Єдиний державний реєстр судових рішень
з
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 січня 2024 року Справа № 320/8511/23
Київський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Войтович І.І.,
суддів Марич Є.В. , Харченко С.В.,
при секретарі судового засідання Крисько Р.І.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Пуленець А.С.,
представника третьої особи - Мартиненка С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Кабінету Міністрів України,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Міністерство соціальної політики України,
про визнання протиправними та нечинними пункти постанови, зобов`язання вчинити певні дії,
в с т а н о в и в:
До Київського окружного адміністративного суду, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, звернувся ОСОБА_1 (далі- позивач, ОСОБА_1 ) із позовом до Кабінету Міністрів України (далі відповідач, КМУ), у якому просить суд:
1. Визнати протиправним та нечинним визначене в пункті 2 постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 р. № 168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" посилання на обмеження розміру збільшення пенсії максимальним розміром пенсії, визначеного законом.
2. Визнати протиправним та нечинним абзац 2 пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 р. № 168 Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році, а саме що розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами 1-7 цієї постанови, не може перевищувати 1500 гривень.
3. Зобов`язати Кабінет Міністрів України викласти пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 р. № 168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" наступним чином: Установити, що з 1 березня 2023 р. розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р. № 118 Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році (Офіційний вісник України, 2022 р., № 18, ст. 968) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2022 р. включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень передбачених пунктом 10 цієї постанови без обмеження максимальним розміром пенсії, встановленим законом.
4. Зобов`язати Кабінет Міністрів України невідкладно після набрання рішенням суду законної сили опублікувати резолютивну частину рішення суду про визнання нормативно-правого акта протиправним та нечинним в окремій його частині у виданні, в якому було офіційно оприлюднено нормативно-правовий акт.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він має статус інваліда війни 3 групи та є пенсіонером МВС України, отримує пенсію по інвалідності відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та а деяких інших осіб» №2262, перебуваючи на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Прийнята Кабінетом Міністрів України 24 лютого 2023 року постанова № 168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" (далі Постанова №168), пункт 2 та абзац 2 пункту 10 якої порушують права та інтереси щодо встановлення з 1 березня 2023 року обмеження збільшення розміру пенсії в результаті її перерахунку із застосуванням коефіцієнта збільшення, у межах максимального розміру пенсії, який визначено законом та за яким розмір такого збільшення не може перевищувати 1500 гривень.
Як наслідок, застосовуючи п. 2 та п. 10 Постанови №168, після перерахунку пенсії позивача з 01.03.2023 із застосуванням коефіцієнту збільшення 1,197, розмір збільшення пенсії склав 3088,15 гривень та виплату його пенсії було обмежено у розмірі 1500 гривень.
ОСОБА_1 наполягає, що положення пункту 2 Постанови №168 порушують ст. 22 Конституції України щодо звуження змісту існуючих прав і свобод та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції щодо мирного володіння своїм майном. Посилаючись на норми Законів України «Про індексацію грошових доходів населення» № 1282-ХІІ, «Про державний бюджет на 2023 рік», застосовуючи висновки викладені в Рішенні Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, якими частина 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» щодо обмеження пенсії максимальним розміром 10740 гривень в період з 01.01.2016 по 20.12.2016, визнана неконституційною з 20.12.2016 та вказуючи на висновки Верховного Суду, серед інших, викладені у постановах від 21.09.2021 у справі № 370/2610/17 та від 18.05.2022 у справі №380/12337/20, зазначає про належне застосування норм Законів України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, а не норм Закону про реформування пенсійної системи.
05.04.2023, ухвалою суду дана позовна заява була відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 169 КАС України залишена без руху у зв`язку із невідповідністю останньої ч. 3 ст. 161 КАС України та визначено позивачу порядок та строк усунення недоліків позовної заяви.
17.04.2023, ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі, визначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження колегією у складі трьох суддів, розпочато підготовку справи до судового розгляду, призначено підготовче засідання на 15 травня 2023 року о 10:00 год. та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Міністерство соціальної політики України (код ЄДРПОУ 37567866).
Протоколом автоматичного визначення складу суду колегії суддів від 18.04.2023 визначено склад колегії: головуючий суддя Войтович І.І., судді: Марич Є.В., Лиска І.Г.
15.05.2023 підготовче судове засідання по справі знято з розгляду у зв`язку із перебуванням головуючого судді у відпустці. Наступне судове засідання призначено на 12.06.2023 року об 10:00. Сторони повідомлені про дату та час проведення підготовчого судового засідання належним чином.
17.05.2023 судом отримано заяву від позивача про збільшення позовних вимог.
Відповідачем КМУ подано до суду відзив на позовну заяву із доказами в обґрунтування правової позиції (зареєстровано 25.05.2023).
В своєму відзиві КМУ зазначає про те, що метою прийняття Постанови №168 є забезпечення проведення з 1 березня 2023 року індексації пенсій шляхом підвищення на коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховується для обчислення пенсії, розмірів пенсій, у тому числі військовослужбовцям, державним службовцям (ч. 2 ст. 42 Закону №1058).
Постановою №168 також пропонується підвищення розмірів матеріального забезпечення найбільш вразливих верств населення з числа пенсіонерів, яким здійснювалися доплати до мінімальних розмірів відповідно до програм, запроваджених у попередніх роках.
Проект оскаржуваної Постанови №168 було погоджено без зауважень Міністерством юстиції, Міністерством економіки, Міністерством фінансів, Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, Спільним представницьким органом сторони роботодавців на національному рівні, Пенсійним фондом України, Спільним представницьким репрезентативних всеукраїнських об`єднань профспілок на національному рівні без зауважень.
Рішенням Конституційного Суду від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 зауважено, що невід`ємною складовою правового регулювання відносин у сфері соціального забезпечення є визначення правового механізму та державних органів, на які покладається обов`язок виконання соціальної політики держави у цій сфері.
У Рішенні від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 Конституційний Суд України зазначив, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов`язується з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України.
Відтак, відповідач вказує, що Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.
Вказуючи на висновки в рішенні Конституційного Суду України від 02 березня 1999 року №2-рп/99, керуючись частиною сьомою статті 20 Бюджетного кодексу України з метою визначення механізму індексації пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році, Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову № 168.
КМУ застосовує також положення Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, яким введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (пункт 3) (надалі - Указ) та продовжений останній послідуючими Указами, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» вказує, що приписами частини другої статті 64 Конституції України визначено, що в умовах воєнного стану або надзвичайного стану можуть встановлюватись окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24-28, 29, 40, 47, 51, 52, 55-63 цієї Конституції. Відповідно, ст. 46 Конституції України регулюються правовідносини щодо соціального захист громадян, яка не передбачена ч. 2 ст. 64 Конституції України, тобто, в умовах воєнного стану держава зобов`язана мобілізувати всі доступні їй ресурси, у тому числі фінансові, для посилення своєї обороноздатності та відсічі збройної агресії російської федерації проти України, а тому, виконання вимог соціального захисту, що передбачені ст. 46 Конституції України, можуть бути обмежені, що прямо передбачено нормою ст. 64 Конституції України, з метою забезпечення Держави здійснювати обороноспроможність та захист суверенітету.
Застосовуючи ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч.1 ст. 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) зазначає, що пенсії, призначені за цим Законом, індексуються відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. За визначенням статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (далі Закон № 1282-XII), індексація грошових доходів населення встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. За ч. 2 ст. 42 Закону № 1058-IV для забезпечення індексації пенсії з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Відповідач звертає увагу, що пунктом 3 розділу «Прикінцеві перехідні положення» Закону України «Про Державний бюджет на 2023 рік» (далі - Закону № 2710-ІХ) на 2023 рік зупинено дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Водночас, пунктом 8 розділу «Прикінцеві перехідні положення» Закону № 2710-ІХ встановлено, зокрема, що у 2023 році частина друга статті 42 Закону № 1058-IV застосовується у порядку, на умовах та у строки, що визначені Кабінетом Міністрів України. Посилаючись також на доповідну записку до проекту оскаржуваної Постанови №168, в умовах дії воєнного стану видатки на першу чергу спрямовувалися на національну безпеку і оборону та на здійснення заходів правового режиму воєнного стану, проект акта розроблено в першу чергу з метою забезпечення у 2023 році збільшення мінімальним виплат найбільш вразливим категоріям пенсіонерів, а також проведення індексації пенсій, вказує, що розмір збільшення пенсії не може перевищувати 1500 гривень.
