ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_______________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.09.2024м. ХарківСправа № 922/451/22
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Калантай М.В.
при секретарі судового засідання Почуєвій А.А.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Керівника Немишлянської окружної прокуратури м.Харкова, м.Харків до Харківської міської ради, м.Харків , Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м.Харків , ОСОБА_1 , м.Харків , ОСОБА_2 , смт.Покотилівка Харківської області про визнання незаконним та скасування в частині рішення органу місцевого самоврядування, визнання договору купівлі-продажу недійсним, витребування майназа участю представників:
від прокуратури: Владимирець А.О.
від першого відповідача: Рєзанов А.Б.
від другого відповідача: не з`явився
від третього відповідача: не з`явився
від четвертого відповідача: не з`явився
ВСТАНОВИВ:
Керівник Немишлянської окружної прокуратури м.Харкова (надалі - прокурор) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради (надалі - перший відповідач), Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (надалі - другий відповідач), ОСОБА_1 (надалі - третій відповідач), ОСОБА_2 (надалі - четвертий відповідач), в якому просить:
- визнати незаконним та скасувати п. 8 Додатку до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 21.02.2018 № 1008/18;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 30.07.2018 № 5617-В-С, укладений між Територіальною громадою м. Харкова в особі Харківської міської ради, від імені якої діє Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та Фізичною особою - підприємцем Агафоновим Володимиром Миколайовичем (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Саутенко Н.В. та зареєстрований в реєстрі під № 2623;
- витребувати у ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення 1-го поверху № 16-:-19, загальною площею 69,5 кв.м., в житловому будинку літ. "А-2", що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , скасувавши державну реєстрацію права власності, проведену за рішенням приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Саутенко Н.В. № 43259614 від 28.09.2018, а Харківську міську раду зобов`язати прийняти вищевказані нежитлові приміщення.
На підтвердження позовних вимог прокурор вказує, що Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації спірного нерухомого майна шляхом викупу орендарем. Тобто оскаржуване у даній справі рішення міської ради є незаконним та підлягає скасуванню, а оспорюваний договір купівлі-продажу суперечить вимогам законодавства та має бути визнаний судом недійсним. Враховуючи викладене, спірні нежитлові приміщення незаконно вибули із власності міської територіальної громади. Крім того, 28.09.2018 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу вищевказаних нежитлових приміщень. Відповідно до ст.330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває права власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього. Підставність вимог про витребування майна у добросовісного набувача за таких обставин підтверджується правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 11.02.2015 по справі № 6-1цс15. Таким чином, оскільки спірні нежитлові приміщення вибули з власності територіальної громади поза її волею, останні підлягають витребуванню у ОСОБА_2 на користь останньої.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.07.2022 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.
05 вересня 2022 року від першого відповідача, Харківської міської ради, надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти вимог прокурора заперечив, посилаючись на їх необґрунтованість та просив у задоволенні позову відмовити. Зазначив, що чинне законодавство України не передбачає заборони щодо переважного права орендаря на придбання комунального майна, а отже на такі правовідносини поширюється дія норм, закріплених у ч. 2 ст.777 Цивільного кодексу України та ст. 289 Господарського кодексу України, чим доводиться безпідставність аргументів прокурора, викладених у позовній заяві. При цьому, Харківською міською радою та Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради повністю дотримано спосіб та порядок проведення процедури приватизації спірних нежитлових приміщень. Крім того, позовна вимога про визнання незаконним та скасування п. 8 додатку до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.02.2018 № 1008/18 "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" не призведе до поновлення прав Харківської міської територіальної громади, відновлення володіння, користування, розпорядження нею спірним майном, а отже не є ефективним способом захисту прав. Також, перший відповідач звернув увагу на те, що прокурором не конкретизовано, який саме "суспільний інтерес" (або публічний інтерес, або суспільна потреба, необхідність, ціль, мета тощо) переслідує в даному випадку витребування нежитлових приміщень у добросовісного власника (власників), та чи пропорційне (співрозмірне) таке витребування відповідному конкретному "суспільному інтересу".
Даний відзив прийнято судом та долучено до матеріалів справи.
Також, 05.09.2022 від першого відповідача, Харківської міської ради, надійшла заява про залишення позову без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України.
07 вересня 2022 року від прокурора надійшла відповідь на відзив Харківської міської ради, в якій він виклав свої заперечення проти доводів першого відповідача та наполягав на законності та обґрунтованості позовних вимог. При цьому прокурор послався на те, що Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем, а відповідно, рішення Харківської міської ради від 21.02.2018 №1008/18 в частині відчуження ФОП Агафонову В.М. шляхом викупу вищевказаного об`єкту комунальної власності територіальної громади м. Харкова (нежитлових приміщень) є незаконним та підлягає скасуванню, у зв`язку з порушенням вимог ст. 345 ЦК України, ст.ст. 1, 2, 4, 29, Закону України "Про приватизацію державного майна", ст.ст. 11, 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)". Також прокурор навів заперечення проти посилань першого відповідача на те, що ним було невірно обраний спосіб захисту майнових прав Харківської міської територіальної громади.
Дана відповідь на відзив прийнята судом та долучена до матеріалів справи.
29 вересня 2022 року від Харківської міської ради надійшла заява про зупинення провадження у даній справі до закінчення розгляду судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 925/1133/18.
06 жовтня 2022 року від Харківської міської ради надійшла заява про застосування строку позовної давності, в якій перший відповідач вказує, що прокурором при зверненні з даним позовом було пропущено строк позовної давності, яку слід відраховувати з дати прийняття оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування (21.02.2018) або з дати його оприлюднення на сайті Харківської міської ради (22.02.2018).
07 жовтня 2022 року від прокурора надійшли заперечення на заяву першого відповідача про застосування позовної давності, в якій прокурор зазначив, що строк позовної давності ним не було пропущено, оскільки даний строк слід обчислювати з дати постановлення ухвали слідчого судді про тимчасовий доступ до речей та документів від 06.02.2019 у справі №639/687/19.
