Єдиний державний реєстр судових рішень
ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 серпня 2024 року Справа № 924/4/24
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Грязнов В.В. , суддя Павлюк І.Ю.
секретар судового засідання Дика А.І.
за участю представників сторін:
прокурор - не з`явився
позивача 1 - не з`явився
позивача 2 - не з`явився
відповідача - не з`явився
третьої особи - не з`явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Шепетівський військовий лісгосп" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 03.05.2024, повний текст складено 14.05.2024, у справі №924/4/24 (суддя Субботіна Л.О.)
за позовом виконувача обов`язків керівника Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону м. Вінниця в інтересах держави в особі
1. Державної екологічної інспекції у Вінницькій області м. Вінниця
2. Дашівської селищної ради Гайсинського району Вінницької області, смт. Дашів Гайсинського району Вінницької області
до Державного підприємства "Шепетівський військовий лісгосп", м. Шепетівка Хмельницької області
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , с.Ситківці Гайсинського району Вінницької області
про стягнення 348 410, 71 грн шкоди
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 03.05.2024 у справі №924/4/24 позов задоволено частково.
Стягнуто з Державного підприємства "Шепетівський військовий лісгосп" (Хмельницька обл., м. Шепетівка, провул. Героїв Небесної Сотні, буд. 18, код 43075760) на єдиний розподільчий казначейський рахунок Дашівської селищної ради Гайсинського району Вінницької області (Вінницька обл., Гайсинський р-н, смт. Дашів, вул. Горького, буд. 9, код 04326081, р/р UA088999980333169331000002794) 345 088, 42 грн (триста сорок п`ять тисяч вісімдесят вісім гривень 42 коп.) шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Стягнуто з Державного підприємства "Шепетівський військовий лісгосп" (Хмельницька обл., м. Шепетівка, провул. Героїв Небесної Сотні, буд. 18, код 43075760) на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону (м. Одеса, вул. Пироговська, буд. 11, код 38296363) 5176,33 грн (п`ять тисяч сто сімдесят шість гривень 33 коп.) витрат по оплаті судового збору.
У стягненні 3 322, 29 грн шкоди відмовлено.
Не погоджуючись з ухваленим судом першої інстанції рішенням від 03.05.2024 у справі №924/4/24 Державне підприємство "Шепетівський військовий лісгосп" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати повністю рішення Господарського суду Хмельницької області від 03.05.2024 року у справі № 924/4/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову виконувача обов`язків керівника Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону м. Вінниця в інтересах держави в особі: Державної екологічної інспекції у Вінницькій області та Дашівської селищної ради Гайсинського району Вінницької області про стягнення з ДП "Шепетівський військовий лісгосп" шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в сумі 345 088, 42 грн.
Апелянт зазначає, що для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування завданої шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, наявності шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою, вини особи, яка заподіяла шкоду. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Обов`язок доказування наявності шкоди та протиправності поведінки заподіювана шкоди покладається на особу, якій завдано збитків. При цьому відсутність своєї вини доводить особа, яка завдала шкоди.
Вказує, що на підтвердження вчинення відповідачем правопорушення, внаслідок якого, на думку позивача, він зазнав збитки, позивач подав копії розрахунків від 25.10.2023 року, згідно яких розмір лісопорушення та заподіяної ним шкоди складає 348 410, 71 грн. Поряд з тим, спір у даній справі про стягнення збитків, з огляду на заявлені предмет і підстави, виник з делікту, а отже фактично позовні вимоги у даній справі заявлено про стягнення шкоди, у зв`язку з чим на спірні правовідносини поширюються норми ст. 1166 Цивільного кодексу України.
Вважає, що за таких обставин, з огляду на наведене вище, заявляючи позов про відшкодування відповідачем шкоди, завданої внаслідок незаконної рубки лісу, позивач повинен довести наявність усіх зазначених вище елементів складу цивільного правопорушення, в тому числі (але не виключно), і наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою, оскільки шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а отже відшкодування шкоди за незаконну рубку лісу об`єктивно може бути наслідком лише активної фізичної поведінки особи, спрямованої на порубку дерев.
Скаржник звертає увагу, що нормами Лісового кодексу України не передбачено відповідальності за незабезпечення охорони та збереження лісу, так само як і, відповідно, порядку розрахунку розміру шкоди, завданої такою бездіяльність.
Листом Північно-західного апеляційного господарського суду №924/4/24/3265/24 від 28.05.2024 витребувано матеріали справи №924/4/24 з Господарського суду Хмельницької області. 03.06.2024 матеріали справи №924/4/24 надійшли на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.06.2024 апеляційну скаргу Державного підприємства "Шепетівський військовий лісгосп" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 03.05.2024 у справі №924/4/24 - залишено без руху та надано апелянту 10-денний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків.
12.06.2024 від Державного підприємства "Шепетівський військовий лісгосп" надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги на виконання вимог ухвали від 10.06.2024.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Шепетівський військовий лісгосп" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 03.05.2024 у справі №924/4/24; розгляд апеляційної скарги призначено на "27" серпня 2024 р. об 15:30 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань № 1.
