Єдиний державний реєстр судових рішень
ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/8511/23 Суддя (судді) першої інстанції: Войтович І.І.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 вересня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ключковича В.Ю.,
суддів Беспалова О.О.,
Грибан І.О.,
за участю
секретаря судового засідання Кузьмука Б.І.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача Міронової Г.М.,
представника відповідача Ткачук Я.О.,
представника третьої особи Глущенко Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Кабінету Міністрів України та Міністерства соціальної політики України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Міністерство соціальної політики України про визнання дій протиправними та нечинними пунктів постанови, зобов`язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Кабінету Міністрів України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Міністерство соціальної політики України, в якому просив суд:
визнати протиправним та нечинним визначене в пункті 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» від 24.02.2023 № 168 посилання на обмеження розміру збільшення пенсії максимальним розміром пенсії, визначеного законом;
визнати протиправним та нечинним абзац 2 пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» від 24.02.2023 № 168, а саме що розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами 1-7 цієї постанови, не може перевищувати 1500 гривень;
зобов`язати Кабінет Міністрів України викласти пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» від 24.02.2023 № 168 наступним чином: Установити, що з 1 березня 2023 р. розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р. № 118 Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році (Офіційний вісник України, 2022 р., № 18, ст. 968) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2022 р. включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень передбачених пунктом 10 цієї постанови без обмеження максимальним розміром пенсії, встановленим законом;
зобов`язати Кабінет Міністрів України невідкладно після набрання рішенням суду законної сили опублікувати резолютивну частину рішення суду про визнання нормативно-правого акта протиправним та нечинним в окремій його частині у виданні, в якому було офіційно оприлюднено нормативно-правовий акт.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 09.01.2024 позов задоволено частково:
визнано протиправним та нечинним в абзаці першому пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 р. № 168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" застосування обмеження максимального розміру пенсії, визначеного законом;
визнано протиправним та нечинним абзац 2 пункту 10 Постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 р. № 168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" щодо визначення розміру збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами 1-7 цієї постанови, який не може перевищувати 1500 гривень;
в решті позовних вимог - відмовлено;
стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Кабінету Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, б. 12/2) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 438,04 грн. (чотириста тридцять вісім гривень 04 коп.).
Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, в якій просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 09.01.2024 та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Відповідач вказує щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, а саме положень пункту 8 «Прикінцевих перехідних положень» Закону України «Про Державний бюджет на 2023 рік», в поєднанні з статтею 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV та статей 63, 64 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII.
Так, відповідно до ч. 4 ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірам передбачених Кабінетом Міністрів України.
Крім того, пунктом 3 Розділу «Прикінцеві перехідні положення» Закону України «Про Державний бюджет на 2023 рік» від 03.11.2022 № 2710-IX на 2023 рік було зупинено дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII.
Водночас,пунктом 8 розділу «Прикінцеві перехідні положення» Закону України «Про Державний бюджет на 2023 рік» від 03.11.2022 № 2710-IX встановлено, зокрема, що у 2023 році частина 2 статті 42 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII застосовується у порядку, на умовах та у строки, що визначені Кабінетом Міністрів України.
Відповідач звертає увагу колегії суддів, що станом на момент прийняття постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» від 24.02.2023 № 168, законодавчі норми, на підставі яких її було прийнято чинними, а рішенням Конституційного Суду України стосовно визнання неконституційними окремих положень визначено строк втрати чинності відповідних положень через 6 місяців після його прийняття.
На думку відповідчаа, приймаючи оскаржуване рішення, судом першої інстанції не було враховано вказані обставини, так само як і фактичні передумови прийняття постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» від 24.02.2023 № 168, які мають бути враховані задля оцінки обґрунтованості іі прийняття.
Так, показник зростання споживчих цін у 2022 році становить 26,60 %.
Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховується для обчислення пенсії, за 2019-2021 роки становить 10 846,37 грн, за 2020-2022 роки - 12 236,71 грн.
Відповідно, показник зростання середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення, становитиме 12,82 %.
Таким чином, показник зростання заробітної плати, із застосуванням якого здійснюватиметься перерахунок пенсій, відповідно, становитиме 19,71 % (26,60%+12,82%)/2).
Відповідач вказує, що за рішенням Уряду у 2019-2022 роках запропоновано низку програм щодо призначення доплати до пенсій окремим категоріям пенсіонерів, зокрема пенсіонерам, які одержують пенсії призначені відповідно до Закону, за наявності тривалого страхового стажу (30/35 років, відповідно для жінок і для чоловіків), особам з інвалідністю І групи, пенсіонерам, розмір підвищення пенсії яких після проведення індексації не досягає 100 гривень.
Відповідач зауважує, що з урахуванням того, що в умовах дії воєнного стану видатки на першу чергу спрямовувалися на національну безпеку та оборону та на здійснення заходів правового режиму воєнного стану, проект акта розроблено в першу чергу з метою забезпечення у 2023 році збільшення мінімальним виплат найбільш вразливим категоріям пенсіонерівд а також проведення індексації пенсій. Отже, оскільки у рівень підвищення для пенсій призначених у 2020 - 2022 роках у розмірах 100 гривень, то розмір збільшення не може перевищувати 1500 гривень (з урахуванням першочергового спрямування видатків на національну безпеку та оборону та на здійснення заходів правового режиму воєнного стану).
На думку відповідача, що поза увагою суду першої інстанції залишено доводи Кабінету Міністрів України про те, що пунктом 3 розділу «Прикінцеві перехідні положення» Закону України «Про Державний бюджет на 2023 рік» від 03.11.2022 № 2710-IX на 2023 рік зупинено дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII, а пунктом 8 вказаного Закону, визначено, що частина 2 статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV застосовується у порядку, на умовах та у строки, що визначені Кабінетом Міністрів України.
Відповідач вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано положення статей 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV та статей 63, 64 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII, якими чітко визначено повноваження Кабінету Міністрів України, зокрема, щодо встановлення розміру індексації пенсійних і страхових виплат, що повністю спростовує висновки суду першої інстації про відсутність в Уряду таких повноважень, а відтак є незаконним та необгрунтованим.
Відповідач наголошує, що «пенсія» та «індексація» є різними поняттями. Пенсія це грошова виплата, в той час як індексація - це доплата до грошових доходів населення, в томі числі пенсії. Натомість, суд першої інстанції, приймаючи рішення у справі, не розмежував ці поняття та основним чином предметом розгляду ставив саме розмір пенсії позивача, в той час як абз. 2 п. 10 постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» від 24.02.2023 № 168 визначає обмеження щодо максимального розміру індексації.
Відповідач звертає увагу, що положення п. 10 постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» від 24.02.2023 № 168 поширюється на визначене постановою коло осіб, а саме: на отримувачів пенсій не лише за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII, а й на отримувачів пенсій, призначених за Законами України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, «Про державну службу», від 10.12.2015 № 889-VIII, «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 № 2493-III, «Про статус народного депутата України» від 17.11.1992 № 2790-XII, «Про наукову і науково-технічну діяльність» від 26.11.2015 № 848-VIII.
На думку відповідача, за таких обставин суд першої інстанції порушив норми матеріального права, оскільки скасування пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» від 24.02.2023 № 168 вплинуло на інтереси інших суб`єктів, які не заявляли про підтримання позовних вимог.