Ухвалою від 18.10.2022 призначено підготовче засідання на 09.11.2022.
20 жовтня 2022 року прокурором подано заперечення на заяву першого відповідача про зупинення провадження у справі, в якому прокурор просить відмовити у задоволенні вищевказаної заяви через її необґрунтованість.
Ухвалою від 09.11.2022 зупинено провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №925/1133/18.
Ухвалою від 06.08.2024 поновлено провадження у даній справі та призначено підготовче засідання на 16.08.2024.
У підготовчому засіданні 16.08.2024 судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, судове засідання призначено на 21.08.2024.
21 серпня 2024 року до суду від Харківської міської ради надійшли додаткові пояснення, в яких перший відповідач звернув увагу на наявну судову практику Верховного Суду у спорах, що виникають з подібних спірних правовідносин та просив врахувати її при вирішенні даного спору.
Дані додаткові пояснення прийняті судом та долучені до матеріалів справи.
У судовому засіданні 21.08.2024 судом оголошено перерву до 20.09.2024.
05 вересня 2024 року від прокурора надійшла заява №51-104-4425ВИХ-24 від 03.09.2024 про зміну предмета позову, в якій він на підставі частини 3 статті 46 ГПК України просив вимогу №5 позовної заяви вважати належною у наступній редакції: "Витребувати у ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення 1-го поверху № 16-1-19, загальною площею 69,5 кв.м., в житловому будинку літ. "А-2", що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а Харківську міську раду зобов`язати прийняти вищевказані нежитлові приміщення".
Розглянувши дану заяву прокурора, суд зазначає, що відповідно до приписів частини 3 статті 46 ГПК України позивач (прокурор) має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання.
Проте у даній справі підготовче провадження було закрито 16.08.2024, а справа призначена до судового розгляду по суті на 21.08.2024. У зв`язку з цим, слід визнати помилковим твердження прокурора про те, що станом на момент звернення із вказаною заявою дана справа перебуває на стадії підготовчого провадження.
Отже, подання прокурором заяви про зміну предмета позову 03.09.2024 (відповідно до поштового конверту) суперечить вищевикладеним нормам процесуального законодавства.
Частиною 2 статті 207 ГПК України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.
За таких обставин, оскільки прокурором не наведено поважних причин, з яких він не реалізував своє право на подання заяви №51-104-4425ВИХ-24 від 03.09.2024 про зміну предмета під час підготовчого провадження у даній справі, суд вважає залишити її без розгляду.
10 вересня 2024 року від прокурора надійшли письмові пояснення, в яких він навів заперечення щодо доводів Харківської міської ради, які викладені у її додаткових поясненнях.
Дані письмові пояснення прийняті судом та долучені до матеріалів справи.
Ухвалою від 20.09.2024 розгляд справи відкладено на 27.09.2024, оскільки через технічні проблеми в роботі "Підсистеми відеоконференцзв`язку" Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи у суду була відсутня належна можливість провести судове засідання, призначене на 20.09.2024.
При цьому суд вважає за необхідне зауважити, що відповідно до частини 2 статті 195 ГПК України суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.
Проте, як зазначалося вище, з огляду на технічні проблеми щодо проведення судового засідання, призначеного на 20.09.2024, що є останнім днем вищевказаного строку розгляду справи по суті, а також враховуючи необхідність забезпечити належне повідомлення учасників справи, суд був вимушений вийти за межі даного 30-денного строку.
У судовому засіданні 27.09.2024 прокурор підтримала доводи, викладені в позовній заяві та відповіді на відзив, просила позов задовольнити в повному обсязі.
Представник першого відповідача, Харківської міської ради, у даному судовому засіданні проти вимог позивача заперечив з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву та наданих додаткових поясненнях, просив у задоволенні позову відмовити.
Другий відповідач, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, відзиву на позов не надав, представника в судове засідання не направив, причини неявки суду не повідомив. Про дату, час та місце даного засідання був повідомлений згідно з ч.ч.5, 7 ст.6 ГПК України шляхом направлення ухвали від 20.09.2024 в електронній формі до Електронного кабінету відповідача із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи. Відповідно до п.2 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. У даному випадку судом отримано таке повідомлення 22.09.2024.
Третій та четвертий відповідачі, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , відзивів на позов також не надали, у призначене судове засідання не з`явилися, причини неявки суду не повідомили. Про дату, час і місце засідання були повідомлені належним чином за адресами їх місця проживання.
Пунктом 1 частини 3 статті 202 ГПК України встановлено, що у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання.
Частиною 9 статті 165 ГПК України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників другого, третього та четвертого відповідачів та за наявними у справі матеріалами.
З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.
На підставі договору оренди № 239-Н від 01.10.2000, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківський області, як орендодавцем, та ПП Агафоновим В.М., як орендарем, у останнього в оренді перебували нежитлові приміщення 1-го поверху, загальною площею 70,0 кв.м., в житловому будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
До вищевказаного договору оренди укладено декілька додаткових угод, а саме:
- додаткова угода № 1 від 01.11.2001, додаткова угода № 2 від 18.05.2007, додаткова угода № 3 від 26.01.2010, додаткова угода № 4 від 01.10.2010, що стосувалися зміни порядку та розміру орендної плати та продовжували дію договору оренди № 239-Н від 01.10.2000;
- додатковою угодою № 5 (без дати) передбачено, що на підставі рішення 7 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 18.05.2011 № 298/11 "Про комунальну власність м. Харкова", розпорядження управління комунального майна та приватизації № 1009 від 24.05.2011 "Про внесення змін в договір передачі майна в господарське відання № 1288 від 28.02.2007 з комунальним підприємством "Жилкомсервіс", враховуючи заяву ФО-П Агафонова В.М. вх. № 6788 від 30.04.2013 Орендодавцем по договору оренди № 239-Н від 01.10.2000 вважати з 18.05.2011 Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради;
- додатковою угодою № 6 від 27.09.2012 визначено новий розмір орендної плати;
- у додатковій угоді № 7 від 01.10.2012 договір оренди № 239-Н від 01.10.2000 викладено у новій редакції, де зазначено, що предметом договору є нежитлові приміщення 1-го поверху № 16-:-19, загальною площею 69,5 кв.м. (технічний паспорт КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації", інвентаризаційна справа №58007), що належать до комунальної власності територіальної громади м. Харкова та розташовані у будинку літ. "А-2" за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до п. 3.2 договору оренди № 239-Н від 01.10.2000 у новій редакції орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова та пропорції її розділу, затвердженої рішенням 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 23.12.2011 № 566/11 (далі - Методика).