Запропоновано прокурору та позивачам у строк до 05.07.2024 надати суду обґрунтований відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому статтею 263 ГПК України та докази надсилання копії цього відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Запропоновано третій особі у строк до 05.07.2024 надати суду письмові пояснення з приводу поданої апеляційної скарги, в порядку передбаченому статтею 263 ГПК України та докази надсилання копій таких пояснень та доданих до них документів іншим учасникам справи.
Роз`яснено сторонам по справі право участі особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції згідно з правилами статті 197 Господарського процесуального кодексу України. Таке клопотання (заява) може бути подано не пізніш як за п`ять днів до відповідного судового засідання.
Копію ухвали доставлено учасникам справи в електронні кабінети системи "Електронний суд" ЄСІТС (а.с. 82, т. 2).
01.07.2024 до Північно-західного апеляційного господарського суду через систему "Електронний суд" ЄСІТС від Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону м. Вінниця надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу Державного підприємства "Шепетівський військовий лісгосп" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 03.05.2024 у справі №924/4/24, в якому останній вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення (а.с. 85-95, т. 2).
Позивачі та третя особа не скористались своїм процесуальним правом на подачу відзиву чи письмових пояснень на апеляційну скаргу.
В судове засідання 27.08.2024 представники учасників справи не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
27.08.2024 до початку судового засідання від Державного підприємства "Шепетівський військовий лісгосп" надійшло клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги, в якому останнє вказує на неможливість вийти на зв`язок в режимі відеоконференцзв`язку за допомогою власних технічних засобів системи "Easy Con" у зв`язку з черговою ракетною атакою російської федерації 27.08.2024.
Колегія суддів відхиляє клопотання представника апелянта про відкладення розгляду справи, враховуючи таке.
Відповідно до норм ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка у судове засідання сторін, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, оскільки визначальним є не явка представників, а достатність матеріалів справи для ухвалення рішення у справі.
Враховуючи те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, заявниками клопотань не доведено, а судом не встановлено наявності обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без їхньої участі, судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження про день, час та місце розгляду справи, явка сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась, а тому колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання представника апелянта про відкладення розгляду справи.
Відповідно до ст.ст. 269, 270 ГПК України, апеляційна інстанція переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Дослідивши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального права судом першої інстанції, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.
Під час дослідження матеріалів справи апеляційним судом встановлено наступне.
18 березня 2022 року слідчим СВ Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області в присутності понятих складено протокол огляду місця події, в якому, зокрема встановлено, що місцем огляду є ділянка лісу обходу №3, 31 кварталу, 5 виділу ДП "Шепетівський військовий лісгосп" Вінницького військового лісництва. На даній ділянці наявна лісова продукція, нарізом близько 1 м. На відстані 50 м від вказаної лісової продукції в напрямку східно - північної сторони наявний пень ясену сироростучого діаметром 42 см. На відстані 20 м від даного пня наявний пень ясену сироростучого діаметром 52 см. На відстані 25 м від даного пня було виявлено ще один пень ясену сироростучого діаметром 93 см - в північному напрямку. На відстані 25 м в тому ж напрямку виявлено ще один пень ясену сироростучого діаметром 64 см. Потім на відстані 50 м від лісопродукції в східному напрямку було виявлено пень грабу сухостійного діаметром 40 см.
В подальшому комісією у складі працівників лісового господарства 21-24 березня 2022 року була проведена позапланова ревізія обходу № 3 Вінницького військового лісництва, за результатами якої складено акт проведення позапланової ревізії обходу №3 Вінницького ВЛ від 29.03.2022, затверджений т.в.о. директора ДП "Шепетівський військовий лісгосп". У акті зазначено, що у відповідності до рапортів старшого майстра лісу Вінницького військового лісництва Саченка В.В. від 21.02.2022 та лісничого Вінницького військового лісництва Пенішкевича О.В. від 21.02.2022 про виявлення самовільної порубки дерев різнолистяних порід та різних діаметрів в обході № 3 Вінницького військового лісництва урочище "Дашів", матеріально відповідальна посадова особа Довженко Б.П., інженерами лісового господарства в період з 21 по 24 березня 2022 року було проведено ревізію, обходу № 3 Вінницького військового лісництва та встановлено факт самовільної порубки дерев різнолистяних порід та різних діаметрів; а саме:
