Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа 572/146/24
Номер провадження 2/556/465/2024
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15.08.2024 року.
Володимирецький районний суд Рівненської області в складі:
головуючого судді Котик Л.О.,
при секретарі Соловей Г.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Володимирець в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,-
ВСТАНОВИВ:
Представник ТзОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 кредитної заборгованості за договором позики №2913064 від 07.02.2022, в сумі 100532, 40 грн..
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 07.02.2022 між ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів у позику №2913064, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Вказує, що 07.02.2022, ТзОВ «Лінеура Україна» направило ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір №2913064 про надання коштів на умовах споживчого кредиту після заповнення відповідачем відповідної електронної заявки на отримання фінансового кредиту на сайті первісного кредитора в мережі Інтернет, що знаходиться за адресою https://credit7.ua/.
07.02.2022, ОСОБА_1 прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору №2913064 та ТзОВ «Лінеура Україна» направлено останній через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор С202, котрий боржником було введено/відправлено.
Отже, таким чином, між сторонами було укладено договір №2913064 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.
Зазначає, що ТзОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання за кредитним договором виконало та надало позичальнику грошові кошти, проте відповідач не виконала взяті на себе зобов`язання, порушила умови кредитного договору і має прострочену заборгованість, яка станом на дату складання позовної заяви складає 100532,40 грн., з яких: 20 000 грн.заборгованість по тілу кредиту, 80532, 40 грн.заборгованість за відсотками.
23.05.2023, між ТзОВ «Лінеура Україна» то ТзОВ «Росвен Інвест Україна» було укладено договір факторингу №01.02-25/23, відповідно до умов якого первісний кредитор відступає новому кредитору, а новий кредитор набуває право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами. При цьому, відповідно до додатку 1 до договору факторингу №01.02-25/23 заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором (станом на дату відступлення права вимоги) складає 100532,40 грн.
У зв`язку з цим, просять суд стягнути з відповідача на користь ТзОВ «Росвен інвест Україна» вказану заборгованість та судові витрати, пов`язані з розглядом справи.
У судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві просив розгляд справи провести без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечив.
Відповідачка в судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги не визнає.
Згідно з ч.2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Вказаний позов надійшов до Сарненського районного суду Рівненської області 15 січня 2024 року.
Ухвалою Сарненського районного суду Рівненської області від 02 квітня 2024 року позовну заяву направлено за підсудністю до Володимирецького районного суду Рівненської області.
Вказана цивільна справа надійшла до Володимирецького районного суду Рівненської області 22 травня 2024 року.
Ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 12.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі.
09.07.2024 від відповідачки надійшов відзив на позовну заяву, просить в позові відмовити з наступних підстав.
Згідно з даними позовної заяви, що розглядається, позивачем у даній справі є Товариство з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ Україна» ідентифікаційний номер юридичної особи: 37616221.
При цьому, право вимоги за вищезазначеним Договором, ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» набуло на підставі Договору факторингу № 01.02-25/23 23.05.2023.
Відповідно до даних, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Міністерства юстиції України, у ньому відсутня інформація про реєстрацію такої юридичної особи як Товариство з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА». За ідентифікаційним номером юридичної особи: 37616221, у вищезазначеному державного реєстрі зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС».
Таким чином на сьогоднішній день позивачем у справі, що розглядається, є юридична особа, державна реєстрація якої відсутня в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Тобто, позивачем є юридична особа, якої фактично як на час звернення з позовом до суду, так і на даний час, не існує.
Окрім цього, учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Товариство з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» подаючи свій позов до суду, додало ряд копій письмових доказів, зазначивши лише про те, що у нього наявні оригінали цих письмових доказів,
Поряд з тим, надані позивачем копії письмових доказів належним чином не засвідчені, у зв`язку з чим вони не можуть бути прийняті судом, як належні та допустимі докази, а відтак і рішення суду не може грунтуватися на підставі цих неналежних доказах.
Усе вищезазначене свідчить про те, що ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» подано позовну заяву без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 ЦПК України.
Крім цього, статтею 517 Цивільного кодексу України передбачено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.
Відповідно до пункту 2.1 Договору факторингу № 01.02-23/23 від 23.05.2023 року, укладеного між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА», у відповідності до умов цього Договору, Клієнт відступає (передає) Фактору Права вимоги, а Фактор набуває Права вимоги від Клієнта та сплачує Клієнту за відступлення Прав вимоги Фінансування у сумі, що дорівнює ціні Договору у порядку та у строки встановлені цим Договором.
