартість товару - 11 074 680,00 грн (п.3.4 Договору).
13. Поставка товару здійснюється партіями автомобільним транспортом у строк з 01.09.2020 до 15.10.2020 у суворій відповідності до номера Договору, наданого покупцем (п.4.1 Договору).
14. Згідно з п.8.2 Договору в разі, якщо поставка товару покупцеві була здійснена пізніше строків, вказаних у підпункті 4.1 п.4 цього Договору, постачальник сплачує покупцеві штраф у розмірі 10% від вартості несвоєчасно поставленого (непоставленого) товару. В разі, якщо прострочення поставки перевищує 6 календарних днів, покупець має право в односторонньому порядку відмовитися від виконання цього Договору, при цьому постачальник зобов`язується сплатити штраф у розмірі 20% від вартості непоставленого товару.
15. У розд.9 Договору встановлено, що:
- жодна зі сторін не відповідає за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором у разі настання таких подій як повінь, пожежа, землетрус чи інших стихійних лих, а також воєнних дій, заколотів, державних заборонних актів чи інших обставин, якщо ці обставини настали після підписання сторонами Договору і не залежать від їх волі. Якщо яка-небудь із обставин форс-мажору перешкоджає виконанню однією зі сторін своїх зобов`язань в період дії Договору, він може бути подовжений на строк, протягом якого діє така обставина;
- сторона, для якої виконання зобов`язань згідно з Договором стало неможливим унаслідок настання обставин форс-мажору, повинна негайно, але не пізніше ніж через 10 днів після початку їх виникнення, письмово повідомити іншу сторону про початок, можливий строк дії і очікуваний час припинення цих обставин;
- інформація про дію обставин форс-мажору повинна бути підтверджена Торгово-промисловою Палатою України. Відсутність письмового повідомлення, а також несвоєчасне сповіщення про настання обставин форс-мажору позбавляє відповідну сторону права посилатись на ці обставини як на причину невиконання зобов`язань за Договором.
16. Сторони визначили в п.13.4, що Договір вступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, визначених цим Договором.
17. Договір підписаний сторонами та скріплений печатками сторін без застережень і зауважень.
18. ТОВ "Діброва" не виконало свої зобов`язання щодо поставки товару за Договором.
19. З метою досудового врегулювання спору ТОВ "Сателлит" звернулося до ТОВ "Діброва" з претензією від 22.10.2020 №22102020.4/010; повідомило про нарахування 30% штрафу від вартості непоставленого товару за прострочення виконання зобов`язання більше ніж на 6 календарних днів у розмірі 3 322 404,00 грн; вимагало сплатити грошові кошти у семиденний термін.
20. Разом з претензією ТОВ "Сателлит" направило ТОВ "Діброва" повідомлення про відмову від виконання Договору в односторонньому порядку та нарахування штрафу в розмірі 30% від вартості непоставленого товару за прострочення виконання зобов`язання більше ніж на шість календарних днів з відповідним розрахунком. До штрафу в розмірі 30% від вартості непоставленого товару в сумі 3 322 404,00 грн, вказаного у претензії, входив також штраф у розмірі 20% на суму 2 214 936,00 грн.
21. ТОВ "Діброва" не надало відповіді на вказану претензію, не виконало договірні зобов`язання та не сплатило штраф.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
22. Господарський суд Луганської області рішенням від 09.11.2022, що залишене без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 30.07.2024 у справі №913/768/21, позов задовольнив повністю.
23. Судові рішення, зокрема, мотивовані таким:
(а) щодо повідомлення відповідача про судове засідання
- Господарський суд Луганської області ухвалою від 22.11.2021 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі та призначив підготовче засідання на 08.12.2021; копію вказаної ухвали ТОВ "Діброва" отримало 30.11.2021, що підтверджується роздруківкою з вебсайту Акціонерного товариства "Укрпошта";
- у судовому засіданні 08.12.2021 взяв участь представник ТОВ "Діброва" - адвокат Попов О.І., який був уповноважений на представництво інтересів відповідача на підставі довіреності б/н від 17.11.2021 зі строком дії до 17.11.2022;
- 10.12.2021 адвокат Попов О.І. подав відзив на позовну заяву ТОВ "Сателлит";
- 25.01.2022 адвокат Попов О.І. подав заперечення, в яких просив відмовити у позові;
- Господарський суд Луганської області ухвалою від 09.02.2022 продовжив сторонам строк для подання додаткових доказів та письмових пояснень до 23.02.2022; закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 02.03.2022;
- 02.03.2022 судове засідання не відбулося у зв`язку з бойовими діями, що відбувалися у місті Харкові та Харківській області, про що 01.03.2022 учасники судових процесів були повідомлені на офіційному вебсайті Господарського суду Луганської області; надалі розгляд справи неодноразово відкладався, про що суд постановляв відповідні ухвали;
- для відповідача на офіційному вебсайті судової влади України неодноразово розміщувалися оголошення про дату, час та місце розгляду справи, оскільки місцезнаходженням ТОВ "Діброва" згідно з інформацією Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР ЮО) є: 92500, Луганська обл., Міловський р-н, смт Мілове(з), вул. Міловська, буд. 68А, яке включене до Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 25.04.2022 №75;
- крім того, представник відповідача - адвокат Попов О.І. був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання з розгляду справи по суті не лише шляхом направлення йому ухвал суду, але й особисто телефонограмою, проте правом взяти участь в судовому засіданні не скористався, тому клопотання представника відповідача від 07.10.2022 та 03.11.2022 про відкладення розгляду справи суд першої інстанції визнав необґрунтованими та відмовив у їх задоволенні;
(б) щодо розгляду позову по суті
- матеріалами справи підтверджується та не заперечується відповідачем, що він не здійснив поставку товару за Договором; відповідач також не заперечує правильності нарахування та розміру штрафу, заявленого до стягнення;
- сертифікат Торгово-промислової палати України від 03.12.2021 №3100-21-0951 у сукупності з іншими матеріалами справи не може слугувати безперечним та належним доказом на підтвердження наявності у відповідача форс-мажорних обставин, зокрема з тих підстав, що договори поставки врожаю соняшника іншому контрагенту та договір про розірвання договорів купівлі-продажу незавершеного виробництва і застави Торгово-промисловій палаті не надавалися. Отже, цей сертифікат фактично був виданий на підставі обмежених даних щодо ситуації навколо врожаю, який вирощувався на землях Філії "Деркульський кінний завод №63" Державного підприємства "Конярство України"; з аналогічних мотивів відхиляються висновки експертів Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса" від 24.02.2021 №2965/2966 та від 31.03.2021 №20527, що були надані ТОВ "Діброва" на підтвердження понесення ним збитків від втрати значної кількості врожаю;
- на момент укладення Договору несприятливі погодні умови вже тривали, отже могли бути враховані ТОВ "Діброва" при прийнятті договірних зобов`язань, зокрема при визначенні обсягу поставки відповідно до прогнозованої врожайності соняшника за таких несприятливих погодних умов;
- відповідач не надав доказів надсилання поштою листів з повідомленням про настання форс-мажорних обставин, належних доказів направлення електронного листа; у матеріалах справи відсутні докази направлення сертифікату Торгово-промислової палати України від 03.12.2021 №3100-21-0951 ТОВ "Сателлит";
- сторони добровільно уклали Договір та визначили штрафні санкції; скаржник не довів надмірність розміру штрафних санкцій порівняно із збитками кредитора; ТОВ "Діброва" навіть частково не поставило товар ТОВ "Сателлит"; скаржник не надав доказів вжиття ним заходів щодо виконання зобов`язання; обов`язок щодо поставки товару виник у ТОВ "Діброва" у 2020 році - задовго до початку повномасштабних бойових дій та окупації земельних ділянок скаржника.
