Єдиний державний реєстр судових рішень
УХВАЛА
08 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 734/5392/23
провадження № 61-12665 ск 24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В., розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», подану його представником Літвіновим Євгеном Володимировичем , на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 23 травня 2024 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 03 вересня 2024 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ,
ВСТАНОВИВ:
1. У листопаді 2023 року товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (далі - ТОВ «ГК «Нафтогаз України») звернулося до суду із вказаним позовом в якому, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просило стягнути з ОСОБА_2 на свою користь борг у сумі 12 162,88 грн.
2. Козелецький районний суд Чернігівської області ухвалою від 13 березня 2024 року залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_3 .
3. Козелецький районний суд Чернігівської області рішенням від 23 травня 2024 року залишив позов без задоволення.
4. Чернігівський апеляційний суд постановою від 03 вересня 2024 року апеляційну скаргу ТОВ «ГК «Нафтогаз України» задовольнив частково. Рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 23 травня 2024 року змінив, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення суду залишив без змін.
5. У вересні 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ТОВ «ГК «Нафтогаз України», подана його представником Літвіновим Є. В. , на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 23 травня 2024 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 03 вересня 2024 року, в якій скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, а також стягнути з ОСОБА_2 сплачені суми судових витрат.
6. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скаргу подано на судові рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
7. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
8. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
9. Пунктом 1 частини шостої статті 19 ЦПК України встановлено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
10. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).
11. Ціна позову в цій справі становить 12 162,88 грн, яка станом на 01 січня 2024 року не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн х 30 = 90 840,00 грн), отже справа № 734/5392/23 є малозначною у силу вимог закону.
12. Касаційна скарга містить посилання на підпункти «а», «б» та «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, відповідно до яких судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню, у випадках, якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи, а також якщо справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
13. Так скаржник, обґрунтовуючи посилання на підпункт «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України зазначає, що касаційна стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки у зв`язку із суттєвими змінами законодавства, що регулюють правовідносини між суб`єктами ринку природнього газу та споживачами відсутні будь-які висновки Верховного Суду щодо подібних правовідносин.
14. Також вказує на те, що справа має виняткове значення для ТОВ «ГК «Нафтогаз України», оскільки правовідносини між товариством та ОСОБА_2 неодноразово були предметом розгляду Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, у зв`язку із неодноразовими скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , і встановлена судами першої та апеляційної інстанцій відсутність у ТОВ «ГК «Нафтогаз України» права стягувати заборгованість за поставлений природній газ з одного із солідарних боржників (користувача, щодо якого оператором газорозподільної системи передано інформацію постачальникові) ставить під загрозу проходження опалювального сезону.
15. Крім цього скаржник також вказує на те, що він позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи.
16. Перевіривши зазначені доводи касаційної скарги, Верховний Суд вважає, що наведені скаржником обґрунтування не дають достатніх підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки саме по собі посилання скаржника на те, що скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, обґрунтоване відсутністю висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, є виконанням вимог процесуального закону щодо підстав касаційного оскарження судових рішень у випадках передбачених частиною другої статті 389 ЦПК України, і саме по собі не вказує на фундаментальність порушених у скарзі питань для формування єдиної правозастосовчої практики.
17. Також не дає достатніх підстав для висновку про необхідність відкриття касаційного провадження в цій справі, наведена скаржником обставина про виняткове значення для нього цієї справи, оскільки один лише фінансовий критерій не може бути визначальним для виняткового значення справи, а іншим скаржник свої доводи належним чином не обґрунтував та не долучив жодних доказів на їх підтвердження. Незгода скаржника з оскаржуваним судовим рішеннями в цілому, за відсутності інших обставин, не може розглядатися як обставина, що впливає на визначення справи як такої, що має виняткове значення для нього, оскільки це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є.
18. Скаржник також не обґрунтовував і те, яким чином ухвалені у справі № 734/5392/23 судові рішення ставлять під загрозу проходження опалювального сезону.
19. Крім цього скаржник вказуючи на відсутність можливості спростувати обставини, встановлені оскаржуваними судовими рішеннями, при розгляді іншої справи, не обґрунтовує які саме обставини встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, він не має можливість спростувати, як і не прояснює при розгляді яких інших справ може виникнути така необхідність, натомість зазначає про відсутність інших судових справ.
20. Доводи, скаржника, наведені у касаційній скарзі, фактично зводяться до його незгоди із оцінкою судами попередніх інстанції зібраних у справі доказів та встановлених обставин, викладення власної погляду щодо застосування норм права при розгляді цієї справи та по суті є спробою повторного перегляду справи та переоцінки встановлених судами обставин та доказів, що виходить за межі повноважень Верховного Суду.
21. Верховний Суд зауважує, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.
22. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала на те, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.
23. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.
24. Оскарження в суді третьої інстанції має відбуватися щодо справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, що забезпечує ефективність касаційного провадження.
25. Зазначене відповідає і Рекомендаціям № В (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
26. При цьому застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості (рішення ЄСПЛ у справі «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
27. Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
28. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
29. Враховуючи наведене, оскільки ТОВ «ГК «Нафтогаз України» подано касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
30. Крім цього, Верховний Суд звертає увагу на те, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
31. За таких обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 389-392 ЦПК України.
Керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 19, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ, за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», подану його представником Літвіновим Євгеном Володимировичем , на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 23 травня 2024 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 03 вересня 2024 року.
2. Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді В. В. Пророк
І. В. Литвиненко
Є. В. Петров