- в кварталі № 29 виявлено шість пнів, з них ясен (сух.) 1 шт. діаметром пня 40 см, дуб (сух.) 1 шт. діаметром пня 44 см, дуб (сух.) 1 шт. діаметром пня 32 см, граб (сух.) 1 шт. діаметром пня 26 см, дуб (сух.) 1шт. діаметром пня 54 см., ясен (сир.) 1 шт. діаметром пня 34 см, загальна сума збитків 29 220,82 грн;
- в кварталі №30 виявлено десять пнів, з них граб (сир.) 1 шт. діаметром пня 50 см, граб (сух.) 1 шт. діаметром пня 40 см, дуб (сух.) 1 шт діаметром пня 30 см, ясен (сух.) 1 шт. діаметром пня 40 см, граб (сух.) 1 шт. пня 32 см, ясен (сух.) 1 шт. діаметром пня 32 см, граб (сир.) 1 шт. діаметром пня 22 см, ясен (сух.) 1 шт. діаметром пня 24 см, ясен (сух.) 1 шт. діаметром пня 40 см, дуб (сух.) 1 шт. діаметром пня 36 см, загальна сума збитків 47 090,60 грн;
- в кварталі № 30 виділі 10 виявлено три пня, з них граб (сух.) 1 шт. діаметром пня 34 см, граб (сух.) 1 шт. діаметром пня 34 см, граб (сух.) 1 шт. діаметром пня 48 см, загальна сума збитків 12987,76 грн;
- в кварталі № 31 виявлено вісім пнів, з них ясен (сух.) 1 шт. діаметром пня 80 см, граб (сир.) 1 шт. діаметром пня 30 см, граб (сух.) 1 шт. діаметром пня 36 см, ясен (сух.) 1 шт. діаметром пня 40 см, граб (сир.) 1 шт. діаметром пня 34 см, клен (сух.) 1 шт. діаметром пня 40 см, граб (сух.) 1 шт. діаметром пня 26 см, ясен (сух.) 1 шт. діаметром пня 46 см, загальна сума збитків 47 373,84 грн;
- в кварталі № 32 виявлено п`ять пнів, з них ясен (сир.) 1 шт. діаметром пня 32 см, берест (сух.) 1 шт. діаметром пня 56 см, берест (сух.) 1 шт. діаметром пня 56 см, граб (сир.) 1 шт. діаметром пня 18 см, берест (сух.) 1 шт. діаметром пня 44 см, загальна сума збитків 29 067,33 грн;
- в кварталі № 33 виявлено чотирнадцять пнів, з них ясен (сух.) 1 шт. діаметром пня 60 см, граб (сух.) 1 шт. діаметром пня 32 см, ясен (сух.) 1 шт. діаметром пня 66 см, граб (сир.) 1 шт. діаметром пня 28 см, дуб (сир.) 1 шт. діаметром пня 40 см, граб (сух.) 1 шт. діаметром пня 24 см, граб (сух.) 1 шт. діаметром пня 48 см, граб (сир.) 1 шт. діаметром пня 26 см, берест (сух.) 1 шт. діаметром пня 28 см, граб (сух.) 1 шт. діаметром пня 30 см, граб (сух.) 1 шт. діаметром пня 18 см, граб (сух.) 1 шт. діаметром пня 26 см, граб (сух.) 1 шт. діаметром пня 24 см, граб (сир.) 1 шт. діаметром пня 28 см, загальна сума збитків 60 826,45 грн;
- в кварталі № 31 виділі 5 виявлено шість пнів, з них ясен (сир.) 1 шт. діаметром пня 42 см, ясен (сир.) 1 шт. діаметром пня 62 см, ясен (сир.) 1 шт. діаметром пня 93 см, ясен (сир.) 1 шт. діаметром пня 66 см, ясен (сух.) 1 шт. діаметром пня 40 см, граб (сух.) 1 шт. діаметром пня 41 см, загальна сума збитків 92166,15 грн.
Загальна кількість пнів самовільно зрізаних дерев становить 52 пня та загальна сума збитків становить 318 732, 95 грн.
Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань 31.10.2022 проведено реєстрацію кримінального провадження №12022020000000581 за ч. 1 ст. 367 КК України на підставі матеріалів правоохоронних та контролюючих державних органів про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень. У витязі зазначені наступні обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення: посадовими особами ДП "Шепетівський військовий лісгосп" проведено 29.03.2022 позапланову ревізію обходу №3 Вінницького військового лісництва. В ході ревізії встановлено 52 самовільно зрізаних дерева на загальну суму збитків в сумі 318 732, 95 грн.
Вироком Гайсинського районного суду Вінницької області у справі №129/1441/23 від 16.02.2024, який набув законної сили 18.03.2024, ОСОБА_1 визнано винним в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України і призначено йому покарання за ч. 2 ст. 367 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі 10200 грн, з позбавленням права обіймати посади у державних підприємствах Збройних Сил України на строк три роки.
У вироку встановлено, що 04.08.2021 наказом директора Державного підприємства "Шепетівський військовий лісгосп" № 126-к Довженка Б.П. призначено на посаду майстра лісу обходу № 3 Вінницького військового лісництва, у зв`язку з чим, за останнім закріплено лісові квартали № № 29-34 загальною площею 341,9 га. Вінницьке військове лісництво, зокрема обхід № 3, що дислокується поблизу с. Шабельня Гайсинського pайону Вінницької області, входить у склад Державного підприємства "Шепетівський військовий лісгосп". Упродовж 21-24 березня 2022 року, проведено позапланову ревізію в обході № 3 Вінницького військового лісгоспу, в ході якої виявлено самовільні порубки дерев різнолистих порід та різних діаметрів. Згідно висновку судової інженерно-екологічної експертизи № 10/818- 823/23-21 від 06.02.2023, загальний розмір шкоди внаслідок незаконної рубки, становить 345088,42 грн, що є тяжкими наслідками, які завдані державі в особі ДП "Шепетівський військовий лісгосп" у розмінні п. 2 примітки до ст. 366 КК України. Дії ОСОБА_1 кваліфікуються за ч. 2 ст. 367 КК України як службова недбалість, тобто неналежне виконання службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки інтересам окремих юридичних осіб.