24. Господарський суд Луганської області додатковим рішенням від 29.03.2023 стягнув з ТОВ "Діброва" на користь ТОВ "Сателлит" судові витрати, пов`язані з наданням професійної правової допомоги, та інші судові витрати у розмірі 82 566,33 грн.
25. Східний апеляційний господарський суд постановою від 30.07.2024 частково скасував додаткове рішення Господарського суду Луганської області від 29.03.2023 та стягнув з ТОВ "Діброва" на користь ТОВ "Сателлит" судові витрати, пов`язані з наданням професійної правової допомоги, та інші судові витрати в розмірі 50 000 грн.
26. Східний апеляційний господарський суд ухвалив додаткову постанову від 13.08.2024, якою частково задовольнив заяву ТОВ "Сателлит" та стягнув на його користь з ТОВ "Діброва" витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 50 000 грн; в іншій частині заяви відмовив.
Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг, відзивів на касаційні скарги, інших заяв учасників справи
27. 14.08.2024 ТОВ "Діброва" з використанням підсистеми "Електронний суд" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Луганської області від 09.11.2022 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 30.07.2024, у якій просить скасувати їх та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
28. На виконання вимог п.5 ч.2 ст.290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) підставами касаційного оскарження ТОВ "Діброва" визначило пункти 1, 3 та 4 ч.2 ст.287 ГПК; зазначає що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції є незаконними, оскільки ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема статей 610, 612, 614, 617 ЦК, статей 216, 217, 218, 230, 231 Господарського кодексу України (далі - ГК) та з грубим порушенням норм процесуального права, а саме статей 2, 7, 13, 42, 120, 242, 268, 270 ГПК:
- щодо п.1 ч.2 ст.287 ГПК - суд апеляційної інстанції застосував норми права усупереч висновкам щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених, зокрема, в:
1) постановах Верховного Суду від 16.12.2020 у справі №914/2173/19, від 17.08.2021 у справі №913/18/21, від 25.01.2022 у справі №904/3886/21, від 22.06.2022 у справі №904/5328/21;
2) постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18; постановах Верховного Суду від 06.09.2019 у справі №910/16925/18, від 06.11.2018 у справі №913/89/18, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18 - стягнення з боржника надмірних грошових сум як неустойки спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором;
3) постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-ц та від 31.10.2018 у справі №202/4494/16-ц; постановах Верховного Суду від 03.10.2018 у справі №461/3584/16-ц, від 17.10.2018 у справі № 446/2033/16-ц, від 26.09.2018 у справі № 641/11590/15-ц - про застосування доктрини "Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem" (у всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу над суворим розумінням права);
4) постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі №903/449/17 - концепція добросовісності може використовуватися судом у будь-якій ситуації, щоб виправити несправедливість, яка б мала місце, якщо б застосовувалися традиційні правила;
5) постановах Верховного Суду від 25.08.2022 у справі №914/2197/18, від 17.04.2019 у справі №2604/29330/12, від 06.02.2019 у справі №234/8333/16-ц, від 27.12.2018 у справі №161/6317/16-ц - щодо повідомлення про дату, час і місце судового засідання;
6) постановах Верховного Суду від 07.08.2024 у справі №910/11598/23, від 06.08.2024 у справі №910/11597/23, від 30.07.2024 у справі № 922/1394/21, від 10.07.2024 у справі №925/400/21, від 09.07.2024 у справі №916/2675/22, від 26.06.2024 у справі №910/268/20 - концепція вірогідності доказів, встановлена ГПК, покладає на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, і ця норма права дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були;
7) постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц; постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, де вказано про обов`язковість застосування стандарту переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний;
- щодо п.3 ч.2 ст.287 ГПК - відсутній висновок Верховного Суду стосовно застосування ч.1 ст.12-1 Закону "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" щодо належності повідомлення про дату, час та місце розгляду справи у подібних правовідносинах;
- щодо п.4 ч.2 ст.287 ГПК - розгляд справи здійснений за відсутності скаржника, який належним чином не був повідомлений про дату, час і місце судового засідання.
29. 08.10.2024, у межах встановленого Верховним Судом строку, ТОВ "Сателлит" з використанням підсистеми "Електронний суд" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - залишити без змін.
30. Відзив переважно обґрунтований з посиланням на мотиви, якими керувалися суди при ухваленні оскаржуваних рішень. Водночас ТОВ "Сателлит" додатково зазначає:
- доводи відповідача, викладені в касаційній скарзі, зводяться до переоцінки обставин справи, які встановили суди першої та апеляційної інстанцій; відповідач не зазначив у скарзі, в чому саме полягало порушення норм права та неврахування практики Верховного Суду з огляду на встановлені обставини та оцінку, надану доказам;
- повідомлення про дату, час та місце розгляду справи здійснене судом першої інстанції належним чином, з дотриманням норм процесуального та матеріального права, що також встановив суд апеляційної інстанції;
- суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваній відповідачем частині ухвалили законні та обґрунтовані рішення з дотриманням норм процесуального та матеріального права; відповідач посилається на практику Верховного Суду, при цьому не обґрунтовує її подібність до правовідносин, що склалися між сторонами;
- відсутні підстави для зменшення розміру штрафу, заявленого до стягнення.