Згідно з пунктами 4.7, 4.8 договору, орендар має право виключно за письмовою згодою орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, здійснювати поточний ремонт, за свій рахунок провадити капітальний ремонт, реконструкцію при наявності узгодженої проектно-кошторисної документації та дозволу, отриманого відповідно діючого законодавства.
Відповідно до п. 10.1. договору, строк його дії - до 01.10.2015.
Додатковими угодами № 8 від 14.09.2015, № 9 (без дати), № 10 (без дати), №11 від 14.09.2017 строк дії договору оренди № 239-Н від 01.10.2000 продовжено до 01.09.2019.
У подальшому ФОП Агафонов В.М. звернувся з листом до Управління комунального майна та приватизації (вх. № 1452 від 02.02.2016), у якому просив дозволити приватизацію вказаних нежитлових приміщень.
На підставі вказаного звернення Харківською міською радою прийнято відповідне рішення, а саме, в пункті 8 Додатку до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 21.02.2018 № 1008/18 до Переліку об`єктів, які підлягають приватизації (відчуженню) шляхом викупу, включено нежитлові приміщення 1-го поверху № 16-:-19, загальною площею 69,5 кв.м., в житловому будинку літ. "А-2", що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
27 лютого 2018 року ФОП Агафонов В.М. звернувся до Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради з заявою про приватизацію від 27.02.2018 №3603.
На підставі заяви ФОП Агафонов В.М. вх. №3395 від 28.02.2018 Управлінням комунального майна та приватизації Харківської міської ради 28.02.2018 направлено лист №2586 ПФ "Агентство "Схід", як суб`єкту оціночної діяльності, з пропозицією провести оцінку майна, з метою визначення вартості об`єкта для приватизації шляхом викупу.
За результатами проведеної оцінки спірного нежитлового приміщення суб`єктом оціночної діяльності ПФ "Агентство "Схід" складено звіт про майна об`єкта комунальної власності станом на 28.02.2018, відповідно до якого вартість нежитлових приміщень 1-го поверху, загальною площею 69,5 кв.м., в житловому будинку літ. "А-2", що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , складає 127200,00грн. без ПДВ.
Крім того, вищевказані розрахунки, що викладені у звіті ПФ "Агентство "Схід" підтверджено суб`єктом оціночної діяльності в особі оцінювача Пижової Л.Б. в результаті його рецензування.
30 липня 2018 року між Територіальною громадою м.Харкова в особі Харківської міської ради, від імені якої діє Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, як продавцем, та ФОП Агафоновим В.М., як покупцем, укладено договір №5617-В-С купівлі-продажу нежитлових приміщень (надалі - Договір купівлі-продажу), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Саутенко Н.В.. та зареєстрований в реєстрі під №2623, відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати у власність, а покупець зобов`язується прийняти нежитлові приміщення підвалу приміщення 1-го поверху №16-:-19, загальною площею 69,5кв.м., в житловому будинку літ. "А-2", що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , орендовані ФОП Агафоновим В.М. згідно з договором оренди №239-Н від 01.10.2000.
Ці нежитлові приміщення належать продавцю на праві власності. Державну реєстрацію права власності за продавцем проведено в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05.07.2016 Державним реєстратором Департаменту реєстрації Харківської міської ради Хаткевич І.І. відповідно до закону без видачі документа, що посвідчує таке право, номер запису про право власності: 15281961. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 950164163101 (розділ 1 Договору купівлі-продажу).
Згідно з розділом 2 Договору купівлі-продажу оціночна вартість об`єкта приватизації, що відчужується, визначена у відповідності до Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №1891 від 10.12.2003 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25.11.2015 № 1033), зафіксована у висновках оцінювача про вартість об`єкта оцінки, затверджених Управлінням 03.03.2018 і складає 127200,00грн. Згідно з Податковим кодексом України сума податку на додану вартість становить 20 відсотків від вартості нежитлових приміщень і складає 25440,00грн. Разом ціна продажу нежитлових приміщень, вказаних в розділі 1 становить 152640,00грн.
Згідно з пунктом 4.1. розділу 4 Договору купівлі-продажу право власності
Рішенням приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Саутенко Н.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №42592168 від 17.08.2018 зареєстровано право власності за ОСОБА_1 на вищевказані нежитлові приміщення 1-го поверху № 16-:-19, загальною площею 69,5кв.м., у житловому будинку літ. "А-2", що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
В подальшому, 28.09.2018 між ОСОБА_1 , як продавцем, та ОСОБА_2 , як покупцем, укладено договір купівлі-продажу вищевказаних нежитлових приміщень 1-го поверху № 16-:-19, загальною площею 69,5 кв.м., в житловому будинку літ. "А-2", що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Саутенко Н.В. та зареєстрований в реєстрі за № 3537.
Рішенням приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Саутенко Н.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №43250614 від 28.09.2018 зареєстровано право власності на вищевказані нежитлові приміщення за ОСОБА_2 .
