Єдиний державний реєстр судових рішень
УХВАЛА
07 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 320/8669/23
адміністративне провадження № К/990/32977/24
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Бевзенка В. М. (далі - Суд), перевіривши касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Перестрахувальне товариство "Європоліс" на рішення Київського окружного адміністративного суду від 05.03.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.07.2024 у справі № 320/8669/23 за позовом Приватного акціонерного товариства «Перестрахувальне товариство «Європоліс» до Національного банку України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В:
У березні 2023 року Приватне акціонерне товариство «Перестрахувальне товариство «Європоліс» (далі - позивач, ПрАТ "ПТ "Європоліс") звернулося в Київський окружний адміністративний суд з позовом до Національного банку України (далі- відповідач, НБУ), в якому просило:
- визнати протиправним та скасування рішення від 14.11.2022 №541-рш «Про застосування до ПрАТ "ПТ "Європоліс"заходу впливу у вигляді відкликання (анулювання) ліцензії на провадження діяльності з надання фінансових послуг» з моменту його прийняття;
- визнати протиправним та скасування рішення від 25.11.2022 №21/1609-рк «Про виключення ПрАТ "ПТ "Європоліс" з Державного реєстру фінансових установ" з моменту його прийняття;
- зобов`язати вчинити всі необхідні дії щодо відновлення функціонування ПрАТ "ПТ "Європоліс"як фінансової установи - в обсязі та стані, який існував до прийняття рішення НБУ від 14.11.2022 №541-рш «Про застосування до ПрАТ "ПТ "Європоліс" заходу впливу у вигляді відкликання (анулювання) ліцензії на провадження діяльності з надання фінансових послуг» та рішення від 25.11.2022 №21/1609-рк «Про виключення ПрАТ "ПТ "Європоліс" з Державного реєстру фінансових установ", в тому числі, але не виключно:
- поновлення дії ліцензій на провадження діяльності з надання фінансових послуг;
- внесення до Державного реєстру фінансових установ інформацію щодо поновлення ліцензій на провадження діяльності з надання фінансових послуг;
- включення ПрАТ "ПТ "Європоліс" до Державного реєстру фінансових установ;
- внесення до Державного реєстру фінансових установ інформації про включення ПрАТ "ПТ "Європоліс" до Державного реєстру фінансових установ;
розміщення інформації про прийняте рішення на сторінці офіційного Інтернет-представництва НБУ тощо.
Ухвалою від 06.04.2023 Київський окружний адміністративний суд вирішив розгляд цієї справи проводити в порядку загального позовного провадження.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 05.03.2024, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.07.2024, у задоволенні позову відмовлено.
26.08.2024 через підсистему «Електронний суд» до Суду надійшла касаційна скарга ПрАТ "ПТ "Європоліс" на рішення Київського окружного адміністративного суду від 05.03.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.07.2024 у справі № 320/8669/23.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.08.2024 для розгляду цієї касаційної скарги визначено колегію суддів у складі: судді-доповідача - Радишевської О.Р., суддів: Соколова В.М., Смоковича М.І.
Ухвалою Верховного Суду від 23.09.2024 вирішено: задовольнити заяви про самовідвід суддів Радишевської О.Р., Соколова В.М., Смоковича М.І.; відвести суддів Радишевську О.Р., Соколова В.М., Смоковича М.І. від участі у розгляді справи №320/8669/23; матеріали адміністративної справи №320/8669/23 передати до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення складу суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, Положенням про автоматизовану систему документообігу суду та Тимчасовими засадами використання автоматизованої системи документообігу суду, та визначення складу суду у Верховному Суді.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.09.2024 для розгляду цієї касаційної скарги визначено колегію суддів у складі: судді-доповідача - Бевзенка В.М.., суддів: Берназюка Я.О., Чиркіна С.М.
У поданій касаційній скарзі позивач з посиланням на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, Суд виходить із такого.
Відповідно до частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», яким внесено зміни до КАС України, що передбачають нові підстави для касаційного оскарження.
За правилами частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається, в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Враховуючи положення процесуального закону необхідно зазначити, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
Водночас частина третя статті 334 КАС України визначає, що в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, зокрема, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.