Також, на переконання Кабінету Міністрів України порушення норм процесуального права судом першої інстанції полягає у тому, що судом першої інстанції було встановлено наявність протиправної бездіяльності Уряду на підставі доказів та обставин справи котрі свідчать про протилежне, а саме про відсутність протиправної бездіяльності Уряду України.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, третя особа подала апеляційну скаргу, з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, в якій просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 09.01.2024 та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
На думку третьої особи, твердження суду першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення, що саме пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» від 24.02.2023 № 168 було обмежено розмір пенсії, є хибним, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 12.10.2022 № 7-р(ІІ)/2022 у справі № 3-102/2021 (121/21, 415/21) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VI, якими встановлено обмеження пенсії максимальним розміром десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, або 20 270 грн станом на дату прийняття рішення суду, а саме пенсій, призначених за нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII. Рішення № 7-р(ІІ)/2022 обґрунтоване тим, що таке обмеження пенсій не забезпечує високого рівня для громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року.
Таким чином, на час прийняття постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» від 24.02.2023 № 168 діяли норми щодо обмеження пенсій, призначених за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII, максимальним розміром.
Отже, на переконання відповідача, ухвалюючи оскаржуване рішення, суд не врахував тієї обставини, що на час прийняття оскаржуваної постанови діяли законодавчі обмеження розміру пенсії, які визначені в статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VI, внаслідок чого суд першої інстанції дійшов невірного висновку, що саме пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» від 24.02.2023 № 168 було обмежено розмір пенсії.
Щодо визнання протиправним та нечинним абзацу 2 пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» від 24.02.2023 № 168 третя особа зазначає наступне.
Так, механізм індексації грошових доходів здійснюється у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення (частина 6 статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII). Тобто базою для збільшення є не весь отриманий дохід (зарплата, стипендії тощо), а лише частина доходу у межах прожиткового доходу.
Третя особа наголошує, що що „пенсія" та „індексація" є різними поняттями. Пенсія - це грошова виплата, в той час як індексація - це доплата до грошових доходів населення, зокрема пенсії. Натомість, суд першої інстанції, приймаючи рішення у справі, не розмежував ці поняття та основним чином предметом розгляду ставив саме розмір пенсії позивача, тоді як абзац 3 пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» від 24.02.2023 № 168 визначає обмеження щодо максимального розміру індексації.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» від 24.02.2023 № 168 встановлено обмеження саме на суму індексації, яка визначається шляхом множення розміру пенсії на індекс інфляції 1,197, визначеної в пункті 1 цієї постанови.
Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення (абзац 2 частини 2 статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV). Розрахований в такий спосіб (50%/50%) коефіцієнт є мінімальним розміром збільшення.
У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення (абзац 3 частини 2 статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV).
Розмір та порядок такого збільшення визначаються в межах бюджету Пенсійного Фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення (50%/50%), визначеного абзацом другим цієї частини (абзац 4 частини 2 статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV).
Третя особа вважає, що поза увагою суду першої інстанції залишено доводи про те, що пунктом 3 розділу „Прикінцеві перехідні положення" Закону України «Про Державний бюджет на 2023 рік» від 03.11.2022 № 2710-IX на 2023 рік зупинено дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII, а пунктом 8 розділу „Прикінцеві перехідні положення" вказаного Закону визначено, що частина 2 статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV застосовується у порядку, на умовах та у строки, що визначені Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, на переконання третьої особи, Постанова Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» від 24.02.2023 № 168 прийнята у спосіб та в межах повноважень, передбаченими законами України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 № 2017-III, „Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV, „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-XII, „Про Державний бюджет на 2023 рік" від 03.11.2022 № 2710-IX та Бюджетним кодексом України.
Також, третя особа вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не було розмежовано поняття "перерахунок пенсії у зв`язку із збільшенням грошового забезпечення''' та "перерахунок раніше призначених пенсій у зв 'язку з її індексацією" (що в свою чергу регулюються різними статтями Закону України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-XII) та, відповідно, помилково здійснено посилання на висновки Верховного Суду в рішенні у справі № 826/3858/18.
Так, в Законі України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-XII є дві взаємовиключні підстави для здійснення перерахунку пенсії:
у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-XII;
в разі якщо не було здійснено перерахунок раніше призначеної пенсії згідно частиною 4 статті 63 Закону України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-XII, для забезпечення їх індексації проводиться перерахунок пенсій у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відтак, третя особа вважає, що судом першої інстанції помилково застосовано висновки, визначені рішенням Верховного Суду у справі № 826/3858/18, які стосуються процедури перерахунку раніше призначених пенсій військовослужбовцям (стаття 63 Закону України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-XII), як підставу для нібито порушення процедури індексації пенсій, яка визначена викладеними вище законами.
Більш того, у даному контексті (застосування позиції Верховного Суду у справі № 826/3858/18) у рішенні взагалі не було надано належну оцінку положенням пункту 8 розділу „Прикінцеві положення" Закону України „Про Державний бюджет на 2023 рік" від 03.11.2022 № 2710-IX, у яких чітко зазначається, що (серед іншого) частина 2 статті 22 (яка визначає порядок індексації мінімальних пенсій по інвалідності), стаття 64 (індексація пенсій) Закону України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-XII (які стосуються саме предмету позову) застосовуються саме у порядку, на умовах та у строки, що визначені Кабінетом Міністрів України.
Так, основним обґрунтуванням суду щодо скасування абзацу 2 пункту 10 Постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» від 24.02.2023 № 168 було посилання на порушення Закону України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-XII щодо недопустимості обмеження розміру пенсії військовослужбовцям, виходячи із суб`єктивного складу адміністративного позову, посилаючись на статус військовослужбовця, оскільки позивач є особою, якій призначено пенсію за нормами Закону України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-XII.
Третя особа звертає увагу на те, що положення пункту 10 Постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» від 24.02.2023 № 168 поширюються на визначене постановою коло осіб, а саме: на отримувачів пенсій не лише за Законом України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-XII, а й на отримувачів пенсій, призначених за Законами України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, «Про державну службу», від 10.12.2015 № 889-VIII, «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 № 2493-III, «Про статус народного депутата України» від 17.11.1992 № 2790-XII, «Про наукову і науково-технічну діяльність» від 26.11.2015 № 848-VIII.
Отже, за таких обставин суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, не врахував баланс між приватним і суспільним інтересом, оскільки в умовах воєнного стану проведення індексації без обмежень для одних пенсіонерів призведе до неможливості проведення індексації для інших пенсіонерів через нестачу фінансового ресурсу, оскільки скасування пункту 10 Постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» від 24.02.2023 № 168 впливає на права інших осіб, які не заявляли про підтримання позовних вимог.
Третя особа підкреслює, що завдяки прийняттю оскаржуваної постанови, держава здійснила індексацію пенсій 9,8 млн пенсіонерів та провела виплату пенсій без затримок і в повному обсязі, з урахуванням фінансового ресурсу держави.
Передумовою прийняття оскаржуваної Постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» від 24.02.2023 № 168 було забезпечення покриття дефіциту Пенсійного фонду України, а також проведення індексації для осіб, які потребують соціального захисту, що надало можливість проведення індексації пенсій всім пенсіонерам та підвищення соціальних виплат для найбільш вразливих категорій осіб за рахунок індексації, в умовах повномасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України.
Третя особа вказує, що у висновку Міністерства фінансів України до проекту постанови Кабінету Міністрів України „Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" зазначено, що видатки на реалізацію акта становитимуть 80,4 млрд грн у 2023 році. Тобто, це сума, яку держава може використати для забезпечення проведення індексації та збільшення мінімальних виплат найбільш вразливих категорій пенсіонерів у 2023 році (з урахуванням того, що в умовах дії воєнного стану видатки в першу чергу спрямовувалися на потреби національної безпеки і оборони та на здійснення заходів правового режиму воєнного стану), та яку необхідно було розподілити між 10,5 млн людей, дотримуючись вимог справедливості та недискримінації.