Звертаючись за даним позовом, прокурор зазначає, що Харківська міська рада має право прийняти рішення про продаж нерухомого майна, що перебуває у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації, а саме: Управління комунального майна, має укласти відповідний договір купівлі-продажу, як правило, за результатами проведення аукціону або конкурсу (конкурсний продаж). У виключних випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу, а саме у випадку продажу шляхом викупу орендарем об`єктів, які вже перебувають у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна. Досудовим розслідуванням встановлено, що у звіті про оцінку майна, договорі оренди, договорі купівлі-продажу, заявці орендаря з проханням надати дозвіл на приватизацію будь-які відомості про такі поліпшення відсутні. А отже, орендарем до органу приватизації не подавались документи, що містять невід`ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації.
В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації спірного майна шляхом викупу орендарем. Прокурор наполягає на тому, що рішення міської ради є незаконним та підлягає скасуванню у зв`язку з тим, що прийнято з порушенням вимог статті 345 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статей 1, 2, 4, 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", статей 11, 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".
У зв`язку з цим, прокурор у своєму позові просить:
- визнати незаконним та скасувати п. 8 Додатку до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 21.02.2018 № 1008/18;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 30.07.2018 № 5617-В-С, укладений між Територіальною громадою м. Харкова в особі Харківської міської ради, від імені якої діє Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та Фізичною особою - підприємцем Агафоновим Володимиром Миколайовичем (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Саутенко Н.В. та зареєстрований в реєстрі під № 2623;
- витребувати у ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення 1-го поверху № 16-:-19, загальною площею 69,5 кв.м., в житловому будинку літ. "А-2", що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , скасувавши державну реєстрацію права власності, проведену за рішенням приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Саутенко Н.В. № 43259614 від 28.09.2018, а Харківську міську раду зобов`язати прийняти вищевказані нежитлові приміщення.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Оспорюване рішення Харківської міської ради № 1008/18 від 21.02.2018 прийнято на підставі Законів України Про приватизацію державного майна, Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію), "Про особливості приватизації об`єктів незавершеного будівництва", "Про місцеве самоврядування в Україні" та Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 роки, затвердженої рішенням 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.06.2017 № 691/17.
У договорі купівлі-продажу нежитлових приміщень № 5617-В-С від 30.07.2018 також зазначено, що його укладено на підставі рішення 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.06.2017 № 691/17 "Про програму приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 роки" та рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.02.2018 №1008/18 "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова".
Відповідно до п.1.1 Програми, її розроблено відповідно до Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Законів України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та інших законодавчих актів, що регулюють питання власності.
У пунктах 1.2, 2.2 Програми визначено мету, пріоритети та умови приватизації комунального майна територіальної громади міста на 2017-2022 рр., а також її принципи.
Метою приватизації є підвищення ефективності використання майна, створення конкурентного середовища, залучення інвестицій з метою забезпечення соціально-економічного розвитку міста, а також забезпечення надходженні коштів від приватизації до міського бюджету.
До пріоритетів проведення приватизації у 2017-2022 рр. належать досягнення максимальної ефективності приватизації об`єктів, що підлягають приватизації відповідно до Програми.
До основних принципів індивідуальної приватизації відноситься досягнення максимального економічного ефекту від продажу об`єкта приватизації; вибір способу приватизації об`єкта.
Згідно з п.п. 3.3, 3.4 Програми, приватизація об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова здійснюється способами, що визначаються законодавством України і цією Програмою. Викуп застосовується щодо об`єктів комунальної власності, якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено законодавчими та нормативними актами, а також щодо тих, які не продано на аукціоні, за конкурсом.
Відповідно до ч. 2 ст. 345 ЦК України та ч. 1 ст. 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом. Приватизація об`єкта оренди здійснюється відповідно до чинного законодавства.
Статтею 1 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що приватизація проводиться з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів для здійснення структурної перебудови національної економіки.
За приписами ч. ст.3 Закону України "Про приватизацію державного майна", відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.
Порушення встановленого законодавством порядку приватизації або прав покупців є підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу об`єкта приватизації в порядку, передбаченому законодавством України (ч.6 ст.29 Закону України "Про приватизацію державного майна").
Відповідно до ч.1 ст.5-1 Закону України "Про приватизацію державного майна", з метою раціонального та ефективного застосування способів приватизації об`єкти приватизації класифікуються за такими групами: група А - окреме індивідуально визначене майно, у тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких таке майно розташовано.
Частиною 2 ст.5-1 Закону України "Про приватизацію державного майна" визначено, що об`єкти приватизації, що належать до груп А, Д і Ж, є об`єктами малої приватизації.
Викуп об`єктів малої приватизації, за приписами ч.2 ст.16-2 Закону України "Про приватизацію державного майна", здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".
Так, приватизація об`єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу; продажу на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни); продажу за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону (ст.3 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин).
Статтею 4 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" передбачено, що продавцями об`єктів малої приватизації, що перебувають у державній та комунальній власності є, відповідно, органи приватизації, створені місцевими Радами.
Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України "Про приватизацію невеликих, державних підприємств (малу приватизацію)", з моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства здійснюється його підготовка до приватизації. Підготовка об`єкта малої приватизації до продажу здійснюється органами приватизації, які: встановлюють ціну продажу об`єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, або початкову ціну об`єкта на аукціоні, за конкурсом з урахуванням результатів оцінки об`єкта, проведеної відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України.
За рішенням органів приватизації провадиться інвентаризація майна об`єкта малої приватизації в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, та оцінка такого об`єкта відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України. Ціна продажу об`єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, та початкова ціна об`єкта малої приватизації на аукціоні або за конкурсом встановлюється на підставі результатів його оцінки (ст.9 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)").
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", викуп застосовується щодо об`єкті в малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено законодавчими актами. Порядок викупу об`єкта встановлюється Фондом державного майна України.
Згідно з абз.1 ч.1 ст.18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", приватизація об`єктів групи А здійснюється з урахуванням таких особливостей: у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості Майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.
Порядок викупу встановлений Фондом державного майна України та на час виникнення спірних правовідносин діяв Порядок продажу об`єктів малої приватизації шляхом викупу, на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, затверджений Фондом державного майна України від 02.04.2012 № 439 (далі - Порядок № 439).
