УХВАЛА
21 серпня 2024 року
м. Київ
справа №990/43/24
адміністративне провадження №П/990/43/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Васильєвої І.А., Дашутіна І.В., Хохуляка В.В., Яковенка М.М.,
за участю секретаря судового засідання: Лупінос Я. В.
учасники судового процесу:
представники позивача: Романенко Я. М., Селівакін І. О., Цвєткова К. В.,
представник відповідача - Петренко Ю. В.,
розглянувши у судовому засіданні із трансляцією його ходу в мережі Інтернет в порядку спрощеного позовного провадження як суд першої інстанції клопотання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про закриття провадження у справі № 990/43/24 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання дій протиправними, визнання протиправним і скасування рішення,
УСТАНОВИВ:
16 лютого 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - відповідач, ВККС, Комісія), у якому просила:
- визнати протиправними дії ВККС щодо проведення 30 листопада 2023 року та 18 січня 2024 року пленарного засідання з питання підтримки рішення колегії Комісії, ухваленого у межах процедури кваліфікаційного оцінювання судді Харківського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 на відповідність займаній посаді;
- визнати протиправним і скасувати рішення ВККС від 18 січня 2024 року про визнання судді Харківського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 такою, що не відповідає займаній посаді, та внесення Вищій раді правосуддя подання про звільнення судді із займаної посади.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (суддя-доповідач Пасічник С.С.) ухвалою від 20 лютого 2024 року відкрив провадження у цій справі, встановив сторонам строк для подання письмових заяв по суті справи, а також повідомив відповідача про необхідність подання доказів, які були покладені в основу прийнятого рішення та вчинених дій, що є предметом оскарження у цій справі.
На підставі Розпорядження заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_2 у відставку, у провадженні якої перебувала справа № 990/43/24, здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, про що складено протокол від 02 липня 2024 року. Для розгляду справи № 990/43/24 визначено новий склад колегії суддів. Суддею-доповідачем визначено суддю Гімона М. М., судді: Васильєва І. А., Дашутін І. В., Хохуляк В. В., Яковенко М. М.
Ухвалою від 03 липня 2024 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Гімона М. М. прийняв справу до свого провадження, постановив розгляд справи у призначений день і час (17 липня 2024 року о 13:30) розпочати спочатку за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін колегією суддів у складі п`яти суддів.
Під час розгляду справи встановлено, що 01 травня 2024 року від ВККС надійшло клопотання про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Комісії № 23/ко-24 від 18 січня 2024 року (т. 2 а. с. 153). Посилаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в низці постанов, зазначає, що, зважаючи на правове регулювання, а також статус та повноваження Вищої ради правосуддя та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у процедурі кваліфікаційного оцінювання судді, передбачене частиною першою статті 88 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII), оскарження рішення Комісії щодо кваліфікаційного оцінювання судді можливе лише після того, як таке рішення буде предметом розгляду у Вищій раді правосуддя. У протилежному випадку дублюються функції щодо його перегляду Верховним Судом та Вищою радою правосуддя, що є неприпустимим. З огляду на те, що предметом спору у справі № 990/43/24 є рішення Комісії від 18 січня 2024 року № 23/ко-24, яким позивача визнано такою, що не відповідає займаній посаді, то вказане рішення не може бути переглянуте без відповідного рішення Вищої ради правосуддя, яким розглянуто рішення Комісії щодо кваліфікаційного оцінювання. Тобто, за позицією ВККС, за усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду рішення ВККС від 18 січня 2024 року не може бути предметом самостійного оскарження в суді, а тому провадження у цій справі в межах цієї позовної вимоги підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
09 липня 2024 року від ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» надійшли заперечення на клопотання ВККС про закриття провадження у справі (т. 2 а. с. 178). Позивач звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 червня 2024 року у справі № 9901/198/20 з урахуванням ряду сформованих у ній висновків, які ґрунтуються, зокрема, і на зміні правового регулювання з питань оцінювання суддів, змінила раніше застосований підхід до вирішення справ щодо оскарження рішень ВККС за наслідками оцінювання судді на відповідність займаній посаді, ухвалених до набрання чинності змінами до пункту 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII, внесеними Законом України від 09 грудня 2023 року № 3511-IX «Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар`єри» (далі - Закон № 3511-IX). Також позивач у цих запереченнях висловлює мотиви незгоди із рішенням ВККС від 18 січня 2024 року з огляду на протиправність дій відповідача.