Згідно інформації Пенсійного фонду України щодо проведеної індексації пенсій на коефіцієнт збільшення 1,197 проіндексовано пенсії, призначені відповідно до законів України:
«Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV - 9,0 млн пенсіонерів, середній розмір підвищення 587,41 грн;
«Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII - 0,1 млн пенсіонерів, середній розмір підвищення 998,54 грн;
«Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII - 0,5 млн пенсіонерів середній розмір підвищення 1 073,56 грн.
Тобто, навіть враховуючи обмеження, встановлені пунктом 10 Постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» від 24.02.2023 № 168 розмір індексації для військовослужбовців був більшим у порівнянні з розміром індексації інших категорій пенсіонерів.
Третя особа вказує, що завдяки встановленню обмеження граничного розміру збільшення в сумі 1 500 грн, Державному бюджету України на 2023 рік вдалось профінансувати видатки в межах наявного фінансового ресурсу, з урахуванням трансферту з державного бюджету до Пенсійного Фонду України в обсязі 272 млрд грн. У разі якщо Кабінет Міністрів України, визначаючи рівень збільшення для пенсій, не встановив максимального розміру збільшення, то навантаження на бюджет Пенсійного фонду України збільшилось би на загальну суму 7 637,3 млн грн, що не було б забезпечено фінансовим ресурсом і, відповідно, не могло б бути профінансовано.
Виходячи з вищенаведеної інформації, на думку третьої особи, суд першої інстанції дійшов хибного висновку щодос задоволення позовних вимог, бо обмеження максимального розміру та встановленням обмеження до розміру суми збільшення у розмірі 1 500 грн не є обмеженням загального розміру пенсії, оскільки індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг, а відтак не є частиною загального розміру пенсії.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2024 колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі судді-доповідача Василенка Я.М. та суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В., відкрила апеляційне провадження за апеляційними скаргами Кабінету Міністрів України та Міністерства соціальної політики України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 09.01.2024 та призначено їх до розгляду на 22.05.2024 у відкрите судове засідання.
04.05.2024 до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив на апеляційні скарги, в яких позивач просить відмовити в задоволенні таких та залишити без змін оскаржуване рішення суду першої інстанції.
Щодо апеляційної скарги Кабінету Міністрів України позивач зазначає наступне.
Так, відповідач, як на підставу неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, послався на ч. 3 ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII, процитувавши з неї такі слова: «Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку... на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.». Тобто, відповідач, намагається впевнити суд апеляційної інстанції в тому, що слова "...на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України" належать саме до компетенції Кабінету Міністрів України - встановлювати розмір пенсії, складовою часткою якої є і сума індексації.
Однак, на думку позивача, це посилання є хибним з огляду на те, що за смисловою конструкцією ці слова належать безпосередньо до грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, підвищення якого дійсно визначає Кабінет Міністрів України.
Позивач звертає увагу, що жодним нормативним актом законодавець не надав права Кабінету Міністрів України встановлювати розмір пенсії, яка призначається на підставах, передбачених законодавством, бо чинники, з яких обраховується пенсія, в кожному випадку індивідуальні. Також відповідачу не надано право встановлювати розмір індексації, а тільки обчислення індексу споживчих цін у відповідності до ст. 3 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII.
Щодо посилання відповідача на окремі норми Закону України „Про Державний бюджет на 2023 рік" від 03.11.2022 № 2710-IX позивач вказує наступне.
Питання правової відповідності Конституції України Закону України "Про Державний бюджет" було занотовано в рішенні Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 у справі № 1-28/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), а саме:
"5.4. Конституція України у статті 92 визначила сфери, зокрема бюджетну, які мають врегульовуватися виключно законом. Закон про Держбюджет є основним фінансовим документом держави. Через своє спеціальне призначення цей закон не повинен регулювати відносини в інших сферах суспільного життя.
Конституція України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів.
Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об`єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.
У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.
7.1. Тлумачення словосполучення "звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина", що міститься в частині третій статті 22 Конституції України, Конституційний Суд України дав у Рішенні від 22 вересня 2005 року № 5- рп/2005 (справа про постійне користування земельними ділянками), згідно з яким "конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (частина друга), при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя). Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними".
При цьому Конституційний Суд України зазначив, що загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена" (абзац 4 підпункту 5.2 пункту 5 мотивувальної частини).
Отже, визнання Законом правових актів такими, що втратили чинність, зупинення їх дії, внесення до них змін і доповнень стосовно закріплених в них прав і свобод людини і громадянина Конституційний Суд України вважає скасуванням або обмеженням цих прав і свобод".
Позивач наголошує, що з часу прийняття цього рішення Конституція України в цій частині не зазнала змін, як і правова позиція Конституційного Суду України з цього питання, вона залишається усталеною і дотепер. Тому посилання відповідача на п. 8 розділу "Прикінцеві положення" Закону України „Про Державний бюджет на 2023 рік" від 03.11.2022 № 2710-IX, на думку позивача, є хибним, оскільки внесення змін до інших законів (в тому числі в Закони України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII) саме Законом України „Про Державний бюджет на 2023 рік" від 03.11.2022 № 2710-IX є таким, що порушує п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України.
Позивач вказує, що Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19). Верховний Суд від такої правової позиції на сьогодення не відступав.
Також, відповідач просить врахувати п. 3 розділу "Прикінцеві положення" Закону України „Про Державний бюджет на 2023 рік" від 03.11.2022 № 2710-IX, яким зупинено на 2023 рік дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII, втім, залишаючи поза увагою ту обставину, що ці дві норми - п. 3 і п. 8 Закону України „Про Державний бюджет на 2023 рік" від 03.11.2022 № 2710-IX є взаємовиключними і за умови, що законом про Державний бюджет не можна зупиняти дію інших законів і надавати Кабінету Міністрів України права визначати чинники щодо закону, дія якого на час застосування припинена.
Одним з доводів апеляційної скарги відповідача є посилання на рішення Конституційного Суду від 12.10.2022 № 7-рп(П) 2022 у справі № 3-102/2021 (231/21, 415/21) і зауваження про те, що це рішення набирає чинності з квітня 2023 року. Втім, на думку позивача, вказане рішення не можна вважати таким, що свідчить на користь відповідача, бо питання обмеження виплати пенсії за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII вже було вирішено.
Так, Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII.
Тому, на переконання позивача, Рішення Конституційного Суду від 12.10.2022 № 7-рп(П) 2022 вирішальної ролі у спірній справі вже не відіграє. Конституційний Суд України також зазначав, що обмеження пенсії встановленням максимального розміру та зупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII, порушують суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, зазначених у частині 5 статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 12.10.2022 було ухвалено Верховній Раді України привести нормативне регулювання щодо забезпечення соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року, у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням.
Позивач вважає, що це рішення не було враховано законодавцем при прийнятті закону про державний бюджет на 2023 рік, хоча останній (тобто Закон України „Про Державний бюджет на 2023 рік" від 03.11.2022 № 2710-IX) був прийнятий 03.11.2022 і зміни, які вносилися у вказаний Закон до квітня 2023 року (зокрема, Закон України «Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" від 24.02.2023 № 2953-IX), також не стосувалися виконання рішення Конституційного Суду України від 12.10.2022 щодо забезпечення соціальних гарантій високого рівня.