Згідно з п.8.1 Порядку № 439 викуп об`єктів малої приватизації застосовується відповідно до п.3.3 розділу III та п.7.15 розділу VII цього Порядку щодо об`єктів малої приватизації, які не продані на аукціоні, за конкурсом, а також якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено чинним законодавством України.
Відповідно до п.8.2 Порядку № 439 ціна продажу об`єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, установлюється на підставі результатів його оцінки.
Оцінка майна, яке підлягає приватизації, провадиться відповідно до Методики оцінки майна, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 №1891 (далі - Методика № 1891).
Відповідно до п.69 Методики (у редакції, чинній на час прийняття оспорюваного рішення), вимоги цього розділу поширюються на випадки проведення оцінки об`єктів у матеріальній формі з метою їх приватизації (окреме індивідуально визначене майно, об`єкти незавершеного будівництва, включаючи законсервовані об`єкти, об`єкти соціально-культурного призначення) як об`єктів малої приватизації, застави та інші способи відчуження відповідно до законодавства.
Згідно з п.70 Методики № 1891, для визначення вартості об`єктів нерухомості, що приватизуються відповідно до Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію), у тому числі разом із земельними ділянками, на яких розташовані такі об`єкти, застосовується незалежна оцінка, яка проводиться відповідно до національних стандартів оцінки з урахуванням вимог цієї Методики та Методики оцінки земельних ділянок.
Вибір виду вартості об`єктів малої приватизації регулюється вимогами національних стандартів оцінки з урахуванням особливостей, визначених цією Методикою. При цьому враховуються способи їх продажу, строк корисного використання таких об`єктів, належність їх до спеціалізованого або неспеціалізованого майна. У разі викупу об`єктів малої приватизації може визначатися їх ринкова вартість або спеціальна вартість залежно від наявності передумов їх застосування, визначених Національним стандартом № 1 (п.71 Методики № 1891).
Згідно з абз.6 п.73 Методики № 1891 порядок оцінки орендованого нерухомого майна (майна, що надавалося у концесію), що містить невід`ємні поліпшення, здійснені за час його оренди (концесії), під час приватизації, встановлюється Фондом державного майна. Порядком також визначається процедура ідентифікації невід`ємних поліпшень, здійснених за рахунок коштів орендаря (концесіонера).
Наказом Фонду державного майна України від 27.02.2004 № 377 затверджено Порядок оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід`ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації (далі - Порядок № 377).
Відповідно до п.1.1. Порядку, цей Порядок установлює вимоги до проведення незалежної оцінки орендованого нерухомого майна (крім земельних ділянок), що містить невід`ємні поліпшення (далі - орендоване нерухоме майно), під час приватизації способами, визначеними законодавством, а також процедур ідентифікації невід`ємних поліпшень, здійснених за рахунок коштів орендаря. Порядок застосовується для оцінки орендованого нерухомого майна, що перебуває у державній, комунальній власності або належить Автономній Республіці Крим, щодо якого прийнято рішення про приватизацію та компенсацію орендарю вартості невід`ємних поліпшень, здійснених за рахунок коштів орендаря. Невід`ємними поліпшеннями орендованого майна є здійснені орендарем за час оренди заходи, спрямовані на покращення фізичного (технічного) стану орендованого майна та (або) його споживчих якостей, відокремлення яких призведе до зменшення його ринкової вартості.
За умовами п.2.1. Порядку, ідентифікацією поліпшень орендованого нерухомого майна є встановлення суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання факту відповідності підтверджувальних документів, наданих орендарем, про здійснені ним заходи, спрямовані на покращення фізичного (технічного) стану орендованого нерухомого майна та (або) його споживчих якостей (далі - поліпшення), наявним поліпшенням, які неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди і які здійснені за рахунок коштів орендаря та за згодою орендодавця. Ідентифікуються поліпшення, що здійснені протягом строку дії договору оренди та наявні на дату оцінки.
Відповідно до п.2.2 Порядку, підтверджувальні документи про здійснені орендарем поліпшення, що подаються ним до відповідного органу приватизації, включають:
договір оренди, укладений з дотриманням вимог законодавства; письмову згоду орендодавця на здійснення орендарем поліпшень орендованого нерухомого майна за його кошти;
погоджену орендодавцем проектно-кошторисну документацію на проведення поліпшень, підписані замовником і підрядником акти виконаних будівельних робіт, копії документів, що підтверджують проведені орендарем розрахунки за виконані поліпшення орендованого нерухомого майна, у тому числі придбані матеріали, конструкції тощо;
аудиторський висновок щодо підтвердження фінансування здійснених поліпшень орендованого нерухомого майна за рахунок коштів орендаря. Аудиторський висновок має містити розшифровку періодів освоєння, напрямів та джерел фінансування поліпшень, у тому числі за рахунок коштів орендаря, з посиланням на підтверджувальні документи;
довідку, видану орендарем та завірену аудитором, про суму витрат, понесених орендарем у зв`язку із здійсненням поліпшень, яка віднесена орендарем на збільшення вартості його необоротних активів, у розмірі, який перевищує встановлену законодавством з питань оподаткування частку витрат для включення їх до валових витрат. При визначенні суми зазначених витрат ураховується невідшкодована орендодавцю вартість придатних для подальшого використання будівельних матеріалів, виробів, конструкцій, устаткування, отриманих орендарем під час здійснення поліпшень;
інші документи, необхідні для виконання положень цього Порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, ФОП Агафонов В.М, до органу приватизації, документи, передбачені п.2.2. Порядку оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід`ємні поліпшення, здійснені за час оренди, під час приватизації, не подавав, що в свою чергу свідчить про те, що третій відповідач жодних поліпшень орендованого майна за період перебування об`єкту нерухомого майна у нього в оренді не здійснив.