31. 14.08.2024 ТОВ "Діброва" з використанням підсистеми "Електронний суд" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на додаткове рішення Господарського суду Луганської області від 29.03.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 30.07.2024, у якій просить:
1) додаткове рішення Господарського суду Луганської області від 29.03.2023 скасувати в частині задоволення заяви ТОВ "Сателлит" про винесення додаткового рішення, а саме в частині стягнення з ТОВ "Діброва" на користь ТОВ "Сателлит" витрат на правничу допомогу в розмірі 50 000 грн; постанову Східного апеляційного господарського суду від 30.07.2024 скасувати в частині задоволення заяви ТОВ "Сателлит" про винесення додаткового рішення, а саме в частині стягнення з ТОВ "Діброва" на користь ТОВ "Сателлит" витрат на правничу допомогу в розмірі 50 000 грн, відмовивши в повному обсязі у задоволенні заяви ТОВ "Сателлит" про винесення додаткового рішення;
2) в іншій частині (в частині відмови позивачу в задоволенні заяви) додаткове рішення господарського суду Луганської області від 29.03.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 30.07.2024 залишити без змін;
3) стягнути з ТОВ "Сателлит" на користь ТОВ "Діброва" понесені витрати зі сплати судового збору за подання касаційної й апеляційної скарг та витрати на професійну правничу допомогу (докази реальності понесення яких будуть надані протягом 5 днів після ухвалення судового рішення).
32. На виконання вимог п.5 ч.2 ст.290 ГПК України ТОВ "Діброва" посилається на підставу касаційного оскарження, передбачену п.1 ч.2 ст.287 ГПК, та зазначає, що, ухвалюючи додаткове рішення та постанову за результатами його апеляційного перегляду, суди не врахували висновки, викладені у постановах:
- Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 (щодо відмови у відшкодуванні понесених витрат на правничу допомогу);
- Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 22.05.2024 у справі №227/2301/21 (щодо неможливості включення до правничої допомоги допомогу в інших судових провадженнях, а також дублювання однієї і тієї самої роботи);
- Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі №754/8750/19 (щодо стягнення правничої допомоги, яка дублює одна одну);
- об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20 (щодо реальності адвокатських витрат);
- Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №903/390/18, від 21.01.2020 у справі №916/2982/16, від 07.07.2020 у справі №914/1002/19 (щодо застосування критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката);
- Верховного Суду від 22.08.2023 у справі №910/5612/22, від 19.09.2023 у справі №911/1115/22, від 19.09.2023 у справі №910/6870/21, від 25.07.2023 у справі №910/5151/22, від 13.06.2023 у справі №910/17213/21 (щодо обов`язку суду оцінювати витрати, які мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені та чи були необхідними);
- Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц та Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, (щодо принципу змагальності, який забезпечує повноту дослідження обставин справи);
- Верховного Суду України від 29.09.2009 у справі №37/405 та Верховного Суду від 18.02.2020 у справі №908/771/19, від 23.01.2018 у справі №910/9472/17, від 03.02.2021 у справі №910/6939/19, від 23.07.2020 у справі №911/4306/16 (щодо неналежності такого доказу виконання робіт як рахунок-фактура).
33. 16.09.2024, у межах встановленого Верховним Судом строку, ТОВ "Сателлит" з використанням підсистеми "Електронний суд" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а додаткове рішення Господарського суду Луганської області від 29.03.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 30.07.2024 - залишити без змін.
34. Відзив ТОВ "Сателлит", зокрема, обґрунтований таким:
- 11.11.2022 позивач надіслав на адресу електронної пошти відповідача заяву про розподіл судових витрат; суд надіслав на офіційну електрону адресу відповідача та його представника ухвали від 21.11.2022 та від 20.03.2023; ТОВ "Діброва" не повідомляло ані Господарський суд Луганської області, ані ТОВ "Сателлит" про зміну адреси електронної пошти; адвокат Попов О.І. продовжував діяти в інтересах ТОВ "Діброва" і мав на це відповідні повноваження, а отже володів інформацією щодо стану розгляду справи, отримуючи повідомлення від суду, в тому числі на електронну пошту; вже з 11.11.2022 року відповідач міг знати, а його представник - адвокат Попов О.І. знав про те, що позивач ініціював питання про відшкодування витрат на правничу допомогу; відповідач проігнорував вказану заяву та не скористався правом на надання заперечень чи подання заяви про зменшення витрат на правничу допомогу;
- у суді першої інстанції відповідач подав багато документів, які потребували вивчення та детального дослідження для підготовки; представник позивача здійснював роботу над справою і в умовах воєнного стану, справа постійно контролювалася та вивчалася, досліджувалася судова практика та подавалися необхідні процесуальні документи; Юридична фірма "Ілляшев та Партнери" є однією з провідних юридичних фірм України, інформація про що є у відкритих джерелах; ніщо не забороняло відповідачу найняти іншу провідну юридичну фірму для надання послуг;
- позивач надав докази реального проведення оплати, акти, договори, деталізації з описом наданих послуг, а твердження відповідача щодо ненадання певних документів позивачем спростовуються матеріалами справи; позивач надав суду належні та допустимі докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, а суд з дотриманням норм матеріального та процесуального права задовольнив заяву позивача про їх розподіл; Відповідач при розгляді вказаного питання в суді першої інстанції не надав жодного заперечення щодо заявлених позивачем витрат на правничу допомогу;
- оскаржувані рішення не суперечать висновкам Верховного Суду, які відповідач навів у касаційній скарзі; відповідач не обґрунтував, у чому саме полягає суперечність.
35. 24.08.2024 ТОВ "Діброва" з використанням підсистеми "Електронний Суд" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.08.2024, у якій просить:
1) скасувати додаткову постанову в частині задоволення заяви ТОВ "Сателлит" про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та стягнення з ТОВ "Діброва" на користь ТОВ "Сателлит" витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у справі №913/768/21 в розмірі 50 000 грн; ухвалити нове рішення у відповідній частині, відмовивши в повному обсязі позивачу в ухваленні додаткового рішення або зменшивши заявлені позивачем до відшкодування суми судових витрат до 0 грн;
2) стягнути з ТОВ "Сателлит" на користь ТОВ "Діброва" понесені витрати на професійну правничу допомогу (докази реальності понесення яких будуть надати протягом 5 днів після ухвалення судового рішення).