Також, відповідач, посилається на рішення Конституційного Суду України від 25.01.2012 у справі № 3-рп/2012 і, на його думку, в п. 3 цього рішення Конституційний Суд України виходить з того, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов`язується з його функціями, визначеними в пунктах 2,3 статті 116 Конституції України. Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України. Відповідач вважає, що вищій законодавчий орган держави делегував Кабінету Міністрів України діяти на свій розсуд у питанні розміру соціальних виплат, зокрема пенсії і розміру індексації.
Напротивагу, позивач вказує, що Кабінет Міністрів України має право встановлювати розміри соціальних виплат, що мають цільовий і разовий характер (допомога при народженні дитини, допомога на поховання, матеріальна допомога, одноразова допомога при виході на пенсію тощо), а також допомога у зв`язку з вагітністю і пологами. Так, пенсія не має разового характеру, як і індексація (хоча вона і не належить до стабільних виплат, але і не має разового характеру).
Позивач вважає, що відповідач ігнорує ключові визначення в цьому висновку, а саме: "...встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України."
Абзац п. 3 вказаного рішення Конституційного Суду України окреслює, що: "…Таким чином, в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116 Конституції України треба розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов`язані з його функціями…".
Загальновідомими є повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет на відповідний рік за нормативним регулюванням і дотриманням Бюджетного Кодексу України.
На думку позивача, формування бюджетного запиту Пенсійного фонду повинно було врахувати і відсутність обмежень у виплаті пенсії за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII і розмір індексації в належному обсязі.
Позивач вважає посилання відповідача на рішення Верховного Суду у справах № 363/3974/16-а та № 345/3876/18-а недоречним, через обставини у справах, які не є тотожними обставинам цієї справи.
Також, одним з аргументів апеляційної скарги є вказівка на ту обставину, що суд першої інстанції не розмежував поняття "пенсії" і "індексації", а тому припустився порушень норм матеріального права, вирішивши питання щодо розміру пенсії позивача, в той час як, на думку відповідача, Постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» від 24.02.2023 № 168 стосувалась питання розміру індексації.
Позивач зазначає, що відповідач не бере до уваги той факт, що законодавець вже визначився з цими термінами в Законах України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII, тому у суду першої інстанції такої необхідності не було.
На думку позивача, Постанова Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» від 24.02.2023 № 168 тільки назву має "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році", але за змістом стосується і розміру пенсії.
Відтак, саме в такому контексті вирішено питання позовних вимог особи, пенсія якій призначена за нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII, й на думку позивача, інтересів іншого кола осіб таке рішення суду першої інстанції не зачіпає.
Позивач зазначає, що так, дійсно, з 24.02.2022 і дотепер в Україні введено воєнний стан, дійсно значна частина коштів державного бюджету йде на підтримання обороноздатності держави. Але вказане не відміняє позитивні зобов`язання держави. Зокрема, підтримання належного рівня життя пенсіонерів за умов воєнного стану і стрімкого зросту споживчих цін є конституційним обов`язком держави.
Щодо апеляційної скарги Міністерства соціальної політики України, позивач зазначає, що її доводи є аналогічними доводам апеляційної скарги Кабінету Міністрів України, тільки викладені в іншому стилі. Тому позивач не вважає за потрібне наводити вказані вище аргументи, але відносно правової позиції третьої особи.
В судове засідання, призначене на 22.05.2024 зявились представники позивача, відповідача та третьої особи, колегія суддів розпочала розгляд справи, сторони та учасники справи надали пояснення по суті спору. Колегія суддів оголосила перерву у розгляді даної справи до 29.05.2024.
24.05.2024 до Шостого апеляційного адміністративного суду від третьої особи надійшло клопотання про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
26.05.2024 до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача надійшли додатокві пояснення у справі.
Щодо посилання відповідача та третьої особи на відсутність фінансового забезпечення для перерахунку пенсій військовослужбовців з 01.03.2023, з урахуванням збільшення (індексації) пенсій без обмеження розміром 1 500 грн позивач вказує наступне.
На сайті Пенсійного фонду України 06.05.2024 оприлюднено звіт Пенсійного фонду України про виконання бюджету Пенсійного фонду України за 2023 рік. Так, у розділі кошти Державного бюджету України на фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду України, у тому числі: пенсійне забезпечення військовослужбовців, виплата пенсій, надбавок і підвищень, призначених за різними пенсійними програмами (тис.грн): заплановано: 230 791 841,5; фактично виконано: 221 883 167,1; відхилення: - 8 908 674,4; у відсотках: 96,1%. Залишок власних коштів на кінець 2023 року: 4 670 821,3 тис.грн, з якого: на загальнообов`язкове державне соціальне страхування: 1 986 557,7 тис.грн.
Позивач наголошує, що цей звіт є офіційним документом, тому з урахуванням вищенаведеного твердження відповідача про нестачу коштів на проведення збільшення (індексації) пенсії за 2023 рік таке в повному обсязі не відповідає дійсності та реальним обставинам спору.
Щодо обмеження збільшення (індексації) пенсії розміром 1 500 грн в 2023 році порівняно з 2024 роком позивач зазначає наступне.
Так, представники відповідача та третьої особи в своїх поясненнях в судовому засідання на підтримання доводів апеляційних скарг посилалися на пункт 3 роздіду "Прикінцеві положення" Закон України „Про Державний бюджет на 2023 рік" від 03.11.2022 № 2710-IX, яким було зупинено дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII. Але якщо брати аналогічні положення Розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет на 2024 рік" від 09.11.2023 № 3460-IX, то дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII зупинено вже не було.
Щодо застосування ст. 64 "Індексація пенсій" Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII, то позивач підкреслює, що редакція розділу "Прикінцеві положення" Законів України „Про Державний бюджет на 2023 рік" від 03.11.2022 № 2710-IX та "Про Державний бюджет на 2024 рік" від 09.11.2023 № 3460-IX змін не зазнали.
Отже, правове врегулювання збільшення (індексації) пенсій військовослужбовців у 2023 і 2024 році відбуваються за різним правовим регулюванням.
Але, не дивлячись на те, що пунктом 3 розділу «Прикінцеві положення» Закону України „Про Державний бюджет на 2023 рік" від 03.11.2022 № 2710-IX взагалі зупинено дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII, проте, пенсія у 2023 році все ж таки індексувалася, але вже за правилами Кабінету Міністрів України, встановленими пунктом 8 розділу «Прикінцевих положень» Закону України „Про Державний бюджет на 2023 рік" від 03.11.2022 № 2710-IX. Водночас, вказаним пунктом у відповідності до якого й прийнято Постанову Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» від 24.02.2023 № 168, не передбачено право Кабінету Міністрів України у 2023 році визначати (розраховувати) мінімальний розмір збільшення пенсій відповідно до інших правил, ніж тих, що імперативно визначені абзацом 2 частини 2 статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV або встановлювати будь-які обмеження розміру зазначеного мінімального збільшення пенсії.
Тобто, пунктом 8 розділу «Прикінцевих положень» Закону України „Про Державний бюджет на 2023 рік" від 03.11.2022 № 2710-IX Кабінету Міністрів України надано право встановлювати у 2023 році порядок, умови та строки перерахунку пенсії для забезпечення її індексації, але аж ніяк не розмір збільшення у результаті перерахунку пенсії.
Щодо посилання відповідача та третьої особи про обмеження розміру збільшення (індексації) пенсії розміром 1 500 грн у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, позивач зазначає наступне.
Так, Конституція Україні передбачає можливість обмеження прав та свобод громадянина, що не означає регламентованим таке обмеження Конституцією України, - останні можуть встановлюватись відповідними законами із дотриманням положень Основного закону. Одночасно, Конституція Україні не передбачає можливість обмеження прав та свобод громадянина в частині обмеження права на соцальний захист, встановленого статею 46.