Вказуючи також на Рішення Конституційного Суду від 26.12.2011 №20-рп/2011, від 02.03.1999 №2-рп/99, позиціє ЄСПЛ в рішенні від 20.10.2011 у справі «Рисовський проти України», від 07.07.1989 у справі «Сорінг проти Сполученого Королівства», від 17.10.1986 у справі «Ріс проти Сполученого Королівства», п. 3 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2710-ІХ, відповідач наполягає, що діяв в межах своєї компетенції та своїх повноважень, не порушує права, свободи та інтереси військовослужбовців спірними пунктами Постанови №168, просить суд відмовити в задоволенні позову.
Судом отримано від позивача відповідь на відзив, докази надіслання відповідачу заяви про збільшення позовних вимог (зареєстровано 17.05.2023).
ОСОБА_1 вважає, що посилання відповідача на законодавство, яке встановлює та регулює обставини введеного в країні воєнного стану, регулює повноваження та права КМУ, відповідач діє в порушення ст. 17 Конституції України. Вказуючи на положення ч. 1 ст. 46, ч. 2 ст. 64 Конституції України, позивач вважає, що в період воєнного стану основні права, свободи та інтереси не можуть порушуватись державою в особі відповідного органу, забезпечення КМУ національної безпеки і оборони, здійснення заходів правового режиму воєнного стану, не є належним обґрунтуванням законності спірних пунктів Постанови №168. Також, позивач зазначив про те, що тлумачення та застосування відповідачем п. 3 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2710-ІХ не заслуговує на увагу, оскільки положення вказаного пункту розділу, ст. 64 Закону №2262, ч. 2 ст. 42 Закону №1058 не містять визначення обмеження розміру підвищення пенсій військовослужбовців до розміру 1500 гривень та обмеження пенсії максимальним її розміром, визначеного законом. Просить відхилити відзив відповідача та заявлені позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
31.05.2023 третьою особою Міністерство соціальної політики України (далі Мінсоцполітики) подано до суду пояснення по справі.
У своїх письмових поясненнях Мінсоцполітики вказує, що відповідно до ст. 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання. У рішенні № 3-рп від 25.01.2012 Конституційний Суд України зазначив, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов`язується з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України. Нормативно - правові акти Кабінету Міністрів України, якими регулюються - бюджетні відносини, зокрема питання соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, є складовою бюджетного законодавства відповідно до - пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України. Кодексу України. Суди загальної юрисдикції України під час вирішення справ щодо соціального захисту прав громадян повинні застосовувати нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів України, в тому числі закону про Державний бюджет України на відповідний рік. Таким чином, в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 95, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України та пункту 2 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв`язку з положеннями статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 117 Конституцій - України треба розуміти так, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, в тому числі нормативно- правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.
Посилаючись на висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 01.12.2022 у справі № 580/2869/22 третя особа вказує на адекватну оцінку адміністративним судом здійснених заходів органів державної влади в умовах воєнного стану, зокрема, щодо виділення/перерозподілу фінансових ресурсів для забезпечення заходів військового стану та проведення мобілізації, встановлення доцільності таких заходів, сумісності нормам Конституції України.
Враховуючи також Рішення Конституційного Суду від 26.12.2011 №20-рп/2011 вважає, що КМУ регулює порядок, розмір соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету відповідно до Конституції та законів України. В оскаржуваному абзаці другому пункту 10 Постанови № 168 установлено, що розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами Постанови № 168, не може перевищувати 1 500 гривень. Вказуючи на п. 4 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, ч.1 ст. 64 Конституції України, в умовах воєнного стану держава зобов`язана мобілізувати всі доступні їй ресурси, у тому числі фінансові, для посилення своєї обороноздатності та відсічі збройної агресії російської федерації проти України. Пунктом 8 розділу «Прикінцеві положення" Закону України «Про затвердження Державного бюджету України на 2023 рік" установлено, у 2023 році частина друга статті 42 Закону України „Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" застосовується у порядку, на умовах та у строки, що визначені Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ч.2 ст. 42 Закону для забезпечення індексації пенсій щороку проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові при внески, та який враховується для обчислення пенсії. З урахуванням того, що в умовах дії воєнного стану видатки в першу чергу спрямовуються на національну безпеку і оборону та на здійснення заходів правового режиму воєнного стану, Постанову № 168 розроблено насамперед для забезпечення у 2023 році збільшення мінімальних виплат найбільш вразливим категоріям пенсіонерів, а також проведення індексації пенсій.
Постановою №168 визначено у 2023 році рівень збільшення для пенсій, відтак, Постановою № 168 визначено у 2023 році рівень збільшення для пенсій, призначених у 2020-2022 роках, у мінімальному розмірі 100 грн, а максимальний розмір збільшення не може перевищувати 1 500 грн (з урахуванням першочергового - спрямування видатків на національну безпеку і оборону та на здійснення заходів правового режиму воєнного стану).
Мінсоцполітики, вказуючи на висновки Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп у справі № 1-38/2016, зокрема, Рішення Другого Сенату Конституційного Суду України від 12.10.2022 №7-р (ІІ)/2022 у справі №3-102/2021 (121/21, 415/21), п. 3 резолютивної частини останнього, яким ст. 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668 визнана неконституційною, така втрачає чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним судом цього Рішення, а саме з 12.04.2023, у зв`язку з чим, на час прийняття спірної Постанови №168 діяли норм щодо обмеження пенсій, призначених Законом №2262, максимальним розміром.
Третя особа також звертає увагу на те, що своїми збільшеними позовними вимогами щодо спірного п. 10 Постанови №168 позивач як військовослужбовець здійснює власну оцінку положень спірної постанови, яка зокрема розповсюджується не лише на тих пенсіонерів, яким призначена пенсія за Законом №2262, а на інших осіб, відповідно, заявлені вимоги ОСОБА_1 впливають на права та інтереси інших осіб.
Мінсоцполітики вважає, що позивачем не підтверджено належними доказами своєї правової позиції, не наведено достатніх обґрунтувань щодо заявлених позовних вимог, КМУ не порушував прав позивача та діяв у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, просить відмовити в задоволенні позову.
12.06.2023 ухвалою суду задоволено клопотання представника відповідача Кабінету Міністрів України Меньшикової О.Я. подане 12.06.2023; визначено відповідачу Кабінету Міністрів України строк для надання до суду правової позиції щодо заяви про збільшення позовних вимог, який становить десять днів з моменту отримання спірної заяви відповідачем; продовжено строк проведення підготовчого провадження в адміністративній справі № 320/8511/23 на 30 днів; відкладено підготовче судове засідання на 19 липня 2023 року о 13:15 год.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.06.2023, визначено складу колегії суддів: головуючий суддя Войтович І.І., судді: Марич Є.В., Харченко С.В.
13.06.2023, ухвалою суду, задоволено клопотання позивача та призначено судове засідання на 19.07.2023 о 13:15 год. до розгляду в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
19.07.2023 підготовче засідання знято з розгляду у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Харченко С.В. Наступне судове засідання призначено на 22.08.2023 року об 13:15 год, про що сторони по справі повідомлені належним чином.
08.08.2023, ухвалою суду, задоволено клопотання позивача та призначено судове засідання на 22.08.2023 о 13:15 год. до розгляду в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
22.08.2023 підготовче засідання знято з розгляду у зв`язку із відпусткою судді Харченко С.В. Наступне судове засідання призначено на 11.10.2023 року об 13:15 год, про що сторони по справі повідомлені належним чином.
02.10.2023, ухвалою суду, задоволено клопотання позивача та призначено судове засідання на 11.10.2023 о 13:15 год. до розгляду в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
11.10.2023 підготовче засідання знято з розгляду у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Харченко С.В. Наступне судове засідання призначено на 01.11.2023 року об 14:00 год, про що сторони по справі повідомлені належним чином.
23.10.2023, ухвалою суду, задоволено клопотання позивача та призначено судове засідання на 01.11.2023 о 14:00 год. до розгляду в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
01.11.2023 в підготовче судове засідання в режимі відеоконферненції присутні позивач ОСОБА_1 , представник відповідача Пуленець А.С. та представник третьої особи Мартиненко С.В.
В підготовчому судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.
Представник відповідача КМУ Пуленець А.С. проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві, додаткових пояснень не подав, зазначив, що позивачем заявлені вимоги до суду за одних підстав.
Також, представник відповідача надав суду докази виконання ухвали суду від 17.04.2023 щодо опублікування оголошення про оскарження абзац 2 пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2023 року № 168 Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році у виданні, в якому цей акт був або мав бути офіційно оприлюднений - Оголошення з "Офіційного віснику України" № 41, 25.04.2023.
