Єдиний державний реєстр судових рішень
ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/46043/23 Суддя першої інстанції: Парненко В.С.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 серпня 2024 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача - Шведа Е.Ю.,
суддів - Мєзєнцева Є.І., Черпака Ю.К.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на прийняте у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
В С Т А Н О В И Л А:
У грудні 2023 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у місті Києві (далі - Відповідач, ГУ ДПС у місті Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.08.2023 №106569-240111-2615-UA80000000000980793, №106570-240111-2615-UA80000000000980793, №106571-240111-2615-UA80000000000980793, №106572-240111-2615-UA80000000000980793.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.05.2024 у задоволенні адміністративного позову відмовлено. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що згідно відомостей Державного земельного кадастру Позивачем було змінено нормативну грошову оцінку земельної ділянки та цільове призначення останньої лише 04.08.2023. А тому, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнятті з дотриманням вимог чинного законодавства та на підставі актуальних, на час відповідного звітного періоду, відомостей.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що, по-перше, відкликання ГУ ДПС у місті Києві у 2023 році податкових повідомлень-рішень, які вже були оплачені Позивачем у 2019-2021 роках, було неправомірним, оскільки відповідно до пп. 60.1.1 п. 60.1 ст. 60 Податкового кодексу України такі податкові повідомлення-рішення були відкликані в момент сплати податкових зобов`язань за ними. По-друге, враховуючи те, що Позивачем з 2006 року жодних дій щодо згаданої вище земельної ділянки не здійснювалося, а контролюючий орган визнав достатніми та достовірними відомості, отримані ним щодо вказаної земельної ділянки, та визначав самостійно суму земельного податку відповідно до положень Податкового кодексу України (далі - ПК України), правових підстав для зміни розміру ставки земельного податку в останнього не було. Відтак, після надходження відповідних правовстановлюючих документів ГУ ДПС у місті Києві повинно було відкликати спірні податкові повідомлення-рішення та здійснити нарахування за ставкою 0,03% (як і здійснювало до 2023 року). По-третє, зазначає, що відомості про цільове призначення земельної ділянки були внесені до Державного земельного кадастру (далі - ДЗК) ще у 2008 році у паперовому вигляді, а відтак, підстав для застосування нових ставок земельного податку до Позивача не було. По-четверте, підкреслює, що граничний строк сплати земельного податку за 2019 рік був 15.06.2019, а за 2020 рік - 24.04.2020, тож за 2019 та 2020 роки контролюючий орган не мав права відкликати та приймати нові податкові повідомлення-рішення, оскільки з моменту граничного строку сплати зобов`язань за вказаними податковими повідомленнями-рішеннями минуло 1095 днів і контролюючий орган не мав повноважень на визначення податкового зобов`язання.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.06.2024 відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, які надійшли 19.07.2024.
У відзиві на апеляційну скаргу ГУ ДПС у місті Києві просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Свою позицію обґрунтовує тим, що у позовній заяві та апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказано завідомо недостовірну інформацію стосовно нездійснення дій щодо вказаної земельної ділянки та відсутності змін в даних щодо її цільового призначення земельної ділянки, адже Позивачу було відомо про зміну розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки з отриманих нею витягів з ДЗК. Також стверджує, що до 04.08.2023 цільове призначення земельної ділянки не відповідало Класифікації видів цільового призначення земель « 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)». Крім того зазначає, що, враховуючи період дії карантину на території України з 18.03.2020 по 01.07.2023, ГУ ДПС у місті Києві не було порушено строків давності прийняття нових податкових повідомлень-рішень.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2024 строк розгляду справи продовжено на більш тривалий, розумний термін та призначено її до розгляду у порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 згідно договору дарування від 27.07.2006 №7764 (cерія ВЕА №060698) отримала у власність земельну ділянку площею 0,1 га за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 26-27).
Цільовим призначенням згаданої ділянки визначено «будівництво та обслуговування жилого будинку і господарських будівель», що підтверджується відомостями з Державного акту на право власності на земельну ділянку від 13.11.2008 cерії ЯЖ №032206 (т. 1 а.с. 29).