Згідно з вимогами підпунктів 3.1.1 та 3.1.2 пункту 3 розділу 3 вищезазначеного Договору, оформлення відступлення Прав вимоги відбувається у такому порядку:
3.1.1. Права вимоги відступаються (передаються) в розмірі Заборгованостей, що зазначений у пункті 2.2 цього Договору на дату відступлення з правом подальшого перерахування (отримання) майбутніх процентів, штрафних санкцій, комісій та інших платежів, що передбачені Кредитними Договорами.
3.1.2. Для підтвердження наявності та дійсності Прав вимоги, Клієнт зобов`язується передати Фактору Документацію в порядку та строки, що передбачені цим Договором.
Пунктом 3.4 Цього ж Договору визначено, що Клієнт зобов`язується протягом 10 (десяти) робочих днів з дати відступлення права вимоги за Кредитним договором Фактору, повідомити Боржників про відступлення права вимоги та передачу їх персональних даних Фактору, надати інформацію передбачену чинним законодавством про Фактора, шляхом повідомлення про зміну кредитора в особистому кабінеті Боржника, та/або відправлення текстового повідомлення (sms- повідомлення) на зазначені в анкеті Боржника телефонний номер або електронну пошту. Фактор має право звертатися з запитом до Клієнта для отримання підтвердження виконання Клієнтом свого обов`язку та повідомлення Боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних Фактору.
Згідно з вимогами пунктів 5.1 та 5.2 цього ж Договору, Клієнт зобов`язаний протягом 3-х днів після підписання цього Договору передати Фактору у формі електронного документа Реєстр боржників за формою, встановленою в Додатку № 1 до цього Договору, з усіма заповненими даними. Документацію Клієнт зобов`язаний передати Фактору протягом 1 (одного) місяця з моменту передачі Ресстру Боржників.
У справі, що розглядається, позивач ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА», зобов`язаний довести суду те, що він у законний спосіб набув право вимоги до ОСОБА_1 за Договором про надання коштів у позику № 2913064 від 07.02.2022.
При цьому, підтвердженням законності набуття такого права, є факт отримання ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» в ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» оригіналу Договору про надання коштів у позику № 2913064 від 07.02.2022 року та усіх доданих до нього додатків.
За наданими позивачем копіями документів, які належним чином не завірені, не можливо однозначно встановити, що він у відповідності до вимог чинного законодавства набув права кредитора щодо позивача за Договором про надання коштів у позику № 2913064 від 07.02.2022 і як наслідок, у законний спосіб набув право вимоги за цим Договором і статус позивача у цій цивільній справі.
У випадку невиконання учасником справи його обов`язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник має усвідомлювати, що несе ризик відповідних наслідків, зокрема, відмови у задоволенні позовних вимог, у зв`язку із їх недоведеністю. Саме така правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 06 червня 2019 року у справі № 468/1375/15-ц.
Враховуючи викладене, просить в позові відмовити.
Ухвалою Володимирецькогорайонного судуРівненської областівід 15 липня2024рокувитребовувалися з Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА»: оригінал Договору про надання коштів у позику № 2913064 від 07.02.2022 року та оригінали усіх доданих до нього додатків; докази повідомлення ОСОБА_1 , як Боржника про відступлення права вимоги та передачу її персональних даних Фактору, інформацію передбачену чинним законодавством про Фактора, як це передбачено пунктом 3.4 Договору факторингу № 01.02-23/23 від 23.05.2023.
Ухвала суду від 15 липня 2024 року не виконана.
Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовній заяві просили про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримують.
Відповідачка в судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи у її відсутнсоті, позовні вимоги не визнає.
Враховуючи, що сторони по справі в судове засідання не з`явились, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов до наступного висновку
Встановлено,щовідповідно до копії договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 2913064 від 07.02.2022 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту, згідно з умовами якого товариство надало відповідачці кредит у сумі 20000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені договором.
Згідно з умовами договору, строк кредиту 360 днів, стандартна процентна ставка становить 1,99 % в день, занижена процентна ставка становить 1,19 % в день.
Відповідно до розділу № 2 вказаного договору, кредит надається товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 .