Представник третьої особи Мартиненко С.В. проти позову заперечував.
01.11.2023, враховуючи позиції сторін по справі, які не висловили заперечень щодо закриття підготовчого провадження у письмовому провадженні, колегією суддів своєю ухвалою закрито підготовче провадження; призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 12 грудня 2023 року о 10:30год.
Ухвала суду від 01.11.2023 надіслана сторонам належним чином.
25.11.2023 позивачем долучено до справи додаткові докази: постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 23.11.2023 у справі №200/1788/23 щодо зменшення до 1500 гривень з 01.03.2023 пенсії по інвалідності за абз. 2 п. 10 Постанови №168.
05.12.2023, ухвалою суду, задоволено клопотання позивача про розгляд справи в режимі відеоконференції та призначено судове засідання на 12.12.2023 о 10:30 год. до розгляду в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
До суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи призначеної на 12.12.2023 о 10:30 год. без його участі, на позовних вимогах наполягає.
12.12.2023 до суду прибули представники відповідача Меньшикова О.Я., третьої особи ОСОБА_2 .
Судове засідання призначене на 12.12.2023 о 10:30 год. знято з розгляду у зв`язку із відпусткою судді Марич Є.В. Наступне судове засідання призначено на 09.01.2024 року об 11:00 год, про що сторони по справі повідомлені належним чином.
09.01.2024 в судове засідання прибули позивач ОСОБА_1 , представники: відповідача- Пуленець А.С., третьої особи ОСОБА_2 .
Позивач позовні вимоги підтримав, позов просив суд задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити в його задоволенні.
Представник третьої особи просив суд відмовити в задоволенні позову.
Встановивши позиції сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі фактичні обставини.
ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є пенсіонером по інвалідності відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262 та отримує пенсію, перебуваючи на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Згідно з посвідченням серії НОМЕР_2 від 27.12.2005, виданого Управлінням МВС України в Донецькій області, позивач є учасником бойових дій, ветераном війни та має статус особи з інвалідністю внаслідок війни 3 групи.
Із поданою заявою про збільшення позовних вимог позивач додав також копію посвідчення інваліда 2 групи виданого 11 квітня 2023 року Управлінням соціального захисту населення Червоноградської РДА Серія НОМЕР_3 .
З наданого до справи копії розрахунку пенсійної виплати станом на березень 2023 року, розмір пенсії ОСОБА_1 до виплати склав 17 853,80 гривень, що складається із основного розміру пенсії (60% від грошового забезпечення у розмірі 11000,63 гривні, з урахуванням індексації 14425,3 гривні) 17 175,90 гривень; індексація базового ОСНП2022 (13750,70*0,140) 1925,11 гривень; індексація базового ОСНП2023 (15675,9*0,197) 1500,00 гривень; в т.ч. збільшення основного розміру пенсії (25%) від суми 11000,63 гривні 2750,16 гривень; інвалід війни 3 групи (ст. 7) 627,90 гривень; інвалід війни 3 групи 50 гривень.
Предметом спору у справі є абзац 1 пункту 2 та абз. 2 пункту 10 Постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 р. № 168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" щодо обмеження розміру збільшення пенсії максимальним розміром пенсії, визначеного законом та щодо розміру такого збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами 1-7 цієї постанови, який не може перевищувати 1500 гривень.
За вказаною Постановою від 24 лютого 2023 р. № 168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році", яка набула чинності з 01.03.2023, відповідно до пункту 8 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» Кабінет Міністрів України постановив:
« 1. Установити, що з 1 березня 2023 р. перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» (Офіційний вісник України, 2019 р., № 19, ст. 663), проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,197.», зокрема,
« 2. Установити, що з 1 березня 2023 р. розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р. № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» (Офіційний вісник України, 2022 р., № 18, ст. 968) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2022 р. включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 10 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом…
Підвищення пенсії, передбачене абзацом першим цього пункту, встановлюється додатково до щомісячної доплати до пенсії, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 р. № 713 Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб (Офіційний вісник України, 2021 р., № 57, ст. 3525).
Підвищення на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, застосовується також у разі поновлення виплати пенсії, призначеної до 31 грудня 2022 р. відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, та перерахунку пенсії відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, крім перерахунків у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за зазначеним Законом.
Підвищення пенсії, передбачене цим пунктом, враховується під час подальших перерахунків пенсії відповідно до частини четвертої статті 63 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб.
3. Установити, що з 1 березня 2023 р. розміри пенсій, передбачені абзацами другим і третім частини першої статті 22 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови.» …. та,
« 10. Установити, що:
у разі коли розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами 1-7 цієї постанови, не досягає 100 гривень, встановлюється щомісячна доплата до пенсії в сумі, що не вистачає до зазначеного розміру, яка враховується під час подальших перерахунків пенсії;
розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами 1-7 цієї постанови, не може перевищувати 1500 гривень.
11. Установити, що з 1 квітня 2023 р. без додаткового звернення особи проводиться перерахунок пенсії, передбачений абзацом п`ятим частини четвертої статті 42 Закону.
Перерахунок пенсій, передбачений абзацом першим цього пункту, проводиться після надходження до Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відомостей про нарахування та сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 1 квартал 2023 року.
12. Установити, що фінансування виплат, передбачених пунктами 6-8 та абзацом другим пункту 10 цієї постанови, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету...».
ОСОБА_1 вказує, що за п. 1 Постанови №168 під час перерахунку його пенсії з 01.03.2023 пенсійним органом застосовано коефіцієнт збільшення 1,197, розмір збільшення пенсії склав 3088,15 гривень (15 675,9 основний розмір пенсії х0,197 коефіцієнт збільшення), та виплату його пенсії було обмежено у розмірі 1500 гривень.
Позивач вважає, що пунктом 2 та абзацом 2 пункту 10 Постанови №168 порушені його права, свободи та інтереси на мирне володіння своїм майном у вигляді отримання належного розміру пенсії по інвалідності, призначеної військовослужбовцю за Законом №2262, вказані пункти Постанови №168 обмежують його пенсію застосованим КМУ обмеженням пенсії максимальним розміром та визначеним КМУ розміром збільшення такої за наслідками проведеного з 01.03.2023 перерахунку сумою в розмірі 1500 грн. ОСОБА_1 наполягає, що обмеження пенсії максимальним розміром вже переглядалось Конституційним Судом та винесені відповідні рішення Верховним Судом, додав постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 23.11.2023 у справі № 200/1788/23 щодо визнання протиправними дій Пенсійного фонду щодо обмеження розміру виплаченої 3 01.03.2023 та з 10.03.2023 індексації пенсії відповідно до Постанови №168 розміром 1500 грн. та зобов`язання здійснити перерахунок пенсії з 01.03.2023 без обмеження пенсії максимальним розміром та граничним розміром 1500грн., наполягає, що зазначення КМУ в Постанові №168 обмеження пенсії максимальним розміром та застосування коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати в Україні (індексації) під час перерахунку пенсії та визначення граничного розміру такого збільшення 1500 грн. є порушенням Конституційних та Конвенційних прав громадянина, військовослужбовця, у зв`язку з чим спірні пункти Постанови № 168 просить суд скасувати та викласти у відповідній редакції.
В свою чергу, відповідач КМУ вважає, що пункти спірної Постанови №168 не порушують права, свободи та інтереси позивача, Постанова №168 прийнята з метою забезпечення проведення з 1 березня 2023 року індексації пенсій шляхом підвищення на коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховується для обчислення пенсії, розмірів пенсій, у тому числі військовослужбовцям, державним службовцям, та відмітив, що пунктом 3 розділу «Прикінцеві перехідні положення» Закону України «Про Державний бюджет на 2023 рік» на 2023 рік зупинено дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та водночас, пунктом 8 розділу «Прикінцеві перехідні положення» Закону № 2710-ІХ встановлено, зокрема, що у 2023 році частина друга статті 42 Закону № 1058-IV застосовується у порядку, на умовах та у строки, що визначені Кабінетом Міністрів України. Враховуючи оголошений в країні воєнний стан з 24.02.2022, ст. 20 Бюджетного кодексу України, законодавство, що регулює повноваження КМУ, відповідач вважає, що під час прийняття Постанови № 168 діяв відповідно до Конституції України, у спосіб та в межах повноважень, враховуючи норми діючого законодавства, в задоволенні позову просить відмовити.
