Єдиний державний реєстр судових рішень
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
іменем України
03 вересня 2024 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 734/5392/23
Головуючий у першій інстанції Соловей В. В.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/988/24
Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Мамонової О.Є.,
суддів: Висоцької Н.В., Онищенко О.І.,
учасники справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України",
відповідач: ОСОБА_1 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , -
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 23 травня 2024 року (проголошено о 16:05) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ,-
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (далі по тексту ТОВ «ГК «Нафтогаз України») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 в якому, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просило стягнути з останнього на його користь борг у сумі 12 162,88 грн, судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 684 грн та інші витрати, пов`язані з розглядом даної справи.
Позов обґрунтовано тим, що 21.01.2021 газифікований об`єкт споживача ОСОБА_1 з ЕІС-кодом 56ХМ41С60887304М, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , включений до реєстру постачальника ТОВ «ГК «Нафтогаз України» на інформаційній платформі ТОВ «Оператор газотранспортної системи України», а споживачем відповідно розпочато споживання природного газу, постачання якого за вказаною адресою здійснюється позивачем.
Позивач указував, що на виконання ним умов Типового договору постачання відповідачу протягом періоду 21.01.2021 30.09.2023 поставлено природний газ у загальному об`ємі (обсязі) 2 700,37 куб.м на загальну суму 20732,60 грн, при цьому вартість поставленого природного газу в сумі 18 468,95 грн залишилася несплаченою відповідачем.
Наголошував, що у зв`язку з тим, що відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, із 24.02.2022 до 31.03.2022 територія Козелецької селищної територіальної громади визнана територією можливих бойових дій, позивачем не включено до позовних вимог заборгованість за поставлений відповідачу протягом вказаного періоду природний газ в об`ємі (обсязі) 32,23 куб.м на загальну суму 256,45 грн.
Посилаючись на ст. 526, 527, 530, 714 ЦК України, ст. 67 ЖК України, ст. 7, 9, 12 ЗУ України «Про житлово-комунальні послуги», з урахуванням часткової сплати відповідачем на користь ТОВ «ГК «Нафтогаз України» заборгованості за поставлений природній газ у сумі 8 064,54 грн, позивач зазначав, що вартість поставленого природного газу у сумі 12 162,88 грн залишилася несплаченою та просив її стягнути на свою користь.
Ухвалою Козелецького районного суду Чернігівської області від 13.03.2024 залучено до участі у цивільній справі за позовом ТОВ «ГК «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природній газ третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 (а.с. 161-162).
Рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 23.05.2024 позов ТОВ «ГК «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі ТОВ «ГК «Нафтогаз України» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі, стягнувши судові витрати по сплаті судового збору, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що з 21.01.2021 постачання природного газу відповідачу за адресою АДРЕСА_1 здійснюється позивачем.
Позивач зазначає, що АТ «Чернігівгаз» протягом спірного періоду не здійснювало постачання природного газу за вищевказаною адресою, ТОВ «Чернігівгаз збут» поставляло природний газ ОСОБА_1 з 01.07.2015 по 20.01.2021.
Наголошує, що Регулятором встановлено наявність переплати за особовим рахунком відповідача перед ТОВ «Чернігівгаз збут» та одночасно наявність заборгованості перед ТОВ «ГК «Нафтогаз України» на майже тотожну суму, при цьому законодавство передбачає повернення переплати споживачу за поставлений природний газ за заявою саме споживача.
Указує, що відповідач акцептував договір, фактично споживаючи природний газ та здійснивши часткову оплату за споживання природного газу, а сам факт споживання природного газу з ресурсу ТОВ «ГК «Нафтогаз України» підтверджується численними доказами, які жодним чином не спростовані відповідачем.
Вислухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ТОВ «ГК «Нафтогаз України» підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні в частині мотивів відмови у задоволенні позовної заяви.
Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Частиною 4 статті 376 ЦПК України передбачено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що:
- у ОСОБА_1 як побутового споживача наданих послуг із газопостачання відсутня перед ТОВ «ГК «Нафтогаз України» заборгованість за спожитий природний газ за спірний період із 21.01.2021 до 30.04.2022 включно;
- за особовим рахунком № НОМЕР_1 споживача ОСОБА_1 станом на 30.04.2022 обліковується переплата до ТОВ «Чернігівгаз Збут» за спожитий природний газ на суму 12035 грн;
- спірні правовідносини між ТОВ «ГК «Нафтогаз України» і ОСОБА_1 виникли не з вини побутового споживача.
Апеляційний суд погоджується з висновком районного суду про відмову у задоволенні позовних вимог, проте таких висновків суд першої інстанції дійшов із помилкових мотивів.
Судом у справі встановлено, що ТОВ «ГК «Нафтогаз України» здійснює діяльність з постачання природного газу фізичним та юридичним особам, які використовують його для власних потреб.
Відповідно до Свідоцтва про право власності на житло, що видане 27.02.1995 Органом приватизації при радгоспі «Козелецький», квартира за адресою: АДРЕСА_1 . належить на праві приватної спільної (сумісної) власності ОСОБА_1 та членам його сім`ї ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (а.с. 141).