Згідно з приписами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Наведені положення процесуального закону дають підстави вважати, що суд касаційної інстанції може відкрити касаційне провадження виключно у випадках, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, зазначених скаржником у касаційній скарзі. При цьому мотиви особи, що подає касаційну скаргу, щодо незгоди з судовим рішенням мають бути викладені з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при формуванні відповідного висновку.
Скаржник, на виконання вимог статті 330 КАС України, як підставу для касаційного оскарження рішень судів першої і апеляційної інстанцій та для прийняття Верховним Судом до розгляду касаційної скарги зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України (якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку) та пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України (якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) .
В частині обґрунтування підстав касаційного оскарження визначеного пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України скарга містить посилання на те, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду від 25.06.2021 у справі № 640/10798/19 та від 28.02.2023 у справі № 640/9004/20
Щодо зазначених посилань необхідно зазначити таке.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України в касаційній скарзі зазначається норма права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд апеляційної інстанції застосував в оскаржуваному судовому рішенні; висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні; висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду із зазначенням дати її прийняття та номеру справи; обґрунтування подібності правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.
Підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови.
Проте, скаржник не вказав конкретної норми права, яку на його думку, застосовано судом апеляційної інстанції всупереч висновкам Верховного Суду щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, не зазначив, який безпосередньо висновок Верховного Суду не було враховано судом апеляційної інстанції при вирішенні спору у цій справі.
Варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Суд звертає увагу скаржника, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
Зазначені позивачем обґрунтування необхідності касаційного перегляду з підстави, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, зводяться до вибіркового цитування вищевказаних рішень Верховного Суду, що не є належним обґрунтуванням підстав касаційного оскарження у розумінні приписів статті 328 КАС України.
Отже, Суд відхиляє посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Наступною підставою касаційного оскарження скаржник зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
В частині обґрунтування підстав касаційного оскарження визначеного пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо визначення поняття ризикова діяльність, ознаки ризикової діяльності, наявність доведення факту реальної загрози, який повинен ґрунтуватись на доказах
Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник повинен вказати: 1) норми матеріального права, які неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Аналізуючи зміст касаційної скарги, Судом установлено, що заявником викладено суть спору у вказаній справі, обставини справи та фактично висловлено незгоду із прийнятими рішеннями судами попередніх інстанцій.
Проте, заявник, посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та стверджуючи про відсутність правового висновку Верховного Суду, не конкретизує, який, на його думку, правовий висновок повинен бути висловлений у цій справі та який, одночасно, відсутній у рішеннях Верховного Суду та як відповідні норми права необхідно застосовувати, на думку, скаржника, а також не обґрунтував необхідність такого висновку у взаємозв`язку з посиланням на обставини справи.
Суд звертає увагу на те, що саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Також, слід зауважити, що правові висновки Верховний Суд формулює лише щодо конкретно визначених правовідносин, а не висновок, який на думку скаржника буде підставою для відкриття касаційного провадження.
Верховний Суд звертає увагу, що на стадії відкриття касаційного провадження, касаційний суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження.
З огляду на викладене, Суд вважає необґрунтованим посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження
Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній належним чином не зазначені та не обґрунтовані підстави для касаційного оскарження рішення Київського окружного адміністративного суду від 05.03.2024 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.07.2024 у справі № 320/8669/23, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Решта доводів касаційної скарги щодо наявності підстав касаційного оскарження наведено без взаємозв`язку із підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині четвертій статті 328 КАС України та зводяться до власного тлумачення норм матеріального права, переоцінки доказів, що виключає можливість їх перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
Повернення Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.
Керуючись статтями 328, 330, 332, 355, 359 КАС України, Суд,
У Х В А Л И В:
Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Перестрахувальне товариство "Європоліс" на рішення Київського окружного адміністративного суду від 05.03.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.07.2024 у справі № 320/8669/23 за позовом Приватного акціонерного товариства «Перестрахувальне товариство «Європоліс» до Національного банку України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії- повернути скаржнику.
Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи, у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною і не оскаржується.
СуддяВ. М. Бевзенко
