Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 серпня 2024 року
м. Київ
cправа № 917/1133/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.
секретаря судового засідання - Дерлі І.І.
за участю представників сторін:
Офісу Генерального прокурора - Зарудяна Н.О.
позивача 1 - не з`явився
позивача 2 - не з`явився
відповідача 1 - не з`явився
відповідача 2 - Біленко Н.О.
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - не з`явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.05.2024 (у складі колегії суддів: Лакіза В.В. (головуючий), Білоусова Я.О., Мартюхіна Н.О.)
за позовом заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі:
1. Міністерства освіти і науки України,
2. Полтавської обласної військової адміністрації
до: 1. Фізичної особи-підприємця Возного Станіслава Володимировича,
2. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Регіональний центр професійно-технічної освіти № 1
про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна та зобов`язання повернути приміщення,-
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст та підстави позовних вимог
1.1. Заступник керівника Кременчуцької окружної прокуратури (надалі - Прокурор) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Міністерства освіти і науки України (надалі - МОН України, Позивач 1), Полтавської обласної військової адміністрації (надалі - Полтавська ОВА, Позивач 2) звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом до фізичної особи-підприємця Возного Станіслава Володимировича (надалі - ФОП Возний С.В., Відповідач 1) та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях (надалі - РВ ФДМУ по Полтавській та Сумській областях, Відповідач 2, Орендодавець) про:
- визнання недійсним договору оренди № 61/53/21-Н від 24.11.2021 державного нерухомого майна, що належить до державної власності - частини нежитлового приміщення площею 8,3 кв. м, що перебуває на балансі Регіонального центру професійно-технічної освіти № 1 м. Кременчука (надалі - РЦ ПТО № 1 м. Кременчука) (надалі - Договір), укладеного між РВ ФДМУ по Полтавській та Сумській областях та ФОП Возним С.В.;
- зобов`язання ФОП Возного С.В. звільнити та повернути Полтавській ОВА - державне нерухоме майно площею 8,3 кв. м, розміщене на першому поверсі будівлі гуртожитку, що перебуває на балансі РЦ ПТО № 1 м. Кременчука за адресою: вулиця Республіканська, 87, місто Кременчук, Полтавська область, шляхом підписання акту приймання-передачі.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне приміщення може використовуватися з метою здійснення освітньої діяльності, яку ФОП Возний С.В. не проводить, а відтак, оспорюваний договір суперечить нормам чинного на час його укладення законодавству та підлягає визнанню недійсним на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України, а орендоване майно - поверненню державі в особі відповідного органу.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 07.09.2023 у справі позов задоволено частково; визнано недійсним Договір, укладений між РВ ФДМУ по Полтавській та Сумській областях та ФОП Возним С.В.; зобов`язано ФОП Возного С.В. звільнити та повернути державне нерухоме майно площею 8,3 кв.м, розміщене на першому поверсі будівлі гуртожитку, що перебуває на балансі РЦ ПТО № 1 м. Кременчука за адресою: вулиця Республіканська, 87, місто Кременчук, Полтавська область, шляхом підписання акту приймання-передачі; стягнуто з ФОП Возного С.В. на користь Полтавської обласної прокуратури витрати по сплаті судового збору в сумі 2684, 00 грн; стягнуто з РВ ФДМУ по Полтавській та Сумській областях на користь Полтавської обласної прокуратури витрати по сплаті судового збору в сумі 2684,00 грн; іншій частині позову відмовлено.
2.2. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що положеннями чинного законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, встановлено заборону на передання в оренду приміщень закладів освіти для використання їх не за призначенням, не для використання в навчально-виховному процесі. Встановивши, що у даному випадку приміщення передано в орендне користування не для використання в навчально-виховному процесі, Господарський суд Полтавської області дійшов висновку, що оспорюваний Договір не відповідає нормам законодавства (частині четвертій статті 80 Закону України "Про освіту" (у редакції дійсній на час укладення договору оренди майна), що згідно до частини першої статті 203 та частини першої статті 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання його недійсним. За відповідних обставин суд виснував про наявність у ФОП Возного С.В. зобов`язання повернути державне нерухоме майно - приміщення площею 8,3 кв. м, розміщене за адресою: м. Кременчук, Полтавська обл., РЦ ПТО № 1 м. Кременчука.