Позивач звертає увагу, що у Постанові Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» від 24.02.2023 № 168 відсутні вказівки щодо строку дії обмеження підвищення розміру пенсії внаслідок її індексації величиною 1 500 грн, а відтак обмеження розміру збільшення (індексаці) пенсії розміром 1 500 грн, на думку позивача, не відповідає приписам статей 22, 46 та Конституції України.
Щодо відповідності Закону України „Про Державний бюджет на 2023 рік" від 03.11.2022 № 2710-IX Основному Закону України, позивач зазнчаає наступне.
Так, Головне науково-експертне управління апарату Верховної Ради України на сайті Верховної Ради України оприлюднило висновок наступного змісту: "Проаналізувавши проект Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» та враховуючи, що йдеться про його затвердження в умовах воєнного стану в Україні, вважає за доцільне висловити щодо нього такі зауваження:
«…Загального характеру
1.1. У проекті (наприклад, ст.ст. 19, 23-27, п.п. 3, 4 Прикінцевих положень) продовжена багаторічна негативна практика призупинення законом про Державний бюджет України дії чинних актів законодавства, зміни передбаченого ними правового регулювання відносин, що суперечить численним рішенням Конституційного Суду України.
Зокрема, до них належать рішення № 6рп/2007 від 09.07.2007, згідно з яким зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України шляхом внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, визнано таким, що не відповідає ст.ст. 1, 3, ч. 2 ст. 6, ч. 2 ст. 8, ч. 2 ст. 19, ст.ст. 21, 22, п. 1 ч. 2 ст. 92, ч.ч. 1-3 ст. 95 Конституції України, а також рішення від 22.05.2008 № 10-рп/2008, в якому Конституційний Суд України визначив, що «законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об`єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони».
Пункт 8 розділу «Прикінцеві положення» проекту пропонує встановити можливість управління «у порядку, на умовах та у строки, визначені Кабінетом Міністрів України», тобто, «у ручному режимі», що не відповідає вимогам ст.ст. 92 та 95 Конституції України.
Зокрема, пропонується переглянути умови встановлення рівня соціального захисту пенсіонерів, військовослужбовців, чорнобильців щодо: перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня), а також пенсій особам, які після призначення пенсій відпрацювали 24 місяці; індексації пенсій, призначених відповідно до законів України «Про пенсійне забезпечення осіб,звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; перерахування сум щомісячних страхових виплат і витрат на медичну та соціальну допомогу, що провадиться в разі зміни ступеня втрати професійної працездатності та зміни складу сім`ї померлого…».
Позивач вказує, що щодо таких пропозицій Головне науково-експертне управління апарату Верховної Ради України послідовно зауважує, що вони не узгоджуються з конституційними повноваженнями Кабінету Міністрів України у забезпеченні виконання Конституції і законів України.
Також, Конституційний Суд України вважає, що «зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає ст.ст. 1, 3, ч. 2 ст. 6, ч. 2 ст. 8, ч. 2 ст. 19, ст.ст. 21, 22, п. 1 ч. 2 ст. 92, ч.ч. 1-3 ст. 95 Конституції України» (абз. 1 п. 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі про соціальні гарантії громадян від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007)".
Згідно Довідки від 28.05.2024 розгляд апеляційних скарг Кабінету Міністрів України та Міністерства соціальної політики України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 09.01.2024 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Міністерство соціальної політики України про визнання протиправними та нечинними пунктів постанови, зобов`язання вчинити певні дії не здійснювався, у зв`язку з перебуванням головуючого судді у відпустці.
Наступне судове засідання, призначено на 05.06.2024.
30.05.2024 до Шостого апеляційного адміністративного суду від третьої особи надійшло клопотання про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції першого заступника Міністра соціальної політики України.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.06.2024 заяву представника Міністерства соціальної політики України Глущенка Дмитра Віталійовича про участь першого заступника Міністра соціальної політики України Марчак Дарії Миколаївни у судовому засіданні в режимі відеоконференції - залишено без задоволення.
05.06.2024 головуючий суддя у даній справі подав заяву про самовідвід від розгляду даної справи.
В судовому засіданні, 05.06.2024 колегія суддів заяву судді Шостого апеляційного адміністративного суду Василенка Я.М. про самовідвід задовольнила. Відвела суддю Василенка Я.М. від розгляду справи № 320/8511/23. Про що, була постановлена відповідна ухвала від 05.06.2024.
За наслідком повторного автоматизованого розподілу судової справи № 320/8511/23, визначено головуючого суддю Ключковича В.Ю. для розгляду даної справи.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: судді-доповідача Ключковича В.Ю. та суддів: Мельничука В.П., Шведа Е.Ю. від 14.06.2024 прийнято до провадження справу № 320/8511/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Міністерство соціальної політики України про визнання дій протиправними та нечинними пунктів постанови, зобов`язання вчинити певні дії. Призначено справу до апеляційного розгляду у відкритому судовому засідання на 07.08.2024.
07.08.2024 до Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача надійшло клопотання про врахування правового висновку Верховного Суду по справі № 420/25804/23.
В судове засідання 07.08.2024 з`явились позивач та його представниця, представники відповідача та третьої особи. Колегія судів, порадившись на місці, заслухавши думку учасників процесу ухвалила задовольнити клопотання представника відповідача та відклала розгляд справи на 04.09.2024, продовжила строк розгляду апеляційної скарги.
02.09.2024 до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача надійшли письмові пояснення до судових дебатів.
Позивач вказує, що норми ст. 46 Конституції України гарантують та забезпечують громадянам право на соціальний захист, що відповідно включає право на забезпечення їх в разі, зокрема повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, у старості, враховує та зауважує, що відповідно пенсії та інші види соціальних виплат, які є основним джерелом існування мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого Законом та вказана норма ч. 2 ст. 64 Конституції України передбачає, що права і свободи громадянина можуть бути обмежені в умовах воєнного або надзвичайного стану із зазначенням строку дії цих обмежень, виокремивши права та свободи які не можуть бути обмежені та передбачені такі статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
Дійсно, Конституція Україні в частині 2 ст. 64 передбачає можливість обмеження прав та свобод громадянина, що не означає регламентованим таке обмеження Конституцією України, - останні можуть встановлюватись відповідними законами із дотриманням положень Основного закону.
Водночас, у Постанові Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» від 24.02.2023 № 168 відсутні вказівки щодо строку дії обмеження підвищення розміру пенсії внаслідок її індексації величиною 1 500 грн, як і відсутнє посилання, що таке обмеження має тимчасовий характер і його запроваджено у зв`язку з встановленням військового стану.
Також, позивач вказує, що Верховний Суд 21.06.2023 виніс постанову по справі № 260/3857/22 (провадження № К/990/5546/23) в якій вказав: «Бюджетним кодексом України не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України».
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007, зокрема статтю 29 розділу IV Закону України від 19.12.2006 № 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" визнано такою, що не відповідає Конституції України з мотивів того, що Верховна Рада України не повноважна при прийнятті закону про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин та не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов`язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.
Також, позивач звертає увагу, що пунктом 3 розділу «Прикінцеві положення» Закону України „Про Державний бюджет на 2023 рік" від 03.11.2022 № 2710-IX взагалі зупинено дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII, проте, пенсія у 2023 році все ж таки індексується, але вже за правилами Кабінету Міністрів України.