21.01.2021 газифікований об`єкт споживача ОСОБА_1 з ЕІС-кодом 56ХМ41С60887304М, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , включений до реєстру постачальника ТОВ «ГК «Нафтогаз України» на інформаційній платформі ТОВ «Оператор газотранспортної системи України», а споживачем відповідно розпочато споживання природного газу, постачання якого за вказаною адресою здійснюється позивачем.
Відповідно до наданого позивачем фінансового стану по особовому рахунку № НОМЕР_1 , ЕІС-код 56ХМ41С60887304М, споживач ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , станом на грудень 2023 року рахується заборгованість 12162,88 грн (а.с. 74).
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України.
Відповідно до п. 2 ч. 1 статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавцями комунальних послуг є: послуг з постачання та розподілу природного газу - постачальник, який на підставі ліцензії провадить діяльність із постачання природного газу, та оператор газорозподільної системи, до якої приєднані об`єкти газоспоживання споживача;
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.
Пунктом 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Частиною 1 статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Статтею 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Відповідно до ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов`язує.
Згідно зі ст. 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 360 ЦК України передбачено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.
Отже, кожен співвласник зобов`язаний брати участь у витратах щодо утримання майна, що є у спільній власності.
Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Як зазначалося вище власниками квартири за адресою АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Домовленостей між співвласниками щодо утримання квартири не встановлено.
Враховуючи вищезазначені норми права, кожен із співвласників квартири, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 мають нести відповідальність відповідно до своєї частки у спільному майні.
Однак, звертаючись до суду із позовом ТОВ «ГК «Нафтогаз України» пред`явило вимоги про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги лише до ОСОБА_1 , а суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог лише до одного співвласника квартири.
У постанові Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі №761/5653/18 зазначено, що стягнення боргу за надані послуги з центрального опалення та постачання гарячої води з одного із співвласників житла стосується прав, інтересів та обов`язків інших співвласників.
Враховуючи, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є співвласниками спірного житла, оскаржуване рішення суду стосується їхніх прав, інтересів та обов`язків.
Оскільки ОСОБА_2 була залучена як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову, а ОСОБА_3 та ОСОБА_4 як співвласники житла не були залучені як співвідповідачі до участі у справі, то вони були позбавлені можливості надати свої заперечення щодо суті заявлених позовних вимог.
Положеннями частини 1 ст. 4, ст. 12, 13 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів і на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета спору. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Залучення до участі у справі співвідповідачів, заміна неналежного відповідача можливі лише при розгляді справи у суді першої інстанції за клопотанням самого позивача (ст. 51 ЦПК України).
Оскільки розгляд справи покладається на суд першої інстанції, а в апеляційному порядку здійснюється перевірка судового рішення, яким закінчено провадження в справі, під час апеляційного перегляду справи позивач не вправі змінювати позовні вимоги шляхом їх збільшення, апеляційний суд не може залучати до участі в справі іншого чи додаткового відповідача, зміни у складі учасників процесу можуть мати місце на відповідній стадії процесу лише у прямо передбачених цивільним процесуальним законом випадках, зокрема, при правонаступництві, що відповідає приписам ст. 23-24, 43, 49-51, 55 ч. 1, 367, 368 ч. 1 ЦПК України.
Таким чином, по захист своїх порушених прав особа може звернутися до суду не в будь-який спосіб, а в той, що передбачений законом, правомірній вимозі відповідає обов`язок належного відповідача усунути порушення права.
Враховуючи, що районний суд розглянув справу без участі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а ОСОБА_2 була залучена як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, участь яких, як співвідповідачів, у справі є необхідною, а апеляційний суд не має процесуальних повноважень щодо залучення до участі в справі інших осіб як належних відповідачів або співвідповідачів, колегія суддів апеляційного суду позбавлена можливості вирішувати питання про їх права та обов`язки шляхом ухвалення нового рішення.
Доводи апеляційної скарги ТОВ «ГК «Нафтогаз України», які стосуються обґрунтованості позову, доведеності обставин, що підлягають доказуванню, інших обставин по суті спору не підлягають перевірці за наявності процесуальних порушень та не впливають на висновок про необхідність відмови у задоволенні позову. Позов у справі за відсутності належного відповідача не міг бути вирішений по суті відповідно до закону незалежно від того, якими фактичними обставинами та правовими нормами він обґрунтовувався.
Разом з тим, зазначені обставини не перешкоджають позивачу звернутися до суду з позовом до належних відповідачів відповідно до вимог процесуального закону.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ТОВ «ГК «Нафтогаз України» підлягає частковому задоволенню, а рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 23 травня 2024 року зміні з викладенням його мотивувальної частини в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. 367, 374, 376 ч. 1 п. 4, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково.
Рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 23 травня 2024 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуюча: О.Є. Мамонова
Судді: Н.В. Висоцька
О.І. Онищенко