Матеріали справи свідчать, що ГУ ДПС у місті Києві приймалися наступні податкові повідомлення-рішення:
- від 15.04.2019 №81437-1305-2615, яким ОСОБА_1 визначено суму грошового зобов`язання (земельний податок з фізичних осіб) за 2019 рік у розмірі 480,57 грн (т. 2 а.с. 56);
- від 24.02.2020 №319372-3313-2615, яким Позивачу визначено суму грошового зобов`язання (земельний податок з фізичних осіб) за 2020 рік у розмірі 480,57 грн (т. 1 а.с. 51-52);
- від 20.04.2021 №60989-2409-2615, яким ОСОБА_1 визначено суму грошового зобов`язання (земельний податок з фізичних осіб) за 2021 рік у розмірі 480,57 грн (т. 1, а.с. 54-55);
- від 15.06.2023 №85255-240111-2615-UA80000000000980793, яким Позивачу визначено суму грошового зобов`язання (земельний податок з фізичних осіб) за 2023 рік у розмірі 60 792,33 грн (т. 2 а.с. 55).
У свою чергу, за заявою ОСОБА_1 від 29.07.2023 №ЗВ-9201734852023 внесено 04.08.2023 зміни до відомостей Державного земельного кадастру в частині цільового призначення земельної ділянки з «будівництво та обслуговування жилого будинку і господарських будівель» на « 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» (т. 1 а.с. 199-200).
Після внесення вищезазначених змін Позивач звернувся до Головного управління ДПС у місті Києві із заявою від 07.08.2023 (вх. від 09.08.2023 №Р/2600) про проведення звірки та перерахунку нарахованих податкових зобов`язань із земельного податку за 2023 рік (т. 1 а.с. 46).
За результатами розгляду звернення та проведеної звірки, у відповідності до ст. 286 ПК України, Позивачу було надано відповідь від 21.08.2023 №3420/P/26-15-24-01-11-18/ЗВГ (т. 1 а.с. 47-49), якою Відповідачем повідомлено про нарахування суми податку у 2019-2021 роках на підставі неактуальної нормативної грошової оцінки земельної ділянки, та як наслідок, прийняття рішення про відкликання податкових повідомлень-рішень від 15.06.2023, від 20.04.2021, від 24.02.2020, від 15.04.2019, а також формування нових з перерахованою сумою податку.
Після відкликання вищезазначених податкових повідомленнях-рішеннях Відповідачем були 21.08.2023 прийняті нові:
- №106569-240111-2615-UA80000000000980793, яким ОСОБА_1 визначено суму грошового зобов`язання (земельний податок з фізичних осіб) за 2019 рік у розмірі 48057,18 гривень (т. 1 а.с. 21);
- №106570-240111-2615-UA80000000000980793, яким Позивачу визначено суму грошового зобов`язання (земельний податок з фізичних осіб) за 2020 рік у розмірі 48057,18 гривень (т. 1 а.с. 20);
- №106571-240111-2615-UA80000000000980793, яким ОСОБА_1 визначено суму грошового зобов`язання (земельний податок з фізичних осіб) за 2021 рік у розмірі 48057,18 гривень (т. 1 а.с. 22);
- №106572-240111-2615-UA80000000000980793, яким Позивачу визначено суму грошового зобов`язання (земельний податок з фізичних осіб) за 2023 рік у розмірі 36 059,02 гривень (т. 1 а.с. 19).
На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз приписів ст. ст. 14, 269, 270, 271, 286, 287, 289 Податкового кодексу України, ст. ст. 120, 125, 126 Земельного кодексу України, ст. ст. 1, 18 Закону України «Про оцінку земель», ст. ст. 15, 20 Закону України «Про Державний земельний кадастр», а також ряду підзаконних актів, прийшов до висновку про те, що нарахування суми податку у 2019-2021 роках відбувалось на підставі неактуальної на відповідні податкові періоди нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а відтак до моменту внесення змін (04.08.2023) земельний податок необхідно розраховувати відповідно до примітки 2 таблиці № 1 до додатка 3 Положення «Про плату за землю в місті Києві» затвердженого рішенням Київської міської ради «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві та акцизного податку» від 23.06.2011 № 242/5629 із змінами та доповненнями у редакції рішення Київської міської ради від 18.10.2018 № 1910/5974. Відтак, за висновком суду, спірні індивідуальні акти прийняті контролюючим органом правомірно.
Однак, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може повністю погодитися з огляду на таке.
Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
У підпункті 14.1.72 п. 14.1 статті 14 ПК України закріплено, що земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XIII цього Кодексу).
Згідно п. 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України платниками податку (плати за землю) є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв).
Приписи статті 270 ПК України закріплюють, що об`єктами оподаткування земельним податком є, зокрема, земельні ділянки, які перебувають у власності.