До матеріалів справи долучено також висновок експерта №10/818-823/23-21 від 06.02.2023 за результатами проведення судової інженерно - екологічної експертизи у кримінальному провадженні №122202000000581, на вирішення якої було поставлено питання:
"Який розмір збитків, заподіяних державі внаслідок самовільно зрізаних дерев в кількості 52 пня, виявлених в обході № 3 Вінницького військового лісництва в урочищі "Дашів"?"
Згідно з висновком експерта загальний розмір шкоди, заподіяної внаслідок незаконної, як встановлено слідством та спеціалістами Вінницького ВЛ, вирубки 52 дерев в обході №3 Вінницького військового лісництва в урочищі "Дашів" становить 345 088, 42 грн.
Листом №5/3624 від 23.10.2023 Вінницька спеціалізована прокуратура у сфері оборони Південного регіону зверталася до Державної екологічної інспекції у Вінницькій області, в якому повідомляла про виявлені самовільні порубки дерев в обході № 3 Вінницького військового лісгоспу та з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді згідно ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" вказувала на необхідність проведення розрахунку для встановлення шкоди, завданої в результаті самовільної порубки дерев.
У відповідь на вказане звернення Державна екологічна інспекція у Вінницькій області супровідним листом № 4232/6/23 від 25.10.2023 надіслала розрахунки розмірів шкоди, завданої незаконною рубкою дерев у межах Вінницького військового лісництва ДП "Шепетівський військовий лісгосп" відповідно до діаметрів пнів, які були зазначені у листі прокурора. Додатками до листа оформлено розрахунки розмірів лісопорушення та заподіяної ним шкоди, а саме:
- 10788,54 грн за порубку 2 сухостійних дерев в кварталі 31 виділ 5,
- 90591,05 грн за порубку 4 сироростучих дерев в кварталі 31 виділ 5,
- 24311,09 грн за порубку 4 сироростучих дерев в кварталі 33,
- 42598,00 грн за порубку 10 сухостійних дерев в кварталі 33,
- 6892,39 грн за порубку 1 сироростучого дерева в кварталі 29,
- 25448,58 грн за порубку 5 сухостійних дерев в кварталі 29,
- 14788,35 грн за порубку 1 сироростучого дерева в кварталі 30,
- 28199,70 грн за порубку 7 сухостійних дерев в кварталі 30,
- 25226,84 грн за порубку 6 сухостійних дерев в кварталі 30 виділ 10,
- 12029,52 грн за порубку 2 сироростучих дерев в кварталі 31,
- 44464,99 грн за порубку 7 сухостійних дерев в кварталі 31,
- 7796,22 грн за порубку 2 сироростучих дерев в кварталі 32,
- 15285,44 грн за порубку 2 сухостійних дерев в кварталі 32.
Матеріали справи містять постанову Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону від 12.12.2023, якою надано дозвіл на розголошення усіх відомостей досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12022020000000581 від 31.10.2022.
Також до справи долучено планшет №5 Плану лісонасаджень Шепетівського військового лісгоспу Вінницького військового лісництва 2014 року, наказ Міністерства оборони № 90 від 01.04.2021, яким затверджено нову редакцію Статуту ДП "Шепетівський військовий лісгосп".
Відповідно до п. 1.1 Статуту, ДП "Шепетівський військовий лісгосп" засноване на державній власності як державне комерційне, спеціалізоване лісогосподарське підприємство та належить до сфери управління Міністерства оборони України.
Пунктом 2.1 Статуту визначено, що підприємство утворено Уповноваженим органом управління з метою керування закріпленим лісовим фондом, ефективного використання державного майна, одержання прибутку, виконання державних контрактів (договорів) у сфері оборонних закупівель з лісопереробки та іншої продукції, замовлень сторонніх організацій, юридичних і фізичних осіб України, виробництва продукції (робіт, послуг) для потреб національної економіки, іншої діяльності, яка не суперечить законодавству України.
Згідно з п.п. 6.2.2 Статуту підприємство згідно з вимогами цього Статуту та законодавства України зобов`язане, серед іншого, забезпечувати збереження та ефективне використання закріпленого за підприємством державного майна; виконувати норми і вимоги щодо охорони навколишнього середовища, раціонального використання і відтворення природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки.
01.01.2024 виконувач обов`язків керівника Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Вінницькій області та Дашівської селищної ради Гайсинського району Вінницької області звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Державного підприємства "Шепетівський військовий лісгосп" про стягнення 348 410,71 грн шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 03.05.2024 у справі №924/4/24 позов задоволено частково.
Стягнуто з Державного підприємства "Шепетівський військовий лісгосп" на єдиний розподільчий казначейський рахунок Дашівської селищної ради Гайсинського району Вінницької області 345 088, 42 грн шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища та 5 176, 33 грн витрат по оплаті судового збору. У стягненні 3 322, 29 грн шкоди відмовлено.