У Звіті, складеному ПФ "Агентство "Схід" за результатами проведеної оцінки нежитлових приміщень 1-го поверху, загальною площею 69,5 кв.м., в житловому будинку літ. "А-2", що розташований за адресою: м. Харків, вул.Шарикова, 29 станом на 28.02.2018 відсутні будь-які відомості про те, що проводились ремонтні роботи у вказаних нежитлових приміщеннях, у тому числі невід 'ємні поліпшення.
Матеріали приватизаційної справи також не містять документів, що підтверджують факт поліпшення орендарем за рахунок власних коштів орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менше як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди.
Відповідно до приписів ч.5 ст.16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Частиною 5 ст.60 цього Закону визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.
Отже, правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності належать органу місцевого самоврядування, яким у спірних правовідносинах є Харківська міська рада.
При цьому ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Територіальна громада міста Харкова, як власник спірного об`єкта нерухомості, делегує Харківській міській раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.
Тобто воля територіальної громади як власника може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.
Враховуючи викладене, а також те, що жодних поліпшень орендованих третім відповідачем нежитлових приміщень, останнім не проводилось, суд приходить до висновку, що першим відповідачем, в супереч вимог ч.1 ст.18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" в редакції, що діяла на момент виникнення та існування спірних правовідносин, було обрано спосіб приватизації спірних нежитлових приміщень без урахування наведених вище законодавчих обмежень.
В той же час, з огляду на заявлені прокурором вимоги, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Щодо вимоги про визнання незаконним та скасування п. 8 Додатку до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 21.02.2018 № 1008/18.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 11.06.2024 у справі №925/1133/18 зазначила наступне: "Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, тому, що вимога про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду шляхом укладення відповідного договору, є неефективним способом захисту прав особи. Зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням (близькі за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2022 у справі №483/448/20, пункт 9.67; від 05.07.2023 у справі №912/2797/21, пункт 8.13; від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21, пункт 180).
В даному випадку згідно з оскаржуваним п.8 додатку до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.02.2018 № 1008/18 "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" вирішено провести приватизацію (відчуження) нежитлових приміщень 1-го поверху загальною площею 69,5 кв.м в житловому будинку літ. "А-2", розташованому за адресою: м.Харків, вул. Шарикова, 29, шляхом викупу ФОП Агафоновим Володимиром Миколайовичем.
Після прийняття цього рішення (21.02.2018) Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради було здійснено заходи щодо приватизації вищевказаного об`єкту відповідно до чинного законодавства, за результатами чого було укладено відповідний договір купівлі-продажу від 30.07.2018 № 5617-В-С.
Таким чином, рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.02.2018 № 1008/18 "Про відчуження об`єктів комунальної власності І територіальної громади м. Харкова" в частині пункту 8 додатку до цього рішення вичерпало свою дію виконанням шляхом укладення договору купівлі-продажу від 30.07.2018 № 5617-В-С.
Отже відповідна вимога прокурора про визнання незаконним та скасування даного рішення є неефективним (неналежним) способом захисту прав, а тому в її задоволенні слід відмовити.
Щодо вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 30.07.2018 № 5617-В-С, укладеного між Територіальною громадою м.Харкова в особі Харківської міської ради, від імені якої діє Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, та Фізичною особою - підприємцем Агафоновим Володимиром Миколайовичем, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Саутенко Н.В. та зареєстрований в реєстрі під № 2623.
Як зазначалося вище, предметом даного договору є нерухоме майно комунальної форми власності щодо якого Харківською міською радою обрано незаконний спосіб приватизації, що суперечить інтересам держави та територіальної громади, а тому наявні правові підстави для визнання договору купівлі-продажу нежитлових приміщень № 5617-В-С від 30.07.2018 недійсним на підставі ч.1 та ст.203 та ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України.
В той же час, Харківською міською радою у своїх додаткових поясненнях від 20.08.2024 та безпосередньо у судовому засіданні було заявлено про пропуск прокурором строку позовної давності за даною вимогою.
У зв`язку з цим, суд зазначає наступне.
Строк, у межах якого пред`являється позов як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу) Цивільним кодексом України визначено як позовну давність (стаття 256 Цивільного кодексу України).
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України), перебіг якої, відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. Таким чином, протягом часу дії позовної давності особа може розраховувати на примусовий захист свого порушеного права судом, а для визначення моменту виникнення права на позов важливою є також і об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав (такий правовий висновок наведено у постановах Верховного Суду від 31.05.2023 у справі № 908/3168/21, від 14.03.2023 у справі № 922/3013/19, від 12.07.2022 у справі № 1.380.2019.002610, 17.02.2021 у справі № 926/2260/19, від 24.04.2018 у справі № 902/538/14).
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частини 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України).
При застосуванні наведених положень законодавства слід враховувати правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 907/50/16, в якій зазначено, що це правило пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14.03.2023 у справі № 922/1974/19, від 08.02.2023 у справі № 922/3589/21.
Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 Цивільного кодексу України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права (пункт 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 907/50/16).
Позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, про обов`язковість доведення стороною справи тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14.03.2023 у справі № 922/1974/19, від 17.01.2023 у справі № 911/1014/20.
У постанові від 20.06.2018 у справі № 697/2751/14-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що для вирішення питання про дотримання строку звернення до суду за захистом прав, суду слід встановити, коли прокурор дізнався чи міг дізнатися про порушення інтересів держави.
У постанові від 17.10.2018 у справі № 362/44/17 Великою Палатою Верховного Суду наведений висновок було конкретизовано та зазначено, що позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках:
1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах;
2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.
Отже, застосування інституту позовної давності є одним із засобів, який забезпечує дотримання принципу юридичної визначеності, тому, вирішуючи питання про застосування позовної давності, суд має повно з`ясувати усі обставини, пов`язані з фактом обізнаності та об`єктивної можливості особи бути обізнаною щодо порушення її прав та законних інтересів.
Положеннями статті 30 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" визначено, що строк позовної давності для звернення з позовом про відмову в затвердженні протоколу аукціону, визнання недійсними результатів приватизації об`єкта малої приватизації або договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації становить три місяці.