При цьому положеннями п. 271.1 статті 271 ПК України визначено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.
Пунктом 287.1 статті 287 ПК України передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Згідно п. 286.5 ст. 286 ПК України нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, разом із детальним розрахунком суми податку, який, зокрема, але не виключно, має містити кадастровий номер та площу земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку.
Відповідно до п. 286.1 статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, державних актів, якими посвідчено право власності або право постійного користування земельною ділянкою (державні акти на землю), Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сертифікатів на право на земельні частки (паї), інших правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності або право користування земельною ділянкою, право на земельні частки (паї), Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, визначеного у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку та рішення органу місцевого самоврядування про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв).
Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно пп. 14.1.42 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України дані державного земельного кадастру - сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що контролюючий орган уповноважений здійснювати нарахування фізичним особам податкових зобов`язань із земельного податку на підставі даних державного земельного кадастру щодо площі земельної ділянки, її нормативної грошової оцінки з урахуванням коефіцієнтів індексації, а також рішення сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад щодо ставок земельного податку.
Згідно п. 289.1 ст. 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок..
Приписами ст. 1 Закону України "Про оцінку земель" встановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.
За змістом статей 15, 20 Закону України "Про Державний земельний кадастр" до Державного земельного кадастру включаються цілий ряд відомостей про земельні ділянки, зокрема: кадастровий номер; місце розташування; площа; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; нормативна грошова оцінка, а також інформацію про її власників (користувачів), зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Такі відомості, внесені до Державного земельного кадастру, є офіційними.
Центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності та земельних відносин, а також у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр), відповідно до пункту 1 Положення про зазначений орган, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15.
Згідно п. 19 Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 №1147 (далі - Методика), за результатами проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок. Датою нормативної грошової оцінки земельної ділянки є дата, зазначена в технічній документації.
Відповідно п. 20 Методики витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок оформляється і видається автоматично в електронній формі з використанням програмного забезпечення Державного земельного кадастру.
Отже, нарахування фізичним особам сум земельного податку проводиться контролюючим органом на підставі даних державного земельного кадастру та з використанням нормативної грошової оцінки земельної ділянки, визначеної у встановленому порядку.
Так, рішенням Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629, зі змінами та доповненнями, було встановлено ставки земельного податку.
У відповідності до пп. 5.3.3.19 дод. 3 до вказаного вище рішення до 2019 року ставка земельного податку для земельних ділянок, зайнятих житловим фондом, складала 0,03 відсотка від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Водночас, відповідно до п. 5.1 до дод. 3 Положення "Про плату за землю в місті Києві", затвердженого рішенням Київської міської ради "Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві та акцизного податку" від 23.06.2011 №242/5629 зі змінами та доповненнями у редакції рішення Київської міської ради від 18.10.2018 № 1910/5974, яке діє з 2019 року, ставки податку за земельні ділянки для фізичних осіб та юридичних осіб, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюються в залежності від цільового призначення землі у відсотках від їх нормативної грошової оцінки відповідно до таблиці № 1 до цього положення.
Згідно примітки 1 таблиці № 1 до додатка 3 вказаного вище положення вид цільового призначення земель зазначається згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженого наказом Держкомзему від 23.07.2010 за № 548.
При цьому, у примітці 2 таблиці № 1 до додатка 3 згаданого положення закріплено, що якщо вид цільового призначення земельної ділянки згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженого наказом Держкомзему від 23.07.2010 за № 548, не внесено до Державного земельного кадастру, то застосовується ставка у відсотках від нормативної грошової оцінки відповідно до цієї таблиці, але не менше 1 відсотка від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Наведене свідчить, що за загальним правилом, якщо вид (код виду) цільового призначення земельної ділянки згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженою наказом Держкомзему від 23.07.2010 № 548, не внесено до Державного земельного кадастру, контролюючим органом застосовується ставка податку у розмірі 1% від нормативної грошової оцінки. При цьому, на переконання судової колегії, втрата чинності згаданим наказом Держкомзему 18.04.2023 на підставі наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 22.03.2023 № 586 жодним чином не впливає на можливість застосування до спірних правовідносин примітки 2 таблиці № 1 до додатка 3 Положення «Про плату за землю в місті Києві», оскільки аналогічного змісту Класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок затверджений додатком 59 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, а зміст згаданої примітки 2 свідчить, що основною умовою її застосування є відсутність відомостей про вид цільового призначення земельної ділянки.