Третя особа вважає спірні пункти Постанови №168 правомірними, відсутні обставини, факти та докази порушення останньою прав, свобод та інтересів позивача, в позові просить суд відмовити.
Розглядаючи адміністративну справу по суті, суд виходить з наступного.
Згідно ч.ч. 1-2 ст. 264 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) передбачено, що правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо: законності (крім конституційності) постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України (крім рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу), постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим.
Право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
Нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності (ч. 3 ст. 264 КАС України).
Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, особа має право на ефективний спосіб захисту прав і це означає, що вона має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільних прав, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
Розглядаючи спірні правовідносини, що склалися у цій справі, колегія суддів виходить з приписів частини другої статті 55 Конституції України, згідно якої кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Конституційний Суд України у рішенні від 14.12.2011 №19-рп/2011 підкреслив значущість положень статті 55 Конституції України щодо захисту кожним у судовому порядку своїх прав і свобод від будь-яких рішень, дій чи бездіяльності органів влади, посадових і службових осіб, а також стосовно неможливості відмови у правосудді.
У цьому ж рішенні Конституційний Суд України зазначав, що особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За ч. 3 ст. 2 КАС України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; 5) обов`язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог (ч. 2 ст. 9 КАС України).
Порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 1, ч. 3 ст. 3 КАС України).
Відповідно до статті 1, частини першої статті 2 Конституції України Україна проголошена суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою, суверенітет якої поширюється на всю її територію.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, що визначено частиною другою статті 3 Основного Закону України.
Статтею 8, частиною другої статті 19 Основного Закону України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; зокрема, закони приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй; норми Конституції України є нормами прямої дії; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 65 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу; оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності й недоторканності покладаються на Збройні Сили України; держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей (частини перша, друга, п`ята статті 17); захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України.
За частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, у старості та в інших випадках, установлених законом.
В Україні на конституційному рівні гарантовано право громадян на соціальний захист, для забезпечення якого необхідне здійснення комплексу державно-правових заходів, одним із яких є законодавче визначення основ соціального захисту, форм і видів пенсійного забезпечення, що визначено та закріплено відповідно пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України.
Обов`язок держави забезпечити соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей установлено частиною п`ятою статті 17 розділу I «Загальні засади» Конституції України, який визначає основи конституційного ладу в Україні, зокрема, суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України, захист яких покладено на Збройні Сили України та інші військові формування, створені відповідно до законів України.
В абзаці тринадцятому пункту 4 мотивувальної частини Рішенні Конституційного Суду України від 18 грудня 2018 року № 12-р/2018 наголошено, що припис частини п`ятої статті 17 Конституції України слід розуміти як такий, що покладає на державу обов`язок забезпечувати також соціальний захист громадян України - ветеранів війни, зокрема осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, та членів сімей осіб, які захищали Вітчизну, її незалежність, суверенітет та територіальну цілісність.
Абзаци четвертий - сьомий підпункту 5.1 пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) від 6 квітня 2022 року № 1-р(II)/2022 наголосив, що «З урахуванням встановленого Конституцією України функціонального призначення Збройних Сил України, в умовах триваючої збройної агресії Російської Федерації проти України законодавче регулювання порядку реалізації права на соціальний захист, гарантованого частиною першою статті 46 Конституції України, має здійснюватися у системному взаємозв`язку з вимогами щодо посиленого соціального захисту військовослужбовців у розумінні частини п`ятої статті 17 Основного Закону України»; припис частини п`ятої статті 17 Конституції України чітко покладає на державу конституційний обов`язок щодо створення системи посиленої соціальної підтримки військовослужбовців і членів їхніх сімей; «виконання державою конституційного обов`язку щодо забезпечення посиленого соціального захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних або резервістів покликане не тільки забезпечити соціальний захист кожного з них індивідуально, а й сприяти виконанню громадянами України обов`язку щодо захисту Вітчизни - України, її суверенітету, незалежності та територіальної цілісності»; заходи в сфері оборони держави мають бути своєчасними, послідовними та комплексними, оскільки від їх ефективного запровадження залежить стан обороноздатності України.
Конституційний Суд України в абзаці шостому, сьомому підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 наголосив на тому, що організаційно-правові та економічні заходи, спрямовані на забезпечення належного соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей, пов`язані не з втратою працездатності, безробіттям або відсутністю достатніх засобів для існування (стаття 46 Конституції України), а з особливістю виконуваних ними обов`язків щодо забезпечення однієї з найважливіших функцій держави - захист суверенітету і територіальної цілісності України (частина перша статті 17 Основного Закону України); потреба в додаткових гарантіях соціального захисту цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена, зокрема, тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей.
Відповідно встановлений частиною п`ятою статті 17 Основного Закону України обов`язок держави забезпечити соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, поширюється як на громадян України, які безпосередньо перебувають на такій службі, так і на тих, яких звільнено з неї, що згадано в Рішенні Конституційний Суду України (Другий сенат) у Рішенні від 12 жовтня 2022 року № 7-р(II)/2022 у справі №3-102/2021.
Конституційний Суд України в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини згаданого вище Рішення від 18 грудня 2018 року № 12-р/2018 наголосив також, що в аспекті частини п`ятої статті 17 Конституції України держава не може в односторонньому порядку відмовитися від зобов`язання щодо соціального захисту осіб, які вже виконали свій обов`язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності; невиконання державою соціальних зобов`язань щодо ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», підриває довіру до держави.
Конституційний Суд України в абзаці восьмого підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини згаданого також вище Рішення від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 висловив свою юридичну позицію, відповідно до якої норми-принципи частини п`ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними й мають безумовний характер; тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв`язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами, не можуть бути скасовані чи звужені.
Застосуванню відповідно підлягають наголошені висновки в Рішенні Конституційного Суду України (Другий сенат) у Рішенні від 12 жовтня 2022 року № 7-р(II)/2022 у справі №3-102/2021 про те, що пенсійне забезпечення як основний складник соціальних гарантій високого рівня стосовно громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року, не може бути скасоване або обмежене.
Колегія суддів в даній справі відповідно враховує вказані висновки Конституційного Суду та обставини оголошеного в країні воєнного стану Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (пункт 3), який донині продовжено Указом Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб та послідуючим Указом Президента від 6 листопада 2023 року № 734/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 08 листопада 2023 року № 3429-IX з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб.
Відповідно до пункту 3 Указу № 64/2022 (в редакції 24.02.2022 та яка відповідає редакції чинній на 10.11.2023) у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
Та, підпунктом 2 пункту 4 вказаного Указу № 64/2022 постановлено Кабінету Міністрів України невідкладно забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.
Відповідно до статті 1 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (надалі Закон № 389-VIII) воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальної цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку цих обмежень.
Частиною першою та другою, двадцятою статті 20 Закону № 389-VIII визначено, що правовий статус та обмеження прав і свобод громадян та прав і законних інтересів юридичних Правовий статус та обмеження прав і свобод громадян та прав і законних інтересів юридичних осіб в умовах воєнного стану визначаються відповідно до Конституції України та цього Закону.
В умовах воєнного стану не можуть бути обмежені права і свободи людини і громадянина, передбачені частиною другою статті 64 Конституції України.
Відповідно, колегія суддів зазначає, що за частиною першою статтею 64 Конституції України Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Згідно частини 2 статті 64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
Відповідно до згаданої вище та застосованої судом статті 46 Конституції України слідує, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Колегія суддів вважає необхідним наголосити та зазначити, що норма статті 46 Конституції України гарантує та забезпечує громадянам право на соціальний захист, що відповідно включає право на забезпечення їх в разі, зокрема повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, у старості, враховує та зауважує, що відповідно пенсії та інші види соціальних виплат, які є основним джерелом існування мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом та вказана норма частини другої статті 64 Конституції України передбачає, що права і свободи громадянина «можуть» бути обмежені в умовах воєнного або надзвичайного стану із зазначенням строку дії цих обмежень, виокремивши права та свободи які «не можуть бути обмежені» та передбачені такі статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
Та, суд вказує, що Конституція Україні в частині 2 статті 64 передбачає «можливість» обмеження прав та свобод громадянина, що не означає регламентованим таке обмеження Конституцією України, останні «можуть» встановлюватись відповідними законами із дотриманням положень Основного закону.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.
Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України і Верховною Радою України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених цією Конституцією.
Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
Відповідно до статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.
Акти Кабінету Міністрів України підписує Прем`єр-міністр України.
Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади підлягають реєстрації в порядку, встановленому законом.