36. На виконання вимог п.5 ч.2 ст.290 ГПК підставами касаційного оскарження додаткової постанови ТОВ "Діброва" визначило пункти 1, 3 ч.2 ст.287, п.4 ч.2 ст.287 ГПК з посиланням на ст.310 ГПК та зазначає:
- щодо п.1 ч.2 ст.287 ГПК:
1) неврахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 (щодо застосування ст.129 ГПК); від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц, від 22.05.2024 у справі №227/2301/21, від 22.05.2024 у справі №754/8750/19; об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 03.12.2021 у справі №927/237/20, від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 (щодо застосування ст.126 ГПК); Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №903/390/18, від 21.01.2020 у справі №916/2982/16, від 07.07.2020 у справі №914/1002/19 (щодо застосування ст.126 ГПК), від 22.08.2023 у справі №910/5612/22, від 19.09.2023 у справі №911/1115/22, від 19.09.2023 у справі №910/6870/21, від 25.07.2023 у справі №910/5151/22, від 13.06.2023 у справі №910/17213/21, від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18 (п. 41), від 18.02.2020 у справі №908/771/19, від 23.01.2018 у справі №910/9472/17, від 03.02.2021 у справі №910/6939/19, від 23.07.2020 у справі №911/4306/16; Верховного Суду України від 29.09.2009 у справі №37/405;
2) суд апеляційної інстанції при ухвалені оскаржуваного рішення не врахував висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Верховного Суду, та неправильно трактував висновки Верховного Суду (постанови від 20.07.2021 у справі №922/2604/20, від 24.11.2020 №911/4242/15, від 20.11.2020 у справі №910/130071/19, від 15.05.2020 у справі №910/5410/19, від 21.01.2021 у справі №922/3812/19), що призвело до порушення ч.6 ст.126 та ч.7 ст.129 ГПК, ст.627 Цивільного кодексу України;
- щодо п.3 ч.2 ст.287 ГПК - суд попередньої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, а саме: частини 3, 4 ст.13 ГПК, ст. 14 ГПК, ч.4 ст.75 ГПК, що виявилося в порушенні правил доказування та ігноруванні обставин, встановлених рішенням суду в господарській справі, що набрало законної сили (висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах відсутній); статті 236, 238 ГПК, що виявилося в недотриманні вимог процесуального закону щодо законності та обґрунтованості судового рішення та ст.269 ГПК;
- щодо п.4 ч.2 ст.287 ГПК з посиланням на ст.310 ГПК - суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази, що є підставою для скасування судового рішення та можливого направлення справи на новий розгляд.
37. 20.09.2024, у межах встановленого Верховним Судом строку, ТОВ "Сателлит" з використанням підсистеми "Електронний суд" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.08.2024 - залишити без змін.
38. Відзив ТОВ "Сателлит", зокрема, обґрунтований таким:
- позивач надав відповідні договори та додаткові угоди до них, у яких міститься пряма вказівка на те, що правнича допомога надається у справі №913/768/21 за позовом ТОВ "Сателлит" до ТОВ "Діброва", а оплата встановлена у фіксованому розмірі; на підтвердження реальності витрат на правничу допомогу надані рахунки, у яких є чіткі послання на договір, деталізації послуг до рахунків, акти, докази оплати позивачем правничої допомоги;
- зменшуючи розмір витрат на правничу допомогу, суд апеляційної інстанції врахував, що до загального розміру витрат включені послуги, пов`язані з апеляційним переглядом додаткового рішення, тоді як оскарження додаткового судового рішення не є окремим судовим розглядом спору по суті та прямо залежить від розгляду основної справи, а тому вирішення питання щодо стягнення судових витрат за наслідками перегляду додаткового рішення, яким вже вирішене питання розподілу судових витрат, є необґрунтованим та не відповідає критерію розумної необхідності (подібна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 14.03.2024 у справі №905/1260/23);
- надані позивачем рахунки є доказами; позиція відповідача щодо відсутності доказової сили вказаних документів сформована на хибному розумінні практики Верховного Суду;
- необґрунтованим є твердження відповідача, згідно з якими суд апеляційної інстанції проігнорував доводи та аргументи щодо охоплення одна одною деяких послуг, невідповідності деяких послуг критеріям необхідності та розумності; заява ТОВ "Сателлит" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції була задоволена частково, з ТОВ "Діброва" замість заявлених 182 356,04 грн стягнуто лише 50 000 грн;
- оскаржуване рішення не суперечить висновкам Верховного Суду, які відповідач навів у касаційній скарзі; відповідач не обґрунтував, у чому саме полягає суперечність.
39. 12.11.2024 ТОВ "Діброва" з використанням підсистеми "Електронний суд" подало заяву про долучення до матеріалів справи висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 24.10.2024 у справі №913/767/21.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо оскарження рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Чи був відповідач належним чином повідомлений про засідання?
40. Одним із доводів касаційної скарги є те, що Господарський суд Луганської області розглянув справу за відсутності ТОВ "Діброва", яке не було належним чином повідомлене про дату, час і місце судового засідання. У цьому контексті скаржник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень ч.1 ст.12-1 Закону "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".
41. Разом із тим ТОВ "Сателлит" вважає, що суд повідомив відповідача про розгляд справи належним чином, з дотриманням норм процесуального та матеріального права, і це також встановив суд апеляційної інстанції.
42. Оскільки згідно з п.5 ч.1 ст.310 ГПК розгляд справи за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, є самостійною підставою для скасування судових рішень та направленням справи на новий розгляд, Верховний Суд спершу має надати оцінку аргументам скаржника в цій частині.
43. Суд першої інстанції зазначив, що місцезнаходженням ТОВ "Діброва" є Міловська територіальна громада (Луганська область), яка розташована в районі проведення воєнних (бойових) дій та перебуває в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).
44. За змістом підпункту 21 п.1 розд.ХI "Перехідні положення" ГПК особливості судових викликів та повідомлень, направлення копій судових рішень учасникам справи, у разі якщо адреса їх місця проживання (перебування) чи місцезнаходження знаходиться на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції, визначаються законами України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" та "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції".
45. Відповідно до ч.1 ст.12-1 Закону "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
46. Аналіз чинних положень ГПК та Закону "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" дає підстави для висновку, що суд має процесуальну можливість та, відповідно, процесуальний обов`язок публікувати оголошення на вебпорталі судової влади України про виклик у судове засідання учасників справи, місцезнаходження чи місце роботи яких знаходиться на тимчасово окупованій території (аналогічна позиція наведена у постановах Верховного Суду від 05.10.2023 у справі №200/3942/22, від 12.01.2024 у справі №5/112-Б-10).
47. Як встановив суд апеляційної інстанції:
- ТОВ "Діброва" отримало копію ухвали про відкриття провадження; у судовому засіданні 08.12.2021 взяв участь уповноважений представник ТОВ "Діброва";
- представник ТОВ "Діброва" подав відзив на позовну заяву та заперечення, в яких просив відмовити у позові;
- розгляд справи неодноразово відкладався, про що суд постановляв відповідні ухвали; для відповідача на офіційному вебсайті судової влади України неодноразово розміщувалися оголошення про дату, час та місце розгляду справи;
- представник відповідача - адвокат Попов О.І. був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання з розгляду справи по суті шляхом направлення йому ухвал суду, а також телефонограмою.
48. Отже, до початку повномасштабної воєнного вторгнення ТОВ "Діброва" отримувало судову кореспонденцію та через повноважного представника (адвоката Попова О.І.) брало участь у розгляді справи №913/768/21.
49. У березні 2022 року, встановивши, що смт Мілове Луганської області, де знаходиться ТОВ "Діброва", включене до Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), суд першої інстанції розміщував повідомлення про розгляд справи на офіційному вебсайті судової влади України, а також надсилав процесуальні документи на електронні адреси, повідомлені сторонами.