Згідно з договором факторингу № 01.02-25/23 від 23.05.2023, укладеного між ТзОВ «Лінеура Україна» та ТзОВ «Росвен Інвест Україна», ТзОВ «Лінеура Україна» передало ТОВ «Росвен Інвест Україна» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Росвен Інвест Україна» прийняло належні ТОВ «Лінеура Україна» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.
Відповідно до розділу 13 підпункту13.4 договору факторингу № 01.02-25/23 від 23.05.2023, усі зміни та доповнення до Договору вносяться шляхом укладення Сторонами відповідної додаткової угоди до Договору. Усі додаткові угодт та додатки до цього Договору є його невід`ємними частинами і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані сторонами та скріплені їх печатками (за умови використання) або у формі електронного доказування та підписані удосконаленими ( кваліфікованими, цифровими) підписами уповноважених представників Сторін.
Згідно з витягом з реєстру боржників №1 до договору факторингу № 01.02-25/23 від 23.05.2023, загальна сума заборгованості ОСОБА_1 становить 100532,40 грн.
З представленого розрахунку заборгованості за кредитним договором № 01.02-25/23 від 23.05.2023, визначено розмір заборгованості ОСОБА_1 в розмірі 100532,40 грн., з яких: 20 000,00 грн. заборгованість по тілу кредиту, 80532,40 грн. за відсотками.
Статтею 203 ЦК Українивстановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, відповідно до якої: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Відповідно до статей512,514 Цивільного кодексу України,кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Частиною 2ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Згідно ч. 1статті 1077 Цивільного кодексу України,статті 350 Господарського кодексу Українита частини п`ятоїстатті 5 Закону України «Про банки і банківську діяльність», суб`єктний склад у договорі факторингу має три сторони: клієнта, яким може бути фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності (частина другастатті 1079 Цивільного кодексу України), фактора, яким може бути банк або інша банківська установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (частина третястатті 1079 Цивільного кодексу України) та боржник, тобто набувач послуг чи товарів за первинним договором.
Устатті 350 Господарського кодексу Українизазначено, що фактором може бути лише банк, разом з тим, у пункті 1 частини 1статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», норми якого є спеціальними, вказано, що фінансовими установами є банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди й компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо передбачених законом, - інших послуг (операцій), пов`язаних із наданням фінансових послуг. У частинах першій, другій статті 7 Закону зазначено, що юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов`язана звернутися до відповідного органу державного регулювання ринків фінансових послуг протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ. У разі якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій. Для надання фінансової послуги повинен бути включеним до Державного реєстру фінансових установ.
Предметом договору факторингу може бути лише право грошової вимоги (як такої, строк платежу за якою настав, так і майбутньої грошової вимоги (ст 1078 ЦК України).
Метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника. Право вимоги може бути передано як за плату, так і безоплатно. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату.
Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.
Якщо право вимоги відступається «за номінальною вартістю» без стягнення фактором додаткової плати, то в цьому випадку відносини факторингу відсутні, а відносини сторін регулюються загальними положеннями про купівлю-продаж з урахуванням норм стосовно заміни кредитора у зобов`язанні (частина третястатті 656 Цивільного кодексу України).
Договір факторингу спрямований на фінансування однією стороною другої сторони шляхом надання в її розпорядження певної суми грошових коштів. Вказана послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому, сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу. Плата за договором факторингу може бути у формі різниці між реальною ціною вимоги і ціною, передбаченої в договорі, право вимоги за яким передається.
Згідно з частиною першоюстатті 1084 Цивільного кодексу України,якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.
Також розмежування розглядуваних договорів здійснюється за їх формою: правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредитору (стаття 513 Цивільного кодексу України). Оскільки факторинг визначено пунктом 3 частини першоїстатті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність»кредитною операцією, вимоги до такого договору визначені устатті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
За ч.1ст.638 ЦК Україниістотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Предметом договору Факторингу №01-02-25/23 від 23.05.2023 року є право вимоги по укладених ТОВ «Лінеура Україна» з фізособами кредитних договорах. При цьому конкретне право вимоги до конкретного боржника, згідно п.2.3. Договору передається по Реєстру прав вимоги, який є додатком і невід`ємною частиною договору Факторингу.