Водночас, пунктом 8 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 № 2710-IX, у відповідності до якого прийнято Постанову Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» від 24.02.2023 № 168, не передбачено право Кабінету Міністрів України у 2023 році визначати (розраховувати) мінімальний розмір збільшення пенсій відповідно до інших правил, ніж тих, що імперативно визначені абзацом 2 частини 2 статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV або встановлювати будь-які обмеження розміру зазначеного мінімального збільшення пенсії.
Тобто пунктом 8 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 № 2710-IX Кабінету Міністрів України надано право встановлювати у 2023 році порядок, умови та строки перерахунку пенсії для забезпечення її індексації, але на думку позивача не розмір збільшення у результаті перерахунку пенсії.
Позивач вважає, що для вирішення спірних правовідносин взагалі не важливо, чинні чи ні, скасовані чи ні положення пункту 8 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 № 2710-IX.
Позивач звертає увагу, що Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII та Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV не передбачають так званого «механізму збалансування пенсій» із встановленням певного ліміту для підвищення пенсій.
Крім того, ні Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII, ні Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV не надають Кабінету Міністрів України право встановлювати додаткові умови проведення перерахунків пенсій для забезпечення їх індексації, які б відрізнялися від тих, що вже встановлені зазначеними Законами, а саме встановлювати обмеження розміру індексації пенсії.
Щодо застосування до спірних правовідносин правової позиції викладеної в постанові Верховного Суду від 07.06.2024 у справі № 420/25804/23, позивач зазначає наступне.
Так, тимчасове обмеження обсягу гарантій забезпечення соціального захисту, у разі запровадження режиму воєнного стану, може відбуватись за умови внесення змін до спеціального закону, який регулює відносини забезпечення соціального захисту, а не шляхом внесення змін до бюджетного законодавства з подальшим ухваленням Кабінетом Міністрів України рішення щодо визначення розмірів соціальних гарантій (пункт 88 постанови Верховного Суду від 13.06.2023 у справі № 560/8064/22).
У пункті 53 постанови Верховного Суду від 07.06.2024 у справі № 420/25804/23 зазначено, що «системний аналіз вищевказаних законодавчих приписів свідчить про те, що обмеження верхньої межі індексації здійснюється для того, щоб збалансувати потреби та захистити якомога більшу кількість громадян через інструмент індексації, передусім тих громадян, пенсії яких є дуже низькими, і з іншого боку, щоб збалансувати фінансовий ресурс для проведення індексації для широких категорій осіб та утримати зростання нерівності між розміром пенсії громадян, а також з урахуванням того, що в умовах дії воєнного стану видатки в першу чергу спрямовуються на національну безпеку і оборону та на здійснення заходів правового режиму воєнного стану»
Водночас, у вказаному твердженні Верховного Суду відсутнє посилання на конкретну норму (конкретне речення, абзац частини 2 статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV чи Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII, якою за висновком Суду передбачено згаданий «механізм такого збалансування» із наданням Кабінету Міністрів України, за наявності певних умов, права на можливість обмеження верхньоїмежі індексації.
Також, у п. 39 постанови від 07.06.2024 у справі № 420/25804/23 Верховний Суд зазначає, що: "…При цьому, згідно із абзацом 2 пункту 5 Порядку №124 кожен наступний перерахунок у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
61.Тобто, підвищення розміру пенсії позивача у 2023 році шляхом її індексації із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії в розмірі 1,197 із обмеженням верхньої межі індексації розміром 1500,00 грн, із одночасним збереженням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 2 постанови №118 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у 2022 році, у розмірі 1,14, відповідає частині другій статті 42 Закону №1058-ІУ, оскільки у своїй сукупності він не є меншим за мінімальний розмір збільшення, визначеного абзацом другим частини другої статті 42 Закону № 1058-IV".
Водночас, ані частина 2 статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, ані Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124 не передбачають того, що у випадку, коли розмір збільшення пенсії, отриманий у результаті застосування підвищення пенсії, передбаченого пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» від 24.02.2023 № 168, у своїй сукупності є більшим за мінімальний розмір збільшення, визначений абзацом 2 частини 2 статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, то цей розмір збільшення за рішенням Кабінету Міністрів України може бути обмежений певною величиною.
В судове засідання, призначене 04.09.2024 з`явились позивач та його представниця, пердставники відповідача та третьої особи. Сторони та учсники справи надали пояснення по суті позову, правом подання додаткових пояснень не скористались, виступили в судових дебатах.
У відповідності до частин 1 та 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
Як підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є пенсіонером по інвалідності відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII та отримує пенсію, перебуваючи на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Згідно з посвідченням серії НОМЕР_2 від 27.12.2005, виданого Управлінням МВС України в Донецькій області, позивач є учасником бойових дій, ветераном війни та має статус особи з інвалідністю внаслідок війни 3 групи.
З наданого до справи копії розрахунку пенсійної виплати станом на березень 2023 року, розмір пенсії ОСОБА_1 до виплати склав 17 853,80 грн, що складається із основного розміру пенсії (60% від грошового забезпечення у розмірі 11 000,63, з урахуванням індексації 14 425,74) - 17 175,90 грн; індексація базового ОСНП2022 (13750,70*0,140) - 1 925,11 грн; індексація базового ОСНП2023 (15675,9*0,197) - 1 500 грн; в т.ч. збільшення основного розміру пенсії (25%) від суми 11 000,63 грн - 2 750,16 грн; інвалід війни 3 групи (ст. 7) - 627,90 грн; інвалід війни 3 групи - 50 грн.
24.02.2023 Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" № 168.
Вважаючи, що абзац 1 пункту 2 та абзац 2 пункту 10 вказаної Постанови щодо обмеження розміру збільшення пенсії максимальним розміром пенсії, визначеного законом та визначення розміру такого збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами 1-7 цієї постанови, на максималному рівні у 1500 гривень, порушує права позивача, останній звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги в частині, суд першої інстанції під час вирішення правовідносин щодо обмеження пенсії військовослужбовця максимальним розміром, прийшов до висновку, що застосуванню підлягають норми Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VI, відтак, вбачається, що згаданим Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 положення частини 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII, в редакції внесеними змінами Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VI, визнано неконституційною, обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII, вказана спірна норма порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною 5 статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Щодо установленого абз. 2 пункту 10 Постанови Кабінету Міністрів України "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" від 24.02.2023 № 168 розміру збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами 1-7 цієї постанови, який не може перевищувати 1 500 гривень, суд першої інстанції прийшов до висновку, що такі суперечать положенням Законів України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 № 2017-III, «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII та Конституції України, порушуються право позивача на належний, гарантований державою рівень пенсійного забезпечення, право саме на отримання належного розміру пенсії.
Щодо заявленої п. 2 зобов`язальної частини позову вимоги щодо зобов`язання відповідача внести зміни до спірного п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" від 24.02.2023 № 168 у відповідній редакції, суд першої інстанції прийшов до висновку, що такі порушують дискреційні повноваження відповідача щодо внесення змін до прийнятих нормативно-правових актів, враховуючи компетенцію та повноваження останнього за згаданим вище чинним законодавством, відтак у задоволенні такої вимоги колегією суддів відмовлено.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та нечинним визначене в пункті 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» від 24.02.2023 № 168 посилання на обмеження розміру збільшення пенсії максимальним розміром пенсії, визначеного законом, колегія суддів зазначає наступне.
Абзац 1 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» від 24.02.2023 № 168 (далі - Постанова № 168) установлює, що з 1 березня 2023 р. установлено, що з 1 березня 2023 р. розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р. № 118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" (Офіційний вісник України, 2022 р., № 18, ст. 968) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2022 р. включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 10 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.
Як не заперечується сторонами у справі, позивач отримує пенсію за приписами Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII).