50. ТОВ "Діброва" не заперечує обставин публікації відповідних оголошень, однак вважає, що цей спосіб повідомлення є неналежним; посилається на ч.4 ст.122 ГПК, зазначаючи, що механізм повідомлення учасника справи шляхом розміщення оголошення на офіційному вебсайті судової влади України передбачає обов`язкову умову - відсутність у суду відомостей про зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи учасника справи; натомість місцезнаходження ТОВ "Діброва" було відоме суду першої інстанції.
51. Верховний Суд звертає увагу, що підпункт 21 п.1 розд.ХI "Перехідні положення" ГПК та ч.1 ст.12-1 Закону "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" є спеціальними нормами щодо ч.4 ст.122 ГПК, мають різні підстави щодо їх застосування:
- в першому випадку - остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи учасника справи знаходиться на тимчасово окупованій території;
- в другому випадку - зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи відповідача, третьої особи, свідка є невідомим.
52. За обставинами цієї справи суд першої інстанції керувався саме підпунктом 21 п.1 розд.ХI "Перехідні положення" ГПК та ч.1 ст.12-1 Закону "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", оскільки встановив, що згідно з інформацією ЄДР ЮО ТОВ "Діброва" знаходиться в смт Мілове Луганської області.
53. Крім того, суд додатково надіслав ухвалу про відкладення розгляду справи на електронну пошту ТОВ "Діброва".
54. Доводи скаржника про те, що його електронна пошта була зламана невідомими особами і ТОВ "Діброва" втратило фактичний доступ до неї ще у квітні 2022 року, не заслуговують на увагу. До ЄДР ЮО не вносилися зміни щодо відомостей про офіційну адресу електронної пошти відповідача, тоді як 22.11.2022 за заявою ТОВ "Діброва" була проведена державна реєстрація відомостей щодо зміни керівника відповідача (ці дані є загальнодоступними та відображені в ЄДР ЮО). Щодо зміни відомостей про офіційну адресу електронної пошти відповідач суду не повідомляв.
55. У постанові від 23.02.2024 у справі №913/766/21 за позовом ТОВ "Сателлит" до ТОВ "Діброва" Верховний Суд визнав необґрунтованими аналогічні доводи відповідача щодо неналежного повідомлення про розгляд справи. При цьому Верховний Суд встановив, що на час розгляду справи у суді першої інстанції, в тому числі на час ухвалення 09.11.2022 оскаржуваного судового рішення, адвокат Попов О.І. був уповноваженим представником відповідача.
56. Відповідно до ч.3 ст.120, ч.7 ст.242 ГПК, якщо про розгляд справи повідомлений представник, то вважається, що повідомлена й особа, яку він представляє.
57. У цій справі суд апеляційної інстанції встановив, що матеріали справи не містять доказів надсилання ТОВ "Діброва" адвокату Попову О.І. або суду першої інстанції повідомлення про: 1) відкликання довіреності до закінчення строку її дії (17.11.2022); 2) припинення повноважень адвоката Попова О.І. як представника ТОВ "Діброва" тощо.
58. До апеляційної скарги заявник додав копію документа з назвою "Повідомлення про розірвання клієнтом договорів про надання правової (правничої) допомоги", що датоване 27.02.2022 та адресується Попову О.І., однак доказів направлення його адресатові заявник не надав.
59. За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач був повідомлений судом першої інстанції про дату, час та місце проведення судових засідань, у тому числі призначеного на 09.11.2022.
60. Більш того, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
61. У п.41 рішення в справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 (заява №3236/03) ЄСПЛ наголосив, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.
62. Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення ЄСПЛ від 04.10.2001 у справі "Teuschler v. Germany", заява №47636/99).
63. У рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" (заява №11681/85) ЄСПЛ зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
64. Оскільки Верховний Суд не встановив порушень ч.1 ст.12-1 Закону "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", відсутні підстави для викладення правового висновку щодо застосування цієї норми.
65. Відповідно, підстава касаційного оскарження, передбачена п.4 ч.2 ст.287 ГПК (розгляд справи здійснений за відсутності скаржника, який належним чином не був повідомлений про дату, час і місце судового засідання), що за змістом доводів скаржника безпосередньо пов`язана з п.1 ч.2 ст.287 ГПК, не підтвердилася.
Чи існували підстави для звільнення ТОВ "Діброва" від відповідальності на підставі ст.617 ЦК або зменшення розміру штрафу згідно зі ст.551 ЦК та ст.233 ГК
66. ТОВ "Діброва" стверджує, що надало достатню кількість доказів, всебічна та правильна оцінка яких дозволяла суду встановити відсутність у його діях ознак вини та протиправної поведінки; вказане є підставою для незастосування штрафних санкцій за Договором; стверджує, що навіть у разі обґрунтування вини відповідача та покладення на нього обов`язку сплатити штрафні санкції, їх розмір мав би бути істотно меншим.
67. Водночас ТОВ "Сателлит" зауважує, що ТОВ "Діброва" не довело належними та допустимими доказами відсутність своєї вини; відсутні також підстави для зменшення розміру штрафу, оскільки відповідач не заявляв клопотання про зменшення штрафних санкцій, не поставив жодної тонни товару, на час укладення Договору підтверджував і гарантував наявність необхідних ресурсів.
68. Верховний Суд відхиляє доводи ТОВ "Діброва" з таких мотивів.
69. Відповідно до ст.509 ЦК зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.
70. Згідно зі ст.11 ЦК підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.
71. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (частини 1, 3 ст.626 ЦК).
72. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.627 ЦК).
73. Статтею 629 ЦК передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
74. За змістом ст.525 ЦК одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
75. Статтею 526 ЦК встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
76. Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (ст.598 ЦК).
77. Статтею 599 ЦК та статтею 202 ГК визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
78. Належне виконання зобов`язання є одним із фундаментальних принципів цивільного права. Зміст цього принципу полягає в тому, що виконання має бути проведене: 1) належними сторонами; 2) щодо належного предмету; 3) у належний спосіб; 4) у належний строк (термін); 5) у належному місці.
79. Водночас порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК).
80. Стаття 612 ЦК визначає одним із основних видів порушення зобов`язання прострочення боржника. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання чи не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
81. Згідно з п.1.1 Договору постачальник зобов`язався поставити та передати у власність покупця, а покупець - прийняти й оплатити насіння соняшника українського походження врожаю 2020 року (товар) на умовах DAP (доставлено до місця призначення - Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Таганрозька, 76).
82. У п.4.1 Договору сторони погодили, що поставка товару здійснюється партіями автомобільним транспортом у строк з 01.09.2020 до 15.10.2020 у суворій відповідності до номера Договору, наданого покупцем.
83. Суди попередніх інстанцій встановили, а ТОВ "Діброва" не заперечувало та не спростувало порушення умов Договору внаслідок непоставки товару у встановлений строк.