Між тим, організацію, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України відповідно до Конституції України визначає Закон України «Про Кабінет Міністрів України» від 27.02.2014 № 794-VII (далі - Закон № 794-VII).
Статтею 1 вказаного Закону № 794-VII регламентовано, що Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади.
Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів.
Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України і Верховною Радою України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених Конституцією України.
В контексті положень частини 1 статті 2 Закону № 794-VII до основних завдань Кабінету Міністрів України належать, зокрема забезпечення проведення бюджетної, фінансової, цінової, інвестиційної, у тому числі амортизаційної, податкової, структурно-галузевої політики; політики у сферах праці та зайнятості населення, соціального захисту, охорони здоров`я, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування (п. 3) та здійснення заходів щодо забезпечення обороноздатності та національної безпеки України, громадського порядку, боротьби із злочинністю, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій (п. 7).
Згідно із частинами 1, 2 статті 3 Закону № 794-VII діяльність Кабінету Міністрів України ґрунтується на принципах верховенства права, законності, поділу державної влади, безперервності, колегіальності, солідарної відповідальності, відкритості та прозорості.
Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу положень статті 4 Закону № 794-VII Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
Організація, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України.
Кабінет Міністрів України відповідно до Конституції України та цього Закону затверджує Регламент Кабінету Міністрів України, який визначає порядок проведення засідань Кабінету Міністрів України, підготовки та прийняття рішень, інші процедурні питання його діяльності, а також визначає порядок розроблення, виконання та моніторингу виконання програмних документів Кабінету Міністрів України.
Згідно частини 1 статті 19 Закону № 794-VII діяльність Кабінету Міністрів України спрямовується на забезпечення інтересів Українського народу шляхом виконання Конституції та законів України, актів Президента України, а також Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України, вирішення питань державного управління у сфері економіки та фінансів, соціальної політики, праці та зайнятості, охорони здоров`я, освіти, науки, культури, спорту, туризму, охорони навколишнього природного середовища, екологічної безпеки, природокористування, правової політики, законності, забезпечення прав і свобод людини та громадянина, запобігання і протидії корупції, розв`язання інших завдань внутрішньої і зовнішньої політики, цивільного захисту, національної безпеки та обороноздатності.
Кабінет Міністрів України здійснює постійний контроль за виконанням органами виконавчої влади Конституції України та інших актів законодавства України, вживає заходів щодо усунення недоліків у роботі зазначених органів (частина 2 статті 19 Закону № 794-VII).
За статтею 20 Закону № 794-VII до основних повноважень Кабінету Міністрів України віднесено, зокрема,
у сферах соціальної політики, охорони здоров`я, освіти, науки, культури, спорту, туризму, охорони навколишнього природного середовища та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій: забезпечує проведення державної соціальної політики, вживає заходів щодо підвищення реальних доходів населення та забезпечує соціальний захист громадян; забезпечує підготовку проектів законів щодо державних соціальних стандартів і соціальних гарантій;
у сфері національної безпеки та обороноздатності: здійснює заходи щодо охорони та захисту державного кордону України і території України; здійснює заходи щодо зміцнення національної безпеки України, розробляє та затверджує державні програми з цих питань; здійснює заходи щодо забезпечення боєздатності Збройних Сил України, визначає у межах бюджетних асигнувань на оборону чисельність громадян України, які підлягають призову на строкову військову службу; вживає заходів щодо забезпечення обороноздатності України, оснащення Збройних Сил України та інших утворених відповідно до закону військових формувань; забезпечує соціальні і правові гарантії військовослужбовцям, особам, звільненим з військової служби, та членам їхніх сімей; здійснює керівництво єдиною системою цивільного захисту України, мобілізаційною підготовкою національної економіки та переведенням її на режим роботи в умовах надзвичайного чи воєнного стану; забезпечує здійснення заходів із запобігання загрозам безпеці критичної інфраструктури та забезпечення безпеки критичної інфраструктури; забезпечує планування відновлення функціонування критичної інфраструктури у випадках надзвичайних ситуацій, яким не можна запобігти; забезпечує стійкість критичної інфраструктури до ідентифікованих загроз і небезпек; вирішує питання забезпечення участі військовослужбовців України в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки у порядку, визначеному законом; визначає пріоритетні напрями розвитку оборонно-промислового комплексу.
Кабінет Міністрів України здійснює також інші повноваження, визначені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 20 Закону № 794-VII).
Статтею 41 Закону № 794-VII регламентовано, що Кабінет Міністрів України спрямовує свою діяльність на виконання Конституції та законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України.
Кабінет Міністрів України відповідно до Конституції та законів України здійснює свої повноваження шляхом прийняття рішень на його засіданнях більшістю голосів від посадового складу Кабінету Міністрів України, визначеного відповідно до статті 6 цього Закону.
У той же час, положення частин 1-5 статті 49 Закону № 794-VII Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.
Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.
Акти Кабінету Міністрів України з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень Кабінету Міністрів України.
Акти Кабінету Міністрів України, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
Акти Кабінету Міністрів України підписує Прем`єр-міністр України.
Статтею 50 Закону № 794-VII врегульовано порядок підготовки актів Кабінету Міністрів України.
Так, право ініціативи у прийнятті актів Кабінету Міністрів України мають члени Кабінету Міністрів України, центральні органи виконавчої влади, державні колегіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.
Проекти актів Кабінету Міністрів України готуються міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, державними колегіальними органами, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.
Проекти актів Кабінету Міністрів України вносяться на розгляд Кабінету Міністрів України Секретаріатом Кабінету Міністрів України, міністерствами, центральними органами виконавчої влади (крім тих, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через відповідного члена Кабінету Міністрів України), державними колегіальними органами, місцевими державними адміністраціями.
Проекти актів Кабінету Міністрів України можуть також вноситися в установленому порядку на розгляд Кабінету Міністрів України Прем`єр-міністром України, Першим віце-прем`єр-міністром України, віце-прем`єр-міністрами України, а також міністром, який не очолює міністерство. Такі проекти за дорученням відповідних членів Кабінету Міністрів України можуть готуватися Секретаріатом Кабінету Міністрів України, якщо предмет їх правового регулювання не належить до компетенції міністерств та інших центральних органів виконавчої влади.
Проекти актів Кабінету Міністрів України, внесені на його розгляд, реєструються Секретаріатом Кабінету Міністрів України. Зареєстровані проекти актів Кабінету Міністрів України вносяться до бази даних електронної комп`ютерної мережі. Їх оприлюднення на офіційному веб-сайті Кабінету Міністрів України здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
До підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України можуть залучатися народні депутати України, науковці та інші фахівці за їх згодою.
Проекти актів Кабінету Міністрів України, що мають важливе суспільне значення та визначають права і обов`язки громадян України, підлягають попередньому оприлюдненню в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно із частинами 1, 2 статті 51 Закону № 794-VII постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України приймаються на засіданнях Кабінету Міністрів України шляхом голосування більшістю голосів від посадового складу Кабінету Міністрів України, визначеного відповідно до статті 6 цього Закону. Якщо проект рішення отримав підтримку рівно половини посадового складу Кабінету Міністрів України і за цей проект проголосував Прем`єр-міністр України, рішення вважається прийнятим.
Після підписання акта Кабінету Міністрів України внесення до його тексту будь-яких змін, у тому числі виправлення орфографічних і стилістичних помилок, здійснюється в порядку, передбаченому частиною першою цієї статті.
У той же час, Постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 №950 затверджено Регламент Кабінету Міністрів України (далі Регламент), який встановлює порядок проведення засідань Кабінету Міністрів України, підготовки та прийняття рішень, визначає інші процедурні питання його діяльності у мирний час і в умовах правового режиму воєнного стану.
Згідно із пунктом 1 параграфу 32 глави 2 Регламенту проекти актів Кабінету Міністрів готуються на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів, доручень Прем`єр-міністра, а також за ініціативою членів Кабінету Міністрів, центральних органів виконавчої влади, державних колегіальних органів, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій з дотриманням вимог цього Регламенту.
Розроблення проекту акта починається невідкладно після отримання відповідного завдання та триває виходячи з необхідності врахування у загальному часі підготовки проекту акта вимог, встановлених цим Регламентом щодо часу, достатнього для погодження проекту акта заінтересованими органами, та часу, достатнього для проведення правової експертизи Мін`юсту та експертизи Секретаріату Кабінету Міністрів.
Відповідно до пункту 1 параграфу 33 глави 2 Регламенту головним розробником проекту акта Кабінету Міністрів є орган, який вносить проект акта до Кабінету Міністрів.