Позивач вважає, що формулювання вказаної норми, а саме: «у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом» - порушує його права.
Так, Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 № 107-VI внесено зміни до Закону від 09.04.1992 № 2262-XII, а саме доповнено ст. 43 новою частиною сьомою, згідно якої максимальний розмір пенсій, призначених відповідно до цього Закону (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не може перевищувати дванадцять мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Згідно Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 № 3668-VI (далі - Закон № 3668-VI), внесено зміни до Закону № 2262-XII, на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 № 911-VIII, а саме частину 7 ст. 43, яку викладено в наступній редакції "Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність" та доповнено реченням такого змісту "Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень".
Рішенням Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" зі змінами, а саме: частини 7 статті 43, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740,00 грн.
Відповідно до п. 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 положення частини 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Згідно ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за рішеннями Конституційного Суду України неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність (абз 6 п. 4 Рішення Конституційного Суду України у Справі № 1-31/2000 про порядок виконання рішень Конституційного Суду України).
Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 14.12.2000 (вказана вище Справа № 1-31/2000 про порядок виконання рішень Конституційного Суду України), рішення Конституційного Суду України мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтверджень з боку будь-яких органів державної влади.
Отже, правовим наслідком прийняття Конституційним Судом України Рішення від 20.12.2016 у справі № 7-рп/2016, є втрата чинності із 20.12.2016 норм ч. 7 ст. 43 в Закону № 2262-XII. Це, у свою чергу, виключає можливість законодавчого органу України вносити зміни у норму яка визнана неконституційною, оскільки після визнання неконституційною такої, вона вважається "відсутньою" у тексті закону.
Згідно Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 № 1774-VIII (далі - Закон № 1774-VIIІ), передбачено, що відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, він набрав чинності з 01.01.2017, у частині 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" слова і цифри "у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року" замінено словами і цифрами "по 31 грудня 2017 року".
Колегія суддів зазначає, що ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-XII, якою було передбачено обмеження пенсії максимальним розміром, втратила чинність з часу проголошення рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016.
Буквальне розуміння змін, внесених Законом № 1774-VIIІ, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, дозволяє стверджувати, що у Законі № 2262-XII була відсутньою норма ч. 7 ст. 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими.
Тобто, вказане означає, що починаючи із 2017 року ст. 43 Закону № 2262-XII не містила норм про обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами. Отже, внесені Законом № 1774-VIIІ до ч. 7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною та втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії - "у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року" замінено словами і цифрами "по 31 грудня 2017 року"), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Такий висновок узгоджується з позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 522/16882/17, від 31.01.2019 у справі № 638/6363/17 та від 12.03.2019 у справі № 522/3049/17, від 09.02.2021 у справі № 640/2500/18, від 10.09.2021 у справі № 300/633/19, від 24.09.2021 у справі № 370/2610/17, від 27.01.2022 по справі № 240/7087/20.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що твердження відповідача про існування законних підстав для обмеження пенсії позивача є безпідставними та не узгоджуються із нормативним регулюванням спірних правовідносин.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що принцип обов`язковості рішень Конституційного Суду України, та їх властивість "негативної нормотворчості" проявляється у недопустимості запровадження правового регулювання з тими самими недоліками.
Зокрема, Конституційний Суд України в п. 7 Рішення від 08.06.2016 № 4-рп/2016 висловлював правову позицію, якою зауважив, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, не можуть бути прийняті в аналогічній редакції, оскільки рішення Конституційного Суду України є "обов`язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені". Повторне запровадження правового регулювання, яке Конституційний Суд України визнав неконституційним, дає підстави стверджувати про порушення конституційних приписів, згідно з якими закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Також Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою в Конституції України виокремлюються певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави; до них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі, у тому числі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, органах, що забезпечують суверенітет і територіальну цілісність, її економічну та інформаційну безпеку (рішення від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004).
Конституційний Суд України зазначав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена, зокрема, тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (абзац 2 п. 3 мотивувальної частини Рішення від 20.03.2002 № 5-рп/2002, абзац 4 п. 3 мотивувальної частини Рішення від 17.03.2004 № 7-рп/2004).
Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-XII, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених ч. 5 ст. 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Отже, обмеження розміру пенсії позивача до десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, не ґрунтуються на положеннях Закону № 1774-VIII, оскільки аналогічні за суттю та змістом обмеження, передбачені ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-XII, визнанні неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016.
Відтак, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про протиправність застосування відповідачем в абз. 1 пункту 2 Постанови № 168 під час перерахунку пенсії з 01.03.2023 обмеження пенсії максимальним розміром.
Щодо позовних вимог про визнання протиправним та нечинним абзац 2 пункту 10 Постанови № 168, а саме що розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами 1-7 цієї постанови, не може перевищувати 1500 гривень, колегія суддів зазначає наступне.
Абзацом 2 п. 10 Постанови № 168 установлено, що: розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами 1-7 цієї постанови, не може перевищувати 1500 гривень.
Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII (далі - Закон № 1282-XII) визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
За визначенням, що міститься у ст. 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
За приписами ст. 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії. Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій визначає Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 № 2017-III (далі - Закон № 2017-III).
Абзац 5 ст. 18 Закону № 2017-III встановлює, що Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо: індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону № 2017-ІІІ що державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Як вказує Верховний Суду у постановах від 30.01.2024 у справі № 580/1974/23, від 11.03.2024 у справі № 240/1472/23, від 28.03.2024 у справі № 420/5470/23: індексація має спеціальний статус виплати з боку держави у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, що не мають разового характеру, зокрема, пенсії, а тому, є невід`ємною складовою частиною сум при розрахунку пенсії, що призначена, зокрема військовослужбовцям.
За припичасми ч. 1 ст. 4 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотки. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Порядком перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124 (далі - Порядок № 124) визначено механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
На виконання абз 3 п. 2 Порядку № 124 Перерахунку підлягають пенсії, обчислені: з урахуванням заробітку (грошового забезпечення), який визначено відповідно до частини першої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Пунктом 3 розділу Прикінцевих перехідних положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 № 2710-IX (далі - Закон № 2710-IX) на 2023 рік зупинено дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Пунктом 8 розділу Прикінцевих положень Закону № 2710-IX встановлено, що у 2023 році частина друга статті 42 Закону № 1058-IV та стаття 64 Закону № 2262-ХІІ застосовуються у порядку, на умовах та у строки, що визначені Кабінетом Міністрів України.
Як вірно вказує відповідач та третя особа, на час виникнення спірних правовідносин, вказані вище положення Закону № 2710-IX є чинними та неконституційними не визнавалися.
За правовим висновком Верховного Суду у постанові від 20.06.2024 у справі № 420/23990/23: «…Законом № 2710-IX делеговано Кабінету Міністрів України повноваження встановлювати порядок та умови індексації пенсійного забезпечення у 2023 році. При цьому словосполучення «у порядку, на умовах та у строки, що визначені Кабінетом Міністрів України» прямо вказує на наявність повноважень Уряду встановлювати як показники збільшення розміру пенсій внаслідок індексації, так і обмеження розміру такої індексації…».
Як вказано вище, пунктом 10 Постанови 168 установлено, що:
у разі коли розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами 1- 7 цієї постанови, не досягає 100 гривень, встановлюється щомісячна доплата до пенсії в сумі, що не вистачає до зазначеного розміру, яка враховується під час подальших перерахунків пенсії;
розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами 1- 7 цієї постанови, не може перевищувати 1500 гривень.