2.3. Розглядаючи позову вимогу про повернення нерухомого майна Полтавській ОВА, місцевий господарський суд встановив, що у останньої відсутнє право оперативного управління майном закладів освіти, яке належать РЦ ПТО № 1 м. Кременчука. У зв`язку з чим судом задоволено відповідну позовну вимогу частково, без визначення суб`єкта отримувача такого нерухомого майна.
2.4. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.05.2024 задоволено апеляційну скаргу РВ ФДМУ по Полтавській та Сумській областях на рішення Господарського суду Полтавської області від 07.09.2023; рішення Господарського суду Полтавської області від 07.09.2023 скасовано в частині визнання недійсним Договору, укладеного між РВ ФДМУ по Полтавській та Сумській областях та ФОП Возним С.В, зобов`язання ФОП Возного С.В. звільнити та повернути державне нерухоме майно, площею 8,3 кв. м, розміщене на першому поверсі будівлі гуртожитку, що перебуває на балансі РЦ ПТО № 1 м. Кременчука, місто Кременчук, Полтавська область, шляхом підписання акту приймання-передачі та стягнення судових витрат за подання позову; прийнято в цій частині нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог; стягнуто з Полтавської обласної прокуратури на користь РВ ФДМУ по Полтавській та Сумській областях витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 8052,00 грн.
2.5. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог у відповідній частині суд апеляційної інстанції виходив з: 1) недоведеності Прокурором законних підстав для представництва інтересів держави визначеним ним органом - Полтавською ОВА у правовідносинах з оскарження договору оренди майна навчального закладу та його повернення, наявності обставин порушення прав зазначеного органу укладенням спірного правочину, 2) обставини звернення Позивача 1, Позивача 2, лише до двох учасників правовідносин, за наявності трьох учасників оспорюваного договору, та не визначення відповідного процесуального статусу РЦ ПТО № 1 м. Кременчука, як відповідача. За позицією Східного апеляційного господарського суду, зазначене суперечить змісту частини першої статті 216 Цивільного кодексу України, правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 20.07.2022 у справі № 923/196/20, правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 15.08.2023 у справі № 918/862/22, від 26.01.2022 у справі № 924/637/20, від 29.08.2023 у справі № 912/1550/22.
3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
3.1. У касаційній скарзі заступник керівника Харківської обласної прокуратури (надалі також - Скаржник) просить Суд скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.05.2024 і залишити в силі рішення Господарського суду Полтавської області від 07.09.2023.
3.2. В обґрунтуванні касаційної скарги Скаржник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень статті 759 Цивільного кодексу України, статті 283 Господарського кодексу України, пункту 10 частини першої статті 1, пункту 1 статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої палати Верховного суду від 05.06.2018 у справі № 910/856/17, у постановах Верховного Суду від 30.07.2020 у справі № 670/23/18, від 31.08.2021 у справі № 909/207/20.
За позицією Скаржника, для визнання оспорюваних договір недійсним необхідним є залучення саме сторін правочину, а не усіх учасників орендних правовідносин.
4. Розгляд справи Верховним Судом
4.1. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури на постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.05.2024 на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та призначено її розгляд у судовому засіданні 28.08.2024.
4.2. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.07.2024 задоволено клопотання представника РВ ФДМУ по Полтавській та Сумській областях - Біленко Наталії Олександрівни про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
4.3. 22.07.2024 від РВ ФДМУ по Полтавській та Сумській областях надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому сторона просить відмовити в задоволенні касаційної скарги, а постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.05.2024 залишити без змін.
5. Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій
5.1. 24.11.2021 Регіональним відділення Фонду державного майна України по Полтавській області (надалі - РВ ФДМУ по Полтавській області) з ФОП Возним С.В. укладено Договір.