Розробниками проектів актів Кабінету Міністрів є міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, державні колегіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації відповідно до своєї компетенції.
Проект акта Кабінету Міністрів підлягає обов`язковому погодженню всіма заінтересованими органами, а також Мінфіном, Мінекономіки та Мінцифри (п. 5 § 33 гл. 2 Регламенту).
При цьому, під час підготовки проекту акта Кабінету Міністрів з питань, що стосуються формування та реалізації державної соціальної та економічної політики, регулювання трудових, соціальних, економічних відносин, відповідний проект акта в обов`язковому порядку надсилається уповноваженому представнику всеукраїнських профспілок, їх об`єднань та уповноваженому представнику всеукраїнських об`єднань організацій роботодавців (абз. 2 п. 7 § 33 гл. 2 Регламенту).
Проект акта Кабінету Міністрів розробник подає Мін`юсту для проведення правової експертизи разом з пояснювальною запискою, матеріалами погодження (листами із зауваженнями і пропозиціями та висновками, передбаченими пунктами 5 та 5-1 § 33 цього Регламенту), а також порівняльною таблицею (якщо проектом акта передбачено внесення змін до інших актів Кабінету Міністрів) (пункт 1 § 44 Регламенту).
Аналіз вказаних положень дає суду підстави дійти до висновку, що Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів.
При цьому Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження, проекти яких, в окремих випадках готуються міністерствами, діяльність яких підлягає контролю Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 статті 116 Конституції України передбачено, що до повноважень Кабінету Міністрів України належить забезпечення проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування. Відповідно до статті 49 Закону № 794-VII КМУ на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти, зокрема - постанови.
У рішеннях Конституційного Суду України від 26.12.2011 № 20-рп/2011 та від 25.01.2012 № 3-рп/2012 підтверджена конституційність повноважень Кабінету Міністрів України щодо реалізації політики у сфері соціального захисту, в тому числі регулювання порядку та розмірів соціальних виплат і допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, виходячи з фінансових можливостей держави.
Наведене в сукупності свідчить про передбачене чинним законодавством України право Кабінету Міністрів України формувати, встановлювати та затверджувати державні соціальні стандарти і нормативи та зокрема, врегульовувати порядок та розміри соціальних виплат і допомоги, враховуючи державний бюджет.
Відповідно до Положення про Міністерство соціальної політики, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 423 (зі змінами) (далі - Положення) Мінсоцполітики є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який забезпечує формування та реалізацію державної політики зокрема, загальнообов`язкового державного соціального та пенсійного страхування, соціального захисту населення, державного регулювання та нагляду за дотриманням норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" щодо призначення (перерахування) і виплати пенсій у солідарній системі та щодо взаємодії Пенсійного фонду України з Фондом соціального страхування.
Згідно пункту 4 Положення, Мінсоцполітики відповідно до покладених на нього завдань, узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належить до його компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавчих актів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України та в установленому порядку вносить їх на розгляд Кабінету Міністрів України; розробляє проекти законів та інших нормативно-правових актів з питань, що належать до його компетенції.
Мінсоцполітики у своїй діяльності керується Конституцією та указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими України відповідно до Конституції та законами України, актами Кабінету Міністрів України іншими актами законодавства.
Відповідно, Мінсоцолітики забезпечує формування та реалізацію державної політики в соціальній сфері, дотриманням норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" щодо призначення (перерахування) і виплати пенсій у солідарній системі, взаємодію відповідних державних органів, розробляє проекти законів та нормативно-правових актів, вносить пропозиції щодо вдосконалення законодавства в межах компетенції та повноважень, визначених чинним законодавством.
Згідно статті 95 Конституції України бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами.
Виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Держава прагне до збалансованості бюджету України.
Згідно положень статті 4 Бюджетного кодексу від 8 липня 2010 року № 2456-VI бюджетне законодавство складається, зокрема, з Конституції України, Закону про Державний бюджет, інших законів, що регулюють бюджетні відносини, передбачених статтею 1 цього Кодексу, нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, прийнятих на підставі і на виконання цього Кодексу та інших законів України, передбачених пунктами 3 та 4 цієї частини статті.
На нормативно-правові акти та рішення, прийняті на підставі і на виконання вимог цього Кодексу, не поширюється дія законодавства щодо здійснення державної регуляторної політики та регуляторної діяльності.
Абзацом третім підпункту 2 пункту 22 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України в редакції Закону України від 03.03.2022 № 2118-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану" установлено, що в умовах воєнного стану або для здійснення згідно із законом заходів загальної мобілізації Кабінет Міністрів України може приймати рішення щодо порядку застосування і розмірів державних соціальних стандартів та гарантій, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів та фондів загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування.
Тобто, Держава в особі Верховної Ради України бюджетним законодавством в умовах воєнного стану надала можливість Кабінету Міністрів України змінити (звузити) обсяги та розміри соціального забезпечення осіб, які відбувають службу в воєнний час, втратили працездатність та, які перебувають на пенсії.
Та, суд зазначає, що зміна, обмеження, звуження таких прав на належне соціальне забезпечення має відповідати положенням Конституції України та нормам діючого законодавства.
Враховуючи позиції сторін по справі та предмет спору, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно абз. 1 пункту 2 Постанови №168 установлено що з 01.03.2023, розміри пенсій, призначені за Законом №2262 (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р. № 118 Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2022 р. включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 10 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.
Тобто, як вважає позивач під час перерахунку пенсії з 01.03.2023 застосовується коефіцієнт підвищення визначений пунктом 1 вказаної Постанови №168, з урахуванням положень, передбачених пунктом 10 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом, відповідно застосовуючи таке підвищення пенсії здійсненого в межах максимального розміру пенсії. Таке застосування максимального розміру пенсії, визначеного законом, позивач вважає протиправним, враховуючи Рішення Конституційного Суду від 20.12.2016 № 7-рп/2016 та усталену судову практику, обмеження пенсії максимальним розміром порушує права на отримання належного розміру пенсії.
Щодо зазначення в абз. 1 пункту 2 спірної Постанови №168 КМУ обмеження пенсії максимальним розміром, визначеним законом колегія суддів зазначає та враховує слідуюче.
Відповідно до статті 1-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ), законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.
Статтею 64 Закону № 2262-ХІІ встановлено, що у разі якщо пенсії, призначені військовослужбовцям […] у попередньому календарному році та до дати індексації пенсії у році, в якому проводиться індексація пенсії, не перераховувалися відповідно до частини четвертої статті 63 цього Закону, для забезпечення їх індексації проводиться перерахунок пенсій у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Пунктом 8 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державний бюджет на 2023 рік» № 2710-IX (далі Закон № 2710) від 03 листопада 2022 року встановлено, що у 2023 році […] стаття 64 Закону № 2262-ХІІ […] застосовується у порядку, на умовах та строки, що визначені Кабінетом Міністрів України.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668-VI (далі - Закон № 3668-VI), який набрав чинності 01.10.2011.
Відповідно до положень статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13.10.1995 «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Водночас Законом № 3668-VI було внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, яку викладено у відповідній редакції, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016.
Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016, яким визнав такими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ, виходив із того, що норми-принципи частини п`ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв`язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI.
Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.
Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
При цьому положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон №2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
У постановах від 16.12.2021 у справі № 400/2085/19, від 20.07.2022 у справі №340/2476/21, від 25.07.2022 у справі № 580/3451/21 та від 30.08.2022 у справі №440/994/20, Верховний Суд зазначив:
"на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 та Законом №3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
При цьому суб`єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону №3668-VI.
Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, суд дійшов висновку, що вони явно суперечать один одному.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Водночас положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових "прогалин" щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI."
Враховуючи вищезазначене слідує, що під час вирішення судом спірних правовідносин щодо обмеження пенсії військовослужбовця максимальним розміром, застосуванню судом підлягають норми Закону №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI, відтак, вбачається, що згаданим Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ в редакції внесеними змінами Законом № 3668-VI, визнано неконституційною, обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, вказана спірна норма порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Колегія суддів також враховує та зазначає, що приписами статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI (далі - Закон № 3668 VI, в редакції станом на дату прийняття), установлено, що „максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до законів України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Прикінцевими та перехідними положеннями пунктами 1 та 2 Закону № 3668 VI визначено, що Закон набирає чинності з 1 жовтня 2011 року, крім абзацу одинадцятого підпункту 11 та абзацу сто тридцять восьмого підпункту 17 пункту 6 розділу II цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2012 року та обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Наступними законами (№ 911-VIII від 24.12.2015, № 1774-VIII від 06.12.2016) були внесені зміни до статті 2 Закон № 3668 VI, якими було визначено періоди застосованого обмеження (у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, по 31 грудня 2017 року) та визначення обмеження пенсії її максимальним розміром (10 740 гривень).