Місцевий господарський суд вказав, що оскільки відповідач не надав жодних доказів відсутності його вини та вчинення ним дій, спрямованих на збереження та охорону лісів та недопущення самовільної рубки лісу, створення сприятливих умов щодо охорони лісу та недопущення самовільної (незаконної) рубки невідомими особами на наданих відповідачу в постійне користування земельних ділянках, суд дійшов висновку про наявність складу цивільного правопорушення та стягнення шкоди саме у розмірі, визначеному згідно висновку експерта у кримінальному проваджені та зазначив, що не може вважатись обґрунтованим розмір шкоди, визначений відповідачем у акті проведення позапланової ревізії обходу №3 Вінницького ВЛ від 29.03.2022, оскільки матеріали справи не містять його детального розрахунку.
Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Хмельницької області від 03.05.2024 у справі №924/4/24 та мотивами суду першої інстанції, відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.
Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
В розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Під захистом права розуміється державна примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути виражений як концентрований вираз змісту (суті) державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в іншій спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Даний спір пов`язаний із реалізацією прокурором повноважень згідно зі статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", зокрема представництва інтересів держави у суді.
Згідно ч. 2 ст. 2 ЦК України одним з учасників цивільних відносин є держава Україна, яка відповідно до статей 167, 170 ЦК України набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом ч. 3 ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Статтею 53 ГПК України визначено участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Так, відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".
Так, відповідно до частини першої, абзацу першого частини третьої та абзацу першого частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Про необхідність обґрунтування прокурором підстав представництва у суді зазначено й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц.
Аналіз положень частин третьої-п`ятої статті 53 ГПК України у взаємозв`язку зі змістом частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.
Отже, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень. При цьому, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом таких підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Предметом позову у даній справі є вимоги виконувача обов`язків керівника Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Вінницькій області та Дашівської селищної ради Гайсинського району Вінницької області до Державного підприємства "Шепетівський військовий лісгосп" про стягнення 348 410, 71 грн шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
В обґрунтування підстав для представництва прокурор вказує, що спори, які виникають внаслідок спричинення шкоди довкіллю призводять до порушення інтересів держави у сфері охорони навколишнього природного середовища та зачіпають інтереси великого числа громадян, що у відповідності до вимог ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" покладає на прокуратуру України здійснення представницьких повноважень в суді.
Так, з матеріалів справи вбачається, що листом №5/3624 від 23.10.2023 Вінницька спеціалізована прокуратура у сфері оборони Південного регіону зверталася до Державної екологічної інспекції у Вінницькій області, в якому повідомляла про виявлені самовільні порубки дерев в обході № 3 Вінницького військового лісгоспу та з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді згідно ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" вказувала на необхідність проведення розрахунку для встановлення шкоди, завданої в результаті самовільної порубки дерев.
У відповідь на вказане звернення Державна екологічна інспекція у Вінницькій області супровідним листом № 4232/6/23 від 25.10.2023 надіслала розрахунки розмірів шкоди, завданої незаконною рубкою дерев у межах Вінницького військового лісництва ДП "Шепетівський військовий лісгосп".
Відповідно до листа № 7/3675 від 27.10.2023, адресованого Державній екологічній інспекції у Вінницькій області, Вінницька спеціалізована прокуратура у сфері оборони Південного регіону наголошувала на необхідності здійснення представництва законних інтересів держави щодо стягнення спричиненої шкоди у розмірі 348 410, 71 грн із ВВЛ ДП "Шепетівський лісгосп" на користь держави.
Листом № 4279/12/23 від 30.10.2023 Державна екологічна інспекція у Вінницькій області повідомила прокуратуру, що не заперечує щодо пред`явлення Вінницькою спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Південного регіону цивільного позову в інтересах держави до ДП "Шепетівський військовий лісгосп" про відшкодування шкоди, завданої державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, у розмірі 348 410, 71грн.
Також листом №7/3892 від 16.11.2023 Вінницька спеціалізована прокуратура у сфері оборони Південного регіону повідомляла Дашівську селищну раду про виявлені самовільні порубки дерев в обході №3 Вінницького військового лісгоспу та наголошувала на необхідності здійснення представництва законних інтересів Дашівської селищної ради щодо стягнення спричиненої шкоди у розмірі 348 410,71 грн із ВВЛ ДП "Шепетівський лісгосп".
У відповідь на вказане звернення Дашівська селищна рада листом №02.12/1473 від 23.11.2023 повідомила, що рада із позовом до суду не зверталася та не заперечує проти подачі такого позову прокуратурою, а також просила захистити інтереси Дашівської селищної ради.
Оскільки позивачі самостійно не звернулись до суду, то листами №7/4150 та №7/4149 від 12.12.2023 прокурор повідомив Державну екологічну інспекцію у Вінницькій області та Дашівську селищну раду про намір звернутися із позовом до суду про стягнення шкоди.