У судовому засіданні, яке відбулось 21 серпня 2024 року, представник ВККС підтримав вимоги свого клопотання, провадження у справі в частині позовних вимог просив закрити з підстав, викладених у ньому.
Представники позивача проти вимог цього клопотання заперечували, посилаючись на те, що висновки Великої Палати Верховного Суду, на які посилається відповідач, є нерелевантними до спірних правовідносин. Натомість, підлягають врахуванню висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 11 липня 2024 року у справі №990/51/24.
Колегія суддів, заслухавши пояснення учасників справи, дійшла висновку про відсутність підстав для закриття провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Комісії № 23/ко-24 від 18 січня 2024 року, виходячи з такого.
Дійсно, у постановах, зокрема, від 26 лютого 2020 року у справі № 9901/637/18, від 29 квітня 2020 року у справі № 9901/831/18, від 9 лютого 2022 року у справі № 9901/23/19, від 7 березня 2024 року у справі № 9901/541/18 Велика Палата Верховного Суду зазначала, що рішення ВККС про визнання судді таким, що не відповідає займаній посаді, саме по собі не має наслідком звільнення судді, а є на цьому етапі кваліфікаційного оцінювання підставою для такого звільнення. За змістом частини восьмої статті 101 Законом № 1402-VIII рішення ВККС, яке містить рекомендацію з пропозицією до здійснення певних дій та ухвалення певного рішення, може бути оскаржене, але за обов`язкових умов - тоді, коли буде ухвалене рішення за відповідною рекомендацією та разом з таким рішенням. Передбачене частиною другою статті 88 Закону № 1402-VIII оскарження рішення ВККС щодо кваліфікаційного оцінювання судді можливе лише після того, як таке рішення було предметом розгляду у ВРП. У протилежному випадку дублюються функції щодо його перегляду Верховним Судом та ВРП.
Отже, Велика Палата Верховного Суду спрямувала практику вирішення подібних спорів у бік того, що рішення ВККС у процедурі оцінювання судді, яке містить рекомендацію до ВРП, не може бути предметом самостійного оскарження в суді, а тому розгляд таких спорів може розглядатися в судовому порядку тільки після розгляду відповідної рекомендації ВРП разом із прийнятим нею рішенням.
Однак, у вищенаведених справах спірні правовідносини виникли у 2018 році, натомість за обставинами справи, яка розглядається, Комісія розглянула у пленарному складі питання підтримки прийнятого колегією ВККС рішення про визнання ОСОБА_1 такою, що відповідає займаній посаді, та прийняла спірне рішення у січні 2024 року після того як відбулися зміни нормативно-правового регулювання процедури кваліфікаційного оцінювання суддів, призначених на посаду строком на п`ять років або обраних суддею безстроково до набрання чинності Законом № 1401-VIII.
Так, 30 грудня 2023 року набрав чинності Закон № 3511-IX, яким зокрема доповнено розділ ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII пунктом 20-1, згідно із яким якщо ВРП відмовлено в задоволенні подання ВККС про звільнення судді у зв`язку з його невідповідністю займаній посаді, суддя вважається таким, чию відповідність займаній посаді не оцінено відповідно до підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України.
У такому разі оцінювання відповідності такого судді займаній посаді продовжується ВККС в пленарному складі із стадії, що визначена ВРП у рішенні про відмову в задоволенні подання про звільнення такого судді.
Якщо ВРП не визначено таку стадію, оцінювання продовжується із стадії, визначеної ВККС, з урахуванням мотивів рішення ВРП про відмову в задоволенні подання про звільнення такого судді, включаючи рішення, прийняті ВРП до набрання чинності Законом № 3511-IX.
Аналіз наведених вище правових норм дозволяє дійти висновку, що до набрання чинності Законом № 3511-ІХ у випадках, коли ВРП ухвалювала рішення про відмову в задоволенні подання ВККС про звільнення судді з посади, то рішення ВККС про непідтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді втрачало юридичне значення.