Відповідно до Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 23.04.2021, нормативна грошова оцінка земельної ділянки за адресою: місто Київ, Солом`янський район, вулиця Бориславська, 66/2, площею 0,1 га, складала - 4805717,71 грн (2019-2021 роки) (т. 1 а.с. 135).
Враховуючи те, що вид (код виду) цільового призначення земельної ділянки, згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженою наказом Держкомзему від 23.07.2010 № 548, не було до 04.08.2023 внесено до Державного земельного кадастру, контролюючим органом, при формуванні нових податкових повідомлень-рішень за 2019-2021 роки, була застосована ставка податку у розмірі 1% від нормативної грошової оцінки, визначені станом на 23.04.2021.
Водночас, з матеріалів справи вбачається, що при винесені податкових повідомлень-рішень від 20.04.2021 №60989-2409-2615 (за 2021 рік), від 24.02.2020 №319372-3313-2615 (за 2020 рік) ГУ ДПС в місті Києві розраховувало податок на земельну ділянку враховуючи цільове призначення земельної ділянки « 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд». При цьому, при порівнянні вищезазначених податкових повідомлень-рішень з рішенням від 15.04.2019 №81437-1305-2615 (за 2019 рік) можна дійти висновку, що при розрахунках останнього застосовувалося таке саме цільове призначення земельної ділянки.
Викладене свідчить, що при розрахунку податкових повідомлень-рішень від 15.04.2019, від 24.02.2020, від 20.04.2021 застосовувалося цільове призначення ділянки « 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд».
Крім того, на момент прийняття податкових повідомлень-рішень діяла інша редакція п. 286.1 ст. 286 ПК України, який передбачав, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Отже, ГУ ДПС України у місті Києві при розрахунку грошових зобов`язань за податковими повідомленнями-рішеннями за 2019-2021 роки визначила цільове призначення земельної ділянки ОСОБА_1 « 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд», будучи наділеною правом використовувати дані лише з Державного земельного кадастру.
При цьому, з витягу від 23.04.2021 №4472/86-21 вбачається, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки Позивача запитувалася 23.04.2021 та встановлена у розмірі 4805717,71 грн.
Враховуючи те, що Відповідач при винесенні податкових повідомлень-рішень у 2019-2021 роках мав право на отримання актуальної інформації з Державного земельного кадастру, що було передбачено чинними на той час положеннями п. 286.1 ст. 286 ПК України, проте скористався ним лише 23.04.2021 (через 3 дні після винесення податкового повідомлення-рішення за 2021 рік), то така бездіяльність податкового органу ніяким чином не може негативно впливати на платника податків з огляду на таке.
Так, у справі «Рисовський проти України», де Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Принцип «належного урядування» не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу.
Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Таким чином, оскільки Відповідачем при обчисленні грошових зобов`язань за податковими повідомленнями-рішеннями від 15.04.2019, від 24.02.2020 та від 20.04.2021 через власну бездіяльність проведено розрахунок на підставі неактуальних даних, то, на переконання колегії суддів, ГУ ДПС у місті Києві не було жодних правових підстав для відкликання вказаних податкових повідомлень-рішень та прийняття нових за 2019-2021 роки, тим самим виправляти власні помилки за рахунок платника податку.
За таких обставин оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 21.08.2023 №106569-240111-2615-UA80000000000980793, №106570-240111-2615-UA80000000000980793, №106571-240111-2615-UA80000000000980793 є протиправними і такими, що підлягають скасуванню з урахуванням встановлених у цій справі обставин.
У свою чергу твердження Апелянта щодо пропуску Відповідачем строків при відкликанні податкових повідомлень-рішень за 2019-2020 роки, суд апеляційної інстанції оцінює критично, оскільки на період з 18.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених ст. 102 ПК України, а відтак Відповідачем не було їх пропущено.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28.03.2024 у справі №620/1755/22, від 04.01.2024 у справі №420/16150/21 та від 23.07.2024 у справі №520/5092/22.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023.
Крім того, щодо доводів Апелянта про неможливість відкликання ГУ ДПС у місті Києві винесених податкових повідомлень-рішень, колегія суддів зазначає таке.
Так, обґрунтовуючи свою позицію, Позивач посилається на пп. 60.1.1 п. 60.1 ст. 60 ПК України, яким передбачено, що податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення. Водночас, ОСОБА_1 сплачувався не податковий борг, а податкове зобов`язання, що свідчить про неможливість застосування указаного підпункту ст. 60 ПК України до спірних правовідносин.