Отже, положеннями абз. 2 п. 10 Постанови № 168 визначено граничний розмір індексації пенсії, а саме встановлено, що внаслідок здійснення перерахунку на виконання пунктів 1- 7 цієї постанови з 1 березня 2023 року пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ, з урахуванням підвищення її розміру на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 не може бути більшою ніж 1500 грн.
Як підтверджено матеріалами справи, станом на 01.03.2023 позивачу також підвищено пенсію на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 Постанови № 168, в межах граничної суми збільшення, а саме на 1500 грн.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про протиправність абз. 2 п. 10 Постанови № 168, з огляду на наступне.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (далі - Указ № 64/2022) у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено Ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
В подальшому, включно і станом на сьогодні воєнний стан неодноразово був продовжений та діє.
За визначенням, що міститься у ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII (далі - Закон № 389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Як вказав Верховний Суд у постанові від 29.03.2024 у справі № 440/3321/23: «…воєнний стан як особливий правовий режим вимагає вчинення уповноваженими суб`єктами стратегічних та оперативних заходів, спрямованих на захист держави, здійснення яких водночас пов`язане з небезпекою для життя і здоров`я…».
Підпунктом 2 п. 4 Указу № 64/2022 постановлено Кабінету Міністрів України невідкладно забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.
Вказане положення Указу № 69/2022 кореспондується з абзацами другим та третім підпункту 2 пункту 22 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, якими установлено, що в умовах воєнного стану або для здійснення згідно із законом заходів загальної мобілізації Кабінет Міністрів України може приймати рішення, зокрема щодо порядку застосування і розмірів державних соціальних стандартів та гарантій, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів та фондів загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування.
В Рішенні від 25.01.2012 № 3-рп/2012 Конституційного Суду України зазначено про наявність у Кабінету Міністрів України права встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.
В Рішенні від 26.12.2011 № 20-рп/2011 Конституційний Суд України зробив правовий висновок, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави.
Також, за приписами ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
В той же час, втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи («Sporrong and Lonnroth v. Sweden», № 7151/75, № 7152/75, п. 73). Має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти шляхом вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності («Pressos Compania Naviera S.A. and others v. Belgium»), № 17849/91, п. 33).
Вирішуючи, чи була дотримана ця вимога, Суд визнає, що держава користується широкою свободою розсуду як щодо вибору способу вжиття заходів, так і щодо встановлення того, чи виправдані наслідки вжиття таких заходів із огляду на загальний інтерес для досягнення мети закону, про який ідеться. Проте суд не може не скористатися своїм повноваженням щодо здійснення перевірки та повинен визначити, чи було дотримано необхідного балансу в спосіб, сумісний з правом заявника на «мирне володіння [його] майном» в розумінні першого речення статті 1 Першого протоколу («Zvolsky аnd Zvolska v. the Czech Republic», № 46129/99, п. 63).
За правовими висновоками ЄСПЛ у справі «Grudiс v. Serbia» (заява № 31925/08, пункт 72) у сфері соціального законодавства, у тому числі в сфері пенсійних виплат, держави користуються широкою свободою розсуду, що в інтересах соціальної справедливості та економічного добробуту може законно змусити їх коригувати, обмежувати або навіть зменшувати розмір пенсійних виплат, які, як правило, виплачуються кваліфікованому населенню.
За аналогічних обставин у справах «Valkov and оthers v. Bulgaria» (заява № 2033/04), «Khoniakina v. Georgia» (заява № 17767/08) ЄСПЛ не констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції та визнає можливість, що виплати соціального страхування можуть бути зменшені або припинені, однак, розглядаючи питання відповідності таких дій, у кожній конкретній справі Суд зобов`язаний ураховувати всі відповідні обставини справи та з`ясувати, чи було законним таке втручання, чи мало легітимну мету таке втручання та чи не поклало таке втручання надмірний тягар на особу, якої це стосується.
За правовим висновком Верховного Суду у постанові від 20.06.2024 у справі № 420/23990/23: «…Вказане вище у сукупності свідчить про те, що реалізація КМУ покладених на нього повноважень в частині обмеження верхньої межі індексації спрямовано на утримання зростання нерівності між розмірами пенсійних виплат різних категорій пенсіонерів з метою збалансування наявного фінансового ресурсу держави та досягнення справедливого балансу між захистом інтересів якомога більшої кількості громадян, особливо тих, чиї пенсії є дуже низькими. Вказана стратегія Уряду передусім сприяє забезпеченню соціальної справедливості та економічної стабільності в умовах воєнного стану, коли держава в першу чергу зобов`язана мобілізувати всі доступні їй ресурси, у тому числі фінансові, саме для посилення своєї обороноздатності та відсічі збройної агресії рф…».
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07.06.2024 у справі № 420/25804/23.
Колегія суддів вважає за можливе застосувати вказані правові висновки Верховного суду, враховуючи правові висновки щодо подібності правовідносин зроблені Великою Палатою Верхового Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19:
подібність означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу правовідносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин) (викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі № 910/17999/16 (пункт 32), від 25 квітня 2018 року у справі № 925/3/17 (пункт 38), від 11 квітня 2018 року у справі № 910/12294/16 (пункт 16), від 16 травня 2018 року у справі № 910/24257/16 (пункт 40), у постановах Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі № 910/8956/15, від 06 вересня 2017 року у справі № 910/3040/16, від 13 вересня 2017 року у справі № 923/682/16 тощо);
під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, за змістом яких тотожними, аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин (викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 373/1281/16-ц, від 16 травня 2018 року у справі № 760/21151/15-ц, від 29 травня 2018 року у справах № 305/1180/15-ц і № 369/238/15-ц (реєстровий номер 74842779), від 06 червня 2018 року у справах № 308/6914/16-ц, № 569/1651/16-ц та № 372/1387/13-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 697/2751/14-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 648/2419/13-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 2-3007/11, від 16 січня 2019 року у справі № 757/31606/15-ц тощо).
Конкретизація полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункти 38-39).
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що з метою оцінювання правовідносин на предмет подібності суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії.
З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт (пункти 96-97).
Колегія суддів звернула увагу, що правові висновки Верховного Суду у постанові від 20.06.2024 у справі № 420/23990/23 та у справі № 420/25804/23 сформовані за іншого суб`єктного складу, в той же час колегія суддів вважає, що зроблені правові висновки стосуються спірних правовідносин у даній справи, а відтак підлягають застосуванню.
Враховуючи, що сторони не оскаржують рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову, колегія суддів не надає оцінки даній частині рішення суду.
Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що задовольняючи другу позовну вимогу, суд першої інстанції прийшов до передчасного висновку про її повну обґрунтованість. Натомість, колегія суддів, проаналізувавши вказані норми та обставини справи, застосувавши вказані правові висновки Верховного Суду, дослідивши докази, приходить до висновку про необхідінсть відмови в задоволенні позову у задоволенні даної частини позовних вимог.
Таким чином, доводи апеляційних скарг частково у знайшли своє підтвердження, а тому таку необхідно задовольнити частково.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, призвело до помилкового вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції слід скасувати в частині та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні другої позовної вимоги позивача. В іншій частині, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції, слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України задовольнити частково.
Апеляційну скаргу Міністерства соціальної політики України задовольнити частково.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 січня 2024 року скасувати в частині та винести нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та нечинним абзацу 2 пункту 10 Постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року № 168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" щодо визначення розміру збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами 1-7 цієї постанови, який не може перевищувати 1500 гривень.
В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 січня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Постанова в повному обсязі складена 09 вересня 2024 року.
Головуючий суддя В.Ю. Ключкович
Судді О.О. Беспалов
І.О. Грибан