84. За змістом статей 216, 218 ГК порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій у порядку, передбаченому законодавством та договором.
85. Пункт 3 ч.1 ст.611 ЦК встановлює, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. За змістом ст.549 ЦК видами неустойки є штраф та пеня.
86. Згідно з ч.1 ст.549 ЦК неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
87. Відповідно до ч.4 ст.231 ГК розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
88. Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та як міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.
89. Згідно з п.8.2 Договору в разі, якщо поставка товару покупцеві була здійснена пізніше строків, вказаних у підпункті 4.1 п.4 цього Договору, постачальник сплачує покупцеві штраф у розмірі 10% від вартості несвоєчасно поставленого (непоставленого) товару. В разі, якщо прострочення поставки перевищує 6 календарних днів, покупець має право в односторонньому порядку відмовитися від виконання цього Договору, при цьому постачальник зобов`язується сплатити штраф у розмірі 20% від вартості непоставленого товару.
90. Відповідно до розрахунку ТОВ "Сателлит" штраф у розмірі 20% нарахований на суму непоставленого товару в розмірі 11 074 680,00 грн (добуток кількості товару, щодо якого допущено прострочення поставки, та ціни 1 тонни соняшника в грн - 1 000,000 х 11 074,68 = 11 074 680,00). Згідно з розрахунком штраф становить 2 214 936,00 грн (11 074 680,00 х 20% = 2 214 936,00). Перевіривши вказаний розрахунок, суди встановили, що він є арифметично правильним, відповідає умовам Договору та нормам чинного законодавства.
91. ТОВ "Діброва" не заперечувало правильності нарахування та розміру штрафу, заявленого до стягнення, водночас із посиланням на ст.617 ЦК стверджувало про відсутність вини у невиконанні договірного зобов`язання.
92. Відповідно до ст.617 ЦК, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
93. ТОВ "Діброва" зазначало про неможливість поставки товару внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажору), якими є акти та дії державних органів, зокрема накладення арешту на врожай сільськогосподарських культур, заборона вчиняти дії з проходу, проїзду техніки та транспортних засобів і збирання врожаю ТОВ "Діброва" щодо обов`язку (зобов`язання), а саме: поставити і передати у власність насіння соняшника українського походження врожаю 2020 року в кількості 1 000 тонн у строк з 01.09.2020 по 15.10.2020 за Договором, які унеможливили його виконання у вказаний строк. Період дії форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили): дата настання - 15.09.2020, дата закінчення - 20.07.2021. Вказане підтверджується сертифікатом Торгово-промислової палати України від 03.12.2021 №3100-21-0951.
94. Водночас суди обґрунтованого зауважили, що сертифікат Торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №926/2343/16, від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі №905/55/21, від 19.08.2022 у справі №908/2287/17).
95. Надавши оцінку сертифікату Торгово-промислової палати України від 03.12.2021 №3100-21-0951 у сукупності з іншими матеріалами справи, суди дійшли висновку, що він не може слугувати безперечним та належним доказом на підтвердження наявності у відповідача форс-мажорних обставин, зокрема з тих підстав, що договори поставки врожаю соняшника іншому контрагенту та договір про розірвання договорів купівлі-продажу незавершеного виробництва і застави Торгово-промисловій палаті не надавалися. Отже, цей сертифікат фактично був виданий на підставі обмежених даних щодо ситуації навколо врожаю, який вирощувався на землях Філії "Деркульський кінний завод №63" Державного підприємства "Конярство України".
96. З аналогічних мотивів суди відхилили висновки експертів Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса" від 24.02.2021 №2965/2966 та від 31.03.2021 №20527, що були надані ТОВ "Діброва" на підтвердження понесення ним збитків від втрати значної кількості врожаю.
97. Суди попередніх інстанцій також встановили, що: 1) відповідач не надав доказів надсилання поштою листів з повідомленням про настання форс-мажорних обставин; 2) відповідач не надав належних доказів направлення електронного листа; 3) у матеріалах справи відсутні докази направлення сертифікату Торгово-промислової палати України від 03.12.2021 №3100-21-0951 ТОВ "Сателлит".
98. Скаржник посилається на постанови Верховного Суду від 16.12.2020 у справі №914/2173/19, від 17.08.2021 у справі №913/18/21, від 25.01.2022 у справі №904/3886/21, від 22.06.2022 у справі №904/5328/21; стверджує, що несприятливі погодні умови були враховані в них як обставини, що унеможливили виконання відповідачами свого зобов`язання (внаслідок недостатньої кількості врожаю).
99. Втім, справи, на які посилається скаржник, демонструють очевидну різноманітність обставин (підстав та чинників), які бралися судами до уваги та вплинули на рішення Верховного Суду, що ухвалені за наслідками перегляду оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій, та які не корелюються з обставинами, встановленими судами у цій справі (№913/768/21).
100. Більш того, за обставинами цієї справи несприятливі погодні умови (посуха) вже тривали на момент укладення Договору, отже могли бути враховані постачальником, як про це обґрунтовано зазначили суди.
101. Верховний Суд також відхиляє доводи скаржника про стягнення з нього надмірних грошових сум як неустойки, що спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18; постанови Верховного Суду від 06.09.2019 у справі №910/16925/18, від 06.11.2018 у справі №913/89/18, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18).
102. Як вже було зазначено, в суді першої інстанції представник ТОВ "Діброва" подав відзив на позовну заяву, письмові заперечення, 08.12.2021 взяв участь у судовому засіданні. Водночас із клопотанням про зменшення розміру штрафу скаржник на той час не звертався. Суд першої інстанції з власної ініціативи також не застосував ст.551 ЦК та ст.233 ГК.
103. Водночас Східний апеляційний господарський суд надав оцінку підставам для зменшення розміру неустойки на стадії апеляційного провадження; дійшов висновків, що: 1) сторони добровільно уклали Договір та визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати їх розмір лише у виняткових випадках з урахуванням всіх обставин справи; 2) скаржник не довів надмірність розміру штрафних санкцій порівняно із збитками кредитора; 3) ТОВ "Діброва" навіть частково не поставило товар ТОВ "Сателлит"; 4) скаржник не надав доказів вжиття ним заходів щодо виконання зобов`язання; 5) обов`язок щодо поставки товару, так само, як і обов`язок щодо сплати штрафу за невиконання умов Договору, виник у ТОВ "Діброва" у 2020 році - задовго до початку повномасштабних бойових дій та окупації земельних ділянок скаржника.
104. Верховний Суд звертає увагу, що питання про зменшення розміру неустойки у кожному конкретному випадку віднесене на розсуд суду. Його вирішення залежить від обставин кожної справи, а також наданих сторонами доказів і наведених аргументів.