5.2. Підставами для укладення договору стали:
- заява ФОП Возного С.О. на ім`я начальника РВ ФДМУ по Полтавській та Сумській областях щодо включення майна, яке перебуває на балансі РЦ ПТО № 1 м. Кременчука, за адресою: м. Кременчук, вул. Республіканська, 87, площею 8,3 кв. м, до Переліку першого типу, мета оренди - надання населенню кваліфікованої юридичної допомоги, термін - 5 років;
- лист МОН Українивід 10.09.2021 № 1/11-6718 відповідно до якого Міністерством опрацьовано звернення РЦ ПТО № 1 м. Кременчука та надано дозвіл на укладення договору оренди державного нерухомого майна, яке перебуває на балансі закладу освіти, а саме: першого поверху гуртожитку, за адресою: Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Республіканська, 87, площею 8,3 кв. м, з метою надання кваліфікованої юридичної допомоги, терміном до 5-ти років;
- лист РЦ ПТО № 1 м. Кременчука від 23.09.2021 № 917 щодо включення майна, яке перебуває на балансі РЦ ПТО № 1 м. Кременчука, за адресою: м. Кременчук, вул. Республіканська, 87, площею 8,3 кв.м, до Переліку першого типу, а саме частини нежитлового приміщення п`ятиповерхового гуртожитку, строком на 5 років;
- лист РЦ ПТО № 1 м. Кременчука від 23.09.2021 № 915, відповідно до якого частина нежитлового приміщення, яке перебуває на балансі РЦПТО № 1 м. Кременчука, за адресою: м. Кременчук, вул. Республіканська, 87, площею 8,3 кв. м, не використовується за цільовим призначенням більше трьох років, майно може бути використане орендарем за будь-яким цільовим призначенням, крім обмежень встановлених Порядком передачі в оренду державного і комунального майна, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 483 від 03.06.2020;
- протокол про результати електронного аукціону № LLE001-UA-20211012-80904, затверджений наказом РВ ФДМУ по Полтавській та Сумській областях від 10.11.2021 № 1176, відповідно до якого переможцем аукціону щодо оренди частини нежитлового приміщення, за адресою: Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Республіканська, 87, площею 8,3 кв. м, є ФОП Возний С.В.
5.3. Відповідно до п.п. 3.3, 4.1 розділу І Договору, об`єктом оренди є частина нежитлового приміщення, за адресою: Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Республіканська, 87, площею 8,3 кв. м, балансоутримувачем якого є РЦ ПТО № 1 м. Кременчука.
5.4. Згідно з п.п. 7.1, 7.1.1, 7.1.2, 7.1.3 розділу І Договору, майно може бути використано орендарем за будь-яким цільовим призначенням, крім груп цільових призначень, визначених у Додатку № 3 до Порядку передачі в оренду державного і комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 483 від 03.06.2020, а саме:
- Науково-дослідні установи, наукові парки;
- Нічні клуби. Ресторани з нічним режимом роботи (після 22 год.) Сауни, лазні. Організація концертів та іншої видовищно-розважальної діяльності. Готелі, хостели, турбази, мотелі, кемпінги, літні будиночки. Комп`ютерні клуби та Інтернет-кафе;
- Ритуальні послуги. Громадські вбиральні. Збір і сортування вторинної сировини.
5.5. Згідно з п . 6.1 розділу І Договору, балансова залишкова вартість орендованого майна визначена станом на останню дату місяця, що передувала даті оприлюднення оголошення становить 2362,18 грн без ПДВ.
5.6. Відповідно до п. 12.1 розділу І та п. 12.1. розділу ІІ Договору, строк договору - 5 років з дня його підписання, тобто до 24.11.2026.
5.7. На підставі укладеного Договору, Актом приймання-передачі в оренду нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 24.11.2021, РЦПТО № 1 м. Кременчука передало ФОП Возному С.В. вищевказане приміщення загальною площею 8,3 кв. м.
5.8. Згідно до інформації РЦП ТО № 1 м. Кременчука, ФОП Возний С.В. використовує частину нежитлового приміщення на першому поверсі будівлі гуртожитку та надає юридичні консультації учням та працівникам закладу. При цьому, РЦ ПТО № 1 на запит прокуратури щодо підтвердження факту отримання студентами училища послуг у ФОП Возного С.В., які відносяться до освітнього процесу, вказано, що між закладом освіти та Орендарем договір про надання юридичних послуг не укладався.
5.9. Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - види діяльності ФОП Возного С.В.: код КВЕД 69.10 "Діяльність у сфері права (основний)", 86.22 "Спеціалізована медична практика", 86.21 "Загальна медична практика", 79.11 "Діяльність туристичних агентств".
5.10. Згідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, засновником РЦ ПТО № 1 м. Кременчука є МОН України.
5.11. Наказом МОН України від 05.09.2016 № 1075 "Про реорганізацію професійно-технічних навчальних закладів Полтавської області, зміну типу і назви ДНЗ "Кременчуцький професійний ліцей нафтопереробної промисловості", припинено діяльність Професійно-технічного училища № 6 м. Кременчука та Кременчуцького професійного ліцею сфери послуг шляхом приєднання до ДНЗ "Кременчуцький професійний ліцей нафтопереробної промисловості", змінено тип останнього та встановлено найменування РЦ ПТО № 1 м. Кременчука. Встановлено, що РЦПТО № 1 м. Кременчука є правонаступником майна, прав та обов`язків ДНЗ "Кременчуцький професійний ліцей нафтопереробної промисловості".