Як вбачається із Реєстру боржників №1 до договору Факторингу №01-02-25/23 від 23.05.2023, що є додатком до договору Факторингу, відсутні відомості про: Прізвище, Ім`я та по Батькові боржника - відповідача ОСОБА_1 за конкретним кредитним договором та розмір заборгованості по ньому, які є предметом відступлення права вимоги.
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію», на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
Уст. 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч. 6 ст. 11 вказаного Закону). Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
За змістом ст.12 вказаного Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно ж вказаного Закону, позичальник заповнює формуляр заяви-анкети для отримання кредиту, в якій зазначається, що позичальник ознайомився та погодився з кредитним договором, Умовами надання та обслуговування кредитів та Правилами про порядок надання коштів у позику.
У даному випадку, вказаний алгоритм дій підтверджується позивачем в Листі ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА" на адресу Позивача, але такої заяви-анкети до позовної заяви не додано, що свідчить про необізнаність Відповідача з умовами надання кредиту.
Саме така правова позиція міститься в Постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20.
Згідно з ч. 2 ст. 100 ЦПК України, електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 100 ЦПК України "учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом. Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.
У даному випадку, всі докази позивачем подано на паперових носіях, і при цьому не зазначено про наявність оригіналу електронного доказу, а отже, не являються доказами у справі.
З урахуванням приписів ч. 6 ст. 81 ЦПК України обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.50 принципу справедливості розгляду справи судом.
За змістом ст. ст. 76, 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справи у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.
Зазначений правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 22.06.2020 року (справа №189/786/18), від 10.06.2020 року (справа № 658/4229/18).
ОСОБА_1 не визнає факту заповнення формуляру заяви або іншої форми про прийняття пропозиції в електронній формі, отримання одноразового ідентифікатора, а також вчинення інших дій, які можна розцінювати як прийняття пропозиції укласти електронний договір та отримання ним коштів на банківську картку.
В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, з яких можна було б встановити, що ОСОБА_1 пройшла ідентифікацію у інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА" при вході в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України "Про електронну комерцію", через номер телефону, який належить саме їй, факту заповнення формуляру заяви про прийняття пропозиції в електронній формі, а також підтвердження факту перерахування ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА" коштів на банківську картку ОСОБА_1 у розмірі та на умовах, визначених договором про надання фінансового кредиту.
ТОВ "РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА" не надано суду доказів видачі кредитних коштів відповідачу у цій справі на умовах споживчого кредиту, зокрема не надано платіжного доручення на перерахування грошових коштів на рахунок ОСОБА_1 ..
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі N 200/5647/18 зазначив, що належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту є виписка по картковому рахунку.
Виписка по рахунку згідно Переліку типових документів, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 578/5 від 12 квітня 2012 року, має статус первинного документу, а отже є належним та допустимим доказом по справі.
Разом з тим, позивач не надав до суду доказів щодо здійснення будь-якого руху коштів по картковому рахунку відповідача, в тому числі не надано виписку з особового карткового рахунку відповідача, що позбавляє можливості встановити факт отримання ОСОБА_1 кредиту шляхом перерахування коштів на картковий рахунок відповідача та користування кредитними коштами (користування кредитом).
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з вказаною нормою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Згідно з ч.1 ст. 1050 ЦК України з урахуванням положень ст.ст. 526,527,530 ЦК України, кредитор має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором (що узгоджується з позицією викладеною в Постанові Верховного Суду від 30.01.2018 по справі № 161/16891/15-ц).
Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
У той же час розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку).
Такий висновок щодо оцінки односторонніх документів банку кореспондує висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17 та Верховного Суду України в постанові від 11.03.2015 р.№ 6-16цс15.
Пункт 50 Розділу 3 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України №75 від 04 липня 2018 року (далі - Положення) встановлює, що первинні документи складаються на бланках форм, затверджених відповідно до законодавства України. Документування операцій може здійснюватися з використанням бланків, виготовлених банком самостійно, які повинні містити обов`язкові реквізити чи реквізити форм, затверджених відповідно до законодавства України.
Первинні та зведені облікові документи в паперовій/електронній формі повинні мати такі обов`язкові реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування банку, від імені якого складений документ; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру; 5) посади осіб, відповідальних за здійснення операції та правильність її оформлення; 6) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції. Банк має право самостійно визначати інші додаткові реквізити первинних документів у паперовій/електронній формі (п. 51 Розділу 3 Положення).