Прокурор у позові зазначає, що про існування спірного договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 30.07.2018 № 5617-В-С йому стало відомо під час здійснення досудового розслідування в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017221080000002, після витребування на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м.Харкова від 06.02.2019 вищевказаних матеріалів приватизаційних справ, у тому числі щодо вказаного об`єкту нерухомого майна.
Отже прокурор мав можливість дізнатися про докази, які свідчать про порушення норм законодавства, починаючи з 06.02.2019, а тому тримісячний строк позовної давності щодо оскарження договору № 5633-В-С для прокуратури сплинув 07.05.2019.
В той же час позов у даній справі подано прокурором 01.02.2022, що підтверджується поштовим конвертом, тобто з пропуском строку позовної давності.
Прокурор заперечує проти застосування строку позовної давності на підставі ст.30 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна", якою передбачено строк позовної давності строком три місяці, посилаючись на ч.2 р.V Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, якою встановлено, що приватизація (продаж) об`єктів, щодо яких рішення про приватизацію було прийнято до набрання чинності цим законом, здійснюється та завершується відповідно до вимог цього закону, крім об`єктів, за якими, зокрема, після завершення процедури продажу відбувається оформлення договору купівлі-продажу.
Тому, на думку прокурора, оскільки приватизація спірного об`єкту шляхом викупу здійснювалась та завершувалась у відповідності до вимог Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", до спірних правовідносин застосовуються загальні строки позовної давності у три роки.
Прокурор наголошує, що ним строк позовної давності в три роки не пропущено з огляду на те, що він не є учасником спірних правовідносин, а зміст оскаржуваного рішення Харківської міської ради безпосередньо не свідчить про наявність порушень прав та інтересів територіальної громади, тому порушене право держави та Харківської міської територіальної громади підлягає захисту в судовому порядку. Порушення, які свідчать про незаконність набуття третім відповідачем нежитлових приміщень, прокурором виявлено лише за результатами опрацювання отриманих у ході досудового розслідування кримінального провадження №42017221080000002 доказів - приватизаційної справи. Таким чином, як зазначає прокурор, необхідні для виявлення порушень норм законодавства документи ним отримано на підставі ухвали слідчого судді від 06.02.2019, та саме з цього часу прокурор здобув докази на підтвердження своєї правової позиції у спорі, а отже набув можливість звернутись з відповідним позовом до суду за захистом порушеного права.
Суд вважає вказані доводи прокурора необґрунтованими, з огляду на таке.
07.03.2018 набрав чинність Закон України "Про приватизацію державного і комунального майна" від 18.01.2018 № 2269-VIII (надалі - Закон №2269-VIII).
У відповідності до пункту 8 розділу V Закону № 2269-VIII з набранням чинності вказаним Законом втратили чинність Закони України "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".
Положеннями пункту 2 розділу V "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2269-VIII передбачено, що приватизація (продаж) об`єктів щодо яких рішення про приватизацію було прийнято до набрання чинності цим Законом, здійснюється та завершується відповідно до вимог цього Закону, крім об`єктів, зокрема, коли після завершення процедури продажу відбувається оформлення договору купівлі-продажу.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 06.06.2023 у справі №922/4169/19 закінчення процедури приватизації шляхом укладення договору купівлі-продажу відповідно до абзацу 3 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" можливо лише в тому випадку, коли органом приватизації здійснено всі дії, спрямовані на проведення підготовки об`єкту до приватизації, в тому числі і визначено ціну продажу. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 у справі № 910/11054/18, від 31.10.2018 у справі № 914/111/18, від 20.11.2019 у справі № 914/411/19.
Отже, завершення приватизації об`єкта комунального майна відбувається з моменту продажу об`єкта нерухомого майна та реєстрації права власності за покупцем і оформлюється наказом відповідного уповноваженого органу приватизації міської ради.
Так, матеріали справи свідчать, що заходи щодо приватизації спірних нежитлових приміщень на підставі рішення Харківської міської ради від 21.02.2018 №1008/18 (пункт 8 Додатку до рішення) здійснювались Управлінням з 07.03.2018 вже у відповідності до положень Закону № 2269-VIII.
Так, завершення процедури приватизації спірних приміщень саме за Законом 2269-VIII підтверджується наступними обставинами та письмовими доказами:
1) ФОП Агафоновим В.М. було подано заяву від 19.03.2018, в якій він підтвердив, що зміст ст.8 Закону № 2269-VIII йому відомий, та сповістив, що він не є особою, щодо якої встановлені обмеження відповідно до цієї статті.
2) Відповідними структурними підрозділами Управління вживалися необхідні для укладання договору купівлі-продажу заходи, за результатами вжитих заходів були складені та долучені до матеріалів приватизаційної справи відповідні документи, а саме:
- службова записка №2130 від 30.07.2018, відповідно до якої договір оренди Xз239-H від 01.10.2000, укладений з ФОП Агафоновим В.М., станом на 30.07.2018 є чинним;
- службова записка №2131 від 30.07.2018, відповідно до якої станом на 17.05.2018 ФОП Агафонов В.М. заборгованості з орендної плати за договором оренди №239-Н від 01.10.2000 не має;
- наказ Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради від 30.07.2018 №325 "Про оформлення договору купівлі-продажу", яким наказано оформити з ФОП Агафоновим В.М. договір купівлі-продажу нежитлових приміщень 1-го поверху № 16-:-19 загальною площею 69,5 кв.м в житловому будинку літ. "А-2", розташованому за адресою: АДРЕСА_1 (наказ виданий на підставі, зокрема, Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", про що безпосередньо зазначено у преамбулі наказу):
- нотаріально посвідчена заява ФОП Агафонова В.М. від 30.07.2018, в якій він підтвердив, що зміст ст. 8 Закону № 2269-VIII йому відомий, та сповістив, що він не є особою, щодо якої встановлені обмеження відповідно до цієї статті;
- службова записка №81 про проведення повного розрахунку за об`єкт приватизації (дата повного розрахунку 02.08.2018) та повного розрахунку по договору оренди (дата повного розрахунку 03.08.2018);
- акт прийому-передачі від 03.08.2018 №5617-В-С (зареєстрований в реєстрі №1214) згідно з договором купівлі-продажу № 5617-В-С від 30.07.2018;
- інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (номер довідки № 135117155 від 21.08.2018) щодо державної реєстрації 13.08.2018 права власності на нежитлові приміщення 1-го поверху № 16-:-19 загальною площею 69,5 кв.м в житловому будинку літ. «А-2», розташованому за адресою: АДРЕСА_1 за ФОП Агафоновим В.М.;
- наказ Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради від 28.08.2018 №392 "Про завершення приватизації нежитлових приміщень загальною площею 69,5 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 ".