Отже, матеріали справи свідчать, що позивачами протягом розумного строку не були вжиті заходи для усунення порушення інтересів держави, зокрема, останні самостійно не звернулися до суду з позовом в інтересах держави. Також позивачі не оскаржили наявність підстав для представництва, як це визначено у ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру".
Відтак, маючи відповідні правомочності для звернення до суду, прокурор звернувся з даним позовом.
Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема із завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Частиною 1 ст. 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов`язкових екологічних вимог.
Відповідно до ст. 16 ЛК України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.
У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи (ч. 1 ст. 17 ЛК України).
Статтею 19 ЛК України визначено права та обов`язки постійних лісокористувачів. Так, постійні лісокористувачі зобов`язані, зокрема: забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення; вести первинний облік лісів.
Відповідно до ст. 63 ЛК України ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
Підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані, серед іншого, здійснювати охорону лісів від незаконних рубок (п. 5 ч. 1 ст. 64 ЛК України).
Статтею 86 ЛК України врегульовано порядок організації охорони і захисту лісів, який передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.
Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.
Згідно зі ст. 66 Конституції України кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.
Відповідно до ч. 1 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.
Частиною 2 ст. 68 вказаного Закону встановлено перелік порушень законодавства про охорону навколишнього природного середовища, за які може наступати відповідальність.
Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" законодавством України може бути встановлено відповідальність і за інші порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі (ст. 69 зазначеного Закону).
За змістом п. 5 ч. 2 ст. 105 ЛК України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.
Згідно з ст. 107 ЛК України підприємства, установи, організації зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Як вбачається з матеріалів справи вироком Гайсинського районного суду Вінницької області у справі №129/1441/23 від 16.02.2024, який набув законної сили 18.03.2024, ОСОБА_1 визнано винним в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України і призначено йому покарання за ч. 2 ст. 367 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі 10200 грн, з позбавленням права обіймати посади у державних підприємствах Збройних Сил України на строк три роки.
У вироку встановлено, що 04.08.2021 наказом директора Державного підприємства "Шепетівський військовий лісгосп" № 126-к Довженка Б.П. призначено на посаду майстра лісу обходу № 3 Вінницького військового лісництва, у зв`язку з чим за останнім закріплено лісові квартали № № 29-34 загальною площею 341,9 га.
Вінницьке військове лісництво, зокрема обхід № 3, що дислокується поблизу с.Шабельня Гайсинського pайону Вінницької області, входить у склад Державного підприємства "Шепетівський військовий лісгосп".
Упродовж 21-24 березня 2022 року, проведено позапланову ревізію в обході № 3 Вінницького військового лісгоспу, в ході якої виявлено самовільні порубки дерев різнолистих порід та різних діаметрів.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковано судом за ч. 2 ст. 367 КК України, як службова недбалість, тобто неналежне виконання службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки інтересам окремих юридичних осіб.
До матеріалів справи долучено висновок експерта №10/818-823/23-21 від 06.02.2023 за результатами проведення судової інженерно - екологічної експертизи у кримінальному провадженні №122202000000581, на вирішення якої було поставлено питання: Який розмір збитків, заподіяних державі внаслідок самовільно зрізаних дерев в кількості 52 пня, виявлених в обході № 3 Вінницького військового лісництва в урочищі "Дашів"?.
Згідно з висновком експерта, загальний розмір шкоди, заподіяної внаслідок незаконної, як встановлено слідством та спеціалістами Вінницького ВЛ, вирубки 52 дерев в обході №3 Вінницького військового лісництва в урочищі "Дашів", становить 345 088, 42 грн.
Згідно з ст. 1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.
Крім цього, Лісовим кодексом України та Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" унормовано, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних порубок та інших пошкоджень, покладається саме на постійних лісокористувачів.
Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності.
При цьому, не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.
Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді не вчинення достатніх дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.
Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 15.02.2018 у справі № 927/1096/16, від 27.03.2018 у справі № 909/1111/16, від 09.08.2018 у справі № 909/976/17, від 20.08.2018 у справі № 920/1293/16, від 23.08.2018 у справі №917/1261/17, від 19.09.2018 у справі № 925/382/17, від 20.09.2018 у справі № 909/495/17, від 20.12.2018 у справі № 924/12/18, від 07.06.2019 у справі № 914/1960/17, від 09.12.2019 у справі № 906/1338/18, від 20.02.2020 у справі № 920/1106/17, від 24.02.2021 у справі № 906/366/20, від 30.11.2021 № 926/2174/20, від 26.05.2022 № 922/2317/21.
Колегія суддів звертає увагу, що вина та протиправна поведінка ДП "Шепетівський військовий лісгосп" полягає у тому, що всупереч вимог законодавства воно не виконало обов`язок щодо охорони і збереження лісового фонду, внаслідок чого відбулась незаконна рубка дерев, чим спричинено шкоду, розрахунок розміру якої здійснено компетентною особою відповідно до Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665, у зв`язку з чим всі елементи цивільного правопорушення у даному випадку наявні та підтверджуються матеріалами справи.
У даному випадку питання стосується цивільно-правової відповідальності відповідача, правові підстави настання якої встановлено у ст. 1166 ЦК України.