Крім іншого, в абз. 12 п. 286.5 ст. 265 ПК України зазначено, що у разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником плати за землю на підставі оригіналів відповідних документів або належним чином засвідчених копій таких документів, зокрема документів на право власності, користування пільгою, а також у разі зміни розміру ставки плати за землю контролюючий орган, до якого звернувся платник плати за землю, проводить протягом десяти робочих днів перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення разом з детальним розрахунком суми податку, водночас попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
З матеріалів справи вбачається, ГУ ДПС в місті Києві дізналося про зміни цільового призначення земельної ділянки, внесені Позивачем до Державного земельного кадастру 04.08.2023, лише при зверненні останнього до Відповідача 07.08.2023.
А тому, оскільки ГУ ДПС в місті Києві виявило розбіжності між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником плати за землю на підставі оригіналів відповідних документів або належним чином засвідчених копій таких документів, воно набуло право на відкликання податкового повідомлення-рішення та формування нового з перерахованою сумою податкового зобов`язання за 2023 рік.
При цьому щодо твердження Позивача в апеляційній скарзі про те, що розмір нормативно-грошової оцінки земельної ділянки становить 2 026 440,00 грн, колегія суддів зазначає, що Відповідачем, при розрахунку податку за 2023 рік, враховувалися наявні на відповідний період року дані, які були надані Головним управлінням Держгеокадастру, в яких нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 4 805 717,71 грн (підтверджується витягом від 23.04.2021 (т. 1 а.с. 190)). А зміна нормативно-грошової оцінки такої ділянки на 2 026 440,00 грн відбулася після забезпечення внесення Позивачем змін до відомостей Державного земельного кадастру 04.08.2023.
Отже, у спірному випадку ГУ ДПС в місті Києві було правомірно відкликане податкове повідомлення-рішення від 15.06.2023 №85255-240111-2615- НОМЕР_1 у зв`язку з необхідністю врахування при розрахунку земельного податку за 2023 рік даних, внесених 04.08.2023 до Державного земельного кадастру в частині визначення цільового призначення земельної ділянки.
Відтак, прийняте у подальшому 21.08.2023 податкове повідомлення-рішення №106572-240111-2615-UA80000000000980793 (податкове зобов`язання за 2023 рік) розраховане з урахуванням внесених до Державного земельного кадастру змін з 04.08.2023, а тому розмір обчислених у ньому зобов`язань відповідає вимогам чинного законодавства, а відтак такий індивідуальний акт не підлягає скасуванню.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції помилково прийняв рішення про відмову у задоволенні позову в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень від 21.08.2023 №106569-240111-2615-UA80000000000980793, №106570-240111-2615-UA80000000000980793, №106571-240111-2615-UA80000000000980793, оскільки зазначені рішення прийняті після безпідставного відкликання попередніх.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення;.
Приписи п. 1 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, що має своїм своїм наслідком неправильне вирішення справи.
Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Приписами ч. 3 ст. 139 КАС України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Оскільки ГУ ДПС у місті Києві як суб`єктом владних повноважень не надано доказів понесення інших витрат ніж витрат, пов`язаних із сплатою судового збору, то на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у місті Києві підлягають присудженню витрати, пов`язані із сплатою судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог (79,99%) тобто в сумі 2 883,34 грн. Частина судового збору в сумі 2 852,56 грн (4294,40 - (180230,56х0,01х0,8)), сплачена за подання позовної заяви, та в сумі 3 265, 73 грн (5428,50 - (180230,56х0,01х0,8х150%)) за подання апеляційної скарги може бути повернута відповідним судом як надміру сплачена у порядку, встановленому ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст. ст. 139, 242, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 травня 2024 року - скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у місті Києві від 21.08.2023 №106569-240111-2615-UA80000000000980793.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у місті Києві від 21.08.2023 №106570-240111-2615-UA80000000000980793.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у місті Києві від 21.08.2023 №106571-240111-2615-UA80000000000980793.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ ВП 44116011) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати, пов`язані із сплатою судового збору, в сумі 2 883 (три тисячі вісімсот вісімдесят три) гривні 34 копійки.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.
Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Суддя-доповідач Е.Ю. Швед
Судді Є.І. Мєзєнцев
Ю.К. Черпак
Повний текст постанови складено та підписано 21 серпня 2024 року.