Також пункт 52 Положення вказує, що первинні документи, які не містять обов`язкових реквізитів, є недійсними і не можуть бути підставою для бухгалтерського обліку, а унесення виправлень до первинних документів не допускається (п. 53)
Разом з тим, відповідно до п. 62 Положення, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Таким чином, виписки по рахункам або касовий документ - заява про видачу готівки можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором, в разі якщо останні відповідають вимогам первинних документів.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.04.2021 у справі № 752/9423/15-ц, від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18.
Позивачем не надано суду належних, допустимих і достовірних доказів того, що відповідачу після укладення кредитного договору було видано кредит саме в сумах заявлених позовних вимог. Визначення даних сум в кредитних договорах не свідчить про отримання саме в цьому розмірі кредиту відповідачем і виконання кредитодавцем своїх зобов`язань по договорах.
Розрахунки заборгованості, на які посилається позивач, не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, а отже не є належними доказами існування боргу.
Наявність роздрукованого розрахунку заборгованості за договором є недостатнім для задоволення позовних вимог, оскільки сам розрахунок, умови кредитування тощо, є внутрішніми документами банку та не містять відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи видавалися кредитні кошти відповідачу, на який строк, правильність нарахування відсотків позивачем, а також, за відсутності належних та допустимих доказів, зробити висновок, що ця заборгованість виникла саме внаслідок порушення відповідачем умов відповідного кредитного договору, та неможливо встановити, які саме умови спірного договору порушені відповідачем.
Окрім того, відповідно до даних, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Міністерства юстиції України, у ньому відсутня інформація про реєстрацію такої юридичної особи як Товариство з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА». За ідентифікаційним номером юридичної особи: 37616221, у вищезазначеному державному реєстрі зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС».
Позивач не звертався до суду із клопотанням про заміну сторони правонаступником у цивільній справі чи про зміну найменування юридичної особи.
Згідно з вимогами частини 1 та частини 2 статті 48 ЦПК України, сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Статтею 80 ЦК України передбачено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.
Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.
Згідно з вимогами частини 2 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема: 1) найменування юридичної особи, у тому числі скорочене (за наявності); 2) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (далі ідентифікаційний код); 3) організаційно-правова форма.
У п. 12 постанови Верховного Суду від 06.10.2022 у справі № 910/18692/21 зазначено, що сама лише зміна найменування юридичної особи, її місцезнаходження не означають її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи.
Зміна назви юридичної особи не тягне на собою правонаступництва у зв`язку з відсутністю нового учасника цивільних відносин. (Постанова Верховного Суду від 25 березня 2019року усправі № 191/81/17)
Зміна назви юридичної особи тягне тільки правовий наслідок проведення державної реєстрації змін, пов`язаних зі зміною назви, до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Таким чином, зміна назви юридичної особи не тягне на собою правонаступництва у зв`язку з відсутністю нового учасника цивільних відносин, якому мають перейти права та обов`язки особи, яка вибула, та юридичної незмінності правопопередника - учасника цивільних відносин, який вибуває зі складу учасника цивільного процесу.
Отже, наслідком зміни назви юридичної особи не є правонаступництво в цивільних відносинах.
Суд звертає увагу, що позивач після ознайомлення із змістом відзиву відповідача міг спростувати його твердження, надавши відповідь на відзив із відповідними доказами, проте не скористався своїм правом, яке ґрунтується на принципі змагальності судового процесу.
Будь - яких інших доказів, які б спростовували висновки суду, не надано.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа "Проніна проти України", № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, рішення від 18 липня 2006 року).
Оцінюючи обставини справи в сукупності та взаємозв`язку із нормами закону, що їх регулюють, беручи до уваги всі викладені у матеріалах справи факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст.4,7,8,11,12,13,76,77,81,83,141,247,258,259,263,265,417 ЦПК України, ст. ст.512,514,526,610,611,1048,1050,1054 ЦК України, суд, -
У Х В А Л И В:
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест України» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У відповідності до п.15.5) розділу Х111 Прикінцеві положення, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються до або через Володимирецький районний суд Рівненської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуюча: Котик Л.О.
Сторони:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна», 03124, м.Київ, бульв.Вацлава Гавела, 6, код ЄДРПОУ 37616221.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