При цьому, вжиття посадовими особами відповідача дій щодо повідомлення правоохоронних органів про виявлення незаконної порубки також не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини відповідача.
Як встановлено з матеріалів справи відповідач повідомив правоохоронні органи вже про факт здійсненої незаконної рубки дерев невстановленими особами. Кримінальне провадження за даним фактом не спростовує незабезпечення належної охорони лісових насаджень відповідачем, внаслідок чого скоєно незаконну порубку та, відповідно, завдано шкоду.
Таким чином, дії щодо фіксування невідомо коли здійсненого правопорушення жодним чином не спростовують вину відповідача і не свідчать про вжиття усіх заходів щодо належного забезпечення охорони лісу.
Протиправна поведінка відповідача, яка полягала у невиконанні обов`язку щодо охорони і збереження лісового фонду, призвела до незаконної рубки дерев, чим спричинено шкоду навколишньому природному середовищу.
Обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, у тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає в протиправній бездіяльності в вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі №909/976/17, постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №909/1111/16, від 20.08.2018 у справі №920/1293/16, від 23.08.2018 у справі №917/1261/17, від 19.09.2018 у справі №925/382/17, від 09.12.2019 у справі №906/133/18, від 20.02.2020 у справі № 920/1106/17, від 18.05.2023 у справі № 914/669/22.
Відповідно до п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Лісового кодексу України до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.
Судом встановлено, що у відповідача, як постійного лісокористувача, відповідно до планшета №5 Плану лісонасаджень Шепетівського військового лісгоспу Вінницького військового лісництва 2014 року на території Дашівської селищної ради знаходиться земельна ділянка для ведення лісового господарства, на якій було виявлено незаконну порубку.
Відповідно до Статуту ДП "Шепетівський військовий лісгосп", затвердженого наказом Міністерства оборони № 90 від 01.04.2021, саме на відповідача, як на постійного користувача спірних лісів, серед іншого, покладений обов`язок проведення заходів щодо збереження лісонасаджень від самовільних рубок, за неналежне виконання якого останній має нести встановлену чинним законодавством відповідальність.
Однак факт вчинення вказаного правопорушення свідчить про те, що такі заходи не були достатніми і не змогли забезпечити збереження лісу відповідачем, який повинен був здійснювати належний комплекс заходів з контролю за спірною територією, де виявлено незаконну вирубку.
Колегія суддів звертає увагу, що факт незаконної порубки дерев підтверджується протоколом огляду місця події від 18.03.2022, складеним слідчим СВ Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області, актом проведення позапланової ревізії обходу №3 Вінницького ВЛ від 29.03.2022, складеним комісією у складі працівників лісового господарства та затвердженим т.в.о. директора ДП "Шепетівський військовий лісгосп", а також вироком Гайсинського районного суду Вінницької області у справі №129/1441/23 від 16.02.2024, який набув законної сили 18.03.2024.
За змістом правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.09.2021 року по справі №904/2604/14, преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.
Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
Така позиція суду відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №917/1345/17 від 03.07.2018 року.
Таким чином колегія суддів вважає, що обставини, встановлені вироком Гайсинського районного суду Вінницької області у справі №129/1441/23 від 16.02.2024, який набув законної сили 18.03.2024, не потребують доказування та є преюдиціальними.
Згідно з ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.
Частиною 6 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) визначено, що обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Вказані факти свідчать про наявність складу правопорушення у діях ОСОБА_1 (який на момент його вчинення був працівником відповідача), в тому числі підтверджують безпосередній причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою ОСОБА_1 під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків та завданням шкоди лісовим ресурсам, і в силу приписів ч. 6 ст. 75 ГПК України мають преюдиціальне значення та не підлягають доведенню при вирішенні даного спору.
Крім того, колегією суддів враховується, що представник відповідача не заперечував факт заподіяння ОСОБА_1 шкоди під час виконання останнім своїх трудових обов`язків. Будь-яких доказів, які б спростовували вказане, чи підтверджували б, що в спірний період ОСОБА_1 не виконував трудові (службові) обов`язки з поважних причин (відпустка, хвороба тощо) до матеріалів справи не подано.
Таким чином, вищенаведені докази у їх сукупності є належним підтвердженням протиправної поведінки відповідача, яка полягала у незабезпеченні працівником підприємства належної охорони і захисту лісів від незаконної порубки на підвідомчій відповідачу території.
Доводи скаржника з приводу відсутності акту перевірки, в якому зафіксований факт правопорушення відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", не спростовують вищевикладеного висновку, оскільки такий доказ як акт перевірки Державної екологічної інспекції сам по собі не може бути єдиним чи вичерпним доказом підтвердження порушення природоохоронного законодавства. Подані сторонами докази на підтвердження своїх вимог та заперечень мають бути оцінені судом як окремо кожен, так і в їх сукупності (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.05.2023 у справі № 924/669/22, від 28.09.2023 у справі № 927/32/23).
Статтею 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, серед іншого, передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначено ст. 1166 ЦК України, яка встановлює, що майнова шкода, завдана неправомірними рішенням, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК України необхідно довести такі елементи: 1) неправомірність поведінки особи; неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду зокрема невиконання завдавачем шкоди покладених на нього обов`язків; 2) наявність шкоди; під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо); 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; 4) вина особи, що завдала шкоду.