Рішенням Конституційного Суду (Другий Сенат) № 7-р(II)/2022 від 12.10.2022 справа № 3-102/2021 (231/21, 415/21) приписи статті 2 зі змінами, що поширюють свою дію на Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-XII, в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
В пункті 4 вказаного Рішенням Конституційного Суду (Другий Сенат) № 7-р(II)/2022 від 12.10.2022 зазначено також, що згідно з частиною другою статті 152 Конституції України, статтею 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Конституційний Суд України враховує, що в Україні у зв`язку з агресією Російської Федерації проти України введено воєнний стан (Указ Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022 зі змінами).
Конституційний Суд України вважає, що потрібно відтермінувати втрату чинності приписами статті 2 Закону № 3668, які суперечать Конституції України та з метою забезпечення соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року, вказує, що Верховна Рада України має привести нормативне регулювання зазначених питань у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням.
Відповідно, пунктом 2 резолютивної частини Рішення Конституційний Суд України приписи статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Враховуючи, що Рішення Конституційного Суду (Другий Сенат) № 7-р(II)/2022 ухвалене 12.10.2022, приписи статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами втрачають свою чинність з 12.04.2023.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів зазначає, що в даній справі підлягають застосуванню норми Закону №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, останнім відповідно положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ в редакції внесеними змінами Законом № 3668-VI, визнано неконституційною, обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ.
Відтак, втрата чинності приписів статті 2 Закону № 3668-VI з 12.04.2023, яка встановлювала спірні обмеження пенсії максимальним розміром, та якою було внесено зміни до ч. 7 ст. 43 Закону №2262, пов`язана із обставинами оголошеного в країні воєнного стану, що як наслідок потребує необхідного часу Верховній Раді України привести нормативне регулювання зазначених питань у відповідність із Конституцією України та із Рішенням Конституційного Суду (Другий Сенат) № 7-р(II)/2022 від 12.10.2022.
Суд зазначає про необґрунтовану та не доведену позицію третьої особи про те, що до 12.04.2023 обмеження пенсії максимальним розміром, застосованого станом на березень 2023 року спірною Постановою №168 КМУ є правомірним, оскільки питання визначення та застосування заробітку (грошового забезпечення) для обчислення пенсій передбачено ст. 43 Закону №2262, обмеження пенсії максимальним розміром Законом № 3668-VI відповідно переглядалось в Рішенні Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016.
Як висновок, суд вважає доведеним протиправність застосування КМУ в абз. 1 пункту 2 спірної Постанови №168 під час перерахунку пенсії з 01.03.2023 обмеження пенсії максимальним розміром, установленим законом, протилежного відповідачем не доведено.
Щодо установленого абз. 2 пункту 10 Постанови №168 розміру збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами 1-7 цієї постанови, який не може перевищувати 1500 гривень, суд зазначає наступне.
За згаданим вище пунктом 1 Постанови №168 установлено, що з 1 березня 2023 р. перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,197.
Коефіцієнт збільшення стосується застосування індексації під час перерахунку пенсії.
Позивач вважає, що розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії обмежений сумою у розмірі 1500 грн. є протиправним та таким, що порушує право позивача на мирне володіння майном, отримання належного розміру пенсії після здійснення відповідного її перерахунку.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 64 Закону №2262 в чинній редакції у разі якщо пенсії, призначені військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, та членам їх сімей у попередньому календарному році та до дати індексації пенсії включно у році, в якому проводиться індексація пенсій, не перераховувалися відповідно до частини четвертої статті 63 цього Закону, для забезпечення їх індексації проводиться перерахунок пенсій у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Сума індексації враховується під час подальшого перерахунку пенсії відповідно до статті 63 цього Закону.
Згідно з ч. 1 ст. 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі -Закон №1058-IV), в редакції до виключення такої Законом № 2148-VIII від 03.10.2017, призначені за цим Законом, індексуються відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення.
Відповідно до статті 2 Закону України від 3 липня 1991 року № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі Закон № 1282-XII) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їхніх сімей і пенсій, які індексуються відповідно до закону за цими видами страхування.
Індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Згідно ст. 5 Закону № 1282-XII індексація виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, інших видів соціальної допомоги проводиться відповідно за рахунок фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також за рахунок коштів Державного бюджету України.
За ч. 7 ст. 2 Бюджетного кодексу за бюджетними програмами, здійснення заходів за якими потребує нормативно-правового визначення механізму використання бюджетних коштів, головні розпорядники коштів державного бюджету розробляють проекти порядків використання коштів державного бюджету (в тому числі за бюджетними програмами, вперше визначеними законом про Державний бюджет України) та забезпечують їх затвердження протягом 30 днів з дня набрання чинності законом про Державний бюджет України. За рішенням Кабінету Міністрів України (у формі протокольного рішення) порядки використання коштів державного бюджету затверджуються Кабінетом Міністрів України або головним розпорядником коштів державного бюджету за погодженням з Міністерством фінансів України. Про затвердження таких порядків інформується Комітет Верховної Ради України з питань бюджету.
Згідно з положеннями статті 18 Закону України від 5 жовтня 2000 року № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі Закон № 2017-III), законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо, зокрема, індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
За визначенням частини другої статті 19 Закону № 2017-III державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Пунктами 2, 6 Порядку № 1078 від 17 липня 2003 р. «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців. Виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема, підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Статтею 19 Закону № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» в частині порядку визначення та застосування державних соціальних гарантій в реалізації державної соціально-економічної політики, зокрема, зазначає, що виключно законами України визначається: величина порогу індексації грошових доходів громадян.
За абз. 1 частини 2 статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV, який підлягала застосуванню з 1 березня 2022 року згідно внесеними змінами Законом № 2040-IX від 15.02.2022, для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.
Абзац четвертий частини другої статті 42 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2040-IX від 15.02.2022 застосовується з 1 березня 2022 року.
Пунктом 3 розділу «Прикінцеві перехідні положення» Закону України «Про Державний бюджет на 2023 рік» від 3 листопада 2022 року (далі - Закону № 2710-IX) на 2023 рік зупинено дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Водночас, пунктом 8 розділу «Прикінцеві перехідні положення» Закону № 2710-1Х встановлено, зокрема, що у 2023 році частина друга статті 42 Закону № 1058-IV застосовується у порядку, на умовах та у строки, що визначені Кабінетом Міністрів України.
Суд зазначає, що Кабінет Міністрів України визначає виключно порядок індексації пенсії, а визначення розміру індексації пенсії та інших доходів громадян України проводиться виключно законами України.
Суд враховує у справі висновки Верховного Суду викладені в постанові від 12.11.2019 у справі № 826/3858/18 щодо положення норми статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" яка міститься в розділі V "Обчислення пенсії", тобто в загальному розділі, та безпосередньо визначає складові грошового забезпечення для обчислення пенсій. При цьому під обчисленням слід розуміти процес отримання результату за допомогою дій над числами, кожне з яких є конкретним цифровим вираженням розміру складових грошового забезпечення.
Порядок перерахунку пенсій врегульований розділом VIII "Порядок перерахунку пенсій" Закону № 2262-XII. Частина 4 статті 63 "Перерахунок раніше призначених пенсій" передбачає, що усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі, якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Отже, безпосередній словесний, логіко-граматичний та юридичний аналіз конструкцій та змісту вказаних правових норм дає підстави вважати, що перерахунок раніше призначених пенсій визначений статтею 63 Закону № 2262-XII. Кабінету Міністрів України лише надано право на встановлення умов, порядку та розміру для перерахунку пенсій, передбачених вказаною статтею.
При цьому обчислення пенсії встановлюється статтею 43 Закону, яка має загальний характер та визначає вихідні дані відносно визначення грошового забезпечення для встановлення розміру як призначуваних пенсії, так і для перерахунку останніх, що є однорідними правовідносинами, виходячи зі змісту процитованого Закону.
Законодавець делегував Уряду повноваження на встановлення умов, порядку та розміру перерахунку пенсій особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб.
Так, "умовами" слід розуміти встановлення Кабінетом Міністрів необхідних обставин, які роблять можливим здійснення перерахунку пенсії.