3) У договорі купівлі-продажу № 5617-В-С від 30.07.2018 нежитлових приміщень наведено окремі пункти, які накладають на покупця ФОП Агафонова В.М. зобов`язання саме за Законом № 2269-VIII, а саме пункт 5.1.2 та 7.2.
Таким чином, приватизація спірних приміщень хоча і була розпочата до набрання чинності Законом України "Про приватизацію державного і комунального майна", проте процедура продажу завершена не була і завершувалася вже після набрання чинності вказаним Законом 07.03.2018.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що виключення, передбачене абзацом 3 пункту 2 розділу V Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна", не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Крім того, суд зазначає, що пункт 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" передбачає винятки щодо застосування положень законодавства про приватизацію саме стосовно здійснення та завершення самої процедури приватизації об`єктів, та не може застосовуватися до норм цього Закону, якими встановлено строк позовної давності для звернення з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу об`єкта приватизації.
Отже, виключення, передбачене абзацом 3 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, а строк позовної давності для звернення органу прокуратури з позовом про визнання недійсним договору № 5633-В-С становить три місяці.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.06.2023 у справі №922/4169/19.
Враховуючи викладене, а також з огляду на заяву першого відповідача про застосування позовної давності, у задоволенні вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 30.07.2018 № 5617-В-С, укладеного між Територіальною громадою м. Харкова в особі Харківської міської ради, від імені якої діє Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, та Фізичною особою - підприємцем Агафоновим Володимиром Миколайовичем, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Саутенко Н.В. та зареєстрований в реєстрі під № 2623, слід відмовити на підставі частин 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України.
Щодо вимог прокурора про витребування у ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення 1-го поверху № 16-:-19, загальною площею 69,5 кв.м., в житловому будинку літ. "А-2", що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , скасувавши державну реєстрацію права власності, проведену за рішенням приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Саутенко Н.В. №43259614 від 28.09.2018, а Харківську міську раду зобов`язати прийняти вищевказані нежитлові приміщення.
Як зазначалося вище, 28.09.2018 між ОСОБА_1 , як продавцем, та ОСОБА_2 , як покупцем, укладено договір купівлі-продажу вищевказаних нежитлових приміщень 1-го поверху № 16-:-19, загальною площею 69,5 кв.м., в житловому будинку літ. "А-2", що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Саутенко Н.В. та зареєстрований в реєстрі за № 3537.
Рішенням приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Саутенко Н.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №43250614 від 28.09.2018 зареєстровано право власності на вищевказані нежитлові приміщення за ОСОБА_2 .
Між тим, вищевказана позовна вимог прокурора про витребування у ОСОБА_2 нежитлових приміщень фактично є похідною та, відповідно, не підлягає задоволенню через відмову в задоволенні позову в частині визнання недійсними оспорюваних рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.02.2018 за №1008/18 та договору купівлі-продажу № 5617-В-С від 30.07.2018.
Крім того, не є належним способом захисту права або інтересу позивача (прокурора) вимога про скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, оскільки воно вичерпує свою дію в момент цієї реєстрації. Такий правовий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 04.09.2018 у справі №915/127/18 (пункт 5.17), від 29.05.2019 у справі №367/2022/15-ц (пункт 74), від 05.10.2022 у справі №922/1830/19 (пункт 8.1).
Підсумовуючи викладене у задоволенні позову прокурора у даній справі слід відмовити у повному обсязі.
Щодо доводів першого відповідача про необхідність залишення позову без розгляду суд вважає за необхідне зазначити наступне.
З урахуванням обставин цієї справи, прокурором визначено відповідачами Харківську міську раду та Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, які розпорядилися спірним майном в порушення, як вказує прокурор, вимог законодавства про приватизацію, а отже прокурор мав право звернутися до суду для захисту відповідних публічних інтересів територіальної громади.
При цьому, встановлена Законом України "Про прокуратуру" умова про необхідність звернення прокурора до компетентного органу перед пред`явленням позову, спрямована на те, аби прокурор надав органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18). За позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.
Тобто, визначений частиною четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" обов`язок прокурора перед зверненням з позовом звернутись спершу до компетентного органу стосується звернення до органу, який надалі набуде статусу позивача. У цій статті не йдеться про досудове врегулювання спору і, відповідно, вона не покладає на прокурора обов`язок вживати заходів з такого врегулювання шляхом досудового звернення до суб`єкта, якого прокурор вважає порушником інтересів держави і до якого як до відповідача буде звернений позов.
Іншими словами, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, пункти 26, 27; від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, пункти 57, 58; від 28.09.2022 у справі №483/448/20, пункт 7.18; від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц, пункт 8.18).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.06.2024 у справі №925/1133/18 дійшла таких висновків:
1) прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо: орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси; орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави;
2) прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо: - відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; - орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави
Відтак, суд не вбачає підстав для залишення позову без розгляду за заявою першого відповідача.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на прокуратуру.
Керуючись статтями 129, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Скасувати заходи забезпечення позову, які були вжиті відповідно до ухвали Господарського суду Харківської області від 07.02.2022 у справі №922/451/22.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено "07" жовтня 2024 р.
Суддя М.В. Калантай