5.12. Відповідно до: Статуту РЦ ПТО № 1 м. Кременчука, затвердженого наказом МОН України від 13.01.2017 № 46 (далі - Статут), РЦПТО № 1 м. Кременчука є підпорядкованим МОН України державним професійно-технічним навчальним закладом третього атестаційного рівня, що здійснює первинну професійну підготовку робітників високого рівня кваліфікації з технологічно складних, наукоємних професій та підготовку за спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня "молодший спеціаліст" або робітників, діяльність яких пов`язана зі складною організацією праці, з числа випускників загальноосвітніх навчальних закладів (пункт 1.1).
- РЦ ПТО № 1 м. Кременчука утворено та зареєстровано в порядку, визначеному законодавством, що регулює діяльність відповідного неприбуткового закладу (організації) (пункт 1.2).
- МОН України та місцевий орган управління професійно-технічною освітою, відповідно до повноважень, визначених актами законодавства України, здійснюють контроль за дотриманням вимог законодавства і Статуту та приймають відповідні рішення в разі їх порушень (пункт 1.9).
- РЦ ПТО № 1 м. Кременчука належить до сфери управління МОН України та місцевого органу управління професійно-технічною освітою відповідно до повноважень, визначених нормативно-правовими актами. Згідно з п. 7.9 Статуту, майно закладу освіти є об`єктом державної власності, що закріплені за РЦ ПТО № 1 м. Кременчука на праві оперативного управління. Функції управління майном, яке закріплено за РЦ ПТО № 1 м. Кременчука, здійснює МОН України (пункт 6.1).
- порядок фінансування та матеріально-технічного забезпечення закладу, визначаються Бюджетним кодексом України, Законами України "Про освіту", "Про професійно-технічну освіту", іншими законодавчими актами. РЦ ПТО № 1 м. Кременчука є неприбутковим закладом. Фінансування професійної підготовки, соціальний захист учнів, слухачів та педагогічних працівників у РЦ ПТО № 1 м. Кременчука, у межах обсягів державного замовлення та/або регіонального замовлення, здійснюється відповідно до законодавства (пункт 7.1)
5.13. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за адресою: Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Республіканська, 87, зареєстровані будівлі та споруди (гуртожиток, учбовий корпус, їдальня, замощення, спортивний майданчик, огорожа та ворота), власником яких є держава в особі МОН України. Загальна площа гуртожитку складає 5083,3 кв. м. Приміщення, яке надано в оренду, закріплене на праві оперативного управління за РЦ ПТО № 1 м. Кременчука.
5.14. Прокурором під час виконання покладеної на органи прокуратури конституційної функції представництва інтересів держави вивчено стан дотримання вимог чинного законодавства з питань законності розпорядження майном закладів освіти на території міста Кременчука. За результатами опрацювання інформації, отриманої в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що спірне приміщення передано в оренду для розміщення суб`єкта господарювання, що діє на основі приватної власності і провадить господарську діяльність щодо обслуговування населення, тобто суто в цілях підприємницької діяльності орендаря.
5.15. Прокурор робить висновок, що укладений між відповідачами Договір не відповідає вимогам частини 4 статті 80 Закону України "Про освіту" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), яка встановлює заборону на використання об`єктів та майна державних і комунальних закладів освіти не за освітнім призначенням, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення органом управління можливості користування державним нерухомим майном відповідно до законодавства, чим порушуються права здобувачів освіти РЦ ПТО № 1 м. Кременчука.
5.16. Звертаючись до суду з позовом Прокурор вказує на те, що спірний договір не відповідає нормам законодавства, зокрема, частині четвертій статті 80 Закону України "Про освіту", що є підставою для визнання його недійсним на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України, та повернення майна державі в особі відповідного органу.
6. Позиція Верховного Суду
6.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
6.2. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
6.3. Предметом первісного позову у даній справі є визнання недійсним Договору на підставі статті 203 та статті 215 Цивільного кодексу України, та повернення майна державі в особі відповідного органу, з підстав невідповідності укладеного правочину вимогам частини 4 статті 80 Закону України "Про освіту".
6.4. Положеннями частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України передбачено такий спосіб захисту порушеного права, як визнання недійсним правочину (господарської угоди).