Під "порядком" розуміється, що Кабінет Міністрів України має право на встановлення певної послідовності, черговості, способу виконання, методу здійснення перерахунку пенсій у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців.».
Враховуючи вищезазначене, на позицію та висновки суду положення абз. 2 пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 р. № 168 суперечать положенням Законів України № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» та Конституції України, порушуються право позивача на належний, гарантований державою рівень пенсійного забезпечення, право саме на отримання належного розміру пенсії.
Суд зазначає, що як наслідок, розмір збільшення пенсії позивача за встановленою границею Постановою №168 до 1500 гривень під час проведення її перерахунку з 01.03.2023 із застосуванням коефіцієнту збільшення 0,197 (індексації) є порушенням права позивача на отримання належного розміру пенсії військовослужбовця інваліда 2 групи.
Колегія суддів не заперечує тому, що спірна Постанова №168 була погоджена без зауважень Міністерством юстиції, Міністерством економіки, Міністерством фінансів, Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, Спільним представницьким органом сторони роботодавців на національному рівні, Пенсійним фондом України, Спільним представницьким репрезентативних всеукраїнських об`єднань профспілок на національному рівні та зазначає, що таке погодження не є підставою для обґрунтування правомірності застосованих та визначених Кабінетом Міністрів України обмежень щодо розміру пенсії та розміру збільшення такої з обмеженням сумою у розмірі 1500 грн., враховуючи повноваження відповідача, як вищого органу виконавчої влади на видання акту нормативно-правового характеру у порядку визначеному згаданим вище законодавством.
Суд зазначає, що здійснення КМУ заходів щодо забезпечення обороноздатності та національної безпеки України, громадського порядку, боротьби із злочинністю, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій не може вчинятись з порушенням та обмеженням соціальних прав, свобод та інтересів громадянина, зокрема таких, забезпечення та дотримання яких покладено в основу функцій державних органів, тому посилання відповідача на воєнний стан в країні та бюджетне законодавство не є належним правовим обґрунтуваннями доведення правомірності прийнятих спірних абзаців в пунктах Постанови №168.
У період дії воєнного стану в Україні Конституційний Суд України у правовідносинах щодо соціального захисту сформував та розвинув свою юридичну позицію, яку не може ігнорувати суд, суть якої зводиться до того, що Держава Україна без рівноцінної заміни чи компенсації в односторонньому порядку безвідносно до її фінансових можливостей не може відмовитися від зобов`язання щодо додаткових гарантій соціального захисту осіб, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року, а також осіб щодо осіб, які вже виконали свій обов`язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності.
Щодо позиції третьої особи з приводу наявності в діях позивача дискримінаційного поводження в межах заявлених ним позовних вимог до суду, колегія суддів погоджується із відповідними дискреційними повноваженнями осіб, права, свободи та інтереси яких задіяні в спірній Постанові №168 та зазначає про розгляд та вирішення даної справи в межах поданих до суду вимог ОСОБА_1 , оскаржуваний абз. 2 пункту 10 Постанови №168 вирішується враховуючи статус позивача як військовослужбовця, пенсія якому призначена Законом №2262.
Колегія суддів враховує у справі надано постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2023 року у справі №200/1788/23, якою переглянуто рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 липня 2023 року про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області за заявленими вимогами про визнання протиправними дії щодо зменшення до 1500 грн з 01.03.2023 нарахування і виплату індексації пенсій по інвалідності відповідно до абзацу 2 статті 10 Постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році; зобов`язати нарахувати і виплатити індексацію пенсії по інвалідності відповідно до статті 64 Закону № 2262 у порядку, визначеному пунктами 1 та 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1197 грн, без обмеження розміру індексації, встановленого пунктом 10 Постанови КМУ № 168 в розмірі 1500 грн та без обмеження максимальним розміром пенсії.
Постановою суду апеляційної інстанції - апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 липня 2023 р. у справі № 200/1788/23 - залишено без задоволення; апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 липня 2023 р. у справі № 200/1788/23 задоволено; рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 липня 2023 р. у справі № 200/1788/23 змінено в мотивувальній частині, а також в абзаці четвертому резолютивної частини рішення виключено слова та цифри «щодо обмеження розміру підвищення (індексації) сумою 1500 грн.»; доповнено резолютивну частину рішення наступними абзацами: Визнати протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо обмеження розміру виплаченої з 01.03.2023р та з 10.03.2023р індексації пенсії відповідно до Постанови КМУ №168 розміром 1500 грн.; Зобов`язати Головне управління пенсійного фонду в Донецькій області здійснити з 01.03.2023р. та з 10.03.2023р. перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) у розмірі 1,197 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 р. № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» без обмеження розміру збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами 1-7 цієї постанови, максимальним (граничним) розміром 1500 грн та без обмеження пенсії максимальним розміром.
25.12.2023 ухвалою Верховного Суду відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 23.11.2023 у справі №200/1788/23.
Таким чином, постанова Першого апеляційного адміністративного суду від 23.11.2023 у справі №200/1788/23 набрала чинності та вказаною постановою зазначено, що положення абз. 2 п. 10 постанови КМ України від 24.02.2023 № 168 прямо суперечить приписам Конституції України, Законів України № 2262-XII, № 2017-III, № 1282-XII з врахуванням Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, які є спеціальними нормами та підлягають застосуванню органами Пенсійного фонду України в даних правовідносинах, застосовуючи відповідно висновки Верховного Суду щодо питання правомірності обмеження пенсії максимальним її розміром викладену у постановах від 16.12.2021 у справі № 400/2085/19, від 09.02.21 у справі № 640/2500/18, від 10.09.21 у справі № 300/633/19, від 24.09.21 у справі № 370/2610/17, від 06.11.2018 року у справі № 522/3093/17.
Суд також вважає необхідним відмітити, що відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування 4 практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права - при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» (№№ 25921/02) Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства (Stretch v. the United Kingdom № 44277/98).
Згідно із ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно, позивачем обґрунтовано та підтверджено протиправність вказаних спірних абзаців пунктів Постанови №168, відповідачем, належних доказів та доводів щодо правомірності останніх до суду не надано.
Відповідно до ч. 9 ст. 264 КАС України суд може визнати нормативно-правовий акт протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повністю або в окремій його частині.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання протиправними та нечинними абзацу 1 пункту 2 та абзацу 2 пункту 10 Постанови №168 щодо застосованого з 01.03.2023 обмеження пенсії максимальним розміром, визначеного законом та визначення збільшення розміру пенсії внаслідок її перерахунку з 01.03.2023, який не може перевищувати 1500 гривень.
Щодо заявленої п. 2 зобов`язальної частини позову щодо зобов`язання КМУ внести зміни до спірного п. 2 Постанови №168 у відповідній редакції , колегія суддів зазначає як такі, що порушують дискреційні повноваження КМУ щодо внесення змін до прийнятих нормативно-правових актів, враховуючи компетенцію та повноваження останнього за згаданим вище чинним законодавством.
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 242 КАС України).
При цьому, суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).
Суд вказує, що згідно частин 1,2 статті 265 КАС України резолютивна частина рішення суду про визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання рішенням законної сили.
Нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Заявлений п. 3 зобов`язальної частини вимог має наслідки застосування відповідачем згаданих вище положень ст. 265 КАС України, у зв`язку з чим такі вимоги задоволенню не підлягають.
Решта доводів сторін не впливають на висновки суду.
Щодо розподілу витрат по справі.
За ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 876,06грн. (квитанція № 32528798800006664981 від 06.04.2023).
Враховуючи наслідки вирішення справи судом, позивачу підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань КМУ судові витрати за сплачений судовий збір під час подання позову до суду частково у сумі 438,04 грн.
Інших витрат до розподілу у справі сторонами до суду не заявлено.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду та повідомлено про дату та час складення рішення у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255, 264, 265 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
в и р і ш и в:
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та нечинним в абзаці першому пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 р. № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» застосування обмеження максимального розміру пенсії, визначеного законом.
3. Визнати протиправним та нечинним абзац 2 пункту 10 Постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 р. № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» щодо визначення розміру збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами 1-7 цієї постанови, який не може перевищувати 1500 гривень.
4. В решті позовних вимог - відмовити.
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Кабінету Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, б. 12/2) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 438,04 грн. (чотириста тридцять вісім гривень 04 коп.).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Головуючий суддя Войтович І.І.
Судді: Марич Є.В.
Харченко С.В.
Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 11 січня 2024 р.