105. У постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням ст.233 ГК і ч.3 ст.551 ЦК, а також досліджуватися та оцінюватися судом у порядку статей 86, 210, 237 ГПК.
106. Постанови Верховного Суду, які наводить скаржник, ухвалені за схожого правового регулювання (щодо застосування ст.551 ЦК та ст.233 ГК). Водночас різниця у судових рішеннях зумовлена не неправильним застосуванням норм права, а неоднаковими юридично значущими фактами та обставинами, що визначають фактично-доказовий склад у справі, виходячи з підстав, вимог та заперечень сторін.
107. Верховний Суд погоджується з мотивами суду апеляційної інстанції та вважає, що ТОВ "Діброва" не обґрунтувало підстави для зниження обсягу та міри своєї відповідальності за порушення умов Договору. Сума штрафу в розмірі 2 214 936 грн, зважаючи на конкретні фактичні обставини, не є непомірною та не може розглядатися як джерело отримання невиправданих додаткових прибутків ТОВ "Сателлит".
Щодо інших доводів скаржника
108. Верховний Суд вважає безпідставними твердження ТОВ "Діброва" про неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду:
- від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-ц, від 31.10.2018 у справі №202/4494/16-ц, від 03.10.2018 у справі №461/3584/16-ц, від 17.10.2018 у справі №446/2033/16-ц, від 26.09.2018 у справі №641/11590/15-ц - щодо застосування доктрини, яка передбачає, що у всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед суворим розумінням права;
- від 03.05.2018 у справі №903/449/17 - щодо застосування концепції добросовісності;
- від 07.08.2024 у справі №910/11598/23, від 06.08.2024 у справі №910/11597/23, від 30.07.2024 у справі № 922/1394/21, від 10.07.2024 у справі №925/400/21, від 09.07.2024 у справі №916/2675/22, від 26.06.2024 у справі №910/268/20 - концепція вірогідності доказів, встановлена ГПК, покладає на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, і ця норма права дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були;
- постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц; постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, де вказано про обов`язковість застосування стандарту переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
109. ТОВ "Діброва" посилається на окремі формулювання з наведених постанов Верховного Суду, які мають загальний характер, відірвано від контексту, що не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження, передбаченої п.1 ч.2 ст.287 ГПК. У цій справі скаржник аргументовано не довів, а Верховний Суд не виявив порушення окреслених принципів, концепцій та стандартів.
110. Більш того, доводи ТОВ "Діброва" значною мірою зводяться до незгоди з оцінкою доказів, що була здійснена судами, а також спроби переоцінки наявних у справі доказів.
111. Водночас суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч.2 ст.300 ГПК).
112. Верховний Суд також звертає увагу, що касаційний перегляд безпосередньо залежить від вимог та доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
113. Скаржник окремо не визначив підставою касаційного оскарження п.4 ч.2 ст.287 ГПК з посиланням на п.1 ч.3 ст.310 ГПК (суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 ч.2 ст.287 цього Кодексу) та / або п.4 ч.3 ст.310 ГПК (суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів).
114. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, наявність яких скаржник у цій справі аргументовано не довів.
115. У рішенні ЄСПЛ від 21.06.2007 у справі "Васильєв проти України" (заява №11370/02) також зазначається, що перегляд справи не повинен розглядатися як замаскована апеляція, а сама лише можливість існування двох поглядів на предмет не є підставою для повторного розгляду справи.
116. Верховний Суд, зважаючи на обрані скаржником підстави касаційного оскарження, не встановив неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних рішень. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції відсутні.
Щодо оскарження додаткового рішення суду першої інстанції, постанови за результатами його апеляційного перегляду та додаткової постанови суду апеляційної інстанції
117. Господарський суд Луганської області ухвалив додаткове рішення, яким стягнув з ТОВ "Діброва" на користь ТОВ "Сателлит" судові витрати, пов`язані з наданням професійної правової допомоги, та інші судові витрати у розмірі 82 566,33 грн. Разом із тим Східний апеляційний господарський зменшив розмір присуджених витрат до 50 000 грн.
118. Східний апеляційний господарський суд також ухвалив додаткову постанову, якою стягнув з ТОВ "Діброва" на користь ТОВ "Сателлит" витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 50 000 грн.
119. ТОВ "Діброва" не погоджується з цими судовими рішеннями; просить скасувати їх у частині стягнення витрат на користь ТОВ "Сателлит".
120. Натомість ТОВ "Сателлит" поділяє позицію судів; зазначає, що надало докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, а суди з дотриманням норм матеріального та процесуального права задовольнили заяву про їх розподіл; ТОВ "Діброва" не надало доказів на підтвердження неспівмірності судових витрат, понесених позивачем; додаткові судові рішення не суперечать висновкам Верховного Суду, на які посилається ТОВ "Діброва" у касаційній скарзі.
121. Верховний Суд відхиляє доводи ТОВ "Діброва" з огляду на таке.
122. Згідно з ч.3 ст.126 ГПК для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
123. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч.8 ст.129 ГПК).
124. Верховний Суд вже надав вичерпну оцінку посиланням ТОВ "Діброва" на неповідомлення про дату, час і місце судового засідання в попередньому розділі постанови, тому переходить до аналізу решти аргументів скаржника.
125. ТОВ "Діброва" стверджує, що позивач не надав детального опису робіт (наданих послуг);
126. Водночас, як правильно зазначили суди, при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у пунктах 130-131 постанови від 16.11.2022 у справі №922/1964/21); фіксований розмір гонорару в цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку; Адвокатське об`єднання "Юридична фірма "Ілляшев та Партнери" виставило ТОВ "Сателлит" відповідні рахунки, замовник оплатив надані юридичні послуги, сторони підписали акти здачі-прийняття виконаних робіт.
127. У постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення, - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
128. ТОВ "Діброва" також вважає, що заявлені ТОВ "Сателлит" судові витрати є завищеними.
129. Верховний Суд зауважує, що в суді першої інстанції ТОВ "Сателлит" просило стягнути витрати на правничу допомогу в розмірі 82 566,33 грн. Водночас суд апеляційної інстанції зменшив цю суму, присудивши до стягнення 50 000 грн.
130. Верховний Суд вважає обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції, що відзив на позовну заяву був об`ємним та містив 89 додатків, які потребували вивчення. Отже, витрати ТОВ "Сателлит" на правничу допомогу загалом є необхідними та розумними, зважаючи на складність справи, кількість судових засідань, потребу вивчення судової практики (враховуючи, що письмові пояснення відповідача містять посилання на відповідну практику) тощо.