6.5. Відповідно до частини першої, частини третьої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п`ятою, та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
6.6. Вимоги особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним та застосування реституції спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Застосування реституції як наслідку недійсності правочину насамперед відновлює права учасників цього правочину. Інтерес іншої особи полягає в тому, щоб відновити свої права через повернення майна відчужувачу. Якщо повернення майна його відчужувачу не відновлює права позивача, то судом може бути застосований інший ефективний спосіб захисту порушеного права в рамках заявлених позовних вимог.
Визначення позивачем у справі складу сторін (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову у зв`язку з неналежним суб`єктним складом сторін (подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19).
6.7. Колегія суддів звертає увагу на те, що особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину. Зокрема, у справі за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним договору як відповідачі мають залучатись всі сторони правочину, а тому належними відповідачами є сторони оспорюваного договору, а не одна із них (подібний висновок викладено у постанові Великої палати Верховного суду від 05.06.2018 у справі № 910/856/17, у постановах Верховного Суду від 30.07.2020 у справі № 670/23/18, від 10.09.2021 у справі № 909/207/20, безпосередньо на які посилається Скаржник).
З огляду на дослідження у відповідних постановах питання суб`єктного складу сторін у справі щодо застосування судами статей 203, 215 Цивільного кодексу України Суд враховує викладені у них висновки в якості релевантних.
6.8. Якщо під час розгляду позовних вимог про визнання правочину недійним суд встановить, що позов пред`явлено не до всіх учасників цього правочину, тобто встановить неналежний суб`єктний склад учасників справи, суд відмовляє в задоволенні позову із зазначеної підстави (подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19, постанові Верховного Суду від 10.09.2021 № 909/207/20).
6.9. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог Східний апеляційний господарський суд, поряд з іншим, зазначив про звернення з позовними вимогами лише до двох учасників орендних правовідносин, в той час як зміст Договору передбачає трьох учасників оспорюваного договору.
6.10. При зверненні з касаційною скаргою Скаржник вказує про неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень статті 759 Цивільного кодексу України, статті 283 Господарського кодексу України, пункту 10 частини першої статті 1, пункту 1 статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої палати Верховного суду від 05.06.2018 у справі № 910/856/17, у постановах Верховного Суду від 30.07.2020 у справі № 670/23/18, від 31.08.2021 у справі № 909/207/20, оскільки для визнання оспорюваних договір недійсним необхідним є залучення саме сторін правочину, а не усіх учасників орендних правовідносин.
6.11. За позицією Скаржника, судом апеляційної інстанції неправомірно ототожнено поняття "сторони правочину", з "учасником орендних правовідносин", оскільки виходячи з положень статті 759 Цивільного кодексу України, статті 283 Господарського кодексу України, пункту 10 частини першої статті 1, пункту 1 статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", сторонами оскаржуваного правочин є виключно "орендар" та "орендодавець".
6.12. Суд касаційної інстанції не погоджується з відповідною позицією Скаржника та вважає висновки суду апеляційної інстанції такими, що узгоджуються з нормами матеріального та процесуального права з огляду на таке.
6.13. Статтею 759 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на час укладення відповідних договорів) встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
6.14. За змістом частини першої статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.
6.15. Зазначені положення закріплені також у пункті 10 частини першої статті 1, Закону України "Про оренду державного та комунального майна". У пункті 1 статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" унормовано суб`єктний склад учасників орендних відносин: орендар; орендодавець; балансоутримувач; уповноважений орган управління; представницький орган місцевого самоврядування або визначені ним органи такого представницького органу;
Кабінет Міністрів України або орган державної влади, визначений Кабінетом Міністрів України.
6.16. Суд враховує, що об`єктом оренди, переданим в користування позивачу, є нерухоме майно комунальної власності, а відтак до спірних правовідносин підлягає застосуванню положення Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відповідно до статті 1 якого цей Закон регулює: організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, їх структурних підрозділів та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.
6.17. Постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 затверджено Порядок передачі в оренду державного та комунального майна, який визначає механізм передачі в оренду державного та комунального майна, включаючи особливості передачі його в оренду відповідно до положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (надалі - Порядок № 483 (в редакції, чинній на час укладення оспорюваного договору).
Саме норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та Порядок № 483 є спеціальним законодавством, яким підлягає застосуванню у даному спорі.