Натомість, після 30 грудня 2023 року (дня, коли набрав чинності Закон № 3511-ІХ) якщо ВРП відмовлено в задоволенні подання ВККС про звільнення судді у зв`язку з його невідповідністю займаній посаді, то суддя вважається таким, чию відповідність займаній посаді не оцінено відповідно до підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України. У цьому випадку оцінювання відповідності такого судді займаній посаді продовжується ВККС. При цьому ВРП у рішенні про відмову в задоволенні подання про звільнення судді зобов`язана визначити стадію, з якої ВККС має продовжити його оцінювання, а якщо ВРП не визначено таку стадію, то Комісія самостійно визначає стадію, з якої вона продовжить оцінювання судді, з урахуванням мотивів рішення ВРП про відмову в задоволенні подання про його звільнення, включаючи рішення, прийняті ВРП до набрання чинності Законом № 3511-IX.
Іншими словами законодавець урегулював, що у разі незгоди ВРП з пропозицією Комісії звільнити суддю із займаної посади, правовим наслідком такого рішення ВРП є продовження кваліфікаційного оцінювання такого судді з певної стадії, визначеної ВРП або ВККС. Тобто навіть у разі якщо ВРП не погоджується з пропозицією Комісії звільнити суддю із займаної посади, у неї відсутні повноваження за наслідками розгляду подання ВККС про звільнення судді з посади визнати його таким, щодо якого кваліфікаційне оцінювання завершено та(або) таким, що відповідає займаній посаді.
Отже, з 30 грудня 2023 року змінились правові наслідки розгляду ВРП рішення ВККС про невідповідність судді займаній посаді з пропозицією звільнити його з цієї посади.
З цих підстав колегія суддів вважає, що наведені у клопотанні висновки Великої Палати Верховного Суду не є релевантними до правовідносин у цій справі через зміну правового регулювання наслідків розгляду ВРП рішення ВККС та з огляду на відмінність підстав позову в цій справі та у справах, в яких Велика Палата Верховного Суду ухвалювала судові рішення.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Тож, у контексті визначених частиною першою статті 2 КАС України завдань адміністративного судочинства, звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів позивача. Права, свободи та інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту.
Неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб`єктивних прав та обов`язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.
При цьому за правилами частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій.
Так, пунктами 1, 2 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Частиною першою статті 83 Закону № 1402-VІІІ визначено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться ВККС з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями.
Отже, ВККС є уповноваженим суб`єктом з питань проведення кваліфікаційного оцінювання суддів та прийняття рішення за його результатами, тобто є суб`єктом владних повноважень, на рішення, дії чи бездіяльність якого поширюються вимоги, встановлені статтею 2 КАС України, в тому числі й щодо прийняття рішень у межах своєї компетенції.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
ОСОБА_1 у своїй позовній заяві виклала зміст оспорюваних дій та рішення відповідача, описала, у чому полягало порушення її прав, пояснила, яким чином і чому дії та рішення відповідача зачіпають її права. Зміст позовної заяви викладений в обсязі, з якого можна визначити характер спірних правовідносин.
Ураховуючи зміст спірних правовідносин, які склалися за участі ОСОБА_1 та ВККС, колегія суддів вважає, що перевірка оспорюваних позивачем дій та рішення Комісії на предмет дотримання принципів, наведених у частині другій статті 2 КАС України, є гарантією досягнення мети адміністративного судочинства - ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичної особи від порушень з боку суб`єкта владних повноважень.
За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про відсутність передбачених пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України підстав для задоволення клопотання представника ВККС про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Комісії № 23/ко-24 від 18 січня 2024 року. Справа підсудна Верховному Суду як суду першої інстанцій і суд під час її розгляду повинен вирішити питання правомірності оспорюваних позивачем дій та рішення відповідача.
Такий підхід відповідає позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 11 липня 2024 року у справі № 990/51/24. Водночас посилання позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2024 року у справі № 9901/198/20 в контексті наявності/відсутності підстав для закриття провадження у справі колегія суддів вважає недоречними, оскільки у цій справі таке питання не вирішувалося.
Керуючись статтями 238, 248, 250, 256 КАС України, суд
УХВАЛИВ:
У задоволенні клопотання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про закриття провадження у справі № 990/43/24 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним і скасування рішення - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 КАС України, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення складено 22 серпня 2024 року.
СуддіМ.М. Гімон І.А. Васильєва І.В. Дашутін В.В. Хохуляк М.М. Яковенко