131. Водночас суд апеляційної інстанції слушно зауважив, що з урахуванням розумного балансу між інтересами сторін, оскільки правова позиція позивача в справі (так само, як і декількох в інших справах за подібними позовами ТОВ "Сателлит" до ТОВ "Діброва" та Фермерського господарства "Криничне", зокрема №913/767/21, №913/766/21) є сформованою, заявлені до стягнення позивачем витрати на підлягають зменшенню до 50 000,00 грн.
132. Щодо витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, ТОВ "Сателлит" просило стягнути на свою користь 182 356,04 грн, натомість фактично до стягнення присуджено 50 000 грн, тобто майже вчетверо меншу суму.
133. За змістом ч.4 ст.126 ГПК розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
134. Якщо суд під час розгляду клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу) визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених до стягнення з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу (постанови Верховного Суду від 24.01.2019 у справі №910/15944/17, від 19.02.2019 у справі №917/1071/18). Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу (постанови Верховного Суду від 09.03.2021 у справі №200/10535/19-а, від 11.03.2021 у справі №911/2681/19, від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 21.07.2020 у справі №915/1654/19).
135. Оцінка обґрунтованості та пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом послуг, складністю справи, а також підтвердженості таких витрат вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин кожної справи.
136. Верховний Суд зауважує, що заява ТОВ "Сателлит" була задоволена частково зі значним зменшенням розміру судових витрат.
137. Суд апеляційної інстанції врахував клопотання ТОВ "Діброва", частково погодився з його доводами та, зокрема, зазначив, що:
- визначений позивачем розмір витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 182 356,04 грн не відповідає критеріям, встановленим ст.126 ГПК, а саме критеріям реальності (дійсності та необхідності) та розумності;
- частина послуг охоплюють одна одну; деякі послуги продубльовані; до загального розміру витрат включені послуги, пов`язані з апеляційним переглядом додаткового рішення (що не є окремим судовим розглядом спору по суті);
- Східний апеляційний господарський суд відмовив у задоволенні клопотань позивача про закриття провадження у справі, про постановлення окремої ухвали, про долучення до матеріалів справи нових доказів; отже, витрати на правничу допомогу щодо підготовки та подання зазначених клопотань не відповідають критерію необхідності;
- правова позиція позивача в справі є сформованою та не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи, аналізу значної кількості норм чинного законодавства та судової практики;
- водночас під час апеляційного провадження представник позивача подав відзив на апеляційну скаргу із запереченнями по суті спору, брав участь у судових засіданнях, тобто матеріалами справи підтверджуються обставини щодо отримання ТОВ "Сателлит" правничої допомоги у відповідному обсязі; з огляду на це відсутні підстави для повної відмови у стягненні витрат ТОВ "Сателлит" на правничу допомогу з ТОВ "Діброва".
138. Відповідно до ст.86 ГПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
139. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".
140. У цій справі суд апеляційної інстанції надав оцінку доказам на підтвердження витрат на правничу допомогу ТОВ "Сателлит", до переоцінки яких суд касаційної інстанції вдаватися не може. Встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73-80, 86, 300 ГПК.
141. Саме лише прагнення скаржника здійснити нову перевірку доказів не є підставою для скасування додаткових судових рішень. Доводи ТОВ "Діброва" зводяться до незгоди з оцінкою доказів у справі, а також до незгоди з висновками, які покладені в основу оскаржуваних рішень.
142. Верховний Суд наголошує, що розгляд скарг судом касаційної інстанції покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
143. Прагнення ТОВ "Діброва" взагалі не сплачувати кошти на користь ТОВ "Сателлит" з метою відшкодування судових витрат є необґрунтованим. Підставою звернення до суду, що також зумовило потребу надання позивачу правничої допомоги, стало порушення умов Договору відповідачем. Суд першої інстанції задовольнив позов, а суд апеляційної інстанції залишив це рішення без змін. Професійна правнича допомога надавалася ТОВ "Сателлит" у судах обох інстанцій. Відповідач подав значну кількість об`ємних процесуальних документів, що потребували вивчення та дослідження позивачем.
144. Зважаючи на складність справи, надані адвокатом послуги, їх обсяг, час, що був витрачений на їх надання, а також ціну позову, Верховний Суд зазначає, що стягнення з відповідача на користь позивача 50 000 грн (із загальної суми 82 566,33 грн) за розгляд справи в суді першої інстанції та 50 000 грн (із загальної суми 182 356,04 грн) за розгляд справи в суді апеляційної інстанції узгоджується з вимогами реальності, обґрунтованості та пропорційності.
145. Висновки, яких дійшов суд апеляційної інстанції, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які посилається скаржник. Більш того, вони переважно мають загальний характер та зроблені з урахуванням обставин конкретних справ.
146. Зокрема, у постановах від 02.10.2018 у справі №910/18036/17 та від 23.10.2019 у справі №917/1307/18 Верховний Суд висловився щодо принципу змагальності та стандарту переваги більш вагомих доказів. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц та постанові Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18 зазначається про дотримання принципу змагальності та концепцію "негативного доказу".
147. Водночас, ухвалюючи додаткові судові рішення, суди дослідили докази, надані позивачем, виклавши застереження та зауваження щодо окремих документів у мотивувальній частині; дослідили та надали відповідь на доводи відповідача, врахували деякі з них.
148. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі №227/2301/21 зазначається про відсутність у договорі та квитанції будь-яких посилань, що правнича допомога надавалася адвокатом саме у справі, що переглядалася; не можуть бути покладені на відповідача (відповідачів) витрати на правову допомогу, надані в інших судових справах або за представлення інтересів особи в інших органах, організаціях та установах, що не пов`язані з розглядом справи.
149. ТОВ "Діброва" посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі №754/8750/19 та зазначає, що стягнення правничої допомоги, яка дублює одна одну, є безпідставним; такі витрати не підлягають розподілу.
150. Водночас суд апеляційної інстанції, ухвалюючи додаткову постанову, встановив, що частина послуг охоплюють одна одну; деякі послуги дублюються. Отже, висновки суду зроблені з урахуванням доводів відповідача та практики, на яку він посилається.
151. Характер доводів касаційних скарг ТОВ "Діброва" свідчить про необхідність переоцінки обставин, що підлягають урахуванню при вирішенні питання про розподіл судових витрат, які належним чином дослідили суди попередніх інстанцій.
Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
152. Відповідно до ч.1 ст.300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
153. Згідно із ч.1 ст.309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст.300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
154. Зважаючи на викладене вище, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційних скарг без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.
Судові витрати
155. Оскільки касаційні скарги залишаються без задоволення, судові витрати покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Діброва" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Луганської області від 09.11.2022, постанову Східного апеляційного господарського суду від 30.07.2024, постанову Східного апеляційного господарського суду від 30.07.2024, ухвалену за результатами перегляду додаткового рішення Господарського суду Луганської області від 29.03.2023, та додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.08.2024 у справі №913/768/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. Кібенко
Судді С. Бакуліна
В. Студенець