6.18. Пунктом 81 Порядку № 483 встановлено, що протягом 20 робочих днів з дня, наступного за днем формування протоколу про результати електронного аукціону, між орендодавцем, балансоутримувачем та переможцем електронного аукціону укладається договір оренди об`єкта оренди за результатами проведення електронного аукціону, який в межах зазначеного строку оприлюднюється орендодавцем в електронній торговій системі через особистий кабінет. У разі відмови балансоутримувача від підписання договору оренди договір укладається між орендодавцем та переможцем електронного аукціону. Договір оренди єдиного майнового комплексу підприємств, його відокремленого підрозділу державної або комунальної власності укладається між орендодавцем та переможцем електронного аукціону.
6.19. У постанові Верховного Суду від 17.04.2024 у справі № 916/2381/22, сформовано висновок про те, що відповідно до Порядку № 483 процедура укладення договору оренди державного майна за загальним правилом потребує укладення трьохстороннього договору оренди та одночасного підписання до нього акта приймання передачі майна, а саме між переможцем аукціону, його організатором та балансоутримувачем; одночасно Порядком № 483 врегульовано ситуацію відмови балансоутримувача від підписання договору оренди та передбачено, що у такому випадку договір укладається між орендодавцем та переможцем електронного аукціону.
6.20. Тобто, за відповідним правилом сторонами такого оренду договору виступають: орендодавець, орендар та балансоутримувач, у разі відмови балансоутримувача від його підписання - орендодавець та орендар.
6.21. Обставина тристоронності договору оренду (сторонами якого є орендодавець, орендар та балансоутримувач), та пов`язані з цим вимоги щодо суб`єктного складу сторін спору при застосуванні статті 216 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах, висвітлена також Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у постанові від 16.02.2024 у справі № 917/1173/22.
6.22. Судом апеляційної інстанції обґрунтовано проаналізовано суб`єктний склад оспорюваного правочину, за наслідками чого встановлено, що за умовами оспорюваного договору, ФОП Возний С.В. є орендарем, якому передається майно, РВ ФДМ України по Полтавській та Сумській областях - орендодавцем; третьою стороною зазначеного договору є балансоутримувач - РЦ ПТО № 1 м. Кременчука, на якого Договором покладено відповідні обов`язки як балансоутримувача.
6.23. За встановлених обставин Східний апеляційний господарський суд дійшов правомірного висновку про тристоронність Договору, у зв`язку з чим і необхідність звернення з позовом щодо визнання такого договору недійсним на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України до кожної сторони договору.
6.24. Відповідно до частин 1-3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених в частинах 1 та 2 цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
Таким чином, на позивача покладено обов`язок визначити відповідача/відповідачів у справі. Залучення відповідача/співвідповідача у справі здійснюється лише судом першої інстанції за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання (у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження). У разі спливу зазначених строків та необхідності залучення відповідача до участі у справі на позивача покладається обов`язок довести факт своєї необізнаності щодо необхідності залучення належного відповідача/співвідповідача. Можливість залучення до участі у справі відповідача/співвідповідача в апеляційного суду відсутня. Суд під час розгляду справи повинен вирішувати спір, виходячи зі складу сторін, які визначені позивачем, і не вправі зі своєї ініціативи без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів.
Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 13.04.2021 у справі № 925/440/18.
6.25. Вказане свідчить про обґрунтованість висновку Східного апеляційного господарського суду, що звернення Прокурора з позовними вимогами (які стосуються не тільки визнання недійсним договору, але й проведення реституції) лише до двох учасників оспорюваного договору не відповідає наведеним правовим приписам та виступає самостійною підставою для відмови в задоволенні заявлених позовних вимогах.
Зазначені висновки узгоджуються з вищенаведеною практикою Суду.
6.26. З огляду на викладене, Суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваної постанови Східним апеляційним господарським судом правильно застосовано вищезазначені норми матеріального права та враховано висновку Верховного Суду щодо їх застосування, а отже доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстави для її задоволення відсутні.
6.27. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
7. Висновки Верховного Суду
7.1. Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
7.2. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
7.3. Згідно з частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Частина друга цієї ж статті забороняє скасовувати правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
7.4. Оскільки наведені Скаржником підстави касаційного оскарження не підтвердилися під час касаційного провадження, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення у справі - залишенню в силі.
8. Розподіл судових витрат
8.1. Судовий збір за подання касаційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на заявника.
Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури залишити без задоволення.
2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.05.2024 у справі №917/1133/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Зуєв
Судді І. Берднік
І. Міщенко