У пункті 88 постанови від 13.05.2020 у справі №9901/93/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з вимог ч. 2 ст. 19, ст.ст. 63 і 86 ЛК України, з урахуванням правової позиції, викладеної в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09 серпня та 19 вересня 2018 року у справах №909/976/17, 925/382/17, лісокористувач є не потерпілою, а навпаки, відповідальною особою за шкоду, завдану внаслідок незаконної порубки лісу, перед державою як власником лісових ресурсів. Адже в цьому випадку вина лісокористувача полягає у протиправній бездіяльності щодо невжиття належних заходів захисту й охорони лісових насаджень. Таким чином, право на відшкодування шкоди, завданої самовільним вирубуванням лісу, має держава, цивільно-правову відповідальність перед якою несуть безпосередні винуватці порубки нарівні з лісокористувачами.
Враховуючи вимоги ст.ст. 1166, 1172 ЦК України у вирішенні спору про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу слід виходити з презумпції вини правопорушника. Отже, позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.
Зважаючи на встановлені судом вище обставини та з огляду на те, що відповідач не надав жодних доказів відсутності його вини та вчинення ним дій, спрямованих на збереження та охорону лісів та недопущення самовільної рубки лісу, створення сприятливих умов щодо охорони лісу та недопущення самовільної (незаконної) рубки невідомими особами на наданих відповідачу в постійне користування земельних ділянках, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність складу цивільного правопорушення.
Щодо визначення розміру шкоди, то колегією суддів враховується, що в рамках кримінального провадження №122202000000581 проводилась судова інженерно - екологічна експертизи, за результатами якої складено висновок експерта №10/818-823/23-21 від 06.02.2023. На вирішення експертизи було поставлено питання: який розмір збитків, заподіяних державі внаслідок самовільно зрізаних дерев в кількості 52 пня, виявлених в обході № 3 Вінницького військового лісництва в урочищі "Дашів"? Згідно з висновком експерта, загальний розмір шкоди, заподіяної внаслідок незаконної, як встановлено слідством та спеціалістами Вінницького ВЛ, вирубки 52 дерев в обході №3 Вінницького військового лісництва в урочищі "Дашів", становить 345 088, 42 грн.
Позивачем також долучені до позовної заяви розрахунки розмірів заподіяної шкоди, які здійснені старшим державним інспектором Державної екологічної інспекції у Вінницькій області та акт проведення позапланової ревізії обходу №3 Вінницького ВЛ від 29.03.2022.
Так, згідно з актом ревізії у кварталі 30 виділ 10 було виявлено незаконну порубку 3 сухостійних дерев, у кварталі 31 - 6 сухостійних дерев, у кварталі 30 - 2 сироростучих дерев та 8 сухостійних дерев, у кварталі 32 - 3 сухостійних дерев, водночас у розрахунку розмір шкоди нарахований за порубку у кварталі 30 виділ 10 - 6 сухостійних дерев, у кварталі 31 - 7 сухостійних дерев, у кварталі 30 - 1 сироростучого дерева та 7 сухостійних дерев, у кварталі 32 - 2 сухостійних дерев (на загальну суму 3 322, 29 грн.)
Колегія суддів, врахувавши як встановлені обставини проведення перевірки, так і якість та повноту документального оформлення її результатів на підставі акту проведення позапланової ревізії обходу №3 Вінницького ВЛ від 29.03.2022, оцінивши з застосуванням критерію вірогідності надані докази, не приймає до уваги долучені до позовної заяви розрахунки розмірів заподіяної шкоди, які здійснені старшим державним інспектором Державної екологічної інспекції у Вінницькій області, оскільки зазначені в останніх відомості щодо кількості та діаметрів пнів не відповідають тим відомостям, які містяться в акті проведення позапланової ревізії обходу №3 Вінницького ВЛ від 29.03.2022.
Вірогідність, як стандарт доказування, застосовується у цьому випадку апеляційним судом, з огляду на позиції Верховного Суду, який неодноразово зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей"… Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей, вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що розмір завданої шкоди становить саме 345 088, 42 грн (згідно висновку судової інженерно - екологічної експертизи №10/818-823/23-21 від 06.02.2023) та підлягає стягненню з відповідача.
У зв`язку із зазначеним рішення Господарського суду Хмельницької області від 03.05.2024 у справі №924/4/24 є законним та обґрунтованим.
Частиною 3 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).
За таких обставин, колегія суддів вважає доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними та документально необґрунтованими, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі судового рішення.
На підставі ст. 129 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на апелянта.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 272, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Шепетівський військовий лісгосп" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 03.05.2024 у справі №924/4/24 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду, окрім випадків, визначених ст.ст. 287-291 ГПК України.
3. Справу №924/4/24 повернути доГосподарського суду Хмельницької області.
Повний текст постанови складений "03" вересня 2024 р.
Головуючий суддя Розізнана І.В.
Суддя Грязнов В.В.
Суддя Павлюк І.Ю.
